Пастухов Борис [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

ПАСТУХОВ Борис Іванович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Художник.

З міщанської родини.

Народився в 1894 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер в 1974 р. в м. Лондоні (Великобританія). Похований на місцевому цвинтарі.

Закінчив Загребську академію мистецтв.

Член Київського товариства художників (1916).

Брав участь у виставках групи «Кільце» (1914), Київського товариства художників (1916),

Товариства діячів українського пластичного мистецтва (1918), виставці Об’єднання російських

художників в Королівстві сербів, хорватів і словенців (1928), Великій виставці російського

мистецтва в Белграді (1930). Виставлявся в Лондоні і Нью-Йорку.

Експонував свої твори в Загребі, Любляні, Римі (1927), Парижі (салон Товариства французьких

художників – 1928; галерея G. Petit – 1932).

Писав натюрморти, портрети, пейзажі, багатофігурні композиції. Йому позували як члени

королівських родин, так і відомі кінозірки.

Серед найвідоміших доробків нашого земляка – «Портрет дружини» (1927), «Портрет жінки»

(1927), «Портрет жінки» (1931), «Натюрморт» (1930), «Світська пані в пурпурно-червоному

капелюшку» (1935), «Квіти» (1939), «Натюрморт» (1947), «Білі півонії» (1947).

Полотна майстра нині зберігаються в музеях Мадрида, Белграда, Загреба.

Емігрував по смерті О. Мурашка, якого знічев’я застрелили червоноармійці. Мешкав спочатку в

Королівстві сербів, хорватів і словенців (1920), потім – Франції (1937), а пізніше переїхав до

Великобританії (1960-і).

Серед друзів та близьких знайомих П. – О. Мурашко, М. Дитріх, К. Гейбл, М. Ванк та ін.

***

ДЖЕРЕЛО НАТХНЕННЯ,

з творчого кредо Б. Пастухова

Джерело натхнення – особисте духовне життя.

НАПИСАВ МІЙ ПОРТРЕТ, зі спогадів Г. Смірнової-Марлі

Ксенії Дараган я зобов’язана тим, що за її порадою взяла участь в конкурсі «Міс Росія», де

потрібно було продемонструвати талант і якесь прагнення до мистецтва і культури. Журі було не

просте – художник Коровін, письменник Немирович-Данченко, балетмейстер Сергій Лифар, Тефі, журналісти Андрій Сивих і Марк Вейнбаум. Про цей конкурс багато писала газета «Ілюстрована

Росія», називаючи мене «молодою поетесою».

...У балеті я не затрималася. Почала співати в ультраелегантному кабаре «Шехерезада» в стилі

«Тисячі і однієї ночі», щось подібне до великого грота з інтимними затемненими куточками, з

різноколірними ліхтарями, килимами, чарівливою музикою. Гарсони в черкесках, в опереткових

костюмах з палаючими шашликами на шампурах, блискуча публіка йшли до самої зорі. Виступала

я в елегантному, середньовічного крою вбранні. Ніхто і подумати не міг, що гроші на нього

збиралися по сантиму.

Успіх! Художник Борис Пастухов пише мій портрет.

Я стаю відомою, проходжу по конкурсу в «Товариство Композиторів і Авторів», з яким до цього

дня зв’язує тісна співдружність. Співак Моріс Шевальє просить написати для нього пісні...

ОКЕАНОМ НАТХНЕННЯ БУЛИ КВІТИ, з розвідки О. Козинкевич «Пастухов Борис Іванович»

Хрещеним батьком у мистецтві для майбутнього художника став його вчитель Олександр

Мурашко. Школа вимогливого педагога, дала можливість молодому Б. Пастухову знайти свою

мистецьку манеру і мала визначальний вплив на його подальше творче життя.

Після більшовицького перевороту в Київ прийшли голод, розруха та свавілля «революційних

мас». Як писав Микола Бурачек, навіть Олександр Мурашко, обіймаючи посади ректора Академії і

художнього керівника Держвидаву, аби якось вижити, на початку 1919 року був змушений

поратись по господарству, доїти корову, косити сіно...

Останньою краплею в чаші терпіння Б. Пастухова стала трагічна смерть улюбленого учителя. О.

Мурашка біля власної садиби заарештував нічний патруль, згодом було знайдено тіло вбитого

художника.

Талант молодого художника був високо оцінений мистецькою критикою. Б. Пастухов заслужив

репутацію чудового портретиста. Замовити йому портрет вважали за честь представники місцевої

аристократії.

Другою стихією творчої натури художника були квіти, які він завжди писав з темпераментом і

насолодою. Квіти були для нього океаном натхнення, вічно рухомою стихією, що втілювала

динамічний розвиток людських почуттів.

...Паризьке мистецьке середовище не могло не вплинути на вже зрілого майстра,