Классон Роберт [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

людям справи і досвіду; для них нова, вища організація виробництва

повинна дати більший простір і більший розмах діяльності, однак це, ймовірно, стане можливим

лише тоді, коли уляжуться політичні пристрасті і питання про партійність діяча зміниться

питанням про його діловитість.

Пробачте, що я торкнувся свого особистого питання, але мені важливо було дізнатися, що моя

«опозиція» стосується форми, а не суті історичного процесу, що переживається, і в цьому

відношенні вона типова для багатьох. Саме тому я дозволив собі про це говорити.

Щиро шануючий Вас Роберт Классон.

УСЕ РОБИВ ШВИДКО, з кореспонденції Т. Табачної «Скупі рядки словника»

А за ними – життя, життя чудової людини! Розумної, всесторонньо ерудованої, енергійної,

наполегливої, – справжнього російського інтелігента кінця минулого століття, з душевним

пошуком і метаннями, з одвічними запитаннями: «Кому на Русі жити добре?», «Хто винен?» і

«Що робити?» І з конкретними справами з поліпшення життя народу, країни.

...Брав участь в роботі міжнародної електромеханічної виставки у Франкфурті-на-Майне,

пропагуючи новий спосіб передачі енергії на великі відстані (трифазний струм завдяки

трансформаторам передає енергію під високою напругою і дає великі економічні і технічні

переваги в застосуванні простих асинхронних двигунів, котрі запускаються простим включенням

рубильника.)

Повернувшись до Петербургу, при реконструкції енергетики Охтинського порохового заводу

разом з В. Чиколаєвим для передачі енергії гідротурбін вибрали трифазний струм.

У 1896 році в Адміралтействі на зборах керівних енергетиків переконав будувати нові

електростанції в Москві і Петербурзі на трифазному струмі. Завдяки цьому російська енергетика

випередила Європу на декілька десятків років: вже на самому початку XX століття в Москві була

створена єдина енергетична мережа.

Р. Е. Классон робив все швидко: швидко продумував, прораховував, швидко реагував, швидко

будував, швидко вводив нові об’єкти. Іноді їх спорудження закінчувалася... до отримання дозволу

на будівництво. Так було в Баку, так було в Підмосков’ї.

Классон усвідомлював сам і переконував інших в необхідності розширення енергетики Москви,

причому з використанням найпоширенішого місцевого палива – торфу. У листопаді 1911 року він

дізнався про продаж великого торф’яного болота в 75 км від Москви по Володимирському тракту,

оглянув його, вибрав місце для майбутньої електростанції. Привертаючи іноземний капітал,

знайшов інвесторів. З будівництвом «Електропередачі» все було вирішено. Взимку підготовлено

проект, навесні розпочато будівництво селища. Все робилося стрімко. Для полегшення і

прискорення важкої праці торф’яників запропонував розмивання ґрунту з подальшим

висушуванням.

До військового комунізму ставився критично, пропонував поліпшення всієї організації ГОЕЛРО.

В. І. Ленін віднісся до його зауважень з великою увагою, неодноразово найгарячіше підтримував.

ШЕКСПІР ТОРФ’ЯНИКІВ, з статті С. Береснєвої «Історія в персонах»

В. Ленін не дуже полюбляв Классона, вважаючи його поїздку за кордон під час першої світової

війни втечею від революції. А Роберт Едуардович, у свою чергу, вважав, що Ленін не бажає

зрозуміти значущість його робіт з гідроторфу. ...Але це була не банальна сварка, а конструктивна

полеміка, в результаті якої люди з’ясували свої відносини і залишилися задоволені один одним.

Отже, «опозиція» за формою, а не за суттю.

...І ще цікавий факт. У своїх спогадах Классон пише: «У перший же рік нам довелося зіткнутися з

своєрідною психологією торф’яників і незнайомство з цим своєрідним людом примусило нас

зробити спочатку цілу низку помилок». Ці помилки полягали в тому, що Классон і Радченко

хотіли збільшити видобуток торфу за рахунок збільшення заробітку. Та ба: торф’яники заробляли

свої 80 рублів і переставали працювати, оскільки цих гроші їм вистачало до наступного сезону.

Під час війни горілка була заборонена: «за цих умов для них не було ніякого сенсу заробляти

більше, ніж потрібно було для прожитку».

Що роблять Классон і Радченко? Спішно виписують спеціальних пекарів для того, аби ті пекли

бублики з білої муки, змушують торф’яників купити «корисні» речі – чоботи, намагаючись хоч

якось пожвавити фантазію і викликати бажання працювати і заробляти більше грошей. Інший би

плюнув давно: що з «села» візьмеш.

У РОЛІ СВАХИ