Григорович Дмитрий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

class="book">відремонтований човен відмінно літав, Олександров уникнув неприємностей.

А Григорович, отримавши певний досвід, почав проектувати гідролітаки власної конструкції.

...За короткий час він сконструював і побудував понад двадцять типів машин. Вже в 1915 році

літаючий човен М-5 («Морський п’ятий») визнали кращим учбовим гідролітаком, який

перевершує зарубіжні аналоги. В грудні цього ж року в Баку проходить випробування човен М-9,

який по праву вважався першокласною бойовою машиною морської авіації. Про його льотні якості

найкраще говорить той факт, що 17 вересня 1916 року лейтенант Ян Йосипович Нагурський на

цьому човні вперше в світі виконав петлю Нестерова.

Літаючий човен М-9 відрізнявся не лише хорошими льотними якостями, а й непоганими

морехідними даними, відмінно трималася на воді при хвилі до чотирьох балів. Понад те, міг сідати

на сніг і навіть злітати з нього.

У 1916 році, в розпал першої імперіалістичної війни, Григорович створив перший в світі

гідролітак-винищувач М-11 («Морський одинадцятий»), на якому кабіна льотчика була захищена

бронею.

Творчий пошук конструктора не мав меж. У тому ж році він побудував найбільший в світі

гідролітак «Морський крейсер», котрий поступався розмірами хіба що «Іллі Муромцю». Човен

призначався для дальньої розвідки і патрулювання. Екіпаж складався з чотирьох чоловік. Проте

однопоплавцевий фюзеляжний біплан при розгоні зарився носом у воду і перекинувся. Як і в

подальших аварійних випадках, Григорович до нього більше не повертався.

ВИДАТНИЙ «П’ЯТАК», з документальної повісті А. Григор’єва «Літаки Д. П. Григоровича»

Апарати, що поставляються іноземними фірмами, не відрізнялися якістю. Ілюстрацією цього є

засідання авіаційного комітету Чорноморського флоту від 24 липня 1915 року, на якому

керівництву доповідалися зауваження, виявлені при збиранні імпортних аеропланів. При

розпаковуванні ящиків з гідролітаком Кертісса з’ясувалося, що човен вже був у вжитку і перед

посилкою ремонтувався. Бічні поплавці поставлені старого типу, і мотор не новий.

Розкривши ящики з машиною «Аеро-марін» льотчики виявили, що площини у апаратів старі і...

навіть з сухопутного апарату. Хвіст укріплений погано, а мотор «Кирхгам» просто не годиться для

цієї машини: не підходить радіатор, немає місця для кріплення додаткового баку з маслом, і навіть

болти для кріплення прислані невідповідних розмірів. Командувач Чорноморським флотом

адмірал Ебергард на протокол цієї наради наклав резолюцію: «Терміново довести до відома

Морського Генерального Штабу про таке злочинне постачання... апарати не приймати і нікому на

них не літати».

...Лейтенант Г. Фріде (котрий першим пролетів під всіма мостами на Неві), випробовуючи човен

Григоровича М-5, визнав його «видатним». Він відзначив, що «п’ятак» на випробуваннях

серійного зразка перевищив дані, записані в технічних умовах. Виявилось, що замість 275 кг

машина приймала 300, покладену висоту замість десяти хвилин брала за три з половиною.

Зрозуміло, «п’ятак» дуже швидко витіснив з морської авіації зарубіжні машини і став основним

типом літаючого човна, який стояв на озброєнні.

...Працювати в підпорядкуванні інженера Григоровича вважалося великою честю. Він справляв

враження на всіх, хто до нього звертався. Своєю силою, глибоким знанням виробництва,

інженерною ерудицією і невичерпною працездатністю. Його рухи відрізнялися швидкістю. На всі

запитання відповідав швидко, свою думку висловлював відразу, не роздумуючи, зазвичай

безапеляційно.

ЗАСЛУЖЕНА СЛАВА, з статті Л. Порицького «Інженер літаючих човнів»

Молодь початку двадцятого століття захоплювалася авіацією, ця пристрасть не оминула і

Григоровича.

«Наполегливість молодого конструктора допомогла йому подолати перші невдачі, – читаємо в

книзі «Історія повітроплавання й авіації в СРСР». – Незабаром його проектами зацікавився

відомий багач Терещенко, за участі якого вдалося побудувати спортивні літаки Г-2 і Г-3».

Незабаром Дмитро Павлович зацікавився морськими літаками, які здійснюють посадку не на

поплавки, а прямо на днище фюзеляжу, так званими літаючими човнами. Наприкінці цього ж року

Григорович побудував свою першу машину, за якою пішла низка дослідних зразків, що

позначалися літерою «М» (морський).

У 1914 році, уже під час Першої світової війни, з’явився п’ятий човен Григоровича – двомісна М-5

з мотором «Клерже» 120

--">

Пожертвовать