Бунге Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

усім тілом. На запитання, що з ним, гірник розповів

наступне. Вирішивши повернутися додому, вони пішли за своїми кіньми. У версті від села, на

гірських схилах, де я сьогодні побував, троє коргонських збіглих напали на його супутника, а троє

інших кинулися в погоню за ним. Він уник вірної смерті лише завдяки спритності коня.

Я вирішив за благо самому вийти назустріч тим людям і порадити їм утриматися від дурних дій

проти жителів села і проти мене. Один селянин, перед чиєю хатою вони зупинилися, аби їх

умилостивити, виніс повне цебро горілки.

Коли я підійшов, вони привіталися, назвавши по імені, щоб показати, що добре мене знають. Я

перестерігав і просив їх від імені всього села не чинити ніякого насильства ні над жителями, ні

наді мною, щоб не нести за це строгого покарання. Вони заприсяглися, що мені як лікарю, котрий

потрібний людям, не варто їх боятися. Потім вони випили за моє здоров’я піднесеної їм горілки і

запросили випити з ними мене.

Моя відмова нічим би мені не допомогла і, нарешті, я, сподіваючись полегшити долю жителів

села, своєю згодою піддобрив розбійників. Проте помилився. Добром чи силоміць вони брали все,

що здавалося потрібним, особливо рушниці, порох, гроші і т.п.

Мій хазяїн, найбагатший селянин, на якого, здавалося, понад усе замірялися, позбавився 50 рублів

і багатьох речей.

Лемент розбійників, постійна стрілянина з пістолетів, їхній войовничий вигляд, а найбільше –

пияцтво, все це являло собою досить моторошну картину на тлі сильного вітру, що завивав

наввипередки з жінками і сільськими собаками. Мені довелося, зрештою, залагоджувати сильну

сварку, яка виникла між розбійниками і моїм проводирем.

Наступного дня, почастувавшись чаєм у мого хазяїна, розбійники відправилися далі. День був

холодний і похмурий, йшов дощ, змішаний зі снігом. Мороз сягав 2,5 градусів R (– 3 градусів С),

але нічим не зашкодив рослинам. Лише іриси, що повинні були от-от розцвісти, втратили всі свої

розвинені бруньки.

КАРАВАН НАРАХОВУВАВ 22 САНЕЙ, з дослідження В. Кашляка «Мандрівка Джунгарським

степом, або Перші дослідники семипалатинського Приіртишшя»

Зібравшись всією експедицією в Барнаулі, вони незабаром були готові в зворотний шлях. Караван

складався з двадцяти двох саней, навантажених колекціями. Для того, щоб до приїзду була готова

необхідна кількість коней, попереду каравану з різницею в 24 години рухався унтер-офіцер, а в

місцях заміни перекладних розкладали багаття. Нестачі в конях не було, тому що прогонна плата

для Сибіру, де коні і їхній прогін обходяться дешево, була дуже високою.

Барнаул – Каїнськ – Тюкалинськ – Ішим – Шадрінськ – Єкатеринбург – Казань – Москва – Санкт-

Петербург. По шляху залишили доктора Бунге.

4 лютого 1827 року професор Ледебур і доктор Меєр прибули до Дерпту. Експедиція перебувала в

дорозі понад рік.

«Протягом подорожі, – згадував пізніше К. Маєр, – ми послали в тамтешні ботанічні сади 42

шухляди з живими рослинами і насінням, які, за невеликим винятком, благополучно дісталися

місця призначення. Повертаючись з подорожі, я віз з собою колекцію висушених рослин, а також

мінералогічні і зоологічні колекції.

Усього було зібрано близько1600 видів рослин (не враховуючи кількох спорових). Майже чверть

цієї кількості складається з нових видів. Ботанічний сад одержав близько 1300 видів живих рослин

і насіння, з яких майже 500 видів дотепер в садах не культивувалися. Чимало роздано в інші

ботанічні сади.

Зоологічна колекція… виявилися менш різноманітною, чим я очікував.

Місцевий музей одержав від нас також кілька старожитностей, хоча і невеликої цінності,

знайдених у чудських могилах».

ВДАЛИЙ ЗАЧИН, з розвідки І. Чернова і Ю. Куликова «Історичний шлях розвитку ботанічного

саду в Казанському університеті за 200 років»

Придбання земельної ділянки на березі озера Кабан офіційно оформив 1829 року професор Е. А.

Еверсман, а відкриття його на новому місці відбулося в 1834 році за професора О. А. Бунге –

першого завідувача кафедрою ботаніки і ботанічним садом, котрий встиг до цього зробити багато

чого для планомірного освоєння території.

Бунге за участю вченого садівника Неймарка здійснив планомірне освоєння нової

території, раціонально розмістив рослини і почав будівництво службових приміщень і

житла для працівників ботанічного саду.