Ивановский Евстахий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

однак часті виїзди до сусіднього маєтку Ненадихи, де він створив

осередок культурного та громадського життя, а також подорожі по країні та за кордоном

відволікли його він справ маєтку. Будучи самотнім та матеріально незалежним, у своїх чисельних

подорожах він збирав рукописні матеріали та усні перекази про минуле колишньої Речі

Посполитої, в основному – українських земель. Допомагали йому в цьому як родинні зв’язки, так і

чисельні знайомства.

Величезна кількість фактів, подій та оповідань, які він зібрав у записах та в пам’яті, послужили

для створення побутових нарисів, що часто базувались на межі особистих спогадів про людей та

фактах минулих років. Вони містять безліч характеристик, оцінок, описів, хронологічних

порівнянь, які складались хаотично, без методології, з грубими помилками, свідомими

тенденціями, заправленими ультракатолицьким баченням та хибними поглядами на колишню

історію Польщі. Стиль цих книжок також був тяжкий та претензійний.

Хоча праці Івановського є поєднанням праць інших авторів та базуються на застарілій історичній

літературі, однак вони часто цитуються, оскільки містять або посилаються на недоступні чи

неіснуючі сьогодні архівні матеріали. Свої часто багатотомові видання Івановський публікував під

псевдонімами переважно поза межами російської окупації (Львів, Краків, Познань і, навіть,

Париж).

Під час січневого повстання він надіслав до редакції «Часу» кореспонденцію під назвою «Про

відносини та надії за кордоном», яка була характерна клерикалізмом та відсутністю толерантності.

Івановський був рішучим противником повстання, оскільки вважав, що кожна революція несе в

собі зачатки суспільного перевороту; він вихваляв золоту шляхетську волю та панщину, і навіть в

розумовій та релігійній відсталості вбачав творчі елементи суспільного ладу та гарантії його

міцності.

ЗНАЧИМІ ІМЕНА, з повідомлення Житомирської обласної Спілки поляків України «Презентація

монографії В. Єршова «Польська література Волині доби романтизму: генологія мемуаристичної

літератури»

27 січня 2009 р. в конференц-залі Житомирського державного університету ім. І. Франка відбулась

акція, значення якої, впевнена, важко переоцінити. Вперше за всі роки незалежності та, власне, і

всього радянського часу в Україні з’явилась ґрунтовна регіональна історія польської літератури

Правобережжя! Презентація монографії кандидата філологічних наук, доцента кафедри зарубіжної

літератури ЖДУ ім. І. Франка В. Єршова, який зараз є докторантом кафедри полоністики

Київського національного університету ім. Т. Шевченка, «Польська література Волині доби

романтизму» справді стала святом української науки, польсько-українських зв’язків та світової

полоністики.

Головна наукова концепція монографії Володимира Єршова полягає в представленні

польськомовної літератури Правобережжя як рівнозначного та рівновеликого сегмента як власне

польської літератури, так і багатонаціональної української. На презентації зазначалось, що,

адекватне бачення російськомовної, гебрайськомовної, німецькомовної та багатьох інших

національних художніх літератур національних меншин держави значно розширить уявлення про

багатонаціональну, багатошарову українську літературу в цілому.

Вчений значно розширив уявлення про літературу Волині, а разом з нею й Правобережжя, з кінця

XVIII – до першої половини XIX-го (1793 – 1863 рр.), повернув українській літературі багато

забутих, а іноді навмисно замовчуваних письменників краю. По суті книга відтворює культуру,

яка століттями знаходилась на порубіжжі Російської імперії, а потім її правонаступника –

Радянського Союзу, та Польщі. Так, у тіні української літератури століттями залишалась творчість

багатьох літераторів, серед яких А. Фелінський, Я. Д. Охоцький, Г. Ржевуський та М.

Грабовський, К. Качковський та Е. М. Галлі, Г. Олізар та Є. Івановський, Ф. Ковальський і Т.

Бобровський, Т. Падура та Є. Фелінська, Н. Олізар та М. Чайковський. Що не прізвище – то

значиме ім’я в історії держави!

Всього автором висвітлено творчість близько двох сотень славних представників красного

письменства Волині, серед яких близько п’ятдесяти монографічно.

НАДМОГИЛЬНУ ПЛИТУ ПІДНЯЛИ З СТАВКА, з кореспонденції «Відлуння віків» на

hpamjatky.org.ua

Село Городківка (до Другої Світової – Халаїмгородок) в Андрушівському районі Житомирщини.

Костел