Гофштейн Давид [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

ДИВНІ ВІДТІНКИ, зі спогадів М. Коралова

У в’язницях і таборах дотримуються правила: жодного слова про справу. Ніяких ідіотських

запитань на тему «за що сидиш?» Але в той тихий вечір причини пригніченості Гофштейна стали

куди яснішими. ...Він раптом підійшов до умивальника, відкрив кран і почав із струменем....

розмовляти. Вельми жваво.

....Неподалік від в’язниці розташований ЦАДІ. Знаменита аеродинамічна труба гуділа постійно.

Наговорившись з умивальником, Давид Наумович робив крок до мого ліжка, підіймав голову до

віконця і продовжував безперечно цікаву бесіду з Трубою.

... Якось ми змолилися:

– Пощадіть, Давиде Наумовичу. Невже не переконалися, що їм до лампочки ваші викрутаси. Вони

сміються, напевно, а ми ридаємо.

Домовленості, молитви – ніщо не допомагало. Давид Наумович з нами мовчав і вигадував нові

прийоми, один витонченіший за інший.

...Під час обходу в камеру якось увійшов стрункий сивий полковник. Мундир з голочки. Як на

гріх, Гофштейн сидів на параші і ризикнув відколоти коліно. Полковник заревів:

– Сраку зашию!

...Особливої важливості розмова про Гофштейна відбулася у мене в Передєлкіно з Ліпкіним.

Семену Ізраїльовичу я довіряв в усіх відношеннях. Його висновок про відомі мені переклади і

невідомі оригінали я вважав найавторитетнішим. До того ж Ліпкін знав київського поета особисто: Гофштейн приїздив до Москви. Просив молодого тоді перекладача, аби той знайшов час для

нього, Гофштейна; є начебто непогані вірші! Я був відвертий з Ліпкіним:

– Семене Ізраїльовичу, спілкуючись з Гофштейном, ви ніколи не помічали якихось психологічних

аномалій?

– Ні. Явних відхилень від норми не помічав. Втім, два-три дивні відтінки згадалися.