СИНАЙСЬКИЙ Віктор Олександрович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Скульптор.
З міщанської родини.
Народився 21 жовтня (2 листопада) 1893 р. в м. Маріуполі Катеринославської губернії Російської
імперії (нині – місто обласного підпорядкування Донецької області України).
Помер 27 січня 1968 р. в м. Ленінграді СРСР (нині – м. Санкт-Петербург РФ). Похований на
Великоохтинському цвинтарі.
Навчався в Одеському художньому училищі (1913-1916), скульптурних класах Вищого
художнього училища при Петербурзькій академії мистецтв (1917-1921), майстерні О. Матвєєва (з
1921-1922).
Працював викладачем Ленінградської академії мистецтв (1921-1951, з перервами),
Ленінградського вищого художньо-промислового училища (1951-1965).
Серед найвідоміших творінь С. – бюст Ф. Лассалю, пам’ятник Г. Гейне (обидва – 1918), статуя
«Молодий робітник» (1937), пам’ятник-бюст В. Рентгену (1927-1928), статуя «Осоавіахімовець»
(1932), пам’ятники М. Арінкіну (1947), П. Чебишеву ( 1953-1955), М. Добролюбову, Ф. Шубіну
(обидва – 1959).
Доробки нашого земляка прикрашають Російський державний музей, Михайлівський сад,
проспекти, вулиці (усі – м. Санкт-Петербург, РФ), Третьяковську галерею (м. Москва, РФ).
У мистецтві С. традиції високої класики здобули сучасне звучання. Пластичні образи, знайдені в
реальності, у процесі узагальнення поетично ідеалізувалися. У задумах сполучалися правда життя, гармонія природних форм і класично ясна завершеність композицій. До того ж, наш земляк виявив
себе і як блискучий майстер декоративного рельєфу.
Серед друзів та близьких знайомих С. – К. Констанді, Г. Залеман, С. Сперанський, М. Кочуков, І.
Вєнкова, В. Рибаков, П. Бучкін, В. Мухіна, К. Рудаков, М. Габеїдр, В. Беклемішев, М. Анікушін та
ін.
***
У КУЛІНАРИ
, з професійного кредо В. Синайського
Людині, яка з першого разу не здатна намалювати череп, шлях один – у кулінари.
ГОТОВИЙ ЗНЯТИ ЯНГОЛА З НЕБА, з розвідки Н. Лебіної «Вертикаль, яка не відбулася»
У березні 1925 року з’явилася ще одна комісія. У її завдання входила організація конкурсу на
кращий проект пам’ятника червоноармійцеві «в ампірному одязі» на вершині Олександрівської
колони! До комісії увійшли відомі скульптори: В. О. Синайський, Л. В. Шервуд, М. Г. Манізер, Є.
Є. Лансере та ін. Численні комісії, так чи інакше пов’язані з проектом «Ленін в тозі» або
«Червоноармієць в ампірі», зав’язнули в розгляді не тільки абсурдних проектів пам’ятників, але й
сумнівних пропозицій з техніки зняття ангела з вершини колони. Для ілюстрації варто навести
хоча б один приклад.
21 липня 1925 року комісія розглядала лист наступного змісту: «Прошу по можливості дати мені
роботу по зняттю ангела з Олександрівської колони і установки на колону В. І. Леніна. Разом
можу зняти і з Петропавловської фортеці з шпиля ангела також. Взагалі зі всіх висот, де тільки
буде необхідно. Працюю сам особисто і знайомий з такими роботами, виконую всю роботу
сумлінно і в найкоротші терміни. Будівельний десятник з практики Ісакатін Іван Петрович».
Ставитися серйозно до подібного роду пропозицій навряд чи було можливо. А відповідати на них
було необхідно. На це і витратили основний запал численні комісії із зведення фундаментальної
вертикалі влади більшовиків в Ленінграді в 1925 році. І трапилося це на велику радість всіх
розумних людей, які цінують архітектуру Петербургу.
ОПОРТУНІСТА СХОВАЛИ ДО ПІДВАЛУ, з статті «Ганебний стовп» на nv.vspb.ru
У вересні 1918 року перед входом до будинку колишньої Міської встановили пам’ятник
публіцистові і політичному діячеві Фердинанду Лассалю, який заснував 1863 року Загальний
німецький робочий союз – першу соціалістичну робочу організацію. Він повинен був стати одним
із зримих символів нової «революційної» ери. Поставили його відповідно до відомого
«ленінського плану монументальної пропаганди». Авторами його – талановитий молодий
скульптор В. О. Синайський і архітектор Л. В. Руднєв, одні з творців меморіалу Жертвам
революції на Марсовому полі. Пам’ятник спочатку був виконаний з дерева, а потім повторений в
рожевому граніті і простояв на Невському проспекті до його реконструкції в 1938 році.
У перші післяреволюційні роки ім’я Лассаля було одним з культових в Радянській країні:
недаремно, окрім пам’ятника Лассалю, в нашому місті були площа Лассаля, вулиця Лассаля, а зал
Последние комментарии
19 минут 48 секунд назад
11 часов 37 минут назад
11 часов 55 минут назад
12 часов 19 минут назад
12 часов 51 минут назад
13 часов 58 минут назад