Казимирчак-Полонская Елена [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

розробляє безперервну числову теорію руху дуже цікавої комети Вольфа за весь

сторічний (1884-1984) період її спостережень.

ЖИЛА ПРОСТО НЕБА, з статті С. Грищука «Небесний механік»

У Херсоні у Казимирчак-Полонської починається нова смуга життя, забарвлена в похмурі тони.

Потрапивши до місцевого педагогічного інституту, Олена Іванівна опинилася під безперервним

тиском з боку адміністрації. Постійні вимоги підтвердження своєї кваліфікації, надлюдські

навчальні навантаження на стаціонарі та у заочників, підготовчі курси, всілякі суспільні заходи і

гуртки. Із-за цих примусових занять, бідній викладачці залишалося на сон дві години в добу.

І все це – на тлі безперервної хвороби Сергійка і примх егоїстичної старої матері. Серце Олени

розривалося між педагогічною діяльністю, материнською турботою і дочірньою відповідальністю.

На жаль, першій і останній потребам було приділено занадто багато часу.

...Квартиру викладачки кілька разів обкрадали, а одного разу вона й зовсім згоріла з вини сусідів.

Після цього Олена Іванівна 8 місяців жила просто неба.

ЦІКАВИЛАСЯ ЛЮДЬМИ, з кореспонденції Л. Ільюніної «Небеса та повідають славу»

У середині 1980-х мені подзвонив з Москви чудовий художник, автор книги «З Російської Думи»,

нині покійний Юрій Селіверстов і сказав: «У мене до тебе прохання. «Літературка» готує серію

статей «Забуті імена». Там повинна бути стаття про отця Сергія Булгакова, а у вас в Пітері живе

його духовна донька – астроном Олена Іванівна Полонська. Я тобі продиктую номер телефону,

сходи до неї».

Я подзвонила матінці і наступного дня поїхала в її квартиру біля Торжковського базару.

Не побоюся банального обороту: ми зустрілися з матінкою так, ніби-то давно знали одна одну.

Вона була дуже обрадувана тим, що про її вчителя вперше хочуть надрукувати матеріал в

офіційній державній газеті з величезним накладом, і довго мене не відпускала, розповідаючи про

о. Сергія.

Вже в цю першу зустріч я відзначила у матінки особливу рису «старих росіян»: їй було цікаво не

лише те, чим займається людина, а й хто вона така.

У наших відносинах були дві найважливіші віхи: коли вдалося привезти до неї митрополита

Пітирима (Нечаєва), який гостював у Пітері, і коли вдалося здати її рукописи в рукописний відділ

Пушкінського Будинку (там тепер є окремий фонд О. І. Казимирчак-Полонської).

ЗВЕРНУЛАСЯ ДО БОГА, з замітки «Черниця Олена» на zarubezhie.narod.ru

У 1923 р. брала активну участь в роботі першого з’їзду Російського студентського християнського

руху в м. Пшеров (Чехословаччина). Духовна дочка протоієрея Сергія Булгакова.

У 1926-1928 рр. – активний член, представник Російського студентського християнського руху від

Польщі.

Учасник апологетичних курсів в Парижі, заснованих С. Булгаковим.

З 1970 р. проводила релігійні заняття з молоддю.

Прийняла таємний чернечий постриг.

МРІЯЛА ПРО ПОДВИЖНИЦТВО, з листа І. Рейтлінгер О. Меню

На початку вересня тут можливо. з’явиться Олена Ів., людина також деякою мірою пов’язана з

моєю біографією. Вона також, як і я, в молодості мріяла про чернецтво. І отець Сергій нас

«посестрив», хоча ми зовсім не знали одна одну і завжди жили в різних країнах.

Вона приїжджала на з’їзди молоді. Потім зірвалася, вийшла заміж, син її 8 років помер за

найтрагічніших обставин.

Вона – великий учений, і вела все життя подвижницький спосіб життя.

...Олена Іванівна вже декілька років пише книгу (!!) про о. Сергія. Я її не бачила і не читала

(Наташа її критикує). Боюся, що вона узяла на себе непосильне завдання, не говорячи вже про те,

що вона його все ж таки мало знала (хоча із-за нього і за нього сиділа!!!).

Тепер я хочу її просити, незалежно від її книги, написати «Мої зустрічі з о. С.» І тоді це можна

було б, можливо, включити в нашу збірочку?

СИНТЕЗ ПОРИВАНЬ І ПРАЦІ, з листа О. Казимирчак-Полонської І. Рейтлінгер

Я, все більше про тебе дізнаючись, проникаюся до тебе все зростаючими відчуттями любові і

пошани. Ти маєш рацію і в тому, що твоє здоров’я потрібне і для інших. З цих позицій тобі легше

молитиметься за нього.

Завжди пам’ятай, що навіть у фізичному світі існує «інерція», тобто будь-яке тіло прагне зберегти

свій колишній стан. Аби вивести його з цього, необхідно прикласти силу, яка долає цю інерцію,

притому силу тим більшу, чим більша маса тіла.

Здається, і в душевному, і в духовному світі існує аналогічна інерція; для її подолання