Некрасов Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

виправдання.

…Скільки чудових речей міг би написати Некрасов, якби не тиск цензури!

ВІН ПОЕТ, І ЦИМ ВСЕ СКАЗАНО, з оцінки діяльності М. Некрасова С. Андрієвським

Його назвали «поетом-громадянином». Що це значить? До чого цей префікс до слова «поет»?

Корінне слово настільки об’ємне, що всякий префікс може лише його применшити...

БОЄЦЬ, А НЕ РАБ, з вірша Я. Полонського, присвяченого М. Некрасову

Перед дверями гроба он

Был бодр, невозмутим, – был тем, чем сотворен;

С своим поникнувшим челом

Над рифмой – он глядел бойцом, а не рабом.

ЕСТЕТИКА «ПОТВОРНОГО» Й «ОГИДНОГО» ПЕЙЗАЖУ, з статті М. Епштейна «Микола

Некрасов: природа, світ, потайник Всесвіту»

Через усю творчість поета проходить образ смутної, сумовитої землі: мутні фарби, знебарвлені

дощами, протяжливі звуки вітру, що стогне в полях і ридає в лісах.

…Волога змішується з землею і повітрям, утворюючи бруд, сльоту, мжичку, туман, – улюблені

елементи некрасовського пейзажу. Дороги, геть розкислі, покриті коржами мокрого снігу.

Вогкість проникає всюди, немов природа безупинно плаче, сякається, задихаючись від застуди.

Некрасов створює особливу естетику «потворного», «огидного» пейзажу, прямо протилежного

тому ідеалу «прекрасної» і «піднесеної» природи, який панував у поезії довгі десятиліття.

Одним з перших він вводить у російську поезію мотив дощу – не освіжаючого, як у О. Фета чи А.

Майкова, а затяжного, тужливого, що сльозами струменить шибками, між небом і оком «як чорна

сітка висить». …У нього навіть «вітер ядушливий».

…Некрасов вводить у поезію образи змучених, заїжджених робочих тварин…

Увага поета настільки прикута до землі, що показовою особливістю його творчості стає

порівняльна рідкість образів зоряного неба, місячного світла, узагалі небесних світил, характерних

для тютчевських і фетівських пейзажів. Ця некрасовська особливість – неуважність людини, зайнятої працею на землі, до неба – була успадкована багатьма поетами.

Некрасов, основоположник міського пейзажу, вперше передав у віршах задушливий запах

міського повітря, яке всотало «клубки диму з труб колосальних», вигляд застійної води, яка

зацвітає в каналах, одним словом, відтворив природу в місці її згубного переплетення з

цивілізацією. Одночасно він описав село з погляду городянина, «дачника», як «заміську»

місцевість, яка своїм вільним вітром зганяє з душі сміття, навіяне столицею.

--">

Пожертвовать