МАЙДЕЛЬ Едуард Володимирович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Гідролог, картограф, океанолог, синоптик. Генерал-майор корпусу флотських штурманів (1896); перший завідуючий відділом передбачення погоди при Головній геофізичній обсерваторії (1872); складач першого метеорологічного прогнозу на теренах Російської імперії (1 січня 1872);
фундатор метеорологічної служби на Далекому Сході Російської імперії (1874).
З дворянської родини.
Народився 26 жовтня (7 листопада) 1842 р. в м. Немирові Подільської губернії Російської імперії
(нині – районний центр Вінницької області України).
Помер 12 червня 1918 р. в м. Гельсінгфорсі ( нині м. Хельсінки – столиця Фінляндії). Місце
поховання – не відоме.
Закінчив петербурзький Морський корпус (1862), морську академію.
Ходив Балтійським морем (1862-1870), був завідуючим відділенням прогнозів при Головній
геофізичній обсерваторії (1872-1874), начальником промерної партії з виконання зимового
промірювання гирла р. Суйфун і спорудження стулкових знаків (1874-1877), гідрогеологом
Гідрографічної частини портів Східного океану (1877-1878), начальником промірної і знімальної
партій, завідував метеорологічними станціями у Владивостоку, досліджував клімат краю, морські
течії (1878-1879), начальником Окремої зйомки північного берега Чорного моря (1880-1886), робіт
гідрографії на Білому і Балтійському морях (1887-1893), Окремої зйомки Східного океану (1894-1898).
Член Російського географічного товариства.
Член Російського астрономічного товариства (1894).
Кавалер ордена св. Станіслава 3-го ступеня (1877).
Відзначений срібною медаллю Російського географічного товариства (1872).
Брав участь в розробці плану метеорологічних робіт експедиції, організованої для вивчення
Арало-Каспійської низовини, виконав точні магнітні визначення побережжя Японського моря,
картографування затоки Петра Великого, встановив, що причиною появи небезпечних для
судноплавства туманів в Японському морі є вузька смуга холодної води уздовж всього
материкового берега, звернув увагу на наявність і характер морської течії в протоці Лаперуза.
Друкувався в журналі «Морський збірник».
Як учений дебютував статтею «Північне сяйво і його зв’язок з вітрами» в журналі «Морський
збірник» (1867).
Потім настала черга наступних доробків: «Спосіб визначення шляху шторму» (1874), «Банки в
бухті Експедиції (залив Посьєта») (1882), «Про обмін вод Чорного і Середземного морів» (1885),
«Лоцманські замітки Західного берега Африки», «Вітри і шторми Індійського океану» (обидва –
1900), «Особливості плавання Магеллановим протокою і навколо мису Горн» (1901), «Штормові
таблиці для Атлантичного океану», «Матеріали для лоції Китайських морів» (обидва – 1902),
«Фізико-географічний нарис Китайського і Жовтого морів» (1904), «Значення Північносхідного
проходу для мореплавання» (1907).
Ім’я нашого земляка носять мис на о. Сахалін, мис в затоці Петра Великого і мис біля входу до
лиману на р. Роздольна.
Серед друзів та близьких знайомих М. – Г. Максимов, Л. Єлагін, А. Купфер та ін.
***
ЄДИНА КАРТИНА, з професійного кредо Е. Майделя
Безліч відомостей про планету складається в єдину географічну картину.
ЛАНДШАФТ НЕВПІЗНАННО ЗМІНЮЄТЬСЯ, з гідрографічного звіту Е. Майделя
Тоді як до впадання Нелькана верхів’я Індігірки з його численними притоками тече широкою
рівниною, яка лише місцями прорізується гірськими ланцюгами , з цього місця прибережний
ландшафт абсолютно змінюється. Лівий берег гористий майже до місця впадання Селегняха, а
правий – низинний і болотистий.
РУЙНУЮ ПОСТУПОВО ЗДОРОВ’Я, з донесення Е. Майделя морському міністрові Росії
Тоді як суднові офіцери користуються всіма зручностями кают-компанійського життя, їх
товариші-гідрографи проводять час майже наодинці, за мізерної їжі, без медичної допомоги, в
нежилих місцевостях і у відкритому морі, на шлюпках, руйнуючи поступово своє здоров’я від
суворих кліматичних умов просто неба.
Особливо тяжкі ці умови в тутешніх околицях Росії.
ОДИН З ПЕРШИХ, з нарису «Наука Примор’я (60-і роки XIX– XX ст.)» на fegi.ru
Започаткувала систематичні гідрографічні дослідження на Далекому Сході експедиція Г. І.
Невельського (1862-1863), котра картографувала узбережжя від затоки Святого Владимира до р.
Тюмень-Ула (Туманна).
Последние комментарии
11 часов 14 минут назад
17 часов 37 минут назад
17 часов 45 минут назад
18 часов 13 минут назад
18 часов 17 минут назад
18 часов 17 минут назад