Precedent UA — 2015 [Колектив авторів] (fb2) читать постранично, страница - 3

узагальнення судової практики застосування судами загальної юрисдикції першої та апеляційної інстанцій при здійсненні судочинства у кримінальних справах статей 3, 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року за 2011 — перше півріччя 2012 року, про судову практику застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про надання дозволу на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи тощо.

25 вересня 2015 року пленум ВССУ розглянув та затвердив узагальнення судової практики щодо забезпечення права на захист у кримінальному провадженні, в якому висвітлено основні правові позиції ЄСПЛ щодо дотримання права на захист. Ця робота постійно проводиться з метою забезпечення єдності судової практики, в тому числі і з допомогою практики ЄСПЛ.

Безумовно існують і спірні рішення ЄСПЛ в контексті їх застосування національними судами. Проте питання тут не у сумнівах щодо тлумачення практики ЄСПЛ, а у можливості їх практичного застосування. Слід наголосити на двох проблемних аспектах. По-перше, законодавство країн — учасниць Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року може значно відрізнятися. Коли мова йде про законодавство пострадянських країн, то врахування рішень ЄСПЛ проти цих країн обумовлюється схожістю правових систем та законодавства. Якщо ж вести мову про рішення ЄСПЛ проти Сполученого Королівства, Італії, Іспанії, Португалії, тут виникають труднощі, пов’язані з тим, що ЄСПЛ, констатуючи порушення тієї чи іншої статті Конвенції, досліджує та аналізує національне законодавство країни. В інших випадках складнощі пов'язані із змінами законодавства. Так, багато рішень ЄСПЛ проти України постановлені за наслідками дослідження норм та практики застосування Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року.

З прийняттям нового КПК більшість рішень ЄСПЛ не втрачають свою актуальність і до аналізу норм нового кодексу, проте деякі питання виявилися суперечливими. Так, наприклад, правова позиція ЄСПЛ щодо КПК 1960 року за статтею 5 Конвенції полягала в тому, що під час судового провадження захисту має бути надано право на оскарження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У новому КПК під час судового провадження здійснюється періодичний судовий контроль за доцільністю застосування такого запобіжного заходу, проте відсутність можливості апеляційного оскарження його застосування у 2013–2014 роках викликало дискусії щодо дотримання статті 5 Конвенції через такі законодавчі положення. Аналіз порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час судового провадження дає можливість встановити, що наявність періодичного судового контролю за його застосуванням, порядок та підстави подання клопотання про зміну запобіжного заходу та його розгляду доводять відсутність порушення статті 5 Конвенції в умовах відсутності апеляційного оскарження застосування цього запобіжного заходу.

Приблизно половина, а то і більше звернень громадян до ЄСПЛ пов’язані із неефективним виконанням судових рішень, або ж недотримання прав людини при їх виконанні. Судовий контроль за стадією виконання судових рішень носить обмежений характер в усіх без винятку юрисдикціях. Тому у цьому аспекті слід реформувати підходи до діяльності органів виконавчої влади, до компетенції яких віднесено виконання судових рішень. Якщо вести мову про кримінальне провадження, слід зазначити, що багато норм КПК по суті відтворюють правові позиції ЄСПЛ. Їх дотримання уже має превентивний характер для звернень до ЄСПЛ. Важливим законодавчим кроком для зменшення звернень до ЄСПЛ, на мою думку, є реформування законодавства у сфері встановлення певного роду компенсаційних механізмів для громадян у випадках встановлення порушення прав людини. Коли людина, крім визнання порушення її права, отримає механізм компенсацій за таке порушення, жодної потреби для звернення до ЄСПЛ уже не виникатиме.

Усі рішення ЄСПЛ проти України розглядаються на нарадах суддів судових палат ВССУ За результатами цих нарад надсилаються інформаційні листи до судів апеляційної інстанції, які, в свою чергу, доводять зміст цих рішень до відома місцевих судів. Значну допомогу у навчанні та тренінгах суддів надає школа суддів, часто у співпраці з багатьма міжнародними організаціями.

На мою думку, варто розпочинати проведення тематичних тренінгів щодо навчання суддів існуючій практиці ЄСПЛ за статтями Конвенції. При цьому їх слід поділяти на матеріальні та процесуальні вимоги тієї чи іншої статті Конвенції. Передувати таким тренінгам має кропітка робота щодо систематизації правових позицій ЄСПЛ за статтею Конвенції як у рішеннях проти України, так і інших держав за умови їх «принципового» значення для національного