Чобан-Заде Бекир [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

Чобан-заде й інші націоналісти цю ідею широко агітували як у пресі, так і в усних доповідях.

ВКАЗУЮ І НА ВЛАСНІ ПОМИЛКИ, з покаянного листа Б. Чобан-заде в газеті «Бакинський робочий» за 13 вересня 1929 р.

На першому тюркологічному з’їзді на початку 1926 р. в Баку я остаточно перейшов на бік культурної революції на Сході і порвав всякі зв’язки з буржуазією і її прикажчиками. З літа 1926 року почав запеклу боротьбу з милліфірковцями...

З того часу мною написана низка статей і поем, недвозначно направлених проти націоналістів і буржуазних інтелігентів. В даний час працюю над статтею «Курултайщина і націоналізм в кримськотатарській літературі», де вказую і на свої помилки.

НАПРЯМ – ДЕМОКРАТИЧНИЙ, з дослідження А. Зарубіна і В. Зарубіна «Крим в 1917 році: від ейфорії березня до конфронтації жовтня»

У довідці, підготовленій для ГПУ, мабуть, в 1922 (1923) р., знаходимо цікавий пасаж: «Політичний напрям всіх цих людей (перелічуються Сейдамет, Айвазов, Хаттатов, Чобан-заде, Челебієв, Тімурджан-одобаш, Боданінський (У.), Чапчакчі– авт.) абсолютно однаковий. В той же час цю групу не можна назвати партією. У неї немає справжньої, явної партійної організації. Якась організація, мабуть, є, але не партійна, а гурткова (хоча в широкому національному масштабі). У неї немає явної, точно встановленої програми і тактики...

...Напрям цієї групи (можна назвати її мілліфірковцями, курултайцями, народно-національною партією), поза сумнівом, демократичний... У вигляді ідеалу уявляє собі федеральний зв’язок вільного демократичного Криму з такою ж Росією, як завдання найближчого періоду висуває благополучне проведення свого національного човна серед всіх підводних каменів історичного моменту.

ПОПЕРЕДНИКИ ЗАЛИШИЛИ ПОМІТНИЙ СЛІД, з інтерв’ю В. Абдураїмова Л. Рябчикову

– Якою ідеологічною спадщиною ви керуєтесь у своїй діяльності?

– Своїм ідеологічним базисом вважаємо праці видатного просвітителя Сходу, великого громадянина Криму Ісмаїл-бея Гаспринського, який закликав до єднання народи півострова в ім’я процвітання і благополуччя всього його населення.

Наша попередниця– партія Міллі Фірка, заснована, як свідчать документи, в 1918 році,– підготувала і провела парламентські вибори другого курултаю кримськотатарського народу, де одержала 35 місць із 45. Члени ЦК партії Сеїтджеліль Хаттатов, Бекір Чобан-заде, Халіль Чапчахчі та інші, крім тих, хто виїхав за кордон, у пору сталінських репресій були засуджені і розстріляні. Незважаючи на короткий строк своєї діяльності партія залишила помітний слід в історії народу і Криму. І це теж зобов’язує нас йти демократичним шляхом, діяти активно і наступально.

ЗАГАЛЬНОТЮРКСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ, з довідки «Наш Баку» на ourbaku. сom

Бекір Чобан-заде – один з фундаторів азербайджанського мовознавства. Але його наукова концепція має ширше загальнотюркське значення. Він пише і видає «Методику викладання тюркської мови і літератури» в двох частинах, близько десятка науково-методичних статей. Серед його спадщини роботи з азербайджанської, узбецької, татарської, кумицької, балкарської, киргизької літератур.

Наукова діяльність Б. В. Чобан-заде, що почалася в Криму і продовжувалася в Баку, була надзвичайно успішною.

Напередодні загибелі, вже зломлений тортурами, учений так її охарактеризував:

1. Я є першим професором на Радянському Сході в своїй спеціальності, удостоєним цього звання радянською ж владою і читав перші лекції рідними мовами народів цих країн. Мною вперше розроблені університетські курси з своєї спеціальності.

2. За весь період моєї наукової діяльності мною написано приблизно сто п’ятдесят (150) наукових робіт, з яких minimum сто (100) є першими спробами наукового обґрунтування проблем азербайджанської мови і літератури азербайджанською мовою. Більшість цих робіт і тепер не втрачають свого наукового значення.

3. Мною підготовлені сотні фахівців мовознавців і літературознавців майже на порожньому місці; серед цих моїх учнів є десятки висококваліфікованих наукових працівників-доцентів і асистентів, які зарекомендували себе своїми науковими роботами за межами своєї країни.

ХОДЯЧОМУ – ПУТЬ, з статті Р. Чубарова і Ю. Тищенко «Кримська автономія. Витоки і перші кроки становлення на новому етапі (1991-1992)»

Члени Керченського повітового комітету РКП (б) наполягали на включенні Криму до складу Української Радянської Республіки, «беручи до уваги географічне положення і економічні зв’язки». Визначні представники кримськотатарської інтелігенції, які працювали в радянських органах – А. Озенбашли, Б. Чобан-Заде, Хаттатов та інші – пропонували утворити Кримську автономну республіку, але надати їй права «повної автономії»: самостійні зносини з закордоном, ведення зовнішньої