Харито Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

він тут же одним пострілом з пістолета впритул застрелив киянина.

...Поразка революції 1905-1907 років, невіра в можливість демократичних перетворень... викликали у молоді прагнення до активізації політичної боротьби. У роки навчання в університеті Микола Харіто прилучився до передової частини студентства, бере участь в політичних страйках і антиурядових демонстраціях, за що потрапляє до «чорного списку» на виключення... Лише заступництво відомого ученого, професора кафедри міжнародного права Отто Ейхельмана не стільки врятувало, скільки відстрочило покарання. У університеті тут же склали із цього приводу чотиривірш:

Не все хорошее забыто,

Не всюду царствует обман.

Среди студентов есть Харито,

А в профессуре– Эйхельман.

...Романс народився в Києві, восени, коли місто потопало в улюблених квітах Миколи Харіто– хризантемі. Першим виконавцем твору був автор. Він– душа будь-якого товариства– приковував увагу слухачів щирістю відчуттів і проникливим ліризмом. Романс відразу став знаменитим. Цьому сприяв і кінофільм «Хризантеми» за участю Ганни Карабаєвої та Івана Мозжухіна, поставлений 1913 року,– тоді безліч кінострічок знімалася за сценаріями, написаними на сюжети популярних романсів.

...Майже 100 років звучить романс Миколи Харіто «Відквітнули вже давно хризантеми в саду». Він витримав випробування часом. З безмірним відчуттям туги і ностальгічного надриву його виконували Алла Баянова і Валерій Агафонов, Вадим Козін і Петро Лещенко. Він звучить в одному з епізодів кінофільму «Любов Ярова». Сьогодні його співають оперні співаки й естрадні виконавці, поп-зірки і рок-музики.

ХРИЗАНТЕМИ З ДОНЕЦЬКА, з статті В. Кульової «Опальний композитор»

Чи не сімдесят років про автора знаменитого романсу «Відквітнули хризантеми» знав мало хто, хоча його твори уже майже століття звучать у виконанні різних артистів. Певно, не знали б ми про поета і композитора й досі, якби не мистецтвознавець Віталій Донцов та колишній військовий Лев Кудрявцев. Перший розшукав на столичному Лук’янівському кладовищі могилу Миколи Харіто, а другий по крихтах зібрав відомості про життя й трагічну смерть цього чоловіка й написав «Історію одного романсу». З 1907 до 1917 року (за винятком перебування в засланні) Харіто мешкав у Києві ...й знайшов прихисток у київській землі поблизу історичних Дорогожичів.

Іронія долі: за царату його не раз засуджували за революційну діяльність, а після революції таврували як білогвардійця, захисника монархії. Мовляв, композитор служив у армії Денікіна, тобто білогвардійській, а за часів СРСР це вважалося великим злочином. Отож на опальну особистість наклали заборону.

...Заступник директора Лук’янівського меморіального заповідника Любов Стеннік розповіла, що спочатку Миколу Харіто поховали в Тихорєцьку. Це було 12 листопада 1918 року. Обрядили небіжчика у військовий мундир (ще один аргумент для недоброзичливців щодо білогвардійських настроїв загиблого). Згодом мати, дружина і сестра Віра з чоловіком перевезли його прах до Києва, на Лук’янівський цвинтар, де вже покоїлася померла від іспанки сестра Олена. Труна Харіто ночувала в церкві Іоанна Златоуста, так званій залізній, що стояла на Галицькому майдані (неподалік нинішньої площі Перемоги).

Наймолодша сестра Надія згадувала, як пробула біля улюбленого брата цілу ніч і як гримотіло, коли відскакували від залізних стін храму кулі. Адже це була громадянська війна, і вночі боротьба між різними силами загострювалася.

Відспівували покійного у Володимирському соборі. Того самого року коло сина і доньки упокоїлася й Надія Георгіївна. Довго стояв на їхній могилі великий дерев’яний хрест, привезений ще з Кубані. Згодом він струхлявів, написи стерлися, і мало хто знав, хто під ним спочиває вічним сном...

Але, зауважує Любов Григорівна, хотілося достойніше увічнити пам’ять. Отож провели конкурс на кращий надгробок, навіть гроші на нього збирали... За сприяння Товариства охорони пам’яток історії і культури Києва коштом товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000» облагородили місце останнього прихистку автора вічного романсу. Нещодавно пам’ятник відкрили. Могилу взяли під державну охорону.

З одного боку на чорному мармурі вирізьблено: «Поет і композитор», з другого– прізвище, рік народження і смерті небіжчика.

Старший науковий працівник заповідника Оксана Борисюк розказала, що до 120-ліття поета, музиканта і композитора з Донецького ботанічного саду їм передали хризантеми сорту «Харита» і «Осінній романс». Малесенькі пагінчики вже міцно вкоренилися в київській землі. Оксана Петрівна переконана: віднині вони буйно цвістимуть на могилі Миколи Харіто, котрий опоетизував квітку прощання з літом, зробивши її символом нев’янучого кохання.

ГРАЙ, МУЗИКИ, з повідомлень інформагенцій «Львівські