Власник найкращого клубу для геїв [Сергій Вікторович Жадан] (fb2) читать постранично, страница - 15

не телефонувала? — запитав Санич. Я в Турцію лечу, — відповіла йому Віка. — Спробую вламати свою подружку повернутись. Погано без неї, розумієш? А як же я? — спитався Санич, але Віка лише погладила його по щоці і мовчки пішла в бік підземки.

Ще за пару днів Санич отримав повідомлення від Доктора і Бусі. «Дорогий Сашо, говорили вони, запрошуємо тебе до нас в гості з нагоди дня народження нашого Доктора». Санич поліз у ничку, взяв рештки бабок, купив у магазині «Подарунки» пластмасову амфору і поїхав на день народження. Доктор і Буся жили у передмісті, в старому приватному будинку, разом із мамою Доктора. Зустріли вони його радісно, всі сіли до столу і почали пити червоне сухе вино. Як там «Бутерброди»? — запитав Доктор. Немає більше «Бутербродів», — відповів Санич, — прогоріли. Шкода, — сказав Доктор, — симпатичне було місце. І чим плануєш зайнятись? В політику піду, — сказав Санич. — Вибори скоро. Несподівано хтось зателефонував, Доктор узяв слухавку і почав із кимось довго сваритись, після цього сухо вибачився і, гримнувши дверима, зник. Що сталось? — не зрозумів Санич. А, це мама, — засміявся Буся. — Стара швабра. Вона постійно дістає Дока, хоче, аби він мене похерив, тікає до сусідки і звідти дзвонить. А Доктор не ведеться. Його здоров’я! — Буся присунувся ближче до Санича. Слухай, Буся, — сказав йому Санич, подумавши, — я ось що хотів тебе запитати. Ось ви з Доктором геї, так? Ну… — невпевнено почав Буся. Ну, о’кей — геї, — не дав йому закінчити Санич. І ось ви живете разом, так? Ну, очевидно, ви любите один одного, якщо я правильно розумію. Але поясни мені таку річ — вам, як би сказати, фізіологічно добре разом? Фізіологічно? — не зрозумів Буся. Ну, да, фізіологічно, ну, коли ви разом, вам добре? А чому ти питаєш? — розгубився Буся. Нє, ти вибач, звичайно, — відповів Санич, — якщо це щось інтимне, можеш не говорити. Та ні, чого ж, — ще більше розгубився Буся. — Ти розумієш, Сашо, в чому річ, в принципі, це ж не так і важливо, ну, я маю на увазі фізіологічний бік, розумієш мене? Головне ж в іншому. І в чому? — запитав його Санич. Головне в тому, що він мені потрібен, розумієш? І я йому потрібен, мені здається. Ми проводимо разом увесь свій час, читаємо разом, ходимо в кіно, бігаємо разом уранці — ти знаєш, що ми бігаємо? Ні, не знаю, — сказав Санич. Бігаємо, — підтвердив Буся. А фізіологічно, насправді мені це навіть не подобається, ну, ти розумієш, коли ми з ним разом. Але я йому цього ніколи не говорив, не хотів його розстроювати. Чому я питаю, — сказав йому Санич. — Є у мене знайома, дуже прикольна, правда, п’є багато.

І ось ми з нею одного разу переспали, уявляєш? Ну, — невпевнено сказав Буся. І ось у мене та сама ситуація — мені з нею добре було навіть без сексу, розумієш? Навіть коли вона п’яна була, а п’яна вона була завжди. А тепер вона взяла і звалила в Турцію, уявляєш? І я не можу зрозуміти — в чому ж тут мораль, чому я, нормальний здоровий чувак, не можу просто бути з нею, чому вона валить в Турцію, а я навіть не можу її зупинити. Да, — задумливо відповів Буся. Ладно, — подивився на нього Санич. — Я думав, хоч у вас, геїв, усе нормально. А у вас та сама ху… Ага, — погодився Буся, — та сама. Ну, все — піду я, — сказав Санич. — Привіт Доку. Почекай, — зупинив його Буся. — Почекай трішки. І вибіг на кухню. Ось, тримай, — сказав він, повернувшись і простягуючи Саничу якийсь згорток. Що це? — запитав Санич. Пиріг. Пиріг? Так, яблучний пиріг. Це Доктор спік, спеціально для мене. Загалом, знаєш, ось ти про секс говорив. Просто є якісь такі речі, від яких я плачу. Наприклад, цей пиріг. Я ж розумію, що він його спеціально для мене готував. Як я після цього можу від нього піти? Знаєш, у мене був знайомий, який пояснював мені, в чому різниця між сексом і любов’ю. І в чому? — запитав Санич. Ну, грубо кажучи, секс — це коли ви трахаетесь, і ти після цього хочеш, аби вона якомога скоріше пішла. А любов, відповідно, — це коли ви трахаєтесь, і після траху ти хочеш, аби вона якомога надовше залишилась. На, тримай, — простягнув він Саничу згорток. І що, — сказав Санич, подумавши, — це і є мораль? Та ні, ніяка це не мораль. Це просто шматок пирога.

І він пішов собі в бік автобусної зупинки. По дорозі до нього приєднався якийсь пес. Так вони і йшли — попереду Санич із пирогом, позаду пес. Навколо них розгортались теплі серпневі сутінки. Санич прийшов на зупинку і, сівши на лавку, став чекати. Пес сів навпроти. Санич довго його розглядав. О’кей, — сказав він, — шавко, сьогодні твій день. На честь міжнародного свята солідарності геїв та лесбіянок тобі дістанеться яблучний пиріг! Пес задоволено облизнувся. Санич дістав згорток і розламав пиріг навпіл. Вийшло майже порівну. м. Харків