Навiщо ж я?.. Навiщо ж я живий?..
(Пiдводиться, бере в руки її голову. Тихо, з глибоким сумом, нiжно).
Заснула ти... А на устах твоїх
Така усмiшка жалiсна... i тиха...
I слiзонька застигла на очах...
(Цiлує її).
Бiдняточко... голубонько бездольна...
Яку ж ти муку мусила знести.
Коли пила свою весiльну чару,
Для милого надiла цей убiр
I свiчку цю вiнчальну засвiтила...
I ось в кровi, в багнi весiльна сукня,
I згасла свiчка, як твоє життя.
(По хвилi мовчання вже з запалом).
Та не сумуй! Немарно ти терпiла
I свiчку цю немарне берегла.
На честь твою, моя голубко мила,
На честь тих мук, що ти перемогла,
Ми знов її засвiтим, як на свято,
На помсту та на волю з тих огнiв,
Що на своїх гнобителiв проклятих
Сьогоднi гнiв народний запалив.
(Бере з рук Меланчиних свiчку й запалює вiд смолоскипа).
Умерла ти... i твiй убiр чудовий
В кровi й багнi, як прапор на вiйнi.
Та живi ми! До помсти, до будови
Нам не потрiбнi шати осяйнi.
Кiптявою укритi ми i потом,
В буденних свитах кинемось на бiй,
А переможем - знову до роботи...
I ось тодi засвiтим огник твiй.
I свiчка ця, що ти життям купила,
Крiзь дикий терн та бурю пронесла,
Що ми огнем повстання запалили,
Хай свiтить нам привiтна i ясна.
Прощай, голубко!
(Нiжно цiлує її в уста).
А тепер на приступ!
До помсти всi! До волi! До борнi
На честь її по цiлому геть мiсту
Засвiтимо весiльнi ми огнi!
Кидається з пiднятим мечем у глибину, всi за ним.
Завiса.
1930
Последние комментарии
1 день 4 часов назад
1 день 4 часов назад
1 день 5 часов назад
1 день 16 часов назад
1 день 17 часов назад
1 день 17 часов назад