Фараони [Олексій Коломієць] (fb2) читать постранично, страница - 3

вилазять із схованки, дивляться їм услід.

Т а р а н. Ти не впізнав, чия то мудра така?

О н и с ь к о. Катерина Чипчина.

Т а р а н. Я їй покажу — “барило”. Бач, переробилася — електродоїлку їй подавай! Грамотна! “При комунізмі встановлять...” Ониську, я так вважаю. Оце кажуть, поступово переходимо до комунізму. Поступово — значить, не всі разом? Спочатку чоловіки, а потім жінки. І то не всі, а поодинці пускати будемо.

О н и с ь к о. Якби нас на воротях поставили, через які в комунізм проходитимуть, ми б маху не дали — не пустили б жодної.

Т а р а н. Не знаєш ти моєї Одарки. Попід носом, а проскочить!..

О н и с ь к о. Клята вона в тебе.

Т а р а н. Клята, проклятющаі Поїдом їсть, навіть якщо вип'єш інколи. А ми ж без причини не п'ємо? Ні! От сьогодні випили. Чому?

О н и с ь к о. А чому?

Т а р а н. А чому? Трактора відремонтували! То не працював, а тепер працюватиме. На радощах і випили. Не свої шкурні інтереси нас хвилюють, а державні! А жінки цього не розуміють!

О н и с ь к о. Відсталий елемент — що з них візьмеш? Ще якусь бенерю несе. Може, знову той... (Жест).

Т а р а н. Не хочу. На щось колюче сів, коли оті цілувались... Бач, яка жінка в мене, нема того, щоб під тином прибрати.

Входить Корній, широкоплечий, здоровенний дядюга.В руках величезний дрючок, під пахвою згорнутий лантух. Говорить крізь зуби, ходить трохи нагнувшись, наче когось підстерігає.

Корній!

О н и с ь к о. Заховаймось!

К о р н і й. Хто тут, признавайсь! Що я вам, мальчик?!

О н и с ь к о. Ти що?

К о р н і й. Доброї ночі...

Т а р а н. Здоров! На варту йдеш?

К о р н і й. А куди ж — на вечорниці?!

О н и с ь к о. Може, там від комори тільки дух лишився, а ти сунеш так пізно.

К о р н і й. Чужі не прийдуть, а свої багато не візьмуть!

Т а р а н. Воно так. Ти теж, бачу, мішечка прихватив?

К о р н і й (спідлоба блимнув очима). Твої трактори в мішок не повкидаю, не бійся! Бувайте!.. (Пішов нагнувшись).

О н и с ь к о. Корній — страшенної сили чоловік. Позаминулого року спав під скиртою. Мабуть, теж сторожував. Коли це підійшов бичок-бузівок і наступив йому на спину. Корній як схопиться, як свисне бузівка у вухо, так бідолашна скотина і впала з усіх чотирьох.

Т а р а н. Ото сила!

О н и с ь к о. Ледве відходили. І досі в бика контузія. То ні з того ні з сього почне головою мотати, ніби його гедзі кусають, то стане серед дороги і реве мов навіжений. А побаче Корнія — в ліс тікає, сердега.

Т а р а н. І не дивно, що в Корнія здоров'я, — шостий рік сторожує. Вночі на роботі спить, а вдень — дома. Правда, й заробітки такі...

О н и с ь к о. В нього жінка ланкова. Щороку трудоднів по шістсот виганя.

Т а р а н. Коли жінка хороша — можна бути при здоров'ї! (Позіхає). Бувай!.. В сон кидає...

О н и с ь к о. А мо', заспіваємо? На пісню тягне.

Т а р а н. Мені ще дома доведеться співати, бодай не діждати ворогові такої пісні.

О н и с ь к о. Бувай. Жаль мені тебе, до сліз жаль! Але сам винуватий — ліберал!.. (Виходить).

Т а р а н. Тьху! І видере ж таке противне слово — “ліберал”! Чортзна-що! (Відчиняє хвіртку).

В цей час чути голосне: “Ку-ку-рі-куі”

А здох би ти, проклятющий, розкричався!..

З хати виходить Одарка, легко одягнена, коса впала на плече.

О д а р к а. Знову лементуєш серед ночі?

Т а р а н (обурено). І коли ти того півня заріжеш? Скільки разів треба наказувать?!

О д а р к а. Причепився до півня! Поперек горла він тобі став?!

Т а р а н. Це не півень, а диявол з кнопкою. Тільки відчиниш хвіртку, вже й горланить.

О д а р к а. Північ, то й горланить.

Т а р а н. Чого ж сусідський мовчить?

О д а р к а. У сусідів немає півня.

Т а р а н. І нам він ні до чого!

Далеко на селі чути півнячий переспів.

О д а р к а. Чуєш, скрізь співають.

Т а р а н. Мені до чужих півнів діла немає, а своєму я господар! Сказав заріж — і крапка!

О д а р к а. Вгамуйся, люди почують.

Т а р а н. Хай чують, яка в мене жінка. На роботі не була?

О д а р к а. Ні.

Т а р а н. Соромиш мене перед людьми!

О д а р к а. Дома тієї роботи зібралось — на трьох стане. Хліб пекла, білизну попрала, Наталочці плаття пошила, хату підмазала, поприбирала...

Т а р а н (перебиває). Та-та-та! Заторохтіла! Переробилася! Знаю — в холодочку вилежувалася! В гамаку гойдалася?! Купив я його, дурень, на свою голову! Сама хоч би причепурилася...

О д а р к а. Покрутився б, як я, та спробував чепурним та охайним в холодочку вилежуватися! Побачила б я, на кого ти був би схожий... коли б був на моєму місці.

Т а р а н (сміється). На твоєму місці? Оце налякала! Та якби я був на твоєму місці, у мене б усе (жест)... кипіло, а я лежав би та посвистував.