Сильмариліон [Джон Роналд Руел Толкін] (fb2) читать постранично, страница - 2

«Айнуліндале» та «Валаквента» безпосередньо пов’язані зі «Силь­мариліоном», а от прикінцеві історії «Акаллабет» і «Про Перстені Влади» є цілком окремими та незалежними (на цьому варто наголосити). Їх включено до цієї книги відповідно до чітко висловлених прагнень батька, і завдяки цьому сконструйовано цілісну історичну картину створеного ним світу: від Музики айнурів, із якої цей світ постав, до відплиття персненосців із Гаваней Мітлонду наприкінці Третьої Епохи.

У книзі натрапляємо на безліч власних назв, тому я підготував їх повний покажчик. Однак кількість осіб (ельфів і людей), котрі в оповіді про Першу Епоху відіграють важливу роль, насправді значно менша від загальної, тож усіх їх можна відшукати в генеалогічних таблицях. Окрім того, я підготував додатки, де подано доволі складні назви, якими послуговувалися різні ельфійські народи, зауваги щодо вимови ельфійських власних назв і список основних елементів, які трапляються в них, а також мапи. Треба зазначити, що велике гірське пасмо на сході — Еред-Луін чи Еред-Ліндон, Сині Гори — на мапі, вміщеній у «Володарі Перстенів», розташоване на крайньому заході. А в цій книзі є менша мапа: я прагнув унаочнити місцезнаходження ельфійських королівств після повернення нолдорів до Середзем’я. Жодними іншими коментарями чи анотаціями книга не обтяжена.

У вирішенні складного та суперечливого завдання — підготувати до видання текст цієї книги — мені надзвичайно допоміг Гай Кей, який працював зі мною в 1974 —1975 роках.

Крістофер Толкін 1977

ПЕРЕДМОВА ДО ДРУГОГО ВИДАННЯ

Імовірно, десь наприкінці 1951 року, коли повністю готовий «Володар Перстенів» переживав певні видавничі труднощі, батько написав своєму другові Мілтону Волдменові (на той час — редак­тору видавництва «Коллінз») дуже довгого листа. Ситуативною підставою для написання того листа стали затяті суперечки довкола батькової вимоги публікувати «Сильмариліон» і «Володаря Пер­стенів» «разом або як єдиний твір», «як одну велику сагу про Кош­товності й Перстені». Одначе висвітлювати це питання тут немає потреби. Натомість батьків лист, написаний, аби виправдати і по­яснити власну позицію, є блискучим викладом його концепції ранніх Епох (згідно з батьковими словами, заключна частина листа — не більш ніж «багатослівне, проте безбарвне резюме» того, про що йдеться у «Володарі Перстенів»). Тому, гадаю, ця епістола заслуговує на близьке сусідство з текстом «Сильмариліона», що й було зробле­но в цьому виданні.

Оригінальний лист загубився, проте Мілтон Волдмен зберіг його машинописний текст і надіслав копію моєму батькові, — саме за цією копією частину епістоли було надруковано в «Листах Дж. Р. Р. Толкіна» (1981 р.), №131. Текст, наведений у цій книзі, — передрук із «Листів» (с. 143—157) із деякими незначними виправ­леннями та пропуском кількох посилань. У машинописній копії було чимало помилок, особливо в назвах; однак більшість із них виправив іще батько. Та й він не догледів дещо на сторінці XVIII в реченні: «Властиво, не було нічого поганого в тому, що вони зали­шились усупереч пораді, все ще сумуючи зі смертними землями, де діялися їхні давні героїчні вчинки». Тут друкарка, безперечно, про­пустила деякі слова з рукопису, а крім того, ймовірно, неправиль­но прочитала наведені вище.

Я усунув кілька помилок у тексті й у покажчику, яким донині вдавалося, так би мовити, уникати корекції в інших твердообкладинкових (і тільки) виданнях «Сильмариліона». Найсуттєвіші з-поміж них стосувалися порядкової нумерації декотрих правителів Нуменору (щодо пояснення цих помилок і обставин їх виникнення див. «Незавершені оповіді» (1980 р.), с. 226, примітка II, а також «Наро­ди Середзем’я» (1996 р.), с. 154, § 31).

Крістофер Толкін 1999

З ЛИСТА ДЖ. P. Р. ТОЛКІНА ДО МІЛТОНА ВОЛДМЕНА ВІД 1951 РОКУ

Любий Мілтоне,

Ти просив написати короткий нарис про тексти, які стосуються мого вигаданого світу. Тут важко сказати щось не переборщивши: спроба написати бодай кілька слів викликає хвилю захвату, егоїст і митець в одній особі прагне розповісти, з чого те все постало, який той світ і що (на його погляд) він означає або що автор намагається зобразити. Ось що Ти накликав на себе, та я додам лише короткий виклад їхнього змісту — якраз те (мабуть), що вдовольнить Твою цікавість, із чого Тобі буде користь і на що стане часу.

Щодо часу появи, розвитку та композиції, то все це почалося разом зі мною — і ледве чи вельми цікавить іще когось. Тобто я не пригадую такого дня, коли би не вибудовував цього світу. Чимало дітей створює або принаймні починає створювати власні вигадані мови. Я ж захопився цим, відколи навчився писати, й ніколи не зра­джував це своє захоплення. Та, звісно, ставши професійним філоло­гом (зацікавленим, передусім, лінгвістичною естетикою), змінив смаки, вдосконалив теоретичні знання та, напевно, практичну май­стерність. Тепер мої твори ґрунтуються на зв’язку мов (здебільшого лише схематично