Закрутилась, заходила кругом моя голова, захиталися ноги... чую - от-от упаду... Мерщій до перил притулилась, стою, відпочиваю... Ув очах плями миготять, широкі кружала ходять - то жовті, то сині, зелені, то вогненно-червоні... Ось наче що осіяло... І стала передо мною велика-велика хата, а музика грає, люди то сюди, то туди швендяють: ті кричать, ті їдять, ті співають... Усюди столи, на столах напитків, наїдків... Що се? Де се я?.. Дурна, дурна! і не догадуюся - се ж моє весілля грають, се ж мене з ним парують. Ось і він коло мене сидить, рука хусткою перев'язана, і я коло його... Держу на руках свого Івася, своє любе-миле дитя...
«Дивись, - кажу йому, - яка дитиночка? Як квіточка! Як виросте, у школу оддам, грамоти навчу...»
Подивився він на дитя...
«А ке лиш, я його подержу», - каже мені, протягаючи руки.
Я подала...
Закрутилося, заходило колесом все кругом мене... Непроглядна темнота очі криє... Чую - сунуться мої ноги, пливуть кудись, пливуть-пливуть... Я падаю...
Більше нічого не знаю, не пам'ятаю... Очунялась уже в тюрмі... за те, що буцім дитину у річку вкинула.
Довго мене держали там; цілий рік я казенний хліб їла, а потім ще у монастир завдали. Там я півроку поробила та й знову на волі.
Гуменя того монастиря, де я була, казала: «Зробила ти гріх тяжкий, як би рідного батька або матір на той світ звела. То тебе, - каже, - лихий попутав, то він на все зле й навів і буде тебе аж до сорока літ усе стерегти. Гляди!.. Молись, одмолюйся, од його тільки молитвою й одіб'єшся, і більше нічим... І дасть Господь добра усякого, доживеш ти вік у спокої».
Ось уже мені й за сорок минуло, а все служу, на людей роблю... А що заробила? Що на мені, те й за мною.
І молюся, та, видно, моя молитва така або ж Господь її не приймає...
Последние комментарии
30 минут 37 секунд назад
4 часов 12 минут назад
4 часов 33 минут назад
5 часов 27 минут назад
8 часов 25 минут назад
8 часов 27 минут назад