Вірші [Дмитро Дмитрович Кремінь] (fb2) читать постранично, страница - 14

class="book">Довкола снігів намело.

Такого не бачилм снігу

…Ну, що вас сюди привело, Богине спортивного бігу?

А личко від бігу бліде…

Вона ж і не вздрить: перед нею

Зоря на коліна впаде,

І зблисне сніжинка зорею.

А вечір - у сяйві комет.

Сусід увімкне радіолу…

Ми стільки відбігли вперед, А тільки… пробігли по колу.

По колу за нами - само

Відлуння: куди ж ви, маестро?

Куди ми усі біжимо,

Кохана, ровеснице, сестро?

Сміється добродій-вахтер,

Немовбу побачивши голу…

Нащо ці забіги тепер, -

По колу, по колу, по колу?

Клене чоловік, бо - рідня, За ніч нахолоджене ложе.

Кого вона тут здоганя

І що наздогнати не може?

***

ТРЕТЯ КОЛІЯ

Цей київський потяг на колії третій притих.

Відходять, відходять супутники літ молодих.

Уламок імперій, невже я минулим живу?

Тут колія третя, а перша іде на Москву.

Та все це минуло, змішались і далеч, і близь.

…Отак і до Риму летіли трієри колись, Шовкового Шляху стелився сувій полотна.

Було нас багато, була в нас Вітчизна одна.

І берег понтійський, і гомін далеких столиць.

Ольвійська фортеця. Впаду я в траву горілиць, А гомін підземний гуде у мені наяву, Немов колісниця на Київ летить, на Москву.

І я у віп-залі, і там, на пероні - це я.

Вам колія перша? А третя, напевно, моя.

Минуло нашестя оркестрів і днів золотих, І київський потяг на колії третій притих.

І серце заб’ється, буремна цих літ колія.

Іще він вернеться, вернеться, вернеться. А я?

***

УКРАЇНСЬКИЙ АПОКРИФ

Апостол на пенсії.

Садить огород.

А він розробляв же… закон про апостроф.

…Приходив із Дикого Поля народ, Але не виходив до нього апостол.

Учора - трибун і великий поет, А нині парламентський ждав комітет.

Бюджет і духовність.

Зерно і транзит.

Одеські й донецькі. Трюмо із Росії…

Апостол на пенсію вийшов,

На спит

Отих, що й сьогодні - малі гречкосії.

Закон про вино - і не стало вина.

Закон про кіно - і немає кіна!

А ще б до століття досидіти трішки, І що б залишилось?

Які письмена?

Ні мови, ані української книжки.

Свою він дістане, де зорі Кремля.

Замислиться тяжко.

Поставить автограф.

Історія знову дійшла до нуля.

А панство - гуля.

Український апокриф…

А там, на городі, веселі вітри.

І річка, що вдруге у ню не ввійти.

Пенсійне дозвілля не тягне на оду.

Століття волають гіркі із ріки.

Фракційно гудуть колорадські жуки.

І є ще народ. І живе із городу…