Волонтер [Дмитро Білий] (fb2) читать постранично, страница - 95

білу сорочку… сісти за стіл… згадати музику, яку чув вночі… Подумати про всіх хороших людей, яких знав у своєму житті… А потім висмикнути кільце… І знов побачити дівчину…

Але побачив її раніше. Точніше, спочатку почув спів, і заворожено підняв очі. На цей раз не було сліпучого місячного світла, і тиша не примушувала божеволіти.

Дівчина стояла посеред галявини… Не зловісне сяйво огортало її — воно було м’яким і лагідним… На ній була довга біла сорочка, вона знову співала… Хіба що тільки чорне волосся так само коливалось, буцім ніжні невидимі руки грали із ним…

І волонтер побачив, як світла срібляста доріжка пролягає від неї до нього. Він обережно ступив на цю доріжку. Навколо знову зависла темрява. Щезли й галявина, і будинок, і ліс навколо…

…Він ішов хитким світлим місточком до неї, обережно, але нестримно крокуючи до дівчини посеред безмежної безодні всесвіту. На його обличчі грала божевільна усмішка. До неї залишалося всього кілька кроків, але він все не міг подолати їх. Йшов і йшов… А вона все віддалялась і віддалялась, не зрушуючи з місця… Волонтер майже біг, простягаючи до неї руки, з його грудей вихоплювався німий крик… Вона теж тягнулася до нього. Її пальці були білі, майже прозорі. Волонтер прагнув одного — добігти до неї, стати на коліна, обхопити стегна, примусити заклякнути на місці й не відпускати, аж поки цей всесвіт не зникне. Наздогнати, схопити, тримати, забути про себе, знайти спокій і безпеку, міцно обійнявши свою наречену…

…Він не наздогнав її…

…Ще усього кілька міліметрів залишалось між кінчиками їх пальців…

…Вона зникла…

…Останнє, що він почув — "Дем…"

…Вона щось намагалася сказати? Чи кликала його якимось забутим ім’ям?

…Він не знав.

…Але вона зникла, а навколо сірів ранок, і розбитий асфальт простягався перед ним…

На дорозі стояв бронетранспортер із блакитними емблемами миротворчих сил ООН. Два солдати в синіх касках виникли десь з-поза зеленого борту, підійшли до нього, похмуро й ліниво штовхали стволами автоматів, ламаною англійською мовою, крізь яку пробивався виразний польський акцент, запитували — хто ж він такий…

…Коли волонтер зміг повернутись до буття, підняв голову, й на чергове запитання, знайоме ще зі школи — What is your name? — тихо відповів: "Дем"…

Дмитро Білий (р.н.1967) відомий письменник та історик. Доктор історичних наук. Автор багатьох романів, повістей та оповідань. В своїх творах вміло поєднує реальні історичні матеріали та авантюрно-містичну складову. Його твори відрізняються гостросюжетністю, яка тримає читачів у напрузі до останньої сторінки.

Примечания

1

РСК — Республіка Сербська Країна. Державне утворення, яке виникло внаслідок розпаду Югославії та міжетнічних збройних конфліктів на Балканах. Проіснувала з 9 грудня 1991 року до 7 серпня 1995 року.

(обратно)

2

м. Книн — столиця РСК.

(обратно)

3

м. Петрина виконувало роль головної стратегічної бази оборони проти хорватських військ у період існування РСК.

(обратно)

4

Четники — бійці націоналістичних сербських збройних формувань.

(обратно)

5

Франьо Туджман (1922–1999). Лідер хорватського національного руху, колишній соратник Йосипа Броз Тіто. Перший президент незалежної Хорватії.

(обратно)

6

"Марш на Дріну", "Тамо далеко…" — сербські героїчні пісні часів Першої Світової війни.

(обратно)

7

Бра (сербськ.) — Брат.

(обратно)

8

"Олуя" — "Шторм" (хорв.) — назва операції, проведеної військами Хорватії та Боснії проти РСК (5–7 серпня 1995 року).

(обратно)

9

Слободан Милошевич (1941–2006). В 1990–1997 рр. — президент Республіки Сербія, у 1997–2000 рр. — президент Союзної Республіки Югославії.

(обратно)

10

"Домобран" — боєць добровольчих військових формувань у Збройних Силах Хорватії.

(обратно)

11

Мора — у сербській демонології прекрасна дівчина, яка поєднує в собі людські та демонічні риси.

(обратно)