піввіку в цьому відношенні нічого не змінилося. Великий рабин Франції Жозеф Сітрук заявив у Єрусалимі ізраїльському прем'єр-міністрові Іцхаку Шаміру: "Кожний французький жид — представник Ізраїлю… Будьте впевнені, що кожний жид у Франції захисник того ж самого, що захищаєте Ви".
Джерело: "Ле Монд", 12 і 13 липня 1990 р., і газета французької жидівської громади "Жур Ж", 12 липня 1990 року, де він додає: "Я ні яким чином не маю на думці подвійне підданство". Але ж можна подумати, що йдеться саме про це.
(обратно)
15
Генеральна угода з тарифів і торгівлі. У 1995 перейменовано на СОТ (прим перекладача).
(обратно)
Про автора
Роже Ґароді (Roger Garaudy) — французький політичний діяч, науковець, письменник, публіцист, філософ, один з теоретиків марксизму, літературний критик, ревізіоніст Голокосту, колишній член ЦК Компартії Франції.
Народився 17 липня 1913 року в сім'ї робітників в Марселі. Батьки віддали його в привілейований ліцей, де він вважався одним із найкращих учнів. Отримавши атестат у ліцеї, юнак вступає до університету, де зближується з християнськими студентськими організаціями, приймаючи активну участь у їх діяльності. У 1933 році Гароді відходить від протестантської молоді і вступає до Комуністичної партії Франції.
У 1936 році захистив кандидатську дисертацію з філософії у Страсбурзькому університеті і був призначений професором філософії в ліцеї в Альбі. Тоді ж стає марксистом. Зустріч Гароді з Морісом Торезом, що відбулася в 1937 році, зіграла визначальну роль у подальшій долі починаючого партійного діяча. Торез відкрив Роже Гароді сутність фундаментального марксизму і допоміг йому стати помітним партійним активістом.
В 1939 році Ґароді мобілізують в армію, він бере участь у запеклих боях. Під час Другої світової війни перебував у лавах лівого крила французького руху Опору.
Після демобілізації знову приступає до викладацької діяльності і займається політикою. У вересні 1940 року його заарештовують і разом з трьома сотнями інших французьких комуністів етапують до Алжиру, де його ув’язнюють в концентраційному таборі Босюей. У концтаборі він організовує підпільну діяльність і з групою соратників піднімає загальнотабірне повстання. Ув'язнені протестують проти нелюдських умов та жорстокого поводження. Повстання було придушено, а його організаторів засудили до розстрілу, але вирок не виконали.
Гароді провів в ув'язненні 33 місяці. Вийшовши на волю в 1943 році, він не відразу повертається на батьківщину, залишається в Алжирі, де займається політичною діяльністю.
У жовтні 1944 року Роже Ґароді приїжджає до Франції, де його зустрічають як непримиренного борця з німецьким фашизмом. З жовтня 1944 бере активну участь у політичному житті Франції. Обраний депутатом Установчих зборів (1945–1946), Національних зборів (1946–1951), в 1956 році був обраний членом політбюро Комуністичної партії Франції (займає цей пост до 1970 року і вважається провідним ідеологом партії), віце-головою Національних зборів (1959–1962) і сенатором (1959–1962).
У 1952 році Ґароді призначають власним кореспондентом офіційної газети французьких комуністів "Юманіте" у Москві. Тут він працює над докторською дисертацією, дружить з видними партійцями та діячами культури. Відомий той факт, що Сталін не раз приймав Роже Гароді у себе в будинку. Гароді повертається на деякий час до Франції для захисту докторського ступеня в Сорбонні. У 1954 році він знову приїжджає до СРСР і стає доктором філософських наук.
У 1956 році Роже Ґароді переобирається до Парламенту депутатом від паризького округу.
Партійна кар'єра досягає свого апогею, коли він стає віце-президентом Національної Асамблеї. З 1961 року Гароді — член Політбюро. Він стає головним редактором французького теоретичного журналу "Койе де комунізм" ("Зошити комунізму") та керує одним з найбільших проектів — перекладу робіт Леніна на французьку мову.
У травні 1968 року на засіданні політбюро Ґароді критикує лідера Компартії Франції Жоржа Марше за недооцінку студентського руху. Потім він виступає проти радянського вторгнення в Чехословаччину і вступає в конфронтацію з комуністичними проводами Франції і СРСР. На черговому з'їзді Компартії Франції політична позиція Гароді визнається несумісною з установками КПФ; у квітні 1970 року його виключають з лав Комуністичної партії в якої він перебував 37 років. Ця звістка відразу дійшла до радянського керівництва: на одному з пленумів ЦК КПРС Леонід Брежнєв присвятив опальному комуністові цілу доповідь "Ренегат Ґароді".
У 1982 прийняв іслам. Змінивши своє ім'я на Раджу Джаруді, він починає стверджувати, що тільки цінності, встановлені ісламською культурою, можуть викоренити "терор і анархію". Висловлював переконання, що Аллах створив людину своїм халіфом (намісником), причому цей спадок призначений не обраним, але всім
Последние комментарии
15 минут 40 секунд назад
16 минут 51 секунд назад
24 минут 53 секунд назад
28 минут 48 секунд назад
8 часов 10 минут назад
8 часов 51 минут назад