Чи дійсно загинули шість мільйонів? [Річард Харвуд] (fb2) читать постранично, страница - 53

секретом в 30-х роках (але стало секретом після війни). В 1936–1941 pp. наміри жидів-більшовиків та міжнародного фінансового жидівства задушити незалежну націонал-соціалістичну Німеччину співпали.

У доповіді в Рейхстазі 30 січня 1939 р. Гітлер говорив: «Якщо жидівські міжнародні фінансисти доможуться успіху в нацьковуванні народів у ще одній світовій війні, то наслідком буде не більшовизація планети, тобто перемога жидівства, але знищення жидівської раси у Європі!» [4, с.218]. На жаль, хозари, як призвідці війни, у якій загинуло 60 млн. людей, не були знищені, а лише порозбігалися.

Керівництво Німеччини не могло ігнорувати війну, що на неї «невідворотно наближалася». Успішним міг бути лише активний, наступальний захист. Вичікування або пасивний захист був рівнозначний поразці, бо у гонці озброєнь час працював проти Німеччини»: «У нас немає вибору. Ми маємо діяти», сказав Гітлер своїм генералам у серпні 1939 p. [4, с.213]. Не дивно, що у майбутній війні Німеччина ставила Дві мети: завоювання територій противника та знищення на них максизму-жидовізму. Та ось уже 50 років в усіх підручниках з історії згадується лише перше і скромно опускається друге. Але воно є більш важливим, бо ідея світової війни-революції, що виношувалася хозарами, несла в собі страшну загрозу винищення багатьох народів Європи. На прикладі Руси-України, де за 20 років жиди вимордували 20 млн. населення, знищили найвизначніші пам'ятки культури та релігії, народи світу могли бачити, яку загрозу для цивілізації становить жидовізм. «Перемога марксистської ідеї означав повне знищення противників… Більшовизація Німеччини буде означати повне знищення всієї християнсько-західної культури», писав Гітлер [4, с.42].

Військова потуга Німеччини до кінця 1939 р. була значно меншою, ніж Англії, Франції чи Московії. Усі ці країни, маючи на меті свої власні інтереси, про які вони в документах не писали, підтримували Гітлера і сприяли зростанню могутлости Німеччини. Англія та Франція бачили в ній заслін проти хозарської Московії та світової революції. Тому вони так легко здали німцям чеські Судети. Московія за допомогою Німеччини мріяла розпочати чергову європейську чи світову бійню, щоб у відповідности з настановами «Протоколів» (які документом не вважаються і «серйозними» істориками не розглядаються) мати можливість завершити Велику жидівську революцію. Адже ж почалася вона і досягла успіху на одній шостій частині земної кулі саме під час і завдяки Першій світовій війні.

У 1938 p. правляча хозарська кліка руками НКВД знищила 35 тисяч чоловік командного складу своєї армії, і це свідчить про те, що військової сили Німеччини вона серйозно не сприймала, а боялася насправді військових-гоїв та своїх політичних конкурентів. На час приходу націонал-соціалістів до влади німецька армія «нараховувала всього лише 100 тисяч чоловік і не мала ні авіації, ні танків, а малочисельний по кількости кораблів флот взагалі не витримував ніякого порівняння з флотами інших країн» (Д.С'юард, с 198). Навесні 1938 року Німеччина мала 28 дивізій, в той час як лише у чехів їх було 34, до того ж «потужні машинобудівні заводи «Шкода» в достатку постачали свої війська зброєю» (Д-С'юард, с.210).

На час приходу до влади Гітлера хозари вже добре зрозуміли, що захоплення влади ще не гарантує довгострокового панування, а світова жидівська держава може існувати лише при умові, що хозарів у ній буде не один-два відсотка, а значно більше. Отже, необхідно роздмухувати війни між «гоями», щоб вони вбивали один одного як можна більше. «Ми підштовхнемо християн до воєн, експлуатуючи ЇХ гордість та їх безглуздість. Вони вбиватимуть одні других і звільнятимуть місце для наших людей» (3 промови рабина Райхгорнаі 1869 р.).

За одностайним свідченням націонал-соціалістів, Німеччина почала готуватися до війни з хозарською Московією на початку 1941 р. За твердженням самих комуністів, ця підготовка почалася на півроку раніше, влітку 1940 p. [13, с. 30–31]. Нехай і так. Але теж саме джерело подає, що хозари-комуністи приступили до безпосередньої підготовки до війни, тобто до завоювання Європи і здійснення планів світової в жидівської революції, з самого початку 1938 р., а планували, отже, ще раніше, коли ні Німеччина, ні будь-яка інша країна загрози не становила! «На протязі трьох з половиною передвоєнних років виробничі потужности оборонної промисловости істотно зросли, що дозволило, наприклад, за цей час збільшити кількість артилерійських гармат… в Червоній Армії більше ніжу півтора рази, а кількість бойових літаків подвоїти… На початок війни виробничі потужности совєцької авіаційної та танкової промисловости у півтора рази перевищили потужности відповідних галузей промисловости фашистської Німеччини… за три з половиною передвоєнних роки Військово-Морський Флот СССР поповнився 265 новими бойовими кораблями… виробничі потужности промисловости боєприпасів в 1941р. перевищили у три з лишком рази рівень 1940 р.» [13, с. 36, 37].

«Серійне виробництво важких