знав це. Адже він з
Бетан і тато з мамою раз були на даху - один-однісінький
раз - і бачили Карлсонову хатку. Вони
вибралися туди крізь отвір у даху по драбині,
що нею лазить сажотрус, і Малий показав їм,
як хитро Карлсонова хатка схована за
димарем біля самісінької глухої стіни сусіднього
будинку.
Мама трохи злякалася, коли, вибравшись на
дах, побачила далеко внизу вулицю. В голові
їй запаморочилось, і вона схопилася за
димар.
- Обіцяй, Малий, що ти ніколи не полізеш
сюди сам,- мовила вона. [497]
Малий спершу обміркував свою відповідь.
- Обіцяю, що ніколи не полізу сюди сам,-
нарешті сказав він і тихенько додав: - Хоч,
може, часом полечу з Карлсоном.
Якщо мама не почула останніх його слів, то
ніхто їй не винен. Бо як можна вимагати, щоб
Малий ніколи не навідувався до Карлсона?
Вона й гадки не мала, як приємно сидіти в
Карлсоновій хатці, повній-повнісінь-кій
мотлоху.
«Але тепер усьому буде кінець,- подумав
Малий скрушно,- а все через дурних газетярів».
- Скажи Карлсонові, щоб був обережний,-
порадиі тато.- Ще встигне потім налітатися.
Ви могли б сидіти в твоїй кімнаті, і ніхто б
його не побачив.
- Та я вижену його, якщо він бешкетуватиме,-
додала мама.
Вона поставила на столі перед Малим тарілку
каші і Бімбо теж насипала трохи в мисочку.
Тато попрощався й пішов «на роботу. Тоді
виявилося, що й мамі треба до міста.
- Я тільки загляну в бюро подорожей і
побачу, чи вони можуть запропонувати нам
щось цікаве на час татової відпустки,-
мовила вона й поцілувала Малого.- Я скоро
повернуся.
І Малий лишився сам.
Сам із Бімбо, з кашею та своїми думками. І з
газетою. Газета лежала коло тарілки, і він
подеколи кидав на неї оком. Під заміткою про
Карлсона вміщено зображення гарного білого
пароплава, що приплив до Стокгольма й тепер
став на рейді в Стремені. Малий глянув на
нього уважніше. Ох, який гарний! Малий
залюбки подивився б на нього насправді й
поплавав би на ньому!
Він намагався дивитись тільки на пароплав,
та його погляд уперто вертався до того
осоружного заголовка:
ЛЕТЮЧЕ БАРИЛЬЦЕ ЧИ ЯКАСЬ ІНША
ПРОЯВА?
[498]
Малий не на жарт зажурився. Треба
якнайшвидше побалакати з Карлсоном, але не
дуже наполохати його, о ні. Бо лтозна, чи
Карлсон не злякається так, що полетить світ
за очі й більше ніколи не вернеться!
Малий зітхнув. Потім знехотя підніс до
рота ложку каші, проте не проковтнув її, а
тримав на язиці, ніби куштував. Бо Малий був
худенький, вутлий хлопчик, що погано їв.
Таких тепер багато водиться. Він завжди так
довго длубався ложкою в тарілці, що всім
терпець уривався.
«Щоб оця каша була надто смачна, то ні»,- міркував
Малий. Може, вона стане краща, як усипати більше
цукру? Він сягнув рукою по цукорницю, але ту
мить за вікном загув мотор і до кухні влетів
Карлсон.
- Привіт, Малий! - гукнув він.- Угадай, хто в
світі найкращий із найкращих, і вгадай, чого
я прилетів саме тепер?
Малий швиденько проковтнув кашу.
- Звісно, найкращий із найкращих - це ти,
Карл-соне, а от чого ти прилетів саме тепер...
- Вгадай одне з трьох,- мовив Карлсон.- Чи
тому, що я знудився за тобою, дурне хлоп'я, чи
що просто не туди потрапив, а насправді мав
облетіти Королівський парк, чи тому, що мені
вчулося, ніби тут запахло кашею? Ану відгадай!
У Малого обличчя засяяло з радощів?
- Тому, що ти знудився за мною,- скромно
сказав він.
- Ні,- відповів Карлсон.- І в Королівський
парк я теж не збирався летіти, цього можеш
не вгадувати.
«Королівський парк! О, туди Карлсонові нізащо
не можна літати,- подумав Малий.- І ні в яке інше
місце, де повно-повнісінько людей. Його
можуть побачити. Треба нарешті йому
пояснити це».
- Слухай, Карлсоне,- почав Малий, але відразу
ж [500] затнувся, раптом завваживши, що
Карлсон чимось невдоволений. Він надув губи
й позирав на Малого спідлоба.
- Тут ходиш голодний, як пес,- сказав він,- а
дехто, напнувши нагрудника, сидить коло
повної тарілки каші і примовляє собі, що
треба з'їсти ложку за маму, ложку за тата,
ложку за тітку Августу...
- А хто це - тітка Августа? - зацікавлено
спитав Малий.
- Звідки я знаю?
- Ну, то й не треба за неї їсти,- засміявся
Малий. Проте Карлсонові не було смішно.
- Еге ж, це тобі так здається! Еге ж, як на
чиюсь думку, то ти собі вмри з голоду тільки
тому, що не знаєш усіх тіток на світі, які
сидять і плещуть язиками десь у Синьоморії,
чи Синьогорії, чи ще бозна-де.
Малий поспішився дістати тарілку й
запросив Карл-сона насипати собі з горщика
каші. Карлсон, іще трохи насуплений,
заходився насипати кашу, аж поки висипав
усю, та ще й пальцем витер у горщику вінця.
- Твоя мама золотко,- сказав Карлсон.- Шкода
тільки, що безнадійно скупа. Зроду я ще не
бачив так мало каші, хоч уже стільки разів у
своєму житті їв її. «
Він спорожнив цукорницю в свою тарілку і
взявся їсти. Якийсь час у кухні чутно було
тільки плямкання, як завжди, коли хтось
швидко вминає кашу.
- На жаль, не вистачило ложки за тітку
Августу,- врешті сказав Карлсон і витер губи.-
Але я бачу, що тут є булочки.
Последние комментарии
12 часов 2 минут назад
13 часов 31 минут назад
14 часов 27 минут назад
1 день 12 часов назад
1 день 13 часов назад
1 день 14 часов назад