ДЕЙЧ Лев Григорович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Мемуарист, публіцист, журналіст, перекладач.
З купецької родини.
Народився 26 вересня (8 жовтня) 1855 р. в м. Тульчині Брацлавського повіту Подільської губернії
Російської імперії (нині – районний центр Вінницької області України).
Помер 18 жовтня 1941 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ).
Навчався в першій та другій Київських гімназіях.
Працював приватним вчителем, служив в 130-му Херсонському піхотному полку (1875-1876), був
науковим співробітником історико-революційного архіву (1918-1921).
Друкувався в газетах «Амурський край», «Єдність», «Новоросійський телеграф», «Зоря», «Новий
світ», «Лелітка», «Голос правди», «Заклик», журналах «Голос минулого», «Вільне слово», «На
батьківщині».
Перу Д. належать книги «З карійських зошитів» (сер. 1890-х), «Г. В. Плеханов. Матеріали для
біографії» (1922), «Провокатори і терор» (1926), нариси «М. І. Кибальчич» (1899), «Криваві дні»
(1906), «Улюбленець долі. С. М. Кравчинський» (1913), «В Америці до і під час війни» (1917), «Д.
Клеменц» (1921), спогади «16 років в Сибіру» (1905), «Чотири втечі» (1908), «За півстоліття»
(1922-1923).
Наш земляк – учасник Чигиринської змови (1877).* За замах на життя провокатора Гориновича
засуджений до 16 років сибірської каторги (1884). Вже перебуваючи на поселенні, втік (1901).
Емігрував до Німеччини.
На батьківщину повернувся нелегально (1905). Знову був заарештований, засуджений і
відправлений в заслання до Туруханського краю. Дорогою втік.
Емігрував до Франції (1906-1911), потім США (1911-1916) і, нарешті, Великобританії (1917).
Після Лютневої революції (1917) повернувся до Росії, а от більшовицьку владу сприйняв вороже.
Серед друзів та близьких знайомих Д. – І. Фесенко, С. Синьогуб, П. Аксельрод, М. Фроленко, С.
Інгерман, В. Дебагорій-Мокрієвич, П. Баллод, М. Фроленко, Г. Плеханов, І. Окунцов, Й.
Щепанський, С. Лур’є, М. Хілквіт, К. Берлінський, М. Велтман, В. Засулич, Я. Стефанович та ін.
* Ч. з. – невдала спроба членів гуртка «південних бунтарів» Я. Стефановича, Л. Дейча та І.
Бохановського підняти селянське повстання в Чигиринському повіті Київської губернії за
допомогою підробленого царського маніфесту і нелегальної селянської організації «Таємна
дружина».
***
ЖАГА БАГАТСТВА СПОТВОРЮЄ ЛЮДИНУ, з політичного кредо Л. Дейча
Нажива і збагачення за капіталізму стоять на першому плані і поглинають всі інші людські
прагнення.
ПОПЕРЕД БАТЬКА В ПЕКЛО, з оцінки Л. Дейчем Жовтневої революції
Навіть і поза повною розрухою, викликаною тривалим і жорстким царським режимом, а також
небувалою війною, не тільки в нашій, а й в ніякій з найпередовіших країн неможливе було б
негайне падіння сучасного капіталістичного ладу і заміна його соціалістичним, оскільки для цього
ще недостатньо розвинені виробничі та інші умови.
Росія ж в цьому відношенні знаходиться в найнесприятливішому становищі.
НЬЮ-ЙОРК – НА ЧВЕРТЬ ЄВРЕЇ, з книги Л. Дейча «В Америці до і під час війни»
За населенням Нью-Йорку взагалі не можна одержати скільки-небудь вірного уявлення про
американців і про їхню країну..., ледь не чверть п’ятимільйонного його населення складають євреї,
переважно вихідці з Росії. Тому з російською мовою можна цілком вільно обійтися в Нью-Йорку,
особливо в нижній, торгівельно-промисловій його частині..
ТРИДЦЯТЬ СРІБЛЯНИКІВ РЕВОЛЮЦІЙНОГО ТУБІЛЬЦЯ, зі спогадів Л. Дейча «Про
минуле і небилиці»
Перш за все я попросив Р. В. повідомити, наскільки вірно Саратівець в «Минулих Роках» передав
про його зустріч влітку 1877 р., і ось що продиктував Плеханов:
– Саратівець тоном жалю згадує про те, що коли я змушений був виїхати з Саратова, то
найближчу допомогу мені в цьому надав, за його словами, «реаліст Кірхнер, який віддав для
порятунку вітчизни свій єдиний капітал, – рублів сорок, зібраних ним за літо копійчаними
уроками».
Це знову одна мстивість. Я добре не пам’ятаю, чи сприяла група саратовських інтелігентів моєму
від’їзду якими-небудь грошовими пожертвуваннями. Дуже можливо, що так. Ви знаєте, що наш
саратовський центр був розгромлений, обидві наші квартири провалилися. Але як людина, котра
сама не раз вскакувала в халепи, ви розумієте, що якщо я й одержав від саратовських
революційних тубільців грошову підтримку, то мені ніколи
Последние комментарии
10 часов 23 минут назад
14 часов 38 минут назад
16 часов 56 минут назад
18 часов 46 минут назад
1 день 32 минут назад
1 день 37 минут назад