Не так сталося, як гадалося [Пʼєр Буль] (fb2) читать постранично, страница - 3

моєму фінансовому становищі він міг здатися підозрілим, страхові компанії розпочали б докладне розслідування...

Говорив він так спокійно, ніби йшлося про якусь фінансову операцію. Вбивця був певен, що все це щира правда.

— А якщо ви точно виконаєте мої настанови, ні в кого не виникне найменших сумнівів, що сталося вбивство.

І тут убивця схвально кивнув головою. Малертів тон вселяв повагу. Виконавець любив, коли йому давали детальні інструкції. В ньому пробудилося щось схоже на симпатію до чоловіка, який сидів напроти нього.

Далі все пішло як по маслу. Малерт докладно пояснив свій план і тут-таки заплатив убивці половину домовленої суми. Решта лежатиме у відчиненому сейфі. Він зможе її взяти, коли зробить своє діло. То була чесна угода, заснована на цілковитій взаємній довірі. На тому вони й розійшлися, на прощання нерішуче потиснувши один одному руку...

Вбивця прислухався. Нічого підозрілого. Він поглянув на годинника, подумав, що настав час діяти, і поволі рушив до саду. Та хоч він ступав дуже обережно, шурхіт його кроків налякав Війяра; той аж сахнувся назад, помітивши його скрадливу тінь.

Війяр також прийшов того вечора до вілли — і з певною метою. На вдачу, мабуть, більш рішучий, ніж здавалося Малертові, він теж був здатний прийняти мужнє рішення і не відступати від нього. А може, цей намір визрів завдяки його коханню до Сільвії, що додало йому наснаги? Та хоч як би там було, а два могутні мотиви, кохання і жадоба помсти, спонукали його вбити свого колишнього хазяїна.

Бажання помститись охопило його того ж таки дня, коли Малерт вигнав його з роботи, прилюдно образивши та надававши ляпасів: фінансист не міг стриматись, коли дізнався про зраду дружини і з єхидних посмішок своїх підлеглих зрозумів, що їм давно усе відомо. В ту мить Війяр від люті й приниження ладен був застрелити Малерта. Потім на деякий час ця думка відступила. Кохання Сільвії його трохи заспокоїло, адже вона не відцуралась від нього, і їхній зв’язок тривав і після скандалу, вчиненого її чоловіком.

Але зустрічатися їм стало набагато важче, двері її дому назавжди зачинилися перед ним, і думка про вбивство хазяїна знову час від часу зринала у нього в голові, хоч і невиразна, нечітка. Малерт з кожним днем ставав для нього все ненависніший. Щоправда, він начебто примирився зі своєю долею, але саме його існування заважало Війярові повністю володіти Сільвією.

Так, сама його присутність, його існування стояли на заваді повному щастю двох коханців. Сільвія йому нагадувала про це щохвилини. Вона пробувала поговорити з чоловіком, але той категорично відмовився дати згоду на розлучення. То була правда. Малерт мав на те поважні причини, про які вони й не здогадувались. Він виношував власний план, що, на його думку, мав задовольнити всіх. Війяр усе частіше стискав кулаки, коли в нього перед очима поставав образ суперника і думка про вбивство ставала дедалі виразніша.

Нарешті ця думка окреслилася настільки чітко, що він уже міг спокійно її обміркувати та скласти більш-менш певний план. Само собою спливло у пам’яті й підходяще для вбивства місце — відлюдний заміський будинок. Він знав, що Малерт часто проводить там дні на самоті. Відтоді, як між подружжям постала незлагода, Сільвія майже ніколи не їздила туди з ним. Другого такого зручного місця не знайти. Війяр добре знав віллу й довколишню місцевість. Вночі дуже легко непомітно підійти до вікна, під яким працював Малерт. А працював він часто до пізньої ночі. Втекти потім через ліс — і справді за іграшку.

Отже, вбити Малерта буде неважко. Але Війяр іще раз дуже пильно обміркував ситуацію і звернув увагу на деякі неминучі прикрі ускладнення. Головне для нього й для Сільвії — щоб на них не впала і найменша підозра. Злочин той мав забезпечити їм безхмарне щастя, а не розлуку! Але після скандалу з чоловіком і взаємних погроз, що їх усі чули, першим у вбивстві, звісно, запідозрять його, коханця Сільвії, бо й слуги, й службовці знають, що їхній зв’язок триває вже давно.

Ті самі обставини, які полегшували вбивство, — добре знання місцевості та звичок колишнього хазяїна, — лише посилили б підозру. А розслідування викриє ще й додаткові факти, які свідчитимуть проти нього: він не тільки в минулому приїздив до вілли на запрошення хазяїна, але ще й тепер іноді зустрічався там із Сільвією, коли вони були певні, що Малерт відлучився кудись у своїх справах. Прибирали на віллі не дуже старанно. Відбитки його пальців знайдуть усюди, і в спальні також. Прагнучи вчинити бездоганний злочин, Війяр не нехтував найменшою дрібничкою. Ота його прискіпливість при всій його пересічності й змусила колись Малерта взяти його до себе.

І вдень і вночі він сушив собі голову тим, як би відвести від себе підозру в убивстві хазяїна. Начитавшись детективної літератури, він програвав ситуації з більш-менш вірогідними алібі, що дозволили б йому одурити правосуддя, але й без прямих доказів підозра напевне впаде на нього. Над їхнім із Сільвією