одній маленькій країні жила королева дивовижної вроди.
Королева дуже хотіла мати донечку, і, певно, мрію її підслухали добрі
чарівниці, бо незабаром у неї й справді народилася маленька дівчинка.
Однак коротким було щастя королеви: лише один раз узяла вона свою
донечку на руки, глянула на неї, прошепотіла:
— Люба моя Білосніжко, — та й померла.
За якийсь час король оженився знову. Нова королева була непогана
на вроду, от лише душу вона мала чорну та злу. Ніколи ще не було
в королівстві такої лихої жінки, як мачуха Білосніжки.
Спливали роки. Краса королеви не в’янула, але поряд з нею
підростала Білосніжка. Дівчину любили всі — не тільки
за вроду, а й за добре серце. Одна лише королева(мачуха
ненавиділа її, і що далі, то дужче. Вона страшенно боялася,
що Білосніжка підросте і стане найвродливішою в коро(
лівстві. Мачуха робила все, щоб краса принцеси зів’яла.
1
2
Білосніжка порала найчорнішу роботу, одягалася в саме лахміття
і жила разом зі слугами. Королева як могла принижувала принцесу,
однак, ж ивучи в бруді й тяжко працюючи, дівчина з кожним днем
усе гарнішала, і всі те бачили.
Юна Білосніжка мріяла про прекрасного принца, який забере її
колись від жорстокої королеви до свого кришталевого палацу...
І ось, нарешті, настав день, що його так боялася королева. За звичкою
вона запитала своє чарівне дзеркальце:
Дзеркальце, скажи мені:
наймиліша я чи ні?
3
Дзеркало завжди казало правду, тому
цього разу відповіло зовсім не так,
як звичайно.
Воно трохи помовчало і мовило:
Чудове, як завше, обличчя твоє,
але в королівстві миліша вже є:
чарівна у неї усмішка,
звати її — Білосніжка!
4
З великої люті обличчя королеви поблідло, як сметана. Вона вибігла
з королівських покоїв і звеліла покликати свого вірного мисливця.
— Заведи принцесу в ліс і вбий її! — наказала вона. — А її серце
принесеш мені ось у цій скриньці!
Що мав робити мисливець! Хоч який він був жорстокий, але йому теж
було шкода прекрасної і доброї Білосніжки. Він так лагідно заговорив
до неї, що дівчина пішла з ним без жодного страху...
Як гарно було в зеленому лісі!.. Не знаючи, що на неї чекає, принцеса
радісно бігала поміж дерев, зривала фіалки і наспівувала пісеньки.
Коли мисливець п обачив, як вона тішиться, у нього раптом прокинулася
с о в і с т ь . В і н н е в и т р и м а в , у п а в п е р е д д і в ч и н о ю н а к о л і н а і все їй розповів.
Він попросив Білосніжку тікати в ліс і ніколи не вертатися до палацу.
Дорогою мисливець уполював якесь звірятко, вийняв з нього серце
і віддав його королеві. О, як зраділа вона, що її наказ виконано!
Проте вся казка була ще попереду...
5
А тим часом бідолашна дівчина залишилася сама(самісінька в дріму (
чому лісі. Їй пригадалися страшні казки, і вона побігла наосліп, нічого
не бачачи від сліз. Довго бігла принцеса, аж доки, знесилена, впала
на землю. Її серце билося так, ніби хотіло вирватися з грудей...
І раптом темний ліс почав оживати. Лісова малеча — зайченята,
білочки, пташки з цікавістю наблизилися до незвичайної гості.
Білос ніжка з вела очі і... мимоволі у с міхну лас я.
Побачивши таку гарну усмішку, звірята зібралися довкола дівчини.
За хвильку вони вже зовсім її не боялися.
Раптом пташки жваво запурхали, мовби хотіли щось їй показати.
Принцеса підвелася й пішла за ними. Звірята бігли слідом,
а дивовижна гостя йшла поміж них, обійнявши лісову козульку.
Іти довелося дуже й дуже довго... Аж раптом перед ними відкрилася
сонячна лісова галявина, оточена високими деревами. На тій галявині,
як у гніздечку, стояв прегарний будиночок.
— Ой, який чудовий! Просто, як лялечка!.. — захоплено сплеснула
в долоні Білосніжка.
Перед будиночком дзюркотів струмок, через який було перекинуто
дерев’яний місточок. По ньому Білосніжка перебігла до будиночка.
Спочатку вона зазирнула у віконце, але побачила там тільки гору неми (
т и х ч а ш о к т а м и с о ч о к . Н а с т і л ь ц я х л е ж а л и б р у д н ю щ і ш т а н ц і й сорочки,
а на мебля х було с т ільки пилюки, що хоч бери й пиши по ній пальцем.
«Напевно, тут живуть діти, у яких немає мами, — подумала Білосніжка. —
Що ж, доведеться мені тут гарненько все поприбирати».
Білосніжка відчинила дверцята і разом зі своїми лісовими друзями
увійшла в будиночок.
6
7
Відшукавши за шафою стару мітлу, вона не гаючись підмела кімнату
і помила ув ес ь пос уд . Зв іря т а д опомагали я к могли: хтось витрушував
килимки, а хтось витирав пилюку.
П о т і м Б і л о с н і ж к а п о з б и р а л а б р у д н и й о д я г і в и п р а л а й о г о , — ви ж
пам’ятаєте, що вона змалечку звикла до праці і все вміла робити
сама... А тоді принцеса разом із звірятами затопила в печі і приставила
до вогню великий казанець юшки.
Невдовзі страва забулькотіла і смачно запарувала.
— А тепер, — сказала дівчина, — підемо поглянемо, що там діється
нагорі.
8
Нагорі була спальня. Там одне біля одного стояли семеро малих
ліжечок, на яких було написано імена. Білосніжка почала читати:
— Мудрунчик, Чхунчик, Веселунчик, Стидунчик — ого, які смішні
в тих діток імена!.. А далі тут ще хто? — Буркунчик, Дрімунчик...
Ой, не можу, я теж хочу подрімати, — мовила стомлена принцеса.
Вона позіхнула, п р о с т я г л а с я в п о п е р е к л і ж е ч о к т а й з а с н у л а .
Птахи побажали їй «на добраніч» і випурхнули крізь віконце.
Тихень ко, щоб не з бу дит и, повиходили з вірят а.
Маленький будиночок на галявині огорнула тиша.
Але раптом — що це? Здалеку долинула пісня... Лісовою стежкою
крокували і співали семеро лісових гномів. То були ті самі гноми,
чиї дивні імена Білосніжка прочитала на спинках ліжечок. Вони
жили в цьому лісі й ходили цією стежкою з давніх(давен.
9
Дійшовши до своєї галявини, гноми раптом заклякли з подиву —
двері їхнього будиночка були розчинені, а з димаря вився димок.
Було від чого занепокоїтись!..
— Гляньте, у нас вдома хтось є! — зауважив Мудрунчик.
— Може, то привид, або... троль, — додав Задумчик.
Ховаючись один за одного, гноми підкралися до будиночка, а тоді
навшпиньки увійшли досередини.
— От маєш! Хтось помив наш посуд! — буркнув Буркунчик.
— Та ні! Його ж хтось поскладав до буфету! — засміявся Веселунчик. —
Але що це? Ой!.. Хтось вимив увесь цукор з моєї чашки!
Тієї ж миті згори долинув якийсь звук. То Білосніжка повернулася
уві сні на інший бік.
— Там е(е... п(п(привид, — злякано мовив Задумчик.
Гноми наставили свої залізні кайла і увійшли до спальні. Зазирнувши
через спинки ліжечок, вони побачили Білосніжку.
Кілька хвилин гноми уважно її розглядали.
— Що воно таке? — прошепотів Дрімунчик.
— Це якась незвичайна істота! — мовив Стидунчик.
— А мені... апчхи!.. здається, що це дівчина! — сказав Чхунчик.
Почувши розмову, Білосніжка прокинулась.
10
Якусь хвильку вона зачудовано дивилася на гномів...
— Ага, то ви не діти! — засміялася вона. — Ви маленькі лісові
гноми, правда ж?.. Стривайте, зараз я відгадаю, як кого звати... —
і вона одне по одному назвала їхні імена.
Після того принцеса поправила ковдрочки і чемно с казала:
— Вечеря ще не готова. У вас є час перевдягтися і помитися.
— М и т и с я ? ! — а ж в і д с а х н у л и с я г но м и , і в ї х н ь о м у г о л о с і з а б р и н і в
справжній жах. Вони не вмивалися триста років, і ось тепер це
дівчисько хоче їх так образити! Нізащо!..
Наша казка стала б набагато довша, якби ми розповіли, як довго
Білосніжка вмовляла гномів, щоб вони повмивалися. Але що було далі!
Гноми ніколи в житті не те що не їли, а навіть не бачили такої смачної
вечері, яку зготувала для них Білосніжка. Ніколи в них ще не було
такого вечора!.. А тоді вони познаходили свої дудочки
й барабани, і тут виявилося, що гноми прекрасно
грають і танцюють. Це було пречудово!
До старого лісу прийшло справжнє свято...
А тим часом зла королева роздивлялася скриньку, де лежало серце
мертвої Білосніжки (так вона думала).
— Нарешті збулася моя мрія! — зареготала вона, а тоді підбігла до свого
чарівного люстерка й запитала:
— Дзеркало, скажи мені: наймиліша я чи ні?!
Д з е р к а л о н а м и т ь п о т ь м а р и л о с я , а т о д і щ и р о с к а з а л о:
Чудове, як завше, обличчя твоє,
та в лісі у гномів прекрасніша є:
ласкава у неї усмішка,
звати її — Білосніжка!
Тут королева зрозуміла, що мисливець обдурив її... Вона розтрощила
люстерко, промовила закляття і провалилася під палац — до темної печери.
Тепер ви зрозуміли, ким була мачуха Білосніжки? Так, насправді вона була
зла чарівниця — відьма... Королева миттю обернулася на стару беззубу бабу
і заходилася вишукувати в книжках смертельну отруту для Білосніжки.
«Від отрути принчеша жашне навіки, — шамкотіла відьма, — і рожбудити
її жможе лише перший поцілунок... Але хто жнайде і поцілує дівчину
в темних хащах?.. Ха(ха(ха(а!..»
11
12
Рано(вранці відьма(королева дісталася до сонячної галявини.
Ще здалеку вона побачила, як Білосніжка прощалася з гномами,
що саме вирушали до своєї праці. Тож коли до будиночка підійшла
немічна бабуся і попрохала води, принцеса не запідозрила нічого
лихого. Бабуся напилася і на знак подяки простягла дівчині яблуко:
— Дякую, шерденько. На, віжьми. Це вше, що в мене є.
Пташки розпізнали відьму і хотіли крильцями вибити яблуко їй з рук,
але марно! Білосніжка присоромила їх, взяла отруєне яблуко і...
надкусила його. Тієї ж миті вона впала на землю і назавжди заснула.
Отрута подіяла миттєво...
Птахи й звірята майнули по гномів, але ті прибігли аж тоді, коли відьма
вже зникала у темній гущавині. Гноми кинулися слідом і гналися за нею
доти, доки відьма провалилася у глибочезну прірву і пропала там навіки!
Проте допомогти Білосніжці вони вже не могли, адже не знали яким
саме зіллям її отруєно. Гірко плачучи, гноми змайстрували для Біло(
сніжки кришталеве ложе з прозорим склепінням.
Вони поставили його в лісі і вартували там удень і вночі, бо мали
надію, що вона колись прокинеться. Та Білосніжка не прокидалася...
Минали роки, і люди скрізь розповідали про найчарівнішу в світі
принцесу, яка спить у непрохідних хащах.
Зрештою почув про неї один юний принц і вирішив будь(що її поба (
чити. Триста днів він продирався крізь хащі, і коли, врешті, побачив
сплячу Білосніжку, то аж засяяв від щастя. Дівчина була така гарна,
що принц не втримався — став на коліно і ніжно її поцілував . Оце й був
той перший цілунок, що зняв усі лихі чари.
Принцеса розплющила очі й побачила, що над не ю схилився саме той
прекрасний принц, про якого вона мріяла. Дівчина ще не знала, як довго
їй довелося проспати... Прекрасний принц і Білосніжка закохалися
одне в одного з першого погляду.
13
Гноми дуже не хотіли відпускати дівчину, але вони розуміли, що прин (
цеса кохає принца і мусить їхати з ним.
Білосніжка попрощалася з лісовими чоловічками, які ще довго махали
їй капелюхами. Принц посадив принцесу на коня, і вони удвох поїхали
до чарівного палацу — Палацу, в Якому Збуваються Усі Мрії. Там вони
й досі живуть і щороку неодмінно навідують своїх найвірніших у світі
друзів — л і с о в и х г н о мі в .
14
Последние комментарии
12 часов 33 минут назад
17 часов 36 минут назад
1 день 1 час назад
1 день 3 часов назад
1 день 4 часов назад
2 дней 15 часов назад