НЕКРАСОВ Віктор Платонович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: радянсько-російський.
Письменник.
З лікарської родини.
Народився 4 (17) червня 1911 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).
Помер 3 вересня 1987 р. в м. Парижі (Франція). Похований на цвинтарі Сент-Женевьєв-де Буа.
Закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту (1936), театральну студію при Російському драматичному театрі (1937).
Працював актором і театральним художником в театрах Києва, Ростова-на-Дону, Кірова, Владивостока (1939-1941), кореспондентом київської газети «Радянське мистецтво» (1945-1947), вів передачі на радіо «Свобода».
Учасник другої світової війни, зазнав поранення (1941-1944).
Лауреат Державної премії СРСР (1947).
Кавалер французького ордена Почесного легіону.
Член французького ПЕН-клубу.
Друкувався в журналах «Новий світ», «Знамено», «Грані», «Континент».
Як літератор дебютував в журналі «Знамено» повістю «В окопах Сталінграду» (1946).
Потім настала черга повістей «В рідному місті» (1954), «Кіра Георгіївна» (1959), «Нотатки
роззяви» (1976), «Саперліпопет, або Якби та якби, та виросли в роті гриби» (1983), «По обидва
боки Стіни. Повісті і оповідання» (1984), «Моя сумна повість» (1986), романів «Сталінград»
(1981), «Як я став шевальє» (1986).
Н. – автор сценаріїв документальних фільмів «Невідомому солдатові» (1961) та «П’ятдесят вісім
хвилин в Італії».
Його перу також належать нариси «Перше знайомство», «Дні Турбіних», «По обидва боки
океану», «Місяць у Франції».
За нарис «По обидва боки океану» Н. отримав сувору партійну догану (1963).
Письменник підписує листа 25 діячів науки і культури Генеральному секретареві ЦК КПРС із
протестом проти реабілітації Сталіна, а також колективного листа до Верховної Ради РРФСР з
протестом проти нових статей кримінального законодавства (190-1 і 190-3), введених для
боротьби з інакодумством (обидва – 1966); ставить він свій автограф і під листами депутатам
Верховної Ради СРСР про те, що звинувачувальний вирок п’ятьом демонстрантам, які вийшли на
Красну площу з протестом проти введення військ до Чехословаччини – порушення основних прав
і свобод громадян (1968), на захист В. Чорновола (1969).
Нашого земляка з подачі М. Хрущова звинуватили в «підлабузництві» перед Заходом. У його
київській квартирі пройшов обшук, вилучивши сім мішків рукописів, книг, журналів, газет, листів, фотографій; письменника-фронтовика впродовж шести діб допитували слідчі КДБ (1972).
У відповідь на це Н. емігрував до Франції (1974).
За повістю нашого земляка «У рідному місті» знято художній фільм «Місто запалює вогні» (1958).
У Києві встановлено меморіальну дошку Н.
Його ім’я присвоєно столичній бібліотеці по вул. Волоській, 33 (1997).
Серед друзів та близьких знайомих Н. – Г. Кіпніс, В. Селібер, Г. Шпаліков, О. Твардовський, В.
Биков, А. Сахаров, В. Конецький, Є. Євтушенко, Г. Снєгірьов, О. Борщаговський, Р. Клячкіна, В.
Вишневський, П. Бондаровська, Л. Волинський, П. Утевська, Л. Плющ, В. Кондирєв, Л. Арагон, В. Мельниченко, Е. Тріоле, К. Паустовський, М. Розанова, В. Кондратьєв, Т. Голованова, М.
Геллер, А. Синявський та ін.
***
НЕ БРЕХАТИ,
життєве кредо В. Некрасова
Бути самим собою, не брехати, не прикидатися, не лестити. Ліпше нехай читач обійдеться без моїх
книг... Я ніколи не принижу свого читача брехнею.
ПОВЕСЕЛИЛАСЯ, з повісті В. Некрасова «Кіра Георгіївна»
Злегка захекавшись, вона піднялася на шостий поверх. Юрась стояв, спершись ліктем об
поручні, і дивився в проліт сходів.
– Ну, спасибі, – сказала вона і протягнула руку. – До завтра. У одинадцять прошу, хвилина в
хвилину.
Замість відповіді Юрась рішуче притягав її до себе, незграбно, міцно поцілував і так же рішуче
кинувся вниз.
Першою думкою Кіри Георгіївни було – як добре, що не вона це зробила, другою – як
неприємний запах винного перегару, і лише третьою – що завтра Юрася треба буде взяти в шори.
Кіра Георгіївна відчинила ключем англійський замок. Удома всі спали. Вона зазирнула чогось в
кухню, потім навшпиньки підійшла до кімнати Миколи Івановича і злегка прочинила двері. Він, як
завжди, відразу ж включив світло і підвівся на своєму дивані, моргаючи короткозорими очима.
– Ну як, повеселилася?
– Спи, спи. Повеселилася.
Він надів окуляри і став шарити цигарки.
– А
Последние комментарии
3 часов 13 минут назад
3 часов 21 минут назад
3 часов 49 минут назад
3 часов 53 минут назад
3 часов 54 минут назад
4 часов 1 минута назад