ВЕГЕЛІН Олександр Іванович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Військовий, декабрист.
З дворянської родини. Батько, Вегелін І., – доктор медицини.
Народився близько 1800 р. в Волинській губернії Російської імперії (нині – Житомирська область
України).
Помер в 1860 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний центр однойменної області
України). Похований на Преображенському цвинтарі.
Закінчив 1-й Петербурзький кадетський корпус.
Служив прапорщиком (1818-1820), підпоручиком (1820-1822), поручиком (1822-1823) 7-го
піонерного батальйону, командиром 3-ї роти Литовського піонерного батальйону (1823-1825), рядовим (1837-1838), унтер-офіцером (1838-1839), юнкером (1839-1842), прапорщиком (1842-1843) Кабардинського піхотного полку Кавказького корпусу.
Член таємного Товариства військових друзів (1825).
Відмовитися присягати Миколі I.
Заарештований і засуджений до страти, яку було замінено на каторгу (1826). Не мав права
листування.
Покарання відбував в сибірських Читинському острозі, Петровському заводі (1826-1833).
Переведений на поселення до слободи Сретенської Іркутської губернії Російської імперії (1833-1837).
У відставку вийшов у чині підпоручика з забороною в’їзду до Петербурга та Москви (1843 ).
Перебував під наглядом поліції.
Подарував Одеській публічній бібліотеці щоденник генерал-фельдмаршала Б.-К. Мініха.
Серед друзів та близьких знайомих В. – М. Бестужев, К. Iгельстром, Л. Пушкін, С. Трубецький, І.
Лорер, О. Єнтальцева, В. Раєвський, І. Тургенєв, П. Оболенський, Є. Наришкіна, П. Пущін, М.
Волконська, І. Горбачевський, Д. Завалишин, Г. Перетц та ін.
***
ОПОЗИЦІЯ НЕ ДО РОСІЇ
, з політичного кредо О. Вегеліна
Опозиція до влади, але не до Росії.
ВІДПРАВЛЕНІ ДО КОПАЛЕНЬ, з рапорту генерал-губернатора Східного Сибіру О.
Лавінського графу І. Дибичу
Засуджені в каторжну роботу державні злочинці Рукевич, Ігельстром і Вегелін доставлені до
Іркутська 15 числа цього січня і відправлені під строгим наглядом до коменданта Нерчинських
копалень.
НЕ ВТРАЧАЮТЬ НАДІЇ, з листа М. Волконської п. Крамковській (сестрі засудженого Рукевича) в березні 1828 р.
Змирившись зі своєю долею, панове Вегелін і Ігельстром не втрачають надії з’єднатися колись з
тими, хто їм дорожчий за життя. Чи не могли б ваші сестри домогтися дозволу у його величності
приїхати сюди до своїх женихів? Серед нас були недавно вже приклади цього.
ВЕГЕЛІН ПРИ МЕНІ, з листа К. Ігельстрома Г. Ігельстрому в жовтні 1838 р.
З 15 серпня я офіцером в Кавказьких саперах... Олександр Вегелін при мені і йому буде
присвоєний чин унтер-офіцера. Він свідчить Вам своє шанування і дякує Вам і Софії за пам’ять
про нього.
НА ЛІВОМУ ФЛАНЗІ, з листа М. Назімова І. Пущіну в грудні 1840 р.
Вегелін і Беляєви ще не повернулися з лівого флангу з Дагестану і Чечні, куди відправилися в
жовтні в експедицію. Але всі вони, слава богу, здорові і благополучні.
ОСОБЛИВО ВІДЗНАЧИВСЯ, зі спогадів А. Зіссермана
Для атаки аулу і побудованого поруч з ним укріплення призначили невеликий загін з двох
батальйонів полку Кабардинця, дві роти Куринського, дві гірських гармати і гірську міліцію під
командуванням полковника Лабинцова. 12 травня, виступивши з світанком, колона
безперешкодно пройшла через лісове міжгір’я і лише при спуску з узвишшя, поблизу самого аулу
зустрінута була сильним рушничним вогнем...
О 8 годині вечора полковник Лабинцов наказав військам відступати. Особливо відзначилися тут
нашого полку... рядові з політичних злочинців Назімов і Вегелін.
ДИКТАТОР... ЧЕСНИХ ПРАВИЛ, зі спогадів О. Бєляєва
Олександр Іванович Вегелін, особа дуже зайнята собою, любив спокій і можливий комфорт, він
був завжди серйозний і важливий, дивився на все критичним поглядом, цікаво, що всі наші
товариші прозвали його диктатором...
ВІДДАЛИ ОСТАННЮ ШАНУ ЛЕРМОНТОВУ, з книги М. Лорера «Спогади декабриста»
Наступного дня я ще не знав про його (Лермонтова М. – авт.) смерть, коли зустрівся з одним
товаришем по сибірському засиланню, Вегеліним, який, звернувшись до мене, раптом сказав: «Чи
знаєш ти, що Лермонтов убитий?»
Якби грім упав до моїх ніг, я б і тоді, думаю, був би менш уражений, ніж цього разу. «Коли?
Ким?» – міг я тільки вигукнути.
Ми обидва з Вегеліним пішли до квартири покійного, і тут
Последние комментарии
16 секунд назад
17 минут 28 секунд назад
21 минут 27 секунд назад
23 минут 51 секунд назад
25 минут 48 секунд назад
27 минут 17 секунд назад