МАЙДЕЛЬ Едуард Володимирович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Гідролог, картограф, океанолог, синоптик. Генерал-майор корпусу флотських штурманів (1896); перший завідуючий відділом передбачення погоди при Головній геофізичній обсерваторії (1872); складач першого метеорологічного прогнозу на теренах Російської імперії (1 січня 1872);
фундатор метеорологічної служби на Далекому Сході Російської імперії (1874).
З дворянської родини.
Народився 26 жовтня (7 листопада) 1842 р. в м. Немирові Подільської губернії Російської імперії
(нині – районний центр Вінницької області України).
Помер 12 червня 1918 р. в м. Гельсінгфорсі ( нині м. Хельсінки – столиця Фінляндії). Місце
поховання – не відоме.
Закінчив петербурзький Морський корпус (1862), морську академію.
Ходив Балтійським морем (1862-1870), був завідуючим відділенням прогнозів при Головній
геофізичній обсерваторії (1872-1874), начальником промерної партії з виконання зимового
промірювання гирла р. Суйфун і спорудження стулкових знаків (1874-1877), гідрогеологом
Гідрографічної частини портів Східного океану (1877-1878), начальником промірної і знімальної
партій, завідував метеорологічними станціями у Владивостоку, досліджував клімат краю, морські
течії (1878-1879), начальником Окремої зйомки північного берега Чорного моря (1880-1886), робіт
гідрографії на Білому і Балтійському морях (1887-1893), Окремої зйомки Східного океану (1894-1898).
Член Російського географічного товариства.
Член Російського астрономічного товариства (1894).
Кавалер ордена св. Станіслава 3-го ступеня (1877).
Відзначений срібною медаллю Російського географічного товариства (1872).
Брав участь в розробці плану метеорологічних робіт експедиції, організованої для вивчення
Арало-Каспійської низовини, виконав точні магнітні визначення побережжя Японського моря,
картографування затоки Петра Великого, встановив, що причиною появи небезпечних для
судноплавства туманів в Японському морі є вузька смуга холодної води уздовж всього
материкового берега, звернув увагу на наявність і характер морської течії в протоці Лаперуза.
Друкувався в журналі «Морський збірник».
Як учений дебютував статтею «Північне сяйво і його зв’язок з вітрами» в журналі «Морський
збірник» (1867).
Потім настала черга наступних доробків: «Спосіб визначення шляху шторму» (1874), «Банки в
бухті Експедиції (залив Посьєта») (1882), «Про обмін вод Чорного і Середземного морів» (1885),
«Лоцманські замітки Західного берега Африки», «Вітри і шторми Індійського океану» (обидва –
1900), «Особливості плавання Магеллановим протокою і навколо мису Горн» (1901), «Штормові
таблиці для Атлантичного океану», «Матеріали для лоції Китайських морів» (обидва – 1902),
«Фізико-географічний нарис Китайського і Жовтого морів» (1904), «Значення Північносхідного
проходу для мореплавання» (1907).
Ім’я нашого земляка носять мис на о. Сахалін, мис в затоці Петра Великого і мис біля входу до
лиману на р. Роздольна.
Серед друзів та близьких знайомих М. – Г. Максимов, Л. Єлагін, А. Купфер та ін.
***
ЄДИНА КАРТИНА, з професійного кредо Е. Майделя
Безліч відомостей про планету складається в єдину географічну картину.
ЛАНДШАФТ НЕВПІЗНАННО ЗМІНЮЄТЬСЯ, з гідрографічного звіту Е. Майделя
Тоді як до впадання Нелькана верхів’я Індігірки з його численними притоками тече широкою
рівниною, яка лише місцями прорізується гірськими ланцюгами , з цього місця прибережний
ландшафт абсолютно змінюється. Лівий берег гористий майже до місця впадання Селегняха, а
правий – низинний і болотистий.
РУЙНУЮ ПОСТУПОВО ЗДОРОВ’Я, з донесення Е. Майделя морському міністрові Росії
Тоді як суднові офіцери користуються всіма зручностями кают-компанійського життя, їх
товариші-гідрографи проводять час майже наодинці, за мізерної їжі, без медичної допомоги, в
нежилих місцевостях і у відкритому морі, на шлюпках, руйнуючи поступово своє здоров’я від
суворих кліматичних умов просто неба.
Особливо тяжкі ці умови в тутешніх околицях Росії.
ОДИН З ПЕРШИХ, з нарису «Наука Примор’я (60-і роки XIX– XX ст.)» на fegi.ru
Започаткувала систематичні гідрографічні дослідження на Далекому Сході експедиція Г. І.
Невельського (1862-1863), котра картографувала узбережжя від затоки Святого Владимира до р.
Тюмень-Ула (Туманна).
Комплексні дослідження продовжили К. С. Старицький (1868-1870), Л. П. Єлагін (1870-1874), Е.
В. Майдель (1874-1879).
ВИВЧАВ КЛІМАТ КОРЕЇ, з статті Г. Смирнова «Дослідник затоки Петра Великого, Японського
і Охотського морів»
Е. Майдель був начальником телеграфних і метеорологічних станцій в портах Східного океану і
виконувачем метеорологічних спостережень у Владивостоку. У 1876 виконав зимове
промірювання в Амурській затоці. У 1879 р. займався описом узбережжя Японського моря між
Миколаєвськом-на-Амурі і Владивостоком, дослідженнями гідрографії в Амурському лимані і
Татарській протоці.
Ходячи на транспорті «Японець», кліпері «Абрек», шхуні «Схід» і пароплаві «Батрак»,
досліджував течії в Японському морі, Цусімську течію і течії в протоці Лаперуза, виконав зимове
промірювання р. Суйфун, вивчав мусонний клімат Далекого Сходу, клімат Кореї і Жовтого моря, припливно-відпливні явища, магнітні аномалії, провів перші точні магнітні визначення на берегах
Японського моря.
Під його керівництвом закінчено картографування затоки Петра Великого.
ЛОЦІЯ ДЛЯ КИТАЙСЬКИХ МОРІВ, з статті Х. Тіма «Критика Абакуса на підставі архівних
матеріалів і інших маловідомих документів»
Вихід Росії до Тихого океану вимагав оперативного забезпечення човнів хорошими довідниками.
Ось чому рекомендації для плавання в регіоні, не чекаючи виходу в світ «Керівництва для
плавання з Кронштадта до Владивостока і назад» (робота над яким продовжувалася до 1908 р.), були викладені в самостійному документі «Матеріали для лоції Китайських морів» (СПБ:
Друкарня Імператорської Академії наук, 1902). Маючи на руках цю працю барона Е. Майделя, вже
можна сміливо йти в Чемульпо.
ВІДКРИВ НЕВІДОМУ ДОТИ ТЕЧІЮ, з розвідки В. Демидова «Історія досліджень» на
esimo.oceanography.ru
Менш відомі статті доктора А. Зуєва і, особливо, барона Е. В. Майделя. Останній відкрив холодну
Крильонську течію з Охотського моря і задовго до С. О. Макарова досліджував зв’язок стоку
Амура і холодної течії уздовж континентального морського берега.
На схемі, заснованій на спостереженнях за дрейфом судів, з’явилися нові течії.
«ЧЕРВОНИЙ ЦВЯХ» В ІСТОРІЮ ГІДРОГРАФІЇ, з кореспонденції К. Померанця «Чи не стати
будинку погоди музеєм?»
«Санкт-петербурзькі відомості» повідомили про тривалий ремонт Музею Арктики і Антарктики, який займає з 8 січня 1937 року приміщення Нікольської церкви. Якісь там проблеми з
фінансуванням... Газета пропонує подумати про зведення нової будівлі для унікального музею, хоча й не вірить, що таке може статися в осяжному майбутньому...
Дозволимо собі виступити з пропозицією: об’єднаному полярно-метеорологічному музею вельми
личило б розташуватися на 23-ій лінії. Будівля ця зведена в травні 1849 року спеціально для
Головної фізичної обсерваторії (ГФО) – метеорологічного центру Росії...
...Тут 1 січня 1872 року Е. В. Майдель, гідрограф, лейтенант флоту, прикомандирований до ГФО
військово-морським міністерством, за допомогою писаря Зіміхова і копіювальника, котрий
залишився невідомим, підготували перший в Росії прогноз погоди. Тут складалися попередження
про шторми і повені, які виправдовувалися повністю або принаймні на 80 – 90 відсотків.
Тут метеорологи самовіддано працювали в страшну блокадну зиму 1941-1942 рр., видавали
прогнози для Дороги життя, вмирали на своїх робочих місцях. Тут виконано немало передових
досліджень з метеорології – найважчої з наук про неживу природу.
На превеликий жаль, на стінах будинку немає навіть найскромнішої пам’ятної дошки. Будівля не
внесена в зведення пам’ятників архітектури й історії Петербургу, оскільки ...не перебуває під
державною охороною (для порівняння: занепала недіюча водонапірна башта заводу «Червоний
цвяхар», що знаходиться по сусідству, в це зведення внесена).
Последние комментарии
19 часов 25 минут назад
19 часов 42 минут назад
19 часов 54 минут назад
20 часов 20 секунд назад
22 часов 31 минут назад
22 часов 35 минут назад