т. п., які в реальному
житті не існують і не вживаються. Та читач мириться з таким “свавіллям” фантаста, бо це — одне з
правил гри жанру. В романі В. Савченка теж чимало незвичайних понять і слів, проте всі вони
“законні”, їх взято з палеонтологічних, геологічних, фізичних наук. Крім створення екзотичного
антуражу, ці слова й поняття сприяють також розширенню світогляду юних читачів.
Подорожі Заміховського і його колег у далеку минувшину можна порівняти з мандрами на інші
планети. Адже Земля в усі епохи своєї історії різнилася не лише формами живого, а й рельєфом. Щоб
заселити ті щоразу нові місця відповідними мешканцями, автор користується не тільки власною
уявою, а й фантазією самої природи. А вона ж, та фантазія, спромоглася навіть на таке диво, як
людський розум.
Тенденція поєднувати цікаве з корисним простежується впродовж усього твору. Через цю якість
роман представляє інтерес не тільки для любителів фантастики, а й для тих, хто цікавиться далеким
минулим Землі людей.
І все ж, попри всю прив’язаність до наукового факту, художність у творі стоїть на першому
місці. Маємо живі художні образи, повнокровні характери героїв, правдиві людські взаємини. В
романі гостро ставляться морально-етичні проблеми, що виникають у колективі науковців. Та
найголовніша думка, яка з’являється після прочитання твору, це та, що на творення найвищої форми
життя природа витратила багато мільйонів років, а знищити його на планеті, пустивши в хід ядерну
зброю, можна за лічені хвилини.
Щоб цього не сталося, кожна чесна людина світу має подати свій голос за збереження життя на
Землі, життя, яке пройшло такий довгий і складний шлях.
ІВАН ЯМНИЧЕНКО,доктор геолого-мінералогічних наук.
Последние комментарии
7 часов 58 минут назад
8 часов 11 минут назад
8 часов 44 минут назад
9 часов 17 минут назад
1 день 47 минут назад
1 день 56 минут назад