Сучасне фантастичне оповідання [Валерій Шевчук] (pdf) читать постранично

-  Сучасне фантастичне оповідання  (и.с. Бібліотека української фантастики) 2.71 Мб (скачать pdf) (скачать pdf+fbd)  (читать)  (читать постранично) - Валерій Шевчук - Сергій Кисельов - Олександр Костянтинович Тесленко - Віктор Савченко - Олег Костянтинович Романчук

Книга в формате pdf! Изображения и текст могут не отображаться!


Настройки текста:




Зміст
Від давнього історичного минулого до далекого майбутнього
— така амплітуда творчих пошуків сучасних українських
фантастів, оповідання яких представлені в збірнику. Для всіх
творів характерні динамізм оповіді, гострота постановки
проблем, тісна тематична прив’язаність до сьогоднішнього дня.
СУЧАСНЕ ФАНТАСТИЧНЕ ОПОВІДАННЯ
ФАНТАСТИКА
Олесь Бердник
Олесь Бердник
Василь Бережний
Наталя Гайдамака
Андрій Дмитрук
Наталя Конотопець
Наталя Околітенко
Галина Пагутяк
Леонід Панасенко
Олег Романчук
Олег Романчук
Ігор Росоховатський
Ігор Росоховатський
Микола Рябчук
Віктор Савченко
Віктор Савченко
Олександр Тесленко
Олександр Тесленко
Олександр Шарварок
Валерій Шевчук
Валерій Шевчук
Валерій Шевчук
ГУМОРИСТИЧНА ФАНТАСТИКА

Сергій Кисельов
Геннадій Літневський
Станіслав Павловський
Станіслав Павловський
Станіслав Павловський
Юрій Прокопенко
Юрій Прокопенко
Юрій Прокопенко
Юрій Ячейкін
Угода
Ранок вечора мудріший
Липень 2001. П’ята експедиція
Роздріб
Екзамен
Подорож ювілейна
Сліди в часі
Нормальна ненормальна людина
Мара
Спляча красуня
В ОКЕАНІ ТРИВОГ І НАДІЙ
ПРО АВТОРІВ
ЗМІСТ

СУЧАСНЕ ФАНТАСТИЧНЕ
ОПОВІДАННЯ

Редакційна колегія:
ШЕВЧУК В. О. (голова), ДОНЧИК В. Г., ПАВЛОВСЬКИЙ С. С, ПОПСУЄНКО Ю.
Г., СЛАБОШПИЦЬКИЙ М. Ф., СЛАВИНСЬКИЙ М. Б., ФЕДОСЕНКО О. М.
Упорядник О. К. ТЕСЛЕНКО
Автор післямови О. П. ЄМЧЕНКО
Художнє оформлення А. П. ШЕВЧЕНКО

ФАНТАСТИКА

Олесь Бердник
ДВІ БЕЗОДНІ
Серце творить світи.
З афоризмів Сходу
Молодий вчений Роберт Сміт гаряче вмовляв свою дружину
Маргарет:
— Це єдиний вихід. Єдиний, збагни, люба Ма. Світ
оскаженів. Світ пожере сам себе. Схід проти Заходу. Захід проти
Сходу. Арсенали тріщать від ядерних потвор. Ще день. Ще два.
Хай рік. І смерч промчиться над планетою. І не лишиться нічого
живого. А я бажаю жити. Просто жити і любити тебе…
— А наші діти, Роб? — зітхнула тихенько Маргарет, жалібно
глянувши на чоловіка блакитними прозорими очицями.
— Їм буде ще краще. Вони не знатимуть цього проклятого
світу. Вони звикнуть до нового царства. Там буде своя
романтика, інші радощі буття…
— Мій Роб… Але ж небо, зорі… Боже мій! Як забути їх?
Люди прагнуть у небо. Може, космос змінить їх… Давай
зачекаємо, Роб!
— Ні! — палко скрикнув учений і стиснув свій маленький
сухий кулак. Бліде обличчя його грізно нахмурилось. — Ні, Ма!
Вони ніколи не переміняться. Вони й на інші планети перенесуть
свою ворожнечу, кинуть у хаос далекі світи. Та не дійде до того!
Люди задихнуться в радіоактивній хмарі вже в найближчі роки. А
зорі? Що зорі? Я тобі захоплю кольоровий фільм з небесними
сузір’ями. Будеш дивитися. А діти не бачитимуть неба. Адже ми
не бачимо сфер інших вимірів? Навіть заперечуємо їх. Так і наші
діти. Для них неба не існуватиме. Ма! Годі сперечатися. Завтра
ми будемо в новому світі. Яка радість! Тиша. Спокій. Нірвана.
Справжня Нірвана. Повне забуття земного світу…
— Я підкоряюсь тобі, — прошепотіла безвладно Маргарет,
опустивши голову. — Я люблю тебе, Роб…

Він обняв її, поцілував у голову, глибоко вдихнув запах її
пухнастих золотих кіс.
— О радість! Нема вищої в світі. Кохана жінка… Тиша… Ми
створимо золотий вік для себе і для нащадків. Обмежимо
кількість нових народжень. Роботи створять все необхідне. Нам
залишиться лише насолода кохання і розваги. Мільярди років
попереду. Мільярди…
Маргарет мовчала, заплющивши очі. Лише вії у неї тремтіли,
коли гарячі губи чоловіка торкалися її щік та шиї.
На світанку вони виїхали з міста. Кам’яний, залізобетонний,
пластмасовий і скляний колос прокидався, ричав, здригався. Ще
миготіли збляклі неонові реклами, ніби втративши силу від нічних
вогняних оргій. Хлопчаки бігали на перехрестях вулиць,
вигукуючи хрипкими голосами:
— Проект військової бази на Місяці. Вся Земля під
контролем! Інтерв’ю з професором фон Гроуном!
Роберт презирливо мугикнув, глянув на дружину, яка
куталася в нейлонову шубку.
— Ось тобі їхній Космос. Ось тобі зорі, Ма! Земля дає тобі
на прощання добрячий доказ моєї правоти!
Маргарет не обізвалася. Дивилася на галасливих хлопчаківгазетярів, на самотні постаті полісменів, на запізнілих закоханих,
що втомлено поверталися з позаміських парків та лісів. Сум і
ніжність відбивалися в прозорому погляді жінки, ніби вона хотіла
з собою понести згадку про такий химерний, такий хаотичний,
непослідовний, страшний, чудовий світ. З собою… в царство
тиші й забуття…
Авто вискочило на заміську автостраду, помчало сірою
бетонною стрічкою на захід. Незабаром на обрії з’явилася синя
смуга океану. Над нею багровіли пір’ясті хмари, осяяні ранковим
сонцем.
Роберт вивів машину просто