Семиліточка [Лідія Дунаєвська] (pdf) читать онлайн

СЕМИЛІТ0ЧКА
Українські народні казки
у записах та публікаціях
письменників
XIX — поч. XX ст.
Для молодшого та середнього
шкільного віку

Художник
КОСТЯНТИН МУЗИКА

Київ «Веселка » 1990

ББК 84.2

СЗО
Особливість і цінність цього видання
полягає в

тому, що збірник

складають

найяскравіші записи та публікації
українських народних казок, зроблені
українськими письменниками X IX — поч.
X X століття. Його сторінки несуть живий
аромат, живі барви розмовної стихії
різних регіонів України того часу.

Упорядкування, передмова та примітки
кандидата філологічних наук
Л. Ф. Дунаєвської
Рецензент
кандидат філологічних наук
О. Ю. Бріцина
Редактор
А. П. Демиденко

^ 4803640104— 233
С -------------------------------87.90.
М206(04)— 90

©

ISBN 5-301-00655-Х (2-й з-д)

©

Лідія Дунаевська, 1990,
упорядкування, передмова, примітки.
Костянтин Музика, 1990, ілюстрації.

Золота криниця
Любий друже! Чи задумувався ти над тим, чому жи­
вуть і не вмирають народні казки? А безсмертні вони
тому, що в них живе і не вмирає сам народ, його муд­
рість, віра і незгасаюче працелюбство, його джерель­
на совість та іскрометний жарт. Бо вони упродовж ві­
ків були і залишаються чарівними проповідниками
доброти й милосердя, яких сьогодні так болісно не
вистачає у людських взаєминах. Створювані за сивої
давнини, казки, як і уся усна народна творчість, пере­
казувалися із вуст у вуста, від одного оповідача до
другого, передаючи аромат свого часу, змальовуючи
фольклорний портрет тої місцевості, де розповідалися.
Перегортаючи сторінки улюблених казок, ти зрозумі­
єш, що казки — то наші великі вчителі, що спочатку
виховують, а вже потім розважають. У казках народ
завжди цінує Людину! Не за її соціальним станови­
щем, а за тим, яка вона: добра чи зла, правдива чи
підступна, що несе своїм існуванням іншим людям.
Знаходячи в навколишньому «живому» світові чи­
мало схожого до своєї людської поведінки, звичок, на­
ші предки у своїй уяві зображували його подібним
до себе — вівці, коти, кози, собаки, кури, зайці, лиси­
ці, вовки, ведмеді тощо в казках говорять, співають,
сватаються, одружуються, ходять один до одного в гос­
ті, бенкетують, колядують, судяться і т. п. Тобто кар­
тини людського життя передаються алегоріями — че­
рез образи тварин.
Для української народної казки притаманне зобра­
ження краси героя не детальним описуванням зовніш­

5

пості (це може бути зроблено кількома штрихами:
позолочена голова, дорогі — мідні, золоті, срібні —
шати, відповідно, такий же кінь; викреслено кількома
словами: «такий гарний, що й н у!», «такий, що на сві­
ті другого такого немає»), а відтворенням чуйності,
неодмінно скромності і добрих справ. Не випадково ге­
рої довго приховують у казках свою справжню подобу,
постають спочатку навіть у потворному вигляді («Ц а ­
рівна-жаба», «Про ужа-царевича та його вірну жону»
тощ о). Цей традиційний засіб протиставлення викори­
стовується з метою захоплення, зміни настроїв читача
(слухача).
Чоловіча доблесть виявляється у казках тільки бла­
городством вчинків — у визволенні рідної землі від
зміїв або чужоземних напасників, у врятуванні красу­
ні від наглої смерті або завоюванні її серця лицарськи­
ми достоїнствами. Богатир-завойовник, носій зла, не­
честивець, грабіжник в українських казках неминуче
осуджується і гине або, зганьблений і вщент перемо­
жений, проганяється геть.
Вірність жінки коханому, материнському обов’язку,
готовність до самопожертви заради дітей, чоловіка,
брата, батька є тим золотим ідеалом моралі, який зу­
стрічаємо у фольклорі всіх народів.
Система образів української народної казки, її ди­
наміка, діалогізована мова надають оповідачеві широ­
ких можливостей для звукової імпровізації — кожно­
го персонажа «грати», наближають її (як ні один
інший жанр прозового фольклору) до театру одного
актора.
Спробуй і ти, дорогий друже, прочитати будь-яку
казочку вголос (особливо добре так читаються казки
про тварин) — і відчуєш, що ця гра побудована на
мистецьких законах художньої умовності — гротеску.
Гротеск у казці — своєрідне художнє вираження люд­
ської фантазії. Здавалося б, чи може маленька миша
допомогти всьому сімейству вирвати ріпку? А за цим
смішним зворушливим сюжетом, що об’єднує ціле

6

гроно персонажів, постає народна мудрість: «Щ о не
комар, то й сила».
Справді, у казках про тварин, чарівних і соціальнопобутових — у таких різних за формою, способом зоб­
раження оповідях ми бачимо побут українського на­
роду.
Особливо гумористичного настрою надає гротеск
так званим докучливим (комулятивним) казкам («Дід,
баба і курочка-рябушечка», «Як півник до моря по во­
ду ходив»). Ну що б, здавалося, за біда, що розбилося
яєчко, але стільки галасу і горя, стільки переживань,
що мимоволі усміхнешся: так буває в житті — якась
дрібничка обростає такою «славою», що згодом вже
чути про неї, як про важливу подію.
Казка, як невелике емоційне оповідання повчальнорозважального змісту, побудована так, що ми часто
відразу розпізнаємо у ній установку на вигадку. Цьо­
му сприяє так звана казкова обрядовість — традицій­
ні зачини і кінцівки, які «обрамлюють» оповідь: «Був
собі...», «В якомусь царстві, в якомусь государстві був
собі» або: «І я там був, мед-вино пив, у роті не було,
а по бороді текло», «От вам казка, а мені бубликів в’яз­
ка, мені колосок, а вам грошей мішок...»
Обрядовість, традиційність казки допомагає опові­
дачеві дотримуватися певної форми, властивої лише
цьому жанрові. І тому часто один і той же сюжет, за­
писаний у різних місцях від різних казкарів, має чи­
мало спільного й водночас відмінного.
Наш збірник охоплює народні казки в записах, об­
робках та публікаціях письменників X IX — поч. XX ст.
Адже українське казкознавство було започатковане
саме письменниками, які добре усвідомлювали не­
пересічну вартість усного народного слова, звертали­
ся до нього, вчилися його запашної краси. Не випадко­
во ж уся українська література минулого століття на­
скрізь просякнута мотивами народних балад, дум, ле­
генд, казок, дихає дотепністю у прислів’ях, ліричністю
у піснях. І якщо пісні записувалися і публікувалися у

7

збірниках, періодичних виданнях ще в кінці X V II ст.,
а в іноземних джерелах на початку X VI ст., то
казки — значно пізніше, і привертали увагу діячів
культури, в першу чергу, як основа для творів, а тоді
вже як «незалежний» фольклорний океан.
І. Котляревський, з його обробкою народних казок
та анекдотів про солдатів («Москаль-чарівник»),
Г. Квітка-Основ’яненко («Салдацький патрет», «Коно­
топська відьма», «М аруся»), М. Гоголь («Вечори на
хуторі біля Диканьки», «Майська ніч», «В ій» тощо),
О. Пушкін («Брати-розбійники», написані на україн­
ському фольклорному матеріалі),
О. Бодянський
(«Наські українські казки запорожця Іська Материн­
к и»), О. Стороженко («Українські оповідання»), Г. і
С. Карпенки («Твори російською і малоросійською мо­
вою»), П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка, Л. Боровиковський з байками, «приказками», « побрехеньками»,
що сягають до народних пластів,— це ті, хто перший
усвідомив справжнє значення народної прози і своїми
творами готував грунт для культивування народної
казки.
Художній рівень казок залежить від рівня майстер­
ності записувача. Бо фольклорний твір на відміну від
авторського завжди позначений імпровізацією. Бо в
народному казкареві живуть і нуртують цілі поколін­
ня народу.
В текстах записаних казок часом в око впадають
окремі «неправильності», які, здавалося б, слід було
відредагувати, проте глибокі знавці народної мови, се­
ред яких П. Чубинський та І. Рудченко, не вважали
за потрібне чинити це, очевидно, вбачаючи в цих «неправильностях» ознаку живої мовної стихії.
Чи не найперші публікації народних казок здійсню­
ються письменниками І. Срезнєвським (кілька творів
у літературному альманасі «Галатея», І 829 р .), М. Кос­
томаровим (дві казки у «Молодику» І. Бецького,
1843 р.), І. Головацьким (шістнадцять казок в альма­
насі «Вінок русинам на обжинки», 1847 р.) та іншими.

8

Ці поодинокі фольклорні квіти,зібрані в народі і подані
на показ громадськості, мобілізували багатьох україн­
ських діячів літератури і культури. Такі письменники,
як М. Максимович, П. Куліш, Д. Мордовець, К. Шейковський, М. Драгоманов, І. Манжура, І. Никлович,
В. Шухевич та інші вже в першій половині X IX ст. не
тільки записують, публікують народні казки та леген­
ди, але й аналізують їх, шукаючи наукові засади до­
слідження.
У своєму дуже цікавому збірнику «Записки о Южной Руси» П. Куліш, наприклад, подає ряд творів
фольклорної прози у записах відомого російського х у­
дожника Л. Жемчужникова, котрий передав йому па­
кунок казок, записаних «слово в слово» у Пирятииському повіті на Полтавщині, і так характеризує його
сподвижницьку працю: «Але він записував усе підряд
з любов’ю антикваря, який не нехтує нічим, і в самому
прахові, накопиченому на руїнах часу, шукає слідів
минулого. Він мав рацію, бо, зробившії вибірку на са­
мому плині казки, легко у відкинутому смітті згубити
таке дорогоцінне слово, як свічадо, або який-небудь
характерний дріб’язок»
Турбота про збереження «повнокровності» фольк­
лорної прози стає для багатьох з них справою життя.
Перший видавець окремого збірника українських на­
родних казок І. Рудченко писав М. Костомарову: «Са­
мі здорові знаєте, як то нелегко добути того скарбу —
добра народного. Через те уже й дрижиш над ним, мо­
же, й занадто: боїшся й слова викинути» 2.
У першому і другому випусках народних казок зу­
стрічаємо записи письменників-збирачів, серед них:
Панаса Мирного, М. Костомарова, М. Номиса, О. Шишацького-Ілліча, Марусі М. з Немирова. За псевдоні­
мом «Маруся М. з Немирова» певні сучасні дослідники
1 Куліш П. Сказки и сказочники / / Записки о Ю жной
Р у с и .— С.-Пб., 1857.— С. 16— 17.
2 ІЛ, ф. № 5, № 1242.— Арк. 103 зв.

9

розпізнають ім’я Марка Вовчка, яка зі своїм чолові­
ком, відомим етнографом О. Марковичем, чимало
енергії віддала збиранню українського фольклору.
Саме народні оповідання та інші твори пробудили в ній
письменницьке обдаровання та відчуття емоційного
багатства, мелодійності української мови.
Під впливом пісенного й оповідального фольклору
сформувався талант відомого автора «Співомовок»,
записувача народних пісень і прози С. Руданського. Із
щоденників Т. Шевченка відомо про те, як він любив
слухати і занотовувати для себе народні пісні, роз­
повіді, перекази, казки.
У другій половині X IX ст. з виходом «Народних
південноруських казок» починається інтенсивне зби­
рання творів цього жанру.
Чималу кількість казкових матеріалів видруковано
в 60-х роках минулого століття на сторінках журналу
«Основа». Сюди надсилав фольклорні записи автор
першого українського соціально-побутового роману
А. Свидницький.
1876 року відомий критик, дядько Лесі Українки
по матері М. Драгоманов видає чималий збірник «М а­
лоросійські перекази й оповідання», куди ввійшли
казки, записані І. Рудченком, І. Манжурою, І. Никловичем, М. Костомаровим та іншими. Визначний
фольклорист, справжній герой на ниві народознав­
ства письменник П. Чубинський 1878 р. опублікував
II том фольклорно-етнографічних матеріалів «Праці
етнографічно-статистичної експедиції в Західно-Русь­
кий край». Семитомне видання «Праць...» П. Чубин­
ського було удостоєне золотої медалі Російського
географічного товариства і медалі Міжнародного кон­
гресу в Парижі. Увесь II том «Праць...» присвячений
народним казкам.
В ІІ-ій половині X IX ст. особливо помітним явищем
у казкознавстві стала видавнича діяльність І. Франка
та його соратника М. Пав лика.
І. Франко знаний і як автор чудових літературних

10

казок — збірник «Коли ще звірі говорили», «Фарбова­
ний лис», казка-поема «Лис Микита».
Тема витівок, хитрощів лиса у літературі X IX ст.
була вже не новою. Перші опрацювання її, за свід­
ченням І. Франка, у 940 році зроблені лотарінгським
монахом під назвою «Вихід невольника».
Особливого розповсюдження сюжети про Л И С Я Ч І
витівки в різних художніх і філософських тракту­
ваннях набули в X I— X II століттях на нідерланд­
ському та французькому грунті. Повісті на цю тему
з французької мови перероблялися німцями, італій­
цями, бельгійцями, сербами, росіянами, українцями.
«Т е саме оповідання записано навіть з уст півдиких
муринів-готтентотів у полудневій Африці, де воно було
занесене європейськими проповідниками разом з нау­
кою Христової віри; віра Христова у них не прийня­
лася, а оповідання про лиса і вовка лишилося в їх
тямці» 2.
Та найкраще до І. Франка ця тема була втілена
у поемі Гете «Рейнеке-Лис» (1793 р.). Про лиса напи­
сав і Панас Мирний, але його твір не став таким попу­
лярним, як Франкова поема. Очевидно, І. Франко,
котрий неодноразово звертався до народної казки і
як до дослідницького, і як до художнього матеріалу,
тонше відчував можливості її поетики, і сила його
могутнього поетичного таланту проявилася тут най­
повніше.
У рукописних фондах Інституту літератури АН УРСР
зберігаються казки в записах І. Франка та М. Павлика,
ще не опубліковані. На жаль, за характером нашого
збірника цілий ряд із них ми не можемо подати. Спра­
ва науковців опублікувати їх у наукових виданнях.
Друга половина — кінець X IX ст. переконують, що
1 Ф ранко І. Хто такий «Лис Микита» і звідки він родом?:
П ередм . до четв. вид. / / Твори: В 50 т. — К., 1976. — Т. 4 —
С. 64.
2 Ф ранко І. Хто такий «Лис Микита» і звідки він
родом? — С. 36.

11

письменництво України не послаблює, а навпаки, ще
пильніше звертається до народної творчості. Проте
в огнищі революційних подій втрачаються цінні
фольклорні полотна, особливо проза, яка, на відміну
від пісні, вимагає особливого вміння записувати.
Сподвижницькій збирацькій діяльності присвятив
своє життя і відомий поет і прозаїк, автор славетного
словника української мови, критик, педагог, етнограф
і фольклорист, людина щедрого букету обдаровань
Б. Грінченко. Видання «Етнографічні матеріали, зі­
брані в Чернігівській і сусідніх з нею губерніях» (Вип.
І — III, Чернігів, 1895— 1897), збірки казок, анекдотів
для дорослих і для дітей, що якнайповніше враховують
вікові особливості, свідчать про його подвиг на цьому
терені.
У 1890, 1894 рр. український письменник І. Манжура видав дві збірки «Казки, прислів’я і т. ін., записані
в Катеринославській та Харківській губерніях» та
«Малоросійські казки, прислів’я та повір’я, записані
І. Манжурою». Записи І. Манжури відзначаються тон­
ким відчуттям гумору, особливо рясно серед них тво­
рів соціально-побутового змісту.
Серед фольклорних надбань минулого століття і за­
писи казок, виконані письменницями Ганною Барві­
нок, Лесею Українкою, її матір’ю Оленою Пчілкою,
Софією Тобілевич. Записи Ганни Барвінок, як і Лесі
Українки, публікувалися в часописах для дітей «М о­
лодій Україні» та «Дзвінку». Віднайдену Ганною Барві­
нок казочку «Кривенька уточка» опублікував у «Н а­
родних південноруських казках» І. Рудченко. Леся
Українка по пам’яті записала «Казку про котика і пів­
ника», «Дивну сопілку» і «Казку про Івашка» так, як
вона їх чула в дитинстві на Ковельщині.
У «Дзвінку» низку казок, переважно про тварин, за
підписом Бабуся, опублікувала Олена Пчілка. Розра­
ховуючи на найменших, письменниця іноді пом’якшу­
вала кінцівку казки, переслідуючи при цьому чисто
розважальну мету. «Казка про коржика» у переказі

12

Олени Пчілки,на відміну від народної «Колобок», на­
приклад, записаної Панасом Мирним, завершується
так: коржик співає-співає в лисички на носі... Вона йо­
го — гам! А у неї зуб — трісь! (Це коржик, поки гуляв
по лісі, так висох, що хитрунці й не вдалося його з’ї ­
сти). І побіг коржик додому. А дід з бабою зраділи, що
він повернувся, і вирішили його не їсти — хай живе!
По пам’яті записала казки, почуті в роки дитинства
на Вінниччині, і С. Тобілевич — письменниця, пере­
кладачка, фольклористка, акторка, дружина класика
української драматургії І. Карпенка-Карого (І. Тобілевича). Софія Тобілевич зібрала понад 1000 на­
родних пісень, казок, анекдотів із різних регіонів
України.
Отже, наш юний друже, книжка пропонує твоїй ува­
зі українські народні казки в записах та публікаціях
письменників X IX — початку XX ст., творчість біль­
шості яких ти вивчаєш у школі. Прочитавши ці казки
вдумливо і неквапно, ти переконаєшся, що лише той
письменник, котрий занурився серцем у безмірну гли­
бочінь фольклору, досягнув відшліфованості його пое­
тики, мудрості народної філософії, секретів психології
поетичного мислення, стає духовним виразником свого
народу.
Українська література щаслива на такі таланти:
Т. Шевченко, І. Франко, С. Руданський, Панас Мир­
ний, І. Рудченко, Леся Українка, Марко Вовчок,
М. Старицький та ін. Сьогодні, в час правдивого погля­
ду на нашу історію, ми заново відкриваємо для себе
імена тих, котрі зробили значний внесок і в життєпис
української
фольклористики — М.
Максимовича,
І. Срезнєвського, П. Куліша, П. Чубинського, М. Драгоманова, М. Костомарова, Ганни Барвінок, І. Верхратського, Олени Пчілки, Я. Головацького, Б. Грінченка, В. Шухевича, І. Манжури та багатьох інших.
Збирання, публікування народних творів, намаган­
ня сформувати наукові засади вітчизняної фолькло­
ристики, пошуки найвдаліших принципів публікації,

13

класифікації зібраного матеріалу, удосконалення ме­
тодів збирання — все це сподвижництво наших літе­
ратурних класиків.
І.Рудченко згадував: «Казка кажеться швидко; той,
що розказує, по двічі вам одного казати не стане. Оце,
було, просиш розказати казку. Розказує той, ти й слу­
хаєш. Як розкаже вже до кінця, то ти береш мерщій пі­
ро та папір і давай списувати, щоб чого не забути.
Списуєш-списуєш, аж утомишся. Прочитаєш сам собі:
ні! Здається, мов не так. Просиш знову розказати.
Марна праця!..» 1
Сьогодні, володіючи звуковою технікою, ми можемо
здійснювати й звукові записи казок, чим зробимо не­
оціненну послугу для нащадків. І повинні цією вдяч­
ною справою займатися всі, хто ратує за народну
культуру, включаючи і школярів. Звичайно, нелегко
письмово фіксувати казки, легенди, перекази.
Народна творчість, народне мистецтво — могутнє
духовне древо. Бурштиновими краплями проступає на
ньому чарівна живиця поезії, фантастичних мрій на­
ших предтеч, збережена у прекрасних казках. Із золо­
тої криниці рідних казок ми черпаємо скарби народної
мудрості, благородства. А скільки дотепних висловів
знайдемо в казках! Скільки влучних слів запам’ятає­
мо! Як замилуємося красою живого народного слова!
Л ідія Дунаєвська

1 Відділ рукописів і рідкісних книг Б ібліотеки АкадемД
наук СРСР / / Зібр ан н я І. Р удченка, № 105. Арк. 17.

К а зк и
про т варин

Казка про котика та півника
Були собі котик та півник, і були вони у великій
приязні. Котик, було, у скрипочку грає, а півник
пісеньки співає. Котик, було, йде їсти добувати,
а півник вдома сидить та хати глядить. То котик,
було, йдучи наказує:
— Ти ж тут нікого не пускай та й сам не ви­
ходь, хоч би хто й кликав.
— Добре, добре,— каже півник, засуне хату
та й сидить, аж поки котик вернеться.
Навідала півника лисиця та й надумала його
підманити. Підійде під віконце, як котика нема
вдома, та й підмовляє:
— Ходи, ходи, півнику, до мене, у мене золота
пшениця, медяна водиця.
А півник їй:
— То-ток, то-ток, не велів коток!
Бачить лисиця, що так не бере, прийшла раз
уночі, насипала півникові попід вікном золотої
пшениці, а сама засіла за кущем. Тільки що котик
вийшов по здобич, а півник одсунув кватирку та
й виглядає. Бачить: нікого нема, тільки пшеничка
попід вікном розсипана. Понадився півник:
— Піду-но я трошки поклюю, нікого нема, ні­
хто мене не зобачить, то й котикові не скаже.
Тільки півник за поріг, а лиска — за нього та й
помчала до своєї хати. А він кричить:
—
Котику-братику,
Несе мене лиска

16

По каменю-мосту
На своєму хвосту.
Порятуй мене!
Котик поки почув, поки завернувся (далеко
був), то вже й опізнився лиску доганяти. Біг-біг,
не здогнав, вернувся додому та й плаче, а далі
надумався, узяв скрипку та писану кайстру та й
пішов до лисиччиної хатки.
А в лисиці було штири дочки та їден син. То
стара лисиця на влови пішла, а дітям наказала
півника глядіти та окріп гріти, щоб ото вже, як
вернеться, зарізати його та обпатрити.
— Глядіть же,— наказала,— нікого не пу­
скайте.
Та й пішла.
А котик підійшов під вікно та й заграв, ще й
приспівує:

Ой у лиски, в лиски повий двір
Та чотири дочки на вибір,
П ’ятий синко
Ще й Пилипко.
Вийди, лисе, подивися,
Чи хороше граю!
—

От найстарша лисичівна не втерпіла та й каже
до менших:
— Ви тут посидьте, а я піду подивлюсь: що
воно там так хороше грає?
Тільки що вийшла, а котик її — цок у лобок та
в писану кайстру! А сам знову грає:

Ой у лиски, в лиски новий двір
Та чотири дочки на вибір,
П ’ятий синко
Ще й Пилипко.
Вийди, лисе, подивися,
Чи хороше граю!
—

17

Не втерпіла й друга лисичівна та й собі ви­
йшла, а він і ту — цок у лобок та в писану кай­
стру! Так усіх штирох виманив. А синко Пилип­
ко жде-пожде сестричок — не вертаються.
— Піду-но,— каже,— позганяю, а то мати
прийде, битиме.
Т а й вийшов з хати. От котик і його — цок у
лобок та в писану кайстру! А потім почепив кай­
стру на сухій вербі, сам — у хату, знайшов півни­
ка, розв’язав, взяли вони удвох усю лисиччину
страву поїли, горщика з окропом вивернули, горшки-миски побили, а самі втекли додому.
Т а вже потім півник довіку слухав котика.

Лисиця та кіт
У лісі да жила лисиця, а біля того ліса да жив
собі чоловік. У того чоловіка да був кіт. Він колись
добре мишей ловив, а далі, як осліп, дак і пере­
став. А хазяїн його жаловав. Він не хотів його
убивать, да завіз його в ліс, да там і покинув.
Коли — йде лисиця да й каж е:
— Здоров був, Котофей Матвійович! А чого ти
прийшов?
От він і каже:
— А що ж,— каже,— мене да мій хазяїн лю ­
бив, покіль я бачив, а як я перестав бачить, дак
і перестав мишей ловить,— а колись здорово л о ­
вив,— дак він пожалів мене вбить да й одвіз в ліс.
Мені тепер і прийшлось пропадать.
А лисиця да й каже:
— Стережи мене, Котофей Матвійович, дак я
тебе буду хлібом годувать.
От він і каже:
— Добре, сестричко-лисичко!
Вона йому построїла котовку і городець чима­
лий дала.
18

От одного дня да й приходить заєць, да у ту ка­
пусточку — хрим-хрим! А кіт в вікно да на зай­
ця,— да хвіст задрав, да — фррр!.. Заєць зля­
кавсь да й побіг розказувать медвідю, вовку і ди­
кому кабану.
А медвідь і каже:
— Знаєте що? Зробім греміданський обід да
позовім і їх... Я,— каже,— украду у чоловіка
меду, а ти, вовче, украдь сала, а ти, кабане, нако­
пай коріння, а ти, зайче, позовеш їх обідать.
От вони наготовили всього, як медвідь казав,
а заєць побіг звать. Підійшов під вікно да й каже:
— Просимо вашої милості, лисичко-сестричко
з Котофеєм Матвійовичем, до нас на обід.
Да й — маха! А медвідь і каже:
— Чи ти ж казав, щоб свої ложки побрали?
— Ох, мені лишечко,— каже заєць,— я й за­
бувсь!
Да й побіг знов. Підійшов під вікно да й каже:
— Да й беріть ложки!
— Добре, добре,— каже лисиця.
От вони йдуть. Кіт задрав хвіст да зараз до
сала:
— Мя-у! Мя-у!..
А вони злякались кота, да поховались в кущі,
да й думали, що він каже: «М а ло! М а-ло!», да й
кажуть:
— А, бісів сину! Ми усім наготовили, а те­
пер — він один, да ще каже: «М а л о !»
Медвідь же да сидів на дубі, а ті по кущах. От
кабан (сказано — свиня!) не усидів да й повер­
нувсь. Кіт думав, що там миш, та туди:
— Фррр!..
Він з-під куща да на другий кущ. Вовк ізля­
кавсь да відтіль, да тоді під дуба. Медвідь з ду­
б а — да на кущ... Заєць — відтіль да навтьоки!
А кіт зоставсь. Сидить да сало їсть, а лисиця —
мед. Поїли гарненько собі да й пішли додому.
20

Лисичка-сестричка і вовк-панібрат
Як була собі лисичка, та зробила хатку, та й
живе. А це приходять холоди. От лисичка змерзла
та й побігла в село вогню добувать, щоб витопити.
Прибігає до одної баби та й каже:
— Здорові були, бабусю! З неділею... Позичте
мені огню, я вам одслужу.
— Добре,— каже,— лисичко-сестричко. Сідай,
погрійся трохи, поки я пиріжечки повибираю з
печі!
А баба макові пиріжки пекла. От баба вибира
пиріжки та на столі кладе, щоб прохололи; а ли­
сичка підгледіла, та за пиріг, та з хати... Виїла
мачок з середини, а туди напхала сміттячка, сту­
лила та й біжить.
От біжить, а хлопці товар женуть до во­
ди.
— Здорові були, хлопці!
— Здорова, лисичко-сестричко!
— Проміняйте мені бичка-третячка за мако­
вий пиріжок!
— Добре,— кажуть.
— Тільки,— каже,— тепер не їжте, а як я ви­
біж у з села, то тоді.
От помінялись. Лисичка за бичка — та в ліс...
А хлопці до пиріжка — аж там сміттячко...
От прибігла лисичка до своєї хатки, вирубала
дерево, зробила санки, запрягла бичка — і їде. Аж
біжить вовк:
— Здорова, лисичко-сестричко!
— Здоров, вовчику-братику!
— Де ти взяла бичка-третячка та санки?
— Зробила собі!
— Підвези ж,— каже,— мене, лисичко-сест­
ричко!
— Е, куди я тебе візьму? Ти мені й санки по­
ламаєш!
21

— Ні,— каже,— я тільки одну ніжку положу.
— Ну, клади!
От од’їхали трохи, вовк і каже:
— Положу я, лисичко-сестричко, й другу
ніж ку!
— Е, вовчику-братику, ти мені й санки пола­
маєш!
— Ні,— каже,— не поламаю!
— Ну, клади!
Вовк і положив.
їдуть, їдуть, коли це щось — трісь.
— Е, вовчику-братику, ти мені вже й санки
ламаєш!
— Ні, лисичко-сестричко, то я орішок роз­
кусив.
— Ну, гляди!
От їдуть...
— Положу я, лисичко-сестричко, й третю ніж­
ку! — каже вовк.
— Куди ти положиш? Ти мені санки пола­
маєш!.. Чим я тоді дровець привезу?
— Ні,— каже,— не поламаю.
— Ну, клади.
Вовк положив і третю ногу. Коли це — трісь!
— Ой лихо! — каже лисичка.— Йди собі геть,
вовчику,— ти мені зовсім санки поламаєш.
— Ні, то я орішок розкусив!
— Дай же й мені!
— Нема,— каже,— останній!..
їдуть собі та їдуть. Вовчик і каже:
— Сяду я зовсім, лисичко!
— Куди ти сядеш, вовчику-братику? Й санки
розламаєш!
— Я помаленьку,— каже.
— Ну, гляди!
От вовчик тільки що сів, а санки так і розпа­
лись... Лисичка тоді давай його лаять! Лаяла-лая ­
ла та й каже:
22

— Піди ж, сякий-такий сину, дровець нарубай,
і на санки вирубай, і приволочи!
— Як же я,— каже вовчик,— вирубаю, коли я
не знаю, якого дерева?
— Е, сякий-такий сину! Як санчата ламать,
так і знав, а дровець вирубати, то й ні!
Каришувала його, каришувала...
— Як увійдеш,— каже,— в ліс, то кажи: « Р у ­
байся, дерево, й пряме й криве! Рубайся, дерево,
й пряме й криве!»
Вовк і пішов.
От приходить у ліс та й каже:
— Рубайся, дерево, криве й криве! Рубайся,
дерево, криве й криве!
Дерево й нарубалось. Таке корячкувате, що й
на палицю не вибереш — не то на полозок! При­
носить вовчик до лисички те дерево. Вона як по­
дивилась, давай його знов батькувати...
— Ти,— каже,— сякий-такий сину, не так ка­
зав, як я тобі веліла!
— Ні, лисичко-сестричко, я,— каже,— стояв
та все казав: «Рубайся, дерево, криве й криве!»
— Е, бісів сину, й того недотепний! Ну, сиди ж
ти тут,— я сама піду нарубаю.
Т а й пішла.
От сидить вовк сам собі — так їсти хочеться!
Обшукав він скрізь лисиччину хатку — нема ні­
чого. Він думав-думав. «Давай,— каже,— з’їм
бичка та й утечу!» От взяв, проїв дірку у бичка,
з середини все виїв, а туди горобців напустив і со­
ломою заткнув, а сам — драла... Приходить ли­
сичка, зробила санчата, сіла:
— Гей, бичок-третячок!
Аж бичок не везе. Вона його батогом... Як уда­
рила, а віхоть соломи й випав, а горобці — хррр!..
— А, сучого сина вовчик!.. Постій же,—
каже,— я тобі згадаю!
Т а й пішла.
23

Лягла на шляху та й лежить. їдуть чумаки з
рибою; вона притаїлась, мов нежива. Чумаки див­
ляться — аж лисиця.
— Візьмім,— кажуть,— братця, та продамо,
буде за що хоч погрітися!
Скинули її на останній віз та й поїхали. їдуть
та й їдуть. А лисичка-сестричка бачить, що вони
не дивляться, та все кида по рибці на дорогу, все
кида... От як накидала вже багато, тоді нишком
і сама злізла. Чумаки ж поїхали собі далі, а вона
позбирала рибку, сіла та й їсть.
Коли це біжить вовчик:
— Здорова була, лисичко-сестричко!
— Здоров, вовчику-братику!
— Щ о ти робиш, лисичко-сестричко?
— Рибу,— каже,— їм.
— Дай же й мені!
— Піди собі налови.
— Так як же я наловлю, коли я не вмію?
— Ну, як знаєш, а я не дам і кісточки!
— Так хоч навчи мене, як наловить.
А лисичка й дума: «Постій же! Ти мого бичкатретячка з’їв,— тепер я тобі оддячу!»
— А так,— каже,— піди до ополонки, устроми
в ополонку хвіст та потихеньку води й приказуй:
«Ловись, рибко, мала й велика! Ловись, рибко,
мала й велика!» Т о вона й наловиться.
— Ну, спасибі тобі за науку! — каже вовчик.
От прибігає вовчик до ополонки, устромив в
ополонку хвіст.
— Ловись,— каже,— рибко, мала й велика!
А лисичка з очерету:
— Мерзни, мерзни, вовчий хвіст!
А мороз надворі такий, що аж шкварчить! Вов­
чик усе хвостиком водить та:
— Ловись, рибко, мала й велика!
А лисичка:
— Мерзни, мерзни, вовчий хвіст!
24

Поти ловив вовчик рибу, поки хвіст так і при­
кипів в ополонці!.. Тоді лисичка в село*
— Ідіть, люди, вовка бить!
Люди як вискочать — з кочергами, з рогачами,
з сокирами... Вбили того вовка... А лисичка й досі
живе у своїй хатці.

Про козу-дерезу
Був собі дід та баба, і у їх було дві дочки: одна
Горпинка, а друга Кулинка. Накупив дід коз і за­
гадав їх пасти старшій дочці. От Горпинка пасе
кози да й пасе цілий день, а увечері напоїла да й
гонить додому. А дід став на воротях у червоних
чоботях да й питає:
— Кози мої милі, кози мої любі, чи пили ви, чи
їли?
А кози й одказують діду:
— Ні, дідусю, не пили ми нічого і не їли; тільки
бігли через мосточок, ухватили кленовий листо­
чок, бігли через гребельку, ухватили води ка­
пельку.
Розсердився дід на свою старшу дочку та й про­
гнав її із своєї хати. На другий день посилає дід
пасти свою другу дочку Кулинку. Пасла вона кози
цілий день, а увечері напоїла їх і погнала додому.
Дід ізнов став на воротях у червоних чоботях та
й питає:
— Кози мої милі, кози мої любі, чи ви пили, чи
ви їли?
—- Ні, дідусю, не пили і не їли, тільки бігли че­
рез мосточок, ухватили кленовий листочок, бігли
через гребельку, ухватили води капельку.
Дід і цюю дочку прогнав од себе. На третій день
посилає дід пасти кози свою бабу. Баба пасла кози
цілий день і увечері напоїла їх да й жене додому.
Дід став на воротях у червоних чоботях да й питає:
25

— Кози мої милі, кози мої любі, чи ви пили, чи
ви їли?
— Ні, дідусю, не пили й не їли, тільки бігли
через мосточок, ухватили кленовий листочок, біг­
ли через гребельку, ухватили води капельку.
Дід і бабу прогнав од себе. На другий день жене
сам дід пасти кози. Пасе да й пасе, аж до самого
вечора, а ввечері напоїв їх да й погнав додому.
А сам забіг вперед, став на воротях у червоних
чоботях да й питає:
— Кози мої милі, кози мої любі, чи ви пили, чи
ви їли?
— Ні, дідусю, і не пили, і не їли; тільки як бігли
через мосточок, ухватили кленовий листочок,
бігли через гребельку, ухватили води капельку.
Розсердився дід і давай різать усіх кіз, а одна
коза якось і втекла у ліс. Біжить коза, не огля­
дається. Коли на дорозі стоїть хатка. А в тій хатці
жив заєць, і його тоді не було дома. От коза убігла
у хатку, залізла на піч да й сидить там. Коли при­
скакав до неї зайчик. Чує, аж там ворочається
щось таке. От він і питає:
— Хто єсть у моїй хатці?
— Я коза-дереза, півбока луплена, за три
копи куплена; тупу, тупу ногами, сколю тебе ро­
гами і ніжками затопчу, хвостиком замету.
Ізлякався заєць та й втік із хати, сів під дубом
да й плаче. Іде коло його вовк і питає:
— Чого ти, зайчику, плачеш?
— В моїй хаті живе якийсь страшний звір, ніде
мені тепер і жить.
— Не плач, зайчику, я пойду і вижену його.
Пішов вовк до хати зайця і питає:
— Хто тут такий у заячій хаті?
Коза отвітила йому так само, як і зайцю.
Ізлякався вовк — дай, боже, ноги! Ізнов заєць
сів під дубом да й плаче. Іде коло його лисичка.
— Чого ти, зайчику, плачеш?
26

Зайчик розказав і лисичці своє горе.
— Не плач, зайчику, ось я пойду його зараз
вижену.
Прийшла лисичка до зайчикової хати і каже:
— Хто, хто в заячій хаті?
Коза і їй так же отвітила. Лисичка злякалась
та й утікла в ліс. Аж ось лізе рак.
— Чого це ти, зайчику, плачеш?
Заєць і раку розказав.
— От же я вижену його!
Поліз рак у саму хату, зліз на піч та як ущипне
козу. Коза з переляку як упаде з печі да на піл —
і дух випустила, а заєць з раком стали умісті жить
да поживать да добра наживать.

Солом’яний бичок
Жив собі дід та баба. Дід служив на майдані
майданщиком, а баба сиділа дома, мички пряла.
І такі вони бідні — нічого не мають! Щ о зароб­
лять — то проїдять, та й нема. От баба і напалась
на діда:
— Зроби та й зроби мені, діду, солом’яного бич­
ка й осмоли його смолою.
— Щ о ти, дурна, говориш, навіщо тобі той би­
чок здався?
— Зроби, я вже знаю навіщо.
Дід — нічого робить — взяв зробив солом’яного
бичка й осмолив його смолою.
Переночували. От на ранок баба набрала мичок
і погнала солом’яного бичка пасти; сама сіла під
могилою, пряде куж іль і приказує:
— Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я
мички попряду! Пасись, пасись, бичку, на трави­
ці, поки я мички попряду!
Поти пряла, поки й задрімала. Коли це з темно­
го лісу, з великого бору біжить ведмідь. Наско­
чив на бичка.
27

— Хто ти такий? — питає.— Скажи мені!
А бичок і каже:
— Я — бичок-третячок, з соломи зроблений,
смолою засмолений.
Ведмідь каже:
— Коли ти солом’яний, смолою засмолений,
то дай мені смоли обідраний бік залатати!
Бичок нічого, мовчить. Ведмідь тоді його зараз
за бік, давай смолу оддирати. Оддирав-оддирав,
та й зав’яз зубами, та ніяк і не вирве. Сіпав, сі­
п а в — ні! Затяг того бичка бозна-куди. От баба
прокидається, аж бичка і нема.
— Ох, мені лихо велике! Де це мій бичок дівся?
Мабуть, він уже додому пішов.
Т а мерщій днище та гребінь на плечі та додому.
Коли дивиться — ведмідь у бору бичка тягає.
Вона до діда:
— Діду, діду, бичок наш ведмедя привів,— іди
його вбий!
Дід вискочив, оддер ведмедя, взяв і закинув його
у погріб.
От на другий день, ще ні світ, ні зоря, баба уже
набрала кужелю і погнала на толоку бичка пасти.
Сама сіла під могилою, пряде куж іль і прика­
зує:
— Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я
мички попряду! Пасись, пасись, бичку, на трави­
ці, поки я мички попряду!
Поти пряла, поки й задрімала. Коли це з тем­
ного лісу, з великого бору вибігає сірий вовк та до
бичка:
— Хто ти такий, скажи мені!
— Я — бичок-третячок, з соломи зроблений,
смолою засмолений.
— Коли ти смолою засмолений,— каже вовк,—
то дай і мені смоли засмолити бік, а то сучого сина
собаки обідрали.
— Бери!
38

Вовк зразу до боку, хотів смолу оддерти. Дравдрав та зубами й застряв, що ніяк уже і не оддере.
Щ о хоче назад — то ніяк... Він так вовтузається
з тим бичком! Прокидається баба — аж бичка
уже й не видно. Вона подумала: «М абуть, мій би­
чок додому побрів». Т а й пішла. Коли дивиться —
вовк бичка тягає. Вона побігла, дідові сказала.
Дід і вовчика у погріб укинув.
Погнала баба і на третій день бичка пасти. Сіла
під могилою та й заснула. Біжить лисичка.
— Хто ти такий? — питає бичка.
— Я — бичок-третячок, з соломи зроблений,
смолою засмолений.
— Дай і мені смоли, голубчику, приложити
до боку; хорти трохи шкури не зняли!
— Бери!
Ув’язла і лисиця зубами, ніяк не вирветься.
Баба дідові сказала. Він укинув у погріб і лисич­
ку. А далі й зайчика-побігайчика піймали.
От як назбиралось їх, дід сів над лядою у по­
гребі, давай гострити ніж. Ведмідь його й пи­
тає:
— Діду, навіщо ти ніж гостриш?
— Щ об з тебе шкуру знять та зробить з тієї
шкури і собі, й бабі кожухи.
— Ой не ріж мене, дідусю, пусти лучче на во­
лю ; я тобі багато меду принесу.
— Ну, гляди!
Взяв і випустив ведмедика. Сів над лядою, знов
ножа гострить. Вовк його й питає:
— Діду, навіщо ти ножа гостриш?
— Щ об з тебе шкуру знять та на зиму теплу
шапку пошить.
— Ой не ріж мене, дідусю, я тобі за це цілу ота­
ру овечок прижену.
— Гляди!
І вовка випустив. Сидить та ще ножа гострить.
Лисичка виткнула мордочку, питає:
ЗО

— Скажи мені, будь ласка, дідусю, навіщо ти
ножа гостриш?
— У лисички,— каже,— гарна шкурка на
опушку й на комірець, хочу знять.
— Ой не знімай з мене, дідусю, шкури, я тобі
і гусей, і курей принесу!
— Ну, гляди!
І лисичку пустив. Остався один зайчик. Дід
і на того ножа гострить. Зайчик його питає, а він
і каже:
— У зайчика шкура м’якенька, тепленька,—
будуть мені на зиму рукавички і капелюх.
— Ой не ріж мене, дідусю, я тобі стьожок, се­
режок, намиста доброго нанесу, тільки пусти на
волю!
Пустив і того.
От переночували ту ніч, коли на ранок, ще ні
світ, ні зоря, аж — дер-дер! Щ ось до діда в двері.
Баба прокинулась:
— Діду, діду! Щ ось до нас у двері шкряботить;
піди подивись.
Дід вийшов, коли то ведмідь цілий улик меду
припер. Дід узяв мед, та тільки що ліг, аж у двері
знову — дер-дер! Коли вийшов — аж повен двір
овець вовк понагонив. От незабаром лисичка при­
несла гусей, курей — усякої птиці. Зайчик пона­
носив стьожок, серьог, намиста доброго... І дід
рад, і баба рада. Взяли попродали овечки та на­
купили волів, та став дід ходить тими волами у
дорогу, та так розбагатіли, що не треба лучче.
А бичок, як не стало вже треба, поти стояв на
сонці, поки й розтав.

31

Козел і баран
Був собі чоловік та жінка, мали вони козла й
барана.
— Ох, жінко,— каже чоловік,— проженемо ми
цього барана і козла, а то вже вони у нас дурно
хліб їдять... А забирайтесь, козел і баран, собі з
богом, щоб ви не були у мене і в дворі.
Пошили вони собі торбу та й пішли.
Ідуть та й ідуть. Посеред поля лежить вовча
голова. От баран дужий, та не сміливий; а козел
сміливий, та не дужий.
— Бери, баране, голову, бо ти дужий.
— Ох, бери ти, козле, бо ти сміливий.
Узяли вдвох і вкинули в торбу. Ідуть та ідуть;
коли горить вогонь.
— Ходімо й ми туди, та переночуємо, щоб нас
вовки не з’їли.
— Приходять туди, аж то вовки кашу варять.
— А, здорові, молодці!
— А, драстуйте, братці, драстуйте!.. Щ е каша
не кипить, м’ясо буде з вас...
Ох, там баран уже злякавсь, а козел давно уже
злякався. Козел і одумавсь:
— А подай, лишень, баране, отую вовчую го­
лову.
От баран і приніс.
— Т а не цю, а подай більш у,— каже козел.
Баран знову цупить ту ж саму.
— Т а подай ще більшу.
Ох, тут уже вовки злякались. Стали вони ду ­
мати-гадати, як би відціля утекти.
— Славна, братці, кумпанія, і каша гарна ки­
пить, та нічим долить; піду я по воду.
Як пішов вовк по воду: «Хай вам абищо з ва­
шою кумпанією!»
Як зачав другий того дожидати, став думатигадати, як би й собі відтіля удрати:
32

— Е, вражий сину, пішов та й сидить, нічим
каші долить; ось візьму я ломаку та прижену
його, як собаку.
Як побіг, так і той не вернувся. А третій сидівсидів:
— Ось піду лишень я, так я їх прижену.
Як побіг, так і той рад, що втік.
— Ох, нумо, брате, скоріше хвататься, щоб
нам оцю кашу поїсти та з куреня убратися.
Ох, як одумався вовк:
— Е, щоб нам трьом та козла і барана боять­
ся?! Ось ходімо, ми їх поїмо, вражих синів.
Прийшли. Аж ті добре шатались, уже з куреня
убрались. Як побігли, та й на дуба забрались.
Стали вовки думати-гадати, як би козла та ба­
рана нагнати. Як стали йти і найшли їх на дубі.
Козел сміліший — ізліз на самий верх, а баран
несміливий — так нижче.
— Ох, лягай,— кажуть вовки ковтуноватому
вовкові,— ти старший; та й ворожи, чи не по­
бачимо їх.
Як ліг вовк догори і почав ворожити. Баран си­
дить на гіллі та так дрижить: як упаде, да на вовка.
Козел сміливий не став зівати, а як закричить:
— Подай мені ворожбита!
Вовки як схватились та насилу відтіля убра­
лись.

Мурашок сильніший від орла
Орел казав мурашкові, що він дуже мудрий.
А мурашок каже:
— Я тому мудрий, бо я дужий. Ану візьми ти
кавалок олова, який-єс сам завеликий та загру­
бий, та винеси на смереку у самий вершок!
Орел не міг підоймити від землі, а мурашок,
який він завеликий, який він загрубий, такий
2 0 — 922

33

кавалок узяв, виніс на сам вершок смереки, припочив там трохи та назад ізніс.
—
За тото буду твоїм дітям очі виїдати, коли
меш їх виводити,— сказав мурашок.
Тому тепер виводиться орел у березні, коли ще
мурашок нема.

Лисиччина учта
Закликала лисиця журавля в гості до себе. Зва­
рила молочної кашки — дуже смачної! — і по­
дала на тарілочці.
Дзьобав, дзьобав журавель ту кашку — нічого
не вдіє, не захопить своїм дзьобом каші, бо мілка
мисочка! А лисичка дивиться та ще й припро­
шує:
— їж, голубе, їж, мій сусідоньку!
Так ні! Не захопить журавель кашки! Так і не
зміг поживитися.
— Ну,— каже лисичка,— коли ти так гордуєш
моєю учтою, то треба хоч самій із’їсти, щоб моя
праця дармо не пропала!
Та й почала лизати кашку, бо їй же саме добре
лизати з мисочки.
Зібрався журавель додому, а сам думає: «Н у,
стривай же, голубко!»
А лисичці сказав:
— Бувай здорова! Т а прошу тебе, приходь до
мене завтра на обід!
— Добре, д о б р е !— каже лисичка.— Прийду!
Другого дня прибігла лисичка до журавля на
обід. Ж уравель наварив меду, такого доброго-доброго, та й поставив у пляшці з довгою вузькою
шийкою.
Ну, це вже для гості невлад! Лисичка і сяк,
і так, і язиком — ніяк не здобуде медку!
34

— Ну,— каже журавель,— щось мій медок усе
цілий, треба вже самому випити, чи що!..— Та й
став пити, засаджуючи свого довгого дзьоба в
пляшку. А лисичка тільки дивилася.

Ворона й рак
(Н ародна приповістка)

Якось-то виліз на землю рак із своєї печери,
а ворона поблизу стрибала, побачила та й ухопи­
ла його.
Вхопила, держить у дзьобові міцно та й думає,
як би то за нього краще взятися, щоб із’їсти.
Бачить рак, що непереливки, та й пустився на
хитрощі. Каже вороні:
— Ой, вороно, вороно! Знав я твого батька —
що ж то за хороший птах був!Розумний який,
боже!
— Угу,— каже ворона, а сама так цупко дер­
жить рака, не розтуляє дзьоба ні трішки.
— Ой, вороно, вороно! — промовляє знову
рак.— Знав я й твою матір, і що ж то за моторна
та мила птаха була — куди іншим воронам до
неї!
— Угу! — знову обережно проказує ворона.
— Ой, вороно, вороно! — таки одно править
рак,— знав я й братів твоїх та сестер; що ж то
за гарні та вдатні були! Сказано — хорошого
роду!
— Угу! — все однаково відмовляє ворона.
— Але ж,— каже рак,— ти всіх їх переважи­
ла: такої прехорошої, такої розумної, такої пре­
милої птахи і в світі нема! Правда ж?
Від тих слів ворона так стішилася, що забула за
все та й гукнула:
— Еге!
2*

35

Мовивши теє, ворона і розщепила рота; рак
тоді — плюсь у воду! Тільки його й бачила во­
рона!
Отак-то піддурив рак ворону, а чим: облесли­
вим словом! Велику силу має воно...

Бідний вовк
Ото був собі такий бідний вовк, що трохи не
здох з голоду; ніде нічого не пійма. От, та й пішов
він до бога просити їсти. Приходить до бога та
приставився таким бідним, таким бідним, що ще
гіршим, ніж був.
— Боже,— каже,— милостивий! Дай чого їсти,
а то пропаду з голоду.
— А чого тобі їсти? — каже бог.
— Чого дай, то дай.
— Отам на лугах пасеться попова кобила, вона
ніяк не підбіжить, от ту й з’їж !
От вовк мерщій од бога, трюх-трюх,— так б і­
жить! Т а до кобили:
— Здорова була, кобило! Казав бог, щоб я тебе
з’їв.
— Щ о ж ти таке, що ти будеш мене їсти?
— В о в к !— каже.
— Та брешеш — собака!
— їй-богу,— каже,— вовк.
— Ну, коли ж ти вовк, з чого ж ти починати­
меш мене їсти?
— А з голови! — каже.
— Е, вовчику,— каже,— вовчику! Коли вже
ти наважив мене з’їсти, то починай мене з хвоста;
то поки доїси до середини,— а я все буду па­
стись,— та й доситішаю; тоді ти й закусиш си­
теньким.
— Чи так, то й так! — каже вовк та зараз до
хвоста...
36

Як потягне за хвіст, як вихоне та кобила задом,
як дасть копитами в пику... Вовк не зна вже, чи
на сім, чи на тім світі... А кобила як дремене! Аж
курява встала. От вовк сидить собі та й дума:
«Чи я не дурний, чи я не скажений... Чому було
не хватати за горло?!»
От він уп’ять потяг до бога просить їсти.
— Боже,— каже,— милостивий! Дай чого хоч
трохи попоїсти, а то опухну з голоду.
— Хіба,— каже,— тобі кобили трохи?
[Вовк] лає:
— Хай,— каже,— з неї шкуру живцем на га­
мани злуплять! Не то не наївся, та трохи пики не
розбила...
— Ну, коли ж так,— каже бог,— то піди, отам,
над яром, такий ситий баран пасеться, то ти його
й з’їж.
Пішов вовк. Баран пасеться над яром.
— Здоров, баране!
—- Здоров.
—- Казав бог, щоб я тебе з’їв.
— А що ти таке, що ти будеш мене їсти?
Каже:
— Вовк!
—- Т а брешеш — собака!
— Ні, їй-богу,— каже,— вовк!
— А коли ж ти вовк, то як ти мене їстимеш?
— А як їстиму?! З голови почну, та й увесь
мій!..
—- Е, вовчику,— каже,— вовчику! Коли вже
наважив мене їсти, то стань краще от над оцим
яром і рот роззяв, а я сам так туди й ускочу.
— Ставай,— каже.
От став він якраз над кручею — така круча! —
роззявив рот — так тая пасть аж зяє: от би про­
ковтнув! А баран як розженеться, як вчистить
у лоб. Він — беркиць у яр... Добре наївся!.. Тоді
сів сердега та й плаче:
37

— Чи я не дурний, чи я не скажений... Чи то
видано, щоб живе м’ясо та само у рот ускочило?!
Думав, думав... От пішов знов до бога просить
їсти.
— Боже,— каже,— милостивий, боже мило­
сердний! Чого дай, то дай попоїсти, а то пропаду
з голоду.
Бог каже:
— Такий з тебе їдець! Тобі якби само у рот
ускочило... Т а вже що з тобою казать: піди, там
чоловік на дорозі загубив сало — то й твоє: воно
нікуди не втече.
Послухав. Прийшов на місце — аж лежить
сало. Він сів та й дума:
— Добре,— каже,— з’їм я його, а воно ж со­
лоне — пити захочеться... Піду спершу нап’юся,
а тоді вже...
Пішов. Поки там до річки та од річки, а чоло­
вік оглядівся, що нема сала, повернувся — коли
лежить. Узяв тоє сало. Приходить вовк — нема
сала. От він сів та й плаче:
— Чи я не дурний, чи я не скажений! Хто ж
таки не ївши п’є?
Сидів, сидів... Так їсти — аж-аж-аж!.. Йде зно­
ву до бога просити.
— Боже,— каже,— милостивий, боже мило­
сердний! Чого дай, то дай попоїсти, а то віку не
доживу...
— Та й обрид уже ти,— каже,— з тією їжею!
Т а що вже з тобою казать: піди, там недалечко
села пасеться свиня, оту й з’їж!
Пішов.
— Здоров, свине!
— Здоров.
— Казав бог, щоб я тебе з’їв.
— А що ти таке, що ти будеш мене їсти?
Каже:
— Вовк!
38

— Брешеш — собака!
— Ні,— каже,— вовк!
— Хіба ж,— каже,— вовкові їсти нічого?
— Нічого,— каже.
— Коли ж,— каже,— нічого, то сідай на мене,
я тебе повезу на село. У нас тепер вибирають уся­
ке начальство, може, й тебе виберуть.
— Чи так, то й так! Вези!
Сів на свиню. Прибігли в село. Вона як закувіка — аж вовк перелякався.
— Чого се ти,— каже,— кричиш?
— Та це ж я,— каже,— скликаю громаду,
щоб тебе швидше вибрали на начальство.
Коли це люди як сунуть з хат — з кочергами,
з рогачами, з лопатами... Хто що запопав... У вов­
ка аж дух сперло, так перелякався (непереливки
вже йом у!),— потихеньку до свині:
— Скажи — чого це такого народу біжить?
— Та це ж,— каже,— для тебе.
От народ як зсадив вовка, як почав пірчить —
то вже йому й не хочеться: насилу живий ви­
рвався!
Як дерне — та прямо до бога.
— Боже,— каже,— милостивий, боже мило­
сердний! Дай чого-небудь хоч кришечку попоїсти,
а то от-от віку кінець.
Бог каже:
— Піди, там он йде кравець,— нападеш та й
поживишся.
Ледве потопав. Перестріва на дорозі.
— Здоров, чоловіче!
— Здоров.
— Казав бог, щоб я тебе з’їв.
— А що ти таке, що станеш мене їсти?
Каже:
— Вовк!
— Брешеш — собака!
— Ні,— каже,— їй-богу, вовк.
39

— Та й малий же,— каже,— з біса; ану, я тебе
поміряю.
Та як укрутить у хвіст руку — давай мірять!
Міряв його, міряв... Уже тому вовкові й дихать не
хочеться, а він усе його міря:
— Аршин! І вздовж [і вшир!].
Поти міряв, що аж хвіст у руці зостався... Вовк
як чкурне!.. Т а вже годі до бога, та побіг до
вовків:
— Вовчики-братики! Таке й таке лихо!
Вони давай гнаться, давай гнаться за тим
кравцем. Щ о тут у світі робити? Бачить —
біда! Аж стоїть дерево. Він на те дерево; заліз
аж на саму верховину. А вовки так те дерево й
оступили, так зубами й клацають... Вовк і ка­
же:
— Ні,— каже,— брацця — нічого з цього не
буде! От як зробим: я стану на землі, а ви усе на
мене, усе на мене — один зверх одного; аж поки
досягнем його.
Стали один зверх одного — така драбина! Тоді
верхній:
— Ану, злізай, будемо тебе їсти!
— Аа-а! — каже,— вовчики-братики,
поми­
луйте мене, не їжте!
— Ні,— каже,— не можна; злізай!
— Постойте ж,— каже,— я на сход душі хоч
табаки понюхаю.
Тільки що нюхнув та — ачхи! А спідньому
вчулось, що він верхнього міря та каже: ар­
шин! Та як присяде — так усі й покотились... Оттакий ворох!.. А він тоді драла... Вони за ним;
піймали і розірвали. А чоловік тоді зліз з де­
рева.
— Спасибі,— каже,— богу, що не попущено
душі християнської лютому звіру!
Т а й пішов собі безпечно додому, та й живе
собі з молодицею, та їсть книші з паляницею.
40

І я там був, мед-вино пив,— по бороді бігло,
а в роті нічого не було.
От вам казка, мені бубликів в’язка, мені коло­
сок, а вам — грошей мішок.

Лисове серце
Ходив лис берегом понад водою і, як побачить
яку маленьку рибку, котра підпливе до берега на
сонці погрітися, мерщій хапав її й поїдав. Поба­
чили це більші риби, й стало їм ніяково, що до їх
господарства втручається якась патлата мара.
Попливли вони до свого короля по раду, що мають
робити. Король вислухав їх і каже:
— Приведіть його сюди, на глибину Дністра.
Т у т ми затягнемо його у воду, розпоремо, виймемо
серце, з’їмо й будемо такі мудрі, як лис.
Пішли риби сповняти наказ короля. Підплили
дві рибі до берега, зупинилися біля лиса й ка­
ж уть:
— Проше пана адвоката, чи не попливли б ви
з нами? Чогось потребує вас наш король.
— Чому б ні? Як треба, то й треба.
Сів лис на риб:
— А ви не знаєте, чого вашому королеві треба
од мене?
— А чому б ні, знаємо. Він казав, що треба
ваше серце вийняти та з’їсти, то будемо такі муд­
рі, як ви.
— Е, коли так, то завертайте назад, бо я зоста­
вив серце вдома. Але я прибіжу і за хвилину при­
несу сюди.
Завернули риби назад, плигнув лис на берег та
й каже:
— Які-бо ви дурні! Та хіба ж є хто такий, що
ходив би без серця?
Риби зрозуміли, що лис обдурив їх, але вже
пропало, бо що ж вони б йому тепер зробили?
41

Як лис вовкові масло показав
Одного разу йшов вовк полем та й надибав лиса
й каже йому:
— Я, брате, такий голодний, що гину. Я щось
би з’їв, та немає нічого. Мушу тебе їсти, та й
уже.
Лис як те почув та й одказує:
— Ти мене не їж, а я тобі дам зараз щось смач­
ного поїсти. їв би масло?
— Ой,— каже вовк,— чому б ні! Неси його
сюди!
Лис і каже:
— Ходім у село, там є велике кружало масла,
то й їстимеш.
— Добре.
Привів його лис до великого ставка та й ка­
же:
— Ану бери та й хлебчи воду, а насподі є мас­
ло. Вперед мусиш випити воду та так і до масла
дістанеш. Т а такого того масла багато, що ти його
й з’їсти не зможеш.
А вовк таки й не розпитував багато, та — хляп,
хляп, хляп — хлепче собі воду, щоб добути ма­
сла.
Хлептав, хлептав, а далі й не зміг, бо став — як
барило, та й дивиться на лиса. А лис у сміх. Вовк
тоді зрозумів, що над ним кепкують, та за лисом.
А лис задер хвоста та навтьоки.
Біжать, біжать, вже лис коло своєї нори,
а вовк — хап його за ногу. То лис зараз же на­
думався та й крикнув:
— Слава богу,— каже,— що вхопив за корінь,
а не за ногу!
А вовк тоді мерщій пустив ногу та хап за корінь.
А лис — скік в нору, заховався та й зареготав.

42

Совині діти
Сонце вже заходило. Всі денні птиці вертались
до своїх гнізд після цілоденної тяжкої праці і
укладалися спати, а пані Сова тільки що проки­
нулась від сну. Розправила крила, обдивилася
навкруги, чи нема часом якого потайного ворога,
що чигає на її добро. Наказала дітям, щоб сиділи
тихо в гнізді і не рипались, а сама полетіла на
роздобутки. Думка така, щоб спіймати на вечерю
яку дурноголову мишу, підстрелену перепеличку
або пришелепуватого горобця, що запізнився до
гнізда, дзюбаючи соняшник, кого вже доля не по­
шле, бо ще дурні не перевелися і на її вік їх ви­
стачить.
Прилітає із здобиччю... аж немає дітей її в гні­
зді.
—- Ой гвалт! Рятуйте, птиці добрі!.. Калавур!
Сталось нечуване лиходійство, від якого світ по­
винен занепастися!.. Пропала краса і надія всього
совиного роду!.. Хто чув, хто бачив того ворога
лютого, що повитягував з гнізда моїх малих хоро­
шунчиків?
— Я бачила,— каже ворона, облизуючись,—
як чорний кіт ніс двоє поганих окатих вилупків,—
то, може, були твої?
— Ні, ні,— відказує сова,— мої то були самі
щонайкращі в цілому світі.
— Я чула,— каже ворона,— що й горобчиха
говорила те ж саме сьогодні, як ти спіймала її
горобеня!

Мишача рада.
В одній хаті здох котик. Між мишами настала
велика радість, бо гадали, що вже тепер безпеч­
ніші будуть.
43

Не довго тішились — газдиня придбала собі
другого. Сей зараз забрався до мишей; що котру
зловить — зараз удушить!
Настав великий переполох між мишами.
— Новий кіт! Новий кіт! — закричали гур­
том.— Треба його конче позбутись, бо ні одна не
останеться живою.
—- Але як стратити його? — закричали одні.
— Я пораджу,—- сказала маленька.— Прив’я­
жім йому до шийки дзвіночок, тогді здалека буде­
мо чути, як він біжить; от і поутікаємо.
— Дуже добра рада,— сказали другі і почали з
утіхи скакати.— Але котра завісить котикові дзві­
ночок на шиї? — спитала ще одна мишка.
Усі поглянули одна на другу і замовкли: не
найшлась така відважна. А кіт тим часом як хо­
див, так і ходить без дзвіночка та ловить миші
одну по одній.

Лисичка в суддях
Двоє котиків здобули собі хитромудро клинчик
сиру. Потягли з ним далі і почали міркувати, як
його краще поділити, щоб не було кривди ні тому,
ні тому, щоб якраз по правді рівнесенько розді­
лити.
Один котик і каже:
— Поділим отак, упоперек.
А другий каже:
— Ні, розділимо краще вздовж.
Отак і сперечаються. Коли се біжить лисичка і
побачила котиків, побачила сир, спинилася й пи­
тає:
— А що тут у вас таке? Про що клопоче­
тесь?
— Так і так,— говорять котики,— ось не знає­
мо, як нам краще поділити клинчик сиру.
44

— Е,— каже лисичка,— се можна дуже добре
зробити. Ось дайте я вас поділю!
Котики й дали їй, щоб розділила. Лисичка пере­
ділила сир надвоє, далі й каже:
— Ні, оцей шматочок — більший, треба порів­
няти.
Т а й над’їла одного шматочка.
— А тепер,— каже,— оцей більший, треба
його трохи підрівняти, щоб по правді було. Не
можна, щоб которому з вас кривда була!
І знов над’їла. Т а так «рівняла», «рівняла»,—
то того шматочка над’їсть, то того,— поки стало
дві зовсім маленькі грудочки.
— Н у,— каже лисичка,— оце ж маєте тепер
вже зовсім однаковісінькі шматочки,— хоч і на
вагу покладіте!
— Ну, добре,— кажуть котики,— але ж ти ба­
гато нашого сиру з’їла! За віщо ж ти стільки на­
шого добра взяла?
— Як за віщо? — одказала лисичка.— А я ж
вас зате поділила!

Як півник до моря по воду ходив
Був собі дід та баба, а у них курочка ряба та
півничок. От побігли вони раз на смітник та й
знайшли по зерняті. Півничок же своє ковтнув,
а курочка вдавилась, лежить і не дише, крильця­
ми не колише.
Пішов півник до моря води прохати:
— Море, море, дай води!
— Нащо води?
— Турі вода. Там і Турька лежить
І не дише уже,
Крильцями, ніжками
Не колише уже!
— Піди до вола, хай ріг дасть.
45

Пішов він до вола:
— Воле, воле, дай ріг!
— Нащо роги?
— Морю роги: море мені води дасть.
— Нащо вода?
— Турі вода. Там і Турька лежить
І не дише уже,
Крильцями, ніжками
Не колише уже!
— Піди до дуба, хай жолудь дасть.
Пішов він до дуба:
— Дубе, дубе, дай жолудь!
— Нащо жолудь?
— Волу жолудь; віл мені ріг дасть.
— Нащо роги?
— Морю роги; море мені води дасть.
— Нащо вода?
— Турі вода. Там і Турька лежить
І не дише уже,
Крильцями, ніжками
Не колише уже!
— Піди до липи, хай лист дасть.
Пішов він до липи:
— Липо, липо, дай лист!
— Нащо лист?
— Д убу лист; дуб мені жолудь дасть.
— Нащо жолудь?
— Волу жолудь; він мені ріг дасть.
— Нащо роги?
— Морю роги, море мені води дасть.
— Нащо вода?
— Турі вода. Там і Турька лежить
І не дише уже,
Крильцями, ніжками
Не колише уже!
— Піди до дівок, хай сплетуть мені вінок.
Пішов до дівок:
— Дівки, дівки, сплетіть вінки!
46

—
—
—
—
—
—
—
—
—
—

Нащо вінки?
Липі вінки; липа мені лист дасть.
Нащо лист?
Д убу лист; дуб мені жолудь дасть.
Нащо жолудь?
Волу жолудь; віл мені ріг дасть.
Нащо роги?
Морю роги; море мені води дасть.
Нащо вода?
Турі вода. Там і Турька лежить
І не дише уже,
Крильцями, ніжками
Не колише уж е!
Сплели дівки йому вінки; поніс він липі, липа
лист дала; поніс лист до дуба, дуб жолудь дав;
поніс жолудь до вола, віл ріг дав; поніс рога до
моря, море води дало.
Набрав півничок водиці, та поки приніс — аж
курочку вже і черви сточили.

Довгомудик
Був собі дід та баба, і унадився до них довго­
мудик курчат тягати. Перетаскав усіх, а то при­
йшов і куріпочку забрав. От дід і каже:
— Піду я, бабо, вб’ю довгомудика.
Т а й пішов.
Іде та іде, дивиться — аж лежить кізячок.
— Куди ти, діду, йдеш?
— Довгомудика бить.
— І я з тобою.
— Ходім.
Пішли вдвох. Аж лежить личко.
— Куди ти, діду, йдеш?
— Довгомудика бить.
— І я з тобою.
47

— Ходім.
Пішли утрьох. Аж лежить кийочок.
— Куди ти, діду, йдеш?
— Довгому дика бить.
— І я з тобою.
— Ходім.
Пішли вчотирьох. Аж лежить жолудик.
— Куди ти, діду, йдеш?
— Довгомудика бить.
— І я з тобою.
— Ходім.
Пішли уп’ятьох. Аж лізе рак.
— Куди ти, діду, йдеш?
— Довгомудика бить.
— І я з тобою.
— Ходім.
Пішли ушістьох. Аж біжить півник.
— Куди ти, діду, йдеш?
— Довгомудика бить.
— І я з тобою.
— Ходім.
Прийшли. Аж стоїть довгомудикова хата. Вони
у ту хату, аж довгомудика нема. Вони і похова­
лись там: жолудик у піч поліз, кізячок на порозі
ліг, личко під порогом, кийочок на горище зліз,
рак у помийницю ускочив, півник на жердочку
злетів, а дід поліз та на печі і ліг. От прибіга довгомудик, а жолудик у печі розпаривсь та:

Довгомуде, довгомуде!
П рийш ли к тобі добрі люди.
Куріпочку слобонити.
Хотять тебе вбити.
Довгомудик:
— Що, що таке?
А жолудик знов своєї, а це як розігрівсь добре
та тільки: лусь, лусь!
Як злякається довгомудик — та до помийниці,
48

а рак його за ногу. Він на жердочку, а півник
його у головку. Він тоді до порога, осковзнувся
на кізячок, упав та у личко запутавсь, а кийок —
з горища та й убив його.
Дід тоді забрав куріпочку, шкурку (довгомудикову) узяв та й пішов собі.

Рукавичка
Був собі дід та загубив рукавичку. От біжить
мишка, улізла в ту рукавичку та й сидить.
А це скаче жаба та й каже:
— Хто, хто у цій рукавичці?
— Мишка-скряботушка. А ти хто?
— Жабка-скрекотушка. Пусти і мене.
-- Іди.
От біжить зайчик та й каже:
— Хто, хто у цій рукавичці?
Мишка-скряботушка й жабка-скрекотушка.
А ти хто?
— Зайчик-лапанчик. Пустіть і мене.
— Іди.
Коли це біжить лисичка:
— Хто, хто у цій рукавичці?
— Мишка-скряботушка, жабка-скрекотушка і
зайчик-лапанчик. А ти хто?
— Лисичка-сестричка. Пустіть і мене.
— Іди.
От вони сидять. Біжить вовчик і питає:
— Хто, хто у цій рукавичці?
— Мишка-скряботушка, жабка-скрекотушка,
зайчик-лапанчик та лисичка-сестричка. А ти
хто?
— Вовчик-братик. Пустіть і мене.
— Іди.
Коли йде ведмідь, гуде і питається:
— Хто, хто в цій рукавичці?
49

— Мишка-скряботушка, жабка-скрекотушка,
зайчик-лапанчик, лисичка-сестричка і вовчикбратик. А ти хто?
— Ведмідь-набрідь. Пустіть і мене в рукавич­
ку.
— Іди.
От і той уліз.
Біжить кабан:
— Хро-хро-хро! Хто, хто в цій рукавичці?
— Мишка-скряботушка, жабка-скрекотушка,
зайчик-лапанчик, лисичка-сестричка, вовчикбратик і ведмідь-набрідь. А ти хто?
— Кабан-неклан. Пустіть вфукавичку і мене.
— Іди.
От і той уліз, та й сидять.
Коли це іде стрілець. Бачить, що рукавичка во­
рушиться. Він як стрельне — аж там от скільки
шкур!

Колобок
Жили собі дід та баба, та такі убогі, що нічого
в них нема. От раз дожились уже до того, що не
стало у них і хліба — їсти нічого. Дід і каж е:
— Бабусю! Піди у хижку, назмітай у засіці бо­
рошенця та спечи мені колобок.
От баба так і зробила: витопила в печі, замі­
сила яйцями борошно, що назмітала, спекла ко­
лобок і положила на вікні, щоб простиг. А він з
вікна — та на призьбу, а з призьби — та на землю
та й побіг дорогою.
Біжить та й біжить, а назустріч йому зайчик.
— Колобок,— каже,— колобок, я тебе з’їм!
А він каже:
— Не їж мене, зайчику-побігайчику, я тобі
пісні заспіваю.
— Ану, якої?
50

—
Я по коробу метений,
На яйцях спечений , —
Я к од баби та од діда втік,
Так і од тебе втечу!

Т а й побіг.
Біжить та й біжить. Зустрічає його вовк.
— Колобок, колобок, я тебе з’їм!
— Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісні
заспіваю.
— Ану, якої?

Я по коробу метений,
На яйцях спечений , —
Я к од баби та од діда втік,
Так і од тебе втечу.
—

Т а й побіг.
Знову біжить та й біжить. Зустрічає його вед­
мідь.
— Колобок, колобок, я тебе з’їм!
— Не їж мене, ведмедику-братику, я тобі пісні
заспіваю.
— Ану!
—
Я по коробу метений,
На яйцях спечений , —
Я к од баби та од діда втік,
Так і од тебе втечу!

Т а й маху...
Біжить та й біжить. Зустрічається з лисичкою.
— Колобок, колобок, я тебе з’їм!
— Не їж мене, лисичко-сестричко, я тобі пісні
заспіваю.
— Ану, якої?
—
Я по коробу метений,
На яйцях спечений ,—
Я к од баби та од діда втік,
Так і од тебе втечу!

51

— Ану-ну, ще заспівай! Сідай у мене на язиці,
щоб мені чутніше було.
От він сів та й давай співати:

Я по коробу метений,
На яйцях спечений...
—

А лисичка його — гам! Т а й проковтнула.

Дід, баба і курочка-рябушечка
Був собі дід та баба, мали собі курочку-рябу ­
шечку. Курочка яєчко знесла. Баба хижку мила,
яєчко розбила. Дід плаче, баба плаче, ворота
скриплять, сорока скрекоче. П олетіла сорока, сіла
на дубочку. Питає дуб сороки:
— Чого ти скрекочеш?
— Ей, дубе, коли б ти знав, то б і листя поопус­
кав.
Дуб листя поопускав.
Прийшов бичок.
— Чого ти, дубе, листя поопускав?
— Якби ти знав, то ти б і ріжки позбивав. Був
собі дід та баба, мали собі курочку-рябушечку.
Курочка яєчко знесла. Баба хижку мила, яєчко
розбила. Дід плаче, баба плаче, ворота скриплять,
сорока скрекоче, дуб листя поопускав, бичок ріж ­
ки позбивав.
Пішов бичок до води. Вода питає:
— Бичок, бичок, чого ти ріжки позбивав?
— Ей, водо, водо, якби ти знала, то ти б кров’ю
стала. Був собі дід та баба, мали собі курочкурябушечку. Курочка яєчко знесла. Баба хижку
мила, яєчко розбила. Дід плаче, баба плаче,
ворота скриплять, сорока скрекоче, дуб листя по­
опускав, бичок ріжки позбивав, вода кров’ю стала.
Прийшла наймичка попова по воду.
— Водо, водо, чого ти кров’ю стала?
52

— Дівко, дівко, якби ти знала, то ти б і відра
побила. Був собі дід та баба, мали собі курочкурябушечку. Курочка яєчко знесла. Баба хижку
мила, яєчко розбила. Дід плаче, баба плаче, воро­
та скриплять, сорока скрекоче, дуб листя поопус­
кав, бичок ріжки позбивав, вода кров’ю стала,
наймичка відра побила.
Прийшла наймичка додому. Піп питає:
— Нащо ти відра побила?
— Ей, попе, попе, якби ти знав, то ти б усе з
церкви повикидав. Був собі дід та баба, мали собі
курочку-рябушечку. Курочка яєчко знесла. Баба
хижку мила, яєчко розбила. Дід плаче, баба
плаче, ворота скриплять, сорока скрекоче, дуб
листя поопускав, бичок ріжки позбивав, вода
кров’ю стала, наймичка відра побила, піп усе з
церкви повикидав.
Прийшов [піп] до попаді. Попадя питає:
— Попе, нащо ти усе з церкви повикидав?
— Ой попаде, попаде, якби ти знала, ти б проскури повикидала. Був собі дід та баба, мали собі
курочку-рябушечку. Курочка яєчко знесла. Баба
хижку мила, яєчко розбила. Дід плаче, баба пла­
че, ворота скриплять, сорока скрекоче, дуб листя
поопускав, бичок ріжки позбивав, вода кров’ю
стала, наймичка відра побила, піп усе з церкви по­
викидав, попадя проскури повикидала...

,

Лисичка тиковка, скрипка
та капкан
Їхав чоловік дорогою та й загубив тиковку. Ле­
жить вона проти вітру та й гуде. Аж біжить ли­
сичка.
— Бач,— каже,— реве, хоче ще злякати! От я
тебе утоплю.
54

Ухватила її за мотузочку, почепила на шию і
подалась до річки. Стала тиковку топити, а та на­
бирається води та булькотить.
— Іч,— каже,— ще і проситься! І не просись,
бо не пущу!
От як тиковка [води] вже набралась, та й ли­
сичку тягне у воду.
— Бач, яка,— каже.— То просилась, а це шуткує. Пусти-бо!
Всилу вона од неї вирвалась.
От біжить, аж лежить на дорозі скрипка та на
вітрі і гуде потихеньку.
— Бач,— каже лисичка,— ангельський голо­
сок, так чортова думка.
Та й обмина її. Біжить далі; аж чоловік капкани
розставив.
— Бач,— каже,— які хитрощі-мудрощі! Хіба
вже на їх і... сісти не можна?
Тільки сіла, а капкан її — за хвіст.
— Бач,— яке,— каже,— ще й держе!
Аж ось до тих капканів і хазяїн іде.
— Дивись, ще, може, і бить буде!
А той чоловік узяв її та й забрав.

Як лисиця з вовком їла м’ясо
та в монастирі висвячувалася
Бігла лисиця, зустріла вовка, а він і питає її:
— Де ти була?
— Я скрізь ходила. Я,— одказує,— отеє наїда­
лася м’яса, бо завтра п’ятниця.
Вовк і каже:
— А я б їв, хоч і п’ятниця.
— Ну,— обзивається лисиця,— ходім, я в од­
ному місці знаю, то й наїсишся.
— Ходім,— каже вовк.
55

Приходять вони туди, де була пастка. Тільки
вовк нагнув туди голову, а дубок (з пастки) і потяг
його вгору. Лисиця прибігла, вхопила м’ясо з
пастки, сіла та й їсть. Вовк тоді й каже їй:
— Ти ж казала, що п’ятниця, а тепер сидиш
і їси?
— Е, тепер тобі п’ятниця, бо п’ятами землі не
дістанеш!
Знялась лисиця й пішла лісом. Зайшла в мона­
стир, де ченці живуть. Прийшла, роздивилась,
кудою можна влізти. Потім задушила двоє гусей.
А гуси й наробили крику. Вибіг чернець із сучковатою патерицею і почав нею лисицю висвячува­
ти. Так висвятив, що й курці нема де носом клю­
нути.
Вирвалась вона звідти й побігла лісом. Зустріла
другого вовка, а він і питає її:
— Де ти була, сестричко?
— У ченців. Я там присвятилась. Я тепер
свята!
А той вовк і каже:
— Де ж воно? Піду й я, може, і я присвячусь.
— Йди,— каже.— Мені давав чернець дві
гуски з’їсти, потім дав меду, а потім патерицею
посвятив.
Приходить вовк до монастиря. Туди вліз, а на­
зад і не може вилізти. Задушив одну чи дві гуски,
а гуси й наробили крику.
Виходить чернець та як закричить! А вовк зля­
кався та прожогом в дірку та й зачепився за
гвіздок вухами. То він там вуха собі й поодтягував. І з того часу всі вовки вухаті.

56

Як лисичка Івана баштанника
зробила царевичем
В якомусь-то царстві, в якомусь государстві
жив собі дуже багатий пан. Он треба тому панові
наймита — нікому свиней пасти. Посилає пан
прикажчика шукать свинаря.
— Тільки,— каже,— з такою умовою, що, як
вибуде рік, дам йому день поля на рік, а не ви­
буде, то нічого не плачу.
Пішов прикажчик по селу, розпитує:
— Чи нема де якого нетяги?
— А там,— кажуть,— живе убогий парубок,—
він піде.
Ото й найняли того парубка. Вибув він рік,
і дали йому день поля на рік.
Іде парубок від пана та й думає: «Служив я,—
думає,— рік, вислужив день поля на рік,— що
мені з ним робить?» Думав-думав: «Посію баш­
тан... чи не розбагатію?» Думав-думав: «А чим же
я,— каже,— те поле виорю, що в мене ні волів, ні
плуга?..» А далі й надумавсь: «Піду до пана».
Приходить.
— Пане,— каже,— любий пане,— каже,— ми­
лий! Служив я у вас рік, вислужив день поля
на рік, та нічим мені зорать його. Чи не зорали б
ви мені? Я б уже вам відробив.
Пан зглянувсь на нього.
— Добре,— каже,— виорю!
Зорали ту нивку, посіяв він баштан. І як уро­
див же той баштан! Кавуняччя — отаке! А ди­
ні — оттакі!
Поставив собі парубок курінь серед баштана,
там і живе — баштан стереже. Тільки як стали
пристигати дині, помічає він, що оце вдень лежала
така гарна динька, а на ранок устане — сама
шкаралущина! «Ну,— думає,— я ж таки при ­
57

стережу, хто мої дині переводить,— я йому
дам!»
От настала ніч. Сів він у курені, стереже. Коли
чує — хрум-хрум! Він потихесеньку туди,— аж
там лисичка; він підкрався та хап її за хвіст! Та й
піймав.
— Ага! — каже.— Я тобі дам динь!
Та як замахнеться.
— Ой, чоловіче-голубчику,— каже лисичка,—
не бий мене,— я тобі у великій пригоді стану
— А дині їстимеш? — каже.
Та її ціпком... А вона проситься:
— Хоч живу,— каже,— пусти мене, я й то
тобі у великій пригоді стану!
Бив-бив, а далі й питає:
— В якій же ти мені пригоді станеш?
— -Я,— каже,— тобі висватаю царівну!
— Ну, гляди!
Та й пустив. «Ото хи тра!— думає.— За ца­
рівну сватає...»
Побігла лисичка до царя. Там її не пускають,
виганяють.
— Треба мені самій царя бачити,— пустіть!
Я щось йому скажу.
Її гонять, а вона у дворець преться. Цар і
почув.
— Що там за лемент? — питає.
— Та тут,— кажуть,— волоцюга приплен­
талась.
— Впустіть,— каже цар.
Її й пустили. Вона цареві в ноги.
— Царю-государю,— каже,— змилуйся, що я
до тебе з недоброю вістю прийшла!
— З якою недоброю вістю? — питає цар.
— Так і так,— каже,— була я у змія, хвалив­
ся він мені, що буде твоє царство воювати —
дочку твою візьме за себе. Так оце я прийшла
тобі розказати...
58

— Ох, мені лихо! — ухопився цар за голову.—
А в мене ж і військо не готове!
Та на царедворців:
— Га, сякі-такі!.. Мене хочуть воювати, а ви
нічого не знаєте.
Лаяв їх цар, лаяв...
— Кличте раду! — гукнув.
Тут де не взялись генерали, сенатори, панст­
ва усякого поназбігалось,— радяться, як їм того
змія повоювати? Радились-радились — нічого не
врадять — нема війська! А лисичка знов цареві
в ноги:
— Царю-государю! Змилуйся,— каже,— що я
тобі пораджу: є в мене цар курінний,— як від­
даси за нього дочку, він того змія звоює!
Цар і сюди кинувсь, і туди кинувсь — нічого
робити.
— Як звоює,— каже,— то вже віддам!
Прибігає лисичка до куреня:
— Здоров, курінний царю!
— Здорова була, лисичко-сестричко!
— Я тобі добру вість принесла.
— Кажи.
— Була я в царя, за тебе царівну сватала;
так цар сказав, як звоює,— каже,— змія, то від­
дам. Ходім воювати!
— Тю-тю, дурна! — каже парубок.— Як же
мені його звоювати?
— Нічого, звоюєш; мене слухай, все гаразд
буде. Одягайся, ходім.
— А баштан,— каже,— на кого покину?
Вона як почала його вмовляти,— пішли.
Ідуть та йдуть, лисичка попереду біжить, па­
рубок позаду йде. Коли назустріч їде змій: так і
сипле іскри, так і сяє!
— То — каже лисичка,— змій їде. Ти,—
каже,— постій тут під копицею (на луці були),
а я побіжу вперед до нього.
59

Став той парубок під копицею, думає: «Пропав
же я!» А лисичка побігла до змія.
— Здоров, зміїку-братику!
— Здорова, лисичко-сестричко!
— Що я тобі скажу, зміїку-братику!— каже
лисичка.— Біжу я оце до тебе з недоброю вістю:
іде на тебе цар війною, хоче тебе звоювати і все
твоє багатство відняти!
— Де ж він? Далеко? — питає змій.
— Якби,— каже,— далеко,— а то близько!
— Що ж мені тепер робити? — питає.
— А що робити?— каже лисичка,— Он під
копицею стоїть чоловік, віддай йому все своє — і
коні, і коляску, і одежу, а сам уберись у його оде­
жу та й іди собі додому; цар тебе не пізнає... А то
пропав!
Змій мерщій одежу з себе, а свиту на себе —
та бігом звідти!
«Спасибі лисичці, від смерті врятувала!» —
думає.
Тоді той баштанник убрався в золоту одежу,—
і такий став гарний, що хоч не схочеш, то полю­
биш! Сів у коляску, поїхали з лисичкою.
— Бач,— каже вона,— а ти боявся!
Приїхали до царя. Лисичка цареві в ноги:
— Царю-государю! — каже.— Кланяється то­
бі цар курінний і шле подарунки: він звоював
змія, просить дочку твою за себе!
Цар зрадів, цариця зраділа, царівна теж. Пови­
скакували, беруть його, ведуть. А через тиждень
і весілля справили.
І я там був, мед-вино пив, у роті не було, а по
бороді текло.

Ч а р ів н і
казки

Телесик
Жили собі дід та баба. Вже й старі стали, а ді­
тей нема. Журяться дід та баба: «Хто нашої й
смерті догляне, що в нас дітей нема?»
От баба й просить діда:
— Поїдь, діду, в ліс, вирубай там мені деревин­
ку, та зробимо колисочку, то я положу деревинку
в колисочку та й буду колихати; от і буде мені
хоч забавка!
Дід спершу не хотів, а баба все просить та про­
сить. Послухався він, поїхав, вирубав деревинку,
зробив колисочку. Положила баба ту деревинку
в колисочку — колише й пісні співає:
Люлі-люлі, Телесику,
Наварила кулеш ику , —
Із ніжками, із ручками,
Б уд у тебе годувати!
—

Колихала-колихала, аж поки полягали вони
увечері спати. Встають уранці — аж з тієї дере­
винки та став синок маленький! Вони так зраділи,
що й не сказати! Та й назвали синка Телесиком.
Росте той синок та й росте,— і такий став
гарний, що баба з дідом не навтішаються з
нього. От як підріс він, то й каже:
— Зробіть мені, тату, золотий човник і сріб­
неє веселечко, буду я рибку ловити та вас году­
вати.
От дід і зробив золотий човник і срібне весе­
лечко, спустили на річку — він і поїхав. То оце
62

він їздить по річці, ловить рибку та й годує діда
й бабу, наловить та віддасть — і знову поїде.
А мати йому їсти носить... Та й каже:
— Гляди ж, сину, як я кликатиму, то пливи до
бережка, а як хто чужий, то пливи далі!
От мати наварила йому снідати, принесла до
берега та й кличе:
—
Телесику, Телесику!
Приплинь, приплинь до бережка!
Дам я тобі їсти й пити!

Телесик почув:
— Ближче, ближче, човнику, до бережка! Це ж
моя матінка снідати принесла!
Пливе... Пристав до бережка, наївся, напився,
відіпхнув золотий човник срібним весельцем і по­
плив далі рибку ловити.
А змія й підслухала, як мати кликала Телесика,
та й прийшла до берега та й давай гукати товстим
голосом:
—
Телесику, Телесику!
Приплинь, приплинь до бережка!
Дам я тобі їсти й пити!

А він чує...
— То ж не моєї матінки голос! Пливи, пливи,
човнику, далі! Пливи, пливи, човнику, далі!
Махнув весельцем — човник і поплив. А змія
стояла-стояла та й пішла від бережка геть.
От мати Телесикова наварила йому обідати, по­
несла до бережка та й кличе:
—
Телесику, Телесику!
Приплинь, приплинь до бережка!
Дам я тобі їсти й пити.

Він почув:
— Ближче, ближче, човнику, до бережка! Це ж
моя матінка мені обідати принесла!
63

Приплив до бережка, наївся, напився, віддав
матері рибку, що наловив, відіпхнув човника і
поплив знову.
А змія приходить до берега та знов товстим го­
лосом:
—
Телесику, Телесику!
Приплинь, приплинь до бережка!
Д ам я тобі їсти й пити!

А він почув, що не материн голос, та й махнув
весельцем:
— Пливи, пливи, човнику, далі! Пливи, пливи,
човнику, далі!
Човник і поплив далі.
Змія бачить, що нічого не вдіє, та й пішла до ко­
валя:
— Ковалю, ковалю! Скуй мені такий тонень­
кий голосок, як у Телесикової матері!
Коваль і скував. Вона пішла до бережка і стала
кликати:
—
Телесику, Телесику!
Приплинь, приплинь до бережка!
Д ам я тобі їсти й пити!

А він думав, що то мати:
— Ближче, ближче, човнику, до бережка! То ж
мені матінка їсти принесла!
Та й приплив до бережка. А змія його мерщій
ухопила з човника та й понесла до своєї хати.
Приносить до хати:
— Зміючко Оленко, відчини!
Оленка й відчинила, змія ввійшла в хату.
— Зміючко Оленко, натопи піч так, щоб аж
каміння розпадалося, та спечи мені Телесика, а я
піду гостей покличу, та будемо гуляти.
Та й полетіла кликати гостей.
От Оленка натопила піч так, що аж каміння
розпадається, а тоді й каже:
64

— Сідай, Телесику, на лопату!
А він каже:
—- Коли ж не вмію,— як його сідати?
— Та вже сідай! — каже Оленка.
Він і поклав на лопату руку.
— Так? — каже.
— Та ні-бо! Сідай зовсім!
Він і поклав голову:
— Отак, може?
— Та ні-бо, ні! Сідай увесь!
— А як же? Хіба так? — та й поклав ногу.
— Та ні-бо,— каже Оленка,— ні, не так!
— Ну, так покажи ж,— каже Телесик,— бо я
не знаю як.
Вона й почала показувати, та тільки сіла —
а він за лопату та й укинув її в піч і заслінкою піч
затулив; а сам замкнув хату, вліз на превисочен­
ного явора та й сидить.
От змія прилітає з гостями:
— Зміючко Оленко, відчини!
Не чуть.
— Зміючко Оленко, відчини!!
Не озивається.
— От вража Оленка,— вже десь повіялась.
От змія сама відчинила хату, повходили гості,
посідали за стіл. Відслонила змія заслінку, ви­
йняла з печі печеню, та й їдять,— думали, що то
Телесик. Попоїли добре, повиходили надвір та й
качаються по траві:
— Покочуся, повалюся, Телесикового м’ясця
наївшись!
А Телесик із явора:
— Покотіться, поваліться, Оленчиного м’ясця
наївшись!
Вони слухають: «Де це?» Та знов:
— Покочуся, повалюся, Телесикового м’ясця
наївшись!
А він знову:
З 0— 922

65

— Покотіться, поваліться, Оленчиного м’ясця
наївшись!
Вони далі:
— Що воно таке?
Давай шукати, давай дивитися та й угледіли
Телесика на яворі. Кинулись до явора та й почали
його гризти. Гризли-гризли, аж зуби поламали,—
а не перегризуть. Кинулись до коваля:
— Ковалю-ковалю, скуй нам такі зуби, щоб
того явора перегризти!
Коваль і скував. Вони як почали знову... От-от
уже перегризуть.
Коли летить табун гусей. Телесик їх і просить:
—
Гуси-гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята
Та понесіть до батенька,
А в батенька — їсти й пити,
Щ е й хороше походити!

А гуси кажуть:
— Нехай тебе середні візьмуть!
А змії гризуть-гризуть... Аж летить знову табун
гусей. Телесик і просить:
—
Гуси-гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята
Та понесіть до батенька,
А в батенька — їсти й пити,
Ще й хороше походити!

Так і ці йому кажуть;
— Нехай тебе задні візьмуть!
А явір аж тріщить. Відпочинуть змії — та й
знову гризуть, відпочинуть — та й знов... Аж ле­
тить іще табун гусей.
Телесик так їх просить:
Гуси-гуси, гусенята!
Візьміть мене на крилята
Та понесіть до батенька,
—

66

А в батенька — їсти й пити
Ще й хороше походити!

І ці кажуть:
— Нехай тебе заднє візьме!
Та й полетіли.
Сидить сердешний Телесик,— от-от явір упаде,
от-от доведеться пропасти! Коли це летить собі
одним одне гусеня: відбилось — насилу летить.
Телесик до нього:
—
Г уся-гуся, гусенятко!
Візьми мене на крилятко
Та понеси до батенька,
А в батенька — їсти й пити,
Ще й хороше походити!

От воно:
— Сідай! — каже та й ухопило його на кри­
ла. Та втомилось, сердешне, так низько несе.
А змія — за ним — ледве не вхопить його — ж е­
неться. Та таки не наздогнала. От воно принесло
та й посадовило Телесика на причілку знадвору,
а саме ходить по двору, пасеться.
От сидить Телесик на причілку та й слухає, що
в хаті робиться. А баба напекла пиріжків, ви­
ймає з печі й каже:
— Це тобі, діду, пиріжок, а це мені пиріжок!
А Телесик знадвору:
— А мені?
А вона знову виймає пиріжки та й каже:
— Оце тобі, дідусю, пиріжок, а це — мені!
А Телесик знов:
— А мені?
Вони й почули.
— Що це? Чи ти чуєш, діду, щось наче гукає?
— Та то,— каже дід,— мабуть, так учуває­
ться.
То знов баба:
з*

67

— Оце тобі, дідусю, пиріжок, а це — мені!
— А мені? — з причілка каже Телесик.
— Отже, таки озивається! — говорить баба та
зирк у вікно — аж на причілку Телесик. Вони тоді
з хати, та вхопили його, та внесли в хату, та такі
раді!
А гусятко ходить по двору, то мати й побачила:
— Он гусятко ходить. Піду впіймаю та заріжу.
А Телесик каже:
— Ні, мамо, не ріжте, а нагодуйте його! Коли б
не воно, то я б у вас і не був.
От вони нагодували його й напоїли і під крильце
насипали пшона. Так воно й полетіло.
От вам казочка, а мені бубликів в’язочка.

Кривенька уточка
Був собі дід та баба, та не було у них дітей. От
вони собі сумують, а далі дід і каже бабі:
— Ходімо, бабо, в ліс по грибки!
От пішли; бере баба грибки, коли дивиться —
у кущику гніздечко, а в гніздечку уточка сидить.
От вона дідові:
— Дивись, діду, яка гарна уточка!
А дід каже:
— Візьмемо її додому, нехай вона у нас живе.
Стали її брати, коли дивляться, аж у неї ніжка
переломлена. Вони взяли її тихенько, принесли
додому, зробили їй гніздечко, обложили його пі­
р’ячком і посадили туди уточку, а самі знову
пішли по грибки.
Вертаються, аж дивляться, що в них так при­
брано, хліба напечено, борщик зварений. От вони
до сусідів:
— Хто це? Хто це?
Ніхто нічого не знає.
Другого дня знов пішли дід і баба по грибки.
Приходять додому — аж у них і варенички зва ­
68

рені, і починочок стоїть на віконці. Вони знову до
сусідів:
— Чи не бачили кого?
Кажуть:
— Бачили якусь дівчину, від криниці воду
несла. Така,— кажуть,— гарна, тільки трошки
кривенька.
От дід і баба думали-думали: «Хто б це
був?» — ніяк не вгадають. А далі баба дідові й
каже:
— Знаєш що, діду? Зробимо так: скажемо, що
йдемо по грибки, а самі заховаємося та й будемо
виглядати, хто до нас понесе воду.
Так і зробили.
Стоять вони за коморою, коли дивляться, аж із
їхньої хати виходить дівчина з коромислом: така
гарна, така гарна! Тільки що кривенька трошки.
Пішла вона до криниці, а дід і баба тоді в хату;
дивляться, аж у гніздечку нема уточки, тільки
повно пір’ячка. Вони тоді взяли гніздечко та й
укинули в піч, воно там і згоріло.
Коли ж іде дівчина з водою. Увійшла в хату, по­
бачила діда й бабу та зараз до гніздечка — аж
гніздечка нема. Вона тоді як заплаче! Дід і баба
до неї, кажуть:
— Не плач, галочко! Ти будеш у нас за дочку;
ми будемо тебе любити і жалувати, як рідну ди­
тину!
А дівчина й каже:
— Я довіку жила б у вас, якби ви не спалили
мого гніздечка та не підглядали за мною; а те­
пер,— каже,— не хочу! Зробіть мені, діду, кужілочку і веретенце, я піду від вас.
Дід і баба плачуть, просять її зостатися; вона
не схотіла.
От дід тоді зробив їй кужілочку й веретенце;
вона взяла, сіла надворі й пряде. Коли ж летить
каченят табунчик, побачили її й співають:
69

Онде наша діва,
Онде наша Іва,
На метеному дворці,
На тесаному стовпці.
Кужілочка шумить,
Веретенце дзвенить.
Скиньмо по пір’ячку,
Нехай летить з нами!
—

А дівчина їм відказує:
—
Н е полечу з вами:
Як була я в луж ку,
Виломила ніжку,
А ви полинули,
Мене покинули!..

От вони їй скинули по пір’ячку, а самі полетіли
далі.
Коли летить другий табуночок, і ці теж:
Онде наша діва,
Онде наша Іва,
На метеному дворці ,
На тесаному стовпці.
Кужілочка шумить,
Веретенце дзвенить.
Скиньмо по пір’ячку,
Нехай летить з нами!
—

А дівчина їм відказує:
—
Не полечу з вами:
Як була я в луж ку,
Виломила ніжку,
А ви полинули,
Мене покинули!..

Коли ж летить третій табуночок, побачили дів­
чину і зараз:
70

Онде наша діва,
Онде наша Іва,
На метеному дворці,
На тесаному стовпці.
Кужілочка шумить,
Веретенце дзвенить.
Скиньмо по пір’ячку,
Нехай летить з нами!
—

А дівчина їм відказує:
Не полечу з вами:
Як була я в луж ку,
Виломила ніжку,
А ви полинули,
Мене покинули!
—

Скинули їй по пір’ячку, дівчина увертілася
в пір’ячко, зробилася у гочкою і полетіла з табун­
чиком. А дід і баба знов осталися самі собі.

Царівна-жаба
Десь-не-десь, в деякімсь царстві, в деякімсь
государстві жив собі цар та цариця; а у них три
сини — як соколи. От дійшли вже ті сини до
зросту — такі парубки стали, що ні здумать, ні
згадать, хіба в казці сказать! Дійшли до літ — час
їм женитись. Цар, порадившись гарненько з ста­
рою, прикликає синів і каже:
— Сини мої, соколи мої! Дійшли ви до літ —
час уже вам подружжя шукать.
— Час,— кажуть,— таточку, час.
— Забирайте ж ,— каже,— діти, сагайдаки
срібні, накладайте стрілочки мідні і пускайте у
чужі землі далекі: хто до кого попаде в двір, там
тому й молоду брать.
71

От вони вийшли на двір, понатягали сагайда­
ки — давай стрілять. Старший стрельнув — за­
гула стріла під небесами та й упала аж у іншому
царстві, у царя в садочку. Царівна на той час по
саду проходжувалась, підняла стрілку, любує.
Прийшла до батька, хвалиться:
— Яку я, таточку, гарну стрілку найшла!
— Не оддавай же,— каже цар,— її нікому, тіль­
ки оддайтому, хто тебе дружиною візьме.
Коли так: через яку там пору приїздить стар­
ший царевич, просить у неї стрілку.
— Не дам я,— каже,— ції стрілки нікому —
тільки оддам тому, хто мене дружиною візьме.
— Я,— каже царевич,— тебе візьму.
Намовились. Поїхав він.
Другий царевич стрельнув — звилась стріла
нижче хмари, вище лісу та й упала у княжецький
двір. Князівна на той час на рундучку сиділа, по­
бачила, підняла стрілку і понесла до батька:
— Яку я, таточку, гарну стрілку найшла!
— Не оддавай же її,— каже князь,— нікому,
тільки хіба оддай тому, хто тебе дружиною візьме.
От приїжджає і другий царевич, просить стріл­
ку. Вона сказала так, як і та. І цей каже:
— Я тебе візьму.
Погодились, поїхав.
Приходиться третьому стрілять. Іван-царе ­
вич,— його звали Іваном-царевичем,— як стрель­
не — загула стріла ні високо, ні низько — вище
хат, та й упала ні далеко, ні близько — коло села
в болоті. На купині сиділа жаба і взяла ту стріл­
ку.
Приходить Іван-царевич, просить:
— Верни мою стрілку!
— Не дам я,— каже жаба,— ції стрілки ні­
кому — тільки оддам тому, хто мене дружиною
візьме.
Іван-царевич подумав: «Як-таки його зелену
72

жабу за дружину брати?» Постояв над болотом,
пожурився,— пішов додому, плачучи.
От уже їм час до батька йти, казать, хто яку
собі молоду найшов. Ті ж два -— старший і під­
старший — такі раді, що господи!
А Іван-царевич іде та й плаче. Батько питає їх:
— Ну, розкажіть же, сини мої, соколи мої,
яких ви мені невісток понаходили.
От старший каже:
— Я, тату, найшов царівну.
Підстарший:
— Я — князівну.
А Іван-царевич стоїть та й слова не вимовить:
так плаче, так плаче. Батько його питає:
— А ти чого, Іван-царевич, плачеш?
— Як же,— каже,— мені не плакать, що у бра­
тів жінки, як жінки, а мені доведеться з болота
зелену жабу брать... Чи вона мені рівня?
— Бери,— каже цар,— нічого робить: така
вже, видно, твоя доля!
От і одружилися царевичі: старший взяв царів­
ну, середульший князівну, а Іван-царевич зелену
жабу з болота.
От вони одружились та живуть собі. А це якось
цар забажав: яка з невісток уміє краще рушники
ткать. Оддає приказ: «Щоб на завтра на ранок
рушники виткали і принесли показать: яка з них
лучча ткаля».
Іван-царевич іде додому, вона вилізла на­
зустріч, питає:
— Іван-царевич, чого ти плачеш?
— Та як же мені не плакать, що так і так: за­
гадав наш батько, щоб на завтра на ранок кожна
невістка йому рушники виткала.
— Не плач, усе гаразд буде, лягай та спи!
Він ліг, заснув. Вона взяла кожушок з себе
скинула, вийшла надвір, крикнула, гукнула, свис­
нула,— тут де не взялись дівиці-прислужниці.
73

Виткали рушники, гарно орлів понашивали, од­
дали їй. Вона взяла положила коло Івана-царе ­
вича, знову кожушок наділа — і стала такою
жабою, як і була.
Прокидається Іван-царевич — аж такі рушни­
ки, що він ще й не бачив таких зроду! Він зрадів,
поніс до царя. Батько йому дякує за рушники
дуже. Тих же рушники так собі, простенькі —
цар на кухні пооддавав, а жабині у себе на образи
понавішував.
От батько дає знов приказ, щоб невістки напек­
ли гречаників і принесли йому: хто лучче пече.
Іван-царевич іде додому та й знову плаче. Вона
вилізла проти його, квакає:
— Іван-царевич, чого ти плачеш?
— Як же мені не плакать, що загадав батько
гречаники пекти, а ти не вмієш!
— Не плач — справимся! Лягай та спи!
Він ліг, заснув. А ті, другі невістки, пішли під
вікно піддивляться — як вона буде робить. От
вона взяла ріденько вчинила, ріденько підбила, рі­
денько й замісила; потім того полізла на піч, про­
била дірку, вилила туди — гречаники так і роз ­
пливлися по черені... Ті невістки швидше додому
та давай і собі так робить. Напекли таких греча­
ників, що хіба тільки собакам повикидать. А во­
на, як ті пішли, кожушок із себе, вийшла надвір,
крикнула, гукнула, свиснула — тут де не взялись
дівиці-прислужниці. Вона їм приказала, щоб до
світа були гречаники. Ті незабаром принесли їй
гречаники — як сонце, такі гарні! Вона взяла поло­
жила коло Івана-царевича, сама кожушок на себе —
і знов стала такою зеленою жабою, як і була.
Іван-царевич прокидається, бачить: біля його
гречаники, як перемиті; він зрадів, поніс до царя.
Батько йому дуже вдячен. Тих же невісток гре­
чаники собакам пооддавав, а ції звелів до столу
подавать.
74

От знов цар загадав своїм синам, щоб у такий,
в такий день «були до мене з жінками на бен­
кет». Ті ж старші брати радіють, а Іван-царевич
іде додому, повісивши голову, та й плаче. Жаба
вилізла назустріч, питає:
— Іван-царевич, чого ти плачеш?
— Як же,— каже,— не плакать, що батько за­
гадав нам з жінками на бенкет приїхать... Як я
тебе повезу?
— Не плач,— каже,— лягай та спи: якось по­
їдемо!
Він ліг, заснув. От діждали того дня, що бен­
кет,— Іван-царевич знов зажуривсь.
— Не журись,— каже,— Іван-царевич, їдь по­
переду сам! А як стане дощик накрапати, то знай,
що твоя жона дощовою росою вмивається; а як
блискавка заблище — знай, що твоя жона у доро­
ге убрання прибирається; а як грім загримить —
то вже їде.
Іван-царевич убрався, сів і поїхав.
Приїздить, аж старші брати з своїми жінками
вже там; самі повбирані гарно, а жінки у золоті,
у саєті, у намистах дуже дорогих... Брати стали
з його сміяться:
— Що ж ти, брате, сам приїхав? Ти б її хоч у
хустку зав’язав та привіз.
— Не смійтесь,— каже,— потім приїде.
Коли це став дощик накрапати. Іван-царевич
і каже:
— Це моя жіночка люба дощовою росою уми­
вається!
Брати сміються з його.
— Чи ти,— кажуть,— здурів, що таке торо­
чиш?
Коли це блискавка блиснула, Іван-царевич і
каже:
— Це моя жіночка у дороге убрання приби­
рається!
75

Брати тільки плечима здвигують: був брат та­
кий, як і треба, а то й здурів! Коли це як зашу­
мить, як загримотить грім — аж дворець затряс­
ся; а царевич і каже:
— Оце вже моя голубочка їде!
Коли так: приїхала під крильце карета шес ­
тьоркою коней, як зміїв, вийшла вона з карети...
Аж поторопіли всі — така гарна!
От посідали обідать; і цар, і цариця, і обидва
старші брати і не надивляться на неї: сказано —
така гарна, така гарна, що й не можна! Обідають;
то вона оце шматочок у рот, шматочок у рукав,
ложку в рот, ложку в рукав. А ті невістки дивлять­
ся на неї, та й собі: ложку в рот, ложку в рукав,
шматочок у рот, а шматочок у рукав.
От пообідали; вийшли на двір; стали музики
грать — батько став запрохувать у танок. Ті не­
вістки не хочуть: «Нехай вона танцює!» От вона
як пішла з Іваном-царевичем, як зачала тан­
цювать, то й до землі не черкнеться — легко та
гарно! А це: махнула правим рукавцем, що шма­
точки кидала,— став сад, у тому саду стовп, і по
тому стовпу кіт ходить: угору йде — пісні співа,
а вниз іде — казки каже. Танцювала-танцювала,
далі махнула й лівим рукавцем — у тім саду
стала річка, а на річці лебеді плавають. Усі так
дивуються тим дивом, як малі діти. От потан­
цювала вона, сіла спочивать. А це й другі невістки
пішли у танок. Танцюють, та як махнули правим
рукавцем — кістки вилетіли та прямо цареві у
лоб; махнули лівим — цареві очі позабризкували.
Цар на них:
— Годі, годі... Ви мені очі повибиваєте.
Вони й перестали. Посідали на призьбі усі;
музика грає, а царедворці вже танцюють.
А Іван-царевич дивиться на жінку та й собі ди­
вується: як-таки з такої зеленої жаби та зроби­
лась така гарна молодичка, що й очей не одірвеш!
76

Далі сказав собі подать коня, махнув додому до­
відаться: де вона усе те понабирала. Приїжджає,
пішов у кімнату, де вона спить,— аж там лежить
ж аб’ячий тулубець. У комині томилося,— він той
тулубець у огонь — тільки димок пішов... Він тоді
знову вертається до царя — саме поспів на вече­
рю. Довго вони ще там гуляли — перед світом вже
пороз’їжджалися. Поїхав і Іван-царевич з своєю
жінкою.
Приїздять додому, вона ввійшла у кімнату,
огляділася — аж кожушка й нема... Шукала-шу ­
кала...
— Чи ти,— пита,— Іван-царевич, не бачив мо­
єї одежі?
— Якої?
— Тут,— каже,— я кожушок скинула.
— Я,— каже Іван-царевич,— спалив!
— Ох, що ж ти наробив мені, Іван-царевич!
Якби ти не займав, то я б вічно була твоя, а те­
пер прийдеться нам розлучиться, може, й на­
віки.
Плакала-плакала, кривавими сльозами плака­
ла, а далі:
— Прощай! — каже.— Шукай мене в тридеся­
тім государстві, у Баби Яги — костяної ноги.
Махнула рученьками, перекинулась зозулею;
вікно було одчинене — полинула...
Довго Іван-царевич побивався за жінкою, довго
плакав гірко, розпитувався, що йому робить. Ні­
хто нічого не врадив. От він узяв сагайдачок сріб­
ний, набрав у торбину хліба, тикву повісив через
плече — пішов шукать.
Іде та й іде — коли зустрічає його дід, такий як
молоко сивий, і питає:
— Здоров, Іван-царевич! Куди тебе бог несе?
— Іду,— каже,— дідусю, світ за очі — шукать
своєї жінки: вона десь у тридесятім царстві,
у тридесятім государстві, у Баби Яги — костяної
77

ноги. Іду, та й не знаю, куди... Чи ви, дідусю, не
знаєте, де вона живе?
— Чому,— каже,— не знать? Знаю.
— Скажіть, будь ласка, дідусю, і мені.
— Е, що тобі, сину, казать: кажи — не кажи —
не потрапиш!
— Потраплю — не потраплю, скажіть: я за вас
буду цілий вік бога молить.
— Ну, коли вже,— каже,— тобі так треба, то
от тобі клубочок: пусти його — куди він буде ко­
титься, туди й ти йди за ним: якраз дійдеш аж до
Баби Яги — костяної ноги.
Іван-царевич подякував дідові за клубочок,
узяв пустив: клубочок покотився, а він пішов.
Іде та й іде таким густим лісом, що аж темно.
Зустрічається йому ведмідь. Він наложив мідну
стрілу на срібний сагайдак — хотів стрілять. Вед­
мідь йому й каже:
— Іван-царевич, не бий мене: я тобі в великій
пригоді стану!
Він пожалував його, не вбив. От так і сокола
пожалував — не вбив.
Іде та йде: клубочок попереду котиться, а він
позаду йде за ним. Та й дійшов аж до синього
моря. І бачить: на березі лежить щука зубата,
без води пропадає на сонці. Він хотів її взять та
з’їсти, а вона й просить:
— Іван-царевич, не їж мене, кинь лучче мене
в море, я тобі за те в великій пригоді стану!
Він її вкинув в море, пішов далі.
От та й зайшов уже аж у тридесяте царство,
в тридесяте государство — аж стоїть хатка на
курячій ніжці, очеретом підоперта, а то б розва­
лилася. Він увійшов у ту хатку — аж на печі ле­
жить Баба Яга — костяна нога, ноги на піл одки­
дала, голову на комин положила.
— Здоров був, Іван-царевич! Чи по волі, чи по
неволі прийшов сюди?
78

— І по волі,— каже,— і по неволі.
— Чи сам од кого ховаєшся, чи кого шукаєш?
— Ні,— каже,— бабусю, не ховаюся, а шукаю
я свою жінку любу — жабу зелену.
— Знаю, знаю! — каже Баба Яга.— Вона у
мене в голові нужу шукає, як прийде в гості.
— Де ж вона, бабусю, скажіть мені!
— У мого братика за наймичку служить.
От він як узяв просить, щоб сказала, де її брат
живе; вона й каже:
— Там на морі є острів — там його й хата.
Тільки гляди, що тобі лишенька там не було: ти її
як побачиш, то хватай швидше та й тікай з нею,
не оглядаючись.
От він подякував Бабі Язі, пішов.
Іде та йде, дійшов до моря; глянув — море, і
кінця йому не видно... І де той острів, хто його зна.
От він ходить понад морем, голову повісивши,
журиться.
А це випливає щука:
— Іван-царевич, чого ти журишся?
— Так,— каже,— і так: на морі є острів, так
ніяк не можу туди дістатись.
— Не журись,— каже.
Ударила хвостом об воду — став такий міст, що
й у царя нема такого: палі срібні, перила золоті,
а поміст шклом настелений,— як ідеш, так мов у
дзеркалі. Іван-царевич і пішов по тому мосту та
й дійшов аж на острів.
Дійшов на острів — аж там такий ліс, такий гу­
стий, що ні пройти, ні просунуться, та темний-тем­
ний. Іван-царевич ходить понад тим лісом та й пла­
че, ходить та й плаче... А тут уже й хліба не стало —
нічого й їсти. От він сів на піску та й зажурився.
«Пропав!» — дума. Коли це біжить заєць мимо
його; тут де не взявся сокіл, ударив того зайця,
убив. Іван-царевич узяв того зайця, оббілував, ви­
тер огню дерево об дерево, спік на шашлику, з’їв.
79

От наївся та й став думать: як його до дворця
добитись? Знову ходить понад лісом; а ліс — ска­
зано — і просунуться не можна. Ходив-ходив,
коли — зирк! — іде ведмідь.
— Здоров, Іван-царевич! Чого ти тут ходиш?
— Хочу,— каже,— як-небудь у дворець діста­
тись, та не можна за лісом.
— Я тобі поможу.
Як узяв той ведмідь дуб’я трощить: такі дуби
верга, що по півтора обіймища! Вергав, вергав —
аж утомився; пішов напився води, як зачав знову
ламать... От-от стежечку проламає! Знову пішов
води напився, знову ламає. Проламав стежку аж
до дворця. Пішов Іван-царевич.
От пішов Іван-царевич по тій стежці — аж
серед лісу така гарна долина, а на тій долині
шкляний дворець стоїть. Він туди пішов у той
дворець. Одчинив одні двері, залізні,— нема ні­
кого, одчинив другі, срібні,— і там нема нікого, як
одчинив треті, золоті,— аж там, за золотими
дверима, сидить його жінка, мички миче,— і така
зажурена, що й дивиться на неї страшно... Як по­
бачила Івана-царевича, так і впала йому на шию:
— Ти ж мій голубе сизий, як я за тобою ску­
чила! Якби ще трохи — не багато — може б, ти
мене більше й не побачив ніколи!
Аж плаче з радощів. А він — то вже не знає, чи
на сім, чи на тім світі... Обнялися, гарно поцілу­
валися; вона знову перекинулась зозулею, взяла
його під крила — полетіли.
От прилетіли у його царство, вона перекину­
лась оп’ять людиною і каже:
— Це мій батенько мене прокляв і зміяці зав­
дав аж на три годи на послуги; а тепер уже я свою
покуту одбула!
Прийшли додому та стали гарно собі жити...
і бога хвалити, що їм поміг.
80

Чабанець
Був собі чабанець, та такий, що як він іще ізмалку все вівці пас, то й нічого не знав. От раз і
випав йому із неба камінь, не який там камінь,
а у вісім пудів. То він було усе і грається тим ка­
менем; оце причепе до батога та як кине угору, а
сам спати ляже на цілий день; прокинеться, аж ось
і камінь летить та як упаде, так було по коліна у
землю і вгрузне. А то візьме покине серед степу
сіряк, тим каменем навале, то хіба три чоловіки
або й більше, а то не візьмуть. Мати було його лає:
— Що ти, дурний, тягаєшся з такою каменю­
кою? Ще підорвешся!
А йому й байдуже: качає та й качає той камінь.
От до того царя, у якім царстві той чабанець
був, та став підступати під город змій; таке, пудів
по тридцять каміння ворочає, кида та дворець собі
строє і каже, щоб той цар за його свою дочку од­
дав. Цар перелякавсь, давай засилати скрізь по
царству, по судах, по волостях, чи не найдеться
де такий богатир, щоб того змія знищив. Шукали-шукали — не знаходиться. А той чабанець
прочув та й похваливсь:
— Я б отого змія,— каже,— батогом забив.
Він же, може, сказав на глум, а люди взяли на
ум, доставили цареві у вуха; той і требує його. От
приступивсь він до царя, цар подививсь на його,
що він такий малий, та й каже:
— Що ти кажеш! Ти ще молодий!
А він, звісно, хлоп’я:
— Нічого,— каже.
Ну, ото дає йому цар два полки солдат (полк
пісельників, а полк музикантів). Чабанець вийшов
до тих солдатів та як скомандував, то неначе
він уже год двадцять як у тій службі служив.
Тоді цар сплеснув тільки руками та:
— Боже мій! — каже.
81

От не доходячи за стільки там гін до того змія,
покида він свої полки і приказує:
— Глядіть,— каже,— як із змієвого дворця з
труби піде дим, то я його побив, а як полум’я, то
він мене.
Покинув те військо, а сам і пішов. А той змій та
такий був сильний, що за гони до себе не підпуска,
так духом і побива. От як зобачив його змій, зараз
дмухнув,— аж ні, той і не зворухнеться.
— Ну,— пита,— за чим, добрий молодцю,
зайшов? Чи будем биться, чи мириться?
— Не з тим добрий молодець ходе, щоб мирить­
ся, а з тим, щоб биться.
Той йому каже:
— Та ти піди ще три годи погуляй, та тоді і
приходь.
— Ні,— каже,— я вже своє відгуляв.
— А чим ти,— пита,— мене будеш бити?
— А оцим батогом.
А у його батіг так, може, з цілого вола сплете­
ний, і камінь той на кінці прив’язаний.
— Ну,— каже змій,— бий мене!
— Ні, бий ти мене попереду.
От у змія меч у три сажні залізний чи стальний,
як ударе ж він того чабанця, так той меч на цурки
і розскочивсь.
— Держись же,— каже,— тепер я тебе ударю.
Як шмагоне його тим камінцем,— змій так і
розпластавсь, а дим пішов у трубу. Тут його
військо таке раде, музиканти грають, пісельники
співають, цар його стріча, бере зараз під руки,
веде у дворець.
От оддав цар за його дочку, поставив їм дворець
на одділі, живуть вони собі. А другі царі та й по­
чали розбалакувати, що як-таки свою рідну дочку
та оддати за чабана. Цареві вже і самому жалько.
І засила він скрізь бумаги, чи не найдеться де
такий богатир, щоб його міг стребити.
8

*

Скоро і найшлось двоє. От зібрали їх, і пішли
вони до того чабанця, а він сидить за столом,
книжку чита і зачув уже, що це до його биться
йдуть. Прийшли вони, він і пита:
— З чим, добрі молодці, прийшли, чи будем
биться, чи мириться?
— Авжеж,— кажуть,— що биться.
— Стривайте ж ,— каже,— я богу помолюсь.
Помоливсь та й сів знову за стіл і голову руками
підпер.
— Ну,— каже,— тепер бийте!
От один як ударе через ліве плече, так меч і роз­
скочивсь. А другий як ударе навхрест через пра­
ве — тільки сорочку перерубав. Тоді він устав,
узяв їх обох, як здавив докупи, так маслаки з їх
і посипались. Набрав він тоді тих маслаків у
кулаки, та так йому досадно на царя стало. Пішов
він до його і не велича, а прямо каже:
— А що, бачив це? Оце ж і тобі буде!
Тоді і годі цар його чіпати.

Покотигорошко
Був собі чоловік та жінка, а у них було два сини
і дочка. От батько посилає синів орать, вони
кажуть:
— А хто нам обідать принесе?
Батько каже:
— Дівка.
А дівка каже:
— Я дороги не знаю.
От брати кажуть:
— Як зійдеш на гору, так буде три дороги; на
котрій дорозі стружки будуть лежать, то ти по тій
і йди.
Змій бачить, що два брати їдуть і все по дорозі
стружки стружать; він узяв стружки позбирав
да кида по тій дорозі, що до його нори.
83

Мати наварила обідать і дала дочці нести. Вона
вийшла на гору і пішла по тій дорозі, по котрій
стружки лежать; дійшла до нори, а змій узяв її
да в нору і кинув.
Брати ждали-ждали обіду та й випрягли воли;
воли пустили пасти, а самі пішли додому та й
питають матері;
— Де ж ваш, мамо, обід?
Мати каже:
— Я ж давно вам з дівкою послала.
От вони до самого вечора її ждали; уранці вста­
ли — її нема! Брати кажуть:
— Мабуть, її той проклятущий змій узяв!
Вони одяглись та й пішли сестри шукать. Ідуть
та ідуть — коли чередник череду пасе. Вони по­
здоровались; чередник питає:
— Куди ви ідете?
Вони кажуть:
— До змія — сестри одіймати.
— Як хочете ви од змія одняти сестру, то
з’їжте у мене самого більшого вола.
Вони не захотіли та й пішли. Ідуть та ідуть —
коли пастух пасе овечки. Вони із ним поздорова­
лись. Він їх питає:
— Куди ви ідете?
— До змія — сестри одіймать.
— Коли хочете її однять, то з’їжте у мене само­
го більшого барана.
Вони не захотіли та й пішли.
Ідуть та ідуть — коли свинар пасе свині. Вони
поздоровались. Він їх питає:
— Куди ви ідете?
— До змія — сестри одіймать.
— Коли хочете п однять, то з’їжте у мене са­
мого більшого кабана.
Вони не захотіли та й пішли.
Ідуть та ідуть — аж змій стоїть коло свого
дому. Змій каже:
84

— Здрастуйте! Чого вас сюди занесло?
— До тебе за сестрою.
— Коли хочете свою сестру узять, так з’їжте
дванадцять волів, дванадцять баранів і дванад­
цять кабанів.
Вони по малесенькому шматочку з’їли та й
більше не захотіли. Він їх взяв та під камінь і під­
вернув.
Мати плакала, що нема ні синів, ні дочки; узя­
ла відра та й пішла по воду до колодязя; набрала
води та й іде — коли горошина котиться по дорозі
та й ускочила у відро, а вона і не бачила. Прийшла
додому, виливає воду — коли дивиться: горошина
у відрі; вона взяла та й з’їла, і од тієї горошини
уродився син. Дали йому ім’я Покотигорошко; він
росте не по годинах, а по хвилинах.
Посідали вечеряти, Покотигорошко й питає:
— Чи у вас, мамо, були іще діти?
— Було у мене двоє синів і одна дочка.
— А де ж вони?
— Змій украв дочку, так сини пішли її шу­
кать; та нема ні синів, ні дочки.
Він повечеряв, обувся й одягнувся.
— Піду ж і я тепер за ними.
Просить коваля:
— Зроби мені велику булаву.
Коваль зробив йому булаву; Покотигорошко
узяв булаву, заплатив та й пішов.
Іде та іде — коли пасе чередник череду. Він із
ним поздоровався; чередник його питає:
— Куди ти ідеш?
— Іду до змія — сестри одїймать.
— З’їж у мене самого більшого вола, так
одіймеш!
Він з’їв, подякував та й пішов.
Іде та іде — коли пастух пасе овечки. Покоти­
горошко із ним поздоровався; пастух його пи­
тає:
85

— Куди ти ідеш?
Він каже:
— До змія — сестри одіймать.
— З ’їж у мене самого більшого барана, так
одіймеш!
Він з’їв, подякував та й пішов.
Іде та іде — коли свинар пасе свині. Покоти горошко із ним поздоровався; свинар його пи­
тає:
— Куди ти ідеш?
— До змія — сестри одіймать.
— З’їж у мене самого більшого кабана, так
одіймеш!
Він з’їв, подякував та й пішов.
Іде та іде — аж стоїть дім зміїв і сестра бере
коло колодязя воду.
— Здрастуй, сестро! — каже Покотигорошко.
Вона йому:
— Який ти мені брат?
Він каже:
— Побачиш, який я тобі брат!
От виходить змій.
— А, здрастуй! — каже.
— Здрастуй!
Змій його питає:
— Чого ти прийшов?
— За сестрою та за браттями.
— З’їж дванадцять волів, дванадцять баранів
і дванадцять кабанів.
Він узяв, усі поїв.
Змій каже:
— Молодець! Ну, тепер чи будем биться, чі.
мириться?
— Будем биться! Я з тобою не хочу мириться.
— Дми на тік,— каже змій.
— Дми ти,— каже Покотигорошко,— бо ти в
своїм добрі хазяїн, а не я.
От змій як дунув — тік у нього став чавунний;
86

а Покотигорошко як дунув — тік у нього став мід­
ний.
От Покотигорошко як дав змію булавою, так
змій став по коліна в землі; ударив другий раз —
і убив змія. Тоді взяв змія, посік-порубав, на по­
піл перевіяв, братів з-під каменя ізвернув, забрав
їх і сестру та й пішов додому.
Батько і мати були раді!

Про золоту гору
Було собі три брати: старшому було одина­
дцять років, середущому — десять, а найменшо­
му — допіро ще сім років. Жили вони собі у бать­
ковій господі, бо ще в них і батько, і мати живі
були.
Живуть вони собі у батька та у матері, коли
розійшлася скрізь чутка про те, що в такім-то
царстві, в такім-то государстві, там-то і там-то
єсть золоті гори і хто ті гори одбере од зміїв, то
тому пів свого царства цар оддасть.
От і каже найменший брат, семиліток:
— Возьмім, брати, у батька конячку та поїдем
і ми шукать тої гори. Люди ідуть, може, і ми чи не
знайдем і чи не одвоюєм як її од зміїв, тоді будемо
царями.
— Добре,— кажуть ті,— як ходім, то й ходім.
Зібрались, випросили у батька старого коня,
такого, що вже й ходити не здужає, запрягли його
в віз, положили хліба на віз і поїхали.
їдуть та й їдуть, їдуть та й їдуть та все розпи­
тують дорогою про золоту гору: хто не йде, хто не
їде, кожного розпитують, чи не знає, часом, сам
або чи не чув од людей яких прохожих, проїжд ­ж
их, де то ті золоті гори і який змій їх стереже.
88

Хто чув що-небудь од людей — розкаже їм, а хто
не чув, скаже:
— Не знаю, люди добрі, не бачив і не чув нічого
про таку гору.
Вони йому подякують і за те, що хоть обізвався
добрим словом до їх, і підуть собі дальше пома­
леньку.
їхали вони так, може, з год або й більше, заїха­
ли в пущу. Скрізь ліс і ліс, та такий, що й сказати
не можна: тільки небо помежи листям синіє та
земля під ногами, а то більше нічого й не видно —хоть би хто йшов, хоть би хто їхав, щоб запитати,
куди ця дорога веде,— так ні, ані душі живої,
опріч їх, нема, а тут уже й сонечко закочується
за ліс, уже й вечоріє.
— Що тута робити? — питає старший брат.
— Що ж робити,— каже семиліток,— будемо
ночувати. Вже що бог дасть, те й буде.
Випрягли вони коня і пустили пастись, самі
розложили над шляхом огонь і сидять і розка­
зують то про се, то про те, щоб то в лісі все-таки не
так було боязко.
На другий день раненько запрягли свого коня,
сіли і поїхали. А ліс що дальше, то все густіший,
дерево таке товсте, що і вчотирьох не обіймеш, а
вони все їдуть. Утомиться коник бігти — вони за
возом ідуть, хто втомиться йти — сяде на віз, та
все помаленьку поганяють.
Так проїхали вони днів п’ять або й десять, уже
харчі жодної у їх нема, вже й коник ледве ноги
волочить, а вони все ідуть та ідуть.
— Куди це ми ідем,— каже старший брат,— де
тут ті золоті гори взялись у цім лісі? Тут ми й самі
ще пропадем з голоду — у нас уже хліба нема.
Вертаймось назад.
— Ну,— каже семиліток,— уже тепер нічого
вертаться, коли перш не вернулись. Уже тепер
будем їхать до кінця — що буде, те й буде.
89

Поїхали. Через день дивляться — стоїть хатка.
Усі раді, бо скільки день й у вічі живої душі не
бачили.
Приїхали до хатки, випрягли коня і завели його
в стайню, а самі пішли в хату. В хаті нікого нема.
Вони сіли за стіл, повечеряли, що було там у хаті,
ждуть та ждуть хазяїна — нікого...
От семиліток і каже:
— Ну, тепер, брати, тут недалеко є міст, через
той міст буде їхати змій уночі, треба йти його
стерегти. На першу ніч піде під міст ночувати
найстарший, а ми будемо в цій хаті, на другу ніч
уже піде другий, а на третю — я сам піду.
— Ну, добре. Так і зробим.
От ті остались у хаті, а старший пішов. Вийшов
він надвір, подумав-подумав і пішов у стайню. Ліг
під жолобом та й заснув. Як стала північ, семилі­
ток каже:
— Піду я та довідаюсь, чи не спить-то наш
брат під містком.
Пішов. Приходить туди, аж його й нема там. Сів
він під тим містком і дожидає змія. Погодів він там
трохи — коли летить на коні такий, що аж іскри
сипляться, а за ним біжить собака і летить сокіл.
Прибіг він до містка — кінь спіткнувся. Він
понюхав на цей бік, на той бік і каже:
— А ти чого сюди прийшов? Чи прийшов бить­
ся, чи прийшов мириться?
— Ні,— каже семиліток,— я до тебе не при­
йшов мириться, а прийшов биться!
— Добре,— каже змій.— Як биться, то й бить­
ся. Ходім же зі мною на золоту гору, там будем
і биться.
Пішли вони на золоту гору. Змій його як ухо­
пить, як кине об золоту гору, так він і одскочить,
як той м’яч, тоді схопиться скоренько на ноги до
змія, ухопить його і як кине, так змій і вгрузне
в гору.
90

За третім разом загнав він змія у гору по саму
шию. Тоді взяв голови йому постинав і покотив
з гори, а сам узяв коня, собаку і сокола і поїхав
додому.
Приїздить — брати сплять. Один — у хаті,
а другий — під жолобом.
Він коня поставив на стайні, а сам ліг у хаті
і спить. Вранці проснулись брати, дивляться —
на стайні кінь, у хаті сокіл і собака. Будять вони
семилітка і питають:
— Де ти, брате, це взяв коня, сокола і собаку?
— Де взяв? Бог мені дав. А ти, брате, був сю
ніч під містком?
— Був,— каже. *
— А що ж ти там бачив?
— Нічого не бачив.
— Е-е... брате, брате! Хоч би ти, брате, не
брехав! Ти ж цілу ніч під жолобом спав, ти ду­
маєш, що я й не знаю.
От на другу ніч уже під міст виряджають дру­
гого брата. Вийшов він увечері на двір, подумавподумав, побоявся іти під міст, пішов у стайню,
ліг під жолобом і заснув.
Уночі семиліток пішов під міст подивиться, чи
не спить часом його брат. Приходить — і того
нема. Сів він сам під містком, аж летить на коні
уже старший змій, так, аж іскри сипляться, а він
летить, а за ним біжить собака і сокіл летить.
— А чого ти сюди прийшов? — питає він.— Чи
прийшов биться, чи прийшов мириться?
— Авжеж, не мириться я до тебе прийшов,
а биться.
— Якщо биться, то ходім на золоту гору.
— Ходім,— каже семиліток.
Пішли вони. Приходять, схопились. Як кине
змій семилітка, так той і одскочить од землі, як
же кинув семиліток змія, так той і загруз у гору
ао коліна. Другий раз як кине змій семилітка, так
91

йому нічого, а як змія кинув семиліток, так він
уже аж по пояс загруз у гору. За третім разом
семиліток загнав змія аж по саму шию в золоту
гору, тоді взяв, поодрізував йому голови і поски­
дав з гори, а сам сів на коня, забрав сокола і соба­
ку з собою і поїхав до братів.
Приїхав, поставив коня на стайні, а сам пішов
у хату і ліг спати.
На другий день встають брати і дивляться: на
стайні знову десь узявся другий кінь і в хаті —
сокіл і собака.
— Де ти взяв, семилітку, коня?
— Бог,— каже,— мені дав.,А ти, брате, ночу­
вав під містком?
— Ночував,— каже.
— От і ти брешеш. І ти сю ніч ночував у стайні
під жолобом. Ти думаєш, що я нічого не знаю!
На третю ніч ото уже черга йому самому йти
під міст ночувати. Убирається він, налив у шклянку води, поставив на вікні і каже братам:
— Глядіть же, хоч сю ніч не спіть, та дивіться
на сю шклянку: якщо вода буде прибувати, то ви­
пускайте коней, а як же буде через верх кров ли­
тись, то тоді й самі біжіть, бо тоді вже змій буде
брати верх.
Тільки що він пішов, брати полягали і заснули,
а він пішов і сів знову під містком і сидить. Коли
це так, як опівночі, летить самий старший змій,
уже з дванадцятьма головами. Так летить, так
летить, що аж земля гуде, а за ним ззаду собака,
сокіл.
Прилітає до містка — кінь спотикнувся. Він
глянув на той бік, на другий — зараз до його і
каже:
— Чи биться прийшов, чи ти мириться при­
йшов? Ну, як биться, так ходім на золоту гору.
Пішли вони на золоту гору, схопились. Кинув
семиліток змія — нічого, трошечки тільки гора
92

вгнулась. Кинув змій семилітка — він загруз по
кісточки в гору.
Піднявся він, оддихає, дума: «Ось-ось брати за­
бачать, що в шклянці вода прибуває, і випустять
собак».
А вони сплять.
Собаки вже духом чують, що вже щось недобре
діється,— гавкають, коні ржуть та ногами ту­
пають, а брати сплять.
Кинув змій другий раз семилітка — загруз він
ще більше в гору.
Вже із шклянки через верх кров ллється і коні,
так як не розвалять стайні, гарцюють, а брати
сплять. Думав він, сердешний, думав, догадував­
ся, що брати сплять,— скинув з ноги чобота,
пустив із золотої гори прямо в хату, де брати спа­
ли. Чобіт як ударився, так і стіну вивалив. Собаки
вибігли, коні уздечками вирвали лісу і теж побіг­
ли, а брати прокинулись — до шклянки, аж уже й
по лаві кров тече. Вони до собак — собак нема,
вони до коней — і тих нема. Вони вибігли із хати,
біжать, біжать і самі не знають, куди бігти, що
робить, а біжать брату на поміч.
А там собаки прибігли, так змія і рознесли на
кусочки. Поодрубував він йому всі дванадцять
голів і покидав, а сам узяв його коня, сокола і
собаку і їде уже до братів. їде, а вони біжать йому
навстріч.
— Куди ви?
— А до тебе ж на поміч поспішаєм.
— Чого?
— Ти ж казав, як буде в шклянці вода прибу­
вати, щоб ми коней і собак випускали, а як буде
бігти через верх кров, то щоб і самі на поміч
спішили.
— Так хіба ви мене послухали, що я вам
казав?
— Якби не послухали, то б не бігли.
93

— Я ж казав вам, щоб ви не спали... Чи ж ви
послухали? Якби був не кинув чобота, то ви б і
до сього часу спали;
Приїхали додому, запрягли свого коня, поїхали,
набрали віз золота, посідали на тих коней і поїха­
ли до того царя, що казав: оддам півцарства, як
хто одвоює од зміїв золоту гору. Приїхали до того
царя, оддали йому те золото, а він їм оддав пів сво­
го царства.
Тоді вони поділились і стали царювать і ца­
рюють десь і досі.

Іван Богданець
В одному царстві, в одному государстві жив
собі багатий мужик і не мав він од роду дітей. По­
чали вони вдвох із жінкою бога молити — і дав їм
бог сина. Як вродився він, охрестили його і дали
йому ім’я Іван Богданець.
Бог дав — і Богданцем назвали його.
Не росте він по роках, а росте по годинах, так
росте, як з води йде. За вісімнадцять годин, як за
вісімнадцять років виріс.
— Тату мій любий! Що воно таке, що чужі
батьки ходять по гостях, і до них гості ходять, а ви
нікуди не ходите, і до вас ніхто? Хіба у вас рідні
нема ніякої?
— Є,— говорить,— сину, у другім селі брат, та
дуже вбогий, та я до нього й не хочу ходити.
— А,— каже,— тату! Над нами — тільки один
бог багатий. Дайте мені хліба, я до нього сходжу
сам.
Приходить він до нього:
— Здорові були, дядечку!
— Доброго здоров’я, Іване!
Його дядько був коваль.
— Дядику! Зробіть мені палицю, щоб мені під­
пиратися було добре.
94

Пішов у місто, купив сто пудів заліза.
— Ануте, дядечку, палицю робити!
— Що ж,— каже,— я його не можу й підняти.
— Я його сам буду на горен класти, а ви тільки
молотом обковуйте.
Зробили ту палку. Він вийшов надвір і кинув
її вгору.
— Дивіться ж, дядьку, вгору. Хмара наступа­
тиме, дрібний дощик накрапатиме, паличка леті­
тиме — як грім гримітиме. Тоді мене збудите, бо я
ляжу спати.
Якраз через добу дивиться дядько: хмара на­
ступає, дрібний дощик накрапає, паличка ле­
тить — як грім гримить.
— Вставай, небоже, паличка твоя летить.
Він схопився, став, підставив плече, паличка
ударилась йому об плече, надвоє перебилась.
— Легка, дядечку!
Пішов, ще сто пудів заліза приніс. Почали його
докупи збивати, скували удруге паличку. Він ви­
йшов надвір і кинув знов угору.
— Дядечку,— каже,— дивіться вгору. У двоє
діб хмарочка наступатиме, дрібен дощик накра­
патиме, паличка летітиме — як грім гримітиме.
А сам ліг спать.
Якраз через дві доби дивиться дядько — хма­
ра наступає, дрібен дощик накрапає, паличка ле­
тить:
— Вставай, небоже, паличка летить!
Він схопився, підставив коліно, паличка впала,
зігнулась.
Пішов він знов у місто, купив ще сто пудів за­
ліза. Приносить — і почали знову сковувати до­
купи.
Скували ту паличку. Втретє Іван вийшов на­
двір, кинув її угору і каже дядькові:
— Тепер дивіться, уже через троє діб хмара
наступатиме, дрібен дощик накрапатиме, паличка
95

летітиме — як грім гримітиме, тоді мене збудите.
А на третю добу дядько каже:
— Вставай, небоже, палка летить!
Іван встав, підставив долоню, вона впала на до­
лоню — не погнулася, тільки трішечки з кінця
подалась.
— Тепер, може, буде годитися. Добра буде.
Подякував дядькові.
— Тепер прощайте. Я перечув, що єсть за мо­
рем рак Вір і ніхто його не може звоювати.
Приходить до моря, ніяк не може через море
перейти. Дивиться — лазить рак.
— Слихом слихати, превеликого богатиря Іва­
на Богданця у вічі видати. То було чутно, а тепер
і у вічі видно. Чи по волі, чи по неволі?
—- Добрий молодець ніколи не по волі не хо­
дить — все по волі. Що ти, раче,— говорить,—
можеш мене переправити через море?
— Як не можу? Ще двох таких можу пере­
правити, як ти!
Перевіз він його через море й питає:
— Куди ж це так тебе бог несе?
— Я,— каже,— перечув, що єсть за морем та­
кий рак Вір, що ніхто його не звоює.
— Боже тобі поможи! Йди ж ,— каже.— Увій­
деш у степ, будеш іти комишами, він буде лежать
з розкладеною головою — у нього розкладна го­
лова. Як знайдеш самий тулуб — не буди!
Приходить він на той степ — стежечка. Він
тією стежечкою йде — лежить рак.
Пройшов його, йде далі — вже його покинув за
дві верстві. Дивиться — лежить голова. Прихо­
дить, палкою торкнув у голову— голова схопи­
лась та в тулуб.
— А... слихом слихати!..
— Дурню,— каже рак,— нащо ти мене бу­
диш? Я не таких богатирів, як ти, та й із світа по­
згублював! Ну, ходім же до мене в дім.
96

Уходять вони до нього в дім, сідають за столи
тисовії, за скатерті шовковії, почали пити й гу­
ляти.
— Ну, ходім тепер,— каже,— на тічок би­
тися!
Прийшли на тічок. Поставив рак шість барилок
з одного боку і з другого боку шість: в одних силь­
на вода, а в других — безсильна. Із сього боку,
де Іван Богданець, безсильна, а з того, де рак,—
сильна.
— Напиймося,— каже рак,— перше води, та
тоді будем битися.
Напився Іван безсильної води, а рак Вір напив­
ся сильної.
— Вий ти!
— Ні, бий ти! Ти у своїм домі!
Як ударив рак — Івана Богдан ця загнав по ко­
ліна у землю. Як ударив Іван — загнав рака
тільки по кісточки.
— Тепер,— каже,— дай, раче Віре, на оддшпку!
Рак Вір заснув. А Іван Богданець не спить. Ди­
виться — лізе до нього рак той, котрий його пере­
возив.
— Візьми ти барилка, перекоти на той бік,
а його барилка перекоти на свій бік, бо коло
тебе — безсильна вода. То ти ту питимеш, а він
буде пити безсильну.
Повставали вони і почали битися: вдарив рак
Івана Богданця — вже й по кісточки загнав. Як
ударив Іван рака — по пояс загнав. Ударив рак
другий раз Івана Богданця — по коліна загнав,
ударив вдруге Іван Богданець рака — по шию
загнав.
— Іване Богданче! Даруй мене життям, дам
я тобі три штуки такі, що вони тобі пригодяться,
тільки даруй мене життям.
— Добре,— каже,— давай!
4

0 — 922

97

Дав він йому бичка-самоходника, яблучко-по ­
котигорошко і цілющу і живущу воду з котиком.
Забрав Іван усі три штуки, а рака Віра таки
вбив.
Прилазить до нього той рак, що його перевозив.
Свиснув — почали із моря раки злазитися звіду­
сіль.
— А що,— каже,— всі уже?
— Ще,— говорять,— нема одного старого, що
за скелею сидить уже триста літ.
Прилазить і той, і вони почали собі царя коро­
нувати, бо того вже вбили.
— Що ж ти,— питає,— раче, можеш мене на­
зад перевезти?
— Не можу,— каже,— тепер уже в тебе ба­
гато сили. Нехай тебе той старий перевезе.
Пішов він до старого.
— А що ти, старий, можеш мене перевезти?
— Я ще,— каже,— таких три перевезу, як ти.
Сів він на рака і переїхав море. Приходить він
додому, дав матері бичка, яблучко і воду.
— Нате ж,— каже,— мамо. Поставте це все в
коморі, а я піду од вас. Як довго мене не буде, сі­
дайте на бичка, пустіть яблучко і воду з собою
візьміть... Де мої білі ноги походять, яблучко ви­
качається, бичок виходить. Де я буду вбитий і за­
копаний — яблучко там стане, викопайте мене
і найдете маслачок з мене. Одну кісточку помаж­
те цілющою і живущою водою — я оживу.
Одклонився й пішов. Іде він в інше панство,
в десяте царство. Дивиться: стоїть чоловік —
Крутивус — посеред дороги і на один бік шість
вітряків, і на другий — шість.
На цей бік поверне одним усом — ці шість ві­
тряків мелють, поверне на другий бік другим ву­
сом — ті шість вітряків мелють.
— Здрастуй,— каже,— земляче!
— Здоров!
98

— Куди тебе бог несе?
— Піду у добру путь.
— Пішов би й я, брате, з тобою, та боюсь, бо
мене мій пан як дожене, то де дожене, там мене
і вб’є.
— Ходи,— каже,— не бійся 1
Перевернув Іван Богданець вітряк і положив
підпис: «Гляди,— каже,— ішов Іван Богданець і
взяв товариша із собою. І не доганяй, бо де доже­
неш, там і пропадеш!»
Ідуть в інше панство, в десяте царство.
Вернигора гори пересуває. Де долина, то він
гору туди насуває.
— Здоров,— каже,— земляче!
— Доброго здоров’я!
— Куди бог несе?
— Підем,— каже,— у добру путь.
— Пішов би і я, браття, з вами, та боюся свого
пана.
Положив на каплиці підпис: «Гляди, як будеш
за нами вганяться — де доженеш, там і пропадеш,
бо йшов Іван Богданець і взяв собі (Вернигору)
за товариша».
Ідуть — Вернидуб пересаджує дуби. Де густо
дубів, там вириває і насаджує їх там, де рідше.
— Здоров,— каже,— земляче!
— Доброго здоров’я!
— Куди бог несе?
— Підем у добру путь.
— Пішов би і я, браття, з вами, та боюся свого
пана. Як дожене, то вб’є.
— Як же твого пана звуть?
— Пан Барановський.
От він положив підпис: «Ішов Іван Богданець
і взяв із собою товариша. Не вганяйся, бо де до­
женеш, там і пропадеш!»
Ідуть у інше панство, в десяте царство — аж
три дороги. На дорозі стоїть стовп, і на стовпі під­
99

пис: «Цими дорогами хто йде — буде добре,
а цією хто піде — буде ситий, та буде й битий!»
Вони стали й думають: «Не підемо цією доро­
гою, де буде добре, а підемо тою, де будемо ситі,
та будем і биті».
Йдуть та й ідуть — стоїть дім триповерховий.
Входять у дім — стоять воли ситні.
Стали вони там ночувати. Переночували. Три
пішли на полювання, а одного залишили за по­
вара.
— Оставайся,— кажуть,— ти, що усом вітря­
ки мелеш.
Крутивус взяв ситного вола вбив, шкуру зняв,
наварив їсти. Сидить коло вікна й пісні співає. Ди­
виться він у вікно — летять чотири утки. Приле­
тіли, впали на подолі, перекинулися гарними дів­
чатами, поскидали із себе плаття.
— Ходімо, сестриці, в парню.
Пішли вони в парню, а Крутивус і думає, як би
то їх придержати, поки ті прийдуть. Пішов, приніс
вітряк на плечах, підпер їх у парні, а сам сів на
вітряці.
Випарилась найстарша, прибігає, торкнула в
двері.
— Сеструні, щось нас підперло!
— Не може нас ніхто підперти! Тільки й єсть
десь-не-десь Іван Богданець, той би з нами пожар­
тував. Але його ворон і кості сюди не занесе.
Розігнались вони у двері, одчинили двері, вітряк
перекинули і Крутивуса вітряком навернули.
А вуса загнали у поміст по сампй рот.
Узяли плаття, понадівали, повиїдали те, що він
понаварював, і полетіли собі.
Крутивус поки то повиймав по одній волосині
вуса, одкинув вітряк, приходить туди — все повиїдано.
От він зарізав бика, наварив знову — аж вони
ідуть.
100

— Що ти так довго порався з обідом?
— Так,— каже Крутивус,— брати, я опізнився.
Вхопилася велика буря. Як почали вітряки моло­
ти та стали ломатися, а я побіг та припинив їх.
Сіли вони, повечеряли.
На другий день зостається вже другий, а ті
ідуть на полювання.
— Оставайся,— кажуть,— ти, що гори пере­
суваєш.
Вернигора остався, вола вбив, наварив, приго­
тував усе як слід, сів собі коло вікна й пісні спі­
ває. Дивиться він у вікно — летить чотири утиці.
Прилетіли, упали на поділ, перекинулись паннами
і пішли в парню. А він і думає: «Як би їх придер­
жати, поки ті прийдуть?»
Пішов, узяв гору, приніс і поставив під дверима.
Під старша прибігла до дверей і каже:
— Ох, сестриці, щось нас знову підперло.
— Ніхто не може з нами жартувати. Є десьне-десь Іван Богданець, той тільки може пожар­
тувати.
Прибігла, турнула, перекинула гору і його зем­
лею навернула. Повибігали, плаття понадягали,
повиїдали, що було понаварювано, й полетіли.
Виліз він із-під землі, вола вбив, заходився
варити,— а вони йдуть з полювання.
— Що це ти так спізнився?
— Е, браття, той знає, а ви дізнаєтесь. Така
мені пригода сталася. Стали великі гори з малими
споритися. Що великі зайняли місце, а малим
нема куди рости. То я пішов, та непотрібні пороз­
сував, щоб було маленьким куди рости.
На третій деньостається вже Вернидуб обід
варити. Вола вбив, оббілував, наварив і сидить
коло вікна.
Дивиться — прилітають чотири утиці. Впали
на поділ, перекинулися гарними дівчатами й пі­
шли в парню.
101

Він пішов дуба вирвав, дубом підпер і сам сів на
дубові. Вони попарились, прибігають до дверей —
знову заперті.
— Хто це, сеструні, нас підопер?
— Є тут Іван Богданець, той може з нами по­
жартувати.
Підсередуща вибігла у двері, двері звалила і
його дубом придавила.
Вибігають, плаття понадівали, повиїдали те,
що він понаварював, і полетіли знов. Вернидуб
убив вола, оббілував його, нарубав м’яса і почав
варити їсти.
Приходять його браття і кажуть йому:
— Як? Ти, Вернидубе, не впорався з обідом?
Каже той:
— Хто з вас знає, а хто ще дізнається.
Посміхаються ті:
— Та як?
— Та так. Стала діброва шуміти, почали бити­
ся, що старі дуби багато місця позаймали, а мо­
лодим нема де гілля пускати. Я пішов та пороз­
ставляв їх.
Пообідали. На четвертий день Іван Богданець
каже:
— Ідіть уже ви, браття, на полювання, а я вже
сам зостануся.
Пішли. Він як звинувся — вола вбив. Оббілував
його, м’яса нарубав, обід зварив, сидить собі коло
вікна й пісні співає.
Дивиться — летить чотири утиці. Прилетіли й
упалй на подвір’я, перекинулись гарними дівча­
тами. Поскидали плаття й кажуть:
— Ходімо, сестриці, в парню.
Він думає, як би їх придержати, поки брати
прийдуть. Узяв свою паличку бойову, підпер двері
плечима і сам палкою підперся. Стоїть.
Найменша випарилась, прибігла до дверей,
торкнула й каже:
102

— Сеструні, щось нас підперло!
— Не може,— кажуть,— ніхто нас під оперти,
хіба Іван Богданець, але його кості ворон сюди
не занесе.
Розігналися — ударили, ні, не піддається. Дру­
гий раз розігналися — не подається. Третій раз
розігнались — не подається.
— А єсть ти Іван Богданець? Одчини!
— А що,— каже,— як будете всім нам за
жінок, то одчиню.
— Будем,— кажуть,— вірними жінками, тіль­
ки одчини.
Він пустив. От вони понадівали плаття, вийшли,
сіли коло вікна й усякі пісні співають.
Посходились браття, і, котрий котру підпирав,
та йому за жінку стала.
От живуть вони добу, живуть другу добу, жи­
вуть і третю.
А ті дівчата — бездушного Костія дочки. Він
дожидав, дожидав дочок — нема, давай велике
військо посилати морями.
Дивляться царівни — аж великі полки йдуть
морем. От вони й кажуть:
— Іване Богданче, послав бездушний Костій
полки війська великі, йдуть до нас морями.
Говорить Іван Богданець Крутивусу:
— Іди до моря. Це для осторожності.
Крутивус пішов, приходить до моря. Одним
вусом повернув, море почало грати, другим ву­
сом повернув — так їх усіх море потопило.
Переночували. Дивляться — ще більш іде вій­
ська. Іван Богданець каже:
— Дивись-но, ще більше війська йде. Куди ж
вони йдуть?
Вони кажуть:
— Великими ярами.
От один і каже:
— Вернигоро, йди.
103

Той пішов, впустив їх у яри. Як тільки вони уві­
йшли, він гори стулив і подушив їх там.
Переночували. Дивляться — ще більш полків
іде. Говорять:
— Іване Богданче, ще більш бездушніш Костій
полків посилає.
— А куди вони йдуть?
— Густими тернами, великими лісами.
— Де ти, Вернидубе?
— Ось-о, брате.
—- Йди проти них.
Тільки що впустив їх у густі терни, у великі
ліси, як почав ламати, як почав великі дуби вали­
ти — вибив їх усіх.
На четвертий день сидять гарні дівчата коло
віконця і пісні співають. Тільки дивляться: йде
вже сам бездушний Костій,— війська вже немає.
Тепер Іван Богданець питає:
— А куди він іде?
— Прямо,— кажуть,— дорогою.
— Тепер треба мені самому йти.
Пішов. Стрічає його бездушний Костій і каже:
— Здоров, Іване Богданче! Я думаю, хто то
моїх дочок держить, аж ти, поганче! А що,
будем биться чи мириться?
— Ні,— каже Іван Богданець,— будем биться.
Іван Богданець побив його так, що на ньому
нема ні однієї цілої кістки. Коли живий, то тільки
тому, що він бездушний.
Бились, бились,— убив той Івана Богданця,
вигріб яму і закопав його там.
Ті повтікали. Костій дочок забрав і пішов собі
додому.
Тепер у тім місті, де Іван Богданець народився,
мати його пригадала собі ті слова, що він казав,
як ішов. Одчиняє комору й випускає бичка-само ­
ходника. Сідає на бичка-самоходника, пускає яблучко-покотигорошко й бере в руки цілющої й
104

живущої води. Куди яблучко котиться, туди вона
на бичку їде. Де його білі ноги походили, де він на
полювання ходив, то там усюди яблучко викача­
лось. Прикотилося на те місце, де був він закопа­
ний, і стало.
Одкопує вона і знайшла з нього тільки одну
кісточку. Помазала цілющою водою — сцілився.
Помазала живущою водою — ожив і каже:
— Ах, мамо, як я дуже довго спав!
— Синку мій,— каже вона,— ти був неживий!
— Та це мені снилося, що мене Костій без­
душний посік, порубав.
Одвів матір додому, а сам повернувся за тими
дівчатами.
Приходить він до бездушного Костія, а він пі­
шов із своєю жінкою в сад на прогуляння.
Входить до нього в дім і каже:
— Здорові, прегарні дівчата!
— А де ти,— кажуть,— узявся? Він же тебе
посік, порубав!
— Ні,— каже,— то він не мене порубав, а куль
соломи. Слухайте-но ви, спитайте ви його, де його
душа, що в ньому її нема?
— А як же ми його спитаємо?
— А що ж ,— каже,— скажіть йому так: «Тату
наш любий, скажи нам, де твоя душа, нехай ми
знаєм. Як ти куди підеш, то ми будемо до неї мо­
литися, щоб ми не засмутилися чим».
Вони замкнули його в скриню. Коли приходить
Костій. От вони його й питають:
— А що ми, тату, вас хочемо просити...
— А що, мої дочки любі?
— Скажи нам, де твоя душа обертається, щоб
ми знали. Як ти куди підеш, то ми будемо моли­
тися до неї, щоб нам не так було смутно.
— Моя душа, дочки, у волові.
От він кудись одвернувся, а Іван Богданець і
каже їм:
105

— Бреше він. Візьміть вола, уведіть, обмалюй­
те його, позолотіть роги, поприліплюйте до рогів
свічки, позапалюйте і станьте на коліна та мо­
літься до нього.
Зробили вони так. Тільки входить бездушний
Костій і питається:
— Що це ви, дочки, робите?
— А молимось до твоєї душі.
— От, сказано, баба дурна. Де ж таки видали,
щоб моя душа була у волові?
Вони — у плач:
— То ви б нас, тату, й не обдурювали, ви б
так і сказали.
— Моя душа,— каже,— у качурові.
Іван Богданець знову каже:
— Бреше він. Візьміть, обмалюйте того ка­
чура, обзолотіть і на покутті посадіть.
Взяли, обмалювали, посадили на покутті і
моляться.
Входить Костій бездушний.
— Що це ви робите?
— До твоєї душі молимося, тату.
— Баба дурна, сказано! Де це ви бачили, щоб
моя душа в качурові була?
Вони — у плач.
— Та ви нам так і скажіть, тату, а не обду­
рюйте!
— А що ж ,— каже,— дочки, моя душа далеко.
Моя душа на морі. Там, на морі,— острів, а на
острові — камінь, а коло каменя — дуб, а на ду­
бові — гніздо, а в гнізді — качка, а у качці —
яйце, і в тім яйці аж моя душа.
— Оце він праведно сказав. Випускайте,—
каже Іван Богданець,— мене.
Іде Іван Богданець, коли дивиться — хатка. Він
до тієї хатки молитву сотворив.
Старик одчинив йому.
— Слихом слихати! Богатиря Івана Богданця
106

у вічі видати. То було тільки слихати, а то й у вічі
видати. Куди тебе бог несе?
— Піду на море. На морі — острів, а на остро­
ві — камінь і дуб, а на дубі — гніздо, а в гнізді —
качка, а в качці — яйце, а в яйці — душа бездуш­
ного Костія.
— Іди ж,— каже,— нехай тобі бог помагає.
Прийдеш до моря, пом’яни мене. Скажеш: «По­
м’яни, господи, того старика, у котрого я першу
ніч ночував!»
Розпрощалися, він і пішов. Іде — хатка. Він до
тієї хатки молитву сотворив.
Старик одчинив йому:
— Слихом слихати, превеликого богатиря
Івана Богданця у вічі видати! Куди тебе бог
несе?
— Піду до моря. На морі — острів, на остро­
ві — камінь, коло каменя — дуб, а на дубі —
гніздо, а в гнізді — качка, а в качці — яйце, а в
яйці — бездушного Костія душа.
— Тепер іди, нехай тобі бог помагає. Та пом’я­
неш і мене. Скажеш: «Пом’яни, господи, того ста­
рика, що я другу ніч ночував!»
Іде він, аж стоїть хатка. Він до тієї хатки мо­
литву сотворив, старик одчинив:
— Куди тебе бог несе?
— Піду до моря. На морі — острів, на остро­
ві — камінь, коло каменя — дуб, а на дубі — гні­
здо, а в гнізді — качка, а в качці — яйце, а в тому
яйці -— бездушного Костія душа.
— Іди ж,— каже старик,— та пом’янеш і мене.
Скажеш: «Пом’яни, господи, того старика, що я
третю ніч ночував!»
Приходить до моря. Походив, походив і каже:
— Пом’яни, господи, того старика, де я першу
ніч ночував!
Як ударить мороз, замерзло море на дванадцять
аршин, він перейшов.
107

Приходить до дуба і бачить, що сидить качка,
та не можна її дістати. От він і говорить:
— Пом’яни, господи, того старика, де я другу
ніч ночував!
Як ударить суша, кріпка ж ара, сонце пече, аж
сам він до землі падає.
Побивалась та качка в гнізді, побивалася —
жарко їй, не може видержати, почала додолу
спускатися. Спустилася качка й зомліла. Він узяв
її, роздер, яйце вийняв і пішов до моря обмивати.
Почав обмивати і впустив у воду. Ходить понад
морем і плаче.
— Пом’яни, господи, того старика, де я третю
ніч ночував!
Як схопиться вітер, як заграє море, як збур ­
хається — викотило й яйце на берег. Узяв він те
яйце, у хусточку завертів, заховав у кишеню.
— Пом’яни, господи, того старика, де я першу
ніч ночував.
Ударив мороз, замерзло море на дванадцять ар­
шин, він і перейшов.
Приходить він до бездушного Костія, а той
сильно слабий лежить.
Як ішов він (Іван Богданець), то казав дівча­
там у печі жарити, щоб жарили, поки він при ­
йде.
— Здоров, бездушний Костію.
— Доброго здоров’я, Іване Богданцю! Даруй
мене життям. Дай мені хоть перед смертю душу
в руках подержати.
— Дам,— каже.
Вийняв яйце та в піч — кидь. А воно — лоп!
А Костій із стільця — брик... І неживий став.
Забрав він дівчат, приводить додому. Зібрав
усю братію і нехай кожний пізнає свою жінку.
І тепер вони собі живуть, і хліб жують, і по­
столом добро возять. Почали пити, почали гуляти.
І я там був. Як почали гуляти, як почали з гарма ­
108

ти стріляти, забили і мене в гармату, і як стрель­
нули, так аж тут я сів!

Ох
Був собі чоловік, жив він у великім лісі, в тако­
му, що на всі чотири сторони чотири милі. Він мав
чотири наймити і чотири наймички і не мав дітей.
Дід вийшов надвір, а баба перед образами
вклякнула, стала бога просити, щоб бог дав їм
звідки дитину. От якось вони нажили дитину, дав
їм бог хлопця. От росте той хлопець і за вісім літ
великим виріс. Знову баба впала перед образами,
просить, щоб що умів той хлопець.
От дід уходить в хату, питається:
— За чим ти плачеш, бабо?
А вона каже:
— Бачиш, маєм великі гроші, а він нічого не
уміє, а треба його в якесь ремесло оддати.
Дід в неділю бере посилає за кіньми того хлоп­
ця. От він шукав коней, не найшов, прийшов до­
дому, бере його дід, веде пішки до міста. От він
веде його,— лежить колода серед дороги. Він ста­
вить його на тій колоді і говорить:
— Ох, мох!
А чорнокнижник вискакує, питається:
— Чого ти хоч?
— Я хочу, щоб він знав якого ремесла.
От він каже:
— Що ти, діду, даси? Я вивчу.
От він каже:
— Дам сто рублів на рік, аби научив якого
ремесла.
От він допіро вернувся додому, сказав бабі, що
оддав в ремесло. Год діждав, приносить сто руб­
лів. От він уходить у кганок. Виходить до його
ад’ютант надвір, питається діда:
109

— За чим ти прийшов?
А він каже:
— За сином.
Допіро дід уходить у хату. Господар питається:
— За чим ти прийшов?
Дід каже:
— Тут єсть мій син.
Той господар каже:
— Давай гроші на стіл.
От дід висипав всі гроші на стіл.
— Тепер іди на кганок.
Дід вийшов на кганок, а господар заграв у рі­
жок. От прибігли два барани.
Каже до діда (господар):
— Пізнавай, діду, твій син тут єсть.
А він каже:
— Я давав тобі чоловіка, а тепер ти мені на
скотину показуєш.
От господар і каже:
— Іди, діду, додому, а через рік знову принось
сто рублів.
От через рік знову сто рублів приносить. Вхо­
дить знову в той кганок, уходить у хату. Пи­
тається (господар):
— За чим ти, діду, прийшов?
А він каже:
— Тут мій син єсть.
Той каже:
— Іди, діду, на кганок знову.
Він вийшов на кганок, заграв у трубу, прибі­
гають до його два огири зі срібними гривами.
— Пізнавай,— каже,— тут єсть твій син.
Він не пізнав і пішов додому, а через рік знову
приносить сто рублів. Іде через місточок, а під
тим місточком дівка плаття прала, от той дід
каже:
— Помагай біг тобі, дівко.
Вона каже:
110

— Куди ви йдете, діду?
А він каже:
— Тут мій син єсть.
— Ви свого сина, діду, не виручите, я б навчи­
ла б вас, але у нього желізна піч. Він спече мене.
Дід каже:
— Як я скажу, то я сам піду в піч.
От вона каже:
— Він насипле на стіл морського проса, котрий
голуб не буде їсти, то твій син.
Дід уходить до господаря в хату. Питається
цього той:
— За чим ти, діду, прийшов?
Дід і каже:
— Тут мій син єсть.
Каже:
— Давай гроші.
Висипав йому дід гроші на стіл, а той замкнув
у шуфляду, посипав морського проса на стіл, од­
чинив вікно та й свиснув.
Улетіли голуби, їдять морське просо. Той ка­
же:
— Пізнавай, діду, тут твій син єсть.
— Тут,— каже,— нема мого сина.
А він каже:
— Ні, єсть.
А один голуб не їсть проса. А він:
— От мій син.
І каже на того голуба. От той голуб став
чоловіком і став коло батька.
Господар каже:
— Іди ти додому, тільки не роби того, що в
мене.
От він прийшов додому, зробив такого млина,
що за день і за ніч намолов муки, що в обійсті
нема де діти.
От баба посилає діда питаться сина, чи він не
буде жениться.
Ш

А він каже, що не буде, бо ще грошей не заро­
бив.
— От узавтра буде,— каже,— ярмарок, пове­
діте мене на ярмарок, я зроблюсь срібним ба­
раном.
І каже до батька:
— Біжіть роздеріть гілляку, що на липі, на­
двоє.
Він приніс гілляку. Син зробив шнурок золотий
з тої гілляки.
Повів дід того барана на ярмарок. Син каже:
— Заправте за мене триста рублів.
...Купує його пан.
— Що ти хоч,—- каже,— за його?
— Триста рублів,— каже.
Продав він того барана, прив’язав той пан до
повоза ззаду, став рушати кіньми і каже до лакея:
—. Злізь, візьми барана до повоза, бо він по­
маститься.
Зліз, взяв його до повоза, той шурх голубом до­
верху, одне лико зосталось на землі. Прилетів
додому, став чоловіком і каже той син до діда:
— Завтра знову ярмарок, біжіть виломіть гіл­
ляку липову.
Той дід приніс личко. Він зробив трензлю.
— Я знову жеребцем буду, золота буде грива
і хвіст, тепер сідайте на мене.
От він сів на його, повіз його поверх ліса, а той
каже:
— Ой, я впаду, сину!
— Не бійсь, тату, як ти мене віз, то я не впав,
а як прийдеш до міста, то не продавай з цією трен­
злею, а оброть купіть просту на мене, бо як про­
даси, то продаси уже навіки.
Він купив оброть на його просту і водить його
продає, а той самий господар ходить уже по місту
і приходить до його, питається:
— Що ти хоч за коня?
112

Дід каже:
— П’ятсот рублів.
Той виймав, дає йому, допіро каже:
— Дай, діду, таку трензельну, як цей кінь.
Той каже:
— Нема.
А той розв’язав мішок його і взяв трензельну
і поїхав додому свого.
От приїхав додому, прив’язав коня до чавунного
жолоба і насипав йому дубового жару.
От та дівка іде по воду та каже:
— Коню, який ти гарний, а що ти їси?
А він каже:
— Візьми отпусти мені підборіддя.
Вона каже:
— Не дістану.
Він каже:
— Коромислом торкни.
Торкнула вона: от він голубом перекинувся
і полетів вгору, а той господар... в хаті перекинув­
ся шпаком, полетів за ним.
От голуб упав в воду і став пліткою; а господар
щупаком — той не втече, а той не дожене. Той на
берег вискочив, та й став перснем, а там царські
дівчата хуста прали. От одна дівчина взяла та й
на палець настромила, а той перстень до неї го­
ворить:
— Мене цар скаже оддати, горохом зроблюся,
то ти візьми одну горошину і наступи.
І як дівка кинула та каже:
— На тобі, чорту.
От він горохом розсипався, а той став півнем в
порозі. От він позбирав той горох чисто весь та й
вилетів на стіл. А з тої горошини зробився шуляк,
вилетів на стіл на того півня, убив його, а сам зо­
стався.

113

Яйце-райце
Колись була птшщ-жайворонок царем, а цари­
цею — миша, і мали вони своє поле. Посіяли на
тім полі пшеницю. Як уродила їм та пшениця —
давай вони зерном ділитися. От одне зерно зайве
було. Миша каже:
— Нехай мені буде!
А жайворонок каже:
— Нехай мені!
Думають вони: що тут робити? Пішли б пози­
ватися, та немає старших за них: немає до кого
йти позиватися. Потім миша каже:
— Ну, я лучче його перекушу.
Цар на це діло згодився. Миша тільки взяла зер­
но в зуби та в нору й побігла. Тут цар-жайворонок
збирає всіх птиць, щоб звоювати царицю-мишу,
а цариця-миша скликає всіх звірів — і почали вій­
ну. Як вийшли в ліс, то що звірі хочуть яку птицю
розірвати, то вона — на дерево; а птиця як візьме,
літаючи, бити звірів, то вони — в нору. Так би­
лися цілий день, а потім увечері сіли всі спочивати.
Коли цариця огляділась — аж немає на війні
комашні. Тоді вона звеліла, щоб конче була на
вечір і комашня. Коли це приходить і комашня.
Цариця й загадала їй, щоб вона вночі полізла на
дерева і за одну ніч повідкушувала птицям пі­
р’я коло крил.
На другий день, тільки що розвиднілось, цариця
й кричить:
— Ану, вставайте воюватися!
Птиця що підійметься, то й упаде на землю,—
там звір її й розірве. Отак цариця-миша звоювала
царя-жайворонка.
А один орел бачить, що то лихо, сидить на дере­
ві і не злітає. Коли тут іде стрілець, побачив, що
орел сидить на дереві,— як націлиться на нього.
А той орел так просить його:
114

— Не бий мене, голубчику, я тобі у великій
пригоді стану!
Стрілець удруге націливсь, він ще його просить:
— Візьми лучче мене та вигодуй, то побачиш,
у якій я тобі пригоді стану!
Стрілець ще наміривсь стріляти, утретє; орел
знову його почав просити:
— Ей, голубчику-братику! Не бий мене та візь­
ми до себе,— я тобі у великій пригоді стану!
Стрілець повірив йому: поліз, зняв з дерева та
й несе його додому. А орел йому й каже:
— Принеси мене до своєї хати та годуй мене
м’ясом доти, поки в мене крила повідростають.
А в того чоловіка було дві корови, а третій бу­
гай. Він зараз і зарізав йому одну корову. Орел
ту корову за рік із’їв та й каже тому чоловікові:
— Пусти мене, я політаю, побачу, чи вже від­
росли крила.
Той чоловік і випустив його з хати. Орел літав,
літав та й прилетів опівдні до того чоловіка, каже
йому:
— Ще в мене мала сила,— заріж іще одну ко­
рову!
Той чоловік послухав його та й зарізав. Орел
із’їв її за рік. Та знову — як полетів... Пролітав
мало не цілий день,— увечері знову прилітає та
й каже йому:
— Заріж іще й бугая!
Той чоловік думає: «Що тут робити — чи за­
різати, чи ні?» А потім і каже:
—- Більше пропало — нехай і це пропадає!
Узяв та й зарізав йому бугая. Орел як з’їв і того
бугая, таки за рік, а потім як полетів, то літав так
високо — аж під хмарою. Коли це прилітає та й
каже тому чоловікові:
— Ну, спасибі тобі, чоловіче; вигодував ти
мене,— тепер же сідай на мене.
Той чоловік питається:
115

— Що з того буде?
А він йому:
— Сідай!
Цей і сів.
Орел його поніс аж у хмару, а потім і пустив
його додолу. Той чоловік летить додолу,— коли це
орел не дав йому долетіти до землі, підхопив його
та й каже:
— А що, як тобі здавалось?
А він йому каже:
— Так, наче я вже неживий був.
Тоді орел йому й каже:
— Отак саме і мені було, як ти на мене наці­
лився.
Потім каже:
— Сідай знов!
Тому чоловікові й не хотілось сідати на орла,—
ну, нема що робити — таки сів. Орел знову його
як поніс, та аж у саму хмару, а звідтіль скинув
його з себе — та підхопив його так, може, як на
два сажні від землі, та й питається його:
— А що, як тобі здавалось?
Він йому каже:
— Так зовсім, наче вже кістки мої розси­
пались.

Тоді орел йому каже:
— Так само й мені було, як ти вдруге націляв­
ся. Ну, ще сідай.
Той сів.
Орел як понесе його аж за хмару, та звідтіль
і пустив його додолу, та підхопив уже аж коло
землі, та тоді й питається його:
— Як тобі здавалось, як ти летів на землю?
Він йому каже:
— Так, наче мене зовсім не було вже на світі.
Тоді орел йому каже:
— Отак же само мені було, як ти втретє наці­
лявсь.
116

А потім каже:
— Ну, тепер уже ніхто нікому не винний: ні
ти мені, ні я тобі. А тепер сідай на мене, та будемо
летіти до моєї господи.
Отож летять та й летять; прилітають до його
дядька. А орел тому чоловікові й каже:
— Іди ж у хату, та як будуть питатися тебе,
чи не бачив їхнього небожа, то ти скажеш: «Як
дасте яйце-райце, то й на очі приведу».
Він приходить у хату; коли це йому кажуть:
— Чи по волі, чи по неволі?
А він їм каже:
— Добрий козак усе по волі ходить.
Вони його питаються:
— Чи не чув ти там за нашого небожа? Бо вже
четверте літо, як пішов на війну,— та ні чутки, ні
звістки...
А він їм каже:
— Як дасте яйце-райце, то й на очі приведу.
Вони йому кажуть:
— Лучче нам його ніколи не бачити, як від­
дати тобі яйце-райце.
Тоді він виходить із хати та й каже орлові:
— Казали так: лучче нам його ніколи не бачи­
ти, як тобі віддати яйце-райце.
Орел йому каже:
— Летімо далі!
Летять та й летять, та й прилітають до орлового
брата; та й тут чоловік те саме говорив, що в його
дядька,— таки й тут не получив яйця-райця.
Прилітають до його батька, а орел тому чолові­
кові й каже:
— Іди в хату, та як будуть питатися за мене, то
скажеш, що бачив і на очі приведеш.
Увіходить чоловік у хату, а вони йому й ка­
жуть:
— Чи по волі, чи по неволі?
Він їм каже:
117

— Добрий козак усе по волі ходить.
Вони його стали питатися:
— Чи не бачив ти нашого сина? Бо вже як не­
має — четверте літо: десь пішов на війну, та,
мабуть, убили його там...
А він їм каже:
— Я бачив його, але як дасте яйце-райце, то
я й на очі приведу.
Батько орла каже йому:
— Нащо ж воно тобі? Лучче ми тобі дамо ба­
гато грошей.
Він каже:
— Я не хочу грошей, мені дайте яйце-райце!
— Піди ж приводь,— зараз тобі дамо!
Він уводить орла в хату. Тоді його батьки так
зраділи, що дали яйце-райце і сказали:
— Тільки не розбивай ніде на дорозі, а як при­
йдеш додому, то погороди загороди великі, а тоді
його' і розіб’єш.
Він іде та йде, та так схотілося пити йому...
Коли це знайшов криничку. Тільки що став пити
воду, та якось об цямрину й розбив те яйце-райце.
Як узяв же скот вернути з того яйця!.. Верне та
верне. Гониться він за тим скотом, то що з того
боку піджене, на другий розійдеться... Кричить,
бідолаха, нічого сам не зробить! Коли це до нього
змія й каже йому:
— Що ти мені даси, чоловіче, як я тобі скот цей
зажену в те яйце?
А він їй каже:
— А що ж тобі дати?
Вона йому каже:
— Даси те, що без тебе стало дома?
А він каже:
— Дам!
Ото вона йому гарненько загнала той скот
у яйце, заліпила славно яйце і дала йому в
руки.
118

Він приходить додому, аж там без нього син на­
родився. Ударив він об поли руками:
— Це ж я тебе, сину, віддав змії!
Ну, ото журяться вони з жінкою, а далі кажуть:
— Нема що робити,— журбою не поможеш!
Якось треба жити.
Погородив він загороди великі, розбив те яйце,
випустив скот і забагатів.
Живуть вони, аж поки син підріс. От син і каже:
— Це ви мене, тату, віддали змії. Ну, дарма,
якось буде!
От він зараз і пішов до змії.
Приходить до неї, а вона йому й каже:
— Зроби мені троє діл та й підеш собі додому;
а як не зробиш, то я тебе з’їм!
А коло її хати був великий луг — скільки оком
сягнути! Так вона йому й каже:
— Щоб ти за одну ніч отой луг викорчував,
і щоб там зорав, і пшениці насіяв, ізжав її, в скир­
ти склав і щоб у ту ніч з тієї самої пшениці мені
паляницю спік: поки я встану, щоб вона на столі
лежала.
Він іде до ставка та й зажуривсь. А там близько
був мурований стовп, і в тім стовпі жила зміїна
дочка зачарована. Він приходить туди і плаче.
А та дочка й питається:
— Чого ти плачеш?
А він каже:
— Як же мені не плакати, коли змія загадала
таке, що я ніколи його не зроблю, а вона сказала,
щоб я за одну ніч зробив.
Вона його питалась:
— А що ж там?
Він їй і розказав. Вона йому каже:
— Як візьмеш мене за жінку, то я тобі все
зроблю так, як змія казала.
Він каже:
— Добре!
119

Вона йому й каже:
— Лягай же тепер спати, а завтра рано щоб
устав та понесеш змії паляницю.
От пішла дочка змії до того лугу та як свисне:
той луг тріщить, лущить — на тім місці ореться,
пшениця сіється...— до світу спекла паляницю,
дала йому. Він приніс до змії в хату і поклав на
столі.
Змія прокинулася, вийшла в двір та й дивуєть­
ся на той луг, тільки сама стерня та скирти
стоять. Тоді йому й каже:
— Ну, справивсь! Гляди ж, щоб і друге діло
зробив!
Та зараз йому й загадала:
— Щоб ти оту гору розкопав і щоб туди Дні­
про йшов, а коло того Дніпра побудуй комори:
щоб байдаки туди приставали й щоб ти ту пше­
ницю продав на байдаки. Як устану рано, то щоб
це все було готове!
Він ізнов іде до того стовпа та й плаче. Та дів­
чина його й питається.
— Чого ти плачеш?
Він їй розказав те все, що йому змія загадала.
Та вона йому й каже:
— Лягай спати, я це все пороблю.
А сама як свисне,— та гора розкопується,
Дніпро туди йде, коло нього комори будуються...
Тільки прийшла та збудила його, щоб він пшени­
цю видав купцям на байдаки з тих комор. Змія
встає та й дивується, що все так ізроблено, як
вона йому загадала.
Тоді загадує йому втретє:
— Щоб ти цю ніч спіймав золотого зайця й ра­
ненько щоб приніс мені в хату.
Він ізнов іде до того стовпа та й плаче. Та дів­
чина й питається його:
— Що вона загадала?
Він розказав.
120

— Оце вже не жарти,— каже та дівчина,— хто
його знає, як його спіймати! Одначе ходім до тієї
скелі. Стань над норою; ти будеш ловити, а я буду
гонити з нори. І гляди ж: що тільки буде виходити
з нори,— бери його: то золотий заєць!
Ото вона пішла та й жене. Коли це — вилазить
з нори гадюка та й сичить. Він її і пустив. Дівчина
виходить із нори та й питається його:
— А що, нічого не вилазило?
А він каже:
— Ба ні: лізла гадюка, а я побоявся її, щоб не
вкусила, та й пустив.
А вона йому каже:
— А щоб тебе: ото і є самий заєць! Ну, гля­
ди ж,— я ще раз піду; та як буде хто виходити й
буде тобі казати, що тут немає золотого зайця,
то ти не вір, а держи його!
Полізла та й жене. Коли це виходить така стара
баба та й питається того парубка:
— Чого ти, сину, тут шукаєш?
А він їй каже:
— Золотого зайця.
Вона йому й каже:
— Де б тут він узявся: тут його нема!
Сказала це та й пішла від нього. Коли це вихо­
дить та дівчина та й питається його:
— А що, немає зайця? І ніщо з нори не вихо­
дило?
Він каже:
— Ба ні: виходила баба стара та й спитала
мене, чого я тут шукаю, а я сказав, що золотого
зайця, а вона каже: тут його немає, то я її й пу­
стив.
Тоді вона й каже:
— Чом ти не держав: ото самий заєць! Ну, те­
пер більше ніде його не піймаєш, хіба я перекину­
ся зайцем, а ти мене принесеш і положиш на
стільці,— тільки не віддавай змії у руки, бо як
121

віддаси, то вона пізнає і розірве і тебе, і мене.
От вона так і зробила: перекинулась золотим
зайцем. Він узяв приніс того зайця, положив його
на стільці та й каже до змії:
— Нате ж вам зайця, а я піду вже від вас.
Вона каже:
— Добре, йди!
Він пішов.
А змія тільки з хати, а заєць знову перекинувся
дівчиною та за тим хлопцем. Почали вони вдвох
утікати. Біжать та й біжать. Коли це змія поба­
чила, що то не заєць був, а її дочка,— давай до­
ганяти, щоб їх розірвати. Та сама не побігла змія,
а послала свого чоловіка. Змій біжить за ними.
Коли вони чують — аж стугонить земля... Тоді
дівчина й каже:
— Оце вже за нами біжать! Я перекинусь пше­
ницею, а ти — дідом, та будеш стерегти мене; та
Як будуть питаться тебе: «Чи не бачив парубка й
дівки, чи не йшли сюдою?», то скажеш, що тоді
йшли, як ця пшениця сіялась.
Коли це змій летить та й питається того
діда:
— Чи не бачив тут — не йшли сюдою парубок
з дівкою?
А він каже:
— Та йшли.
Той питається:
— Давно ж вони йшли?
Дід— Тоді, як оця пшениця сіялась.
Змій каже:
— Цю пшеницю пора вже косить, а їх учора не
стало.
Та й вернувся назад. Зміїна дочка зробилась
ізнов людиною, а той дід — парубком, та давай
утікати далі.
Прилітає змій додому. Змія його й питається:
122

— А що, не догнав? І нікого не зустрічав по
дорозі?
А він каже:
— Ба ні! Зустрічав: дід стеріг пшеницю, а я
його питаюсь, чи не бачив — тут не йшли парубок
із дівкою? А він каже: ішли тоді, як оця пшениця
сіялась, але ж та пшениця така, що пора коси­
ти,— так я і вернувсь.
Тоді змія йому каже:
— Чом ти того діда й ту пшеницю не розірвав?
То вони самі! Біжи вдруге за ними та щоб доконче
розірвав!
Летить змій. Коли ті чують, що летить ізнов —
аж земля реве,— так дівчина й каже:
— Ой, летить ізнов! Зроблюся я монастирем,
таким старим, що от-от-от розвалиться, а ти —
ченцем; та як буде він тебе питатися: «Чи не ба­
чив таких-то?», то скажеш: «Бачив тоді, як оцей
монастир будувався».
Коли це летить змій та й питає того ченця:
— Чи не бачив — не йшли тут парубок і дів­
ка?
А він каже:
— Я бачив тоді, як оцей монастир роблено.
А змій каже йому:
— їх учора не стало, а цей монастир уже років
сто, як зроблено.
Сказав це й вернувся назад.
Приходить додому та й розказує змії:
— Бачив одного ченця, коло монастиря ходив;
як я його питався, то він сказав, що бігли тоді,
як оцей монастир роблено, але тому монастиреві
вже років сто, а їх учора не стало.
Тоді вона йому каже:
-— Чому ти не роздер того ченця і монастиря
не розвалив: то ж вони! Тепер я сама побіжу: ти
ні до чого!
Побігла.
123

Ото біжить... Коли ті чують — аж земля реве
і гарячіє. Дівчина тоді й каже йому:
— Ой, отепер ми пропащі: уже сама біжить!
Ну, я тебе зроблю річкою, а сама зроблюсь ри­
бою-окунем.
Зробила.
Прибігає змія та й каже до тієї річки:
— А що, втекли?
Перекинулась зараз щукою — давай гонитися
за тією рибою: що хоче вхопити, то окунь повер­
неться своїм пір’ям гострим до неї, то вона й не
візьме його. Гонилась, гонилась — так-таки не
вловила та надумала всю воду випити. Стала
пити; пила-пила, напилась багато та й лопнула.
Ото тоді та дівчина, що була рибою, каже тому
парубкові, що був річкою:
— Тепер ми вже не біймось! Ходімо до твоєї
господи; то ти підеш у хату, та гляди: усіх поці­
луєш, тільки дядькової дитини не цілуй, бо як по­
цілуєш ту дитину, то забудеш за мене. А я най­
мусь у цім селі в кого-небудь.
Ото він прийшов у хату, з усіма поздоровкався
та й думає собі: «Як же мені не поздоровкаться
з дядьковою дитиною? Таж вони подумають щось
погане про мене».
Поцілував і дитину дядькову. Як поцілував,—
так і забув за ту дівчину.
Ото побув він дома півроку та й задумав жени­
тися. Йому нарадили одну гарну дівчину, щоб він
її брав; а він за ту й забув, що його вирятувала
від змії, з іншою заручився.
От перед весіллям, увечері, кличуть на шишки
молодиць. Прикликали і ту дівчину, що він з нею
втікав,— хоч її ніхто й не знав, що воно за дівчи­
на. Стали бгати шишки; та дівчина зліпила з тіста
голуба й голубку та й пустила додолу,— вони ста­
ли живі. Голубка й почала говорити до голуба:
— А ти забувсь, як я за тебе луг викорчувала
124

й там пшеницю сіяла, а з тієї пшениці паляницю
спекла, щоб ти до змії відніс?
А голуб каже:
— Забув, забув!
Потім знову голубка каже:
— А ти забувсь, як я за тебе гору розкопувала
й туди Дніпро пустила, щоб байдаки ходили до
комор і щоб пшеницю ти продав на байдаки?
А він каже:
— Забув, забув!
Потім знову голубка каже:
— А ти забув, як ми ходили вдвох за золотим
зайцем? Ти за мене і забув?
А голуб каже:
— Забув, забув!
Тоді парубок і згадав за дівчину,— за цю-таки
саму, що голуби поробила,— та ту другу покинув,
а з цією оженився. І тепер живе так добре!

Юрза-Мурза і стрілець-молодець
Був собі стрілець — гарний молодець. Пішов
він раз на полювання. Дивиться — аж на тополі
сидять три орлиці, три сестриці. Він зараз узяв
та виміривсь на найстаршу, вона й каже:
— Ей, стрільче — гарний молодче! Не бий
мене, то я тобі в пригоді стану!
Він узяв та знов виміривсь у середущу, а та
йому й каже:
— Не бий мене, то я тобі в пригоді стану.
Він узяв та виміривсь на найменшу, а та й
каже:
— Ей, стрільче — гарний молодче! Не бий
мене, то я тобі за жінку стану!
— Ну, то злазь же! — каже він.
Вона злізла та як стрепенеться, то стала така
панна, що ні в казці сказати, ні пером написати.
От вони й пішли жити у печеру.
125

Живуть вони та й живуть. У того стрільця-молодця борода виросла аж до пояса.
От раз він і каже:
— Піду я в місто'; мене тепер ніхто й не пізнає.
Пішов він у місто, а солдати пізнали його та й
повели до царя.
Цар і каже:
— Йди убий шестикрилого, шестиголового,
шестипазурного змія.
Стрілець-молодець прийшов до жінки та й
каже:
— Загадав мені цар, щоб я вбив шестикрилого,
шестиголового і шестипазурного змія. Чи вб’ю,
чи ні?
А жінка дала йому срібного персника й рушнич­
ка та каже:
— Удар персником по скелі, то я тут заму­
руюсь, а ти тоді кликни змія, та як він прилетить,
то ти його рушником уб’єш.
Він ударив персником по скелі, а та печера, де
сидить його жінка, і замурувалась. Він тоді як
крикне:
— Ей, змію, виходь!
Той змій і летить, тільки вуса покручує, та
тільки-но роззявив рота, щоб стрільця-молодця
з’їсти, а стрілець як махне рушником, так усі
шість голів відразу й злетіли. Він тоді узяв пови­
різував усі шість язиків та й поніс до царя. Цар
як побачив — дуже здивувавсь та й каже:
— Ну, ще йди вбий дванадцятикрилого, дванадцятиголового, дванадцятипазурного змія.
Стрілець-молодець прийшов до жінки та й
каже:
— Знов загадав цар, щоб я вбив дванадцяти­
крилого, дванадцятиголового, дванадцятипазур­
ного змія. Чи вб’ю я, чи ні?
— Вб’єш, тільки знову удар персником по ске­
лі, щоб я замурувалась.
126

Він узяв ударив: печера й замурувалась. Він
тоді й крикнув:
— Ей, змію, виходь!
Той змій так летить та вуса покручує, та й
каже:
— То ти мого брата вбив, а мене не вб’єш, я
тебе з’їм.
Та тільки-но роззявив рота, щоб його з’їсти,
а стрілець-молодець як махнув рушником, так усі
дванадцять голів відразу й злетіли. Він тоді взяв
та всі дванадцять язиків повідрізував та й поніс
до царя. А цар каже:
— Коли ти таких зміїв побив, то йди туди, не
знать-куди, візьми таке, не знать яке!
Той стрілець прийшов до жінки та й каже:
— Загадав мені цар, щоб я йшов туди, не знать
куди, узяв таке, не знать яке.
А жінка дала йому клубочок та й каже:
— Іди за цим клубочком, куди він тебе заведе.
Він узяв та кинув того клубочка на землю, він
покотивсь та покотивсь, а він усе йде за тим
клубочком. Той клубочок прокотивсь у такий яр,
що тільки небо та земля, та й там став. Коли
дивиться стрілець — аж там найстарша орлиця.
Він хотів її застрілити, а вона стрепенулась, стала
панною та й каже:
— Здоров був, стрільче-молодче! Куди задумав
іти?
— Іду туди, не знать куди, щоб взяти те, не
знать яке!
— Ну, я тобі в пригоді стану.
Та як свисне!.. Коли тут біжить усякий звір —
і вовки, і ведмеді!.. А та панна питається їх:
— Не знаєте ви, як іти туди, не знать куди, та
взяти те, не знать яке?
— Ні, не знаємо.
— То біжіть собі по своїх місцях.
А стрільцеві-молодцеві каже:
127

— Я кликну сестру, то та, може, знає.
Та як крикне:
— Орличко, середня сестричко! Прибудь до
мене!
Та орличка зараз і прилетіла; стрепенулась та
й стала панною, ще кращою за старшу. От вона
й каже:
— Здоров був, стрільче-молодче! Куди бог
несе?
А він каже:
— Іду туди, не знать куди, щоб узяти таке, не
знать яке.
— Ну, я тобі в пригоді стану!
Та як свисне!.. То так гад усякий: і жаби, і ми­
ші, і щурі, і веретільниці, і гадюки — позлазились
усі. Панна і питається їх:
— Не знаєте ви, як іти туди, не знать куди, узя­
ти те, не знать яке?
— Не знаємо, може, та крива жаба знає, але
ще її немає.
Коли трохи згодом аж і та жаба шкутильгає.
Питається нанна її.
— Ні, не знаю,— каже жаба,— моя сестра
скакуночка-лаїгушечка знає.
— А де ж вона?
— У синім морі, під білим каменем піну їсть.
— А скажи їй, щоб зараз тут була.
Та жаба зараз і пошкутильгала. Коли трохи
згодом та скакуночка-лалушечка й біжить, така
здорова, як хата, а хвіст такий, як найвшца сосна.
Панна й каже їй:
— Заведи цього чоловіка туди, не знать куди,
щоб він узяв те, не знать яке.
Та екакуночка-лапушечка каже стрільцевімолодцеві:
— Сідай на мене.
Він сів. Та скакуночка-лапушечка як ступне, то
миля, а як плигне, то дві. От біжить, а далі каже:
128

— Ану, залізь мені на хвіст та подивись, чи не
видко? .
Задерла хвіст, він і поліз, подивився:
— Ні,— каже,— не чутно й не видної
Вона знову біжить та знов задерла хвіст та
каже:
— Ану знов залізь та подивись!
Він виліз, подивився та fi каже:
— Якась хатка на курячій ніжці вертиться.
— Ну, то злізь та йди в ту хатку, то візьмеш те,
не знать яке.
Він зліз та й пішов у ту хатку. Дивиться він —
нема нічого, тільки посеред хати лежить таке..,
він його узяв та й сховав у грубу. Коли трохи зго­
дом прилітає змій з дванадцятьма головами.
— Еге, еге!— каже.— Руська кров пахне!
А те перекинулось такою панною, що й у світі
нема кращої, та й каже:
— То ти, мій миленький, по світу налітався,
руської крові напахався.
— Може, й так! — каже змій.— Юрзо-Мур­
зо! — каже до тієї панни.— Щоб було мені їсти й
пити!
Та Юрза-Мурза зробила так, що всякі наїдки й
напитки стали перед тим змієм. Змій сів та й
їсть, а Юрза-Мурза йому послуговує. Пообідав­
ши, змій полетів, а Юрза-Мурза поприбирала
все те... а стрілець-молодець виліз із-під груби та
й каже:
— Юрзо-Мурзо, щоб було їсти й пити на
двох!
Юрза-Мурза зробила так, що, чого тільки душа
забажає,— все стало иа столі. Стрілець-молодець
сів та й каже:
— Юрзо-Мурзо, сідай та обідай зі мною та бу­
деш мені за сестру.
Та Юрза-Мурза сіла з ним та пообідала, а стрі­
лець-молодець і каже:
129

— Зроби так, щоб для нас двох була карета,
та поїдемо зі мною.
Юрза-Мурза зробила так, що перед ними стала
карета. Сіли вони та й поїхали.
Приїздять вони до моря. Юрза-Мурза зробила
човен, та й пливуть вони собі. А той дванадцятиголовий змій як оглядівся, що нема Юрзи-Мурзи,
та за ними в погоню. Як догнав їх та тільки роз­
зявив рота, щоб їх проглинути, а стрілець-моло­
дець як махнув рушником, так усі дванадцять го­
лів і злетіли! А ті поплили собі далі.
Переплили вони море та заїхали до якогось діда
на ніч. А в того діда був капшук, що як розшморг­
неш, то які схочеш коні вискочать.
Дід той і каже стрільцеві-молодцеві:
— Дай мені Юрзу-Мурзу, а я тобі дам цього
капшука.
Стрілець-молодець і не хоче, а Юрза-Мурза
шепче йому нищечком:
— Бери! Я від нього утечу до тебе, то в тебе
і я буду, і капшук.
Стрілець-молодець помінявся з дідом. Тільки-но
стрілець виїхав у поле, а Мурза втекла до нього,
поїхала до царя та зараз побила царя і його слуг.

Видимо й Невидимо
Був собі пан та лакей. То як були ще вони мали­
ми, так укупі грались і все у них зарівно; а як
став панич паном, то так зненавидів того лакея,
що давай вигадувати та приказувати, щоб він зро­
бив те й те, та все таке, щоб його можна було зни­
щити.
Усе те лакей поробить, живим і вернеться.
От раз загадує йому:
— Принеси мені,— каже,— Видимо й Неви­
димо.
130

Той іде — плаче та й прийшов десь у ліс, та
такий страшенний, що господи! Дивиться —
стоїть хатка, він і пішов у ту хату та й заховався
під припічок. Коли це був обід, приходить дід та
й гукає:
— Видимо й Невидимо, подай стіл!
Тут відразу де не взявся стіл, а на ньому усякі
напитки і наїдки. От дід напився, наївся та:
— Видимо й Невидимо, прибери!
Зараз де все оте і поділось.
А той лакей з-під припічка усе те бачить. От як
дід пішов, лакей виліз.
— Ану,— каже,— і я зажадаю того собі. Ви­
димо й Невидимо, подай стіл!
Зараз де що і взялось.
Він напився, наївся, тоді й питає:
— А що, Видимо й Невидимо, може, тобі у цьо­
го хазяїна набридло?
— Та набридло,— каже.
— Так ходім зо мною.
— Ходім.
Ото і пішли. Він що версту відійде — гукає:
— Видимо й Невидимо, чи ти тут?
— Тут, тут, хазяїне, не бійсь, я не останусь.
Коли це ідуть, бачить він, що покої будуються,
людей нікого не видно, а один тільки топір: сам
і теше, сам і рубає, а що треба підняти, топір
устромиться — сам і нагору витягне. Видимо
й Невидимо йому і каже:
— Поміняй мене на топір-саморуб, а я у тебе
знов буду, як тільки гукнеш.
От то тільки сказано, а тут і дідок іде, він і каже:
— Проміняй мені, діду, цей топір на Видимо
й Невидимо.
— Яке ж воно?
Він тоді зараз:
— Видимо й Невидимо, подай стіл!
Де що і вродилось. Дідок напився, наївся.
131

— Це ,— каже,— добра штука! Чому не про­
міняти?
Та й віддав йому той топір.
От він вийшов за кряж та:
— Видимо й Невидимо!
— Тут, тут, хазяїне, коло тебе,— озивається.
От випало йому знов іти лісом. Іде він і бачить,
що скаче кругом лісу ломачка, а в лісі ходить
ДІДОК.

— Що це,— питає,— діду, у тебе таке?
— Та це ломачка-самобійка, ось дивись.
— Ану,— каже,— дубинко-самобійко, ходи!
Та ломачка як почала скакати! Що не скочить,
то дуба ізвалить, то ізвалить. Він тоді до свого:
— Видимо й Невидимо, подай стіл!
Зараз де що і взялось. Дід напився, наївся та
й пристав до нього:
— Проміняй мені його на ломачку-самосійку
та й проміняй.
А Видимо й Невидимо і каже йому:
— Та й проміняй, бо я знов у тебе, як гукнеш,
буду.
Він проміняв, узяв ту ломачку-самобійку, ви­
йшов з лісу та:
— Видимо й Невидимо!
— Тут, тут, хазяїне, коло тебе.
Ось приходять вони у місто. Зайшов він у трак­
тир, зараз як закомандує:
— Видимо й Невидимо, подай стіл!
Відразу де що і взялось. Він напився, наїв­
ся та ще коло себе чоловік десять нагодував та
тоді:
— Видимо й Невидимо, прибери!
Де що і поділось.
А у тому трактирі гуляв вояк, побачив та й
каже:
— Це ще не штука, а от штука! Ану, прути,
нуте!
132

Де не взялись прути, як заходились, так коло
нього аж свистять.
— Ось проміняй,— каже,— мені на твоє Ви­
димо й Невидимо.
А Видимо й Невидимо:
— Та проміняй,— каже,— я знов у тебе буду.
Він проміняв його на ті прути, та тільки вийшов
за місто, та:
— Видимо й Невидимо!
— Я тут, тут, хазяїне,не бійсь,— озивається.
От прийшов він до свого пана, а в нього саме
гості були, та сусідів понаїздило такого! Пан як
побачив, що він вернувся, кричить:
— Ей, подать канчук.
— Ні,— каже,— підожди! Бий гостей, ломачко-самобійко, та добре бий!
Як почала та ломачка гостей чистити! Що шь
била, а що повтікали. Він тоді до прутів:
— Прути, нуте!
Як візьмуться ж ті прути коло пана! От як від­
чистив добре пана, що той йому нічого вже не
каже, тоді давай будуватись. Ломачка-самобійка
дуби валить, топір-саморуб сам тягає, сам рубав,
сам і теше, а він тільки походжає і не приказує.

Летючий корабель
Були собі дід та баба, а в них було три сини:
два розумні, а третій дурний. Розумних же вони
й жалують, баба їм щонеділі білі сорочки дає,
а дурника всі лають, сміються з нього, а він знай
на печі у просі сидить, в чорній сорочці, без штан­
ців. Як дадуть, то й їсть, а ні, то він голодує.
Аж ось прийшла чутка, що так і так: прибув
такий царський указ, щоб зібралися до царя
на обід, і хто збудує такий корабель, щоб літав,
і приїде на тім кораблі, за того цар дочку віддає.
133

Розумні брати й радяться:
— Піти б то, може, нам, де наше щастя зако­
тилося !
Порадились, просяться в батька та в матері:
— Підемо ми,— кажуть,— до царя на обід:
загубити — нічого не загубимо, а може, там де
наше щастя закотилося!
Батько їх умовляє, мати їх умовляє... Ні!
— Підемо, та й годі! Благословіть нас на до­
рогу.
Старі,— нічого робити,— взяли поблагосло­
вили їх на дорогу, баба надавала їм білих паля­
ниць, спекла порося, пляшку горілки дала,— пі­
шли вони.
А дурень сидить на печі та й собі проситься:
— Піду і я туди, куди брати пішли!
— Куди ти, дурню, підеш? — каже мати.—
Там тебе й вовки з’їдять!
—- Ні,— каже,— не з’їдять, піду!
Старі з нього спершу сміялись, а то давай лая­
ти. Так ні! Вони бачать, що з дурнем, мовляв,
нічого не зробиш,— та й кажуть:
— Ну йди, та щоб ти вже й не вертався, й щоб
не признавався, що ти наш син.
Баба дала йому торбу, наклала туди чорного
черствого хліба, пляшку води й випровадила його
з дому. Він і пішов.
Іде та йде, коли зустрічає на дорозі діда: такий
сивий дідуган, борода зовсім біла, аж до пояса.
— Здорові, діду!
— Здоров, сину!
— Куди йдете, діду?
А той каже:
— Ходжу по світу, з біди людей виручаю. А ти
куди?
— До царя на обід.
— Хіба ти,— питає дід,— умієш зробити та­
кий корабель, щоб сам літав?
134

— Ні,— каже,— не вмію!
— То й чого ж ти йдеш?
— А бог його знає,— каже,— чого! Загуби­
ти — не загублю, а може, там де й моє щастя за­
котилося.
— Сідай же,— каже дід,— та спочинеш трохи,
пополуднуємо. Виймай, що там у тебе в торбі.
— Е, дідусю, нема тут нічого, самий черствий
хліб, що ви й не вкусите.
— Нічого, виймай!
От дурень виймає, аж з того чорного хліба та
такі стали паляниці білі, що він ізроду й не їв
таких: сказано, як у панів.
— Ну, що ж,— каже дід,— як його, не пивши,
полуднувати? Чи немає там у тебе в торбі го­
рілки?
— Де б то вона в мене взялась? Є тільки води
пляшка!
— Виймай! — каже.
Він вийняв, покуштував — аж там така гарна
горілка стала!
— От бач,— каже дід,— як бог дурнів жа­
лує!
От вони розіслали свитки на траві, посідали,
давай полуднувати. Пополуднували гарненько,
подякував дід дурневі за хліб, за горілку та й
каже:
— Ну, слухай, сину: йди ж тепер ти в ліс та
підійди до дерева, та перехрестися тричі й удар
сокирою в дерево, а сам мерщій падай ниць і ле­
жи, аж поки тебе хто не розбудить: тоді,— ка­
же,— тобі корабель збудується, а ти сідай на ньо­
го й лети, куди тобі треба, тільки по дорозі бери,
кого б там не стрів.
Дурень подякував дідові і розпрощався: дід пі­
шов своєю дорогою, а дурень пішов у ліс.
От увійшов у ліс, підійшов до дерева, цокнув
сокирою, упав ниць та й заснув.
135

Спав, спав... Коли це за який там час чує —
хтось його будить.
— Уставай, уже твоє щастя поспіло, вставай!
Дурень прокинувсь, коли гляне — аж стоїть ко­
рабель: сам золотий, щогли срібні, а паруси шов­
кові так і понадимались — тільки летіти! От він,
недовго думавши, сів на корабель, той корабель
знявся й полетів... Як полетів та й полетів —
нижче неба, вище землі — й оком не зглянеш!
Летів-летів, коли дивиться дурень: припав чо­
ловік на шляху до землі вухом та й слухає. Він
і гукнув:
— Здорові, дядьку!
— Здоров, небоже!
— Що ви робите?
— Слухаю,— каже,— чи вже позбирались до
царя на обід люди.
— А хіба ви туди йдете?
— Туди.
— Сідайте зо мною, я вас підвезу.
Той сів. Полетіли.
Летіли-летіли, коли дивляться: іде чоловік шля
хом — одна нога за вухо прив’язана, а на одній
скаче.
— Здорові, дядьку!
— Здоров, небоже!
— Чого ви на одній нозі скачете?
— А того,— каже,— що коли б я відв’язав
другу, то за одн ім ступнем увесь би світ пересту­
пив. А я,— каже,— не хочу...
— Куди ж ви йдете?
— До царя на обід.
— Сідайте з нами.
— Добре.
Той сів, знову полетіли.
Летіли-летіли, коли дивляться: стоїть на дорозі
стрілець і прицілюється з лука, а ніде не видно ні
птиці, нічого.
136

Дурень і крикнув:
— Здорові, дядьку! Куди ви цілитеся, що не
видно ні птиці, нічого?
— То що, що не видно? То вам не видно, а мені
видно!
— Де ж ви її бачите?
— Ет,— каже,— там, за сто миль, сидить на
сухій грушці!
— Сідайте з нами!
Він і сів. Полетіли.
Летіли-летіли, коли дивляться: іде чоловік і
несе за спиною повний мішок хліба.
— Здорові, дядьку!
— Здоров!
— Куди ви йдете?
— Іду,— каже,— добувати на обід хліба.
— Та в вас і так повен мішок!
— Що тут цього хліба! Мені й на один раз по­
снідати не стане.
— Сідайте з нами!
— Добре!
Сів і той. Полетіли.
Летіли-летіли, коли дивляться: ходить чоловік
коло озера, мов чогось шукає.
— Здорові, дядьку!
— Здоров!
— Чого ж ви тут ходите?
— Пити,— каже,— хочеться, та ніяк води не
знайду.
— Таж перед вами цілісіньке озеро, чому ж ви
не п’єте?
— Ет, що тут цієї води! Мені й на один ковток
не стане.
— Так сідайте з нами!
— Добре!
Він сів, полетіли.
Летіли-летіли, коли глянули: аж іде чоловік
у село й несе куль соломи.
138

— Здорові, дядьку! Куди це несете солому?
— У село,— каже.
— Ото! Хіба в селі нема соломи?
— Є,— говорить,— та не така!
— А хіба це яка?
— А така,— каже,— що яке б душне літо не
було, а тільки розкидай цю солому, то зараз де не
візьметься мороз і сніг.
— Сідайте з нами!
Той сів, і полетіли далі.
Летіли-летіли, коли дивляться: іде чоловік у ліс
і несе в’язку дров за плечима.
— Здорові, дядьку!
— Здоров!
— Куди ви дрова несете?
— У ліс.
— Ото! Хіба ж у лісі нема дров?
— Чому нема? Є,— говорить,— та не такі.
— А які ж?
— Там,— каже,— прості, а це такі, що як тіль­
ки розкидати їх, так зараз де не візьметься вій­
сько перед тобою!
— Сідайте з нами!
І той згодився, сів, та й полетіли.
Чи довго вони летіли, чи не довго, а прилітають
до царя на обід. А там серед двору столи понастав­
лені, понакривані, бочки меду та горілки повико­
чувані — пий, душе, їж, душе, чого забажаєш!
А людей,— сказано,— півцарства зійшлось: і
старі, і малі, і пани, і багаті, і старці убогі. Як на
ярмарку.
Дурень прилетів із товариством на тім кораблі,
спустився в царя перед вікнами, повиходили вони
з корабля й пішли обідати.
Цар дивиться у вікно — аж хтось прилетів на
золотім кораблі. Він лакеєві й каже:
— Піди спитай, хто там золотим кораблем
прилетів!
139

Лакей пішов, подивився, приходить до царя:
— Якась,— каже,— мужва обідрана!
Цар не вірить:
— Як,— каже,— можна, щоб мужики на зо­
лотім кораблі прилетіли? Ти, мабуть, не допи­
тався.
Взяв та й пішов сам між люди.
— Хто,— питає,— тут на цім кораблі при­
летів?
Дурень виступив:
— Я ! — каже.
Цар як подивився, що в нього свиточка — латка
на латці, штанці — коліна повилазили, то аж за
голову взявся: «Як-таки, щоб я свою дитину та за
такого холопа віддав!» Що ж його робити? І давай
йому загадки загадувати.
— Піди,— каже на лакея,— скажи йому, що
хоч він і на кораблі прилетів, а як не добуде води
живущої й цілющої, поки люди пообідають, то не
то що царівни не віддам, а оце меч — а йому го­
лова з плеч!
Лакей і пішов.
А Слухало, той самий, що припадав до землі ву­
хом, підслухав, що цар казав, та й розказав дур­
неві. Дурень сидить на лаві (такі лави кругом
столів пороблено) та й журиться: не їсть, не п’є.
Скороход побачив:
— Чому ти,— питає,— не їси?
— Де вже мені їсти! І в пельку не йде.
І розказав —так і так:
— Загадав мені цар, щоб я, поки люди пообі­
дають, добув води живущої і цілющої... Як же
я її добуду?
— Не журись! Я тобі дістану!
— Ну, гляди!
Приходить лакей, дає йому царський наказ,
а він уже давно знає, як і що.
- Скажи,— говорить,— що принесу!
140

От лакей і пішов.
А Скороход відв’язав ногу від вуха та як мах­
нув,— так в одну мить і набрав води живущої і
цілющої.
Набрав, утомивсь.
«Ще,— думає,— поки обід, вернуся, а тепер
сяду під млином, відпочину трохи».
Сів та й заснув. Люди вже обід кінчають, а його
нема. Дурень сидить ні живий ні мертвий. «Про­
пав!» — думає.
Слухало взяв, приставив до землі вухо — давай
слухати. Слухав-слухав.
— Не журись! — каже.— Під млином спить,
вражий син.
— Що ж ми будемо тепер робити? — каже
дурень.— Як би його збудити?
А Стрілець каже:
— Не бійся: я збуджу!
От як нап’яв лук, як стрельне — як торохне
стріла в млин, аж тріски полетіли... Скороход про­
кинувсь — мерщій туди! Люди обід тільки що
кінчають, а він приносить ту воду.
Цар — що робити? Ну загадувати другу за­
гадку: як із’їсть із своїм товариством за одним
разом шість пар волів жарених і сорок, печей хлі­
ба, тоді, каже, віддам свою дитину за нього, а не
з’їсть, то от мій меч — а його голова з плеч!
Слухало й підслухав та й розказав дурневі.
— Що ж мені тепер робити? Я й одного хліба
не з’їм! — каже дурень.
Та й знову зажурився — аж плаче.
А Об’їдайло й каже:
— Не плач, я за вас усіх поїм, і ще буде й мало.
Приходить лакей: так і так.
— Добре,— каже,— нехай дають.
От нажарили дванадцять биків, напекли сорок
печей хліба. Об’їдайло як почав їсти — усе дочи­
ста поїв, ще й просить:
141

— Ех,— каже,— мало! Хоч би ще трошки
дали!..
Цар бачить, що нічого не вдіє,— знову зага­
дав загадку, щоб сорок сорокових кухлів води ви­
пив за одним духом і сорок сорокових кухлів
вина, а не вип’є — мій меч — його голова з плеч!
Слухало підслухав — розказав; дурень плаче.
— Не
плач! — каже
Обпивайло.— Я,—
каже,— сам вип’ю, ще й мало буде.
От викотили їм по сорок сорокових кухлів води
й вина.
Обпивайло як узяв пити, все до каплі видув ще
й підсміюється.
— Ех,— каже,— мало! Хоч би ще трохи —
ще б випив.
Цар бачить, що нічого з ним не вдіє, та й думає:
«Треба його, вражого сина, зо світу звести, а то
він мою дитину занапастить!» От і посилає до
дурня лакея:
— Піди скажи, що казав цар, щоб перед він­
цем у баню сходив.
А другому лакеєві загадує, щоб пішов сказав,
щоб баню чавунну напалили: «Там він, сякий-такий, і зажариться!» Грубник натопив баню — так
і пашить: самого чорта, мовляв, можна зажарити!
Сказали дурневі. От він іде в баню, а за ним
слідком іде Морозько з соломою. Тільки що уві­
йшли в баню, аж там такий жар, що не можна ви­
держати. Морозько розкинув солому — й відразу
так стало холодно, що дурень насилу обмився,
та швидко на піч, та там і заснув, бо намерзсятаки добре! Вранці відчиняють баню, думають —
тільки з нього попілець зостався,— аж він лежить
на печі; вони його й збудили:
— Оце,— каже,— як я міцно спав!
Та й пішов із бані.
Доповіли цареві, що так, мовляв, і так: на печі
спав, і в бані так холодно, наче цілу зиму не топ­
142

лено. Цар засмутився дуже, що його робити? Думав-думав, думав-думав...
— Ну,— каже,— як дістане мені на ранок полк
війська, то вже дам свою дочку за нього, а не ді­
стане, то от мій меч — йому голова з плеч!
А сам думає: «Де-таки вже простому мужикові
полк війська добути? Я цар, та й то!..» От і дав
наказ.
Слухало ж підслухав і розказав дурневі. Ду­
рень знову сидить та й плаче:
— Що мені тепер робити на світі? Де я того
війська добуду?
Іде на корабель до товариства:
— Ой виручіть, братця! Виручали не один раз
із біди і тепер виручіть! А то — пропав я на світі!..
— Не плач,— каже той, що ніс дрова,— я тебе
виручу.
Приходить слуга:
— Казав наш,— каже,— цар, як поставиш
завтра на ранок цілий полк війська, тоді — твоя
царівна!
— Добре, зроблю! — каже дурень.— Тільки,—
каже,— скажи цареві, як не віддасть ще й тепер,
то я на нього війною піду й силою царівну візьму.
Уночі повів товариш дурня в поле й поніс із
собою в’язку дров. Як почав він ті дрова розкида­
ти, як почав розкидати, то що кине — то й чоло­
вік, що кине — то й чоловік! І такого війська на­
бралось, господи! На ранок прокидається цар —
аж чує: грають. Він питає:
— Що там так рано грає?
— То,— кажуть,— той своє військо муштрує,
що на золотім кораблі прилетів.
Цар тоді бачить, що нічого не вдіє, і звелів його
покликати до себе.
Приходить лакей, просить. А дурень такий став,
що його й не пізнаєш: одежа на ньому так і сяє —
шапочка золота, а сам такий гарний, що й не
143

сказати! Веде він своє військо, сам на воронім
коні попереду, а за ним старшина... Підступив
під дворець:
— Стій! — крикнув.
Військо у лаву стало — як перемите! Він пішов
у дворець; цар його обіймає, цілує:
— Сідай, мій зятю любий!
Вийшла й царівна; як побачила — аж засмія­
лась: який у неї гарний чоловік буде!
От їх швидко й повінчали, такий бенкет задали,
що аж до неба дим пішов.

Нещасний Данило
Був собі Нещасний Данило. Де вже він не
ходив, де не служив — усе, що не заробить, так як
за водою і піде — нічого в нього нема. От і найняв­
ся він до чоловіка.
— Посійте мені десятину пшениці, то я вам по­
служу год.
Став він служить, стала його пшениця сходить,
стала хазяйська в стрілки йти, а його вже в колос,
хазяйська — в колос, а його вже й поспіла.
— Ну,— каж
е,— завтра піду скосю, то це мені
і буде.
Коли се вночі набігла туча, як ударив град —
вибило пшеницю.
Пішов він, плаче.
— Піду,— каж
е,— ще де в другім місці наймусь,
то бог погодить.
Приходить до другого хазяїна.
— Візьміть мене,— каж
е,— в год, я вам хоть он
за те поганеньке лоша служить буду.
Став він служить, стало те лоша поправляться,
така з нього путня коняка вийшла! «Оце,— ду­
ма,— дослужу та й поїду».
Коли се в ночі набігли вовки і розірвали.
144

Плаче він:
— Піду ще де наймусь.
Приходе ще до чоловіка, а у того чоловіка та
на могилі камінь лежав. Хто його зна, де він і
взявся, може, його ніхто і не рушив одвіку.
— Наймусь я,— каж
е,— до вас за цей камінь.
Став він служить, став той камінь міняться,
стали по ньому різні цвіта: один бік червоний,
другий — срібний, третій — золотий.
— Ну,— каж
е,— камінь вже нікуди не дінеться.
Коли се завтра так йому строк, а щось прийшло
і стягло той камінь... Плаче він, жаліється, що от
стільки служив, нічого йому бог не дає.
— Що ж,— кажуть,— як ти такий нещасний,
іди ти до царя, як він нам всім отець, то він і тебе
прийме.
Послухав він, пішов до царя, цар і помістив його
в двірню:
— Роби,— каж
е,— що буде, подивлюсь, який ти
нещасний.
От дивиться цар, що Данило, що не зробе, то
лучче його не буде, та й каж
е йому:
— Що ж, ти кажеш, що ти нещасний, а що не
зробиш, то кращого не буде. Хочу я тебе нагоро­
дити.
Взяв насипав три бочки: одну — золота, дру­
гу — вугілля, а третю — піску і каж
е:
— Як угадаєш, де золото, буть тобі царем, а
як вугілля — буть тобі ковалем, а як де пісок, то
і вправду ти нещасний. Дам я тобі коня і зброю, і
їдь ти з мого царства.
От ходив він, ходив, лапав, лапав...
— Ось,— каж
е,— золото.
Розбили, аж пісок.
— Ну,— каж
е цар,-— вправду ти безщасний. їдь
з мого царства, мені таких не треба.
Дав йому орудіє, зброю, козацьку всю одежу,
він і поїхав.
145

Їде він день, їде і другий — нема ні йому, ні
коню їсти. їде третій день — бачить: стіг сіна
стоїть.
— Це,— каж
е,— хоть не мені, так коню буде.
Став до стога під’їздить — він і зайнявсь. Плаче
Данило, тільки чує — щось кричить зі стога:
— Рятуй мене, бо згорю!
— Як же я тебе,— каж
е,— рятуватиму, що я і
сам не приступлюсь.
— А ти,— каж
е,— подай своє орудіє, я вхватюсь,
а ти і витягнеш.
Подав він туди орудіє і витяг таку здоровенну
гадюку.
«Таке!» — дума.
А вона йому і каж
е:
— Коли ти мене витяг, то одправ і додому.
— Як же я тебе одправлю?
— Бери мене,— каж
е,— на коня, та куди я буду
головку хилить, туди і верни.
От хиле вона головку, а він поверта. їхали, їха­
ли і приїхали до такого дворища, що любо й по­
дивиться.
Злізла вона і каж
е:
— Перестій же ти тут, а я до тебе скоро вийду.
Сказала і полізла під ворота.
Стояв він, стояв. Ждав, ждав, плаче, а тут і
вона виходе такою розубраною, красивою бари­
нею, одчиня ворота:
— Веди,— каж
е,— коня та закусиш і спочинеш.
Пішли в двір, а посеред двора дві кринички. На­
брала вона з одноєї стаканчик води, поставила,
сипнула жменю вівса.
— Став,— каж
е,— коня.
«Таке,— дума,— три дні ми не їли, не пили,
а вона, як на сміх, жменю вівса дала».
Пішли в горницю, вона і йому шматочок булоч­
ки і стаканчик води поставила.
— Що ж мені тут їсти?
146

Коли гляне в вікно — овес і вода цілі, а кінь
уже наїдається.
Гризнув він булочки, хлебнув води — уже на­
їдається, а все ціле.
— Що,— каж
е,— наївся?
— Спасибі, вже.
— Ну, лягай же спочинь.
Встає він на другий день, вона йому і кае:
— Кинь ти мені своє орудіє, коня і одежу, а я
тобі дам свою.
Дає йому сорочку і орудіє.
— Це,— каж
е,— таке орудіє, що скільки б сили
не було, як махнеш, якого не дістанеш, то той
тільки в живих буде, а сорочка така, що тебе, як
надінеш, ніщо не візьме. І їдь ти до такого-то трахтиря, там тобі об’являть, що їхній цар визива бо­
гатиря, то як поїдеш до його і женишся, то жінці
тій до семи год правди не кажи.
От простились, він і поїхав.
Приїжджа до трахтиря, його розпитують, що та
відкіля. Як узнали, що з чужої землі, і кажуть
йому:
— Найшла на нашого царя чужа земля, не
може цар сам одбиться, а виклика богатиря, щоб
його царство одвоював, його дочку забрав і його до
смерті догодував.
Показали йому, куди їхать,— він і поїхав.
Доступив до царя:
— Так,— кае,— і так, можу я цю чужу землю
одбить, дайте мені тільки двох козаків, як що слу­
читься, щоб звістили.
Виїхав він з козаками в поле.
— Лягайте,— каж
е,— спіть, а я постережу.
Тільки ті поснули, біжить чужа земля.
— Звертай! — кричить.
— Ні,— каж
е,— звертай ти.
Чужа земля як зачала кулями кидать, як зача­
ла кидать, чисто тих козаків покрила.
147

Він тоді як махне своїм орудієм,— яких тільки
не достав, то ті і живі остались.
Одбив. Ото раді йому такі всі, одгуляли весілля.
Сів він на царство і живе собі.
А та чужа земля давай до царівни підшанцьо­
вуватись:
— Що ти пішла за такого, що хто його зна і від­
ки він, а ми все ж царі. Ти взнай, чим він орудує,
то ми його стребим, а тебе заберем.
Вона і давай його випитувать.
— Що ж,— кае,— вся сила (моя) от в сих
перчатках.
Вона їх з його сонного зняла та й оддала їм (во­
рогам).
От виїжджа він на охоту, вони (вороги) пере­
стріли його — давай тими перчатками махать,
а він як махнув своїм орудієм — котрих побив,
а тих привів і в темницю посадив.
Вона знов до його:
— Де та й де ваша сила?
— Сила моя,— каж
е,— в оцих сапогах.
Вона і чоботи зняла... і оддала.
Виїхали вороги проти нього. Він таки котрих
побив, а котрих забрав та в темницю поса­
див.
Та вже в третій раз признався:
— Сила моя,— каж
е,— в сьому орудію, та на
мені сорочка така, що мене ніщо не візьме.
Давай вона його улещати.
— Ви б,— каж
е,— в баню сходили та змились,
мій батюшка завжди так робив.
Він і піддавсь.
Тільки що роздягся, вона і підмінила його ору­
діє і сорочку та й оддала тим (ворогам).
Виходе він з бані, тут його взяли посікли, пору­
бали, склали в мішок, положили на коня і пу­
стили.
От кінь ходив-ходив, блудив-блудив, та згадав
148

старе місце, де жив, та й прибивсь до свого дво­
рища.
А та його добродітелька побачила та й каж
е:
— Е,— каж
е,— щось уже Данилові заподіялось.
Зараз взяла його, перебрала, перечистила, зло­
жила, з одного колодязя набрала цілющої води,
а з другого живлющою покропила — він і ожив.
— А що,— каж
е ,— я ж тобі казала, не кажи до
семи год жінці правди,— не послухав.
Він уже стоїть та мовчить.
— Ну,— каж
е,— перепочинь, та я тобі ще щось
друге дам.
На другий день дає йому вона ретязь і прика­
зує:
— Дивись, їдь же до того трахтиря, де і вперше
був. Та як станеш вранці вмиваться, проси (трах­
тирщика), щоб він бив тебе цим ретязем
якдуж подовж спини. Як тільки ти води хлюпнеш,
то знову будеш у жінки. Та тепер їй уже нічого
не кажи.
От поїхав він до того самого трахтирщика,
переночував, як став вмиваться і просе:
— Як хлюпну я, хазяїне, в перший раз води, то
бийте мене цим ретязем подовж спини скільки
сили.
От хлюпнув він, той як учеше його по спині,
він і перекинувсь конем, та таким конем, що любо
£ подивиться. Хазяїн так рад, так рад: «От,— ду­
ма,— одного привів, а другим сам став».
Зараз на ярмарок, став продавать, а цар і по­
бачив.
— Продай,— каж
е,— що тобі дать?
— Та давайте п’ять тисяч.
Цар вийняв гроші, взяв і оддав. Приходе в
дворець, хвалиться:
— Піди, душенько, подивись, яку я ето лошадь
укупив.
Пішла вона. Як глянула:
149

— Е,— каж
е,— це моя погибель. Треба його за­
різати.
— Що ти, душенько,— як можна?
— Ні, заріж та й заріж!
Стали готовить ножі, сокири, а дівчинка при­
бігла, обніма його та й каж
е:
— Коню мій любий, коню хороший, який ти
прекрасний, та будуть тебе різать.
А він до неї і гиготить:
— Ти,— каж
е,— дивись, де перша крапля крові
упаде, то візьми ту краплю і закопай у саду.
Зарізали його, дівчинка зробила, як він наказу­
вав: понесла в сад і закопала. І виросла з тієї крові
така вишня! Один лист срібний, другий золотий,
третій ще який — все різні.
Пішов раз цар у сад, угледів ту вишню, любує її
та хвалиться цариці:
— Подивись, яка у нас в саду вишня хороша.
Хтозна, коли і виросла.
Та як глянула:
— Е,— каж
е,— це моя погибель. Треба її зру­
бать.
— Що ти, як можна, сама лучча в саду краса
та зрубать?
В одно:
— Зрубай!
Стали готуватись, а дівчинка прибігла та:
— Вишенько моя, вишенько, яка ти хороша.
З коня вродилась, та будуть тебе завтра рубать.
— А ти,— каж
е,— дивись, де перша тріска впа­
де, то візьми і пусти на воду.
Зрубали вишню, дівчинка все зробила, як він
казав, пустила трісочку — і такий з неї селезень
виливсь, що любо й подивитись.
От пішов цар на охоту, як побачив, а він так
сам до рук і йде! Цар одежу з себе, в воду — і
поплив за ним. Той далі — та й мане.
Та манув, ману в, як одвів од берега, тоді як
150

схватиться, упав на березі, перекинувся чолові­
ком, надів свою одежу, а то Данилова одежа і
була.
— А пливи,— каж
е,— сюди.
Приплив той, він (Данило) його вбив, пішов у
дворець.
— А де тут така-то дівчина?
Показали йому.
— Ну,— каж
е,— ти мене вдруге на світ родила!
Та й став з нею жить, а свою жінку до хвоста
коня прив’язав і розметав.

Іван-царевич і залізний вовк
Був собі цар та мав сина Йвана. От Йван-ца­
ревич поїхав раз на охоту. Приїхав у темний ліс
і став гулять конем. Дивиться він, коли лежить
пташка з золотими крильцями. Тільки що намі­
ривсь стрілять, а позад його щось як зашелестить!
Він оглядівсь, коли біжить залізний вовк та іі
каже:
— Давно вже я по лісу гуляю, та не бачив ні­
коли царевича, а тепер уже наїмсь царського
м’яса.
— Не їж мене,— каже царевич,— лучче візь­
ми з мене, що тільки хоч.
— Ну,— каже вовк,— тоді я тебе з’їм, як бу­
деш женитись.
Довго Йван-царевич не женивсь, а потім батько
його й каже:
— Женись, сину. Вже пора.
Ні,— каже царевич,— не хочу, бо як їздив
на охоту, то вовк казав — з’їм, як оженюсь.
Батько йому й каже:
— Ні, не бійся, у мене є багато війська. Воно
застреле вовка.
От вони й поїхали у друге царство сватать ца­
рівну. Засватали царівну, пішли в церкву повін­
151

чались, а потім забрали царівну і приїхали додо­
му свадьбу грать. Звелів цар війську обступить
кругом хату, а молодих завели за стіл і зачали
гулять... І тільки що стали музики грать та танцю­
вать молоді, коли чують — військо кричить:
— Вовк біжить! Вовк біжить!
Став добігать залізний вовк до хати, а солдати
давай його стрілять. Стріляли, стріляли — нічого
не зроблять — біжить напрямки та кусається.
Бачить царевич, що вовк добіга до вікна і скоро
в хаті буде, та й кричить:
— Сідлайте мені прудкого коня!
Солдати осідлали. Йван-царевич сів на коня і
полетів на йому, як птиця, а вовк за ним.
Біжить царевич степом, коли дивиться —
стоїть хата на курячій ніжці. Царевич убіг у хату,
а там сидить відьма з трьома дочками. Поздрасту­
вався царевич, а відьма його й питає:
— Чого сюди зайшов, чи по волі, чи по не­
волі?
— Ні,— каже царевич,— я козак не без долі,
зайшов сюди по неволі.
Відьма й пита царевича:
— Яка тобі неволя?
— Та, що залізний вовк хоче мене з’їсти.
А відьма й каже:
— Бери за себе мою старшу дочку, то я вовка
з’їм.
Поручився царевич брать відьмину дочку. Вовк
біжить — та прямо в хату і вскочив. Відьма за­
раз дала йому їсти, а вовк сів за стіл, каже:
— Ну, як воня руська кость?
Відьма й пита вовка:
— А що,з’їв руського царевича?
— Ні,— каже,— утік.
—- Ну, як не будеш його їсти, то він буде нам
зятем?
(Відьма була жінкою залізного вовка).
152

— Чи так, то й так,— каже вовк,— все одно
ніякий біс не трапляється.
Впустили царевича в хату, а вовк і каже:
— Як маєш талан, що утік, то тепер будеш із
моєю дочкою жить.
Став царевич жить з його дочкою.
От помітили вони, що царевич не дуже любе
відьмину дочку, та й радяться самі між собою, як
би його перевести.
Прикинулась відьмина дочка хворою, і поси­
лають вони його в ліс за живущою і цілющою во­
дою. Пішов царевич до коня та й плаче:
— Тепер уже,— каже,— я пропав.
Кінь і каже:
— Сідай, поїдемо.
Їдуть лісом, коли лежать кгавенята. Став ца­
ревич їх забирать, а стара гава лежить та й кри­
чить:
— Кра, кра! Слихом слихать, як царевича в
вічі видать.
А далі й пита:
— Чи по волі, чи по неволі?
Царевич і отвіча:
— Я козак не без долі, зайшов сюди по неволі.
Кгава й говоре:
— Що хоч візьми, тільки не руш моїх кгаве­
нят.
Царевич й говорить:
— Я з тебе нічого не хочу, тільки дістань мені
живлющої і цілющої води.
— Добре, дістану, бо я цю воду сама й стережу.
Полетіла кгава до малої пташки, звеліла ді­
стать води й приказує їй:
— Як улетиш у колодязь та набереш води, то
не лети вгору, а лети убік.
От пташка набрала води і полетіла убік. Як за­
летіла вона далеко, а кгава тоді й кричить на
весь ліс:
153

Кра, кра!
Змії стерегли воду та почули, що наче кгава
каже: крав, крав — та вставали з місць і пустили
з себе вогонь. Бачать, що не запалили злодія, та й
кажуть кгаві:
— Брешеш ти, ніхто води не крав.
А пташка долетіла вже до Івана-царевича і од­
дала йому воду. Царевич сів на коня й поїхав. їде,
аж стоїть хата, а в тій хаті сидить дід. Царевич
увійшов у хату та й каже:
— Здоров, діду!
— Здоров, Іван-царевич!
— Чи по волі, чи по неволі? — пита дід.
— Я козак не без долі, зайшов сюди по не­
волі,— отвічає царевич.
Розказав Йван-царевич дідові, де бував, що
видав і куди тепер іде.
У діда тоді якраз баба вмерла, і він хотів її вже
ховать, а царевич і покропив бабу живлющою і
цілющою водою, вже й ожила. Дід тоді дає царе­
вичу хусточку і навчає, як вовка стребить.
— Як прийдеш,— каже,— додому, то кинеш
вовкові на шию хусточку, то з його залізо спаде,
і стане він змієм з 12-ма головами, тоді рубай
з правого боку, то зараз 6 голів і одпаде, а потім
з лівого боку зрубаєш і другі 6 голів.
Став царевич з хати виходить, а дід дав йому
ще й рушничок.
— На,— каже,— цей рушничок, та як уже
стребиш залізного вовка, то од’їдеш од відьминої
хати, та вернися назад, махнеш рушничком —
і зробишся котиком, тоді вбіжиш у хату і підслу­
хаєш, що вони будуть балакать, щоб тебе звес­
ти; а як захочеш уп’ять стать чоловіком, то вибі­
жиш надвір, махнеш рушничком і станеш чолові­
ком.
Приїхав царевич і дає воду. Став вовк брать, а
він і кинув вовкові на шию хусточку, поспадало з
154

вовка залізо, і став він страшенним змієм з 12-ма
головами. Царевич рубнув його з правого боку,
а 6 голів так і одлетіли; він повернув шаблю, та з
лівого боку, так і поодлітали останні голови. Тоді
він язики повиймав, попалив голови і все м’ясо
змія і попіл на вітрі розвіяв.
Управився зі змієм, помолився богу, осідлав
коня і поїхав додому.
Виїхав у степ і здумав, що йому дід приказував.
Вернувся він, прив’язав коня до дуба, а сам пішов
до хати, махнув рушничком, зробився котиком,
вбіг у сіни і кричить:
— Няв, няв!
Стара відьма й каже дочкам:
— Пустіть котика в хату, а то той проклятий
царевич перевів нашого хазяїна, то ще й котика
переведе.
Впустили котика в хату.
Посідали втрьох на печі та й радяться, як би
царевича звести. Старша дочка й каже:
— Я піду на степ та зроблюсь криницею, то він
нап’ється води та й здохне.
Менша каже:
— А я піду та стану яблунею золотою, то він
зірве золоте яблуко, з’їсть та й здохне.
Найменша каже:
— Я піду та зроблюсь горницею, а в горниці
буде багато наїдків та напитків, то він ввійде,
наїсться й нап’ється і лусне.
Вислухав котик все, що вони говорили, вийшов
надвір, махнув рушничком та став чоловіком і пі­
шов до коня, сів на коня і їде.
Довго він їхав і захотілось йому пить.
Дивиться — криниця, він зліз з коня і хотів
пить, а кінь йому й каже:
— Не пий, а то вмреш.
Він підійшов до криниці, вдарив по ній навхрест
шаблею, а з неї кров так і потекла.
155

Поїхав дальше. Дивиться — стоїть яблуня, а на
ній золоті яблучка. Він під’їхав до неї, вдарив по
ній навхрест шаблею, а з неї кров так і потекла.
їде він дальше, коли стоїть горниця, а в тій гор­
ниці самі наїдки та напитки. Він встав з коня,
ввійшов у горницю та вдарив навхрест шаблею
по стінах, а з неї кров так і задзюрчала.
Сів тоді Йван-царевич на коня й гайда додому.
Приїхав додому, ввійшов у хату, а йому всі стали
раді-раді. Пообсідали кругом його жінка, батько
й мати, і давай він їм всі свої походіння та історії
розказувати.
Живуть вони тепер з молодою жінкою та цар­
ствують.

Про жар-птицю та вовка
Було в одного царя три сини — два розумні,
а третій дурень. От прийшли вони до батька до
свого та й просять, щоб він відпустив їх поїздити
по світу, подивитися на другі, на інші царства.
От цар їм і каже:
—
Вибирайте собі коней з табунів, яких зав­
годно (а у його багато було, звісно, цар), і їдьте,
куди хочете.
От пригнали ті табуни; почали вони вибирати.
Обидва старші вибрали коней щонайлучших,
а менший, дурень, узяв самого поганішого коня.
От, зібравшись зовсім, виїхали вони усі три од­
нією дорогою. От їдуть та їдуть — усе одна тільки
дорога. Коли дивляться далі — стоять три стовпи
і від кожного стовпа йде дорога: одна прямо, друга
наліво, а третя направо. На тих стовпах було
щось написано; от вони і під’їхали прочитати. От
і читають на однім: «Хто поїде дорогою цією, той
сам буде ситий, а кінь його голодний»; на другім:
«Хто поїде цією дорогою, той сам буде голодний,
156

а кінь ситий»; на третім: «Хто поїде цією дорогою,
у того вовк коня з’їсть».
От поїхали вони далі: старший — по тій дорозі,
що сам буде ситий, а кінь голодний; середуль­
ший — по тій, що сам буде голодний, а кінь його
ситий, а менший, дурень,— по тій, що вовк коня
з’їсть.
Тільки що менший проїхав, іде вовк назустріч
йому і каже:
— Злізай з коня, я його з’їм!
От дурень — нічого робити — узяв сідло на
плечі та й пішов собі дорогою, а коня покинув.
Коли це доганяє його той же самий вовк.
— Сідай,— каже,— на мене і кажи, куди тебе
везти.
А дурень йому в отвіт:
— Вези куди сам знаєш!
От привіз його вовк у великий ліс, а в тім лісі
посеред його стояла хата велика; біля тієї хати
стоїть стовп, на стовпі висить клітка, а у тій клітці
сидить птиця така, аж сяє. От дурень як уздрів її
та й каже вовкові:
— Як би мені украсти цю птицю?
— Йди,— каже йому вовк,— та полізь по стов­
пу, та не берись за вірьовочку, а прямо бери
клітку.
Пішов дурень, зліз на стовп та замість клітки
і зачепив рукою вірьовку — коли це дзвоник:
дзень-дзень-дзень! Вибігають сторожі, що стерег­
ли птицю, та до нього:
— Чого тобі треба?
— Хотів,— каже він їм,— птицю вкрасти.
А сторожі й кажуть йому:
— Це не простая птиця, а жар-птиця. Коли хо­
чеш, щоб ми тобі дали, приведи нам коня до по­
ловини золотого, до половини срібного.
Пішов від них дурень, а вовк і питає його:
— Де ж птиця, що ти хотів украсти?
157

— Нема! — каже дурень.
Розказав йому все, як було, і що треба привести
коня до половини золотого, до половини срібного.
— Сідай же,— каже вовк,— швидше та по­
їдемо.
Сів дурень на вовка і поїхали. їхали, їхали —
от вовк і привіз його знов-таки у ліс, а в тім лісі
стоять усе кам’яні конюшні, а в конюшнях іржуть
коні. От вовк і каже дурневі:
— Іди ж в оцю конюшню та бери першого коня,
та не за вузду, а за гриву.
Пішов дурень у конюшню та й забув знову, що
йому наказував вовк, бере коня за вузду, а удила
тільки — брязь-брязь...
Тут зараз і вискакують сторожі та до нього:
— Чого тобі треба?
— Хотів украсти коня.
— Е, привези нам баришню, що живе за сім
верст відсіль у дубовім гаю, тоді візьмеш коня.
З тим і пішов дурень від них. Прийшов до вовка,
а він його і питає:
— Де ж кінь?
— Нема! — та й розказав йому, як було і чого
требу вали від його сторожі.
— Сідай же швидше, та поїдемо,— каже вовк.
От поїхали. Вовк і привіз його знов у гай дубо­
вий. Коли дивляться — аж по горі ходить баришня з дівчиною, своєю, значить, слугою.
— Іди ж,— каже йому вовк,— до тієї баришні
та скажи їй, що тобі дуже хочеться пити: нехай
вона пошле ту дівчину по воду, а ти бери її скоріш
на оберемок та й неси до мене.
Пішов дурень до баришні та й просить її:
— Пошліть, баришне, по воду: дуже пити хо­
четься.
Вона, почувши це, стала просить його зайти
у хату; він відказується, що йому не можна за­
йти.
158

— От візьми та пошли дівку по воду.
Та й послала, а дурень тоді як ухопить її на
оберемок та мерщій до вовка, сів на нього і поле­
тів, як птиця, навтіки. Прибігли до того місця, де
він крав коня до половини золотого, до половини
срібного, вовк став та й каже йому:
— Я ж перекинусь баришнею, а ти мене відве­
ди і віддай сторожам, та як візьмеш у них коня
наполовину золотого, наполовину срібного, то сі­
дай на його та й їдь швидше по цій дорозі, що до
жар-птиці; я дожену тебе.
Так і зробили. Вовк перекинувсь баришнею;
дурень узяв його, підвів до сторожі та й проміняв
на коня до половини золотого, до половини сріб­
ного.
Потім посадив на коня баришню, ту, що вкрав
собі, сів і сам та й поїхав тим шляхом, що йде
до жар-птиці. А сторожі узяли ту баришню, що
він зоставив їм, принесли їй яблук, ягід і усьогоусього та й давай годувати. От наївсь наш вовк
гарно та й каже їм:
— Випустіть мене трохи погуляти.
Вони й випустили його, та тільки що випусти­
ли —- він зараз і перекинувсь вовком, вони не
уздріли й як, та й побіг собі скільки видно, тільки
курява знялась. Біг-біг він, а далі й наздоганяє
дурня аж там уже, де була жар-птиця, та й знову
каже йому:
— Я ж знову перекинусь конем, а ти від­
веди мене і віддай сторожам, та як візьмеш жарптицю, то сідай на коня та й їдь аж до тієї доро­
ги, де ти розпрощався з братами, там і підождеш
мене. Та тільки не спи,— а то брати уб’ють
тебе.
Дурень так і зробив, як казав вовк: виміняв
жар-птицю, сів на коня, взяв баришню та мерщій
і дременув. От приїздить на те місце, де три дороги
сходяться в одну, та й сів відпочити, а коня пустив
159

пастись. Жар-птиця сидить у клітці та й співає,
а баришня й просить його:
— Не засни ж, будь ласкав, а то брати уб’ють
тебе і мене...
Коли дивиться вона: їдуть два парубки, вона
зараз до дурня — аж він уже спить. Давай вона
його будить: будила-будила — ніяк не розбудить.
От під’їхали туди ж і ті парубки.
— Дивись-но,— каже один,— це ж наш братдурень. Давай уб’ємо його, а коня, жар-птицю і
красну дівицю візьмемо собі!
Так і зробили, як сказали: убили брата і поки­
нули там, а коня, жар-птицю і красну дівицю узя­
ли та й поїхали. Незабаром прибіга й вовк. Ди­
виться, аж дурня вже клює сорока, а гадюка ссе
з його кров. От він зараз гадюку убив, а сороці
й каже:
— Як ти мені не принесеш води цілющої й жи­
вущої, то й тебе уб’ю.
— В чому ж я тобі принесу? — питає сорока.
Він узяв зробив з листя дві коробочки, одну
прив’язав їй до одної ноги, другу до другої та й
пустив її. На другий день прилітає вона до його
в полудень і приносить воду. Тоді він узяв полив
дурня цілющою водою, зцілив його, а далі — жи­
вущою — оживив.
— Та й довго ж як я спав,— каже дурень.
— Якби не я, заснув би ти навіки,— обізвався
вовк.— Сідай швидше та поїдемо, а то старший
брат обвінчається з баришнею.
Сів дурень на вовка, і поїхали.
Приїжджає додому, коли дивиться — стоїть
перед ганком коляска, а в тій колясці запряжений
його кінь, до половини золотий, до половини сріб­
ний. Як побачив його кінь той, так і кинувсь до
його, поволік з собою і коляску ту, а як побачила
його жар-птиця у вікно, так і пурхнула до його:
розбила й вікно, вилетіла та й сіла йому на плече.
160

Коли це виходить і баришня та з його братом,
така заплакана,— їхати до вінця. Як угледіла ж
вона дурня — зараз до його так і кинулась.
— Ось хто мене вкрав,— каже,— за нього й
вийду!
Дивиться на це диво батько і сам не знав,
що воно робиться. Тут дурень і розказав йому
все дочиста, як було діло. А батько йому й
каже:
— Роби з братами, що хочеш...
Тоді дурень поїхав до вінця, повінчався з баришнею, братів простив, а вовкові зжарив цілого
барана.
От вам казка, а мені бубликів в’язка.

Про царенка Йвана і чортову дочку
Були собі цар і цариця, та не було в них зроду
дітей. Вони вже і бога просили, щоб хоть, мовляв,
одна дитина,— не дає бот.
От і поїхав раз кудись цар у гості чи, може,
по ділу, і загрузли в його коні в болоті. Вже він
і сяк, і так з ними тягався, вже і так — нічого не
зробить, не вирятується. Коли іде чорт і каже:
— А чи даси,— каже,— що в тебе є найлюбі шого і наймилішого, то вирятую.
— Що ж,— каже цар,— у мене є найлюбішого
і наймилішого — жінка?
— Ні,— каже,— не жінка. Я жінку не хочу!
— Так, може, хату тобі подарувать?
— Ні, і хати не хочу! Ти мені подаруй, що в
тебе наймиліше. Ти,— каже,— його не знаєш, що
воно в тебе єсть.
— Ну,— каже цар,— коли і я не знаю його —
бери.
— Та ще,— каже чорт,— мені не зараз його й
оддай, а тільки через десять років.
— Та добре вже, добре — чом!
161

А того не знає, що жінка в його давно вже за ­
важніла і що бог йому сина дав.
— Так запиши ж,— каже чорт,— своєю кро­
в’ю, що ти мені даєш.
— Як же я,— каже цар,— запишу тобі?
— А от як! — каже.— Візьми та вріж мізинно­
го пальця, то й запишеш!
От цар зробив, як чорт казав, і записав, а чорт
і витяг його...
— їдь же,— каже,— тепер додому!
Тоді цар і поїхав собі додому і приїхав благопо­
лучно. Коли вступає в хату, йому назустріч усі:
з сином поздоровляють.
Він так і впав на порозі.
— Сину мій,— каже,— орле мій, не мій же
тепер ти!
— Чом же він не твій син? — пита цариця.—
Хвалити бога,— каже,— що діждали! Як мій син,
так і твій!
— Ні, не мій він і не твій,— каже цар.— Я вже
його чортові оддав і записав.
От тоді цариця в плач, у крик, а за нею і цар.
Боже, як почали вбиваться! Плакали-плакали,
вбивались-вбивались, та цариця й каже:
— Я ще,— каже,— буду просить і молить бога,
може, ще й одмолю його.
— Ні,— каже цар,— не одмолиш уже, бо я
своєю кров’ю записав, що через десять років чорт
візьме.
От тоді цариця бачить, що-що, мовляв, зробили!
Нічого не сказала, а тільки дуже-дуже почала ж у­
риться.
А син тим часом росте, як на той жаль. Росте не
по годах... Як з води йде. За п’ять год так виріс,—
зовсім великий. І став усього вчиться, і за рік
усьому вивчився.
І каже тоді своєму батькові-цареві:
— Поставте,— каже,— мені хату особливе.
162

Я буду там жить і богові молиться, щоб освободив
мене бог, бо я вже,— каже,— і сам знаю, що
я не ваш.
Цар і цариця плачуть.
— Боже наш,— кажуть,— боже, що ми наро­
били! Але хоч не йди од нас, сину, хоч ми будемо
на тебе дивиться — надивимось за чотири роки.
— Ні,— каже, аж розсердився,— коли вже ви
так наробили, так поставте мені хату!
Так що цар мусив поставить. І вже як поста­
вив — усе він, син той, там, все там: усе чита
і богу молиться, а до батька і до матері і не
здума.
Прийдуть іноді ті, плачучи:
— Ти б,— кажуть,— хоть би коли-небудь до
нас хоть би навідався.
— Ні,— каже,— заразом,— каже,— прийду!
От він там живе, чита і богу молиться, а тим
часом і года вийшли...
Чорт вороном перекинувся і прилетів до царя.
— А де ти,— каже,— свого сина дів? Оддай,
що подарував!
І стріху йому дере.
— Та, одчепись,— каже,— чорте, у мене нема
сина!
Чорт розсердився, налітає і хату валяє.
— Оддай,— кричить,— що подарував!
А до сина не йде.
От цар бачить тоді, що треба, мовляв,— іде до
сина і гірко плаче.
— Іди вже,— каже,— сину, бо чорт і хату мені
валя.
— Добре,— каже син,— піду. Спитайте тільки,
куди ж іти — сам прийду.
І почав одягаться. А тут чорт і прилетів:
— А що ж,— каже,— чи буде він іти, чи ні?
— Куди ж йому іти? — пита цар і гірко пла­
че.— Він сам,— каже,— прийде.
163

— А просто в пекло нехай іде,— каже чорт.
От син убрався, пішов попрощався з усіма і пі­
шов собі.
— Коли ж, мій сину, ти вернешся? — пита
цариця, вбивається.
— Не питайте,— каже. Тільки і сказав.
— Лучче б,— каже та,— було мені тебе зако­
пати!
От і пішов той син, пішов, усе йде і ввійшов
у ліс, а там стоїть хатка. Увійшов у хатку, а там
сидить бабка.
— Добридень вам,— каже,— бабуню!
— Здоров,— каже,— сину! Куди тебе бог
несе?
— А куди,— каже,— мене бог несе? В лиху го­
дину!
— Ні, сину, то не в лиху годину.
— А куди ж? Порадьте мені, бабуню, щоб не
в лиху годину.
— Пораджу,сину! Я се вже давно знаю, що
тобі буде. Іди,— каже,— сину, от цією дорогою,
там буде стоять кущ зіноваті над водою. Та слу­
хай же, щоб ти так зробив, як я тобі буду казать.
— Послухаю,— каже,— бабуню,
послухаю.
Тільки, будьте ласкаві, порадьте!
— От ти візьмеш,— каже дальше та бабуся,—
та і сядеш під тією зіноваттю і сидітимеш, поки
що не прилетить. Там,— каже,— прилетять по­
переду дві дівиці купаться, а опісля і третя. От ті
покупаються і будуть убираться, то ти їм нічого
не роби, а третю покинуть. Так ти візьмеш у тієї
третьої й украдеш одежу, заховаєш і сам захо­
ваєшся. Побач, що вона тобі буде казать та тебе
порадить! Та тільки, сину, ти її слухай, що вона
тобі не скаже,— то, може, вона тебе висвободить.
— Добре, бабусю,— каже той,— усе зроблю,
як скажете.
І прощається з нею.
164

От тоді і пішов він лісом, тією дорогою, і все йде
та й іде,— аж той кущ зіноваті над водою, як ба­
буся казала.
— Се ж він,— каже,— той кущ зіноваті, що
вона казала. Се ж він!
І взяв і сів та й сидить.
Коли прилітають дві дівиці, а опісля і третя.
І стали всі три купатися. І як вилізли старші,
кличуть і третю:
— Ходімо,— кажуть,— сестро, разом!
— Не з вами,— каже,— прийшла, не з вами і
піду!
От ті взяли та й полетіли собі, а той і дума:
«Коли б же мені,— каже,— вкрасти ту одежу і ті
крильця ».
(А в їх і крильця, щоб, звісно, літати.)
А далі і дума: «Що б то я,— каже,— і за моло­
дець був, щоб не вкрав!»
І як задивилась та, взяв та й вкрав та і сидить
мовчки.
Викупалась і вона і вилазить з води. Коли поди­
виться — аж ні одежі, ні крилець... Як скочить
вона знову в воду.
А далі й говорить:
— Хто взяв одежу — обізвись! Якщо старий,—
каже,— то будеш мені за батька. Як не дуже ста­
рий — будеш за брата, а як молодий — будеш
за рідного чоловіка!
— Я,— каже,— взяв!
— Та кинь же! — каже.
— А ти ж мені слово справдиш?
— А справджу, тільки хто ж ти такий — чи ти
хоч за батька, чи ти хоч за брата, чи за рідного
чоловіка?
— Я хочу тільки за чоловіка! — одказує він.
(Подобалась, бо дуже гарна була.)
— Ну, будь же мені за чоловіка.
І він кинув її одежу, а крильця собі зоставив.
165

— Чом же ти,— каже,— крилець мені не
кинув?
— О, яка ж бо ти розумна! — сміється він.—
Ти хочеш мене підмануть.
— Ні, я тебе не підману!
— Ну, так нехай же попереду побалакаємо і
розпитаємось, чи підманеш, чи ні, а тоді і крильця
оддам.
От вона тоді вилізла з води, розпиталась, ба­
лакали собі...
А далі вона і каже:
— Куди ж ти,— каже,— ідеш?
— Та іду!.. Хто його зна,— каже,— куди, хто
його зна, й чого!
— Та може-таки,— пита,— знаєш куди?
— Та так і так. До чорта,— каже,— іду в
пекло.
— О,— каже,— знаю ж, до якого чорта ти
йдеш! То ж ти йдеш до мого батька.
— Та порадь же мені, куди мені йти.
— Добре, дай же мені попереду крильця!
Все ще не хотілось, щоб він був їй чолові­
ком.
— Ні,— каже,— попереду забожись, що будеш
мені жінкою, то тоді оддам.
Бачить тоді вона, що нічого робить, забожилась
і каже:
— Слухай же,— каже,— тепер. Я тобі буду за
жінку, то слухайся мене, то, може, од батька одмо­
жешся. А не будеш слухаться, то нічого не помо­
жеться, бо мій батько дуже сердитий. Там у мого
батька,— каже,— три хати в дворі — моя край­
ня. То ти і йди туди просто та так, щоб сестри
не бачили.
І розказала йому все, як і що, куди йти, яка до­
рога.
— А мені,— каже,— дай крильця, то я полечу,
буду тебе виглядати.
166

Він оддав тоді крильця, вона полетіла, а він
пішов...
Та й іде. Довго він там йшов чи не довго, а далі
й до двору приходить і зараз у крайню хату.
А вона вже його і вигляда.
— Ну,— каже,— добре ж ти зробив, що при­
йшов, бо батько давно вже тебе жде. Іди ж ти
до його і слухай, яку буде тобі загадувать роботу
робить. Тільки,— каже,— підходь до нього з пра­
вого боку, щоб він тебе не зарубав.
От він і пішов і, як казала, з правого боку за­
ходить.
— Здоров,— каже,— був!
— Здоров, здоров! А чого ти,— каже,— так
довго до мене не приходив?
І, побачивши, що той з правого боку заходить:
— Бач,— каже,— я хитрий, а ти ще хитріший
чорта... Ну, гляди ж мені, чи зробиш те діло, що я
тобі загадаю. Щоб ти мені за сю ніч серед двору
викопав криницю, зруб зробив і вранці приніс з
неї (води) мені умиться. Якщо зробиш, то ще по­
живеш, а не зробиш, то моя ніч, а твоя голова з
пліч!
Як сказав, той так і заплакав, одвернувшись
«Як же,— дума,— мені за одну ніч та таку кри­
ницю зробить!»
І пішов до неї, плачучи, хмурий та невеселий.
А вона йому назустріч.
— Іване,— каже,— серце моє кохане! (Іваном
його звали.) — Чом ти такий смутний, невесе­
лий?
— Як же,— каже,— мені не бути смутним та
невеселим, коли твій батько таку мені роботу за­
гадав!
— Яку ж він тобі роботу загадав?
— Отак і так: щоб за одну ніч криницю вико­
пав, зруб зробив і вранці завтра води приніс
умиться.
167

— Іт, не знать, чого ти турбуєшся! Я сю загад­
ку знала, до тебе голубкою прилетіла, як був у
батька, боялась, що це все поймеш, як скаже. Ля­
гай лишень,— каже,— та спи. Усе добре буде.
— І все ж ,— каже,— не буде мені спаться, бо
знаю, се не зробиться.
— Та зробиться. Ти вже не журися. Я поста­
раюсь.
От він і ліг тоді спать, і чи спить він, чи не
спить, а там і погляда: чи то ж воно справді буде,
як казала. Погляда він, так аж от зайшов вечір,
вийшли зорі... вийшла вона надвір. Вийшла і як
свисне — так і налетіли до неї усі сімсот чортів!
Вона і загадує їм сю загадку.
— Глядіть же,— каже,— мені, щоб отут серед
двору криницю за сю ніч викопали і зруб зробили
і щоб така була криниця, щоб як і на світі нема!
І щоб вранці принесли мені води умиться!
— 'Добре, добре,— кажуть чорти.
І зараз заходились: той копає, той рубає, той
зруб складає, в криницю впускає. Поки півні за­
співали, вже вродилась криниця, набрали води й
принесли.
— От добре,— каже, взяла в їх воду.— При­
йдете,— каже,— до мене ввечері.
А до його:
— Іване,— каже,— серце моє кохане. Візьми
сокирку та хоч походи коло криниці, бо, може,
батько в вікно вигляне.
— Та де там та криниця, коло чого я поход­
жу? — каже той, лежачи.
— Та от,— каже,— і водиця є, ще поперед
батька вмиєшся.
Встав Іван, виглянув у вікно — справді кри­
ниця. Умився, взяв сокирку і ходить коло кри­
ниці — постукує.
Аж і той батько виглянув у кватирку.
— Іди вже, Іване, серце моє кохане,— каже
168

жінка, побачивши батька,— неси воду — батько
встав.
Той взяв воду, поніс, а сама голубкою переки­
нулась, слідком за ним.
Прийшов Іван до батька.
— Добридень,— каже,— вам!
— А що, чи справився?
— А вже ж справився. От і вода.
— Ну, добре ж,— каже,— лягай же на день,
а на ніч щоб готов був. Знову робота буде.
Вертається Іван, а та вже і дома. Знову пита:
— Іване,— каже,— серце моє кохане, а що
батько казав?
— А що ж казав? Отак і отак казав...
— Ну, добре ж,— каже,— лягай, а вечором
знову підеш.
І як стало вечоріть, «іди!» — каже.
Пішов знову Іван. Прийшов.
— Здорові,— каже,— були.
А той ведмідь (?) 1:
— Здоров, здоров,— каже.— Чом ти так довго
не приходив?! Отже, слухай: гляди зроби, що я
тобі скажу. Он подивись — ліс.
Той дивиться у вікно — ліс. Може,й той, що він
через його йшов.
— Отже,— каже,— гляди, щоб ти мені виру­
бав, викорчував, зорав, пшениці насіяв, щоб вона
за ніч поросла, нажав, намолотив, намолов, спік і
щоб на снідання мені булку приніс!
Наказав, аж зажурив того Івана.
— Як же,— каже,— не зробиш, то моя ніч,
а твоя голова з пліч.
Приходить Іван до жінки, тяжко зітха.
— Іване,— каже,— серце моє кохане, чого ти
так зітхаєш?
1 Очевидно, слово «ведмідь» вжите оповідачем як епітет, що
означає зовнішність чорта (знак питання тут поставлений запи­
сувачем).
169

— Як же,— каже,— мені не зітхать, коли твій
батько знову мені загадку загадав, та ще таку,
що хто його зна, як її зробить!
— Та я вже сю загадку давно вже знала, я до
тебе голубкою прилітала! Не журись, та лягай
спать, та спи, а я вже усе зроблю!
І як ліг той спать, вечір зайшов, вийшли зорі,
вийшла надвір і як свисне! Чортів стільки нале­
тіло, що і щоту нема.
— Глядіть же,— каже,— щоб ви мені зробили,
що я скажу. Ото ліс — щоб же ви мені вирубали
його, викорчували, зорали, пшениці насіяли, на­
молотили і булку до світа принесли!
— Добре! — кажуть.
— Глядіть же мені!
І пішла у хату.
А ті як ухопляться: той руба, той деревню ви­
возить, той корчує, той оре... І поки півні заспі­
вали, усе зробили і булку принесли.
— Іване, серце моє кохане, вставай,— каже,—
та булку неси!
— Та чи вже ж вона єсть? — пита той.
— Авжеж єсть! Он, подивись, де був ліс...
Встав той, подививсь — скільки гляне: пшени­
ця. «Оце!» — дума.
І пішов до батька з булкою.
— А що,— каже,— а чом ти так довго не при­
ходив?
— Як же,— каже,— скоро було і прийти? Ви
і самі знаєте, що такого діла скоро не вхопиш.
— Та за се, що правда, то правда... Ну, а зро­
бив же, єсть булка?
— Авжеж зробив! От і вона.
«Ну,— дума чорт,— і се ж неабиякий!» І ве­
лів йому спать день, і ніч, і знову день.
— Бо ти,— каже,— певно, натомився — се ве­
лике діло!
А велить прийти на другий день вечором.
170

— Добре,— каже Іван,— прийду.
«Певно — дума,— таке вже загадка, що і зро­
бить не можна!»
— Іване, серце моє кохане,— зустріча жін­
ка,— чого ти такий сумний?
— Як же,— каже,— мені не бути сумним, коли
отак і так, батько, певно, вже таке загада, що і
зробить не можна.
— Не сумуй,— каже,— я се вже давно знала,
до тебе голубкою прилітала. От прийде ніч, то
порадимось.
— Тільки,— каже Іванові,— тричі плюньмо в
оцій хаті, то слина їм одговорить.
(Тобто як батько спита: «Чом ти, Іване, до
мене не йдеш?», то слина скаже: «Зараз!»
Той буде ждать, а потім — знову. Поки-то дові­
даються!)
Так вони порадились і втекли.
А батько ждав, ждав на другий день увечері —
не йде.
— А чом ти, Іване,— гука,— не йдеш до мене?
А слина йому:
— З а р а з!— каже.
Той попождав, може, до півночі, знову гука.
— Зараз! — знову йому слина. І так довго його
поповодила, аж розсердився.
— Підіть,— гука на других дочок,— та вбий­
те його сякого-такого і принесіть, то я його
з’їм!
— І вже,— кажуть ті, збігавши,— нема і його,
нема і її!
«Ну,— дума чорт, аж здивувався,— я,— ка­
же,— хитрий, а се ще хитріший од чорта!»
— Підіть же,— каже,— доженіть їх, то я обох
з’їм!
От ті дочки і побігли. Ті за сутки бог зна де ста­
ли, а вони таки почали доганять.
От ті оглянуться — коли женуться.
171

— Ой лишечко ж,— каже жінка,— женуться,
що ж нам робить!
— А хто його зна,— каже,— що робить!
— Ну, слухай же,— каже,— я стану церквою,
а ти попом, і ходи по церкві, тільки не повертайся
до їх передом, щоб не пізнали.
От вона стала церквою — така стала церква,
аж порохня з неї сиплеться, а він — попом, і хо­
дить по церкві.
От ті прибігли до тієї церкви, так їм не можна
в церкву ввійти, стали коло порога.
— Чи чуєш ти,— питають,— попе, чи ти не
бачив отаких і таких — молоді обоє?
А той і обзивається, а до їх не оглядається.
— Бачив,— каже,— як оця церква строїлась,
а мене попом наставляли, то бігли.
— Еге-ге,— кажуть,— коли то вже ця церква
строїлась! Вже і порохня з неї сиплеться! Верні­
мось, бо не доженемо!
От повернулись вони, а ті знову стали людьми
і побігли.
Вернулись вони, а батько пита:
— А нікого ж ,— пита,— не бачили?
— Чом не бачили? Бачили,— кажуть,— серед
степу церкву — така стара, аж порохня сиплеть­
ся. І в тій церкві піп. Ми і питались, так, так і
так,— каже.
— Е,— каже батько,— так то ж самі вони, чом
же ви їх не били? Біжіть же,— каже,— знову.
Може, церкви не побачите, то хоть шматочок при­
несіть, хоть порохні.
От ті побігли і прибігають на те місце — коли
нема ні церкви, ні попа — чисто, мов там нічого
і не було.
— Мабуть же, то вони! — кажуть. І побігли
дальше доганять.
А ті вже бог зна де стали!
Коли оглянуться — знову женуться.
172

— Ох лишенько ж ,— каже,— що його робить?!
— Ну, слухай же,— каже,— я стану пшени­
цею, а ти — сторожем. Ходи коло мене, та тільки
передом не повертайся.
От і стала вона пшеницею — такою-бо хоро­
шою, що як вітер повіє, аж полягає... А він —
дідом старим, ходить з кийком.
Коли і вони прибігають.
— Дідусю, голубе,— кажуть.— Чи не бачив
ти — тут молоді люди бігли?
— Чому не бачив,— каже,— бачив! Як на оцю
пшеницю орали і мене сторожем наставляли.
— Еге-ге ж! — кажуть.— Коли-то воно ора­
лось, сіяли пшеницю, поросла — і така ж то хо­
роша! Пора і жать, а вони тоді бігли! Не дожене­
мо, вернімось!
І вернулись.
А той уже сидить і рот роззявив, щоб зараз і
з’їсти, як принесуть.
— А що ж ,— пита,— догнали?
— Ні,— кажуть,— не догнали.
— А нікого не бачили?
— Ні, бачили. Серед степу пшениця — і така ж
то хороша-хороша! І сторож.
— А не питали у його? — каже батько.
— Чом не питали? Питали. Так і так, каже.
— А то ж,— каже,— він і єсть, а то вона, суча
дочка. Хоть би було мені один колосок принести!..
Ну ,— каже до жінки,— стара, будемо ж ми самі
бігти, то дамо їм гарту, а то сі нічого не
зроблять.
— Чи бігти,— каже стара,— то й бігти.
І побігли.
Побігли вони і біжать та й біжать. Коли огля­
нуться ті.
— Ой,— каже,— мабуть, тепер уже пропаде­
м о — батько і мати женуться. Що нам робить?
— А що нам робить, хто його зна що!
173

— Ну, слухай же,— каже,— я стану водою,
а ти — селехом. І плавай, тільки не повертайся
до їх передом, а то пізнають.
І стала річкою — і такою ще, що не можна ні­
куди обійти, а він — селехом і плава... І тільки:
«Ках, ках, ках!»
От ті прибігли до річки і дивляться, що ні пере­
йти, ні обійти — нікуди далі бігти... Той роз­
сердився на дочку:
— Будь же ти неладна! Коли ж ти така,—
каже,— заляж на три годи каменем! — Прокляв
і вернувся, а ті знову стали людьми і пішли.
Пішли вони, і доходять вони до того города, де
батько і мати Іванові, і каже вона йому:
— Ну, гляди ж ти мені,— каже,— з ким хоч ці­
луйся, тільки ніде не цілуйся з меншою сестрою,
де вона є, бо забудеш мене. А я,— каже,— батьків
і материн гріх спокутую — на три года каменем
заляжу. І оце на, візьми оцю подушечку та гляди
не розпорюй її, поки я не прийду. Оце,— каже,—
буде тобі на пам’ятку: як подивишся на неї, то й
мене згадаєш. А щоб більше ніхто не бачив її — на
хату закинь на горище.
От так попрощались вони, і він пішов додому.
Пішов і приходить — і, господи, як пораділи всі.
Батько, мати, рідня вся кинулась цілуватися —
так він ні з ким, боїться, щоб із меншою сестрою
не поцілуватися. А далі і поцілувався-таки, бо всі
плакать стали.
— Ти,— кажуть,— гордий став!
А менша дядькова дочка:
— Чом же ти,— каже,— зо мною не хочеш ці­
луваться? — Плаче.— Хіба,— каже,— ти мені не
брат або я не така, як другі?
Так він неначе того і не чує.
От вона взяла та нищечком тоді ззаду прикра­
лась і поцілувала...
Як поцілувала, то він й забув не тільки об своїй
174

жінці — і де був, і як утікали, а об чім і розказу­
вав.
От тоді, як забув він, батько і каже йому (вже
год пройшов, два або й більше):
— Сину,— каже,— то й пора вже тобі ж е­
ниться.
— Якщо пора,— каже,— то й пора. Шукайте,
забув...
Батько й найшов йому таку гарну!
(Де ж пак, щоб за царенка, та не гар­
ну!)
Стало весілля.
А та вже одлежала своє, зробилась черницею
і прийшли в город та і злізла на вербу над кри­
ницею — може, щоб подивиться: а де, мов?.. І її
видно в криниці — така хороша-хороша!
Коли і приходить шинкарська наймичка по
воду, і гульк у криницю — а там хороша-хороша!
Думала, що вона, та й каже:
— Тьху,— каже,— біс його батькові, отака
хороша, та шинкарям воду носила! Ні, більше не
буду, нехай не діждуть!
І торох відра об землю, аж клепки забряжчали!
Так, що та аж засміялась.
«Ну,— дума,— тут не діждусь».
І злізла, щоб піти розпитаться.
Пішла, коли і стрічається з дівчатами.
— А що тут,— пита,— дівчата, чуть?
— Та що,— кажуть,— у нас чуть? Царенко
десь був далеко, мабуть, аж у самого чорта, а те­
пер жениться, весілля.
— Жениться, весілля?
— Еге!
— А де ж вони живуть, ті ваші царі?
— А отам,— кажуть,— і там...
— Спасибі ж вам,— каже,— прощавайте, бо
мені ніколи.
І хутенько туди.
175

Прибігла — весільні, гості. Царенко ходить
по хаті — її не пізнає...
Вона і стала в сторонці піджидати, поки моло­
дих заведуть за стіл. А як завели:
— Чи не можна б, будьте ласкаві,— пита у ца­
риці,— зробить пару голубків і пустить у хату?
— Чом не можна? — кажуть.— Можна.
От вона взяла та й зробила їх, а вони сіли над
головою у молодих, на образах, і говорять
Каже голубка:
— Агу! А ту забув, а другу здумав Агу! А ту
забув, а другу здумав! А знаєш, голубе, як ми
вдвох тікали од батька?
— Знаю,— каже голуб.
— А знаєш ти, голубе, як я стала церквою,
а ти — попом?
— Знаю.
— А знаєш ти, як я стала пшеницею, а ти —
сторожем? Як я була водицею, а ти селехом? Як
мене батько прокляв, а я лягла на три годи каме­
нем?
І так та голубка все пита голуба, і як дійшла:
«А знаєш ти,— каже,— що я тобі казала, щоб ти
не цілувався з меншою сестрою, бо забудеш
мене?», як почує тоді молодий і як вискочить із-за
столу та до тієї черниці — усе згадав, пізнав —
обніма її, цілує...
— Се ж,— каже,— моя жінка! Се ж отака і
така!
Всі так зраділи, а ту молоду до батька випро­
вадили... А подушечку розпороли — відтіля всяко­
го добра, скоту...
Живуть і постолом добро возять.

176

Змій
Цих казок так багато є, що, їй-богу, їх і не
збагнеш усіх. Одну почнеш, а десять в мізки лізе.
Було, ще замолоду, оце як зберемось докупи —
душ десять або й більш, дак наслухаєшся вже
всього. Що то справді, що з почину світу було
якоеь зовсім не так, як на нашім віку звичайно
робиться: чуєш у казках — то змії, то річки були
живоробки, то цілюща та мертвяща вода, да й
чого не було! Було, як почне хто казать казку,
звичайно, про змія, то так його наче і вважаю пе­
ред собою, так наче от він і стоїть або сидить переді мною — жовтий, як гарбуз печений, крила,
наче у доброму млині, а хвіст — сказав би, як у
ящірки. Так усе, було, і думаєш — ось вилізе
з-під печі, абощо. От сплила ж моя річ на змія,
то і я почну вам, добродію, казку про змія. Слу­
хайте ж — як здаватиметься вона вам.
Ото був собі чоловік та жінка, так уже собі не
дуже міцні — під старість підпливали, да не було
у їх цілий вік дітей.
От вони почали прохать сієї благодаті. Родило­
ся у них скоро двійко діток-близнят: і син, і дочка.
Дали вони їм ймення: сину — Іван, а дочці —
Ганна. Раділи ж вони ними, як водиться, да лихо,
що смерть старих приспіла швидко. Померли, а
сиріт позоставляли. Да так, як жили вони в чужій
хаті, то сироти й побачили швидко, що їм треба
другеє місце знаходити, щоб попрікань людських
не терпіти — і то, порадившись, брат із сестрою
пішли у ліс, щоб знайти собі там житло.
Прийшли в ліс, тільки ж звісно, що в лісі не ро­
стуть хати самі по собі, як ті опеньки, і там треба
їх будувати. От вони подумали-подумали: «Чим
же його будувать? У нас ані сокири, анічого! Ви­
риєм,— кажуть,— землянку, виведем сяку-таку
оселю та й будемо жить!»
177

Подумали так да й зробили.
Живуть собі там год чи другий — усе у їх іде
як по ниточці. Завели собі городину. Воно й на
дворі гарно, вдовольно, і в господі згідно, примірно, твердо сказать — жили вони собі як брат із
сестрою. Ну, от же й пораділа недобра сила цьому
щастю сирітському: приключилося їм горе...
Треба вам сказать, що Ганна (себто сестра
Іванова) та була дуже гарна. Було, чи дівчата
оце з сусідніх сіл за бабками ходять, чи хміль
збирають молодиці, чи парубки гілля рубають,
а оце часом як зустрінуться з Ганною, то так очі
повитріщають та й дивляться на неї, неначе повесні на сонце ясне. Вона ж така повнолика, біло­
лиця та рум’яна, що тільки в казці сказать чи то
у сні побачить. Було, оце дівчата дивляться-дивляться, зглянуться одна на другу, страхнуть го­
ловами од жаху, далі знов на Ганю дивляться,
і любуються, і радіють, і усміхаються. Про паруб­
ків вже нічого й казати! Отож до сієї Гані та
внадився змій.
Було, як тільки брат піде на звіра якого, чи то
птицю підстрелить на юшку собі, чи на печеню,—
то змій той зараз і прилетить до Ганни, спуститься
у бовдур да оце сяде біля неї. Ганя спершу ж аха­
лася його, а далі звикла, бачучи, що змій усього їй
понаносить, чого тільки душа забажає... Вже й бра­
тові не каже, бо змій сказав їй, щоб вона мовчала.
Отже довгенько так велося. Далі Іван став собі
на розум брать, що то все значить, що як тільки
він зостається дома, то сестра і нудить його з хати:
— Іди та іди на охоту!
Іван, було, помнеться-помнеться, помовчитьпомовчить та й піде собі. А дорогою, було, іде і
думає сам собі:
— Ні, сестро, тут щось да є! Постривай, я таки
дійду сліду. Уже то не дарма тобі так солодко
самій сидіти дома!
178

Пройшло, бач, ще днів з десять. Ганя усе одна­
кова, хоче сидіти одна та й одна дома. От Іванові
тут уже нетерпляче стало.
— Послухай, сестро,— каже,— за що я тобі
огид так? Чого тобі так нудно сидіти зі мною
дома? За що ж такая зневага? Чи вже ж я не ра­
дію тобі та добра не дбаю? Гріх, сестро! Гріх
тобі буде, Ганю! Не треба б мене так знева­
жати.
Сестра поглянула на брата, обняла його, поці­
лувала да й каже:
— Ні, брате, я люблю тебе, як братика, я б
сказала тобі усе, як братові, якби тільки що було
у мене на серці! Не гнівайся на мене, Іване!
Брат і повірив. А того й не знав, сердега, що ж і­
ноче плем’я буває й лукаве.
Отож так Іван і повірив сестриній мові да й
пішов знову на охоту.
Аж ось прилітає змій, наніс їй усякого добра,
чого тільки душа бажає. Сестра Іванова... і каже
змієві:
— Щось нам, змію мій, треба думать! Підсте­
рігає мій брат, що у мене на думці щось криється
і що я недаром його з дому виправляю од себе.
Треба якось одвернути оці його догадки.
— А що ж, Ганю, із світу його треба звести, бо
з ним не буде нам спокою...
— Як" же його звести із світу ? Хіба ж тобі не
видно, що він такий сильний, що його всі бо­
яться?..
— Та це дарма,— каже змій,— занедужай
тільки, і як брат вернеться додому, то ти йому і
скажи, щоб він тобі добув лисичого молока. Як він
піде туди, дак там його лисиці і згризуть на
смерть.
Так і сталося. Прийшов Іван додому, аж ди­
виться — його сестра лежить на печі й охає. Іван
і ну падать коло неї, і того подасть, і другеє під­
179

несе, крутиться, як Марко по пеклу, чого вже він
не робив коло недужої. От сестра і каже тут бра­
тові:
— Дістань мені, брате, лисичого молока, якби
попила я його, то, здається, зараз і очуняла б.
— Добре, каже Іван,— дістану!
Назавтра прийшов він у ліс, аж дивиться — із
самої страшної гущини да байраків вибігає лиси­
ця. От він хотів уже її встрелить, тільки лисиця
і каже йому:
— Іване Івановичу, чи по волі, чи по неволі ти
битимеш мене?
— Більше того, що по охоті! — відповідає він їй.
— Не стріляй же мене,— каже лисиця,— єсть
у мене дітки маленькі, треба мені їх вигодувать,
а коли хочеш — дам я тобі старшого сина на по­
слугу.
— Дай мені,— каже,— сина да дай і молока
свого, бо моя сестра нездужає і молока лисиччи­
ного бажає.
Лисиця надоїла йому свого молока, дала йому
ще й сина свого старшого на послугу да й побігла
собі в ліс, кажучи:
— Тепер прощай, Іване Івановичу!
Прийшов Іван Іванович додому, оддав теє моло­
ко сестрі, а лисиччука загнав під лавку, їсти дав
йому.
А далі, покормивши свого хорта, взяв його з со­
бою да й пішов на охоту.
Аж ось прилітає змій, знову присів до Ганни
да й каже:
— Ну, вилий ти це молоко на черінь да знову
скажи, щоб він приніс вовчого молока.
Вона так і зробила.
Вертається Іван додому, от Ганя і почне крек­
тать та охать:
— Піди,— каже,— брате, дістань мені ще вов­
чого молока, бо од лисиччиного не помоглося.
180

Брат пішов. Приходить на залісок — аж вов­
чиця на сонці з вовченятами грається. Іван
хотів уже її стрілять — аж тут вона йому і
каже:
— А що, Іване Івановичу, чи по волі, чи по не­
волі?
— Більше того, що по охоті. Забажала моя
сестра вашого покорму.
— Добре, я дам тобі покорму да ще й старшого
сина на послугу. Він тобі колись пригодиться за
те, що ти мені життя подарував.
Отож узяв Іван те молоко і вовченя собі на
послугу да й приходить додому. Оддав він молоко
сестрі, а хортів своїх зачинив під лавку, нагодував
їх добре да знов і пішов, поївши собі, на охоту.
Змій і собі швидко прилетів. Да як почув, що Іван
живий, то аж зубами скрегоче, а далі й каже се­
стрі Івановій:
— Пошли ж його ще дістать ведмежого молока,
там, певно, ведмеді знищать його.
Так і зробилось. Пішов Іван, як тільки сказала
йому сестра, добувать і ведмежого молока. При­
йшов у ліс, у такий густий, що й пучки, здається,
просунуть не можна. Аж чує: тріщать дуби, осо­
кори, вільха і всяке дерево, а далі висунулась із
самої пущі і сама ведмедиха — здорова-прездоровезна, ламає та вивертає все навкруг себе, по­
тім — глядь — стоїть Іван і вже стрілу думає пу­
стить. От ведмедиця йому і каже:
— Ге, ти, Іване Івановичу, чи по волі, чи по
неволі?
— Більше того, що по охоті! Дай мені свого
покорму, щоб сестра моя одужала.
— Дам,— каже ведмедиця,— тобі свого по­
корму, дам ще й ведмежого сина тобі на послугу,
да тільки не губи мене зі світу.
От Іван узяв те молоко, взяв і ведмедчука і при­
носить додому.
181

Оддав молоко сестрі, а вона взяла да й вилила
його знову на черінь.
Назавтра змій знов навчив Ганю послать брата
левового молока дістать. Ганя послала.
Пішов Іван, узявши хортів своїх (а він усе хо­
див з хортами тими, що добув собі, молока для
сестри дістаючи), аж дивиться — перед ним левиха стоїть і своїх дітей язиком облизує. Тільки
що хотів Іван її устрелить, аж вона йому і каже:
— Ей, Іване Івановичу, чи по волі ти, чи по не­
волі?
— Більше того, що по охоті! Дай,— каже,—
мені покорму свого, а не даси, дак стрілу пущу у
тебе.
— Не бий мене, Іване, дам тобі покорму, ще й
сина свого на послугу.
От узяв Іван покорм і сина левихи да й при­
йшов додому. Сестра і це молоко на черінь вилила.
На другий день знову прилітає змій.
— Ей,— каже,— Ганно, не здержать нам голів
своїх на плечах за твоїм братом. Пошли його ді­
стать ще цілющої води. Там водами тими орудує
Баба Яга — костяна нога, волосяний язик. Вона
в ступі їздить, товкачем поганяє, мітлою слід замі­
тає. Як не зведе й вона його зі світу, то ще одне
тільки місце зостанеться, де йому погибель учи­
ниться.
Розказав це Гані, посидів ще да й вилетів у
комин.
Аж повернувся з полювання Іван. Страх йому
їсти захотілось, а сестра швидше до нього з річчю:
— Не помоглося мені, Іване, од левового молока,
піди ще дістань мені цілющої води, що стереже
її Баба Яга — костяна нога, волосяний язик. Тоді
вже я очуняю.
Назавтра поїв Іван як слід, забрав своїх хортів
і пішов дістать цілющої води. Ішов він день, ішов
він другий, на третій день побачив він колодязь,
182

коло колодязя дванадцять стовпів загнано в зем­
лю, коло тих стовпів дванадцять зміїв на ланцю­
гах приковано, а на колодязі сорока-білобока си­
дить да хвостом пісок із цебрин змітає, щоб вода
не порушилась.
От тільки що хотів Іван до колодязя підступити,
аж тут як зачхали змії, то з носів їх аж дим пішов,
а Іван упав замертво да й лежить. Отут би вже
йому й капут був, хорти ж його не дарма при
ньому, зараз вони ну його качати та вертіти, поки
аж прочунявся він.
Устав ото він, аж кволий трохи, да й хотів уже
сороку підстрелити, аж вона тут і скрекоче йому:
— Ей, Іване, Іване, не вбивай мене, я тобі у ве­
ликій пригоді стану: вихвачу тобі води цілющої і
проведу дорогою невидющою, а Баба-Яга уже
скоро сюди нагряне — не буде тоді ні тобі, ні хор­
там твоїм шаноби.
От Іван і годі її стріляти.
Сорока-білобока тоді злетіла в колодязь, за­
черпнула там води да й винесла Іванові.
— Іди ж,— каже,— оцими пісками глибокими
да річками-самотоками, а то якими іншими доро­
гами не підеш — живим не будеш.
Отож і прийшов Іван додому, приніс сестрі води
цілющої,— ні, не допомагає. Охає сестра да й
охає.
Минає день, минає й другий — Гані все гірше
да й гірше.
Аж ось раз прилітає змій, спустився він до Гані
да й ну їй казать, щоб вона послала брата ще на
море млинця дістать.
— Поки будуть у нього ці хорти, поти Івана ми
не зведемо зі світу,— каже змій.— Отже слухай:
є на морі така машина, що сама меле, сама мі­
сить, сама пече й викидає той млинець. У машині
тій дванадцять дверей, що самі одчиняються, самі
й зачиняються. Звідти хоч і вийде брат твій, дак
183

хорти його не вийдуть, тоді ми його і зведемо зі
світу, як самі знаєм.
Вертається Іван. Сестра піднялася, кволючись,
обчепила його руками і ну просити да молити
його, щоб він пішов дістав їй млинця, що на морі
десь сам і мелеться, сам і міситься, сам і печеть­
ся, сам і викидається.
Подивувався Іван такій жадобі сестриній да
назавтра, як тільки розвиднілося, узяв своїх хор­
тів і пішов навпростець до моря. Не день да й не
два він ішов — ішов він, може, з тиждень. Аж ось
дивиться — попереду нього щось засиніло, широ­
ке да гладесеньке, хоч покотись, да так і сяє на
сонці, як скло теє. А це було теє море, що на ньому
машина стоїть. Коли ж дивиться — а серед моря
стоїть здоровенний млин, а крила в ньому так
швидко крутяться, що аж в очах миготить.
От. Іван знайшов собі човен коло берега, поса­
див у нього усіх хортів своїх і сам сів, поїхав до
млина.
Входить — аж там дванадцять дверей, і всі од­
чинені, в середині — аж бачить — млинець той
сам і мелеться, сам і вчиняється, сам і міситься,
сам печеться, сам і викидається.
Довго стояв Іван да все дивувався, а далі, як
тільки млинець викинувся,— він за млинець, да й
був такий. Біжить без оглядки, вибіг із млина, сів
у човен і пливе, а хорти його позоставались
у млині, бо не змогли втекти, як двері всі позачи­
нялися й позамикалися. Іван уже рад, що йому
не прийшлось сидіти там, да швидше ну поспі­
шать додому, бо й сам рад, що такую справу учи­
нив.
Отож він іде день, іде другий — нема його хор­
тів. Сумно стало йому, що один тепер на світі, як
пучка. Хотів уже вертаться до того млина, щоб
визволить хортів своїх, аж ось летить сорокабілобока да й скрекоче йому:
184

— Ей, огинайся, Іване Івановичу, уже твої хор­
ти шестеро дверей прогризли.
Іван повеселів, хоч і охляв уже, не ївши три
дні, а добавив кроку да швидше додому поспішав.
Проходить ще два дні — нема да й нема хортів,
аж ось сорока-білобока знов летить да й скреко­
че:
— Ей, огинайся, Іване Івановичу, уже твої хор­
ти дев’ятеро дверей прогризли.
Іван як не вибився із моці, а поспішає. Думка —
порадує сестру млинцем.
Аж ось ізнов летить сорока:
— Огинайся, Іване Івановичу, уже твої хорти
одинадцяті двері гризуть.
Іван піднявся на гору, уже побачив свій ліс,
уже близько й хати, уходить у хату — аж сестра,
заховавши змія під піл, зустрічає брата та радіє
сама собі в думці, що при Іванові немає хор­
тів.
Зараз погодувала Івана, загадала йому ножі
гострить да окропи гріть. Вештається Іван то
сюди, то туди, підпалив у печі, гріє окропи, го­
стрить ножі. А сестра уже й поздоровіла, уже й по
хаті сновигає.
Аж ось летить сорока-білобока да й скрекоче
Іванові:
— Клади, Іване Івановичу, мокрець усе та ду­
бину — уже твої хорти дванадцяті двері скоро
прогризуть.
Іван і зовсім тоді повеселів, догадався, що се­
стра збиралась його знищить.
— Пусти мене, сестро,— каже Іван,— злізу на
дуба да хоч свисну по світу, щоб знали, що вми­
рає Іван-удалець.
От і вийшов він, зліз на дуба да як свисне —
дак хорти його зараз і позбігались.
Він тоді з дуба да в хату:
— Ану, хорти мої, беріть змія!
185

Левко да Ведмідь як ухватили змія, да так
і розідрали на куски.
Тоді Іван узяв сестру, скував її ланцюгом, по­
садив у погріб, поставив цебро коло неї да й
каже:
— Ну, сестро, радів я тобі, да ти зненавиділа
мене, поплач же тепер оцей цебер сліз, дак тоді
я визволю тебе.
Сестра почала плакать, а він узяв да й замкнув
двері.
Пройшло вже з того часу не сто і не тисячу літ,
а сестра Іванова усе собі під землею десь плаче
да й плаче. Вона вже не один цебер наплакала,
дак що сльози її аж на цей світ сходять. Аже ж оце
чого, як тільки сонечко зажевріє, то по всякому
дереву і по всякій билині роса і виступає? Оце ж
не що, як тії сльози Ганині, да тільки вони такі
грішні, що й дерево їх не приймає — усе додолу
скапують да й скапують. Ганя, може, струхла
там, у землі, по цей час, а сліз її усе-таки на землі
зостається.
А Іван після того взяв хортів своїх да й пішов
собі світ за очима.

Зміїв перстень, котик і собачка
Була собі пані — так, убогенька, був у її син
один, та й той ще дурний. Та не було у їх нічого.
Дождали вони ярмарку; так вона дала сину гроші
й виправила, щоб він хоч одного коня купив. Так
він підійшов — ятки, а він того дива зроду не ба­
чив, а там музики грають да скачуть. От він тії
гроші пооддавав музикам да попроїдав да іде додо­
му. Аж везе чоловік котка на возі, завозить у бір.
Так він:
— Куди ти, чоловіче, свого котка везеш?
— У бір,— каже.
186

— Продай його мені.
— Купи,— каже.
От він:
— Що тобі за його?
А той:
— Дві сороківки,— та й пішов.
Той дурний додому, а коток за ним біжить услід.
Приходить додому, так мати й питає:
— А що купив, сину?
— Купив, мамо,— і показує матці того котика.
Та лаяла його, лаяла. От він узяв посадив того ко­
тика на печі, та й сидять удвох на печі. Він то його
так годує вже!
Дождали другого ярмарку, так матка знов ви­
правляє його:
— Іди,— каже,— синку, пару воликів купи!
Він пішов та знов там гроші попроїдав. Та за­
вернувсь, та йде додому, та купив собі ружжо. Зу­
стрів знов чоловіка — собаку везе.
Він:
— Чоловіче, продай мені сю собачку.
— Добре!
— Що тобі за її?
— Четвертак,— каже.
Так вийняв з кишені та й дав. Іде додому, а со­
бака услід біжить. Приходить додому, мати й каже:
— А що, сину, купив?
— Купив.
— Що таке?
— Купив собі ружжо та собаку, буду на охоту
ходити.
Так вона його лаяла.
Він узяв нагодував того котика і собачку, взяв
ружжо, і пішли на охоту. Підходять під ліс, аж
змій і ведмідь сім год за перстень б’ються. Так
той дурень і питає у своєї охоти:
— Охота моя мила, охота моя люба, котрого
мені вбити: чи змія, чи ведмедя?
187

А змій почув та й каже:
— Щ астя твоє та й велике буде, коли уб’єш
ведмедя.
Так він як наміривсь, так і вбив ведмедя. Так
змій одняв перстень у того ж ведмедя та й оддав
тому охотнику:
— На ж,— каже,— тобі сей перстень, так у те­
бе буде усяка всячина.
От і прийшов той дурень додому й каже:
— А що, мамо, от я ведмедя на шубу вбив.
Так він вийшов у сінці на поріг та й перекинув
той перстень на руку — аж до його кінь і біжить,
такий великий, так, як піч!
Та й каже:
— Пане мій любий, пане мій милий! Нащо ти
мене требуєш?
— На те требую, бо в мене одежі нема.
Так він і каже:
— Лізь же в моє праве ухо, а в ліве вилізь.
Він виліз так — і став такий панич! Увійшов у
хату, так його матка і не пізнала.
— Де се ти, синку, такої одежі набрав?
То він їй уже признавсь:
— Буду, мамо, я ще собі трейтажний дом ста­
вити.
— З чого, синку, будеш ставити, коли нічого
нема: ні дерева, ніщо.
— Та вже з абичого зроблю.
Він вийшов та знов той перстень перекинув, аж
йдуть скільки робітників, усе — і дерево, усе. Та
й кажуть:
— Пане наш любий, пане наш милий, нащо нас
требу єш?
— Щоб мені трейтажний дом вистроїли і до са­
мого царя скляний міст вимостили.
Так вони йому в один дух зробили: так-то йому
той перстень зробив.
От він і посилає матку до царя:
188

— Іди,— каже,— мамо, провідай, чи оддасть
він за мене дочку заміж?
Так вона й прийшла до царя, да чи там поздоро­
вила днем яким, чи що,— так він і питає:
— Чого ти,— каже,— бабко?
— Прислав мій син до вашої милості, чи не од­
дасте дочки заміж?
— Я же не знаю,— каже цар,— ні тебе, ні твого
сина. Нехай він сам прийде, так я побачу, який він.
Дак вона прийшла додому та й каже:
— Говорили,— каже,— щоб ти сам прийшов,
щоб тебе побачили, що ти таке.
Так він і думає, щоб у його ще лучча одежа бу­
ла, щоб то вже цар оддав дочку,— так він вийшов
та знову на перстень подумав: так до його кінь ще
луччий біжить.
— А що,— каже,— пане мій любий, пане мій
милий, нащо мене требуєш?
— На те требую тебе, щоб у мене одежа ще
лучча була, да поїхать до царя, щоб дочку заміж
за мене оддав.
— Лізь,— каже,— у моє в праве ухо а в ліве
вилізь.
От він і виліз: так зробивсь такий панич, що
кращого ще й на світі нема — славний та хо­
роший !
Він приїхав тоді до царя. Як побачила та царева
дочка, так із радістю пішла за нього. Днів у три
повінчались. Та вже він вийшов по її їхать і питає
кота і собаки свого:
— Охота моя люба, охота моя мила, чим мені
їхати по свою молоду?
— Подумай,— кажуть,— на свій перстень, так
у тебе буде усе.
Так він подумав,— аж до його біжить шестеро
коней і коляска, і слуги усі, і дівки там поприби­
рані. Аж міст од тих коней тріщить — такії
гладкії!
189

От він уже привіз собі свою молоду. Пожили
там із тиждень, чи що, та він пішов на охоту,
а змій приліз до її да й каже:
— Молодичко, це він, твій чоловік, не сам ро­
бить: єсть у нього такий перстень,— я йому дав,—
що як подумає, те у нього й є. Прийде він,— Ка­
же,— з охоти, так він і захоче оддихати... Так у
лівій кишені буде у нього перстень, так вийми, так
будеш багатша за свого батька, за царя.
От як прийшов чоловік з охоти...
Так він і заснув, а вона перстень і виняла та й
вертить. А змій де взявсь — та за перстень з її рук
та й полетів. Так вони знов у такій хатці стали,
яка була. Уже нема трейтажного дому.
Цар вийшов назавтра — аж нема його вже до­
му і мосту того скляного нема.
— Де це міст дівсь і хата? Вже нема тої, що
моя дочка жила.
От цар і поїхав до дочки та й каже:
— Де той дом? Ти,— каже,— обманщик, що
тепер нема нічого.
Узяв дочку свою додому, а чоловіка у сховок
кам’яний забив та й замкнув. Так кіт і собака пла­
чуть по своєму хазяїну.
Так кіт як став шукать — і найшов його у схов­
ку. Прибіг додому да й каже собаці:
— Я знайшов, братику, свого хазяїна.
— Де? — каже собака.
— Там на шляху,— каже,— у сховку забитий;
та вже наш хазяїн їсти хоче, ходім йому шукать
їсти.
Як пішли та пішли, так там увійшли в село, аж
жінка наварила вареників і сметаною перелила.
От кіт поставив собаку під коморою, а сам уліз,
наївсь там та собаці макітру й подав попід стрі­
хою. Собака взяв за макітру, та й несуть хазяїну
їсти, а люди за ними кричать, щоб то однять у їх
вареники. Так ні, не одняли. Так вони принесли до
190

сховку, так кіт по одному вареники позносив йому
на сховок і нагодував та й каже:
— Ти, може, хазяїну, і пити хочеш?
— О, хочу, котику-братику!
От побіг та у ратаїв украв глечик та собаці на
шию почепив.
— Біжи,— каже,— води принеси!
Так собака побіг і приніс на шиї води, так кіт і
подав ту воду хазяїну.
— Ходім,— каже кіт,— ще хліба хазяїну при
несем.
От вони і пішли. Там молодиця напекла паля­
ниць, так кіт увійшов у сінці та кричить:
— Мяу! — каже.
Так вони виганяли його, виганяли — не вигнали
та й пішли у хату. А він за паляницю да й подав
собаці, та ще й собі одну взяв. Паляниці лежали у
сінях на кроваті. Та й пішли до хазяїна, подали
йому й ті паляниці.
Та й пішли од змія того персня одіймати.
Скрізь ідуть, так собака й питає:
— Може, ти,— каже,— коте, їсти хочеш?
— Хочу,— каже,— та де його взяти?
— Сядь же ти,— каже собака,— на дорозі, а я
піду із цих дубків вижену зайчика, а ти піймаєш, а
мене за річкою коло шинку погодуєш. Ти,— ка­
же,— у хату підеш, та мені хліба винесеш.
От він і вигнав зайчика, а кіт піймав, та взяли й
з’їли удвох та й ідуть. Прийшли до річки, та соба­
ка і каже:
— Сядь на мене, коте, я тебе перевезу.
— Я,— каже,— сам перепливу.
Як скочив, так і переплив зараз. Та сів на бере­
зі, вже й висушивсь, а кіт усе крутиться у воді, та
собака скочив і кота виніс на собі. Як вони то вже
вилізли з води, та й пішли.
Підійшли до шинку. Дак кіт посадив собаку на
призьбі, а сам пішов у хату.
191

— Сиди ж,— каже,— собако, а я піду, там у
п’яниці є табакерка, так я її украду та й тобі хліба
винесу.
Увійшов у хату,— так його там так лащать: ку­
ски йому кидають, усе. А він набере у рот та й не­
се собаці їсти. Та знов увійшов у хату, а чоловік
нюхає табаку, так він вирвав у його з рук тую та­
бакерку, та й побігли з собакою.
Та й прибігли до змієвого двору: вікна одчинені,
і собаки навкруги лежать, і колодязь коло двору.
От кіт і каже:
— Лежи ж ти тут, собако, коло двору, не йди,
бо тебе тії собаки зарвуть. Та набери води, на мій
хвіст налий і табаку отого потопчи на хвіст.
Собака так і зробив. Так кіт і поліз у вікно до
змія. На кроваті він лежить, спить і перстень той у
зубах держить. Так кіт узяв та хвостом з табакою
йому у рот, так він перстень і виплював, кіт за
перстень да утік у вікно,— та вже з собакою так
біжать, утікають! А змій так того персня шукає,
усюди лазить.
От прибігли до тої річки, що перепливали, так
собака і каже:
— Як же ми будем цей перстень нести: як ти
будеш сам нести, то тебе хазяїн буде жаліть, а ме­
не ні. Начепім,— каже,— лучче на ломачку.
Так вони почепили на ломачку той перстень та
в зубах і несуть. Пливуть через ту річку, так кіт
упустив ту ломачку, так перстень з його бока
сковзнувсь й упав у воду. Так вони вийшли на бе­
рег, сидять, аж біжить до їх вовк да й каже:
— Може, ви, братці, хочете їсти?
— Хочемо,— кажуть,— да нігде взяти.
— Ходіть, там коні ходять, так я коня заріжу,
там і з’їмо.
Вони прийшли. Вовк коня зарізав, вони наїлись
та прийшли к тому берегу та й сидять, стережуть
того персня.
192

І знову їсти захотіли.
— Ходім,— каже на кота собака,— і я так ко­
ня заріжу, як вовк.
Прийшли к коню, собака хотів його за хвіст, а
кінь як брикнув, так і вбив собаку, а кіт прийшов
знов до річки голодний, як був.
Аж веде перепілочка діти, а він за перепеля, а
перепілочка кричить, просить:
— Котику-братику, пусти,— каже,— що хо­
чеш, то я зроблю.
— Дістань,— каже,— з води перстень.
Як вона полізла й дістала йому той перстень,
так він і пустив її дитятко та й пішов до хазяїна з
тим перснем.
До сховку до того прийшов та подав хазяїну той
перстень да:
— Єсть,— каже,— хазяїну, наше все те, що
було.
А він так зрадів.
— Та нема,— каже,—нашого собаки.
— А де ж?
— Кінь убив.
Хазяїн перевернув перстень, так сховок чисто
розлетівся. Так він прийшов додому, так у його
знов став такий дім і міст, і він знов став такий па­
нич, як і був, і знов узяв цареву дочку. І живуть.

Казка про солов'я-розбійника
і про сліпого царевича
Десь-не-десь, у якійсь-то землі, був собі цар, і
мав він собі жінку царицю, і прижили вони собі
сина, як сокола.
І не так то хутко діється, як швидко в казці ка­
жеться,— дійшов він собі розуму совершенного.
І був у царя перший совітник, і він із царем поку193

мався. І в першого совітника тоже син совершен­
ного ума. І поїхали вони в чисте поле вдвох на погуляннє, і в їх увесь припас — шабля при них, і
рушниця при них. Почали вони собі пустувать, і
треба їм посердиться між собою, і той царенко то­
му першого совітника синові із пустощів одтяв ру­
ку по плече.
І приходить перший совітник до царя:
— Ваша царська величність, мені шкода зроб­
лена.
— Яка тобі шкода?
— Так і так,— каже,— ваш син моєму синові
руку одрубав.
Цар же бо на свого сина дуже сердився і велів
його в темну темницю засадить і не велів йому
їсти й пити дать. І сидить він, може, яких днів
п’ять, шість, не пивши, не ївши. І мати його почу­
ла, сеє, да щоб ніхто не знав, послала йому їсти із
служебкою.
І сама із своєї туги пішла по саду проходжува­
тись. Ну, ідуть вони повз темницю і гомонять
удвох із служебкою. Почув він її голос да й каже:
— Ой, моя матінко! Будьте милосердна,
украдьте в батька ключі да й випустіть мене з
темної темниці.
От мати вкрала вночі ключі да й пішла випус­
кати.
— Ну, що ж ти, мій сину любий, що я тебе ви­
пустила? І мені на світі не буть.
— Не бійся, моя мати рідна, сідай на коня зі
мною; де я буду, там і ти.
Він такий лицар вчинився, що наслав на коню­
хів сон, і вони поснули смертельно.
Як поїхали вони на іншую землю, на тридесяте
царство, в інше государство. Доїжджають вони до
зеленого здоровенного гаю верстов за п’ять . І в то­
му гаю жив Соловей — великий розбійник силь­
ний, могучий богатир. І убиває він своїм свистом
194

за п’ять верст. Як свиснув, то кінь і впав на перед­
ні ноги. От цей царевич схопився.
— Що ти,— каже,— коню мій, спотикаєшся?
— Пане мій милий, пане мій любий! Як мені не
спотикаться, я несу двох вас сильних, могучих бо­
гатирів, ще й третій свиснув?
В’їжджає він у ту дуброву да й шукає собі міста
такого, щоб спочить. От і бачить, що три дуби
укупі стоїть. Мати каже:
— Одпочиньмо біля тих дубів.
І приїжджають вони до тих трьох дубів, аж по­
середині колодязь, а там вода аж ворона. Срібне
да золоте цямриння. На верху дубів Солов’їне
гніздо.
Царевич і каже:
— Так се ти, Соловей — великий розбійник,
почав зі мною граться?
Да як ударить його з оружини, так він так і впав
на цямрину. Тоді за лучок.
— Чи не вб’ю я,— каже,— птиці якої?
І пішов по пущі.
Лежить на цямрині той Соловей-розбійник, а
мати пожалкувала його да й почала воду брать,
почала поливать його, поки він і ожив.
І рече їй Соловей:
— Ой, душа ти моя любая! Як ти мене пожал­
кувала да й од смерті оборонила! Я тебе не забу­
ду, а ти мене не забудь. Дасть бог, ми зійдемося
докупи.
Вернувся царевич, дивиться.
— Де ж,— каже,— мати моя, Соловей-розбійник?
— Що ж ,— каже,— сину любий? Поливала я
його водою, а він знявся да й полетів.
Спочили вони з матір’ю, осідлали коня-винохода і поїхали собі. І знов поїхали на іншую землю,
на тридесяте царство, в інше государство. І там у
тому царстві цар помер. В’їздять вони в город,
195

в’їздять у суд, аж у суді сумують, що в нас царя
нема, нікому охороняти нашого царства.
Він і підлицяється:
— Я,— каже,— буду у вас царем і охоронни­
ком вашого царства.
От вони дали йому будинок,— він собі й ж и­
ве — не так-то хутко діється, як у казці кажеть­
ся,— рік або два. І сідлає він собі коня-винохода
да й їде по всьому царстві... Може, він там який
день або другий їздить да вже з такими кралями
да царями зазнається!
От Соловей — великий розбійник навідався до
його матері і радяться вдвох, що як би його зі світу
згубить. І мати рече:
— Солов’ю! Він такий в мене сильний і могучий богатир, що нам його ніяк не можна зі світу
згубить.
А Соловей — великий розбійник каже:
—= Можна! Як приїде додому, так ти занеду­
жай. Стане він тебе питать: «Чого ви, мамо, зане­
дужали? » — «Що ж, синку? Десь-не-десь, в іншо­
му царстві є Баба Яга, що держить вишні-черешні, і коли б ти мені тих вишень дістав, так я б
попоїла да й здорова була».
От приїздить її син додому, і вона недужою зро­
билась.
— Що ви, мамо? Чим занепали?
— Отим і тим, сину. Десь-не-десь, в іншому
царстві є Баба Яга, що держить вишні-черешні,
і коли б ти мені тих вишень дістав, так я б попоїла
да й одужала.
А то, бачте, така Баба Яга — костяная нога, що
на мідному току молотить, москалів робить.
Він сів на коня-винохода і поїхав. Як поїхав
він на іншую землю, на тридесяте царство, в
інше государство, аж стоїть город, так обнесений,
як жаром. В’їжджає він у той город, а там бу­
динки стоять такі, що й сказати не можна.
196

І в’їжджає він до тієї баби у двір, коли стоїть
стовп, а до стовпа кінь прив’язаний і жар їсть.
Він устав зі свого коня, дивиться — аж три кіль­
ця: одне мідне, друге срібне, третє золоте. Він
стоїть да й думає: «Прив’яжу я до мідного — ска­
жуть, що який-небудь пустяк; прив’яжу до сріб­
ного— скажуть: да се що-небудь тутешнє.
Ні, лучче прив’яжу до золотого: нехай знають,
що приїхав не свій брат. Руський царевич!»
Приходить він до будинку, аж виходять три доч­
ки тієї баби на рундук:
— А, здоров, здоров, руський царевичу, силь­
ний, могучий богатир! Що тебе сюди занесло? Чи
човник, чи весло?
— Ні ,— каже,— мене ніщо не занесло; я сам,
добрий молодець, заїхав.
— Який ти,— кажуть,— дружбо, хороший, да
уб’є тебе наша мати!
Він і питає їх:
— Де ж ваша мати?
— У саду, на мідному току москалів робить.
І беруть його за білі руки, ведуть його у будинок
й цілують в уста. Зараз посадили його за стіл, да­
ли йому попоїсти, добре нагодували його й напоїли
да й кажуть:
— Ну, іди ж тепер, наш любий гостю, у сад до
матері.
Провели його до матері, а самі повертались, не
далися у вічі матері. От він і приходить:
— Здорова, Бабо Яга — костяна нога! Що ти
робиш?
Здоров,— каже,— руський царевичу, силь­
ний, могучий богатирю! Що тебе сюди занесло: чи
човен, чи весло?
— Ні,— каже,— мене ніщо не занесло; я сам,
добрий молодець, заїхав.
— Що ж,— каже,— чи будем биться, чи будем
мириться?
197

— Ні,— каже,— бабусю, не того я заїхав, щоб
мириться!
Вона зараз крикнула до своїх служебок:
— Піднесіть залізного бобу решето!
Піднесли їй, вона й виїла теє решето.
— Тепер же, руський царевичу, сильний, могу­
чий богатирю, коли так, то давай биться!
От як ухопить Баба Яга руського царевича
да в мідний тік так по коліна і втисла. Він бабу як
згріб, як ударить, так вона під руки і вбігла в
тік. Ну, вона тоді давай просить руського царе­
вича:
— Сину мій любий, руський царевичу, змилуй­
ся, не дай мені пропасти!
От він узяв її, витяг.
— Ну,— каже,— вража бабо, я думав тебе тут
і вбити, да живи ще на світі.
От баба бере його за білі руки, цілує його в уста
й приводить до дочок.
— Дочки мої любі! Якийсь-то приятель до нас
наїхав.
І гуляли вони собі день — як золото, другий —
як срібло, третій — як мідь, хоч і додому їдь. Й на­
рвала йому вишень-черешень ягід хустку цілу —
ото матері на гостинець. Він подякував бабі і доч­
кам да й їде собі з богом.
А Соловей — великий розбійник живе в мате­
рі. І думав він, його там баба вб’є, аж він їде від­
тіля.
— Ой, душе моя люба! — каже,— І ягід везе!
Тепер мені не жити в тебе!
І не так-то хутко діється, як швидко в казці ка­
жеться. Приїжджає він до матері да й кланяється
матері гостинцем. От вона як наїлась тих ягід, так
то була хороша, а то ще кращою стала.
Одпочив він там день або другий, велів сідлать
коня і поїхав знов по границі. Прилітає Соловей —
великий розбійник до його матері знову да й ра ­
198

дяться, як би то його зі світу згубити, щоб на його
місці здіяться царем? От і каже Соловей — вели­
кий розбійник:
— Десь-не-десь є на чистому полі, на роздоллі
криниця води; а коло тієї криниці лежить двана­
дцять зміїв, і тільки один одним колодязь в усьому
царстві. Так забажай тієї води, щоб дістав. Як не
вб’ють його тії дванадцять, так ніде у світі вже не
вб’ють.
От він вернувся додому, а вона й кволиться
вже,— нездужає, знаєш.
— Що ви, мамо? Чим занедужали?
— Отим і тим, сину. Десь-не-десь є на чистому
полі, на роздоллі колодязь води, і тільки один ко­
лодязь у всім царстві. Коли б ти мені привіз тієї
води, так я напилась би да й здорова була.
— Добре,— каже,— мамо.
Осідлав коня він і поїхав. І як поїхав він на іншу
землю, на тридесяте царство, в інше государство;
коли ж іде навпроти його громада така велика лю­
дей до тієї криниці. Ото зі всієї громади збирають
людей да й везуть тим зміям дванадцять чоловік
із’їсти. І попереду їде карета: цар свою дочку везе.
Одинадцять душ таких, мужицького полу, а два­
надцяту царівну везуть. От він порівнявся з ними.
Грають музики; деяке плаче, деяке скаче. Тії, зна­
єш, плачуть, которих везуть їсти — як у нас у
некрути,— а другі скачуть. От той цар да цариця
його побачили; зараз оболону одчинили і почали
здраствуваться:
— Здрастуй, здрастуй, руський царевичу! Ку­
ди бог несе? Куди путь-доріженьку держиш?
— А, любезнії! А вас куди бог несе?
— А ми веземо дванадцять душ на поїдання,
щоб води набрать.
От царевич:
— Постійте ж,— каже,— я поїду до зміїв, а ви
підождіть.
199

Цар і звелів зупиниться всій громаді-обществу
серед шляху.
Приїздить той царевич, аж такий дикий степ,
роздолля! І стоїть там криниця, і їх дванадцять ле­
жить. Він як узявся з ними битися, як узявся
биться,— побив усіх. От оддихав там трохи, на­
брав води да й поїхав собі.
Приїжджає до тієї громади:
— Ідіть,— каже,— до води, набирайте. Тепер
нема нічого — побив усіх.
Громада подякувала йому; а царівна бере його
за білії руки, цілує його в уста, сажає в карету. От
приїжджають вони додому і гуляють неділю чи
другу. І вони його совіщають.
— Не їдь вже ти, руський царевичу, до матері.
А царівна каже:
— Не їдь, буду тобі жінкою, а ти мені чолові­
ком. А як батько помре, так будемо ми усім царст­
вом голдувать.
А він таки не погоджується, і хоче таки до своєї
матері доїхати і води повезти. І попрощались во­
ни, і на прощання дала йому царівна срібний пер­
стень.
От Соловей — великий розбійник дивиться в
прозорну трубу да й говорить:
— їде!.. Ну, тепер ти не моя, а я не твій!
І не так-то хутко діло робиться, як швидко в
казці кажеться. Приїздить він, води привозить:
— Нате, матінко!
Так вона то хороша була, а то ще краща стала.От він знову пожив неділь зо дві чи зо три да
знову поїхав по границі. А Соловей — великий
розбійник прилітає:
— Тепер не будемо вже укупі, бо його ніхто не
подужає. Коли хочеш,— каже,— так от ще спро­
буємо його канатами вмотать.
От вертається царевич додому, а вона знову за­
недужала.
200

— Що оце ви, матінко, так часто болієте?
— Я ще, сину мій любий, так часто болію од то­
го, що боюсь, як ти поїдені по чужих землях.
Коли б мені узнать, що ти за сильний, могучий
богатир.
— Як же ти мене, матінко, взнаєш?
— Дай, мій сину любий, я тебе обмотаю тими
канатами.
І він їй задоволення дає. Звеліла вона слугам
принести каната да й обмотати його. І вмотала йо­
го од шиї до самих ніг канатом. А він здвигнувсь,
так на малесенькі шматочки канат й розпався.
— Ну, добре, сину мій любий! Дай же ще дро­
том умотаю
І він піддався.
— Що хочеш, матінко, те й роби.
От вона зараз обмотала. Здвигнувся, да й шку­
ру опустив коло себе до самих ніг.
— Отепер,— каже,— мамо, я знаю ваше вбран­
ня!
Виходить Соловей — великий розбійник до його
з мечем, й він рече:
— Солов’ю — великий розбійнику! Січи ме­
не, да рубай на дрібні шматки, да вложи мене в
торбину, да нав’яжи її коневі, да й вижени в
гай.
Він його зсік, ізрубав на шматки, поскладав у
тороки да й вигнав. Той кінь пішов собі в гай да й
ходить на волі. Коли де не взялася Баба Яга —
костяная нога; зараз пригнала коня до криниць
(у гаю дві криниці в неї на прикметі було: в одній
сцілюща, а в другій живуща вода); узяла торбин­
ку, висипала кость тую, набрала води сцілющої,
попирскала,— так лежить зовсім так, як чоловік,
тільки неживий. Набрала вона живущої води, да­
ла йому в рот — він і ожив. І каже:
— Оце, бабусю, як-то я довго спав!
Так от же превражий син Соловей! Усе кидав,
201

усе кидав у тороки, да тільки очей не вкинув, очей
нема, сліпий.
От і привезла його Баба Яга до великої річки, як
от у Кременчуці або там де, де суди проходять, да
й посадила його на березі. А тут очерет стоїть. От
він зломив собі очеретинку да й зробив дудочку,
і як зайграє у ту дудочку, так луна і йде по всій
річці.
Коли ж іде купець із дорогим товаром судном і
почув, що він так гарно виграває, і велів роботнику
сісти на дуба да подивиться, що воно є. Приїздить
роботник до його:
— Здрастуй!
— Здрастуй!
— Хто ти такий є?
— Я,— каже,— такий і такий каліка.
— Просить,— говорить,— наш хазяїн-купець,
щоб ти до нас на судину йшов.
— Добре, возьміть.
От вони його взяли, а він — сказано, сильний,
могучий богатир — як устає, так така хвиля і
встає. От вони й раді йому. А він і пита:
— А куди ви, господа купець, доставлятимете
товар ?
— До царя Дзензея доставлятимем товар.
І того самого царя Дзензея дочка з ним заруче­
на, як по воду їздив. Тепер, може, год уже чи й
більш, як він блукає, так вона на його надію не
кладе: дума, що його на світі немає. І зробила обід
хороший — понахиду звести по йому. От і при­
їжджає купець до города. Пристань собі взяли.
А він і сидить на вулиці. Ідуть християни на обід
до царівни да й гомонять між собою. От вони собі
й байдуже, бо він у поганенькій одежі; вони й не
знають, що він такий сильний, могучий богатир.
От він і просить тих людей:
— Візьміть і мене з собою; я хоч ложку страви
візьму на обіді.
202

Так вони його взяли, привели й посадили поміж
людьми. Хліба доволі, страви доволі... От після то­
го посилає, знаєш, царівна одну служебку з горіл­
кою, а друга по гривні грошей дає. От дійшли до
його, дають йому чарку. Він узяв перстень зару­
чений да в чарку да й питає:
— Чи ти служебка?
— Служебка.
— На ж оцю чарку да неси до царівни, да не ди­
вися. Бач, як у мене очі повилазили, так і в тебе
повилазять, тільки подивишся.
От принесла вона царівні чарку; та зирнула да
так об поли і вдарилася. Зараз веліла його слу­
жебкам узять і вести у будинок. Увели його в
будинок, а царівна Дружнівна брала його за білії
руки, сажала і цілувала в уста. Батько й мати
возрадувались, що він прийшов, хоч каліка; бо він
сильний, могучий богатир, охоронник. Ну, тепер
уже зробили собі заручини і весілля одгуляли,
дарма що він каліка. Живуть й хліб жують, по­
столом добро возять, і діти мішком носять. Поїха­
ли в ліс, вирубали на ківш і одтягли на корець, от
і казці кінець.
А якби вони зробили ківш, то ще б казки було
більш.

Казка про убиту сестру
та калинову дудку
Був собі дід та баба. У діда дочка і в баби дочка.
От і пішли вони в гай по ягоди. Так дідова збира да
й збира — да й назбирала повну миску; а бабина,
що візьме ягідку, то й з’їсть. От і каже дідова:
— Ходімо, сестро, додому, поділимося.
От ідуть да йдуть шляхом, а бабина говорить:
— Ляжмо, сестро, одпочиньмо.
Полягали; дідова, втомившись, заснула, а баби­
на взяла ніж да й устромила їй у серце, да викопа­
203

ла ямку та й поховала її. А сама пішла додому
да й каже:
— Дивіться, скільки я ягід назбирала!
А дід й питає:
— Де ж ти мою дочку діла?
— Іде ззаду.
Коли ж ідуть чумаки да й кажуть:
— Станьмо, братці, отут одпочинемо.
Да й стали. Глянуть — над шляхом могила, а
на могилі така гарна калина виросла! Вони вирі­
зали з тієї калини сопілку, да й став один чумак
грати, а сопілка говорить:
—
Ой помалу-малу, чумаченьку, грай,
Да не врази мого серденька вкрай.
Мене сестриця з світу згубила —
Ніж у серденько да й устромила.

А' другі кажуть:
— Щось воно, братці, значить, що калинова со­
пілка так промовляє!
От прийшли вони в село да й натрапили якраз
на того діда:
— Пусти нас, діду, переночувать, ми тобі ска­
жемо пригоду.
Він їх й пустив. Тільки вони увійшли у хату, за­
раз один сів на лаві, а другий став біля його да й
каже:
— Ану, брате, вийми сопілку да заграй!
Той вийняв. Сопілка й говорить:
Ой помалу-малу, чумаченьку, грай,
Да не врази мого ти серденька вкрай.
Мене сестриця з світу згубила —
Ніж у серденько да й устромила.
—

Тоді дід каже:
— Що вона за сопілка, що вона так гарно грає,
що аж мені плакать хочеться! Ану, я заграю!
204

Він йому й дав. А та сопілка говорить:
—
Ой помалу-малу, мій таточку, грай,
Да не врази мого ти серденька вкрай.
Мене сестриця з світу згубила —
Ніж у серденько да й устромила.

А баба, сидячи на печі:
— Аке лиш сюди, старий, і я заграю!
Він їй подав, вона стала грать — сопілка й гово­
рить:
—
Ой помалу-малу, матусенько, грай,
Д а не врази мого ти серденька вкрай.
Мене сестриця з світу згубила —
Ніж у серденько да й устромила.

А бабина дочка сиділа на печі у самому куточ­
ку. Ізлякалась, що дознаються. А дід і каже:
— А подай їй, щоб заграла.
От вона взяла, аж сопілка й їй одказує:
—
Ой помалу-малу, душогубко, грай,
Д а не врази мого ти серденька вкрай.
Ти ж мене, сестро, з світу згубила —
Ніж у серденько да й устромила!

Тоді-то вже всі дізналися, що воно є. По дідовій
же дочці обід поставили, а бабину прив’язали до
кінського хвоста да й рознесли по полю.

Кобиляча голова
Сказала б казки — не вмію, сказала б приказ­
ки — не смію, сказала б небилиці — так багато
плутаниці.
Ну, казки, хоч і не вміючи, а треба казать.
Був собі дід та баба. От і в діда дочка, і в баби
дочка. От баба пускає їх на досвідки прясти. Дідо­
ва ж дочка пряде, а бабина все нічого не робить, а
як прийде додому, то ще й обмовить ту.
205

Ну баба й зненавиділа дідову дочку та й каже до
діда:
— Поведи свою дочку, де хоч, там її і дінь, щоб
вона в нас дурно хліба не їла!
От дід — нічого робить — і повів.
Веде та й веде, та завів її в ліс — аж там стоїть
хатка пуста.
Він її у ту хатку й увів.
— Сиди ж ти, дочко, тут, а я піду дровець на­
рубаю.
Та й пішов.
Прив’язав колодочку до віконечка, а сам подав­
ся додому. То оце вітер повійне, а колодочка —
стук-стук, стук-стук!
А дівчина:
— Це ж мій батечко дрівця рубає!
Сидить вона собі шиє та й не вийде подивитися,
що воно стука.
Аж уже стала й ніч.
Коли це — стукотить-гримотить — кобиляча го­
лова біжить.
— Дівко, дівко, одчини!
Вона й одчинила.
— Дівко, дівко, пересади через поріг!
Вона й пересадила.
— Дівко, дівко, дай вечерять!
Вона й вечерять дала.
— Дівко, дівко, постели!
Вона й послала.
— Дівко, дівко,— просить,— положи мене
спать!
Вона й поклала.
— Дівко, дівко, заглянь мені в ліве вухо, а в
праве виглянь!
Вона й заглянула, а там — і лавки, і двори, і бу­
динки великі, і всяка всячина.
От як виглянула в праве вухо — й така стала
гарна!
206

Згодом вийшла вона заміж за такого хорошого
парубка, і живуть собі гарно.
Діждали свята, вона й каже до свого чоловіка:
— Поїдьмо та й поїдьмо до мого батька в гості.
— То й поїдьмо,— каже чоловік.
Поїхали.
От як приїхали, а мачуха аж перелякалась,
як побачила, що вона така стала, та й каже ді­
дові:
— Поведи та й поведи й мою дочку, куди свою
водив!
Він узяв та й повів.
Веде та й веде — коли ліс, а в лісі пуста хатка
стоїть. Він узяв та туди її й завів:
— Отут тобі, дочко, жить!
Та й пішов собі.
А вона досиділа аж до вечора, коли це — стукотить-грюкотить — кобиляча голова біжить.
— Дівко, дівко, одчини!
А вона:
— Не велика пані, сама одчиниш.
Вона й одчинила.
— Дівко, дівко, пересади через поріг.
— Не велика пані, сама перелізеш.
Вона й перелізла.
— Дівко, дівко, дай вечерять.
— Не велика пані, й сама візьмеш!
Вона й повечеряла.
— Дівко, дівко, постели спать.
— Не велика пані, й сама постелиш.
Вона й послала.
— Дівко, дівко, заглянь мені в ліве вухо, а в
праве виглянь.
Вона й заглянула. А там — один ліс, та такий
густий та темний — оком не проглянеш. Тут де не
взявся вовк, ухопив її та й поніс не знать куди.
От, а в діда була собачка маленька. То оце вона
лежить на призьбі та:
207

— Дзяв-дзяв! Дідова дочка — як ясочка, а ба­
биної дочки і слуху не чуть!
То баба:
— А, капосна собака, як дражниться!
Та й піде й прожене собачку з призьби і поб’є.
То баба в хату, а собачка знову на призьбу та:
— Дзяв-дзяв! Дідова дочка — як ясочка, а ба­
биної дочки і слуху не чуть.
От баба і каже дідові:
— Піди, діду, довідайся, що воно за знак, що
твоя дочка приїздила в гості, а моєї й слуху не
чуть.
Дід і пішов довідаться.
Коли приходить він туди — аж тільки хатка
пуста у лісі стоїть.

Казка про гоніння мачухи
Як був собі дід та баба, і було у них по дочці.
У діда й корова є. От мачуха й говорить на дідову
дочку:
— Жени корову пасти.
І дала їй кужелю прясти. Вона й погнала да й
плаче дорогою. А корівка питає:
— Чого ти, дівонько, плачеш?
— Як же мені не плакать, дали кужелю
прясти.
— Не журись,— каже,— сажай мені кужіль
у праве вухо.
Вона всадить, а з лівого вуха й виймає вже по­
прядений. Да оце як стане смеркаться, і пожене
її додому. От мачуха бачить, що вона таку гарну
пряжу носить, да й каже на свою дочку:
— Гони, доню, ти пасти корівку і кужелю бери.
Та й пожене да на полі й каже:
— Сороки, ворони! Летіть до мене кужелю
прясти!
208

То сороки й ворони поназлітуються і порозхапують кужіль, та й порозносять на гнізда. Уве­
чері вона й пожене тую корівку додому. Додому
прижене, то мати й питає її:
— А що, доню? Попряла кужіль?
— Ні, мамо, не попряла. Сороки да ворони порозхапували.
То мачуха до діда:
— Заріж та й заріж, діду, корову — вона (ді­
дова дочка) з неї багатіє.
От дідова дочка погнала корівку пасти. Жене да
й плаче. Так корівка й питає:
— Чого це ти плачеш, дівонько?
— Як же мені не плакать, що тебе хочуть
зарізать?
От і говорить тая корівка:
— Слухай же, дівонько! Як будуть мене різать,
так ти просися кишечки мить. Та як будеш мить,
то там знайдеш двоє яблучок. Ти їх посади, так
повиростають яблуньки.
От ту корівку й зарізали. Дідова дочка й про­
ситься кишечки мити. От пішла на річку та й
миє — аж там двоє яблучок — одне золотеньке,
а друге срібненьке.
А бабина дочка вгледіла та й женеться за
нею,— хоче однять. Так та у кропиву їх і кинула.
Коли ж виросла яблунька: срібненьке яблучко,
золотеньке яблучко, а під нею криничка.
Аж їде пан та й говорить:
— Хто мені те яблучко вирве, тому я половину
панства оддам.
От бабина підскочила — хотіла вирвати яблуч­
ко, так яблунька вгору, хотіла водички з кринички
набрати, а криничка — вниз.
Дідова ж прийшла, водиці набрала, яблучко
вирвала да й дала панові. От він їй і говорить:
— Я тебе візьму за себе заміж.
І взяв її з собою.
209

От вони собі й дитину нажили. Послали до
батька узвар і просять того батька у гості до
дітей. А мачухи й не просять. Так вона й гово­
рить:
— Як таки можна, щоб я не поїхала до своїх
дітей?
І поїхала з дідом, і взяла свою дочку на віз,
і вкрила шкурою да й приїхала туди. А вона була
відьма. От і зробила дідовій дочці так, щоб вона
козою побігла, а свою дочку й поклала на місце
тієї.
От та дитина все плаче.
А в того пана був парубок, да й говорить:
— Пане мій милий, пане мій любий! Дайте мені
дитину, понесу я її гуляти.
А пан каже:
— Неси.
Він і поніс дитину до болота да й кличе:
Ой рись-коза! Твій син плаче,
Твій син плаче, їсти хоче.

—

А вона й одказує:
Біжу, лечу, мій синочку!
Пісок очі забиває,
Очерет ніжки підкошує,
Бистра вода не пускає.
—

От прибігла да з себе кожу скинула, а сама за
дитину, сіла, годує да гірко, гірко плаче!
Погодувала, оддала парубкові дитиночку да й
знову і побігла.
На другий день ізнов дитина плаче. Він знов
проситься:
— Пане мій любий, пане мій милий! Дайте мені
дитину, понесу я її гуляти.
Поніс да й кличе:
Ось рись-коза! Твій син плаче,
Твій син плаче, їсти хоче.

—

210

То вона й біжить:
—
Біжу, лечу, мій синочку!
Пісок очі забиває,
Очерет ніжки підкошує,
Бистра вода не пускає.

От прибігла та з себе шубу скинула і нагоду­
вала дитинку.
Парубок одніс дитинку. Вона добу знов спить.
Тоді пан його й питає:
— Що це значить,— каже,— що ти оце поне­
сеш дитину гуляти, да (вона) й не плаче.
Так він давай йому признаваться:
— Що ж,— говорить,— твоя, пане, жона по­
бігла козою.
От вони й пішли удвох. Парубок і кличе її:
Ой рись-коза! Твій син плаче,
Твій син плаче, їсти хоче.

—

Вона й біжить:
—
Біжу, лечу, мій синочку!
Пісок очі забиває.
Очерет ноги підкошує,
Бистра вода не пускає.

Прибігла, скинула з себе шубу, взяла дитинку
да так плаче!
— Тепер,— каже,— моя дитинонько, в остан­
ній раз побачимось, а то далеко вже поженуть
мене, не почую, як будуть звать!
А пан узяв да й укинув її шубу в огонь. Як за­
тріщить шерсть! А вона почула, да в кущ — нема
шуби! Тоді пан плащем її накрив і пішли додому,
да й живуть із нею.
А тих рознесли кіньми.

211

Казка про красуню і злу бабу
У гаях стояла хатка. Там жив чоловік і жінка,
та в них не було дітей. От вони й пішли на бого­
мілля, просять бога, щоб дав їм дитя. Так бог і дав
їм дочку. Ото вона й росте. А царевич у той час
приїхав на охоту та й посилає свого парубка:
— Піди, будь ласка, у ту хату попроси води.
Прийшов той парубок води просить, аж та ди­
тина плаче, та жемчуг так і сиплеться з очей. Ма­
ти забавила — засміється: так усякі квітки цві­
туть. Той парубок вийшов да й каже:
— Отам, царевичу, я бачив дитину! Як пла­
че — перли сипляться, а як сміється — так усякі
квітки цвітуть.
Той царевич пішов у хату, да знарошне й драж­
нить тую дитину, щоб плакала. Плаче, а жемчуг
так і .сиплеться. Він просить матері, щоб забави­
ла. Як же засміється, так і бачить царевич, що
всякі квітки цвітуть.
Ото та дівчина росте, а царевич усе заїжджає,
як на охоту приїде. От вона й виросла. Царевич
і каже:
— Оддай за мене, діду, дочку.
А вона вже вишиває рушники орлами.
А цар каже:
— Де ж таки тобі, сину, да мужичку брати!
Тоді царевич як узяв той рушник, що вона ви­
шила, да повіз до батька, так цар аж руками
сплеснув. Чи нічого ж?
— Женись,— каже,— синку, женись!
От він і оженився. Да везе додому, а з ним була
баба, а в баби дочка. От, їдучи, царевич устав
щось-то там устрелить, а баба познімала з неї все,
да й повиколювала її очі, да й упхнула її в яму,
а дочку в її одежу прибрала, так царевич і повіз
замість неї — не пізнав.
А коло тієї ямки да нехворощі багато росло, так
212

якийсь дід прийшов нехворощі рвати. Дивиться —
дівка сидить у ямці і перед нею отака купа жемчугу, що вона, сидячи, наплакала, а очей нема.
— Візьми,— каже,— мене, дідусю, і оце на­
мистечко забери.
От дід її взяв і намистечко забрав та й привів
додому.
У діда дітей не було, а баба є. Вона, та дівчина,
каже:
— Забери, дідусю, оце намистечко в торбинку
да понеси у місто продай, да як зустріне тебе баба
якась, то ти їй не продавай, а скажи: «Оддай те,
що в тебе є».
От він поніс і стрів ту бабу.
Баба каже:
— Продай намисто!
— Купи.
— А що за нього?
— Да те, що в тебе е.
Вона йому й дала одне око.
Тоді та дівка й почала вишивать з одним оком
рушник.
Ізнов дід поніс намисто.
Баба знов:
— Продай намисто, діду!
— Купи.
— Що за нього?
— Дай те, що в тебе є.
Вона й друге око віддала.
Дівка тоді ще й краще почала вишивати.
Дід і каже:
— От у царя обід.
А дівка йому:
— Іди, дідусю, на обід та візьми глечичок да й
мені попроси юшки.
Да й почепила свого шиття діду рушник на
шию. Як побачив царевич у діда рушник:
— Звідки ви, діду?
213

— Я там, царевичу, з хутора, да в мене там і
дівчина проживає, так дай, будь ласка, і їй чогонебудь в цей глечичок.
— А рушник, діду, де ти взяв?
— Да це я в ямці дівку знайшов, так оце вона
й вишиває.
А царевич уже пізнав по вишиванню. Тоді ска­
зав зараз віз запрягти, поїхав да й пізнав її: «Се ж
вона, се ж вона!» А тую бабину дочку випроводив
свиней напувать. Оце ж і все.
Живуть, і хліб жують, і постолом добро возять.

Казка про королеву Катерину
Був собі король. Мав він одного сина: той син
був такий силач, що подібного йому ніде не можна
було найти. Король помер. Він зробився королем
і сказав об’явити по цілому королівству, що вся­
кий чоловік може приходити з ним боротися. Кіль­
ко не приходило людей, каждого забивав він
руками. Одного разу прийшла до нього баба з си­
ном і сказала, що знає, де єсть чоловік вельми
сильний. Король обіцяв їй за теє дати багацько
грошей і просив, щоб вона привела того чоловіка.
Тоді баба сказала:
— Він не схоче до вас прийти. Треба, щоб ви
поїхали до нього. Він живе на битому полі, їздить
на сивому коні, називається Поланином. Кілько не
приходило рицарів з ним битися, то кожного заби­
вав.
— Я би поїхав до нього,— каже король,— но
у мене нема ні одного коня, на котрім я міг би
їздити,— що сяду на котрого, то зломиться, як
гіллячка; і ні одного меча, котрим можна було
битися,— що вдарю ним об землю, то розсиплеть­
ся, як порох.
214

— Я вам і на теє пораджу,— казала баба,—
кажіть погнати коней до води, і над котрим будуть
літати орли, на тім ви й зможете їздити; а підіть
до Красного Магазина й одірвіть підлогу, там зна­
йдете не тільки один меч, но і цілую збрую, котрая
ніколи не переломиться.
Король, заплативши бабі, казав погнати коні
до води і сам пішов за ними. Зловив коня, одкопав
збрую, сів на коня і поїхав дорогою, котру йому
баба показала.
їхав він один місяць, другий, накінець на третій
місяць приїхав на біле поле. Аж глядить, щось
миготить по полю. Цікавість його взяла зобачити,
що то таке. Випустив коня і як близько під’їхав
до нього, то пізнав, що то їде чоловік на коневі,
а коли з’їхали ся, то король сказав:
— Як слихом слихати, як видом видати — Поланин?
А той сказав:
— Як слихом слихати, як видом видати — ко­
роль Іван? Чи будем битися, чи будем миритися?
— Будем битися,— сказав король.
І як зачали битися, то аж три дні билися, на­
кінець Поланин охляв і каже:
— Довго ми билися, ну, теперечки погодім.
— Добре,— сказав король,— але з такою умо­
вою, що ти поїдеш зі мною у світ.
— Добре,— сказав Поланин.
Всілись на коні і поїхали.
їдуть і їдуть — і приїхали до однієї корчми.
Була там гарна шинкарочка. Поланин її полю­
бив і просив короля, щоб побавитися в тій корчмі
зо дві неділі. Король розсердився на теє.
Разу одного король вийшов надвір і глядить, що
вельми велика хмара йде. Король вернувся до
хати і каже до Поланина:
— Не знаю, чи буде то дощ, чи град, бо вельми
велика хмара йде.
215

Поланин вийшов надвір, поглядів, кликнув ко­
роля і сказав йому, що:
— Треба мені їхати, бо Катерина вислала про­
ти мене військо, а то не хмара, тільки пил од ніг
кінських. Вже шість раз вона висилала проти
мене військо, а я сам-один його завсігди забивав.
Король став його просити, щоб дозволив йому
поїхати збити теє військо. Перше Поланин не до­
зволяв того, а потім згодився і таку дав йому пере­
сторогу, що як прийде він до війська, то щоби пе­
рехрестив його мечем, а тоді воно само йому під­
дасться. А як поб’є усе військо, щоби не біг за
зайцем, котрий вискочить з останнього забитого.
Король сів на коня і поїхав. На дорозі стрівся з
військом, зробив так, як йому Поланин казав:
збив його і ждав до тієї пори, поки не вискочить
що-небудь із забитого.
Накінець вибіг заєць, а він — за ним, і біг через
поле і ліс, аж прибіг до якогось палацу. Брама
сама одчинилась, заєць вбіг, брама хутко зачи­
нилась, і він остався перед брамою. їздив коло
стін і не міг ніде влізти, пішов своєю дорогою і вер­
нувся до корчми. Поланин спитав його, чи гнався
він за зайцем. Він сказав, що ні, і зостались ще на
дві неділі в корчмі, щоби оддихнути.
Знову король побачив хмару і питався:
— Чи то буде дощ, чи Катерина проти тебе
військо шле?
Поланин поглядів і сказав, що то Катерина вій­
сько шле. Король знову поїхав, збив військо і
погнався вже за лисом, котрий вискочив із вояка.
Не догнав його і повернувся назад. Таким спосо­
бом зробилося і третій раз, та з вояка вискочив
кіт. Брама одчинилася,— у браму влетів він і кіт.
Поставив коня, а сам пішов у палац за котом.
Перейшов одне, друге, третє — і накінець вийшов
на дванадцяте, й почув голос:
— Ах, моя нещасная доле! Згинуло все військо!
216

Схопила меч, одчинила двері і кинулась на ко­
роля й почала з ним битися.
Та король вибив меч з рук, а побачивши, що
вона дуже хороша, полюбив її і просив, щоб вона за
нього пішла. Вона згодилася, та просила його, щоб
він дозволив поїхати до свекрухи. Оддала йому
ключі і просила його, щоб він не ходив до того по­
кою, що зав’язаний ликом. Сіла до карети і поїхала.
Король, зоставшись сам-один на цілий двір,
став обходити усі покої, аж прийшов до того, що
зав’язаний личком. Охота його взяла зобачити, що
там є. Одв’язав личко і ввійшов до одного покою —
аж там сидить баба з верстатом і робить людей:
що кине шпулем, то вискочить солдат, як міцній
кине, то вискочить унтер-офіцер, іще міцній кине,
то вискочить офіцер.
Король зобачив теє, убив бабу, сам сів за вер­
статом робити, та йому теє жодним способом не
вдалося. Він... теє позабивав, а сам пішов до дру­
гого покою, аж глядить — уся хата завалена
людьми, пішов до третього покою — аж бачить,
що чоловік висить на круках, перед ним лежить
в’язочка сіна і чашка з водою.
— Випусти мене з тих круків,— обізвався чо­
ловік,— а я тобі за теє три рази життя подарую.
— А як мені тебе випустити? — сказав король.
— Дай мені в’язочку сіна з’їсти і чашку води
випити, а я тоді сам зірвуся.
Король подав йому сіна — він з’їв, подав
води — він випив, стрепенувся, злетів з гаків і по­
летів, не подякувавши королеві. Король задумав­
ся, що то був за чоловік, аж тут кіт прибігає:
— Нащо ти випустив чорта з гаків? Він схопив
твою жінку і полетів на Лисую гору.
Король заплакав і став просити кота, щоб він
його випустив з того замку. Кіт показав, де він
може зійти на діл. Він взяв рушницю і пішов.
Іде він один місяць, аж приходить над якесь
217

озеро. Схотілось йому їсти, став глядіти, чи нема
що застрелити. Підійшов ближче і побачив качку
з каченятами і вже хотів до неї стріляти, та качка
стала в нього проситися, щоб він не робив її дітей
сиротами, й обіцяла йому за теє, що він захоче.
Він став її просити, щоб вона показала йому
дорогу на Лису гору.
Вона йому показала і дала три пірця, щоб він
їх присмалив, як треба буде йому чого до неї.
Він пішов. Приходить на Лису гору, аж у брамі
стоїть кінь на трьох ногах. Він поглядів на ньо­
го — не думав, що той кінь може йому зашкодити.
Вийшла до нього Катерина і почала його лаяти
за теє, що він випустив чорта з гаків, і казала, щоб
він з нею утікав. Сіли на коня і поїхали.
Чорт вернувся вночі додому і, не заставши Ка­
терини, став питатися в коня, де вона поділася.
— Прийшов той чоловік,— сказав кінь,- кот­
рий тебе випустив з гаків, взяв її і поїхав
Чорт скрутився. І спитав коня:
— Чи ми їх доженемо?
— Насіємо жита, змелемо, з’їмо і ще їх доже­
нем,— сказав кінь.
Насіяли жита, зробили хліб і поїхали, на дорозі
нагнали їх.
Чорт схватив його за лоб і сказав:
— Ото тобі один раз дарую життя.
Одібрав Катерину, а його покинув.
Король пішов другий раз по Катерину, та чорт
його догнав і знов його життям подарував.
Пішов третій раз — так само зробив з ним чорт
а за четвертим — взяв його за лоб, трухнув, що
аж кісточки остались.
Качка заскучала за ним, що так довго його не
бачила, прилетіла, зобачила, що він забитий ле­
жить. Взяла грудку золота, під одне крило одну
пляшку, під друге — другу і полетіла там, де біси
стережуть воду живлющую і цілющую.
218

Кинула золота. Чорти побігли за ним, стали би­
тися, а вона набрала води: в одну пляшку жив­
лющої, у другу — цілющої — і полетіла до коро­
левича. Облила його, він зробився цілим, другий
раз облила — він ожив і каже:
— Ах, як я довго спав!
-— Заснув би ти навіки, коли б не я!
Вона йому розказала, що йому чорт зробив і
яким способом вона його оживила. Він їй подяку­
вав і просив, щоб вона йому показала дорогу на
Лису гору. Вона йому показала другу, таку, що
кінь не міг зобачити, як він вийде на Лису гору.
І так його навчила:
— Іди ти до своєї жінки і проси її, щоб вона
довідалася, звідки він взяв того коня. А як будеш
знати, то припали пірце, а я прилечу і тобі порад­
жу, яким способом його дістати.
Він пішов. Прийшов на Лису гору, Катерина
стала питатися його, яким він способом ожив. Він
їй розказав і просив, щоб вона довідалася, яким
способом чорт дістав того коня. Вона його пере­
вернула в голку і заткнула в подушку.
— Пре!.. Душа смердить! — каже чорт.
— Хто б тут осмілився прийти? Мого чоловіка
ти забив. Я більше нічого не знаю.
Чорт думав, що правда.
Уночі стала вона його питатися:
— Звідки ти взяв такого коня?
— Нащо тобі теє знати?
— Так, я хочу знати, де такії коні водяться.
— Ну, коли хочеш, то я тобі скажу. Ото у
мене є одна кобила, і як вона має родити лоша,
то за нею 12 вовків ходять і стережуть тієї миті, як
лоша буде родитися, і як воно уродиться, то вони
зараз його й розривають. Я раз добре розгледів,
не дав їм з’їсти, тільки одну ногу одірвали йому.
Почувши теє, королевич на другий день попро­
щався з Катериною, присмалив пірце. Прилетіла­
219

до нього качка. Він їй теє розказав, і вона йому по­
радила, щоб він позабивав тії барани й оддав
вовкам, то вони покинуть кобилу і побіжать у ліс,
а лошатко уродиться, поссе і тоді їм не дасться.
Він так і зробив: коли кобила уродила лошатко
і стала його просити, щоб він лошаткові дозволив
побути коло неї цілий місяць, то воно набере сили
і зробиться гарним конем.
Він пішов у ліс, став стріляти звірів і ними через
цілий місяць живився. Потім пішов, щоб зобачити,
чи його лошатко росте, і вельми дивувався, що з
нього зробився такий кінь, що на нім можна їздити.
Сів, полетів на Лису гору, одібрав Катерину
і поїхав. Чорт, дізнавшися про те, сів на свого коня
і став його доганяти і вже на половині дороги до­
гнав. Та кінь його (чорта) копитом тріснув, що аж
смола потекла.
Поїхали до палацу, справили весілля.
І я там був, мед-вино пив, по бороді текло,
а в губі нічого не було. Я пішов до кухаря, а він як
мене тріснув — помогло, то я побіг на гній, щоб
охолодитися. Зачали на «віват» з гармат стріляти,
не стало їм куль. Вони стали набивати гноєм і
разом мене в гармату всадили. Як вистрелили, то
я з гармати як вилетів, то летів, летів, аж сюди
прилетів і цю казочку сказав.

Залізний вовк
Був собі один піп,і служив у нього наймит, довго
служив — год, може, з дванадцять. Ото приходить
він раз до попа та й каже:
— Розщитайте мене,— каже,— батюшка, та
заплатіть мені, буде вже мені,— каже,— наймиту­
вати; може,— каже,— своє хазяйствечко заведу.
— Добре,— каже піп.— Ну, знаєш же,—
каже,— що я тобі за твою службу заплачу? На
тобі,— каже,— оце яйце, і як прийдеш додому, то
зроби собі обору здорову та в тій оборі й роз­
220

чини його; тільки,— каже,— гляди, не розчиняй
де дорогою, а то все твоє добро пропаде.
Ну, пішов ото той наймит. Іде та й іде, коли ж
думає собі: «Ану дай подивлюся, що там, у яйці».
Коли ж, як розчинить, а звідтіля усякої скотини
такого висипало — так просто, наче ярмарок на
степу. Став, та й вже тоді стоїть, та:
— Бідна ж моя головочко! Що його в світі бо­
жому робити тепер — як його тую скотину на­
зад зібрати?
Коли ж де не взявся залізний вовк біжить.
— Я тобі,— каже,— оцю всю скотину назад у
яйце зберу і яйце стулю так, що воно ізнов ціле
буде, а за те,— каже,— як будеш ти на посаді си­
діти, то я тоді прийду та тебе з’їм.
«Що ж,— думає собі той,— поки то ще при­
йдеться мені на посаді сидіти — та ще чи й при­
йдеться коли, а тепер,— думає,— худоба буде!»
— Добре,— каже.
Ото той залізний вовк зараз зібрав йому усю
ту скотину назад у яйце і яйце стулив — знов
ціле, так як було.
Пішов той наймит додому, десь там у село яке,
чи що, поставив собі насамперед обору здоровупрездорову, увійшов туди, та як розбив те яйце —
такого з його худоби — повнісінька обора!
Ну, став він собі хазяйнувати, та такий став з
його хазяїн, такий богатир, що й на всім світі,
мабуть, багатшого за нього нема. Живе собі, та
все в його добра більше та більше, та тільки не
жениться він — боїться. Коли ж був там собі один
генерал, а в його була дочка, та й улюбилась вона
у того чоловіка. От той генерал і каже йому:
— Чом ти,— каже,— не женишся? Бери,—
каже,— мою дочку, я тобі й грошей багато за нею дам.
— Як мені,— каже,— можна женитися, коли
отак і так,— каже.— Як сяду я на посаді, то за­
лізний вовк прийде та й з’їсть мене.
221

І розказав йому усе, як було.
— Нічого то,— каже генерал,— не бійся. В ме­
не,— каже,— війська багато, то як прийде вже
пора тобі на посаді сісти, то ми обставимо хату
у три ряди військом, то вони його не допустять.
Ну, вже говорили, говорили там вони, говорили радились, а далі ото вже й до весілля стали спо­
ряджаться. Ото вже й весілля у їх отправили все як
слід — пора вже молодим сідати на посад. А той
генерал узяв та хату своїм військом у три ряди
навкруги обставив, щоб то того вовка не допусти­
ти. Коли ж, тільки що посідали молоді на посаді —
аж біжить вовк. Побачив, що військо стоїть, так
він узяв та й перескочив через усі три ряди, та до
хати. А той чоловік скоро тільки побачив його,
зараз у вікно, та сів на коня, та й навтікача, а вовк
собі доганяти.
Біжить він та й біжить, вовк за ним та за ним,
та все ніяк його не дожене. Так уже надвечір до­
їжджає той чоловік, дивиться — аж у лісі хатка.
Увійшов він у ту хатку, аж там сидить дід із бабою.
— Пустіть,— каже,— люди добрі, трохи в вас
одпочити!
— Можна,— кажуть вони.
— Тільки,— каже,— так ітак: як мені,—
каже,— встерегтися, щоб мене залізний вовк не
догнав, поки я буду в вас сидіти?
— Нічого,— кажуть,— не бійся. В нас є со­
бачка, Чутко, то він за сім миль вовка почує,
то й дасть знати.
Ліг він спать, коли ж Чутко й гарчить. От ті
люди зараз його й розбудили.
— Тікай,— кажуть,— бо вже залізний вовк
біжить.
І дали йому того собачку і пшеничну проскур­
ку на дорогу. От він тую проскурку із’їв, сів та й
поїхав. їде та їде, і собачка за ним біжить. Аж так
почало вже смеркати, бачить він — у лісі хатка.
222

Він до хатки — й тут дід і баба сидять. Про­
ситься він до їх переночувати.
— Тільки, як мені — каже,— встерегтися, щоб
мене залізний вовк не нагнав!
— Не бійся,— кажуть вони,— в нас є собачка,
Важко, то він за дев’ять миль вовка почує.
Ліг він та й спить. Коли ж, так уже перед сві­
том, аж Важко гарчить. Ото вони зараз його роз­
будили.
— Тікай,— кажуть,— бо вже залізний вовк
набігає.
І дали вони йому того собаку і ячмінну про­
скурку на дорогу. Із’їв він тую проскурку, сів та й
поїхав, і двоє собак за їм біжить.
їде він та й їде —- аж надвечір знов бачить:
хатка в лісі. Він у хату — і тут дід і баба сидять.
— Пустіть,— каже він до їх,— люди добрі, пе­
реночувати. Тільки як мені встерегтися, щоб мене
залізний вовк не догнав?
— Не бійся,— кажуть,— у нас є собачка, Ба­
рій, та той його за дванадцять миль почує.
Ліг він спати, аж над ранком уже Барій і дає
знати, що залізний вовк біжить.
От вони зараз його розбудили.
— Пора вже,— кажуть,— тобі тікати.
І дали йому й цього собачку, і дали гречану
проскурку на дорогу. Із’їв він ту проскурку, сів
та й поїхав. От вже він має собі троє собак, і всі
вони за їм біжать.
їде він та їде — аж увечері бачить: хатка.
Він у ту хатку — нема нікого. Він і ліг собі спати,
і собаки полягали: Чутко на сінному порозі, Важ­
ко на хатньому, а Барій у хаті коло його. Коли ж
надбігає залізний вовк. От Чутко зараз і дав зна­
ти, що він біжить, а Важко кинувся на його, а Ба­
рій як скочив, так того вовка і розірвали.
От тоді вже він забрав своїх собак, сів та й по­
їхав собі додому.
224

Соціальнопобутові
казки

Ріпка
Був собі дід Андрушка, а в нього — баба Марушка, а в баби — дочечка Мінка, а в дочки —
сучечка Фінка, а в сучечки — киця Варварка, а в
киці — вихованка мишка Сіроманка.
Раз весною взяв дід лопату та й мотику, скопав
у горбді грядку велику, мервицею попринадив,
грабельками підгромадив, зробив пальцем дірочку
дрібку — та й посадив ріпку.
Працював дід немарно: зійшла ріпка гарно.
Щодень ішов дід у город, набравши води повен
рот, свою ріпку підливав, їй до життя охоти до­
давав.
Росла дідова ріпка, росла! Зразу така, як миш­
ка, була, потому як буряк, потому як кулак, по­
тому як два, а накінці — як дідова голова. Тішить­
ся дід, аж не знає, де стати.
— Час,— каже,— нашу ріпку рвати!
Пішов він у город: гуп, гуп! Узяв ріпку за зеле­
ний чуб: тягне руками, вперся ногами, добуває
сил усіх, сопе, як ковальський міх,— мучився,
потів увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе дід бабу Марушку:
— Ходи, бабуню, не лежи, мені ріпку вирвати
поможи!
Пішли вони в город: гуп, гуп! Взяв дід ріпку за
чуб, баба діда за плече — тягнуть, аж піт тече!
Торгає дід ріпку за верхівку, торгає баба діда за
226

обшивку, працюють руками, упираються нога­
ми — промучилися увесь день, а ріпка сидить
у землі, як пень.
Кличе баба дочку Мінку:
— Ходи, доню, не біжи, нам ріпку вирвати по­
можи!
Пішли вони у город: гуп, гуп! Узяв дід ріпку
за чуб, баба діда — за сорочку, дочка бабу —
за торочку; торгають руками, упираються нога­
ми. Промучилися увесь день, а ріпка сидить у
землі, як пень.
Кличе дочка сучку Фінку:
— Ходи, Фіночко, не біжи, нам ріпку вирвати
поможи!
Пішли вони в город: гуп, гуп! Узяв дід ріпку за
чуб, баба діда — за сорочку, дочка бабу — за то­
рочку, сучка дочку — за спідничку.
Тягне дід ріпку за верхівку, баба діда — за об­
шивку, дочка бабу — за запаску, сучка дочку —
за спідничку, промучилися увесь день, а ріпка си­
дить у землі, як пень.
Кличе сучка кицю Варварку:
— Ходи, Варварко, не лежи, нам ріпку вирвати
поможи!
Пішли вони в город: гуп, гуп! Узяв дід ріпку за
чуб, баба діда — за сорочку, дочка бабу — за то­
рочку, сучка дочку — за спідничку, киця сучку —
за хвостик. Тягнуть і руками, і зубами, упирають­
ся ногами. Промучилися увесь день, а ріпка си­
дить у землі, як пень.
Кличе киця мишку Сіроманку :
— Ходи, Сірочко, не біжи, нам ріпку вирвати
поможи!
Пішли вони в город: гуп, гуп! Узяв дід ріпку за
чуб, баба діда — за сорочку, дочка бабу — за то­
рочку, сучка дочку — за спідничку, киця сучку —
за хвостик, мишка кицю — за лапку, як потягли,
як потягли, та й балабунц!
9*

227

Упала ріпка на діда Андрушку, дід — на бабу
Марушку, баба — на дочку Мінку, дочка — на
сучечку Фінку, сучка — на кицю Варварку,
а мишка — шусть у шпарку!

Три бажання
Був собі дід і баба і дуже бідно жили. Ні з’їсти,
ні спити, як люди — завжди голодні і холодні, а до
праці сили не мали. Сиділи та сумували та в ві­
конце позирали, що їм принесе людська ласка.
А як світ не без добрих людей, то вони хоч і сиділи
ввесь тиждень напівголодні, але ж у неділю не
було ще кого ховати... Бо ще не було того дива,
щоб у селі умер хто з голоду! То вже хіба в місті
таке часом трапляється...
Ото прийшла до них раз хитруща баба, а вона
була чарівниця. Вони, чим мали, поділилися з
нею, та ще й добрим словом прийняли і перено­
чувати дали.
— За те, що ви мене не вигнали серед ночі з
хати і останнім шматком поділилися, я вам хочу
подякувати,— каже вона на прощання.— Я собі
піду, а ви загадуйте три рази те, чого ви собі
бажаєте, і кожне ваше бажання в мент збу­
деться. Будете ви до кінця життя свого мене зга­
дувати!
Та й пішла. Сіли старі за столом і почали ду­
мати, що б їм таке загадати, щоб їхнє життя, таке
злиденне та убоге, зробилося враз сите і розкіш­
не? Поки баба сиділа та міркувала, чого б їй за­
бажати в першу чергу, якого чуда, дід, дуже го­
лодний, сказав приказуючи:
— Перш за все хочу печеної ковбаси величез­
ний шматок!
Аж ось дивиться, з комина спускається кільце
ковбаси завбільшки з мотовило... Та такої рум’я­
228

ної, аж дух приємний пішов по хаті... Баба гля­
нула і позеленіла від злості на таке мізерне, нік­
чемне дідове бажання. У неї-бо в голові вже скла­
лися інші: щоб вернути собі молодість, здобути
багатства, великі скарби!.. А тут дід вихопився
зі своєю ковбасою, як циган на торг з козою або
як дурень зі ступою, і запросив нанівець одне
бажання! Не могла бабина душа цього стер­
піти.
— А бодай же тобі, йолопе, тая ковбаса та до
носа приросла! — вибухнула вона, запалившись
гнівом до дідової необачності.
І що ж? Вмить одну та ковбаса з комина та до
дідового носа — цоп! — і приросла, мов там і ві­
кувала.
Дивляться тоді вони одно на другого. Що за
оказія? Що сталося!..
Дід, що завжди такий пристойний здавався
бабі, неначе і не старий ще, хоч і з сивою боро­
дою, тепер з ковбасою біля носа — то ж чиста
малпа, проява, страхопуд якийсь, що й дивитись
гидко, не те що! Сидять обоє і плачуть, що їм те­
пер робить?
— Ще тільки одне маємо бажання,— каже дід
крізь сльози.
— Тільки одне! — каже баба.— Будемо вже
тепер загадувати обоє разом.
— А будемо,— каже дід.
— Так, щоб же ота ковбаса та від носа від­
пала!
Сказали, а та ковбаса, хто знає, де й ділась, не­
наче її язиком злизало! Отут-то вони з тієї досади
почали сваритись та докоряти одно одному, хто
винен, чого раніш між ними ніколи не трапля­
лось...

229

Про клад
Був собі дід і баба і мали вони собі просо на
полі. Все дід його стеріг.
Раз прийшов пообідати додому та й каже:
— Біжи, сину, постережи проса!
От пішов він стерегти проса. Іде він і чує, щось
каже в просі:
— Ось і хлопчик йде і пундик несе... Як візьму
я хлопчика за волоса, закину хлопчика в чорні
ліса. Як почну я хлопчика терти та м’яти, то не
буде кому хлопчика обороняти.
Прийшов той хлопчик додому, каже:
— Тату, щось у нашім просі є!
— Брешеш, сину,— каже йому тато,— захотів
їсти та й прийшов додому!
Посилає батько дочку стерегти проса. Пішла
вона. Приходить на те місце — воно знову з проса
обзивається:
— От і дівчина йде і пундики несе... Як візьму
я дівчину за волоса, та закину дівчину в темні
ліса. Як почну я дівчину терти та м’яти, то не буде
кому дівчину обороняти.
Прийшла дівчина додому та й каже:
— Щось і справді є в нашому просі!
Каже їй батько:
— Брешеш, ти не хотіла стерегти та й прийшла
додому. Біжи ще ти, бабо!
Пішла баба, а воно знов озивається:
— От і бабка йде і пундик несе... Як візьму я
бабку за волоса та закину бабку в чорні ліса. Як
почну я бабку терти та м’яти, то не буде бабку
кому обороняти!
Прийшла баба додому та й каже старому:
— Ні, діду, що не кажи, а в нашім просі щось
таки та є!
— Брешеш,— каже дід,— і ти, стара бабо! Пі­
ду я сам.
230

Пішов і дід, а воно і йому каже:
— От і дідусь іде і пундик несе... Як візьму
я дідуся за волоса та закину дідуся в чорні ліса.
Як почну я дідуся терти та м’яти, то не буде кому
його обороняти.
Прийшов і дід додому та й каже до старої:
— Справді, щось є в нашім просі: треба йти за
попом, щоб його освятити.
Каже йому баба:
— То й піди, діду!
От і пішов дід до попа і попросив, щоб він при­
йшов освятити його просо. Зібрався піп, зібрали з
церкви образи і пішли просо святити. А воно знов
обзивається:
— От і попик іде і пундик несе... Як візьму я
попика за волоса та закину попика в чорні ліса.
Як почну я попика терти та м’яти, то не буде кому
попика обороняти.
Піп перелякався та навтіки, загубив хрест і ка­
дильницю. Всі люди повтікали і образи покидали
на полі, а дід лишився один та й дивиться, аж іде
хлопчик, а те, що в просі, обзивається:
— От і хлопчик іде і пундик несе... Як візьму
я хлопчика за волоса та закину хлопчика в чорні
ліса. Як почну я хлопчика терти та м’яти, то не
буде кому обороняти.
А той хлопець іде та все прислухається, де
воно говорить. А воно йому і каже:
— Приступи, приступи! Приступи, приступи!..
А той хлопчик все ближче приступав, аж поки
не побачив; а тоді як ударить по ньому булавою,
а воно так і розсипалось грішми. Поділився той
хлопець з дідом грішми, та й пішли додому.

231

Торби
Як був собі чоловік та жінка, та не було у них
дітей. От той чоловік насіяв проса, і вродилось
просо таке славне, що аж весело дивитися.
Де не взявся вітер — вибив те просо. Прийшов
чоловік додому та й голосить:
— Будемо,— каже,— ми тепер, жінко, без
каші!
А жінка йому відказує:
— Іди, чоловіче, до вітрового батька суда про­
сити: нехай тобі за побій заплатить!
Чоловік і пішов.
От приходить до вітрового батька, поклонився
йому та й каже:
— Чого я до тебе прийшов, панотче?
— Скажеш.
— Твій син вибив у мене просо, так заплати
мені за побій.
— Що ж тобі платити? Я не знаю, чим тобі
платити.
От став вітрів батько думать. Думав, думав,
а тоді і каже:
— Дам я тобі торбу.
— А що ж я з тою торбою робитиму?
— А що робитимеш? Як схочеш їсти, то за­
раз і скажеш: «Торбо, торбо, поставляйсь!» Так
от тобі буде їсти і пити, скільки душа забажає.
— Ну, добре!
— А як наїсися, то скажеш: «Торбо, торбо,
укладайся!» Вона й укладеться.
— Ну, гаразд.
Поніс чоловік торбу додому і хвалиться жінці:
— От, жінко, що я приніс!
— Торбу. А що, чоловіче, з тієї торби?
— А що, жінко, це торба така, що тільки ска­
жеш: поставляйсь! — так тут буде такої страви,
що не поїмо.
232

Жінка ухопила відра, пішла по воду та й хва­
литься сусідам:
— Мій чоловік приніс таку торбу, що як ска­
жеш: поставляйсь! — так буде такої страви, що й
не поїмо!
А кум їх почув, що говорить жінка, та й каже:
— Я прийду до вас у неділю обідать.
От діждались неділі. Прийшов кум у гості, са­
дять його обідати, а піч нетоплена, нічого нема!
Кум і дивується:
— Що це,— дума собі,— за вража мати? Що
то вони мені поставлять їсти?
Коли це господар зніма торбу з кілка. Кум і
думає:
— Чи це б то справді жінка не збрехала?
А господар поклав торбу на стіл та й наказує:
— Торбо, торбо, поставляйсь!
Торба як поставилась, так де тієї й страви
набралось: паляниці, м’ясо, борщ, гуска печена,
пампушки із сметаною, каша молочна... усе таке,
що називається — усе! їли, їли, та не поїли!
От кум прийшов до господи та й каже своїй
жінці:
— От, жінко, у кума торба, так торба!
— А що там за торба така?
— А що? Посадив обідать, зняв з кілка торбу,
та тільки усього, що сказав: торбо, торбо, постав­
ляйсь! Так такого добра набралось, що тільки ви­
гадать можна!
— От диво!
— Атож! Не диво?
— І де ж це він її таку здобув?
— А ось піду спитаю, де він її справді здобув!
От і прийшов.
— Де ти, куме, торбу взяв?
— А де взяв? Вітер дав.
— Продай, куме, мені цю торбу.
— Ні, не продам.
233

— Я тобі пару волів дам за неї.
— Не хочу й двох.
— На тобі три. .
— Не хочу.
— От тобі чотири.
— Хто його зна, що робить!
А жінка й каже:
— Та бери, чоловіче, чотири пари — плугів,
волів, буде чим орудувати.
Подумав чоловік, та й змовився. Взяв у кума
чотири пари волів, а йому торбу віддав.
Сам же, узявши воли, оре та хліб сіє. Насіяв
проса, уродилось... Де не взявся вітер, та й побив
те просо.
Чоловік прийшов додому та й голосить:
— Побив вітер знову наше просо, будемо тепер
без каші!
А жінка й каже:
— Ти б пішов знову до вітрового батька: нехай
дасть таку торбу, як дав!
Пішов чоловік.
— Здоров був, панотче!
— Здоров, чоловіче!
— Чо’ я до тебе прийшов?
— Скажеш.
— Твій син знову моє просо вибив; заплати за
побій!
— Що ж я тобі заплачу?
— Дай мені таку торбу, як давав.
— Добре, чоловіче. Ось на тобі цю торбу, та як
вийдеш у поле, так тільки скажеш: «Торбо, торбо,
поставляйсь!», там побачиш, як воно тобі поста­
виться!
Чоловік узяв торбу та й поніс. Вийшов у поле та
й сів відпочивати. Захотілось йому їсти. Вийняв
він торбу з-за пазухи та й наказує:
— Торбо, торбо, поставляйсь!
Торба як поставилась... Як вискочить з торби
234

здоровенний молоток, як почав він чоловіка кле­
пати; клепає, клепає... Йому, сердешному, аж очі
помутились, аж джмелів слухає...
— Торбо-торбо... торбо... укладайсь! Торбочко,
торбочко, укладайсь!
Молоток ускочив у торбу.
Зав’язав він свою торбу й несе до господи.
— Ну що, чоловіче, приніс?
— Приніс.
— А покажи.
— Осьде.
— Така? О чоловіче, тепер знову гарно будем
жити!
— А що, жінко, бачиш, які у мене виски?
— А що це? Як пампушки! Що це таке, чоловіче?
— А що? Скажи лиш ти торбі: поставляйсь,
так і дізнаєшся.
— Торбо, торбо, поставляйсь!
Молоток як вискочив з торби...
— Торбо... торбо... торбо ж, та торбонько,
укладайсь!
Молоток ускочив у торбу. Чоловік зав’язав тор­
бу та й повісив на кілку.
Сидить жінка ні жива, ні мертва.
— А що, жінко, гарно будем жити?
— Ну, тепер, чоловіче, не ходи до вітрового
батька: хай йому цур!
Трохи згодом побігла жінка до кума та й хва­
литься:
— Мій чоловік знову торбу добув.
— Таку?
— Таку! Хай їй лиха година! Як сказала: по­
ставляйсь, а з неї як вискочить молоток...
Насилу встигла сказати: укладайсь!
— Де ж та торба?
— А де? Висить у хаті на кілку!
— Навіщо ж ви її держите?
— Для прихожого.
235

Парубок і чорт
Пас парубок уночі скот недалеко од ставу. Коло
ставу лежав чоловік, а воно не чоловік, а лукавий
перекинувсь чоловіком. А вовк крадеться, хоче
його сонного з’їсти. Той парубок думає, що то чо­
ловік — і крикнув:
— Ото, дядьку, вовк із’їсть!
Він як схопиться — та в воду. А той каже:
— Коли б я знав, я б і не казав; я думав, що
чоловік.
Вовк побіг. Коли він (чорт) виходить і каже:
— Ну, спасибі, дядьку, що ти мене од смерті
одборонив. Одбороню і я тебе. Заберуть тебе в
солдати, піймають тебе людоїди, будуть годувать
на сало...
Забрали його в солдати, піймали його песиго­
ловці (тії, що людей їдять), годують на сало. Уже
вгодували, уже й пучки врізали — хотіли різать.
Він і здумав про того. Коли той уночі й біжить.
Там замки такі здорові — лукавий як добіг, то
так і одчиняються. Він прийшов до його:
— А що ти, дядьку, живеш тут?
К аже:
— Живу.
— Поведи мене, де тут гроші є.
Каже:
— Боюсь, хотя мене одсіль як бог виніс!
Він каже:
— Постій, не кажи так, що бог виніс. Бог тебе
не нестиме, а ще я буду нести.
Він пішов, де є гроші, три мішки набрав, виніс
надвір, поскладав на себе. Той парубок сів — не
вгадав, коли й додому одвіз.
Привіз до ставу, та туди, де вони (чорти) ж и­
вуть. Так він (чорт):
— Ну, котрий одвезе чоловіка додому? Я вже
відки віз?
236

Так всі не хочуть. Один кривий каже:
— Я довезу.
Поклали на кривого гроші.
—
Гляди ж,— каже (чорт),— тільки замітиш
свою сторону, так і кажи: «Тпру!»
Вони біжать, куражка спала — він (парубок)
каже: «Тпру!»
Дак він:
— Чого ти?
Каже:
— Куражка спала!
— Далеко,— каже,— вертаться, п’ятсот верст
убігли, як сказав «тпру»...
Він (чорт) привіз його додому, під хатою по­
ложив і гроші тії.
— Гляди ж,— каже,— живи. Ми до тебе при­
їдем якраз у год, довідаємось, як ти живеш.
Так він жив год. Вони в год якраз і прийшли до­
відаться. Походили, та й пішли, та більше вже їх
не бачив той парубок.
Правда колись була, та давно, мабуть!

Як бідняк чорта обдурив
Жив собі бідний чоловік, та було в нього багато
дітей. Поки діти були малі — й журу мав малу.
Та коли діти підросли, стали багато їсти — чоло­
вік впав у тяжку біду. Ніяк не міг для всіх хліба
заробити. А тут кожного ще й одягнути треба.
Подався бідний у світ шукати такого заробітку,
щоб можна було прогодувати дітей. Ходив, ходив,
але роботи такої ніде не знаходив.
«Ех,— думає собі чоловік,— хоч би в чорта
знайшлася робота — й до нього б найнявся!»
При цих думках назустріч іде високий, вусатий
чолов’яга. А то був не чоловік, а сам чорт.
— Куди йдеш, чоловіче? — питає.
237

— Шукаю заробітку, бо дуже бідую з сім’єю.
— Я тобі роботу дам! — каже чорт.— Та спер­
шу нам треба вогонь розпалити, щоб зварити їжу.
Іди в ліс і принеси дуба, та побільшого.
Відчув чоловік, що тут щось недобре, та все ж
у ліс пішов. Хотів втекти, та подумав, що чорт все
одно його знайде.
Став на краю лісу, пробує вирвати дерево — та
де там! Воно й не ворухнуло гіллям. Став чоло­
вік кору з дерева обдирати. Обдирав-обдирав,
а потім взяв мотузяку й почав нею обв’язувати де­
рева. Прийшов у цей час чорт і питає:
— Що ти робиш?
— Хочу весь ліс тобі на вогонь принести. Не
буду ж я тобі по деревинці носити.
Налякався чорт, вирвав сам дерево, взяв на
плече й пішов. Почвалав за ним і чоловік.
Наварили їсти, поїли,й каже чорт чоловікові:
— А тепер давай з тобою битися. Виломи собі
палицю, а я виломлю собі.
Виломив бідняк у кущах жердину, чорт вирвав
із землі дерево, розмахує ним у повітрі, наче розгон набирає.
— Я не хочу битися на полі. Хочу битися тіль­
ки в хаті! — каже чоловік.
Чорт нічого не міг проти цього сказати. Зго­
дився. Але зайти до хати з деревиною чорт не
може — деревина не вміщається. Тим часом бід­
няк давай періщити його жердиною. Пищить, ве­
рещить чорт, просить пощадити. Пошкодував його
чоловік, відпустив.
На другий день послав чорт чоловіка по воду.
Та дав таке відро, що ледве порожнє доніс до кри­
ниці. Думав бідняк, думав, що йому робити, й по­
чав обкопувати криницю. Бачить чорт, що чоловік
забарився, й подався його розшукувати. Прийшов
і бачить — чоловік обкопує криницю.
— Що це ти робиш? — здивувався чорт.
238

— Та видиш, що криницю обкопую! Що мені
ходити весь час з цим відерцем по воду, коли я
можу цілу криницю на місце принести!
Налякався чорт, взяв сам відро, черпнув води
й поніс. За ним пішов і чоловік.
Ліг чоловік увечері спати й чує — чорти раду
радять. Каже старший чорт, що до нього чоловік
найнявся на роботу, що тепер його ніяк не позбу­
тися. Треба його забити.
Домовилися чорти, що опівночі, коли чоловік
буде міцно спати, заб’ють його.
Коли чорти й собі полягали, бідняк встав, по­
клав замість себе поліняку й заховався. Опівночі
чорти встали, взяв кожен по дрюку й почали
дубасити по поліняці. Били, били, нарешті поду­
мали, що чоловік уже мертвий, кинули дрюки й
знову полягали спати. Чоловік відкинув поліняку
набік і знову ліг на своє місце.
Вранці чоловік встає, а чорти ні живі ні мертві,
так налякалися. Дивляться, а на чоловікові ні
садна, ні синяка.
— Що тобі снилося? — питають чорти чоло­
віка.
— Снилося, наче мене хтось гладить.
В переполосі питає чорт чоловіка, чи не хоче він
уже додому йти.
— Хочу! — відповідає бідняк.
— А що ми тобі винні?
— Ви мені повинні дати мішок грошей. Та
такий, який тільки мій газда може понести.
Насипали чорти мішок золота, кинув собі стар­
ший чорт на плечі й мчить, щоб чим скоріше
позбутися чоловіка. Бідняк ледве встигає за чор­
том.
Став чорт перед хатою бідного й чує лемент ді­
твори.
— А то що діється в твоїй хаті? — питає чорт
чоловіка.
239

— То мої діти хочуть шкіру з тебе здерти.
Налякався чорт, кинув мішок і давай втікати.
Приволокли бідняк з дітворою мішок до хати.
Й нині живуть за ті гроші.

Походження крота
Убогий і багач мали якось разом поле; разом
якось і засіяли одним насінням. Але убогому гос­
подь поблагословив — і йому вродило, а багато­
му — ні. Ото багатий і відцурався свого поля, та й
каже до вбогого;
— То моє поле вродило, а твоє — ні.
Вбогий розважає, а багатий і слухати не хоче,
далі йому й каже:
— Коли ти, убогий, мені не віриш, то узавтра
вранці підемо на поле, і нас сам бог розсудить.
Вбогий і пішов собі додому. А багатий узяв на
убогого полі викопав яму та посадив туди свого
сина, та й до нього каже:
— Гляди,— каже,— сину! Як я взавтра за­
питаю, чиє се поле, то ти скажи, що се поле не
вбогого, а багатого!
Й узяв його прикрив соломою та й пішов до­
дому.
Ранком зібрали громаду, приходять на поле,
багатий і питає:
— Скажи,— каже,— боже, чиє се поле, чи
багатого, чи вбогого?
— Багатого, багатого! — вилітає голос з сере­
дини поля.
А господь з-між народу:
— Не слухайте,— каже,— убогого поле!
І розказав господь усе народу; і до багачевого
сина промовив:
— Будеш же ти,— каже,— сидіти під землею,
поки світа та сонця.
Отож-то і зробився кріт з багачевого сина!
240

Чортова матір
Було два брати: один багатий, а другий убо­
гий.
Так той убогий на багатий вечір поніс вечерю
до багатого.
— Приніс я,— каже,— брате, до тебе вечерю.
А той каже:
— Понеси її к чортовій матері.
Вийшов він надвір, заплакав, пішов собі.
Іде понад лугом, а його зустріча дід.
Він іде та плаче, а дід і пита:
— Чого ти,— каже,— плачеш, чоловіче?
Він став йому розказувать.
— Отеє носив до брата вечерю, а він послав ме­
не к чортовій матері, та не знаю, де її шукати.
— Іди,— каже,— отсією стежкою і дійдеш до
кладки, до кладки дійдеш, там станеш та свиснеш.
Гляди, вискочать, візьмуть тебе і що даватимуть,
так ти не бери, а проси — буде баран ходить по
хаті — проси, щоб барана тобі дали.
Прийшов той та свиснув коло кладки. Зараз
чорти вискочили, увели його, а чортова мати й
пита:
— Чого ти прийшов?
— Я,— каже,— приніс вечерю.
Вона забрала ту вечерю, а його повела до золо­
та та срібла.
— Бери,— каже,— скільки хочеш собі золота,
срібла.
Він не схотів:
— Дайте мені,— каже,— отого барана.
Вона дала йому барана. Він узяв і пішов до­
дому.
Приходить він додому, ліг спати і коло себе ба­
рана поклав. Кинувся ранком і злякався — де те
багатство набралося!
Зразу забагатів.
241

Убрався і пішов до церкви. Побачив його у церк­
ві брат і каже:
— Десь когось обікрав, брате. Забагатів — так
прибрався.
Він (менший брат) йому нічого не сказав, ви­
йшов із церкви та давай його просити до себе в
гості. Той приїхав до його у гості і злякався, що
бідний так забагатів.
— Боже мій,— каже,— вже й мене,— кае,—
покрив багатством.
Увійшов у хату, той садовить його їсти. Він і
їсти не хоче, розпитує:
— Де ти взяв, з чого ти,— каже,— забага­
тів?
Він йому каже:
— Се мені чортова мати дала.
Жінка багатого зараз його покликала:
— Нумо їхать,— каже,— додому.
Приїхали. Вона заходилась: понапікала хліба,
понаварювала.
— Неси,— каже,— чоловіче, й ти вечерю до
неї.
Він узяв, поніс до неї вечерю.
Зустріча його баба й питає:
— Куди ти,— каже,— ідеш?
Він каже:
— Понесу до чортової матері вечерю.
Вона витягла клубок валу, дала йому й каже:
— Іди ж ти за клубком. Клубок котитиметься,
то й ти за ним іди.
Клубок прикотився до хати чортової матері, чо­
ловік прийшов за ним і пішов у хату.
Його чортова мати питає:
— Чого ти,— каже,— прийшов до мене?
Він кае:
— Я,— кае,— приніс до вас, бабо, вечерю.
— Ну, йди ж,— каже,— я тобі за сю вечерю за­
плачу.
242

Повела вона його до золота, набрав він мішок,
насилу підняв.
Приносить додому мішок золота, кинув з плечей
через поріг додолу, а сам упав і луснув.

Два брати
Було собі два брати — один багатий, а другий
убогий. От прийшли іменини багатого. Він наззивав повну хату гостей, а убогого брата не покли­
кав. От убогий брат і каже:
— Піду.
Та й пішов до брата в гості.
— Брате,— каже,— рідний! Хоч я й не буду
їсти й пити, а тільки надивлюсь на твоє ща­
стя, та побажаю тобі ще більшого.
А багатий брат як закричить на нього:
— Мені не треба таких волоцюг, як ти, заби­
райся до чорта!
— Дарма, я піду й до чорта,— одказав убогий
та й пішов.
Прийшов до мірошника та й питається:
— А скажіть, будьте ласкаві, де тут є чорти?
— Та отут у кручі, плигай — так і знайдеш! —
одказав мірошник.
От тоді убогий плигнув у воду та й дивиться:
коли стоїть хата, він увійшов у ту хату, коли
там нікого нема. Так він і заховавсь під припі­
чок.
Коли це увійшов у хату один чорт, далі — Дру­
гий... третій... і багато їх насходилось та й хва­
ляться:
— От ми так досадили мірошникові — усе роз­
риваєм та й розриваєм йому греблю, а її поправи­
ти не важко: тільки треба назламувати дубців з
усякого дерева та й замостить. Тоді вже ніщо не
розірве греблі.
243

І довго ще так вони хвалились, а далі й порозхо­
дились.
От тоді убогий брат вилазить з-під припічка,
вийшов з хати та й виплив знову наверх. Потім
прийшов до мірошника та й каже:
— У вас тут усе греблю розрива щось, чи що?
— Та еге ж,— одказує мірошник.
— А я знаю, чим її поправить.
— Ні, ми вже що не робили, так усе розрива.
— А як я поправлю, та уже ціла буде.
— Так ви тільки скажіть, як поправить, так
вам пан за це багато грошей дасть.
От бідний брат і сказав. Греблю поправили і
вже її ніхто і не розірве.
Пан за це дав бідному братові цілий віз червін­
ців.
Як приїхав той додому, то й послав свого ма­
ленького хлопця до багатого брата по кружку,
щоб міряти гроші, бо своєї у них не було.
— Що вони будуть міряти? — спитав багатий
брат у хлопця.
— Та я не знаю! — одказав хлопець.
От тоді багатий брат вимазав усередині кружку
медом, щоб пристало те, що мірятимуть, та й од­
дав хлопцеві.
Убогий брат поміряв червінці та й оддав круж­
ку назад багатому.
Той глянув у кружку, коли ж там пристав один
червінець. Він так і сплеснув руками.
— Тепер уже брат багатший за мене!
Та й пішов до нього.
— Де ти стільки грошей набрав?
Той розказав багатому усе як було.
От тоді багатий брат пішов до кручі та й плиг­
нув у воду. Коли й побачив хату, як казав бідний
брат. От тоді увійшов до неї та й сховався під при­
пічком.
Коли це посходились чорти та й балакають:
244

—
Тепер уже не можна розірвать греблі
нам — замощено дубцями з усякого дерева. Та
хто ж воно довідався про це? Може, тут у нас хто
слуха, що ми розказуємо? Ану пошукаємо!
У багатого брата і пішов мороз за спиною
А чорти дуже чують духом, так скоро й найшли
багатого.
І розірвали його на шматки.

Казка про жадного чоловіка
та про гадюку
(Стародавня байка)

Був собі один чоловік. Ішов він раз лісом і поба­
чив, що з-під великого покинутого мурашника ви­
лізла гадюка, здорова та страшна! Вилізла, поди­
вилась і поповзла собі далі. Одначе тому чоловіку
треба було часто ходити повз те місце, і він бояв­
ся, що гадюка іншим разом буде не така мило­
сердна і вкусить його. Через те він приніс їй мо­
лока, поставив у посудині, а сам став збоку і ди­
виться.
Гадюка поповзла з нори, побачила молоко, огля­
нулась на чоловіка і догадалася, що то він приніс;
випила молоко, потім винесла тому чоловікові
червінця з-під мурашника.
Після того чоловік часто носив гадюці молоко,
а вона все давала йому по червінцю.
Чоловік похвалився дома, що йому отака й така
дивна пригода! Тоді син його подумав: «Навіщо
дожидатися, коли гадюка коли-не-коли даватиме
по червінцю? Не краще ж її вбити, зруйнувати
того мурашника й забрати увесь її скарб одразу? »
Отже, взяв той хлопець каменя і подався з
батьком до гадючого житла. Тільки що поставили
245

молоко, зараз гадюка виповзла і стала пить. А той
хлопець зараз її — каменем по голові! Та якось-то
промахнувсь, і камінь полетів далі, не вбивши га­
дюки. Тоді вона скочила до свого напасника і
вкусила його. Ледве він прийшов додому, як тіло
йому дуже спухло, і він помер.
Батькові було шкода сина, однак шкода йому
було й червінців, якщо гадюка перестане їх дава­
ти. Через те він того ж дня пішов з молоком до
гадюки і сказав:
— Я не винен з того лихого вчинку мого сина!
Я тебе шаную — ось я знову приніс тобі молока,
щоб ти була до мене така ж милостива, як і пер­
ше!
Тоді гадюка сказала:
— Геть собі! Я не хочу твого молока і не буду
тобі давати нічого, коли ти такий жадний, що за­
раз по смерті свого сина замісць того, щоб жури­
тися та як слід оплакати його, мерщій біжиш до
мене по червінця!
Отак через свою жадібність чоловік втратив
ласку від гадюки.

Правда і Неправда
Раз Правда зустрілась із Неправдою.
— Здорова, сестрице! — каже Правда Неправді.
— Здорова була! — відказує Неправда.— Нам
по одній дорозі йти, так ходім, коли хочеш, разом.
— Ходім.
— Та от що, сестрице, я тобі скажу: як будемо
разом іти, так попереду твоє будем їсти, а тоді
моє.
— Добре, сестрице,— каже Правда.
От ідуть вони та й ідуть. У Правди й торба вже
спорожнилась. Захотілось Правді їсти, та вже у
неї нема нічого.
246

— Ну, сестрице,— каже вона Неправді,— моє
поїли, нум же тепер твоє їсти.
— Е ні! Вже цього не буде: я не люблю по правді
робить, і ти дурна, що по правді робиш. Не дам,
хоч з голоду вмри.
Гірко стало Правді, та треба терпіти. Терпіла
вона, терпіла, та ніяк не втерпіла: попросила знов
у Неправди їсти.
— Коли ти хочеш, щоб я дала тобі їсти, так дай
одне око виколю.
Заплакала Правда. Дала око виколоти: «Кра­
ще,— думає вона,— дам око виколоти, ніж умер­
ти з голоду».
Пройшли вони скільки там часу. Правді знову
захотілося їсти.
— Дай, сестро, їсти! — просить вона у Не­
правди.
— Дай друге око виколю.
Дала Правда й друге око виколоти. Як виколола
друге око, то й пішла собі Неправда від Правди.
— Прощай, сестро,— каже вона Правді,— те­
пер мені не йти з тобою!
Зосталась собі одна Правда та тільки плаче гір­
ко. Іде-іде, коли чує: ліс шумить.
«Що ж тепер робити мені? — думає вона, бід­
ненька, сама собі.— Злізу на яке-небудь дере­
во та переночую, щоб звірюка яка не напала на
мене».
От злізла вона на одно дерево та й сидить там.
Коли ось чує — йдуть дівчата, парубки, співають,
жартують. Прийшли вони до того дерева, де сиді­
ла Правда.
— А де,— кажуть вони,— будемо гуляти?
— А хоч і під оцим деревом,— відказують.
— Та на цьому дереві,— кажуть,— така роса,
що як помазати сліпому очі, так і дивитися стане.
Почула Правда ці слова та дожидається вже
ранку, щоб попробувати роси. Дівчата ж із
247

хлопцями почали гуляти. Гуляли вони, пили, їли
все добре та й пішли собі назад, покидавши все,
що позоставалось,.— і питйме, і їдйме.
Як тільки пішли вони, Правда злізла з дерева та
й стала їсти та пити, що позоставалось, а виголо­
далась уже була добре. Діждавшись ранку, пома­
зала собі очі росою з того дерева, що сиділа, і ста­
ла бачити. Тоді вона помолилась богу та й пішла
собі у дорогу.
Під вечір прийшла вона знову в ліс. Так, як і
вчора, злізла на дерево й чує знов, що йдуть та
співають хлопці з дівчатами.
— А де будемо гулять? — гукають хлопці,
прийшовши до того місця, де була Правда.
— А хоч і під оцим деревом,— відказують дру­
гі, вказуючи на те дерево, де сиділа Правда.
— Та це ще й дерево не просте,— обізвався
хтось,— на ньому роса така, що якби помазати
якому сліпому очі, так він би й світ божий поба­
чив. От якби хто знайшовсь такий, щоб, набравши
роси з цього дерева, пішов у таке-то царство: у
тому царстві цар, а в царя дочка, та сліпа. Казав
цар, що якби вилічив хто його дочку, так нічого
не пожалів би з свого добра.
Правда все це чула.«Мені дав так бог, що я ста­
ла видющою,— думає вона собі,— поможу ж я й
тій царівні, що сліпа».
Парубки ж з дівчатами гуляли, пили, їли та й
пішли назад, покидавши все, що позоставалось.
Правда знов так, як і вчора, злізла з дерева та й
підкормилась трохи тим, що позоставалось від
хлопців та дівчат. Після цього, спорожнивши одну
пляшку та набравши в неї уранці цілющої роси,
пішла у те царство, де була сліпа царівна.
Довго вона йшла у той город, де жив сам цар
із сліпою дочкою. Тут зараз донесли цареві, що в
його город прийшла така молодиця, що береться
вигоїти дочку його. Цар зараз же звелів позвати її.
248

Прийшли в хату до царя, коли дивиться — тут і
Неправда.
— Це й ти тут, сестро? — питає Правда.
— Еге! Коли б ти знала, я вже й світ увесь
пройшла,— відказує Неправда.— А ти чого ж
тут?
— Того та того,— каже Правда. Та й розка­
зала, чого вона прийшла й що з нею було.
Після цього помазала вона цілющою росою очі
царівні — і стала та бачити все так, якби не була
й сліпа.
Цар же бачить, що Правда з Неправдою роз­
мовляє так, як давнішня знайома, та й питає у неї:
— Де ти з нею бачилась, і що, і як, і коли?
Правда й розказала цареві все по правді: як во­
ни йшли вдвох, як Неправда їй очі повиколюва­
ла, як вилікувалась... Сказано: все розказала, як
було.
Цар, як скінчила Правда розказувати, звелів
узяти Неправду, прив’язати її коневі до хвоста й
пустити його на волю, щоб розніс її.
— От так,— сказала Правда,— пройшла вона
світ— Назад не вернулась!

Про правду і кривду
Жили колись-то два брати: один багатий, а
другий такий бідний, що й не сказати. Цей бідний
брат умер. Зостався у нього син, і він живе теж
бідно. І спитався раз він у свого дядька:
— А що, дядьку, як лучче тепер жити: чи прав­
дою, чи неправдою?
— Е-е-е!.. Де ти тепер найшов правду? Нема
тепер правди на світі! Тепер скрізь одна кривда.
— Ні, дядьку! Є правда — правдою лучче жи­
ти!
— Давай спорити.
249

— Ходім на суд.
— Та чого ж ми таки підемо на суд? Лучче да­
вай підемо по дорозі і спитаємо чоловіка, якого
зустрінемо: як скаже, так і буде. Ваша правда —
уся моя худоба буде вам; моя правда — ваша
худоба буде мені. Так спитаємо до трьох раз.
— Ну добре.
І пішли вони дорогою. Ідуть, ідуть — зустрі­
чається їм чоловік — з заробітків, чи що, йшов.
— Здоров, чоловіче добрий!
— Здорові!
— Скажи, будь ласкав, чоловіче, як тепер луч­
че жити: чи правдою, чи неправдою?
— Е-е-е!.. Добрі люди! Де тепер ви правду
найшли? Нема тепер її ніде на світі. Лучче жити
кривдою, аніж правдою.
— Ну, оце раз моя правда! — каже дядько.
А небіж і зажурився, що йому прийдеться
віддавати всю свою худобу дядькові. Ідуть, ідуть —
зустрічається їм пан. А небіж і каже:
— Ну, запитаємо ж сього пана — сей уже всю
правду розкаже: він грамотний і все знає.
— Ну, добре.
От порівнялися з паном і питають його:
— Скажіть, будьте ласкаві, паночку, як тепе­
реньки лучче жити: чи правдою, чи кривдою?
— Е-е-е!.. Добрі люди! Де ви тепер знайшли
правду? Нема ніде ні по судах і в світі. Лучче жи­
ти кривдою, аніж правдою.
— Ось вже і вдруге моя правда! — сказав ра­
дісно дядько.
Небіж ще дужче зажурився. Ідуть, ідуть — зу­
стрічається їм піп. Небіж і каже:
— Ну, поспитаймося ж попа, сей уже правду
скаже — на те він і духовний. Сей як уже скаже,
то так і буде.
— Ну, добре!
Як порівнялися з попом, питають його:
250

— Скажіть, панотче, як тепер лучче жити: чи
правдою, чи неправдою?
— Е-е-е!.. Добрі люди! Де ви теперечки знай­
шли правду? Її тепер і в світі нема: лучче жити
кривдою, аніж правдою.
— Ось вже і втретє моя правда! — сказав
радісно дядько.
Нічого робити небожеві: віддав дядькові всю
свою худобу, а сам зостався голий, босий і голод­
ний. Тяжко пришилось йому жити. Бився, бився,
сердешний, та й задумав повіситись — узяв він
обривок та й пішов у ліс. Пішов та й дивиться на
дерево — вибирає гілку, на якій би то повіситись.
«Ото,— думає собі,— добра гілка — кріпка, а на
оту сісти та, зачепившись, і повиснути б».
Він так задивився на дерево, що й не помітив, як
вовк прибіг. Як уздрів його чоловік, кинувся мер­
щій на дерево, а обривочка й забув. Зліз на дерево та
й сидить. Коли прибігають три чорти, а трохи
згодом і четвертий, їх ватаг. І питає він своїх
слуг:
— Ти що сьогодні наробив?
— Е... я такого наробив, що там хоч що хай
роблять — не справлять. У такім-то селі, у пана,
я поробив так, що ізроду довіку не вгатять греблі.
А пан лупить своїх людей, як скажений,— ба­
гато їх буде у нас!
— Добре ж ти зробив, та ще не так.
—- А як же?
— Там посеред яру, в лісі, росте три дерева.
Хто ті три дерева зрубає та положить навхрест
на греблю — вгатить.
— О!.. Хто ж то чув, хто ж то й знав, що се так
треба зробити!
— Ну, а ти ж що зробив? — питає він другого.
— Е... я такого наробив, що багато буде [лю­
дей] у наших руках. У такому-то городі всю воду
повисушував, так що тепер там ні каплі нема, а
251

носять її за тридцять та за сорок верст. Багато
там пропаде людей!
— Добре ти зробив, та ще не так,— каже ва­
таг.
— А як же?
— Як хто викопає той кущ малини, що росте
посеред города — буде вода на весь город.
— О!.. Хто ж то й чув, хто ж то й знав, що треба
се робити!
— Ну, а ти ж що зробив? — питає він третього.
— Е... Я такого наробив, що хай там хоч що
роблять — нічого не подіють! У такім-то коро­
лівстві у короля одна дочка, та я й тій поробив
так, що хай хоч як лічать, нічого не подіють, буде
наша!
— Добре ти зробив, та ще не так.
— А як же?
— Хто відрубає глухого угла та підкурить
її — така буде, як і перше.
— Хто ж то чув, хто ж то й знав, що се треба
зробити!
А чоловік сидить собі на дереві та й чує усе, що
чортяки балакають. Як уже розлетілись чортяки,
чоловік той і думає: «Може, це й правда, що вони
казали? Піду до пана, може,й справді угачу греб­
лю». Пішов. Приходить до греблі, а там пан б’є та
мучить людей, щоб мерщій угачували. Вони, бідні,
аж піт з них ллється, роблять, а воно все нічого
не помагає. А пан, знай, лютує. Приходить до ньо­
го цей правдивий чоловік й каже:
— Е-е, пане! Б’єте ви людей, та ніякого з цього
діла не буде. А що дасте мені — я вгачу!
— Дам я тобі сто карбованців і ще й на при­
дачу цих пару коней з коляскою і з кучером (а там
і коні панові стояли).
— Дайте ж мені людей шість чоловіка та три
підводи.
— Візьми.
252

Поїхали вони в ліс, зрубали ті три дерева та й
положили їх навхрест на греблі — так зараз і вга­
тили. Пан віддав йому сто карбованців і пару
коней з коляскою та з кучером.
Тоді той чоловік і думає: «Дай поїду ще до того
города, де води нема: може,й то правда; може, дам
я їм води». Сів та й поїхав до того города. Не
доїжджаючи до города кілька верст, зустрів він
бабусю, що несла пару відер води на коромислі.
— Що це ти, бабусю, несеш?
— Воду, синочку.
— Дай же й мені напитись.
— Е-е-е, синочку! Я ж її несу за тридцять вер­
стов; а поки ще дійду додому, половину розхлю­
паю; а сім’я у мене велика, пропаде без води.
— Я от приїду у ваш город, наділю води на всіх,
і буде тієї води з вас довіку.
Вона йому дала напитись, а сама така рада
стала та мерщій у город трюшком і розказала всім
горожанам, що їде такий чоловік, що воду їм
дасть. Горожани всі вийшли за город, назустріч
тому чоловікові з хлібом-сіллю і всякими пода­
рунками. Як прийшов цей чоловік у город, найшов
той кущ малини, що ріс посеред города, викопав
його — і потекла вода відтіль по всьому городу.
Горожани нагородили його і грішми, і усяким доб­
ром, так що він став тепер багатший від свого
дядька. Далі й думає:
— Поїду ще в те королівство, де королева дочка
нездорова — може, вилікую її.
Як задумав, так і зробив. Приїхав туди, при­
йшов до королевих хоромів, а люди всі такі смут­
ні, бігають та охають! Він і питає їх:
— Я чув, що у вашого короля дочка дуже не­
здорова. Хай як вони її не лічать, нічого не по­
діють; тільки я б її вилікував.
— Е, чоловіче, куди тобі! Заморські лікарі ні­
чого не подіють, а ти й поготів!
253

— Отже, скажіть королеві.
Вони сказали королеві. Король вийшов до нього
та й каже:
— Якщо вилічиш, нагороджу тебе так, що не
буде багатшого од тебе у світі, ще й дочку свою
віддам за тебе.
Пішов той чоловік, подивився на неї, а вона вже
й кінчається. Він узяв, настругав глухого угла,
підкурив її — і вона одразу подужчала так, що
днів за три і зовсім одужала, знов стала такою, як
і перше.
Король і всі люди такі стали раді, що й не ска­
зати! Король на радощах і каже цьому чоловікові:
— За те, що вилікував ти мою дочку, я її віддам
за тебе, та ще, як умру я, ти будеш королем на
моїм місці.
Скоро й справді король помер, а на його місце
став.цей правдивий чоловік. Прокоролював він
уже кілька там літ, коли приїжджає у його коро­
лівство який-то багатий купець і посилає спитати
короля, чи дозволить він йому поторгувати у його
королівстві? Король звелів йому прийти до нього.
Приходить купець. Король одразу пізнав свого
дядька, але не показав йому й виду: побалакав
та й одпустив його торгувати. А своїм людям за­
казав, щоб не відпускали його додому, а щоб, як
буде збиратись він їхати, просили його до нього.
Так і сталось. Приводять цього купця до короля,
король і питає його:
— З якого ти королівства?
— З такого-то.
— Із якого города?
— З такого-то.
— Як прозиваєшся?
— Так-то.
Тут король і признався, що він його небіж —
той, що безвісти пропав.
— Ну що, дядьку: тиказав, що кривдою лучче
254

жити, ніж правдою; отже, ні! Ти тільки купець, а
я король — правда кривду переважила!
— Як же це сталось?
Той і розказав йому все, що з ним діялось: як
він хотів повіситись, як слухав, що чортяки гово­
рили, все, все... А напослідок навалив він усякого
добра два кораблі та й подарував дядькові, ска­
завши:
— Я забуваю все те, що ти мені робив. Бери
собі оці два кораблі з усім добром. А як приїдеш
у свій город, розказуй усім, що лучче жити прав­
дою, аніж кривдою.
Узяв дядько ті два кораблі з усім добром і по­
їхав додому. Як приїхав уже, стала його заздрість
мучити: чого й він не король. Сумував, сумував
він, а далі й думає:
— Піду й я вішатись, може, й мені так прилу­
читься, як моєму небожеві...
Узявши мотузок, пішов у ліс на те саме місце,
де хотів вішатись його небіж. Але цьому не так
прилучилося — де не взялись чортяки, схопили
його та й почепили на найвищій гілляці.

Чоботи
Був собі чоловік багатий і мав тільки одного си­
на. От він як умирав, то призвав до себе сина та й
каже йому:
— Гляди ж, синку, щоб у тебе, як я і вмру, було
так, як і в мене,— щосуботи були чобітки новень­
кі.
Син і каже:
— Добре, тату.
Ото як умер батько, син, дождавши п’ятниці,
йде до торгу в місто, купив собі чоботи і приходить
в неділю в церков і в нових чоботях. Дождали дру­
гої п’ятниці — він знов іде в місто, купив чоботи,
255

надів у неділю, а ті узяв та нагору закинув. І так
він робив кожної неділі, поки все, що в його було:
і воли, і коні, і кліня, і повітки, й город — усе по­
продав на чоботи.
От як не стало вже нічого й продавати, він сів
собі та й давай журиться — думає собі: «Що це
батько мені наробив? Нащо він сказав, щоб у мене
щонеділі був новенький чоботок? А тепер мені
цим зробив так, що я не маю нічого — зовсім бід­
ний став!» А батько йому не сказав, а він сам не
розшолопав, що батько не купував щонеділі чобо­
ти, а тільки їх кожної суботи вимаже гарненько
дьогтем — от вони й стануть новенькі.
Потім він надумався: «А що, адже ж у мене є
багато чобіт, що я позакидав нагору, полізу, по­
здіймаю та буду носить». От він носив ті чоботи,
носив, аж поки не стало, а далі й каже: «Адже ж
нагорі в мене є ще батьківські шкарбани, достану
їх, то ще, може, яку годину походжу». Коли до тих
шкарбанів — аж там гроші заховав батько. Він
за ті гроші закупив собі знов і волів, і все хазяйст­
во, та й став таким хазяїном, яким був батько; а
чоботи вже не купував щонеділі, а латав їх, як
часом подеруться, а в неділю або свято мазав їх
дьогтем.
От як-то біда його навчила хазяйнувать та
чоботи носить.

Ківш лиха
У багатого батька був один син, а батько нажив
худобу не абияк, а таки чесно: багато поту вили­
лося з його, багато крові зіпсувалося, поки забли­
щали у його в кишені червінці. Синові про те бай­
дуже: він виріс серед червінців, то йому вони не
дорогі були. Як дасть батько, то він так і сіє гріш­
ми, як половою, аж слід його сяє. Дививсь-дививсь
256

на це батько — і гірко йому було, що син робити
не хоче, а його зароблене добро так нехтує. Уже й
казав, і вмовляв — нічого не вдіє. Ото й надумавсь
батько. Пішли якось батько з сином до річки, по­
сідали, балакають. Іде якийсь чоловік і несе
горобця встреленого. І заманулося синові нащось
того горобця купити — зараз і вийма золотого.
— Дай мені! — каже батько.
Син дає. Батько заміривсь рукою стиха на річ­
ку, наче хоче золотого кинути, а син і байдуже.
Батько вдруге заміривсь. Син нічого. Узяв батько
тоді та й кинув у воду червінця. Син навіть і не
спитавсь у батька, нащо то й до чого, а зараз поліз
у кишеню та й вийняв другого червінця. Батько
баче, що лиха година, та й каже синові:
— Ось віддай мені капшук з грішми!
Син дає. Тоді батько знов:
— Іди ж ти,— каже,— як оце ти єсть, та заро­
би червінця! Як заробиш, отоді приходь і по­
живеш мою худобу, а то господь з тобою — краще
я на сиріт віддам...
Син аж засміявся:
— Піду,— каже. А собі дума: «От розумний
батько — чи диво то червінця заробити!»
От і пішов він; ішов він чи довго, чи ні, та й за­
мислився: «Що ж я робити вмію? Письма я
знаю!» От і пішов він скрізь по городу шукати
роботи письменської. Та куди не поткнеться —
скрізь не треба. А тут уже й їсти хочеться. Продав
він кожушинку — ходе у легенькому, а вже хо­
лодна осінь. Прийшов у бакалійницю, проситься
у крамарчуки, у прикажчики. Питаються в його:
— Де ж ви були? Що знаєте?
— Я, — каже,— жив біля батька, був коло хлі­
боробства...
— Та й тільки?— кажуть йому.— Не треба
нам таких. Узять вас хіба за хлопця-попихача,
так ви більше із’їсте, ніж зробите.
10

0— 922

257

Що кого робити? А тут холодно, а тут їсти хо­
четься!.. Пішов він до Дніпра — там пароходів
та всяких суден без ліку стоїть. Нічого робити —
найнявся він лантухи тягати. Так, як лозинка од
вітру, гнувся він під тими лантухами важкими,
ноги трусились, горіли. Увечері з незвички як
упав на вулиці, так і заснув. Був би замерз, та
солдат-поліціянт побачив, до поліції одвіз: думав,
що п’яний.
Другого дня те ж, третього, четвертого — усе
те ж. Він уже й недоїда, й недопива, щоб більше
грошей зоставалося, а ще далеко до золотого, бо й
плата мала, і сили в його небагато.
Робить — і так усю осінь і зиму проробив. І вже
повесні зібралося у його стільки грошенят, що
виміняв він за їх золотого. Тоді йде до батька.
Прийшов, аж батько стоїть біля млина, саме біля
річки.
— Здорові, тату!
— Здоров, синку! — каже батько.— Ну, синку,
приніс?
Лізе син у кишеню та потихеньку, як скляне,
вийма щось заверчене у ганчірочку, а потім
ще й у папірець,— еге, червінець, та й боїться
давати батькові.
Узяв батько, повертів того золотого в руках та
як заміриться на річку... Син як ухопить батька
обома руками за руку, як крикне:
— Ой батеньку, батеньку!
А сам як не свій.
Тоді батько засміявся та й каже:
— Ну, тепер я бачу, що ти знаєш, почому
ківш лиха, як достається червінець. Отепер ти
мені син і моя худоба буде тобі.
І з того часу син годі вже гроші розкидати —
такий працьовитий та хазяйновитий зробився.

258

Гостинець батькові
їде раз чумак у Крим та й пита батька:
— Якого вам, тату, гостинця з дороги привез­
ти?
— А ти,— каже,— сину, збирай недоїдочки
та крихти, котрі зостаються після їжі, та посу­
ши — ото мені й буде гостинець.
От як виїхали, спершу у кожного багато хліба,
їдять — не шкодують, а він усе те, що зостається,
збира та в торбинку й склада. Товариші сміються,
питають, нащо це він.
— Та це,— каже,— батько казали, щоб я їм
цього на гостинець привіз.
От і впало їм десь їхати через таке місце, що
слобода од слободи треба три дні їхати, а хліб уже
ввесь прикінчили і купити ніде. Тоді згадали про
торбинку з недоїдками та й прохарчувались три
дні.
Приїздить той чумак додому, батько й пита:
— А що, сину, чи привіз того гостинця, що я
казав?
— Ні,— каже,— тату, я й усю дорогу збирав,
та як вертались, так нам отаке й таке лучилось,
ми й поїли.
— Ну, дарма, це я тобі на те й казав, що може
в дорозі з вами лучиться, то щоб був запас.

Бідна вдова з
сином удовиченком
Була собі бідна удова, а у неї був тільки один
син. Ще замолоду не любила удова сидіти, згор­
нувши руки: усе порплеться було біля чого-не­
будь, то так і під старість — робота з рук завжди
не випада, так й сина свого привчила. Було у
них трохи і землички, але нічим було орати.
10»

259

От якось-то вона розгорила собі грошенят, ку­
пила бичка — і став удовиченко робити хліба
бовкунцем. Невсипуща була людина він: ранком
не засипається довго, рано увечері пахати не
кидає — то й бовкунцем робить, а оранки викида
стільки, як другі парою. Раз іде повз парубка
чоловік з чужого села, тяжко багатий. Ди­
виться, що паруб’яга бовкунцем та багато уорав
пильнуючи, та й каже йому:
— Що ти бовкунцем ореш?
— Та нема, паноче, другого волика, оце на­
силу споружилися на одного.
— Ну, приходь до мене, я тобі дам другого!
— Спасибі, паноче.
А у того богатині був віл, та такий норовистий,
що нічого з ним не вдіють: скільки не ламали
його, так не ходить у парі. Тим-то він його і віддає,
щоб дурно не годувати.
Парубок приїхав додому й хвалиться матері:
— Мені панотець-багатій казав, щоб я при­
йшов до його, він дасть вола.
— Де то він дасть тобі вола! — каже мати.—
То він з тебе глузував.
— Авжеж піду.
Діждавшись неділі, удовиченко пішов до того
богатиря і каже:
— А що, добродію, чи справді дасте мені волика?
— Дам. Вигоніть того мурого.
І віддає парубкові.
— Він ще неук,— відказав богатир. (А того і не
каже, що він зноровлений.)
— Візьми його собі, парубче, і роби на ньому,
я зовсім його тобі дарую.
Парубок вклонився панотцеві аж у ноги і по­
гнав вола додому.
Ледве догнав його додому, бо віл усе упирював.
Став йоіго дома вчити. Чого вже не викоював він
парубкові, як не хитрував норовистий — та не в
230

таківські руки попався, щоб зміг випручатись.
Парубок біля його то сяк, то так, та й вивчив його
ходити у парі і паше вже парою. Ще скоріш пішла
робота. Зіждавши скілько тижнів, поїхав той бо­
гатир у поле подивитись, чи паше парубок його
волом.
Пита богатир у парубка:
— А що? Чи гаразд ходе він у парі?
А парубок йому вклонивсь та:
— Дай боже тобі здоров’я, паноче, і всьому
твоєму родові, що ти нас з матір’ю так наділив.
Тепер і ми на людей здались.
Богатир подумав собі: «Коли він справився з
таким норовистим волом, то, може, він ускромить
мою норовисту дочку»,— та й каже парубкові:
— Присилай старостів — і я за тебе віддам
свою дочку.
Парубок і очі витріщив, не зна, що й казати.
Міркує собі, чи то глузує з нього богатир, чи
справді каже. А богатир йому у п’ять:
— Ну, присилай же, присилай,— та й поїхав.
От парубок, допахавшись до вечора, поїхав додо­
му та й каже матері:
— Мамо, той панотець, що вола дав, казав, щоб
я присилав до його старостів — він віддасть за
мене дочку.
— О, дурний ти, дурний! То він з тебе кепкує.
Чи таки станеться, щоб такий богатий віддав за
тебе дочку?
Діждали осені. Син уп’ять і каже матері:
— Пошлемо старостів — що буде, то буде.
Пішла мати прохати у старости знайомих і
поважних людей. Так до кого не прийде, усі не
згоджуються, бояться, бач, щоб не насміявся
богатиня сватом, щоб не погодував гарбузами, що
полізли свататись від такого бідахи. Насилечку
надибала двох таких же сердець, як сама, що по­
слухались просьби. Та вже кажуть:
261

— Хоч посміється, та дарма.
Й пішли сватами у те село, де жив богатиня.
Спитались, чи приймуть старостів?
Каже:
— Ввійдіть.
Прийма їх богатиня за гостей і, недовго мовив­
ши, сказав, що згоджується віддати дочку за удо­
виченка. Попоштував гостей і звелів не бавитись з
весіллям.
Що не вигадувала дочка, як не упировала, а по­
вінчали їх і привезли до бідної вдови. А посагом за
дочкою дав богатиня тільки невеличку скриньку
та подушки. Удова аж віри не йме, щоб у неї
невістка була від такого богатиря.
От стали вони укупі жити. Минає день, другий,
третій, минає й тиждень, і більше, а молода не­
вістка ні за холодну воду не приймається, усе си­
дить собі на печі та сопе.
Свекруха було загада:
— Ти б, доню, пішла та водиці або дрівець із
дровітні принесла, ми б обідать наварили.
А вона тільки сопе в куточку та мовчить. Стали
обідати удвох, свекруха з сином, а невістки не
кличуть. Пообідали, і свекруха зоставила на столі
тільки хліба. Невістці вже дуже хочеться їсти,
так не кличуть.
Як тільки свекруха з сином вийшли з хати, не­
вістка зараз за хліб, та на піч, та там і з’їла його
мовчки. Так було і ввечері.
На другий день невістці дуже хочеться їсти. От
вона раненько побігла з відрами до колодязя і при­
несла води, а сама уп’ять на піч. Свекруха нава­
рила обідати і як сіла обідати з сином, то й каже
невістці:
— Ходи, доню, і ти, попоїж борщику, се з тієї
води, що ти принесла.
А каші й не дала їй. На третій день бачить не­
вістка, що се не в батька вередувати, треба під262

німатись раніше. Встала спозаранку, збігала до
колодязя, принесла води, а там і дрівець — та
уп’ять на піч. Наварила уп’ять свекруха обідати,
покликала невістку їсти та й каже:
— Бач, доню, се тими дрівцями і з тієї води на­
варили обідати, що ти принесла,— та й тобі мож­
на їсти. Мужик твій намолотив проса, я стовкла
пшінця і поралась у печі — то всі робили, всі і обі­
датимемо.
Бачить невістка, що тут тільки того годують,
хто робить, стала привикати й сама до діла: то
візьме віник, підмете хату, то горшки помиє або
ложки, то стовче пшона на кашу, то ще що ро­
бить — так і до праці навикла, і вже й не сидить
було без діла, як і свекруха і чоловік, стала весе­
ленька й покірненька.
Аж ось батько скучив по їй та й поїхав на одвідини. Приїжджа.
От дочка зустріча його така весела, та й тут не
сидить без роботи — то те зробить, то друге, то
прибира дещо — і угаву їй нема, така стала непо­
сидюща і неспокійна. Дома цього зроду за нею не
поводилось.
Вийшла свекруха і чоловік з хати, а батько і
пита її:
— Чи гаразд тобі жити тут?
— Гаразд, тату!
Та бачить, що батько сидить без роботи, ухопи­
ла комушину та до нього:
— На, тату, хоч комушинку мни.
— Нащо?
— Е, у нас, хто нічого не робить, тому не да­
дуть їсти.
Бачить батько, що провчили дочку гаразд, та й
каже їй та зятеві:
— Ну, приїздіть же до мене у гості.
Вони й поїхали. Батько радий був їм, приймав
їх гарно, на прощання звелів запрягти пар три во­
264

лів, наклав їм три паровиці усякого добра, усяких
маятів і одежини, і плуг, і скриню доччину, що
тоді не дав, і скотинки, і бджіл, і іншої худоби­
ни — сказано усячиною обділив, як дітей. І стали
вони на все село богатирями і бравими хазяями.

Семиліточка
Десь на Десні у десятому царстві, у іншому го­
сударстві був собі чоловік да жінка, да не було в
їх дітей. От бог дав їм дитину : найшлась дівчина.
Вони живуть у лісі — дак далеко їхать хрестить;
дак вони дали ім’я Семиліточка, що не було сім літ
у них дітей.
Загадують, щоб у громаду ішов чоловік той слу­
хать, що громада скаже. От чоловіки там гово­
рять...
З громади один багатир говорить, каже, що «у
мене-то, братці,— чи видано? — да поїли миші
леміш; устромив у стріху, да проїли миші».
А тії кажуть:
— Правда!
От той чоловік, що дочка Семиліточка, прийшов
додому; він був убогий. Да так і говорить Семи­
літочці:
— Чи тому правда?
А вона каже:
— Неправда! Не можна, щоб миші поїли залі­
зо; іржа поїсть нероботне залізо.
От пішов той чоловік у другу неділю у громаду
та й каже, що дочка сказала; дак роздумались,
що то правда.
— Спитай, тату, а що в світі прудче, а що в сві­
ті ситче, а що у світі миліше?
Один каже:
— У мене пара собак хортових самих хутчих
А другий каже:
— У мене пара кабанів самих ситих.
265

Третій каже:
— У мене дочка сама миліша.
Він прийшов да й говорить дочці, а вона
каже:
— Іди ж, тату, та й кажи, що ваша неправда:
нема прудчого за очі, вони зобачуть і за гаєм,
і воду; кінь не перебіжить і птиця не переле­
тить, а очима угледиш скоріше. Нема ситнішого
над землю: наситить і хлібом, і травою, і водою; а
нема наймилішого над сон: хоть нехай і золото,
хоть які напитки, які наїдки, а не спавши деньдвоє-троє, сон зможе,— заснеш.
Пішов, сказав чоловік громаді; роздумалась
громада, що правда сьому. От пан питає:
— Хто се у тебе так говорить?
— У мене дочка Семиліточка.
А пан каже:
— .Коли ж вона така, то на ж тобі півкопи пе­
чених яєць куриних да неси їй; нехай вона поса­
дить квочку, щоб квочка вивела курчата, щоб к
світу поросли ті курчата і мені на страву по­
стигли.
От той батько іде й плаче. А от вона каже:
— Чого ж ви, тату, плачете? Сідайте, яйця тії
беріть да вечеряйте.
А вранці устав той батько, а дочка каже:
— Ідіть же до пана — нехай пан отой ліс вируба, да нехай пні викопа, да нехай той шпиль
(гора крута) виоре, да нехай насіє проса, да щоб
просо уродило, да щоб пожав і помолотив, і потовк
до світа, щоб було пшоно курчата годувать.
Дак пан сказав:
— Де ж так можна, щоб до світа ліс вирубати,
пні викопати, шпиль виорати, проса насіяти, по­
жать і звозить, і помолотить, і потовкти,— не
можна за ніч.
То чоловік каже:
— Де ж таки, пане, щоб із печених яєць курча­
266

та вивести, і щоб вони поросли, і щоб на страву
були — не можна так, пане.
От він тоді каже:
— Ну, того не можна і того не можна; не­
хай же вона прийде до мене у гості, хоть поба­
чу — яка.
Ось іде той чоловік додому та й плаче. Вона
його стрічає:
— Чого ти,— каже,— тату, плачеш?
— Як же мені не плакать, що пан ізвелів, щоб
ти була у гості, нехай я побачу — яка. Да щоб
так, щоб ішла і їхала, щоб гола і в сорочці, і щоб з
гостинцем і без гостинця.
От вона каже:
— Не плач, тату! Іди в ліс да злови зайця і пе­
репелицю, да пійми козу, да шукай ятера (що ри­
бу ловлять).
Дак вона сорочку скинула, а той ятер наділа на
себе, узяла зайця під руку, під другу перепелицю,
одну ногу підняла на козу — так присіла, нібито
їхати, а другою стрибає і говорить:
— Іди ж, тату, нехай вже пан прибирається,
буду у гості. Нехай двері поодчиняє, вікна поодсуває, ворота поодчиняє і щоб столи понастилав, і
щоб все приготовив для мене — страву, напитки,
наїдки,— що буду у гості.
Чоловік той пішов попереду, сказав. От пан той
прибравсь і дожидає. От вона іде і їде.
Пан собак велів поодпуекать, хортів, щоб її по­
рвали, так вона тільки увійшла у двір, зайця пу­
стила,— так собаки усі за зайцем, а вона просто
іде до пана.
От він бачить, що вона іде і їде; гляне — так
вона гола і в сорочці — бач, ятер з прядива ви­
плетений ріденько, дак тіло видно.
Дак вона каже:
— Здорові були, пане, прошу, нате ж вам
гостинця!
267

Да дає панові з рук перепелицю, а він на неї
удививсь, а перепелиця з рук його у вікно вилеті­
ла: був гостинець і нема. От він там по покоях сі­
дає, то ходить; що вже як він сказав, то вона зро­
била, що вже не панська правда, а Семилітчина.
Водить її всюди да й каже: се така страва, а се
така страва, а се знов така страва; се дорога, а
се теж дорога. А хліба нема. Ось вона ходить да й
каж е:
— І се, пане, добре, і се добре, да до хліба.
Так він роздумавсь: хоть що їсти, а як хліба не
поїсти, то голоден. Положили хліба. Каже пан:
— Сідай обідать.
Вона й сіла. Коли йде два чоловіки до пана су­
дитися. От він устав та й питає:
— За чим ви?
Один каже:
— До вашої милості — розсудіть нас. Поїхали
ми в ярмарок, дак моя кобила, а того чоловіка віз.
Той чоловік каже:
— Мій віз, пане.
— Ми кобилу випрягли, у ярмарку прив’язали
до воза, дали їсти, самі пішли на базар купувати;
коли ідемо — аж уже лошатко єсть — нам бог
дав. От той чоловік: «Мій віз привів лоша, що ло­
ша під візом, під колесо мордочкою товче», що,
бач сліпе. А я кажу:
— Е, ні! Брешеш, то моя кобила привела лоша.
Да й побились, за чуби тягалися. Так пан спитав:
— А де лоша було?
Той каже:
Під возом, пане, було.
— Дак і віз же і лоша привів, а не кобила, коли
під возом було.
Хотіли вже люди йти, а Семиліточка сидить да
слухає да й каже:
— То як у мого батька да був гай на шпилі, а
вони той гай вирубали, пні викопали, виорали да
268

насіяли проса, да уродило таке хороше просо, та­
ке хороше! Так унадилась риба-щука да линь, да
й виїли просо.
А другі були тут пани, сидять да се чують да
кажуть:
— Не можна сьому статься, щоб риба до проса
ходила їсти.
А вона каже:
— Не можна сього, панове, статься, щоб віз да
лоша привів: дерево зрубане і отесане, да ще б то з
себе плід викинуло,— не можна.
От так пан вже побачив, що вона розумніша,
дав їй півпанства, да стала вона вже у його роз­
суджувать людей; ото пан такий був, що не розсу­
дить і людей.

Кому зозуля накувала?
Було собі два чоловіки: Тарас і Кузьма. Жили
вони сусідами. У кожного був гарний садок і ого­
род, і притулювались вони один до другого по­
межно. От якось по весні був ясний теплий день.
Повиходили обидва сусіди у садок, бач, на теп ­
линю, повештатись по садочку, і полягали під сон­
цем. Один ліг опукою, та, щоб не гуляти, дме собі
потроху в квітку на огірковій огудині, якраз по­
павшійся під ніс; йому заманулося дмухнути у
саму середину квітки, щоб воно вийшло з того?
Другий ліг навзнаки, позира собі геть у небо та
гада, що прийде на толк; а далі давай лічити ласті­
вок, що так собі й снують попід небесами — от-от
черкне крилом хмару. Став чоловік гадати, як во­
на може літати так прудко і так ізвилисто, а не
так, як ото ворона або галка — прямо та тихо?
Довго вони собі так лежали мовчки, не чуючи
один одного, як де не взялася зозуля, прилетіла
та й сіла на вербі, якраз на перетиці і почала
269

кувати. От і є нова забавка! Зараз і той, і другий
запитав у зозулі:
— Зозуленько, зозуленько, скільки я літ жити­
му на світі?
Накувала зозуля аж п’ятдесят раз. Зраділи
обидва, що так довго їм жити, і біжить мерщій
кожен до сусіди похвалитись — а вони, бач, жили
собі гарно, по-сусідськи сябрували, та й зустрі­
лись на перетиці.
— Кузьмо, а Кузьмо! Чи чув, скільки мені зо­
зуля накувала?
— Та чув! — озвався Тарас.— Та то вона не
тобі, то вона мені кувала.
— Ні, мені, Кузьмо!
Почали споритись, а далі пішли до отамана,
щоб розсудив їх. Зібрав отаман громаду і почав
розпитуватись, де сиділа зозуля, і кому кувала,
і чия то верба, що зозуля сиділа? До півверби
кожен був хазяїн. Давай міряти гілля — і гілля
рівне, якраз порівну наобіруч!
Давай копати вербу, викопали, поміряли корін­
ня — і коріння порівну! Як його розсудити? От
отаман і каже:
— Тепер кати вас розберуть, крму зозуля ку­
вала! Ідіть до пана сотника — хіба він вас розбере.
Пішли до пана сотника. От сотник вислухав на­
перед Кузьму, і взяв у його карбованець за свій
суд, і поклав на стіл; а далі вислухав Тараса, взяв
карбованець і каже:
— От бач, Кузьмо, і ти, Тарасе, зозуля не тобі,
не йому кувала, а мені. Ідіть собі з богом, та не
сваріться.
— Бач,— каже Кузьма,— як пан сотник розі­
брав діло!
— Еге, на те він і пан сотник, що розумніший
над нас з тобою і отамана з громадою.

270

Пани, Хома і гуска
Задумались пан з панею, сидячи за столом при
обіді, як би їм розділити оцю печену гуску, щоб
всім було до пари. А всіх панів було шестеро: пан
з панею, два паничі та дві панночки.
А тут якраз на той час входить Хома.
— Хомо,— каже пан,— а розділи ти межи нас
всіх оцю гуску, щоб всім було до пари, та й себе
не забудь.
Подивився Хома на панів і на гуску, взяв ніж
і прийнявся за діло:
— Оце гусяча голова і пан — то буде пара, бо
пан-то є голова всьому. Гусяча шия і пані — теж
пара, бо шия іде за головою. Куди голка — туди
й нитка, куди одна — туди друга. Крильця пан­
ночкам, щоб легенько танцювали, то буде дві
пари. Дві ніжки двом паничам, а я, Хомище, і гу­
сяче тулубшце — то теж буде пара. А після цьо­
го — оставайтеся здорові!

Ножик
Приїхав пан з далекої дороги до свого села, на
станції зустрічає свого слугу:
— Ну що ж, Мартине, чи все у нас дома гаразд?
— Все, богу дякувати,— каже Мартин, тільки
ножик наш отой маленький поламався...
— Тільки б і лиха було! — каже пан.— Чого ж
він поламався?
— Поламали, як із наших коней шкуру здирали.
— Як? То вони поздихали?!
— А поздихали, пане!
— Чого?
— А як заслабли пані, то тих дохторів возили
рано і ввечері... То мусили поздихати!
271

— А чого ж то пані слабі були?!
— Тоді, як двір наш горів, то пані насилу ви­
скочила з пожару, та злякалися дуже, заслабли та
й вмерла — царство їм небесне.

Вчений вовк
Вивчив раз один чоловік вовка у іювозці ходить.
От їде, а пани і перестрівають його, здивувались
та й кажуть:
— Продай нам цього вовка.
— Купіть,— каже,— та тільки що ви з ним ро­
битимете?
— Він у нас,— кажуть,— писарем буде.
От зторгувались, він забрав гроші, а вони того
вовка і розійшлись. Через скільки там год той чо­
ловік і здумав: «Піду та одвідаю свого вовка».
Найшов того пана, пита, де вони того вовка діли.
— А він,— кажуть,— у Петербурзі генералом,
коли хочеш його побачити, так питай такого-то
генерала.
От він і пішов у Петербург. Зараз допитавсь то­
го генерала.
— Визвіть,— каже,— мені його.
Ось виходить генерал та до нього так строго:
— Чого тобі?
Так того чоловіка ця груба річ за серце й узяла,
як крикне ж він на генерала:
— А у ярмо — і забув?

Дурні чорти та хитрий наймит
У попа був наймит і гонив товар пасти. Вигнав
товар пасти, сів, плете собі постоли, виходить до
його чортик і питає:
— Що ти, Іване, робиш?
Каже:
272

— Плету сітки, щоб виловити усіх чортів.
— Ех,— каже,— зроби милість, усі лови, тіль­
ки мене не лови.
— Еге,— каже,— тебе на самий перед зловлю.
— Еге,— каже,— зроби милість, не лови. Я то­
бі, що хоч, те й дам.
— Що ж ти мені даси?
— Я тобі дам мішок грошей.
— Ну,— каже,— добре,
іди,— каже,— принеси.
Приходить він до батька і каже:
— Там Іван сидить, плете сітки, щоб виловить
усіх чортів, то я йому обіцявся мішок грошей, щоб
він мене не ловив.
— Іди,— каже той,— у поле, там стоїть озеро,
і коло озера стоїть кобила. Хто тую кобилу обнесе
кругом озера, той тому дасть мішок грошей.
Приходить чортик до Івана та й каже:
— Ходімо, Йване, там коло озера стоїть коби­
ла. Хто не обнесе кругом озера тую кобилу, той
тому дасть мішок грошей.
Прийшли. Чортик узяв ту кобилу, обніс кругом
озера й поставив коло Йвана.
Іван і каже:
— Е, дурню, дурню! Я,— каже,— між ноги
візьму та й обнесу.
Сів Іван на ту кобилу, об’їхав кругом озера.
Приходить чортик до батька та й каже:
— Я взяв кобилу на руки та насилу обніс, а
він узяв між ноги і духом обніс її кругом.
— Іди,— каже,— до його: котрий котрого по­
боре, то той тому дасть мішок грошей.
Той прийшов да й каже:
— Ну, давай будемо бороться.
— Ех,— каж е, — дурню, дурню! Що мені з то­
бою бороться! В мене,— каж е, — батько старий
єсть, і то він тебе поборе.
— А де він?
каже,— покажи його,
А з ним був ведмідь.
273

— Бери,— каже Іван,— зачинай, бо він тебе не
візьме, а треба, щоб ти роздражнив його.
Він як почав дражнить, а ведмідь як схватиться
да як почне давить! Да тільки що його живого пу­
стив.
Приходить (чортик) до батька да й розказує
все, як було.
Ну ,— каже (батько),— іди. Котрий котрого
пересміє, то той тому оддасть гроші.
Прийшов (чортик) до Івана да й каже:
— Давай будем сміяться — хто кого пересміє.
— Е,— каже,— дурню, дурню! В мене,— ка­
же,— мати старая і то тебе пересміє. Найшов ко­
нячу голову, привів до неї чортика та й каже:
— Смійся!
Скільки не сміявся той, а не міг пересміяти (ко­
билячу голову). Прийшов чортик до батька та й
каже:
— ' Його мати стара, та й то я не міг пересміяти.
— На ж ,— каже,— сюю булаву, котрий вище
підкине.
Приніс чортик тую булаву та як кинув, то й не
видно. А далі каже до Івана:
— На,— каже,— кидай!
Той узяв у руки і насилу з місця зворухне та й
дивиться на небо, а чорт його питає:
— Чого ти дивишся на небо? Кидай уже!
— Е, я,— каже,— дивлюся на небо, там на небі
мій брат, я,— каже,— дивлюся, щоб він її вловив.
— Ей,— каже,— не кидай, а то мені шкода бу­
де. На,— каже,— тобі дудочку.
(У нього така дудочка була...)
Той узяв дудочку, а оддав булаву.
Приходить чортик знову додому, а батько його й
питає:
— А що,— каже,— хто вище підкинув?
Він каже:
— Я кинув, то вона зараз же упала, а він хотів
274

кинуть на небо до свого брата, да я не дав, а оддав
йому свою дудочку.
— На ж ,— каже,— неси йому мішок грошей та
хай тільки не ловить нас.
Той приніс тії гроші та й каже:
— На гроші да тільки нас не лови.
— Як тебе не ловити? Коли занесеш мішок до
мого дому, то тоді не буду ловить.
Каже:
— Занесу, тільки не лови вже.
Заніс він йому тії гроші, поставив, а той каже:
— Тепер не буду вже тебе ловити, іди.
Той пішов, а Іван на другий день гонить собі то­
вар пасти і бере з собою дудку тую, що чортик йо­
му дав.
Понаїдався товар, полягав оддихать, а Іван як
заграв на тую дудку, так увесь товар почав гуля­
ти. Він радується, що товар так гуляє.
Товар так повитулювався, як наче усю неділю
стояв голодний — так повитрухувався.
Пригонить увечері товар додому, піп вийшов
подивиться, чи понаїдався товар. Каже:
— Де ти його пас так, що він такий голодний,
наче увесь день нічого не їв.
— Я не знаю, чого він такий, я його пас увесь
день.
На другий день знов бере товар, гонить пасти.
Товар понаїдався і тільки хотів лягать, а він знов
давай грать на дудку.
Увечері пригонить додому, а товар ще гірший,
як був першого дня.
Піп вийшов, глянув на товар і нічого вже не ска­
зав йому.
На третій день гонить той пасти, а піп каже:
— Піду подивлюсь, що він йому робить, що то­
вар такий худий.
Товар пасеться, а піп сів у терні. Тільки товар
понаїдався да хотів лягать, а той як заграв!
276

А товар давай підскакувать, а піп у терні давай
і собі танцювать та вигукувать: «Гу, гу!»
Він побачив, як піп поліз у терен та навмисно
грав, грав і не переставав до самого вечора. У попа
обідрався увесь одяг, і він сам обдерся об терен,
увечері приходить додому, а його попадя побачила
да й питає:
— Що це,— каже,—- тобі зробилося?
— А се,— каже,— душко, у нашого Івана є та­
ка хороша дудка. Я засів його підглядіть, як він
товар пасе, а він як заграє на ту дудку, то увесь
товар і я гуляли до самого вечора. От,— каже,—
скажи йому, нехай він тобі заграє, то ти послухаєш.
Увійшов Іван у хату, а піп каже:
— Ану, Іване, заграй-но попаді, нехай послу­
хає, як ти граєш. А я вилізу на гору, а ти накриєш
мене солом’яником, щоб я не чув, як ти грати­
меш.
Виліз піп на гору, він накрив там його солом’я ­
ником. Увійшов Іван у хату,— попадя діжу міси­
ла,— як заграв! А попадя як у хватить діжу да й
пішла з діжею гулять, а піп як схватиться да да­
вай і собі гулять!
Гуляв, гуляв, а далі як полетить з гори разом із
солом’яником.
— Нехай,— каже,— тебе чорт візьме з твоєю
дудкою! Трохи,— каже,— не вбився!

Коза
Один чоловік водив козу на торг та й не продав.
От як вів він її додому, так прийшлось іти лісом.
Ідуть вони лісом, коли дивляться, аж лежить не­
живий вовк. Чоловік підійшов до нього та й дума»
що робить. На той час їхав поблизу пан із гостей.
Він побачив козу й чоловіка та й питається:
— Що ти тут робиш?
277

— Т а це коза моя піймала вовка, так я оце ду­
маю, що з ним робить.
Та трохи й почервонів, бо збрехав.
— Вот зто хорошая коза, что и волков берет,
продай ее мне!
— А що ви, пане, дасте за неї? — спитав чо­
ловік.
— Да сто рублів дам.
— То й давайте!
От пан узяв козу, повів у ліс та й прив’язав на
довгій мотузці до дуба.
Коли це приходить один вовк та й став біля ко­
зи, а вона: «Мекеке!» Та й стоїть. Пан каже:
— Вот проклятая коза: одного еще и не берет!
Коли це приходить і другий вовк, а коза все сто­
їть та: «Мекеке!» А пан:
— Вот коза — и двух не берет!
Коли як вискоче з лісу третій вовк, як ухопили
всі три козу, так і розірвали! А пан стоїть та:
— Ну, проклятая коза! Двух не брала, а троих
не одолела!

Як чоловік людей колись дурив
Пішов раз чоловік людей дурить; приходе у
якусь слободу, а діти купаються; він і пита їх:
— А що, чи не бачили ви якої оказії?
А один хлопчик і каже:
— Плив тут уранці млиновий камінь, а на йому
собака сидів та муку злизував.
— Отого,— каже,— мені і треба! Ходім, хлоп­
че, зо мною.
Хлопець і пішов за ним. Вийшли за слободу, той
чоловік і каже:
— Оставайся ти тут, та щоб знав, що одвітить,
як тебе будуть питати, а я піду людей дурити.
Та й розійшлись. Приходе той чоловік у якийсь
27В

город, ходе по базару, а там капусту продають.
Він походжа та сміється:
— Бач,— каже,— що за капуста! Он як у мого
батька у такім-то селі, так під одним листом віз
сховається.
От перекупки і заспорили з ним та й ударили в
заклад на сто цілкових. Зараз нарядили верхового
та й послали у ту слободу. Той верховий не добіг
до слободи, стрів того хлопця.
— А що,— пита,— чи правда, що у вашій сло­
боді родить така капуста, що під одним листом віз
сховається?
— Е,— каже,— он у мого батька того году, як
зимували чумаки, так під одним листом три вози
стояли.— Той повірив та й вернувсь, розказує, що
усе правда, бо ще більш єсть. От забрав той чоло­
вік сто рублів та й подався у другий ще город. Ви­
йшов на базар, аж там гарбузи продають. Він хо­
дить та сміється:
— Хіба це гарбузи? Он у мого батька у такому-то селі гарбузи, як кабан уриється, то і не найдеш.
Забились і тут у сто цілкових, нарядили знов
верхового. Не доїхав той верховий, перестріва йо­
го хлопець.
— А що,— пита,— чи правда, що у вашому се­
лі такі гарбузи родяться, що як кабан уриється, то
і не найдеш?
— Е,— каже,— у нас як зарився раз кабан, то
мати три дні шукали, усилу найшли.
Той повірив і вернувсь. Заплатили і ці Перекуп­
ки сто цілкових. От поділились вони з тим хлоп­
цем і розійшлись. От той хлопець одійшов трохи,
аж їде пан.
— Здоров тобі, хлопче! А де ти був?
— Та ходив,— каже,— людей дурить.
— Ану ж, одури мене.
— Е,— каже,— я сам не одурю, якби з дядь­
ком!
279

— Де ж він?
— А он пішов отим шляхом.
— На,— каже,—•коня та дожени.
Сів той хлопець на коня, од’їхав трохи та й вер­
тається.
— Чого ти? — пита пан.
— Що ж ,— каже,— хоч я його і дожену, він
пішки, то нескоро вернемось.
— Так бери і другого коня.
Той узяв.
— Прощайте,— каже,— пане! Оце уже й
одурив!

Як баба чорта дурила
Зосталась жінка удовою і вже зостарілась; си­
дить журиться. Колись-то степів було багато, на
них люди були не дуже голодні, так та жінка,
горюючи, і каже:
— Хоч би сам чорт прийшов та виорав мені ниву.
Йде тут чорт, зробився чоловіком і до неї в хату
увійшов, каже:
— Здоров будь, бабо!
Каже:
— Здоров!
— Я чув, що ти клопочешся, що нема кому сте­
пу виорать?
Каже:
— Клопочусь.
— То я тобі виорю,— каже чорт.
Тепер той чорт заходивсь і виорав ниву. Пита­
ється тієї баби:
— Що ми,— же,— посіємо?
А баба каже:
— Посієм,— каже,— моркву. Морква добре
росте, а бадилля ще більше.
280

Чорт не знав, що з неї їсти та думав, що бадил­
ля. Баба його й питає:
— Як же ми будемо ділиться?
— Ділиться,— каже чорт,— будемо так: те,
що зверху, те мені, а тобі коріння.
Баба тільки усміхнулась, дума собі:
«Добре!»
От насіяли, вродила морква. Чорт забрав ба­
дилля на в’язку й приносе додому. Його чорти-товариші й кажуть:
— Каже, що він розумний. Де в біса? Його й
баба обманула. Було б тобі те брати, що в землі,
а їй же,— що зверху.
Він каже:
— От як на другий год, то я її обманю.
На другий рік виорав її ниву, приходить до баби
й питає:
— Що посіємо?
— Мак,— каже баба.
Посіяли. Чорт старається та поливає. Ті ло­
пуцьки ростуть великі, а маківки ще більші. Устарівся мак. Баба пита:
— Як ми будемо ділиться?
А чорт і каже:
— Мені те, що в землі, а тобі — що зверху.
Та баба маківки позрізувала, а чорт бадилля
зв’язав і поніс додому.
Ті чорти знову страмлять його.
Він тоді спересердя каже:
— Піду сякої такої віри бабу вб’ю.
Приходить до тієї баби, а вона й пита:
— Чого ти прийшов?
— Я тебе, бабо, вбить хочу.
Та баба йому й каже:
— Е, ти, чорт бісової віри, здоровий, іще й
справді вб’єш мене, а треба биться по прави­
лах.
— Як,— пита чорт,— по правилах?
281

— Візьми верхові вила, а я візьму качалку, та
підем у хлів биться.
(Вона знов його обманула.)
Увійшли вони в хлів биться. Той чорт зачепився
за бандину ріжками, бо вила були довгі, а баба,
де влуче чорта, там і б’є.
Той чорт просить:
— Бабо, голубочко, на тобі верхові вила, а ме­
ні дай качалку, та ходім надвір биться.
Оддав чорт бабі вила, а сам узяв у баби качалку,
і пішли надвір биться.
Чорт маха качалкою кругом себе, а баба його
вилами штурх а.
Чорт бачить, що біда, та хода!
Прибіга додому, а з його сміються і з дому про­
ганяють, що два рази баба обманула, а на третій
ще й побила.
Той чорт тоді й пішов геть.
Ходив, ходив голодний дні зо три. Зайшов на
степ, а чоловік пеньки корчував. Чорт зробився
чоловіком і каже:
— Здоров, чоловіче! Чи даси мені хоть повече­
рять, як я тобі поможу пеньків корчувати?
— Дам,— каже.
Чорт так корчує, що геть усі пеньки повиривав
до вечора.
Приїжджає чоловік з чортом (не зна чоловік, що
то чорт). Випріг коня, пішов з ним у хату, жінка
насипала там борщу, ріже хліб.
Діти кажуть:
— І я їсти хочу, і я їсти хочу!
А той чоловік і каже:
— Чорта з’їжте!
Той чорт з хати! (От пообідав, якраз!)

282

Москаль у пеклі
Був собі одставний москаль, і пішов він на той
світ. Ходить-ходить — нігде йому нема пристання. Аж приходить він до пекла,— аж там чортів
такого багацько.
Він зараз по-московськи й кричить:
— Тьху, пропасть! Нечистий дух как смер­
дить!
Чорти на його кричать:
— Іди собі... Чого ти хочеш? Тут не можна бу­
ти тобі!
Москаль каже:
— Пождіть, дайте мені тут у вас порозклада­
тись.
Забиває він кілочки по стінах та й каже:
— Це на рамець, це на муніцію, а це
на ши­
нель, а це — на ружжо!
Ну, повішав він усе та й питається:
— Що це таке?
А чорти кажуть:
— Пекло.
— Ну, хорошо, що тепло. А що то,— гово­
рить,— кипить?
— Душі.
— Ну, слава богу, що є галуші. Дайте ложку.
Дали йому ложку, а він як почав їх трощити.
Чорти розсердились, та давай на його кри­
чать:
— Що ти робиш? Іди собі звідси!
А він каже:
— Ну, ходім на двір, перш покажете мені, в яку
дорогу йти.
Чорти повиходили всі з пекла, а він взяв та й за­
чинився та й не пуска їх.
Чорти замерзли та так кричать-плачуть, а іде
баба та питається:
— Чого ви плачете?
283

— Москаль прийшов у пекло, зачинився та й
нас не пускає.
— А, дурні. Не знаєте, що зробити. Ось де є со­
бака, візьміть, здеріть шкуру, зробіть барабан та
забарабаньте, то він вийде!
Чорти зраділи та за собаку.
Облупили його, зробили барабан — тр-р-р!
Москаль кричить:
— Ох, у поход пора!
Взяв убрався та й пішов, чорти убігли та й за­
чинились.
Москаль вийшов надвір, дивиться — нема ні­
чого.
— О, піддурили, бісові сини!
Та й пішов собі дальше, лучче шукати.

Панська політика
В одному панському селі був собі піп. І такий
же то убогий той піп, що не то що й шматка свого
поля не має!
Звісно: у селян що візьмеш? Як гривню, а як
дві, то й добре. З їх і пан добре драв...
Випросив той піп у пана нивку поля, засіває та
з того й живе: ні руги немає, нічого... Сказано: бід­
на церковиця у панському селі.
От одного разу посіяв батюшка на тій нивці
гречку — і вродила йому така гречка, що на все
поле! Панську блискавка пропалила, а його ряд­
ком — та як перемита! Піп радіє: «Спасибі богу,
буде що їсти, попаде!».
Покликав людей — люде послухали — звісно,
попа вже всяке послуха,— зібрали ту гречку, пе­
ревезли у стіжок, на току склали. Піп не налюбує
та тою гречкою!
Аж увечері кличе пан попа до себе в гості. При­
ходить піп до пана — аж там такий заїзд — повен
284

двір! Як увійшов у горниці — аж там панів, па­
нів, що й греблю було б загатить!
Пан того попа вітає:
— Ну що, батюшко, як ваш хліб? — розпитує.
— З вашої,— каже,— пане, ласки, дякувати
богові милосердному, гречка уродила гарна!
— Ну, слава богу, слава богу!
Піднявся там бенкет: танцюють, у карти гуля
ють, п’ють...
Тільки піп чує: пани знай плещуть язиками про
якусь політику. Слухав він, слухав — ніяк не до­
гадається, що воно таке.
Подали вечерю, посідали, повечеряли, піп подя­
кував панові і пішов додому уже опівночі.
Устає вранці, та зараз на тік — аж дивиться:
на току стоїть гречка, така посмалена та плюскла,
що й зерна путнього не вибереш, а його гречки
й нема!
Де, де гречка? Нема! Він — до попаді:
— Оце так, попаде! Хтось нашу гречку забрав,
а нам привезено такої, що боже мій! Ані зерна...
Що тепер його й робить на світі?
Журились-журились, думали-думали, а далі
попадя й каже:
— Піди панові пожалійся: вже не хто, як його
люде забрали!
От піп і пішов. Йде по вулиці та у кожен двір
заглядає, чи не нагледить де своєї гречки. Так
нема!
От він доходить до пана — зирк на панський
тік! Аж його гречка стоїть у стіжку зложе­
на...
Піп і здивувався: «Що його робить? Як його па­
нові сказать, що він гречку покрав? Ще й з прихо­
да прожене!»
Думав-думав, стоячи під двором, а потім мах­
нув рукою: «Що буде!..» Та й пішов у горниці до
пана.
285

Приходить у горниці:
— Здорові були, пане!
Уклонився.
— А! Здрастуйте, батюшко. Садіцця...
— Не до сидні мені, пане!
— Що ж вам треба? — пита пан.
— Прийшов,— каже,— до вас, пане, розпи­
таться: чую я,— каже,— вчора пани знай поно­
сять якусь політику... Чи ви не знаете, пане, що
то воно таке — та політика?
— Гм! — каже пан, здвигнувши плечима.—
Знаю, як не знать!
— Скажіть же, пане, будь ласка, й мені.
— Це,— каже пан,— як що обіцяєш дать там,
або що (бо одказать стидно) дать не хочеться, то
там видумаєш що-небудь. От і політика!
— То цебто, пане, брехня по-нашому?
— Маєш... обход такой! — каже пан.
— Обход?! Цебто, пане, як дасть хто-небудь
нивку, то потім побачить, що на тій ниві бог уро­
див хліб добрий, та він візьме, та той хороший
хліб собі поперевозить, а тому перевезе абиякого.
То це б то політика?
— Політика!
— Бач!.. Оце спасибі, що сказали! Тепер і я
знаю, що то за панська політика.
Та й пішов собі з горниць.
Приходить додому, попадя питає:
— Ну що, не найшов гречки?
— Найшов,— каже.
— А панові пожалівсь?
— Як же мені жаліться, коли сам пан гречку
забрав.
Попадя як узяла плакать, як узяла лаять!
— Ми убогі, та того не зробим, а він пан, дука,
та покрав нашу гречку!
А піп їй каже:
— Не плач, жінко! Ми убогі, та не зробим цьо­
286

го, бо ми не знаємо панської політики, а пани у ній
кохаються.
Пожурились вони трохи та й полягали спать.
Коли на другий день прокидаються — глянули на
тік: аж знову їх гречка стоїть, як і стояла, у сті­
жок зложена!
— Оце бач, попаде,— панська політика! — ка­
же піп.

Про ченця
Десь у одному монастирі — от так як би в Луб­
нах абощо — був собі чернець. І такий же то бо­
гомільний та пісниковий чернець, тільки поклони
б’є та богу молиться... сказано: живий до бога лі­
зе!.. А товстий такий, як груба...
От раз у піст, на першім там тижні, чи що, си­
дить він у себе в келійці, читає боже слово. От чи­
тає — та й забажалось йому скоромини... Так
заманулося, так — що пробі! А в піст, звісно, де ти
в монастирі скороминивізьмеш?.. От він нудивсянудився, а далі й думає: «Може, од масниці що-не­
будь зосталося,— пошукаю». Та й поліз у шафку.
(А в них у кожного в келійці є шафка, там у них
усього, чого душа забажає: і напитків, і наїдків...)
Коли туди — аж там яйце. Він так зрадів, наче
свяченої паски з’їв на Великдень! «Ну що ж? —
думає.— Як його сире яйце їсти?» А зварити ніде.
Він і надумав: «Спечу на свічці!» Узяв вирвав з
голови волосинку, перепоясав те яйце,— давай
центи... Тільки що на свічку, а двері — рип: вхо­
дить ігумен... (А ігумен у них був чоловік дуже
побожний.) Як побачив, що таке в піст чернець
робить, то аж відскочив: своїм очам не вірить!
А далі:
— Калугирю,— каже,— що це ти робиш?
А той і не чує...
287

— Калу гирю, калу гирю!..
Той глянув, аж ігумен...
— Що це ти робиш?
-— Попутав,— каже,— отче ігумен, лукавий
попутав!..
— Що ж ти це робиш, богоотступнику? — к а­
же ігумен.— Признавайся!..
— Яйце печу, святий отче, яйце... Він мене під­
вів,-— бодай йому ні дна ні покришки,— він пока­
зав, як і пекти...
А чорт з-за комина ріжки виткнув:
— Та брешеш,— каже: я оце сам учусь в тебе,
як його пекти!
— Ну-ну, мовчи, бісів сину,— каже чернець,—
коли тебе не питають...

Біда
Був то один піп багатий, і не мав він дітей,
тільки одного сина. І він змаленьку ніц не робив.
Як дійшов до кільконадцяти літ — дав його до
школи, вивчився той читати і писати, та й по­
тому піп його оженив, і зостався на місці тата,
в тій самій парафії, бо батько помер. От він собі
думає, що то люди говорять, що то їм біда, а я зріс,
оженився і жодної біди на світі не знав. Взяв він,
сказав собі зробити стовп і закопати на тракті,
і на тім слупі написав з одного боку версти, а з
другого боку — таблицю прибив і написав так:
що відколи жиє, зріс, оженився, і жодної біди
не знав.
Але іде цар, дивиться: з одного боку написано
версти, а з другого боку таблиця прибита. Так він
повідає до кучера. А той скочив з карети і читає.
Перечитав, взяв на замітку, сів і поїхав. При­
їжджає додому, казав зараз попа витребувати до
себе. Але не так то було живо, може, в місяць,
288

а може, в два,— приїжджає піп до царя. Перено­
чував, на другий день рано, вже піп постигає,
наступив час дванадцятий, вже піп до царя при­
ступає:
— Здрастуйте, ваше імператорськеє вели­
че ство!
Цар отвічає:
— Здоров! Ну, що ж ти скажеш?
— Не знаю, чого ваше імператорське вели­
че ство мене требують.
Цар тоді говорить:
— Ти зріс і оженився і жодної біди не знав?
Піп:
— Я, ваше імператорське величество.
— Яким то образом? — цар говорить.
Піп повідає:
— А таким, що мій отець був багатий і як був
при нім, то й біди ніякої не знав, а потому отець
помер, усе своє багатство мені зоставив і по­
пом мене зробив, і тепер же мені жодної біди
нема.
Цар тоді розсердився і говорить:
— Я царством управляю, чого ж і я біду знаю?
І каже:
— Ну, я тобі загадаю три загадки, як ти їх
відгадаєш, то буде тобі то прощено, а як не відга­
даєш, то голова з плеч!
І дав йому строк на три доби і каже:
— Ти маєш відгадати мені, чи вище від землі
до небес, чи в землю глибше, скільки на небі
звізд і що я думаю?
Пішов піп на квартиру і на квартирі сидить і
дума, та не може надумати, який би отвіт дати
на тії загадки. Прийшов строк іти вже з отвітом,
зібрався він, іде. Приходить до царського дому,
дивиться — стоїть на часах москаль. Він пита­
ється москаля:
— Чи є цар?
11

0 — 922

289

І так дуже засумувався. Але той москаль ди­
виться, що так піп засумувався, питається його:
— Чого ти так засумувався?
А піп каже:
— Та й що говорити, ти мені нічого не по­
можеш !
Але взяв йому розказав, про що його цар за­
звав і які йому загадки дав. Тоді москаль пові­
дає:
— Батюшко, скиньте свій одяг, візьміть мій на
себе і стійте на моїм місці, а я піду до царя
відгадувати загадки.
Помінялися вони одягом, і москаль пішов до
царя, а піп став на москалевім місці. Приходить
москаль до царя.
— Здрастуйте, ваше імператорське вели­
че ство!
Цар говорить:
—' Здоров! Ну що? Одгадав загадки?
— Одгадав,— говорить москаль.
Цар питається:
— Ну скажи, чи вище до небес, чи глибше вниз,
в землю?
— Ні, ваше імператорське величество, вниз
глибше! — говорить москаль.
— Чому ж глибше? — цар питається.
— Тому, що як мій прадід, дід, отець, мати,
сестри і брат, як туди пішли, то й до сих пір
нема, а в небесах як барабанить, то тут усе
чути.
— Ну, то скажи, скільки звізд на небі?
Москаль вийма цілу в’язку шерсті, наголеної зі
шкур, і говорить:
— Ізвольте подивиться, ваше імператорське
величество!
Цар говорить:
— А ти вірно пощитав?
— Ізвольте провірить,— москаль говорить.
290

— Ну, а тепер скажи, що я думаю?
— Царю, ти думаєш, що я піп; ні, я солдат.
— А піп де?
— На моїм місці став.
Тоді цар дав москалеві відставку, а піп служив
на його місці, доки не вислужив літ.

Піп на казанні
А то раз якийсь піп дуже не любив казання
говорити. То одної неділі виходить на казальни ­
цю, так каже:
— Мої милі парафіяни, а знаєте, о чім я вам
нині буду казання казати?
— Ні, не знаємо,— кажуть люди.
— Га, коли ви не знаєте, то й я не знаю,—
каже піп та й зліз із казальниці.
На другу неділю знов піп на казальницю.
— Мої милі парафіяни, а знаєте, о чім я вам
нині буду казати казання?
— Знаємо,— кажуть люди.
— Ну коли знаєте, то нема вам що й казати.
Рцем всі от всея душі!..
Приходиться на третю неділю, вже собі люди
міркують, якби то його зайти? Змовилися собі...
Вилазить піп на казальницю.
— Мої милі парафіяни, а знаєте, о чім я вам
нині буду казати казання?
То єдна половина людей у церкві каже: «Знає­
мо», а друга каже: «Не знаємо».
— Так? — каже піп. — Ну, то добре. Най ті,
що знають, та скажуть тим, що не знають. Благоденствіє господнє на всіх вас!
Та й уже було по казанню.

її*

291

Брехня
Захворів десь якийсь-то цар та й наказує
усім панам, усім мужикам, усім міщанам, щоб
заходились його розважать та брехні казать, та
такої, щоб у ній і словечка правди не було.
От пани що не збрешуть, так один одному завидує,
та і кажуть, хоч яка там брехня, що то правда.
От обіскавсь один мужик.
— Я,— каже,— можу.
— Ну, бреши.
— Як жили ми,— каже,— ще з батьком та
хазяйнували, так була у нас нива за тридцять
верст од нашої оселі, а одного году та така добра
пшениця зародила, одразу поспіла і сиплеться.
А нас у батька було семеро братів; як пішли
ж ми косить, а хліба і забули взяти, та косили
безпересталь сім день і сім ночей, не ївши й
не пивши; а як прийшла неділя, ми додому — ве­
черяти. Прийшли, а саме мати таких гарячих
галушок подали. От посідали ми коло порога,
а там та лежав у нас камінь. Я як сів на той
камінь, як у хватив галушку, так вона крізь мене і
проскочила, та ще і крізь той камінь пройшла, та
аж на сім сажнів у землю ввійшла!
Тут пани зараз:
— Це,— кажуть,— може бути: сім день чоло­
вік виживе, не ївши; а що камінь галушка проняла, то,може,він млиновий; це,— кажуть,— ще не
брехня.
От на другий день звуть його знову брехні
казати.
— Я,— каже мужик,— як почав сам хазяй­
нувати, так усе ходив на охоту, та був у мене
такий хорт, що я його ніколи не годував. От
раз поїхав я з ним на охоту та й зігнав зайця,
тюкнув на хорта, хорт за ним; як догнав же,
так і ковтнув: тільки задні ніжки трошки видно.
292

Я тоді з коня та за хорта: як устромив йому
руку у р о т т а к і вивернув, як рукавицю, та
після того ще сім год з тим хортом полював.
Пани вп’ять:
— Це,— кажуть,— не брехня; це все може
статись.
Звісно, панів завидки беруть, що як же мугир
та покрива їх перед царем. Почали царя розба­
лакувати, почали розбалакувати, та й завірили,
що це правда.
От і на третій день іде він до царя. Цар сидить,
а коло його увесь чин, генерали, сенатори усі.
От мужик і каже:
— Як хазяйнували ми з батьком, так оцей
пап позичав у нас сто тисяч, а оцей — п’ятдесят,
а цей десять,— та так на усіх по йменню зве і
гроші вищитує.
Цар і пита.
А панам же сором сказати, що мужик краще за
них збрехав, та:
— Правда, правда.
— А коли правда, то й заплатіть.
Треба їм платити. Той забрав гроші, та ще і
цар йому щось дав, та й пішов собі.

Стрижено! Стрижено!
Їхав чоловік з жінкою полем. Було це літом,
саме о ту пору, як на полі так хороше, так весело
та любо, що й додому не хочеться. їхали вони до­
ріжкою поміж пашнею. Кобила тюпає собі пома­
леньку, а лоша попереду — вскубне трохи тра­
виці, зробить вибрика та й далі. Дивиться чоло­
вік — хтось на ниві ячмінь покосив.
— Дивись,— каже,— жінко, вже й ячмінь по­
кошено.
А жінка каже:
— Стрижено.
293

Були вони в кума в гостях, так ще там жінка
чогось розприндилась. Чоловік подививсь на неї
та й каже:
— Оп’ять?
А вона зкопилила писок та й одвітує:
— Оп’ять.
— Жінко,— став він ізнов казати,— мовчи,
коли хоч!..
— Чого я буду мовчати?
— А чого ж ти перечиш: стрижено, коли воно
кошено.
А вона ізнов:
— Ні, стрижено!
— Ой, та будеш бита, кажуть тобі: кошено!
— Стрижено!
Чоловік зупинив кобилу. Зліз він з воза та й
питає, держачи батіг напоготові:
— Чи кошено?
— Стрижено!
— Злізь з во за!— гримнув на неї чоловік.
А вона:
— Не злізу!
— Геть з воза, кажуть тобі!
— Не злізу я з воза... чого я злізу?
— Злазь, тоді побачимо, чи кошено!
А вона ізнов:
— Стрижено!
— Брешеш, кошено! — закричав чоловік та й
почав її чустрить батогом. Чустрить та пригово­
рює:
— Кажуть тобі: кошено! Кажуть тобі: ко­
шено!
Бісова баба аж пищить під батогом та знай своє
грає:
— Стрижено! Стрижено!
Кобила, почувши, як чоловік трактує батогом
свою жінку, стала комизиться, трохи воза не
294

перекинула; побігла б, так хазяїн в одній руці
віжки держить. Бачить чоловік, що з цього дива не
буде пива, сів на віз та й поїхав далі.
— Ось постривай,— каже,— приїдемо до гос­
поди, буде в мене кошено!
— Стрижено!
— Буде й кошено!
— Стрижено!
— Постривай! Постривай! Буде й кошено!
Приїхали додому. Став питать чоловік жінку:
— Чи кошено?
А вона ізнов:
— Стрижено!
Піймав він її за космаки та й потаскав до
комори.
— Кажи, чи кошено?
— Стрижено!
Роздяг він її, прив’язав до стовпа та й почав
частувати батогом. Бив, бив, а потім питає:
— А що, чи кошено?
А жінка ізнов своє:
— Стрижено!
— Ось постой же! — каже їй чоловік.—
Я тебе, проклятущу бабу, втоплю! — та й потяг
її до річки. А річка була недалечко, зараз на
городі.
Привів до берега, питає:
— Кажи, що кошено, бо втоплю!
А вона:
— Стрижено!
Він її шубовть у воду!.. Подержав трохи в
воді, витяг, питає:
— А що, чи й тепер стрижено?
— Стрижено!
Він її ізнов у воду... От-от пропаде дурна
баба... аж бульбашки стала пускати, а ще таки
підняла з води руку та й стала виробляти
295

пальцями так, наче кравець ножицями ріже, цеб­
то: стрижено, стрижено!
Бачить чоловік, що ніяк не здолати завзятої
баби, витяг її з води та й плюнув.

Докучливі казки
Просивсь подорожній чоловік зимою, де б пе­
реночувати, та де не проситься, усе заставляють
казки казати. Усю слободу обійшов, а далі і дума:
«Дай скажу, що знаю». Сказав, що знає, його
зараз і пустили. Дали повечеряти:
— Ну, тепер кажи казки.
— Тільки,— каже,— не перебивайте, а то хто
переб’є, тому й доказувати.
— Добре,— кажуть.
От він і почав:
— Ходив я, ходив, та прийшов у вашу слободу,
став на ніч проситись, аж ніде не пускають.
Проказав це, та знов:
— Ходив я, ходив...
А тоді господиня слухала-слухала, та й каже:
— Що це ти все одної та одної? Кажи ще
другу.
— Е, тітко, ви перебили — вам і доказувати.
Та і почала:
— Носив десь кат гостя, носив, та й до нас за­
ніс. Носив десь кат гостя...
А дочка:
— Та годі вам, мамо, вже скоро світ.
— Е, ти перебила, тобі й доказувати!
— Та що, мені спати хочеться.
Та як засперечались, та до світа сперечались,
а той чоловік виспавсь та й пішов.

296

Як солдат із зуба борони юшку варив
Один солдат та стояв на постої у дуже скупої
баби. Трудненько доводилось солдатові добувати
собі кожен окраєць хліба, а що вже про варену
страву, то він і забув, яка вона на смак. Занудився
він зовсім на тих бабиних сухарях з водою і почав
крутити головою, що б таке вигадати, щоб і себе
вдовольнити, і баби не прогнівити? Солдатики
хитрі на всякі видумки, бо голод — не тітка,
знайшов він старого, заіржавленого зуба від ко­
лишньої борони, приніс до хати та почав стругати
та мити, щоб баба бачила, та все з примовою:
«Оце буде юшка, так юшка! І курятини не треба!
Дозвольте, бабко, горня і води!»
Баба, зацікавлена, дала горня і, наливши зуб
від борони водою, приставила до жару.
Кипить, аж весело дивитись! А солдат все про­
бує та хвалить:
— От буде юшка, так юшка! Дозвольте, бабко,
дрібок солі!
Дала баба дрібок солі. Згодом солдат просить
ще й пшона трохи.
Дала баба пшона, бо то ж цікава штука, яка
то юшка вийде з боронячого зуба.
Згодом просить солдат кілька картоплинок...
і цибулю.
Дала баба і те.
— От коли б, бабусенько, ще й сала шматочок!
Дала баба і сала, бо то ж дуже цікава і
нечувана штука — юшка з боронячого зуба!
А коли вже зуб добре уварився, що вже пшоно і
цибуля розкипіли, то солдатик вийняв його з гор­
нятка і, сказавши, що він ще не на один раз
згодиться, поклав обережно на полицю.
А юшка була нічого собі і така на смак, неначе
й не із зуба від борони варена!

КОРОТКІ БІБЛІОГРАФІЧНІ ДОВІДКИ

БАРВІНОК ГАННА (літ. псевдонім Білозерської-Куліш
Олександри Михайлівни, дружини П. О. Куліша; 1828—
1911), українська письменниця, етнограф і фольклористка,
перу якої належать оповідання з життя селян, літературні
обробки фольклорних творів та народно-поетичні й етногра­
фічні записи.
ВЕРХРАТСЬКИЙ Іван Григорович (1846— 1919) — україн­
ський письменник, філолог, природознавець, записувач
фольклору, автор перекладів ліричних віршів, досліджень
з історії української мови, підручників із зоології, ботаніки,
мінералогії.
ВОВЧОК МАРКО (літ. псевдонім Вілінської Марії Олек­
сандрівни, по чоловікові — Маркович; 1833— 1907) — ви­
датна українська письменниця, перекладачка, фолькло­
ристка, збирачка українських народних пісень, прислів’їв
і приказок, легенд, переказів, казок.
ГЛІБОВ Леонід Іванович (1827— 1893) — видатний україн­
ський байкар, поет-лірик, автор численних творів для ді­
тей, записувач народної творчості. Поезія Глібова Л. І.
«Журба» покладена композитором М. Лисенком на музи­
ку, стала народною піснею «Стоїть гора високая...»
ГРІНЧЕНКО Борис Дмитрович (літ. псевдонім Василь
Чайченко, 1863— 1910) — видатний український письмен­
ник, прозаїк, поет, драматург, учений-мовознавець, пе­
дагог, етнограф, фольклорист, укладач знаменитого «Слов­
ника української мови», тритомного зібрання «Етногра­
фічні матеріали, зібрані в Чернігівській і сусідніх з нею
губерніях», до якого ввійшло багато казок, легенд, за­
мовлянь, прикмет, прислів’їв і приказок, анекдотів тощо.
298

ГОЛОВАЦЬКИЙ Іван Федорович (1814— 1899) — у країнський письменник, громадський діяч, журналіст, головний
упорядник літературно-фольклористичного альманаху «Ві­
нок русинам на обжинки».
ГОЛОВАЦЬКИЙ Яків Федорович (літ. псевдонім Балагур
Яцько, 1814— 1 888)— український письменник, перекла­
дач, мовознавець, етнограф, фольклорист, історик, один з
видавців альманаху «Вінок русинам на обжинки», упоряд­
ник збірників народних пісень «Народні пісні Галицької
та Угорської Русі».
ДРАГОМАНОВ Михайло Петрович (1841— 1895) — видат­
ний письменник-публіцист, філософ, фольклорист, автор
численних літературознавчих та історичних досліджень,
фольклористичних розвідок. Йому належ ать видання «Істо­
ричних пісень українського народу», «Малоруських на­
родних легенд та оповідань», «Розвідки про українську
народну словесність і письменство». Драгоманов М. П. —
брат Олени Пчілки, дядько Лесі Українки.
ЄФРЕМОВ Петро Олександрович (літ. псевдонім Юноша,
1883 — рік смерті невідомий; брат письменника Сергія
Єфремова) — український літературознавець, критик, ви­
давець, редактор журналу «Зоря». Перу Єфремова нале­
ж ать дослідження творчості Т. Ш евченка, М. Драгоманова, М. Костомарова, І. Карпенка-Карого та іи., літера­
турні обробки казок зі збірників В. Гнатюка, Б. Грінченка.
КОСТОМАРОВ Микала Іванович (1817— 1885)— відомий
діяч української та російської культури — письменник,
критик, публіцист, історик і фольклорист. Його перу на­
лежать поезії, проза, п’єси, написані за народними пере­
казами, легендами, казками («Сава Чалий» «Переяславська
ніч», «Загадка» та ін.), записи та публікації народних пі­
сень, казок, легенд. За висловом М. Добролюбова — «один із
кращих знавців української мови й писемності».
299

КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ Антін Володиславович (1878— 1941)
український письменник, критик, журналіст, автор збірок
оповідань, повістей тощо. 'Збирав фольклор, упорядковував
казки народів світу, українські казки.
КУЛІШ Пантелеймон Олександрович (1819— 1897) — ви­
датний український письменник, критик, історик, етнограф,
фольклорист, автор численних прозових та поетичних тво­
рів, першого українського історичного роману «Чорна
рада», видавець творчості Т. Г. Шевченка, історичних
і фольклорних матеріалів — «Записки про Південну Русь»,
«Українські народні легенди» тощо.
МАКСИМОВИЧ Михайло Олександрович (1804— 1873) —
видатний український вчений-природознавець, філософ,
історик, літературознавець, критик, публіцист, фолькло­
рист. Був першим ректором Київського університету (1834).
Збірники пісень М. О. Максимовича «Малоросійські пісні»,
«Українські народні пісні» та ін. поклали початок україн­
ській фольклористиці.
МАНЖУРА Іван Іванович (літ. псевдонім Іван Калічка;
1851 — 1893) — український поет, перекладач, фолькло­
рист, етнограф, автор відомої поеми-казки «Трьомсинбогатир», соціальної лірики «Степові думи та співи», «Над
Дніпром» тощо. Він опублікував дві збірки фольклору,
зібрані ним на Слобожанщині, куди ввійшло чимало казок.
МАРКОВИЧ Опанас Васильович (1822— 1867)— чоловік
М арка Вовчка, український фольклорист, етнограф, автор
історичних літературних розвідок, музикознавчих праць.
МИРНИЙ Панас (Рудченко Панас Якович; 1849— 1920) —
автор прозових, драматичних та поетичних творів, за висловом І. Ф ранка «найвидатніший український повістяр»,
перекладач, збирач народних пісень, легенд, казок, етно­
графічних матеріалів. Казки його значною мірою ввійшли
до видання «Народні південноруські казки» (Вип. І— II,
1869— 1870 рр.)
300

М ОРДОВЕЦЬ (Мордовцев) Данило Лукич (1830— 1905) —
український та російський письменник, автор романів, по­
вістей, поезій з історичного життя України та Росії, пере­
кладач, записувач і публікатор народних казок.
НОМИС М. (літ. псевдонім Симонова Матвія Терентійовича; 1823— 1901) — український письменник, фолькло­
рист, етнограф, педагог, автор оповідань, історико-літе­
ратурних нарисів, видавець прислів’їв і приказок, збирач
і публікатор різних творів фольклору, зокрема й казок.
ПЧІЛКА Олена (Драгоманова Ольга Петрівна, в одружен­
ні — Косач, сестра Драгоманова М. П., мати Лесі Україн­
ки; 1849— 1930) — українська письменниця — прозаїк, поет,
драматург, перекладач, літературний критик, фольклорист,
з 1927 р. чл.-кор. АН УРСР, автор етнографічних праць
«Українські узори», «Український орнамент», видавець
журналу для дітей «Молода Україна», в якому друкувала
народні казки. Казки в публікаціях Олени Пчілки зна­
ходимо і в дитячому тижневику «Дзвінок».
РУДАНСЬКИЙ Степан Васильович (1834— 1873) — видат­
ний український поет, на думку І. Ф ранка один із найталановитіших письменників пошевченківського часу,
автор «Співомовок», численних сатиричних віршів, лірич­
них творів, поем, перекладач, збирач пісень, анекдотів,
легенд і казок. Поезія С. Руданського «Повій, вітре, на
Вкраїну» стала народною піснею. Фольклорні його записи
головним чином опубліковані у виданнях «Казки та опо­
відання з Поділля» (К., 1928), «Малоросійські народні ле­
генди й оповідання» М. Драгоманова (1876).
РУДЧЕНКО Іван Якович (літ. псевдонім Іван Білик;
1845— 1905) — український письменник, критик, перекла­
дач, фольклорист, брат Панаса Мирного, один із авторів
роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні», видавець пер­
шого наукового збірника «Народні південноруські казки»
(Вип. І— II, 1869— 1870) та «Чумацьких народних пі­
сень».
301

ТОБІЛЕВИЧ Софія Віталіївна (1860— 1953) — україн­
ська письменниця, перекладач, збирачка народної творчості,актриса, дружина Карпенка-Карого — І. К. Тобілевича. Відома як співавтор драматичних творів, які писала з
чоловіком, полум’яна пропагандистка української народної
пісні, запису сачка прислів’їв та приказок, легенд, анек­
дотів, казок.
УКРАЇНКА Леся (літ. псевдонім Косач Лариси Петрівни;
1871 — 1913) — велика українська поетеса, прозаїк, драма­
тург, нерекл-г.д-'ч, публіцист, автор видатних поетичних
і драматичних тторів, зокрема написаної за мотивами укра­
їнського фольклору драми-феєрії «Лісова пісня». Леся
Українка записала і видала для дітей збірку «Детские
игрьі, гіесни и сказки Ковельского, Луцкого и НовоградВольшского уездов Вольїнской губ.» (Дитячі ігри, пісні й
казки. Зібрала Косач Л., у голос записав Квітка К.),—
Київ, 1903. Її перу належить багато записів українських
народних пісень.
ФРАНКО Іван Якович (1856— 1916)— великий у кр аїн -.
ський письменник, вчений, громадський і політичний діяч —
автор видатних поем «Похорон», «Мойсей», «Смерть К аї­
на», «Іван Вишенський», повісті «Борислав сміється»,
драми «Украдене щастя», чудових ліричних творів, пере­
кладів, науково-критичних, історичних праць тощо. І. Ф ран­
ко одним із перших в українській літературі звернувся до
обробки казок ірано-арабсько-персидського циклу («Ти­
сяча й одна ніч») — збірка «Коли ще звірі говорили» —
та до європейського сюжету про лиса — «Фарбований лис»,
«Лис Микита», залучивши до цього широкий український
фольклорний матеріал. Він записував та видавав українські
народні пісні, легенди, казки та ін.
ЧУБИНСЬКИЙ Павло Платонович (1839— 1884) — україн­
ський письменник, автор численних поетичних творів,
історичних га юридичних наукових праць, етнограф, ф оль­
клорист. В 1869— 1870 рр. очолював фольклористично-ет302

нографічну експедицію на Україні, в Білорусії, Молдавії
(детальніше про нього читай у передмові).
Ш ИШ АЦЬКИЙ-ІЛЛІЧ Олександр Васильович (1828—
1859) — український поет, фольклорист, етнограф, редак­
тор «Черниговских губернских вед ом остей» (1854— 1859),
в яких опублікував багато фольклорних матеріалів. Він є
автором збірок поезій «Українська квітка», видавцем
«Сборника малороссийских пословиц и поговорок», дослід­
ником фольклору та етнографії.
ШУХЕВИЧ Володимир Осипович (1849— 1915) — україн­
ський
письменник, видавець журналу-двотижневика
«Дзвінок» (письмо ілюстроване для дітей і молодіжі, 1890—
1914), автор численних фольклорних публікацій у цьому
виданні та оповідей про життя видатних людей на Україні,
відомий етнограф і фольклорист. Його перу належить ви­
дання «Гуцульщина» (ч. 1—5, 1899— 1908), в якому подана
фольклорно-етнографічна характеристика гуцулів.

ПРИМІТКИ

Кожна казка даного збірника супроводжується при­
міткою, в якій вказується друковане джерело та ім’я інфор­
матора, час і місце запису твору (якщо такі дані збереглися
до нашого часу). Для стислості викладу інформації засто­
совуються такі умовні скорочення:
Афанасьев

Березовський

Гнатюк

— Народньїе русские сказки А. Н.
Афанасьева: В 3 т. Издание подгот.
Л. Г. Бараг и Н. В. Новиков.—
М., 1984.— Т. І— III.
— Казки про тварин / Упоряд., вступ,
стаття та приміт. І. П. Березовського.— К., 1979.
— Українські народні байки: Звіри­
ний епос. Зібр. Володимир Гна­
тюк / /
Етнографічний зб.—
1916.— Т. XXXVII— XXXVIII.

Головацький

— Вінок русинам на обжинки / Уплів
Іван Б. Ф. Головацький.— Ч. II.—
Відень, 1847.

Грінченко, І, II

— Гринченко Б. Д. Зтнографические
материальї, собранньіе в Черниговской и соседних с ней губерниях.— Вьіп. І.— Чернигов, 1895;
Вьіп. II.— Чернигов, 1897.

Грінченко, 1901

Грінченко, 1907

Дзвінок

— Гринченко Б. Д. Из уст народа:
Малорусские рассказьі.— Черни­
гов, 1901.
— Українські народні казки, вибрані
для дітей / Упоряд. Б. Грінченко.—
К., 1907.
— Дзвінок: Письмо ілюстроване для
дітей і молодіжі.— Львів, 1890—
1913.
304

Драгоманов

Друг
ЖСл

ІЛ. ф.

ІМФЕ ф.

Крушельницький

Куліш
Леся Українка
Манжура

МВ та ОМ

Мордовець

МУ

Малорусские народньїе предания и
рас сказьі / Свод Михаила Драго­
манова.— К., 1876.
Друг: Львів, журнал.— 1876.
Житє і Слово: Вісник літ., історії
і фольклору / З а ред. І. Ф ранка.—
Львів, 1894— 1897.
Відділ рукописів Інституту літера­
тури ім. Т. Г. Шевченка АН
УРСР, фонди.
Відділ рукописів Інституту ми­
стецтвознавства, фольклору та
етнографії ім. М. Т. Рильського
АН УРСР, фонди.
Павло Чубинський: Укр. нар. каз­
ки / В редакції Антона К руш ельницького.— Київ — Відень —
Львів.— Т. 2.
Записки о Южной Руси/И здал
ГІ. Кулиш.— Т. 2.— С.-Пб., 1857.
Леся Українка: Зібр. творів:
У 12 т.— К., 1977.— Т. 9.
Сказки, пословицьі и т. п., записанньіе в Екатеринославской и Харьковской губерниях И. И. Манжурою: Сб. Харьков, ист.-филол.
об-ва.— Т. II.— Вьіп. 2.— Харь­
ков, 1890.
Фольклорні записи Марка Вовчка
та Опанаса Марковича / Атрибуція
автографів, упоряд., передм. і приміт. О. І Дея.— К., 1983.
Малорусский литературньїй сборник/И здал Д. Мордовцев.— Сара­
тов, 1859.
Молода Україна: Часопис для ді­
тей старшого і меншого віку.—
К., 1908— 1914.
305

— Народньїе южнорусские сказки/
Издал И. Рудченко.— Вьіп. І.—
1869; Вьш. II.— 1870.
— Україна сміється: Сатира та гу­
мор: В 3 т.— Т. І.— Народна са­
тира та гумор дожовтневого пе­
ріоду/Упоряд. Ф. І. Лавров та
І. П. Березовський.— К., 1960.
— Трудьі зтнографическо-статистической зкспедиции в ЗападноРусский
край... / Материальї и
исследования, собранньїе д. чл.
П. П. Чубинским.— Т. II.— Малорусские сказки.— С.-Пб., 1878.
— Гуцульщина: П’ята часть/Н апис.
проф. В. Ш ухевич.— Львів, 1908.
— Лисичка-сестричка й кум лис: На­
родні байки. / Упоряд. В. Юно­
ша / Єфремов П.— Вид-во Кате­
ринослав. союзу споживчих то­
вариств, 1920.

Рудченко, І, II

Україна сміється

Чубинський

Шухевич
Юноша

КАЗКИ ПРО ТВАРИН
Казка про котика і — Почута на Волині в дитинстві і
півника»
по пам’яті записана Лесею Укра­
їнкою. Вперше надруковано у зб .:
Дет. игрьі, песни и сказки Ковельского, Луцкого и Новгород-В ольінского уездов Вольшской губернии / Собр. Ларисой Косач.—
К.,1902 / / Леся Українка.
Лисиця та кіт.

Зап. у Пирятинському пов. Пол­
тавської губ.//Рудченко, І.

Лисичка-сестричка
і вовк-панібрат.

Зап. І. Рудченко у м. П о л тав і//
Рудченко, II.
306

Про козу-дерезу.

Солом’яний бичок.
Козел і баран.

Мурашок сильніший
від орла.
Лисиччина учта.
Ворона й рак.

Бідний вовк.
Лисове серце.

Як лис вовкові
масло показав.
Совині діти.
Мишача рада.

Лисичка в суддях.

Зап. В. Криницький у с. Гнідине
Остерського пов. Чернігівської
г у б ./ / Чубинський.
Зап. у Зіньківському пов. Полтав­
ської губ. / / Рудченко, II.
Зап. на хут. Миколаївка Борозенського пов. Чернігівської гу б .//
Рудченко, І.
Зап. В. Ш ухевич від М. Ковбчука
в с. Яворів Косівського пов. на Гуцульщ ині//Ш ухевич.
Опубл. Оленою Пчілкою/МУ.—
1910.— № 6.
Опубл. Оленою Пчілкою з приміт.:
Переказала
Бабуся / / МУ.—
1909.— № 9.
Зап. в Гадяцькому пов. Полтав­
ської губ.//Рудченко, І.
Публ. П. Єфремова / псевдонім
Юноша / із Етнографічних ма­
теріалів з Угорської Русі В. Гнатюка / / Юноша.
Публ. П. Єфремова із Етнографіч­
них матеріалів з Угорської Русі
В. Гнатю ка//Ю нош а.
Зап. С. Тобілевич / / ІМЕ, ф. 8—
4 /3 3 0 .
Опубл. Оленою Пчілкою. з при­
міт.: Переказала О. К .//М У .—
1914.— № 1.
Опубл. Оленою Пчілкою за під­
пис.: Переказала Бабуся в журн.
«Дзвінок». Ця ж казка під назвою
«Лисичка-суддя» опубл. Варварою
Чередниченко у зб. «Перша в’я ­
зочка бубликів»: Збірник казок:
Тварини/Упоряд. В. Чередничен­
ко.— К., 1921 //М У .— 1910.— № 5.
307

Як півник до моря
по воду ходив.

Зап. І. М анжура в с. Трьомсинівка
Олександрівського пов. Катерино­
славської губ.//М анж ура.

Довгомудик.

Зап. І. М анжура в с. Вільшана
Богодухівського пов. Харківської
губ.//М анж ура.

Рукавичка.

Зап. П. Рудченко/П анас Мирний/
в м. Миргороді Полтавської г у б .//
Рудченко, II.

Колобок.

Зап. у м. Миргороді Полтавської
губ. / / Рудченко, II.

Дід, баба і курочкарябушечка.

Зап. у м. Борисполі Переяслав­
ського пов. Полтавської губ. / /
Чубинський.
Зап. І. Манжурою в с. Олексіївці Олександрівського пов. Катери­
нославської губ./М анжура.

Лисичка, тиковка,
скрипка та капкан.
Як лисиця з вовком
їла м’ясо та
в монастирі ви­
свячувалася.

Публ. П. Єфремова з Етнографіч­
них матеріалів Чернігівської і су­
сідніх з нею губерній.— Вип. I I . / /
Юноша.

Як лисичка Івана
баштанника зробила
царевичем.

Зап. І. Рудченко у Миргородсько­
му пов. Полтавської гу б .//Р у д ченко, II.

ЧАРІВНІ КАЗКИ
Телесик.

— Зап. у м. Г ад я ч і/ / Рудченко, II.

Кривенька уточка.

— Зап. Ганна
1890.— № 9.

Царівна-жаба.

— Зап. у м. Гадячі на Полтавщині / /
Рудченко, І.

Чабанець.

— Зап. І. М анжура в с. Біляївка
Олександрівського пов. Катерино­
славської губі//М анж ура.
308

Б арвінок//Д руг.—

Покотигорошко.

Казка подана О. Максимовичем
О. Афанасьєву — видавцю рос.
нар. казок / / Афанасьєв, т. І.

Про золоту гору.

Зап. П. Чубинський на Волині / /
Чубинський.

Іван Богданець.

Зап. П. Чубинський у с. Млієві
Черкаського пов. на Київщині.
Літ. обробка А. Крушельницького//Крушельницький.

Ох.

Зап. П. Чубинський у Волинській
губ. / / Чубинський.

Яйце-райце.

Зап. в Уманському пов. на Київ­
щ ині//Рудченко, І.

Ю рза-Мурза
і стрілець-молодець.

Зал. Савченко в с. Солов’ївці Радомисльського иов. Київської губ. / /
Чубинський.
Зап. І. М анжура в Олександрівському пов. Катеринославської
губ.//М анж ура.

Видимо іі Невидимо.

Летючий корабель.

Зап. І. Рудченко у м. Гадячі на
Полтавщ ині//Рудченко, II.

Нещасний Данило.

Зап. І. М анжура у слоб. Олексіївка Олександрівського п о в .//Д р а ­
гоманов.
Зап. Я. Новицький зі слів учня
К. Козловського у с. Ольгінське
Маріупольського пов. / / Драгома­
нов.

Іван-царевич
і залізний вовк.

Про жар-птицю
та вовка.

Зап. Залюбовський в Лебединському пов. Харківської г у б .//Ч у ­
бинський .

Про царенка Йвана
і чортову дочку.

Зап. М. Номис у С.-Петербурзі
(«од дівчини з Канева»), передрук,
з «Чернігівського листка».— 1862,
№ 33—34//Рудчен ко, І.
309

Змій.

Зап. О. Шишацький-Ілліч. Надрук.
в «Черниговских губернских ве,домостях», 1858 р. / / Рудченко, І.

Зміїв перстень,
котик і собачка.

Автограф Марка Вовчка/Бібліо­
тека АН СРСР, збірка Рудченка,
ф. 60, од зб. II, Х У ІІІ//М В та ОМ.

Казка про солов’ярозбійника і про
сліпого царевича.

Зап. Л. Жемчужниковим від Онопрія Левченка з Пирятинського пов.
на Полтавщині/Куліш.

Казка про убиту
сестру та калинову
дудку.

Зап. Л. Жемчужников на Полтав­
щині/ /Куліш .

Кобиляча голова.

Зап. від дівчини із с. Сар Гадяцького пов. на П олтавщ ині//Рудчен­
ко, II.

Казка про
мачухи.

гоніння

Зап. Л. Жемчужников на Пол­
тавщ ині/ /Куліш .

Казка про красуню
і злу бабу.

Зап. Л. Жемчужников на Пирятинщині Полтавської губ. від 14річної дівчинки Химки. / / Куліш.

Казка про королеву
Катерину.

Зап. І. Мордовцев для М. Косто­
марова по пам’яті у слоб. Данилівці / Війську
Донському / /
Морд овець.

Залізний вовк.

Зап. І. Новицький в с. Якимівці
Таращанського пов. Київської
губ.//Рудченко, II.

СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ КАЗКИ
Ріпка.

— Опубл. з приміт.: Стара казка,
по-новому розповів І. Ф р а н к о //
Дзвінок.— 1891.— № 21.
310

Три бажання.

Зап. С. Тобілевич / / ІМФЕ, ф. 8—
4/380.

Про клад.

Зап. П. Чубинський у с. Талянці
Уманського пов. Київської г у б .//
Чубинський.

Торби.

Зап. М. Костомаров. Передрук,
з «Молодика», 1843, ч. 2. / / Руд­
ченко, II.

Парубок і чорт.

Зап. І. Рудченко в Пирятинському
пов. Полтавської губ. / / Рудченко, І.
Публ. за фольклорно-етнограф.
матеріалами Б. Грінченка//Грінченко, І.

Як бідняк чорта
обдурив.
Походження крота.
Чортова матір.

Два брати.

Казка про жадного
чоловіка та гадюку.
Правда і Н еправда.

Зап. С. Руданський на Поділлі / /
Драгоманов.
Зап. В. Кравченко від Г. Христила
в Чигиринському пов.//Грінченко,
II.
Зап. Б. Грінченко в с. Нижня Си­
роватка Сумського пов.//Грінчен­
ко, II.
Опубл. Оленою Пчілкою за під­
писом: О. К олодяж инська//Д зві­
нок.— 1912.— № 40.
Зап. в м. Батурині Конотопського
пов. Чернігівської губ.//Р удчен­
ко, II.

Про правду і кривду.

Зап. у слоб. Липецька Харківської
губ. / / Чубинський.

Чоботи.

Зап. у Васильківському пов. Київ­
ської губ. / / Рудченко, II.

Ківш лиха.

Опубл. Б. Грінченком / / Грінчен­
ко, 1907.

Гостинець батькові.

Опубл. Б. Грінченком//Грінченко,
1907.
311

Бідна вдова з сином
удовиченком.

Зап. П. Чубинський на Курщині//Чубинський.

Семиліточка.

'Зап. О. Маркович на Борзнянщині. Казка знаходиться у зібр.
І. Рудченка/Бібліотека АН СРСР,
ф. 60, од. зб. П, Х У И //М В і ОМ.

Кому зозуля
накувала?

Зап. П. Чубинський у XIX с т .//Ч у ­
бинський.

Пани, Хома і
гуска.
Ножик.

Зап. С. Тобілевич / / ІМФЕ, ф. 8—
4/330.
Зап. С. Тобілевич / / ІМФЕ, ф. 8—
4/330.

Вчений вовк.

Зап. І. М анжура в с. Мануйлівці
Новомосковського пов. на Катериносл а вщині / М анжу р а .

Дурні чорти та хит­
рий наймит.

Зап. В. Кравченко від Л. Зіневича//Грінченко, II

Коза.

Зап. Б. Грінченко в с. Нижня Си­
роватка Сумського п о в.//Г рін ­
ченко, І.

Як чоловік людей ко­
лись дурив.

Зап. І. М анжура в с. Олексіївна
Олександрівського пов. Катерино­
славської губ.//М анж ура.

Як баба чорта
дурила.

Зап. В. Кравченко від В. Короб­
ки в с. Івковець Чигиринського
пов.//Грінченко, II.

Москаль у пеклі.

Зап. А. Петруняка в м. Києві / /
Рудченко, І.

Панська політика.

Зап. в м. Гадячі
губ.//Рудченко, II.

Про ченця.

Зап. в м. Миргороді Полтавської
губ.//Радченко, І.

Біда.

Зап. П. Чубинський в XIX ст. / /
Чубинський.
312

Полтавської

Піп на казанні.

— Зап. І. Франко в с. Батятичі Жов
ківського пов.//У країна сміється.

Брехня.

— Зап. І. М анжура в с. Покровському Олександрівського пов. К ате­
ринославської
губ.//М анж ура.

Стрижено! Стрижено! — Зап. Л. Глібов у Полтавській
губ.//Грінченко, 1901.
Докучливі казки.
— Зап. І. М анжура на Катеринославщ ині//М анж ура.
Як солдат із зуба — Зап. С. Тобілевич / / ІМФЕ, ф. 8—
борони юшку варив.
4/330

Сл о в н и к
рідковживаних та діалектних слів

богатир
барилко
беркиць
берлин
бовдур
вітряки мелеш
в одній мірі
волоки
гамани
горниця
гребінь

греміданський
обід
двораки
день поля
днище
довгомудик
допіро
духом
жемчуг
живо
жолоб

тут: багатій
невеличка дерев’яна опукла по­
судина з двома денцями
тут: перекинувся, впав
карета
димар
тут: вітряки крутиш
тут: однаково
мотузки, якими зав’язують по­
столи
шкіряна сумка, торбинка (для
грошей, тютюну)
світлиця
високий дерев’яний стояк із зуб­
цями, на який насаджується
пряжа
тут: бучний бенкет
слуги при дворі
давня міра площі
тут: дошка, в яку закладають
гребінь при прядінні ниток
тхір
тут: щойно
враз
перли
швидко
корито для корму коней
314

зіновать
ігрець
кайстра
калугирь
каплиця
каришувала
кгавенята
кганок
кінь-виноходець

ковтунуватий
куражка
личко
лупилось
малпа
мокрець
москаль
на часах
нероботне залізо
ніц
обіскавсь
обора
обпатрити
опушка
парня
патериця
перечув
пісельників

рокитник (чагарникова рослина)
тут: вихор
тайстра, торбина
чернець
невеличка споруда без вівтаря
для молитов
лаяла, докоряла
гавенята
ганок
кінь, який біжить інохіддю (однохіддю) — іноходець (інохідь — біг
коня, при якому він ступає спершу
обома правими ногами, а потім
обома лівими)
той, у кого шерсть збита в жмути,
ковтунами
кашкет
стрічка із внутрішньої частини
кори листяного дерева
тут: трапилось
мавпа
тут: мокре дерево
так на Україні називали солдат
царської армії
тут: на варті
тут: леміш, яким вже не кори­
стуються,
нічого
знайшовся
відгороджена частина подвір’я для
худоби
обскубти
хутряне оздоблення країв верх­
нього одягу
-лазня
тут: жезл священнослужителя
почув
співців
315

покорм
покрасніла
постигає
постигли
почйночок
проглинати
пундики
ретязь
рундук
скребти
(скромадити) морквускряботушка
слуп
страмлять
стьожка
сутки
тороки
увертілась
упирював
чистити
чужа земля
хохітва
ятки

тут: материнське молоко
почервоніла
тут: спішить
тут: були готові
пряжа, намотана на веретено або
знята з веретена
проковтнути
печиво
ланцюг
ганок
тут: лаяти, бурчати
шкряботушка
стовп
соромлять
стрічка
доба
торби
обгорнулася
тут: упирався, показував норов
(образно: «пив кров»)
тут: лупцювати
тут: образ ворога
стрепет, степовий птах
легка тимчасова будівля, тут:
для торгівлі

Зміст
Дупаєвська Лідія. Золота криниця..............................................

5

Казки про тварин
Казка про котика та півника........................................................
.
Лисиця та к і т ............................................................................................
Лисичка-сестричка і вовк-панібрат........................................................
Про козу-дерезу.......................................................................................
Солом’яний бичок......................................................................................
Козел і б а р а н .......................................................................
. . .
Мурашок сильніший від ор л а..................................................................
Лисиччина у ч т а .......................................................................................
Ворона й рак (народна п риповістка) ...................................................
Бідний в о в к .................................................................................................
Лисове с е р ц е ............................................................................................
Як лис вовкові масло показав..................................................................
Совині д іт и .................................................................................................
Мишача р а д а ............................................................................................
Лисичка в суддях.......................................................................................
Як півник до моря по воду ходив........................................................
Довгомудик.................................................................................................
Р у к а в и ч к а .................................................................................................
К о л о б о к ......................................................................................................
Дід, баба і курочка-рябушечка.............................................................
Лисичка, тиковка, скрипка та капкан...................................................
Як лисиця з вовком їла м’ясо та в монастирі висвячувалася . . .
Як лисичка Івана баштанника зробила царевичем...............................

16
18
21
25
27
32
33
34
35
36
41
42
43
43
44
45
47
49
50
52
54
55
57

Чарівні казки
Т е л е с и к ......................................................................................................
Кривенька уточка.......................................................................................
Ц ар івн а-ж аб а............................................................................................
Ч абанець......................................................................................................
Покотигорошко............................................................................................
Про золоту г о р у .......................................................................................

317

62
68
71
81
83
88

Іван Богданець . . .
...........................................................................
О х ......................................................................................................................
Я й ц е-р ай ц е................................ '....................................................................
Юрза-Мурза і стрілець-молодець...........................................................
Видимо й Н евидимо......................................................................................
Летючий корабель .
. . .
...........................................................
Нещасний Д анило...........................................................................................
Іван-царевич і залізний вов к .....................................................
. .
Про жар-птицю та в о в к а ...........................................................................
Про царенка Йвана і чортову дочку...........................................................
З м і й ................................................................................................................
Зміїв перстень, котик і собачка...........................................
. . .
Казка про солов’я-розбійника і про сліпого царевича...........................
Казка про убиту сестру та калинову д у д к у ...........................................203
Кобиляча г о л о в а ...........................................................................
. .
Казка про гоніння м ач ухи .....................................................
. . .
Казка про красуню і злу б а б у ......................................................................212
Казка про королеву Катерину..................................................................... 214
Залізний в о в к ................................................................................................ 220

94
109
114
125
130
133
144
151
156
161
177
186
193
206
208

Соціально-побутові казки
Р і п к а ................................................................................................................ 226
Три б а ж а н н я ................................................................................................ 228
Про к л а д ...........................................................................................................230
Т о р б и ................................................................................................................ 232
Парубок і ч о р т ................................................................................................ 236
Як бідняк чорта о б д у р и в ...........................................................
Походження крота. ...................................................................................... 240
Чортова м а т ір ................................................................................................ 241
Два брати........................................................................................................... 243
Про жадного чоловіка та про гадю ку................................ .....
Правда і Н еп р ав д а..................................................................................... 246
Про правду і кривду......................................................................................249
Ч оботи................................................................................................................ 255
Ківш л и х а ......................................................................................................256
Гостинець б а т ь к о в і......................................................................
. .
Бідна вдова з сином удовиченком.....................................
. . ..
Семиліточка......................................................................................................265
Кому зозуля накувала?................................................................................ 269
Пани, Хома і гуска........................................................................................... 271
Н о ж и к ................................................................................................................ 271
Вчений вовк......................................................................................................272
Дурні чорти та хитрий найм ит................................................................ 272
К о з а ................................................................................................................ 277

318

237

245

259
259

Як чоловік людей колись д у р и в ................................................................ 278
Як баба чорта дурила...........................................................................
. 280
Москаль у п е к л і........................................................................................... 283
Панська політика
......................................................................................284
Про ченця. . .
.
........................................................................... 287
................................................................................ 288
Б*Да.....................
Піп на казанні .
.
......................................................................291
Брехня . . .
................................................................................ 292
Стрижено! Стрижено! .
................................................................ 293
Докучливі казки .
................................................................................ 296
Як солдат із зуба борони юшку варив......................................................297
Короткі бібліографічні довідк и ................................................................ 298
Примітки................................................ .......................................................... 304
Словник рідковживаних та діалектних с л і в ......................................3 14

Литературно-художественное издание

СЕМИЛЕТОЧКА
У к р а и п с к и е н а р о д н ь їе с к а з к и
в за п и ся х и п убл и к а ц и я х
п исат ел ей X I X — н а ч . X X в .

(На украинском язьіке)
Для младшего и сроднего
школьного возраста
Художник
Музьїка Константин Ллексапдрович

Составленне, предисловие и примечания
кандидата филологических наук
Д упаевской Лидии Фраіщевпьі

Киев «Взсзлка»
Завідуюча редакцією «Підліток»
Т. І. Копончук

Худоясній редактор В. Ю. Терпавський
Технічний редактор К. П. Д ворська
Коректори Т. К. Д орохова, В. Д . Бондар
ИБ № 5218
Здано на виробництво 05.03.90. Підписано д о друку 26.06.90. Ф ормат
84Х Ю 8 / з 2 - Папір друкарський № 2 . Гарнітура бодоні. Друк високий. Умови,
друк. арк. 16,80 + вкл.(0,42) = 17,22. Умови. ф арб.-відб. 18,90. Обл.-вил прк.
13,51+ вкл. (0,43) = 13,94. Тираж 1 000 000 пр. (2-й завод 250 001 —
500 000 ир.). Зам. 0 — 922. Ціна 75 к.
Ордена Друж би народів видавництво «Веселка»,
252655, МСП, Мельникова, 63.
Головне підприємство республіканського
виробничого о б ’єднання «Поліграфкнига».
25205 7, Київ-57, Довженка, .‘і.

СЗО

Семиліточка: Укр. нар. казки у записах
та публ. письменників XIX — поч. XX століт­
тя: Для мол. та серед, шк. віку / [Упоряд.,
передм. і приміт. Л. Ф. Дунаєвської]; Худож.
К. О. Музика.— К.: Веселка, 1990.— 319 с.: іл.
I8ВN 5-301-00655-Х (2-й з-д)
О собливість і цінність цього видання полягає в тому, щ о збірник
складають найяскравіші записи та публікації українських народних
казок, зроблені українськими письменниками X IX — поч. XX століття.
Його сторінки несуть живий аромат, живі барви розмовної сти хії
різних регіонів України того часу.

„ 4803640104— 233
С --------------------------- 87.90.

М206(04)—90

ББК 84.2

«Козел і баран »

«Мишача р ад а »

«Колобок»

«Яйце-райце»

«Про

солов’я-розбійника

і про

сліпого

царевича »

« Кобиляча голова »

\

« Три бажання »

«Семиліточка»