Знак Зодіака [Олесь Бердник] (epub) читать постранично, страница - 28

-  Знак Зодіака  (и.с. Наукова фантастика) 363 Кб скачать: (epub 2) - (epub 2+fbd)  читать: (полностью) - (постранично) - Олесь Бердник - Володимир Владко - Андрей Всеволодович Дмитрук - Леонід Сапожников - Ігор Росоховатський

Книга в формате epub! Изображения и текст могут не отображаться!


 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]


поглядом.

— Ви одержали мого листа? — запитав він не вітаючись.

— Авжеж, любий, сідайте, — відповів професор.

— А це що за тип?

— Це мій новий асистент містер Браун, ви його можете не соромитись.

Гість сів, не виймаючи руки з кишені.

— Так от, Кувиркот, я з Особливої служби. У мене є факти, які вам можуть дуже нашкодити.
Мій обов’язок — передати їх начальству, але я вважаю за краще владнати справу з вами
по-джентльменськи.

— Ви правильно вважаєте, сер, — сказав професор. — Я готовий купити ці факти. Але… чи не
можна ознайомитися з товаром, який ви пропонуєте?

— Можна. Пані Крабб, власниця рибного магазину, повідомила, що ви постійно купуєте в неї
ікру. Як по-вашому, скільки коштує цей цікавий факт?

— Ну, в усякому разі не дорожче, ніж банка з-під ікри.

— Ви жартівник, Кувиркот! Цей факт обійдеться вам у сто монет. Адже ікра, візьміть до
уваги, завжди одного й того ж кольору — червоного. Помічено також, — продовжує гість, — що,
переходячи вулиці, ви обов’язково оглядаєтесь наліво. І лише потім направо. Вам зрозуміло
політичне значення цієї про-це-дури?

Крім того, за даними Національної асоціації колекціонерів, вами зібрана унікальна колекція
самоварів! Їхніх самоварів, до речі.

— Так-ак, — замріяно промовив професор, — товар хороший, загорніть. Але ви, бідолахо, не
знаєте й половини фактів, за які мене можна притягти до відповідальності.
Вони вважають, що Земля кругла, і я, уявіть собі, теж.
Вони вважають, що сонце підіймається на сході, і я, з вашого дозволу, певен
у цьому. Вони вважають, що людина І походить від мавпи, і в мене немає з
цього приводу ніяких ілюзій, особливо зараз. А тепер забирайте свої шістсот монет — я правильно
зрозумів вашу таксу? — і можете йти.

Професор кинув на стіл гроші, потім круто повернувся до рояля і взяв кілька бурхливих
акордів. Гість згріб гроші лівою рукою і нерішуче позадкував до виходу. Відчувалося, що він
болісно про щось думає. Ось він зник за дверима, Браун зірвався на ноги.

— Спокійно, Браун, — зупинив його професор. — Я гарантую вам великодушний порив цієї
сволоти!

І справді, гість знову з’явився на порозі. Обличчя його зберігало сліди важкої внутрішньої
боротьби, на лобі виступив піт.

— Кувиркот, — сказав він, — помічено: шоранку ви встаєте з лівої ноги. З будь-кого іншого я
взяв би ще сто монет, але ви гарний хлопець, давайте половину!