Збірка творів [Вільям Шекспір] (fb2) читать постранично

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

2016

ISBN 978-617-12-0740-0 (FB2)

Жодну з частин даного видання

не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі

без письмового дозволу видавництва

Друкується за виданнями:

Шекспір В. Твори в шести томах. Том 2 / Вільям Шекспір ; перекл. з англ.; післямови О. Алексєєнко і Н. Жлуктенко. — К.: Дніпро, 1985. — 622 с.

Шекспір В. Твори в шести томах. Том 3 / Вільям Шекспір ; перекл. з англ.; післямови Д. Наливайка. — К.: Дніпро, 1985. — 574 с. : іл.

Переклад з англійської

Юрія Лісняка («Приборкання норовливої», «Сон літньої ночі»), Ольги Сенюк («Віндзорські жартівниці»), Ірини Стешенко («Венеціанський купець», «Два веронці», «Комедія помилок»), Івана Франка (сонети).

Укладач Ганна Яновська

Художник Юлія Твєрітіна

Електронна версія створена за виданням:

Шекспір В.

Ш41 Збірка творів / Вільям Шекспір ; укл. Ганна Яновська ; перекл. з англ. Ю. Лісняка, О. Сенюк, І. Стешенко, І. Франка ; худож. Ю. Твєрітіна. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. — 640 с.

ISBN 978-617-12-0495-9

УДК 821.111

ББК 84(4Вел)

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», видання українською мовою, 2016

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», художнє оформлення, 2016

Приборкання норовливої

ДІЙОВІ ОСОБИ

У ВСТУПІ:

Крістофер Пройд, лудильник

Шинкарка в сільському шинку

Лорд

Лордів паж, перевдягнений на даму

Перший ловчий, Другий ловчий, Перший слуга, Другий слуга, Третій слуга при лорді

Перший актор, Другий актор із трупи мандрівних акторів

Інші ловчі, слуги та актори

Прислуга при пажі

У «ПРИБОРКАННІ НОРОВЛИВОЇ»:

Баптіста Мінола, заможний падуанець

Катеріна, Норовлива, старша дочка Баптісти

Б’янка, менша дочка Баптісти

Гремйо, багатий літній падуанець, жених Б’янки

Гортензіо, падуанець, жених Б’янки (згодом перебраний на Ліччо, вчителя музики)

Люченцо, син Вінченцо з Пізи, закоханий у Б’янку (згодом перебраний на Камбйо, вчителя)

Траньйо, слуга Люченцо (згодом перебраний на свого пана)

Бйонделло, другий слуга Люченцо

Вінченцо, багатий пізанський купець, батько Люченцо

Учитель з Мантуї, згодом перебраний на Вінченцо з Пізи

Петруччо, веронець, жених Катеріни

Грумйо, слуга Петруччо

Кертіс, Пітер, Натанієль, Філіпп, Джозеф, Ніколас, Кравець, Галантерейник, слуги Петруччо, в його заміському домі.

Удова, що виходить за Гортензіо

Пітер, слуга Баптісти

Інші слуги Баптісти, Люченцо та Петруччо

Місце дії — Падуя і заміський дім Петруччо.

Вступ

Сцена 1

Входять Пройд і шинкарка.

ПРОЙД

Будеш бита, їй же богу.

ШИНКАРКА

А ти будеш у колодках, шахраю.

ПРОЙД

Ах ти, стерво! Пройди не шахраї. Заглянь-но в літописи: ми прибули сюди ще з Річардом Завойовником. Отож paucas palabris^[1], не балакай багато, хай собі буде, як буде. І відчепися.

ШИНКАРКА

То ти заплатиш за ті чарки, що побив, чи ні?

ПРОЙД

Ні, не заплачу. Ані пенса. Іди, хай тобі святий Херонім, ляж у своє холодне ліжко та погрійся. (Лягає долі.)

ШИНКАРКА

Стривай, знайду на тебе раду. Покличу дозорчого. (Виходить.)

ПРОЙД

Клич хоч двох або й трьох дозорчих, я їм зумію дати відкоша. З місця не зрушусь, ані на палець. Хай собі приходить твій дозорчий, прошу дуже. (Засинає.)

Сурмлять роги. Входить лорд, що вертається з полювання; за ним його почет.

ЛОРД

Ти, ловчий, добре гончаків доглянь:

Кинь кров Веселому — ач, морда в піні! —

А Хапуна із Дойдою спаруй.

Ти бачив, як мій Срібний слід узяв,

Уже холодний, біля живоплоту?

Його й за двадцять фунтів не віддам.

1-Й ЛОВЧИЙ

Та ні, не гірший, пане, і Дзвінок:

Він теж залився над холодним слідом

І двічі нині відшукав його.

Повірте, це у вас найкращий пес.

ЛОРД

Дурний! Якби Лунай прудкіший був,

За нього б дав я десятьох таких.

Ти нагодуй як слід їх та доглянь!

Бо взавтра полюватиму я знов.

1-Й ЛОВЧИЙ

Вельможний пане, все зроблю.

ЛОРД

(побачивши Пройда)

Це що? Чи мрець, чи п’яний? Він живий?

2-Й ЛОВЧИЙ

Ще, пане, дихає. Якби не був

Він підігрітий пивом, то йому б

Холодною постеля ця здалась.

ЛОРД

Тварюка, бач, розлігся, мов свиня.

Який бридкий твій образ, люта смерте!

Ось жарт я з цим п’янюгою утну.

А що, якби перенести його

У свіжу постіль, пишно одягти,

Внизати пальці перснями й подать

Йому до ліжка пресмачний обід,

І щоб його збудили служники

В лівреях гарних, — то скажіть мені:

Чи не забуде злидень, хто він є?