Безсмертний полк. Священна війна Путіна [Галя Аккерман] (fb2) читать постранично

Галя Аккерман БЕЗСМЕРТНИЙ ПОЛК Священна війна Путіна

ВСТУП

9 травня 2018 року. Через сімдесят три роки після кінця Другої світової війни, яку в Росії називають Великою Вітчизняною, на Червоній площі готують військовий парад. Незліченні підрозділи різних родів військ шикуються до маршу. Володимир Путін серед гурту своїх генералів стоїть на трибуні. Лунає пісня композитора Александрова «Священна війна», складена на самому початку нападу нацистів на СССР наприкінці червня 1941 року, пісня лунає з незліченних телевізорів, увімкнених в усій величезній країні. Грають тільки музику, врочисту та грізну, проте слова, які супроводять її, знають усі росіяни:

Володимир Путін бере слово. Наголошує на подвигу совєтських військ і говорить про «нове покоління переможців», які за кілька митей пройдуть тут маршем перед очима російського народу. Не слід забувати, каже він, що давні біси егоїзму й досі присутні у світі. Награють мелодію гімну Совєтського Союзу, що став тепер гімном нової Росії. Його слова двічі змінювали протягом минулих десятиліть, але кожна совєтська людина, кожен росіянин і зокрема кожен ветеран пам’ятають первісний текст:

Починається парад. Військові з застиглими усмішками ступають гусячою ходою, заповнюють гігантську площу рівнесенькими рядами, як у Північній Кореї, на лацканах їхніх кітелів видніють чорно-жовтогарячі георгіївські стрічки, на таких стрічках спершу носили царський орден Святого Георгія. Ці стрічки набули поширення під час Першої світової війни, а тепер стали найголовнішим патріотичним символом. У перших лавах військових марширують курсанти Севастопольського військово-морського училища, яке міститься в окупованому і анексованому Криму, приєднаному тепер до Російської Федерації.

Лунають одна за одною патріотичні пісні. На площу виїжджають танки, що теж рухаються досконалими рядами. Потім звучить музика легендарної «Катюші», тепер уже їдуть ракетні пускові установки, диктор вихваляє могутність і незрівнянну ударну силу ракет, за ними показалися величезні системи протиповітряної оборони і панцерники зі спеціальними військами, готовими виконати свій обов’язок за байдуже яких кліматичних умов, і т. ін. Нарешті настає черга військово-повітряного параду: вальсу бойових гелікоптерів і літаків у супроводі «Маршу сталінської авіації», складеного 1931 року. Тут теж звучить тільки музика. Але хто серед совєтських людей, хто серед росіян не знає його слів?

Парад, що відбувається на Червоній площі, не унікальний, військові паради, звичайно, скромніші, але досить разючі, відбуваються в Санкт-Петербурзі й Хабаровську, у Воронежі та Єкатеринбурзі, Калінінграді та Курську — в усій Росії. А також, зрозуміла річ, у Грозному в Чечні та в усьому Криму: Сімферополі, Севастополі й Керчі. І в самопроголошеній «Донецькій республіці», яку з допомогою Росії утримують проросійські сепаратисти, на центральній площі Донецька перед пам’ятником Леніну, що стоїть незворушний.

Нагадаймо, військові паради на честь Перемоги^[1] не були в СССР звичайною річчю. Перший парад відбувся 24 червня 1945 року за наказом Сталіна, наступний — через двадцять років, 1965-го. Потім довелося чекати 1985 року, коли парадом відзначили 40-річчя Перемоги. Тільки після 1995-го — на 50-річчя — ця подія стала щорічною, а з 2008 року почали демонструвати військову техніку. Одне слово, що далі від самої події, то більш помпезними і мілітаризованими стають святкування.

Лишається з’ясувати навіщо. Навіщо ці