Шпигачки та інші віршовані тексти [Григорій Федорович Квітка-Основ`яненко] (fb2) читать постранично

Григорій Квітка-Основ’яненко

ШПИГАЧКИ

ТА

ІНШІ ВІРШОВАНІ ТЕКСТИ

ШПИГАЧКИ, АБО ПО-МОСКОВСЬКОМУ ЕПІГРАМИ

I. Писаці

Тарас наш – хитра голова!

Він книжку порядивсь писати,

А гроші зараз став збирати.

Злупив!.. А книжка ж де?.. Овва!

II. Жіноча натура

Не спиться Химці вдень і вніч:

Бажа нової кріпко юпки.

І що ж? «Недужа!» – та й на піч.

Ох, жалко жіночки-голубки!

Кричить: «Умру, мерщій купуй!»

Потап хоч чухає чуприну,

Купив прокляту він юпчину –

І Химка встала. Не здивуй,

Що хитрі жіночки селянські:

Десь так не вміють жінки панські?

III. От лихо

І не карай нас, боже, гіршим,

Як слухати Стецькові вірші!

IV. Злодію

Відкіль Охрім розумний став?

Таки про все в книжках він пише.

Чужим умом Охрім наш дише:

Свого нічого не написав,

З чужих повикрадав.

V. Щирая любов

– Скажи мені ще раз, Улясю-любко,

Що любиш ти мене, моя голубко!

– Аякже! Ще я не дурніша всіх:

У тебе, душко, грошей міх!

VI. Старовина

«Не так у нас було, як я дивлюся! –

Казав мені учора мій дідуся. –

Потяг з казни ваш писар три алтина –

В Сибір! Та ще і відвічала спина.

А наш отаман сто рублів украв –

І прав,

А далі й головою став».

ПІСНІ З КОМЕДІЙ

З незакінченої комедії без назви

Пісня дівчини Мелашки

Ой за яром брала льон,

Всю долину ісходила.

Нема того та й не буде,

Кого вірно любила.

Ой затоплю і закурю

Хоч сирими трісками.

Чи не прийде мій миленький

З ласкавими словами.

Ой прийди і прилини

Ти, мій милий, до мене!

Ох ниє, ниє, заниває

Моє серце без тебе.

Ой прийди, ой прибіжи

Хоч крутими берегами!

Любилися, не побралися

За вразькими ворогами.

Ой я вороги топчу під ноги,

Круту гору перескочу.

Оддай, оддай, стара мати,

За кого сама я хочу.

Оддала мене матуся моя,

За кого я не хотіла.

Шумить, гудеть дротяна нагайка

Коло мого білого тіла.

Ой нагаєчка, дротяночка

Із кілочка не спадає.

Шитий рушничок від дрібних слізочок

Ніколи не висихає.

Перший дует Мелашки і Василя Паливоди (її коханого)

Василь.

Ой ти, дівчино, гордая, пишна!

Чом ти до мене звечора не вийшла?

Мелашка.

Ой як же мені та до тебе вийти?

Вороги мене осудять, не велять любити.

Василь.

Нехай судять, нехай осуждають;

А як ми поберемось, вони перестануть.

Мелашка.

Коли ж то се буде?

Василь.

Як батько розсуде.

Мелашка.

Він тебе не любить.

Василь.

Чим мене огудить?

Мелашка.

Каже: бідний! Як віддать?

Василь.

Один бог багат.

Маласю моя! в тугу не вдавайся,

На мою любов щиро сподівайся.

Мелашка.

Серденько моє радості не чає.

Василь.

Бодай тому тяжко-важко, хто нас розлучає.

Мелашка.

Батько ж то ріднесенький, що