Лель №03 (08) [Сергій Чирков] (pdf) читать онлайн

З 93.

Український
еротичний Журнал
«ХВОЙДА І ХЛОПЦІ»
уривок із скандального польського роману

ЖІНКИ
І ЧОЛОВІКИ
що вони неправильно роблять у ліжку
Ш ЕДЕВРИ
ЕРОТИЧНОГО
МИСТЕЦТВА
у колекції Ігоря ДИЧЕНКА

ВСЕ ПРО
СЕКС

ВІДАПУЛЕЯДО
ЛНДРУХОВИЧА

Уривок з повісті
І І І урш ія стала перед ним гола, у при­
смерку бачив її тіло, ошелешений і безпо­
радний. Погірдливою безсоромністю віяло з
тієї тілесності. Ох, Пазаре, що з тобою дієть­
ся?! Німий крик застряг у горлі, намагався
відірвати погляд від того несамовитого тіла.
Лазаре, де ти є, що з тобою, заплющ очі, не
стій так обараніло й тупо. Отямся, відірви по­
гляд, відступи в темряву. Але як же відсту­
пити, якщо губи — роздвоєна троянда —
мене в'яжуть.
А Щуриця піднесла руку й хвилястим ру­
хом голови відкинула волосся.
ну, ходи, ходи,— поманила.
я?
ходи
але я? того...
Ну, ходи, я з тобою впораюся. Стримить
уже, бачу — б'є у вічі соромом і безсором­
ністю водночас. Не з одним уже тут упора­
лася, хіба не чув, лазив же за мною, скавчав,
як те щеня, думаєш, не бачила тебе тут, попід
вікнами крамниці? Щенята, саме щенята
сюди приходять, бо знають, що Щуриця впо­
рається, чули про неї чи не чули, але якщо
вже хто побачив, то втопився у ній.
Пам'ятаєш, як запаморочилося в голові,
коли ти заглянув між ноги Щуриці — хлоп­
чику, дитинко, пам'ятаєш, як твої очі полізли
на лоб, коли зіткнулися з тією безоднею, кот­
рої так жадали? Знаю вас, малі щурята, за
великою ЦЦурицею скучаєте, великої Щуриці
кожен з вас прагне, ото й майте свою Щурицю. Не з одним уже тут упоралася, не один
вив з розкошу в моїх обіймах, і всі про те
знають, що Щуриця впорається, як ніхто на
світі.
Ох, Щурице, відьмо, самко безсоромна,
змилуйся, зглянься. Як можеш ти так мовити,
коли він стримить, виставлений на посміхо­
висько. Не бачиш, як він борсається встидом
і безстидом водночас, як переминається з
ноги на ногу, як вростає з корінням в твою
підлогу, в твою сучу землю, Щурице.
Та Щуриця не змилується. Великий мас­
карад носиться в повітрі. Вона його б’є, шма­
гає. Змилуйся, відьмо, сатанице мороку!
Ні, Щуриця не змилується.
Шмаркачі,— вола,— Шмаркачі, бачу вас,
як вперше йдете до школи. Огидні, прищаві
писочки. Несамовиті погляди. Немов небо
має впасти на землю. Бо ви їдете добувати
науку до міста. Хлопські виродки!
«Хлопські виродки»,— сказала. Що? МоФото Якова ШУБІНА

Станіслав СРОКОВСЬКИЙ

ХВОЙДА
Й ХЛОПЦІ
же, мене слух підвів? Як же так? Вона — са­
миця, темнота, виродок!
Ви, злидні й лихо в оці, сучі сини, малі щу­
рята, по науку їдете, по знання, прищаві, не­
розумні й перестрашені. Ох, які перестраше­
ні. Як мене забавляють ваші міни. Бачила те­
бе, кутасику! Бачила.
Ох, Щурице, зжалься, забий, а зжалься.
Нехай не стоїть на посміховисько столу,
кріслам, лавкам і світильникам. Краще по­
лікуй його, добий, тільки не кажи тих слів.
Щурице, зміюко безжальна!
Ні, шмаркачі, не змилуюся, поки кожного
з вас не розбещу. Не вони, старі, засліплені,
глухі ваші матері, вами щораз опікуються, а
Щуриця, прохачу, випинається тобі той кутасик, веретенко, буравчик, що, хочеться ним
побуравити? Найперше, мусиш Щурицю ви­
слухать, Щурицю, що немало перебачила в
своєму молодому житті. Не один у Щуриці
те, що треба, забачив. Ти, пес молодий, виєш,
скиглиш і безсоромно орошуєш свої труси.
Вже одсьогодні того не будеш робить по
кутках. Вже будеш здатен прийти до Щуриці,
як до визволительки. Але почекай, я також
маю право на те, щоб пожаліти себе. Ті ваші
прохаючі оченята слизькі, затуманені! Сміх
гіркий на мене напада, коли бачу вас упер­
ше. Ох, як ви скімлите в перший раз! Знаєте
чи не знаєте про те, але завжди шукаєте
свою Велику Щурицю. Проте не всі її знахо­
дять і не завше. Ти маєш щастя, гнидо, мала,
шмаркачу...
Ох, Щурице, не бачиш, як він помира від
сорому, з ганьби, від свого падіння й пораз­
ки. Подивись уважніше на нього. Він ледве
терпить. Пожалій.
Ні, Щуриця не щадить.
Бо таке життя, що’вас годують гаслами,
ідеями, геометріями, а ви в основі своїй
прагнете єдиного — обіймів Щуриці, того
єдиного по-справжньому і до кінця жадаєте,
бо це, власне, і є єдине джерело життя. Єдине
джерело, то я, шмаркачу, Щуриця. Мої стег­
на, груди, тіло, ноги і те, що між ногами —
це справжнє джерело життя. Бачиш, як спли­
ває слиною твоя нижня губа. Вогонь спопе­
ляє тебе зсередини. А ти стоїш, як на муках.
Але постій іще, постій, скоро з тобою впора­
юся.
Щурице, краще вбий, з останніх сил стоїть,
знищений.
Ні, це ще не все, ти будеш пить з криниці
життя, з тієї єдиної криниці, яка не ошукує, в

яку пірнаєте, як у благословіння, як у поря­
тунок від усіх життєвих бур.
Щуриця погірдливо викривила губи.
Великі ідеали лопаються, як мильні буль­
башки, коли Щуриця розведе стегна. Ох, як
ви тоді міняєтеся! Не одного тут бачила, ку­
тасику. Почекай, скоро закінчиться твоє
страждання. Не одного вже мала. Ох, як вони
вили, скавчали в моїх обіймах. Бачила їх,
знала їх, щенят, ледве відлучених від цицьок.
Бачила їх, виступаючих з трибун на з'їздах,
бо, як бачиш, маю добре поле обзору, живу
в самому центрі, на Майдані Урочистостей.
Не уявляєш, як я вила зо сміху, бачивши тих
вождів, провідників, директорів, міністрів і
секретарів, ох, які ж вони були смішні, на­
бундючені, надушені, пусті та ще й з задиш­
кою. Поняття не маєш, малий шмаркачу, і ти
незабаром вийдеш на трибуну і також будеш
промовляти, виголошувати гасла і — марити.
Ох, як будеш марити!
Перестань, Щурице, не мордуй, я голий і
самотній.
А, бачиш, уже просиш молочка, але кін­
чаю, кінчаю. Все має свою ціну, твоя ціна —
це сором, ганьба, щеняча ганьба. Що, вже
опада, бачу, як опада. Не бійся, зараз під­
німеться, зараз накинеться на мене, як звір,
знаю ті паршиві свердла, здається, уже зник­
ло остаточно, та тільки доторкнешся, ледве
губами скубнеш — бо й тебе буду скуба­
ти — і вже піднімається.
Щурице, що ти плетеш? Дурниці. Чи не
бачиш, що то сліпе й глухе щеня, котре ще
нічогісінько не зазнало. Спалює його встид і
безстид...
Так, амурчику, молодику, і тебе буду ску­
бати губами, почекай, не згорай, розкажу то­
бі, що й тебе чека, мусиш пізнати і той свій
холерний вогонь, котрий буде й мене зжи­
рати зсередини, при котрім і я буду скімлити
і вити, як сучка. Що? Не знаєш хіба про те,
що Щуриця чує, як той твій огидний, набряк­
лий, як вепр, кутас увірветься в мене, і що
мені зробить? Не знаєш, як замордує в зві­
рячих муках, як всвердлиться те свердло, як
мене до решти знищить. Ох, щеняко! і я ці­
луватиму, лизатиму тобі руки, ноги, стопи,
між пальців, шугатиму язиком, який тобі ви­
риватиме нутрощі. Як пройдеш школу Щу­
риці, не одна самиця в твоїм запльованім
житті буде вищати з розкошу, коли її торк­
нешся. Але спочатку мусиш пройти через ру­
ки Щуриці. Ох, бачив би ти, які тузи в них

БЕРЕЗЕНЬ 1993
У К Р А ЇН С Ь К И Й
Щ О М ІС Я Ч Н И Й
ЕРОТИЧНИЙ
ІЛ Ю С Т Р О В А Н И Й
Ж У РН А Л
Д Л Я С ІМ Е Й Н О Г О
ЧИТАННЯ
N2 3(8) 1993
Засновники: фірма «Довіра» і С. М . Чирков
(свідоцтво про реєстрацію: серія К П , № 579).
Ж урнал видається з червня 1992 року.
Видавець: фірма «Довіра».
Головний редактор С . М . Ч И Р К О В .
Редакційна колегія:
І. В. Л у ч у к ,
Я . В. Л Ю Б А В ІН (редактор відділу ілюстрацій),
Р. О. М А Р К О В Е Ц Ь
(відповідальний секретар),
В. І. М И Т Р О Ф А Н О В ,
М . Р Е В А К О В И Ч (С Ш А ),
В. І. С Т А Х (редактор відділу),
М. М. С у д и м а ,
В. В. Ч И С Т Я К О В (редактор відділу),
Я .Н .Ш У Б ІН .
Літературний редактор
В. Я . М И Т Р О Ф А Н О В А .
Художньо-технічний редактор
О . В. Л Ю Б А В ІН .
М акет Бориса Т А Р А С Е Н К А .
Логотип і графічний дизайн
1-ї crop, обкладинки Олександра Л Ю Б А В ІН А .
На 4-й crop, обкладинки
фото Саш ка К Т И Т О Р Ч У К А .
На стор. 24-25 фото Василя М А С С А .
Верстка — ком п’ютерний центр фірми «Довіра».
Оператор Ірина С А К У Т А .
Підписано до друку 05. 02.93. Зам. 0158303.
Адреса редакції:
254119, Київ-119, вул. Пархоменка, 38-44.
Телефони: 211-02-89, 211-02-78.
Комбінат друку видавництва «Преса України»,
252047, Київ-47, просп. Перемоги, 50.
При передруку матеріалів посилання
на журнал «Лель» обов’язкове.
© « Л Е Л Ь » , К и їв , 1993.

Ш АН О ВН І ПЕРЕДПЛА ТНИКИ!
З р я д у п р и ч и н ви п о ч а л и од ерж уват и «Лель» з
о ст аннього ( п ’я т о го ) н о м ер а попереднього
року. О крім згаданого випуску про т яго м
19 9 3 року м и зд ій сн и м о щ е 11 — але вж е у
з ви ч н ій д л я вас нум ерації.
Г ла ви п о віст і О. Б р и ги нц я «П одорож і навм ання»
т а р о м а н у де Сада «Будуарна філософія»,
я к і друкувалися тоді, ко ли «Лель» р о зповсю дж у­
вався т іль к и в роздріб, м и п о вт о р и м о на ваше
п р охання в од но м у з ост а н н іх н о м ер ів року.
П росим о ви ба ч и т и за п о в ’я з а н і з ц и м н езр уч ­
ност і

Фото Олександра З А Д И Р А К И

побували, які аси, королі, якби ти тільки ба­
чив, очі б тобі повилізли, вийку малий, ми­
шеня спітніле зо страху.
Щурице, Щурице!
Ну вже добре, добре, бачу, що тремтиш,
але любиш слухати свинства. Я теж люблю і
научу тебе шкідливих свинських слів, які ме­
не підносять. Сам не знаєш, що тебе чекає і
що ти мені можеш дати. Але я тобі зізнаюся,
що люблю таких, як ти, свіжих, диких, непри­
томних від враження од того, що знаходять
у Щуриці.
але я ніколи...
знаю, можеш не казать,
боюсь, не знаю, що робити,
перш за все, роздягнись.
Щурице, більше ритуалу, підійди до нього,
наблизься, розіграй свою партію від початку
до кінця. Адже він тебе мовчки благає.
Щуриця рушила, як же рушила! Її рамена,
голі рамена піднеслись, побачив, як здриг­
нулися раптово, жваво, в якійсь внутрішній
напрузі груди, хитнулися спочатку вправо,
потім вліво, соски випнулися і поцілили про­
сто йому в уста. Ох, сучі соски Щуриці! Очі
вже її виють.
Щурице, почекай, поясни мені — ті кола,
щілини та розщілини, ямки,— то ти?

В світлотінях Щуриця підносить голу стопу,
так вільно, з такою свідомою примхливою
гідністю, її стопа починає якусь гру. Стягнула
піджак, сорочку, труси...
Але як, як виє, вола нещасний, а та не­
гідниця напира спокійно, методично. Роздяг­
нись. виглядаєш, як той блазень. Ох, як зблід,
як бухає серце, ніби на війну зібрався. За­
спокойся, щеняко, шмаркачу.
Тіло т в о є , Щурице, ямки, кола, Щурице!
Так у мені все тремтить, Щурице, самко,
матко. Але повідай, благаю, кола, щілини й
ота розщілина — це ти? Признайся, розкажи,
це тебе я шукав по ночах, ох, як шукав, хоч
ти мені й казала ці речі, зараз послухай мене,
палить мене зсередини, але мушу сказать,
так, вив по ночах, слинився у мокрім прости­
радлі, знаєш від чого? Вранці прокидався з
розчаруванням в очах, що то не ти вночі була
зі мною, доторкався тебе у снах, твоє тіло
пекло так само, як зараз, але то був тільки
сон, а може, ти й тепер є лише іще одним
сном, може, й надалі тебе шукатиму, бо важ­
ко тебе знайти.
Правда, синку, правда, я жива, маєш ра­
цію, але така вже є, кобила, сучка, змія, як
хочеш, я всім цим є, синку.
Виходить, ти є, знову є.

Є, жива.
Торкався тебе, бачив твої очі ясні, небесні.
і темне, бронзове, чорне.
Так, вовчице, бачив твої темні очі, як за
мною стежила, коли моя долоня мандрувала
по твоєму лону.
Моє лоно, щеняко, моє лоно!
Так, Щурице, твоє лоно мене пересліду­
вало, переслідує, жить мені не дає від того
дня, коли зазирнув між твої стегна. Щось у
мені перевернулося, збурилося, пропав мій
спокій.
Скімлив ночами, вив, вищав.
Так, суко, за тобою вив, за тобою вищав,
скімлив ночами. Моє простирадло щоночі
було мокре.
Твоє свердлечко звільнялося в простирад­
ло.
Ти страшна, Щурице, ніскільки мене не
щадиш.
Знаю вас, шмаркачі, Лекції, Завдання, Мі­
ни, Жести, Слова, а вночі — мокре прости­
радло.
Не давала мені спокою від того дня, не
знаю, що зі мною сталося, не було дня без
тебе, години не було, врешті ти з'явилася.
Побачив пекло, і воно тебе оглушило і
прирекло.

Олександра

ЗАДИРАКИ

Був вражений і нажаханий, перший раз
бачив пекло, впав із воза, впав у якийсь
страшний морок.
Попався у мої тенета, розставила їх на те­
бе. Придивлялася до вас, до кожного, хто на
початку року сюди приїздив, і вибрала тебе,
бачила, що попадешся. До пекла завжди по­
падаються.
Вже тієї ночі попався, не знаю, як добрався
до бурси, був вражений і переляканий.
Вибрала тебе, бо побачила на тобі якесь
нещастя, прокляття, смерть.
Мовчи, Щурице, бредні верзеш, я моло­
дий, свіжий, красивий, чи не бачиш.
0, який бучний, який пишний! Шмаркач,
молокосос! Вже носа задира. Нікчема ти, як
і всі, пусте місце.
Але, Щурице, сама казала, захопившись,
твоє тіло — моє тіло, Щурице!
Ну, добре, добре, залижу тобі рани, виб­
рала тебе,,бо маєш таку долю, так тобі на
роду написано, о! Так, як всім, хто також тут
вищав, плакав і вив з розкошу.
’
і я витиму.
Витимеш, псино, витимеш. Витимеш і мо0 литимешся на моє поганське дике тіло,
g
Буду, Щурице, все буду. Тільки скажи ме6 ні, чи то ти була в тих колах, кругах, подвой-

ностях, стиснута, скручена, ти була, зміє?
Так, я була, шмаркачу, я всюди була я, шу­
кав мого сліду повсюди, на брукові, на мурі,
в піску і на лавці, в повітрі і на тім балконі.
Правду кажеш, щурице, всюди шукав тво­
го сліду і натрапив на коло, перерване і роз­
двоєне, подавала мені знаки.
Всюди були мої знаки, в камені, в колі, в
ямці, в повітрі і в землі.
Всюди були твої знаки, Щурице. Бачив я,
вибач, Щурице, також на шиї Паєндзи, бачив
твої знаки в стопі Набржежиці, в коліні Свіб—
ки і в коліні Розвіти. Бачив твої знаки і сліди
і в долоні Розвіти, в капілярних лініях: в зі­
рочках, крапках, трикутничках та інших фі­
гурках. Скрізь були, матко. На своїх долонях
бачив твої знаки, проклята!
Скрізь я була, вовченя, голодне й спражене.
Був з Розвітою у парку і бачив, як вона
малює твої знаки, кола, щілини, риски. Але
не подивився на Розвіту, на її кола, лінії і зі­
рочки, прийшов до тебе.
До мене ідеш, вовченя, не дивлячись на
різних жінок, дівчат, на матерів і тещ, їдеш,
всі дороги ведуть до Щуриці, свині і курви.
Бо я єдина вас всіх зрозумію і пригорну з
любов'ю.

Ох, Щурице, стільки тобі хочу сказать! Ці
голі ноги, голизна, ох! Як голо було під лав­
ками, там якась роздвоєність: нагорі Портрет,
Маніфестація, Декламація, професура, а до­
лі — компроміси, єднання ніг, стіп, голизна
повік, перекинутих, пожадливих, грішних.
Відворотне, обурливе єднання голизни, повік
і піднятих брів Президента. Повідай мені,
Щурице, чи ти і там теж була, в тих знаках
підлих, брутальних, низьких, в тім приниженні
була?
Скрізь була, синку, скрізь.
А штовхала ж мене та голизна Розвіти, го­
лизна її литок, стегон, голизна шиї, підпихувала мене до тебе?!
Ті ваші малі сучки, самички, є порогом об­
ридливості і слини. Бачив би ти тільки, скіль­
ки в них низьких, підлих інстинктів. Як же
сховані, зашиті всередину їхні підленькі дум­
ки, які збочені жадання, мрії, плани, і жодна
самичка не скаже тобі чесно і просто: хочу,
прийди, встав мені те своє паскудство. Ні!
Скільки вони мають фарб, кольорів, що
вибілюють підлість, розгнузданість.
Хіба і Розвіта всередині запльована?
Кожна мала самиця запльована, свинська
і прищата. Кожна!
Але ж я шукав тебе, Щурице, в принижен-

З польської переклали
Андрій ГЛУЗДОВ
Антоні на ЦВИД

ГРОТОВСЬКОГО
Марека

Інтерв’ю через кордон
з польським письменником
Станіславом СРОКОВСЬКИМ,
яке провели Антоніна ЦВИД
і Андрій ГЛУЗДОВ

© Фото

ні й голизні, в розвдоєнні твого свята литко­
вого, стегнового, колінового. В надмірностях
голизни, в якійсь спотвореній огидній єдності,
в двоїстості голизни і транспарантів, колін,
литок, і Портретів, у тій мішанині і в скав­
чанні.
У скавчанні, синку: все у скавчанні.
І вказували мені ті різні знаки — кільця,
зірочки, кола, ямки і камінчики — на тебе,
Щурице.
Все, що існує, до мене направляється, щеняку, вовченяку, голодний і скімлячий все­
редині. Вже готую тобі молоко і мед, великий
сюрприз. Не стогни, псинко, кобелику свого
часу, ще тебе нема ні в словниках, ні на
транспарантах, бачу це по твоїх спітнілих
рабських оченятах, спраглих Слави, але й
Щуриці. Скоро повиснеш на одній із тих стін
на портреті. А поки що втиснеш до мого че­
рева свого безсоромного буравчика, і увій­
деш в мене, і впорснеш у моє лоно те без­
соромне насіння, і станеш мужчиною.
Хочу бути зрілим, Щурице!
Навчайся мови кохання, щеняко, а не бе­
кання учнівського.
Мужчиною хочу буть, суко!
Вже будеш, бачу, як він встає, як надуває
його кров, аби тільки хутчій, бо бачиш мої
розведені стегна. Заглянь, що там маю, глянь,
недорадо. Глянь і не осліпни, станеш муж­
чиною, як жоден з тих, що там висять на тих
портретах. Навчу тебе мистецтва жити, в
жоднім борделі світу, жодна самиця не на­
вчить тебе того, що я. Ох, як люблю ту спермову мазь, що мої губи обпирска, мій живіт.
Вранці подивишся на себе інакше, в іншім
світлі себе побачиш, мічений прокляттям
цього життя, знаком нещастя.
Не розумію тебе, Щурице, верзеш якусь
дурницю!
Не розумієш, не розумієш, хробаче. Нічого
ще не розумієш. Тепер, як станеш мужчи­
ною, тільки відтепер почнеш розуміти. А як
тобі стане недобре, як звалиться на тебе
якесь зло, як рине на тебе цілий світ транс­
парантів і промов, заскімлиш і пригадаєш
собі Щурицю. і на колінах прийдеш до Щу­
риці, самки і кобили. На колінах! Бо тут про­
ходить дорога нещастя і гріха, і ще те зро­
зумієш, що зараз німий ти і глухий, іще не
одні двері тобі, щеняко, треба відчинити, іще
не одне око треба тобі розкрити. Ну, ходи.
Щурице!!!
Бачу, боїшся. Кожен, хоч який великий,
самець завше плаче. Плач, жебраче, плач,
псино і веприку, плач.
Щуриця відкида волосся, яке було розпу­
щене по голих плечах. Виплива з півмороку,
із задніх планів. Світлотіні, напівмороки ру­
шають на її лоно, всі частинки світла й іскри
мороку з люстр починають за нею гнатися і
охоплювати її. Лазаря, що стояв, немов із
зв’язаною головою, сповила раптом якась
безпросвітня самотність.
Плаче, хлипає.
Тремтить, ніби від якогось спазматичного,
болісного переляку.
А Щуриця наближається до нього спокій­
но з простягненими руками.
Підходить на пальцях, немов хоче поряту­
вати той єдиний чистий плач дитини. Щуриця,
негідниця і самка!

— Шановний пане Станіславе, польська критика характеризує вас як письменника, що
збунтувався проти офіційної літератури. Рецензенти звертають увагу на новаторські тен­
денції та творчі експерименти, виокремлюють у цьому плані «Хробачків». Просимо роз­
повісти про себе детальніше. Як почався ваш літературний шлях?
— Письменницька праця — це завше бунт. Письменник ніколи не може бути задоволений
з того, що робиться в світі, що діється з ним, що діється з літературою. У творчості немає
місця для повторювання, для тиражування старих поглядів. Письменник, котрий не утруднює
себе пошуком власних способів вираження неспокою, радості, страху, приречений на вто­
ринність і халтуру. Не хочу бути таким письменником.
Моя літературна праця почалася подвійним дебютом: спочатку поетичним, а потім прозо­
вим — перші повісті вийшли в середині 70-х років: «Прийти, щоб кричати» і «Фатум».
Потім побачила світ трилогія, яка розкривала драму багатьох народів, що живуть на при­
кордонні багатьох культур: польської, української, єврейської та ін. То були книжки, які
показували, до чого призводить фанатичний націоналізм, фашизм, шовінізм, варварство і
засліплення. З кожною наступною книжкою дедалі виразніше проявлялися гротеск, сарказм,
іронія, сатиричний погляд на суспільство. Остання повість, «Хвойда і хлопці» (або, як ви її
називаєте, «Щуриця»), добре відома вам, а відтепер і читачам «Леля».
— Власне, про «Щурицю». В Польщі вона викликала бурю. По радіо, телебаченню, в
пресі почалися дискусії про книгу, і читачі охарактеризували ії як скандальну. Повість має
гостре еротичне навантаження. Як ви «докотилися» до еротичної тематики? Наскільки
еротика для вас важлива? Близька вам?
— Я отримав значну кількість листів, газети були виповнені емоцій і галасу. Книжка
зацікавила насамперед молодь, бо вона, власне, і є її героєм, хоча й не сама молодь. Ця
повість багатосюжетна, складна, я б сказав, навіть заскладна, але викликала гостру, навіть
гарячу реакцію. Не тільки в Польщі, а й на чеських та словацьких землях — в одній з
рецензій і з'явилися слова: «еротичний скандал». Чому ж молодь так гостро зреагувала на
повість? З моїх розмов із читачами виявилося, що молодь шукала в ній не лише власного
образу, а також аналізу того, що сталося з її батьками. Чому комунізм, наче солодка отрута,
вразив думки письменників, вчених, філософів, як сталося, що комунізм був підтриманий
творчою інтелігенцією? Чому інтелігенція, письменники, поети переконували молодь, що
комунізм — це лад правди і любові, коли в той же час цей лад винищував цілі народи?
Може, молоде покоління хотіло довідатися, звідки в комунізму взялася така приваблива
сила для багатьох творців? Молодь хотіла бачити чи інтелігенція була свідома того, що
робила, підтримуючи комунізм? Питання складне і для багатьох невигідне. Інтелігенція й
донині не розібралася в своєму минулому! Не відповідала на питання, чому підтримувала
комуністичні ідеї, і, певно, не тільки польська. Так що молодь шукала у моїй книжці відповіді
і частково, певне, знайшла.
— Ви не сказали, як прийшли до проблематики еротичної?
— Еротика -1- панівна артерія життя. Обминути цю тему просто неможливо. Але вивів на
тему не лише літературний, а й, так би мовити, особистий досвід. Не знаю іншого такого
міцного і важливого почуття, як кохання. Кожна моя повість має розгалужену любовну
гілку.
— А вам не здається, що «Щуриця» стоїть на грані порнографії? Чи існує межа між еро­
тикою і порнографією?
— Любов — то найпотужніший мотор бажань людини. Чи стоїть «Щуриця» на межі пор­
нографії? Порнографія породжує рум'янець на обличчі, дратує, але й спокушає, втягує,
підносить уяву. Є живим явищем. Не думаю, проте, що «Щуриця» являє класичний приклад
порнографії. Звичайно, еротична експресія в ній доволі відчутна. Моя Щуриця розбещує
молоде покоління за допомогою рафінованих сексуальних штучок. Молоді хлопці
заінтриговані, ошелешені. Бо ця жінка здійснює перше втаємничення в любов шалену,
безвідповідальну, винищуючу, випікаючу — і водночас прекрасну. Я показав мовби два
обличчя: зрілість і незрілість, розпусту, цинізм і щирість, добродушність і хлоп'яцтво.
Зіткнення зрілості і свіжості, гри і природності, шаленства сексуальної фантазії і невдово­
лення першим сексуальним контактом. Усе це дозволило розкрити конфлікти людської
природи, драматичність вибору, зіткнення сорому з безсоромністю, диявола з ангелом, пек­
ла з небом.
Про межу між еротикою і порнографією? 0, то дуже тонка межа! Часто непомітна. Добра,
дозріла сучасна еротика засвоїла те, що колись називалося порнографією. Круті сексуальні
сцени витісняють фальшивий сором, фарисейство, оголюють людську облудність. Якщо чи­
таєш, а твоє серце б'ється щораз сильніше, значить знаходишся в центрі еротичної сцени.

в ь

б

Любов не буває
брудною
Навіть коли обурюєшся, тікаєш і боїшся, аби хтось не застукав за таким читанням. Порно­
графія — то скоріше явище плебейське, примітивне. Крута еротика — навпаки, то гра
емоцій, фантастичні образи, розкриття порухів людської душі, збагачення палітри чуттєвих
барв, переживання нового інтимного досвіду.
— Чи потрібна читачеві література еротична? Які зразки світової класики можете навести
за приклад7 Як вони вплинули на ваш смак?
— А чи потрібні людині любов, еротичне життя, секс? НЕОБХІДНІ! То є один з феноменів
людського існування. Життя без почуттів — то смерть! Еротика — великий тріумф життя.
Це потужний стимул для діяльності, і нерідко — єдиний сенс життя. Приклади світової кла­
сики? Будь ласка: «Пісня пісень», вся грецька міфологія, де Зевс, щоб здобути кохану,
перетворюється то на золотий дощ, то на бика чи лебедя. Звичайно ж, і «Декамерон». Більш
сучасні — «Уліс» Джойса, «Лоліта» Набокова, Хемінгуей, Грасс, Маркес і десятки інших
видатних письменників, а також Пікассо, Модільяні, французькі імпресіоністи, багато-багато
інших. Великий вплив на моє розуміння еротики і на мій естетичний смак справили саме
ці твори.
— Багато діалогів Щуриці видаються надто вульгарними, такими, що межують з ординарністю, примітивністю. Чи це не перебір? Як це може з точки зору автора гармоніювати
з поетичністю стилю?
— Прошу пані, хіба ви не бачили, що ситуація, тон, барва і атмосфера призводять до
того, що слова змінюють своє значення? Еротика — то така сфера буття, котра найвульгарніші слова перетворює на пісню кохання. Зрештою, нема слів вульгарних, є лише
вульгарний спосіб їх вживання. Вульгаризм — то зле застосування даного слова. Але
там, де виказує себе кохання, де йде сексуальна гра, звучання міцних слів, інтенсивний
запах цих слів розбуджують чуттєвість, зміцнюють наші наміри, доповнюють, а інколи й
творять атмосферу неповторного акту кохання. Жінки то знають найліпше. Так звані
вульгарні слова можуть допомогти жінці в досягненні найвищої любовної втіхи. Під­
носять, а водночас стають солодкі в звучанні, хоча, вжиті за інших обставин, ранять.
Звичайно, кожний еротичний стан вимагає відповідних слів. Випадок із Щурицею не з
типових: вона водночас грає роль вчительки любові і СИМВОЛІЗУЄ ПОЛІТИЧНИЙ
ВІЗЕРУНОК ЕПОХИ. На тому другому плані (він, на жаль, відсутній в нашій публікації —
Ред.) вона стає виявом порнографії системи.
— Ви часто закохуєтеся? Яке місце еротика посідає в житті і творчості автора? Ким є для
вас жінка?
— Кохання — це великий спопеляючий нас вогонь, це потужне світло, що розсіює морок
нашого життя. Без кохання не уявляю собі ані дня, без кохання ми каліки, бідні, знервовані,
хворі, злі, ниці. Водночас кохання, як стан чуттів еротичних, як життєва філософія — то
велика надія, творення, гармонія. Кохання вчить нас великим речам: ВМІННЮ ВІДДАВАТИ.
ОЩАСЛИВЛЮВАТИ ЛЮДИНУ НАЙПРЕКРАСНІШИМ! З того випливає, що еротика не може
не посідати важливого місця в житті, а також — у літературі і культурі взагалі. Щодо жінки?
Якщо зустрінеться справжня вимріяна жінка — то наче сон наяву. Вона є прекрасним сном
дійсності. То велике благословення! Хоча жінка — треба про те пам'ятати також — ін­
струмент сатани, розбещена, повна зради, внутрішніх суперечностей, фальші, позерства,
пустоти, лялька і матрона, самиця і світло. Словом, наша щоденна несподіванка! Я написав
багато еротичних віршів, деякі з них були надруковані у вашій «Літературній Україні».
— А чи існує прототип Щуриці?
— Так, була така жінка, справжня, з плоті і крові. Молоді хлопці йшли до неї, ніколи не
маючи певності: чи повернуться, чи умруть в її обіймах, між її стегнами. То була велика
самиця і великий дух жіночності. Була прекрасна, зваблива, грізна і шалена, наче екстракт
усіх жінок. У ній одній вмістилися б сотні звичайних, безликих баб. Панувала над оточенням.
У ній все світилося, і все було темне, присмеркове. Баба диявол і баба щастя.
— Ви мрієте про романтичне кохання?
— Мрії — то окрема країна. Мрій ніколи не буває забагато. Навіть коли маю при собі
чудову жінку. Мрії збагачують нашу любов, помножують її, то прекрасний білий човен, на
якому пливемо крізь життя.
— Чи хотіли б ви, щоб «Щуриця» вийшла в українському перекладі?
— Був би радий, аби українські читачі ознайомилися з кількома моїми повістями, перш за
все з «Репатріантами», «Духами дитинства», дорогі для мене і «Хвойда і хлопці». «Щуриця»,
напевне, викликала б сильний резонанс серед чутливої української публіки, не лише через
гострий еротичний сюжет, а й з поглдду на певний літературний і артистичний синтез нашої
епохи, нашого мінливого часу. Зичу українським читачам і собі скорої зустрічі.
Фото Якова ШУБІНА

10 0 1 ВІРШ д л я
І1ІАХРАЗАДП
Рубрику веде Вікторія СТАХ

Сергій ЛАВРЕНЮК

Ігор КРИВЧЕНКО

весна і світло від жінок ■
коти зійшлися під панеллю
такі м’які й п’янкі пастелі
з вербових котиків вінок

Перелякане цуценя біля Завод­
ських воріт. Безголовий паркан котить хмари.
Цілувати метал тіла. Цілу­
вати метал. Пестити метал
Тіла.
Усюди зелена аптека. Лізуть роздерті хмарини.
Цигарки теліпають крилами.
Металеві ворота, або міст в нікуди —
Це свій Завод і своя Ванда Захер-Мазох.

і враз з-під снігу почуття
струмком вина тремтяча квітка
внесе до серця бозна-звідки
якесь нове й щемке буття
бо ця весна така духмяна
немов жіноча голизна
стоїть і кличе я весна
така роздягнена і п’яна

Володимир РАБЕНЧУК
МАНДРІВКА
Роздягалася
Спішно-невміло
І тремтіла,
Як в бурю лоша.
Ч и то тіла так тіло
Хотіло,
Чи душі пересохла душа.
Щ о таке набрякаючий пуп’янок
Я пізнав тої ночі
В маю.
Тільки ноги в смолі...
Де ж я був таки?
А здавалося —
Був у раю.

Богдан БОЙЧУК
ОДИНАДЦЯТЬ /2 /.
роздерши на грудях перкаль
вона переходить times square
і віддається кожному
хто прагне кохання
за гроші
і ти
самотній
також злягаєшся з нею
бо не маєш нікого
ближчого

Василь ГЕРАСИМ’ ЮК
*

*

*

Я написав стільки віршів
про твої руки, плечі,
волосся, очі,
що тепер не знаю,
якими вони були...
Я пам’ятаю, як ти усміхалась,
про що ми розмовляли,
які переглянули кінофільми...
Я згадую, як ти засинала,
як прокидалась —
і мені перехоплює подих...
А все інше — вірші.

Володимир КОБИЛЯНСЬКИЙ
СОН
Душа моя пливла вночі по той бік Лети
І стріла там твою в беззоряних пітьмах,
Пізнались дві душі, і наче дві планети
Злились вони в одну. І став хаос в світах,
Схитнулися німі, мов гріб віків, склепіння,
Розтанули світи у творчому вогні,
І в інші береги прорвались води сині,
І скелі виросли на щонайглибшім дні.
І вмерла наша смерть. 1 встали наші трупи,
І квіти радощів у пітьмі розцвіли —
1 зайнялись вогнем присохлі рани, струпи,
І руки підвелись для вічної хвали.
Над лоном, де блищать рубіни з крапель крови,
Страждання золоті серед земних доріг
Осяяли наш рай проміннями любови,
І в сяйві їх згорів наш перший смертний гріх.

Атена ПАШКО
* * *

Це я...
Спи ще —
відпочинь.
Тихо ступаю
по килиму
до Твоєї постелі.
Схиляюся
до грудей Твоїх
І боюсь,
щоб сльоза моя
не розбудила Тебе.
Забилась
крильми
ластівка
до дверей.
Де ж гніздечко її?
Затужив гірською сопілкою
вітер
і притих.
Обізвалась пісня
безкінечним відлунням
і примовкла.
Відпочинь...
Я боюся,
щоб сльоза моя
не розбудила
Тебе.

Аттила МОГИЛЬНИЙ
СОНЕТ МЕНЕСТРЕЛЯ, НАПИСАНИМ В
ЧАСІ КОХАННЯ ДО ТАЄМНИЧОЇ ЖІНКИ З
РІДНОГО ПРОВАНСУ
Солодка й небезпечна королівна.
Шляхетна курва. Соковитий плід
Отруйних марень з відьомських боліт
І грації мелодія повільна.
Грайлива ніжність рухів, оксамит
М ’якої шкіри вгору від коліна.
Аж до пухнастих зарослів, де звільна
Мрійлива пісня пестощів бринить.
Рука сама пірнає під заслони
Легких одеж, що закривають лоно,
Задочок, стегна і пружний живіт.
А щебетуха радить безборонно:
— Знімай тепер останню перепону
І линь у ніжну, неповторну мить.

Олег КОВЕРКО
TEENY - BOPPER
З жадобою поцілувала,
із всмоктаним смаком
повісилась на шиї,
уткнула стегна
поміж стегна
і почала танець
юної повії.

Антоніна ЦВИД
* * *

Лечу тротуаром,
невикохана тобою і
щаслива...
Чую,
як заціловують одна одну
мої збуджені ноги
і скресає лоно
пам’яттю твоїх губ...
О, не доведи Господи
тепер
зустрітися тобі
на моєму шляху!

Маруся НЯХАЙ
* * *

Ти знову приходиш,
щоб у жіночих обіймах
знайти своє дитяче обличчя.
Перед дверима
скидаєш мантію обов’язків щоденних
і шукаєш на моєму тілі
опій забуття.

Малюнок Волхва СЛОВОВЕЖІ

МОРОЗ I СОНЦЕ!
Т ак і х о ч еться п р о до вж и ти : «Д ен ь ч а р ів ­

сам и м виходом м о ж н а п ри п удри ти об­

ний!» П р о д о в ж у й те, якщ о хочеться. Бо

л и ч ч я — ц е теж доп ом ож е вберегти ш кі­

д ен ь і справді чар ів н и й . Щ о не зав ж д и
м о ж н а ск азати про о б л и чч я д е я к и х нібито

ру від м орозу й вітру.
Т а щ о роби ти , якщ о обли ччя вж е пост­

п р и ваб л и в и х ж ін о к.
Зр о зу м іл о , в и х о ван и й чоловік нікол и не

раж д ал о ?
Н А С Т ІЙ К А З Т Р А В
З н яв ш и грим і вм ивш ись прохолодною
водою з м ’яки м м и лом , п ротріть ш кіру

с к аж е: « К о х ан а, ти сьогодні сх о ж а н а м о­
ло ден ьку к ар то п л и н к у » . Н е с к а ж е . Але
п одум ає.
А ч о л о вік -ко см ето л о г не тіл ьки п одум ає,
ал е й с к а ж е . Н е то м у , щ о він н еви х о ван и й , а то м у , щ о з н а є , як п оп еред и ти і л і­
к у вати л у щ е н н я ш к іри н а обличчі. М ороз
і вітер — все ж т а к и н е н ай л іп ш і друзі

сп ец іал ьн ою рідиною . Береться:
1 л о ж к а корен я м ал ьви,
1 л о ж к а липового цвіту,
1 л о ж к а м еду.
Ц ю сум іш зал и ти скл ян кою холодної води
і к и п ’ятити під криш кою протягом 10

для ж ін о чо ї вроди.
Т о м у ж ін к ам з н о р м ал ьн о ю ш кірою варто

х ви л и н . П отім зал и ш и ти щ е на 10 х ви л и н
н астояти ся. В ідвар п роцідити і п ерели ти

вм и вати ся щ о н ай м е н ш е за годину до то ­
го, як ви й ти н а ву л и ц ю . П ід час си л ьн и х
м орозів вар то взагалі не в м и вати ся, а п ро­
ти р а ти о б л и ч ч я ко см ети ч н и м м олочком .
П о тім , п р о су ш и в ш и о бл и чч я ру ш н и ко м ,
щ едро зм асти ти о б л и ч ч я ж и в и л ьн и м к р е ­

у п л яш еч ку. М ож на користувати сь цією

м ом , особливо густо п о к л ав ш и його під

власноруч. Потрібно:
50 г несолоного сал а,
5 г к ам ф орн ої олії.

о ч и м а. Н і в яко м у р азі н е ко р и сту й теся в
м орози зв о л о ж у ю ч и м и кр ем ам и . П еред

ріди н ою кілька днів, зберігаю чи її в про­
холодном у місці.
К А М Ф О РН И Й КРЕМ
П ер ед сном варто втерти в обличчя к ам ­
ф о р н и й крем , яки й м о ж н а виготовити

хшм
Д ІВ О Н ІЇ

Р озтоп іть сал о н а п а р у , р етел ь н о зм іш а й ­
те з к ам ф о р н о ю о л ією , п ер е л и й т е в чисту
бан оч ку й остудіть.
М АСКА З СИРУ
В зи м ку ш кірі б р а к у є вітам інів, том у ця
м аск а не заш к о д и т ь. 2 л о ж к и свіж ого с и ­
ру розтерти з си р и м ж овтком т а к іл ь к о м а
к р ап л и н ам и п ер ек и су водню . М аса м ає
бути не надто густою і без груд очок . Н а ­
кл адіть її н а о б л и чч я т а ш и ю . Ч е р е з 10—
15 х ви л и н зм и й те п рохол одн ою водою ,
потім сп олосн іть зовсім холодн ою . Т а к а
м аска від ж и в л ю є ш кір у , роби ть її дещ о
світліш ою , о скіл ьки взи м ку ш к ір а н аб у ­
в ає сіруватого відтінку.
Д о реч і, л ю бі, а ч и н е слід і ваш ом у чо ­
ловікові вдати ся до л ік у в а н н я ш кіри ? Х ай
у ж е і він буде красен ем .

ЛЕЛЬ-косметолог

САМОТНІСТЬ - НЕ НАЙКРАЩА ПОДРУГА
Особливо коли тобі вже за двадцять,
а справжнього друга (не кажучи вже
про чоловіка) немає. Щ о не кажи, а
природа таки бере своє.
Як свідчить світовий (і сумний) до­
свід, вельми багато самотніх жінок
рано чи пізно починають шукати со­
бі чоловіка на вечорах відпочинку, на
танцях чи дружніх вечірках. Тут вар­
то звернути увагу на слово «шукати»,
оскільки воно спричиняє численні
помилки з боку жінки. І найприкрі­
ша з помилок — це втрата радощів
життя. Щ о мається на увазі?
Святкові вечори і дружні вечірки для
того й вигадані, щоб відпочивати,
веселитися, розважатись і позбува­
тися стресів, на які таке щедре наше
життя. Однак самотні жінки, як пра­
вило, вирушають на свято чи в гості,
прихопивши з собою нав’язливу
ідею неодмінно зустріти там свого
єдиного й неповторного. Вони не
відпочивають і не розважаються —
вони ш укають ! А відтак неодмінно
наражаються на жорстоке розчару­
вання: коли тобою керує думка знай­
ти чоловіка, до будь-якого нового

знайомого починаєш ставитись за­
надто серйозно, мимоволі пов’язую­
чи з ним надвеликі свої сподівання.
Як я вже казав якось, чоловіки дуже
серйозно ставляться до кохання. Во­
ни завжди охоче розважаться, пофліртують з жінкою, та коли від них
одразу починають вимагати високих
і палких почуттів, стрімголов кида­
ються навтіки. Скажу відверто: ми,
чоловіки, значно чутливіші за пре­
красну стать, тому надто пильний жі­
ночий інтерес нас лякає. Ну, при­
наймні насторожує. А це аж ніяк не
сприяє виникненню справжніх ніж­
них почуттів. Якщо чоловік здогада­
ється, що жінка влаштувала полю­
вання на нього, він швидше пого­
диться
провести
відпустку
на
льодовику в Антарктиді, ніж запро­
сить жінку на побачення.
На жаль, більшість жінок сприйма­
ють цю «невдачу» як ознаку недо­
статньої власної наполегливості, то­
му наступного свого знайомця почи­
нають обробляти з подвоєною
енергією: їм хочеться бути ще при­
вабливішими, ще цікавішими, ще

безтурботнішими. Тобто — стара­
ються з усіх сил. А така жінка вже не
виглядає привабливою,
цікавою,
безтурботною, вона втрачає радість
від свята і від знайомства.
Якщо ви не хочете і далі залишатися
самотньою, напередодні вечірки або
побачення облиште матримоніальні
наміри в домашній шухляді й виру­
шайте на зустріч з однією метою:
добре провести вечір. Отоді ваш посправжньому веселий, ненаграний
настрій справить на чоловіка вра­
ження. Поводьтесь якомога невиму­
шеніше, залишайтеся собою, випро­
мінюйте задоволення і впевненість у
собі. А найголовніше — шукайте в
чоловікові, з яким познайомились,
найцікавіше і найсуттєвіше. Ні в яко­
му разі не дивіться на нього як на по­
тенційного супутника життя! Потім,
удома, можете подумати і про це, але
не зараз, не на вечірці, не на поба­
ченні. Домовились?..
Так буде краще. Інакше ви ризикуєте
провести свої найкращі роки в са­
мотині.
ЛЕЛЬ-порадник

я

ь

1 0

САМООБОРОНА - ДЛЯ ЖІНОК
Залюбки продовжую друкувати поради тридцятирічного по­
лісмена Норберта Мертенса з його книжки, що має таку ж
назву. Залюбки — бо не маю потягу до насильства, відтак
сподіваюсь, що жоден із запропонованих прийомів захисту
ви, любі, не застосуєте до мене.
Втім, варто зрозуміти, що скористатися прийомом самообо­
рони значно складніше, ніж запобігти небезпеці насильства.
От про це і йтиметься зараз.

Людині іноді притаманно недооцінювати небезпеку. Будьте
ж критичнішими до оточення і розвивайте в собі почуття
впевненості. Часто трапляється чути від жінок, які постраж­
дали: «Якби я могла таке передбачити, зі мною нічого
подібного не сталося б». Ретельно аналізуючи ситуацію, до­
ходиш висновку, що її можна було передбачити.
«Дві молоді жіночки відвідали дискотеку. Пішли звідти разом.
Незнайомий молодик — високий стрункий блондин з куче­
рявим чубом, гарний, інтелігентної зовнішності, «вільний
архітектор» — заговорив з ними і справив на жінок враження.
Після веселого вечора й цікавої бесіди він запропонував
жінкам відвезти їх додому своєю машиною. Щоб не заважати
подрузі, друга жіночка відмовилась від запрошення, під­
моргнувши при цьому першій. По дорозі молодик поводився
пристойно і ненав'язливо. Жінка запросила його до себе на
каву. Але вдома він несподівано напав на неї. Він бив її і
погрожував ножем. Потім зірвав з неї одяг і згвалтував. Страх
і плач жінки тільки розпалювали його. Через дві години він
поїхав...» Згодом з’ясувалося, що не вперше «архітектор»
вчиняє таке з жінками з дискотеки.

Висновок:
* Не спокушайтесь привабливою зовнішністю, гречністю но­
вого знайомого. Замисліться, кого ви запрошуєте до себе.
* Не запрошуйте додому першого стрічного!
* Не відчиняйте двері, не поцікавившись, хто стоїть за ними і
з якими намірами прийшов.
* Якщо ви рушаєте кудись власним автомобілем, переконай­
тесь, що він цілком справний і що в баку принаймні чверть
норми пального. Інакше прохання про допомогу самотньої
жінки на шляху може спровокувати насильство.
* Якщо ви в автомобілі сама, замкніть усі двері зсередини: за
вимушеної зупинки ніхто не зможе сісти в машину.
* Упевнена поведінка, цілеспрямовані дії можуть запобігти
нападові злочинця. Ваша рішучість, впевненість у собі — це

такі сигнали, які можуть зупинити насильника.
* Часом злочинці починають контакт з жертвою, запитуючи
про час або про назву вулиці. Поводьтеся впевнено, не за­
в'язуйте розмову, а якщо відповідаєте, то коротко і швидко.
* Якщо вас проводжають додому, попросіть супутника або
таксиста зачекати, поки ви зайдете в дім.
* Візьміть аркуш паперу і запишіть, чого вам треба побоюва­
тися. Тоді ви зможете, правильно оцінивши ситуацію, уникну­
ти небезпеки.

СТІЙКА ПРМ САМОЗАХИСТІ
Найзручніша позиція (мал.1).
Дистанція між вами і нападником має бути такою, щоб він не
міг дотягтися до вас рукою чи ногою. Ваш тулуб має бути
повернений упівоберта, руки підняті. Ця стійка не впливає на
суперника провокаційно,він не розуміє, що ви вже прийняли
стійку для самозахисту.
Відповідне положення рук і ніг допоможе захистити вам свої
больові точки: голову, шию, серце, печінку, живіт.

УДАРИ, ПОШТОВХИ К У Л А К О М
Завдаючи ударів, важливо досягти мети з граничною кон­
центрацією уваги, швидкості й сили. Якщо больова точка
суперника вражена найменшою поверхнею, результат буде
найліпший. Адже є різниця між тим, стануть вам на ногу
підошвою черевика чи тонким підбором дамської туфлі!
Прийом, коли кулак досягає мети по прямій лінії, називається
поштовхом.
Якщо кулак досягає мети з розмаху, то це вже удар. Вико­
нуючи поштовх або удар, зробіть видих і намагайтесь вкласти
в удар або поштовх усю свою силу.
Правильно стиснений к ул а к (мал.2). Важливо міцно
стиснути кулак. Краще затиснути в кулаці якийсь предмет —
ключі, запальничку, монету.
Удари і поштовхи внутр іш н ім б о к о м за п 'ястк а
(мал.З). Багатьом жінкам зручніше бити і штовхати саме так.
Якщо ви не маєте відповідної практики, то удар зап'ястком
буде сильніший, ніж кулаком.
Поштовх у ніс зкигзу внутріш нім боком за п ’я с т к а
(мал.4).
Удар у к іс внутр іш н ім боком зап’я с тк а (мал.5).

Man 2

М алі

11

4 Ш

МалЗ

Ь ,

Мал.4

Мал.5

ЩО ЖІНКИ РОБЛЯТЬ НЕПРАВИЛЬНО В ЛІЖКУ
почуттів чоловіка. Вона переконує себе, що так буде простіше й
Зараз з'явилася можливість одержати силу-силенну знань щодо
краще, аніж нарікати навідсутність задоволення. Але це — недале­
вдосконалення статевого життя. Але іноді автори секс-книжок за­
козора політика, яка може призвести до того, що чоловік ніколи не
бувають попередити, чого ви не повинні робити в ліжку. А не зава­
зможе подарувати насолоду імітаторці оргазмів.
дило б зн^ти, що може викликати найбільше невдоволення в про­
III
тилежної статі. Саме цю тему дослідили фахівці з британського
Відверто кажучи, жінки виявляють надмірну фізичну лагід­
часопису «Космополітен». Може, дослухаєтесь до думки чоло­
ність як під час невинних обіймів, так і найінтимніших пестощів.
віків?
Порівняно з жіночим, чоловіче тіло набагато менш чутливе, і тому
І
чоловіки часто скаржаться, що дотики партнерки на них ніяк не
Більшість чоловіків вважає, що жінки забагато розмовляють у ліжку.
діють. Отож раджу: спробуйте докласти більше фізичної сили, пе­
Іноді спостерігається просто патологічне прагнення руйнувати ін­
стячи чоловіка.
тимну атмосферу щастя своїм базіканням. Ця незначна (на перший
IV
погляд) риса жіночого характеру спричиняє найбільшу кількість роз­
Чоловіки часто дорікають жінкам, що ті ніколи не роблять першого
чарувань. До того ж виправити її досить легко.
кроку до близькості. Жінкам важко уявити, до якої міри це виснажує
1. Уявіть: вам тепло і затишно, чоловік згорнувся в клубочок, і тут...
нерви — завхади бути єдиним ініціатором сексу, хвилюватися проте,
— Скажи мені щось приємне.
що тебе чекає: пристрасть чи глузування ("Невже це єдине, про що
— Що?
ти думаєш?”). І як приємно, коли іноді жінка бере ініціативу на себе,
— Ну, щось приємне.
звичайно, якщо залишає вам шанс для відступу: «В мене болить
— Розкажи мені, що ти хочеш від мене почути, і я це скажу.
голова». Ми — теж не безвідмовні сексуальні автомати і не лайте
— Я не можу тобі цього сказати. Ти ж знаєш, любий, важливо, щоб
нас за це.
це було невимушено.
V
— Як же це може бути невимушеним, коли ти щойно попросила
Неприємне враження справляє, коли жінка соромиться власного
мене це сказати?
тіла.
— Ну-у, ти знову все зіпсував...
1. Спочатку вона змусить вимкнути світло, і ви не побачите, що
Ось як швидко приємне може перетворитись на привід до суперечки.
робите. Потім, якщо вам раптом пощастить спіймати в темряві її
І все через те, що жінки не вміють тримати язика на припоні. Коли ж
стегно, вона прибере позу, якої нема навіть в «Камасутрі». А на­
нарешті вони зрозуміють, що час від часу ми й самі хочемо сказати
останку буде скрадатися до ванни так, ніби ладна провалитися крізь
щось приємне. Однак, тільки-но нас попросять про це, замовкаємо
землю, аби ви тільки не роздивилися, які в неї сідниці. Кілька фунтів
і думаємо: «Дай мені спокій!»
зайвого жиру й то викличуть меншу відразу, ніж вся оця демонст­
2. Так само дратує, коли жінка наполягає на розмові «про нас» десь
рація обмеженої свідомості. Це дуже дратує чоловіка: якщо її так
о третій годині ночі, коли після сексу чоловік має єдине бажання —
заснути, обіймаючи її. Що може бути більш природним? Але вона турбують вади власної фігури, то що ж вона відчує, побачивши його
криві ноги та чимале черево.
пригадує щось необачно сказане вами в ресторані ще три тижні
тому. І розпочинає аналізувати ваші стосунки, пригадуючи все, що 2. Жінки часто соромляться також своїх менструацій. Виглядає так,
ніби вони гадають, що чоловік ніколи не чув про це. і, дізнавшись,
будь-коли ви зробили неправильно. її не зупинить ні те, що ви були
що його кохана в цьому не відрізняється від інших жінок, він негайно
такими близькими й щасливими, ані відсутність найменшого приво­
збере речі й покине її. Частіше чоловік навіть більше соромиться
ду затівати цю дискусію на півтори години.
3. Деякі жінки зловживають всілякими настановами. Всі ми знаємо: того, чого соромиться жінка, а не навпаки. В такому разі найкращою
є повна щирість, бо тільки вона здатна допомогти виробити від­
щоб мати задоволення від сексу, необхідно бути щирими, відкри­
повідну лінію поведінки. Соромливі розмови про «речі, з якими не
тими, казати, чого саме вам хочеться. Але надмірна кількість вказівок
все гаразд», дуже легко можуть бути витлумачені неправильно. Не
може завадити цьому. З усіма тими «Роби це! Не роби того! Швидше!
кажучи вже про те, що жінка, яка не може дійти злагоди з власним
Тихіше! Не забувай про мої груди!» може видатися, що ви знаходи­
тілом, багато втрачає в чоловічих очах.
тесь не в спальні, а в казармі. Ви навіть ризикуєте забути, що збира­
3. Схожі непорозуміння виникають у ставленні жінок до орального
лися гарно провести час. Все добре в міру.
4. Ніщо так не дратує чоловіка, як запитання жінки: «Про що ти сексу. Чоловіки вважають його незамінним проявом інтимності,
що сповнений великого символічного значення. Саме тому вони
думаєш?» Воно звичайно супроводжується довгим багатозначним
часто віддають йому перевагу перед іншими статевими стосунка­
поглядом і насправді означає: «Ти кохаєш мене? Чи було нам обом
ми. Деякі жінки не наважуються прохати
добре? Може, ти думаєш, що це було вос­
чоловіка скористатись ротом для найінтим­
таннє?» На нього не так уже просто від­
ніших любощів. І даремно. Адже більшість
повісти, оскільки відверта відповідь ("Я ду­
чоловіків радіють такій нагоді й можливості
мав, як краще кріпити ніжки до ліжка, бо
подаруватинасолоду партнерці.
рипить") викличе в неї тільки образу і втрату
Про видатні чоловічі якості китайців свідчить
хо ча б нейм овірна кількість населення ц іє ї
VI
настрою. Багато чоловіків привчилися від­
країни. Ну, а на д о зв іл л і во н и полюбляють
Прелюдія до сексу завжди була яблуком
повідати невиразним бурмотінням ("Ні про
пофілософствувати, н а слід ком чого е і ц і
розбрату. Майже всі чоловіки чули, що жінки
що"і і намагаються швидше заснути.
п р и сл ів’я . С п од іва ю сь, в и зрозумієте й оціните
потребують тривалих пестощів. Але все ж
їх н ій гумор.
II
вони іноді прагнуть швидкого акту без дов­
Симулювання оргазму жінкою може до­
Вродливій жінці не дарують віяло: їй не треба
гого вступу. Це зовсім не означає, що вони
вести чоловіка до нестями. Усвідомивши, що ховати обличчя.
ставляться до жінки як до сексуального
кохана його дурить, він відчуває себе по­
Язик жінки — то меч, який ніколи не іржавіє.
об'єкту чи як до джерела втіхи, що завжди
сміховиськом, страждає від принизливої
Найкраща теща не зрівняється з матір’ю, як
під рукою. Це — тільки бажання швидко
місячне сяйво ке зрівняється з променями сонця.
думки, що всі його зусилля і добрі наміри
кінчити. Особливо вранці. На думку жінок,
були марними, що вона б мала більшу втіху Стриматись протягом хвилини — позбутися
каяття протягом ста днів.
чоловіки роблять так, щоб встигнути прочи­
від коробки цукерок, ніж від нього. Крім від­
тати газету. Насправді причина більш сут­
чуття власної неповноцінності, в чоловіка Тільки дурний пес женеться за птахом, що летить.
Наклепи не зроблять людину поганою: вода зійде
тєва: чоловіки не люблять цілуватися зранку,
може з’явитися загальна недовіра до коха­
і знову оголиться каміння.
і в цьому немає нічого незвичайного. Адже
ної. Неможливо бути по-справжньому
Підмітай сніг перед своїми дверима, не цікався
нікого не дивує, коли чоловік відмовляється
близьким із жінкою, яка навіть у найінтимінеєм на чужих дахах.
від сніданку. Можливо, колись наука пояс­
ні шумить обманює вас. Звичайно, жінка мо­
Учитися — те саме, що й плисти проти течії:
нить це.
облишиш плисти — понесе назад.
же симулювати оргазм, щоб не травмувати

ЧОЛОВІКИ КАЖУТЬ

Я Ь 12

хвам
Д ІВ О Н ІЇ

РОЗМОВИ ПРО
КОНТРАЦЕПЦІЮ
їх сьогодні п р о д о в ж у є л ік а р
Г. Б о гд ан о в . У п о п ер ед н іх в и п у с к а х він
п о зн а й о м и в відвіду в ачів Х р ам у Д іво н ії з
к о н т р а ц е п т и в а м и п ер ш о ї гр у п и , до як о ї
вх о д я ть п р е з е р в а т и в и , п е р е р в а н и й
с т а т е в и й а к т і р и т м іч н и й м етод
к о н т р а ц е п ц ії. С ьогодн і ж іти м еть ся про
к о н т р а ц е п т и в и д р у го ї гр у п и — ж ін о ч і
вн у тр іш н ьо гііх во ві за с о б и , які
з а в а ж а ю т ь сп ер м і з п іх ви п о тр а п л я т и
до м а т к и .
Г у м о в и й к о в п а ч о к я в л я є собою гум ову
п л а с т и н к у , н а д іт у н а п р у ж н и й
м е т а л е в и й о бідо к . Л ік а р м о ж е п ідібрати
вам п о тр іб н и й р о зм ір і н а в ч и т ь , як ним
к о р и с т у в а т и с я . В в е д ен и й у п іхву
(ж ін к а ц е р о би ть с а м а ) , він у тво р ю є
д іа ф р а г м у , я к а в ід о к р ем л ю є п іхву від
ш и й к и м а т к и . К о в п а ч о к вводять п ер ед
с тат ев и м а к то м і з а л и ш а ю т ь на
10— 12 го д и н , потім ви тя гу ю ть ,
п р о м и в аю ть з м и л о м і о бр обл яю ть
с л а б к и м д е з и н ф ік у ю ч и м р о зч и н о м .
Д о с то їн ств а м етоду — й ого
н еш к ід л и в ість , м о ж л и в іс т ь
в и к о р и с т о в у в а т и к о в п ач о к п овторн о.
Н е г а т и в н іс т ь ж е м ето ду п о л я г а є в то м у ,
щ о ж ін к и м о ж у т ь в ід ч у в ати
д и с к о м ф о р т від п р и су тн о сті сторон н ього
п р е д м е та в п іх в і, н е всім п о д о б ається і
п р о ц ес вв ед ен н я к о в п а ч к а . М е д и чн и м и
п р о т и п о к а за н н я м и д о цього
к о н т р а ц е п т и в н о г о зас о б у м о ж у т ь бути
за п а л ь н і п р о ц е с и .
Ш и й к о в і к о в п а ч к и (к о в п а ч к и К а ф к а )
м аю ть ф о р м у н а п е р с т к а , н ад ів аю ть ся
б езп о сер ед н ь о н а ш и й к у м атк и .
В с тан о в л ю є к о в п а ч о к л ік а р , він ж е і
в и л у ч а є його н а ч а с м іс я ч н и х . О д н ак
б агато гін ек о л о гів за п е р е ч у ю т ь
в и к о р и с т а н н я ш и й к о в и х к о в п ач к ів ,
в в а ж а ю ч и , щ о в о н и п р и зв о д я ть до
р о зви т к у з а п а л ь н и х за х в о р ю в а н ь
ш и й к и м а т к и . К р ім то го , к о вп ач о к
м о ж е зр у ш и т и с я під час в вед ен н я
ч л е н а , під час б у р х л и в о го статевого
а к т у , щ о п ід в и щ у є р и зи к н е б а ж а н о ї
вагітн ості.

1

5

4

Ш

Ї Ь

« « Л е л ь .* З

«ПЕРЕХОДИМО ДО ВОДНИХ ПРОЦЕДУР!»
Таким запальним закликом звичайно за­
вершують свої передачі ведучі гігієнічної
гімнастики, і цілком мають рацію. Особливо
вранці — коли, власне, і варто робити гім­
настику. А от ввечері «водними процедура­
ми» варто не завершувати, а навпаки — по­
чинати свої розваги.
За словами героя роману німецького пись­
менника Генріха Бьолля, приймати ванну
майже так само приємно, як і кохатися. А
американка Рут Діксон радить своїм читач­
кам, які мріють про довершене кохання і
незабутній секс, творчо скористатися з цієї
незначної чоловічої примхи — ніжитися у
ванні. Я теж маю свої пропозиції з цього
приводу, але водночас пам'ятаю, що жінки
не надто довіряють рекомендаціям осіб
протилежної (а, отже, гіршої) статі. Відтак і
надаю слово Рут ДІКСОН.
«Не секрет — чоловіки люблять, щоб їх по­
пестили, потішили, можливо, навіть більше,
ніж ми самі любимо (якщо тільки це можли­
во!). Тому найліпше, що ви можете зробити
для свого коханого, це провести весь вечір,
займаючись тільки ним. Таке задоволення
не повинно бути часте і ні в якому разі не
ставати усталеною дієтою. Притримуйте
Цілковиті Пестощі для особливих випадків.
Почніть з купання. Ви можете поставити
свого коханця у ванну і купати його пояпонському або ж, якщо хочете, залежно від
настрою та розмірів ванни, можете стрибну­
ти разом з ним. В усякому разі, зробіть ванну
пінявою і гарячою (щоправда, не надто га­
рячою — не хочете ж ви його розслабити!).
Та будете ви з ним разом чи ні (це не ваша,
а його ванна), він абсолютно нічого не му-

сить робити, крім того, щоб лежати й насо­
лоджуватися.
Дайте йому трохи просякнутися водою, а
потім губкою (найкраще натуральною) поч­
ніть ніжно-ніжно намилювати його тіло. Ви­
тискайте з губки воду, щоб вона текла по
грудях, спині, майже всюди. Хай він стане на
коліна, щоб ви могли пройтися по його сід—
ницях і між ними, по його стегнах і між ними.
Щедро намильте йому в цьому положенні
мошонку і член. Ви зрозумієте, що все ро­
бите правильно, якщо йому не 90 років і він
не втопився, за ерекцією, яка у нього не­
одмінно станеться. Мало є відчуттів кращих
за ті, які ви обидва відчуєте в той час, коли
пеститимете член пригорщею мильної піни.
Тому не поспішайте і затримайтесь у цьому
мі.сці. Великий, довгий член намилюйте у
кілька прийомів, невеликий — багато разів
в одному місці. Очікуваний ефект не заба­
риться, і чоловік стане не тільки сексуаль­
ним, але й чуттєвим. Не забувайте, одначе,
частіше змивати мило, щоб воно не пекло.
Тепер він уже не повинен стояти на колінах,
дурненька. Перед вами «той, хто піднімає
завісу»! Якщо ви приєднаєтесь до нього у
ванні, то, цілком можливо, йому заманеться
мити вас, але ви, моя люба, не давайте йому
цього робити. Пам'ятайте: зараз його розва­
ги! Ніякої роботи для нього, навіть якщо вона
здається йому грою.
Коли він такий чистий, як тільки можливо
побажати, і такий само збуджений, надайте
йому можливість вийти з ванни, обітріть йо­
го, мов дитя. Щодо члена, то намагайтеся
якнайменше торкатися його, насолоджуй­
тесь більше спостереженнями. Запевняю
вас, деякі члени оголюються аж до крайньої
плоті під впливом самого лише погладу. Об­
тирайте коханця не ретельно й швидко, з
двома або трьома легкими поплескування­
ми. Потім загорніть у купальний халат і
відведіть у ліжко.
Він почне буркотіти, хапати вас то тут, то там,
але ви ніжно уникайте цього, стараючись
заспокоїти. Покладіть йому під голову по­
душку, щоб він добре міг бачити вас, не
напружуючи шию, а потім розпочинайте
працювати язиком, як тільки-но працювали
губкою. Уявіть себе кішкою, а його — вашим
кошеням, оближіть його так само, як це зро­
била б вона. Почніть, звісно, зверху, трива­
лий час приділивши його губам, однак зго­
дом рухайтесь невпинно вниз...»
Отут я мушу сьогодні зупинитись, оскільки
водні процедури скінчились і почалися зов­
сім інші, про які ми ще згадаємо. І водночас
мушу вибачитися перед читачками, оскільки
на початку помилково зазначив, ніби такі
ванни слід приймати ввечері. Аніскілечки!
Будь-який інший час теж годиться!
То я пішов пірнати, гаразд?

ЛЕЛЬ-сексолог

ШУБІНА
Якова

ближче? Оголосіть яку-небудь жорстоку виставу — щось про дуель,
про пожежу, про війну, про бій гладіаторів,— і ви побачите, як вони
на неї збіжаться, але такі нагоди, де вони можуть знайти поживу
своїй нестямі, трапляються нечасто, отож вони вічно стримують свої
поривання і дуже страждають.
Окиньмо побіжним поглядом жінок цієї породи. Зінгва, цариця Ан­
голи, найжорстокіша з них, віддавала своїх полюбовників на забій
відразу по тому, як вони її вдовольняли. Нерідко вона примушувала
воїнів битися на її очах і ставала призом для переможця. Щоб удо­
вольнити свою хижу вдачу, вона розважалася тим, що наказувала
товкти в ступі усіх жінок, які мали зухвалість завагітніти до тридцяти
років. Зоє, дружина одного китайського імператора, не знала біль­
шої втіхи, як милуватися страта­
ми — за її наказом усіх злочинців
піддавали смерті в неї на очах.
Якщо ж злочинців бракувало, то
вона наказувала вбивати рабів у
той час, як вона трахалася зі
своїм чоловіком, і тим більше
умлівала
від
утіхи,
чим
сильнішими були муки нещас­
ливців, відданих на тортури. Не
хто інший, як вона, у своєму
прагненні вигадувати для своїх
жертв усе витонченіші й витонченіші муки винайшла знамени­
того мідяного стовпа, всередині
порожнього, який розігрівали до
червоного жару, закривши в ньо­
му людину. Феодора, дружина
римського імператора Юстиніана,
розважалася, спостерігаючи, як
виготовляють євнухів; а Мессаліна мліла від утіхи в той час, як у
неї на очах чоловіків піддавали
мастурбації, доводячи їх до ціл­
ковитого виснаження. Аборигенки Флоріди, прагнучи побільшити
член свого чоловіка, садовили
йому на голівку дрібних комашок,
від чиїх укусів сердега мусив
терпіти нелюдський біль; щоб
провести таку операцію і напевне
домогтися своєї мети, вони наки­
далися на одного чоловіка гуртом
і зв’язували його. Коли з'явилися
перші іспанці, ці тубільні дами
4 . 1 .
самі тримали своїх чоловіків, по­
ки варвари-європейці вбивали їх.
Катрін Вуазен5 і маркіза де Бренвільєр5 удалися до отрути лише задля втіхи скоїти злочин. Одне сло­
во, історія подає нам тисячі і тисячі прикладів жіночої жорстокості,
і саме з огляду на природжену схильність слабкої статі до таких
душевних поривів я хотів би, щоб жінки взяли собі за звичай Шма­
гати коханців — тобто до засобу, яким задовольняють свій природ­
ний потяг жорстокі чоловіки. Декотрі з них уже застосовують цей
спосіб, я знаю, але поки що він не поширився серед жіночої людності
настільки, як того мені хотілося б. Якби суспільство дозволило
жіночій нестямі розряджатися так безневинно й просто, воно тільки
виграло б, бо, не маючи змоги лютувати в такий спосіб, жінки вда­
ються до інших і, щедро окропляючи світ своєю отрутою, доводять
до розпачу і своїх чоловіків, і свої родини. Відмова зробити до­
бродіяння, коли трапляється така нагода, небажання визволити з
біди нещасного дають, якщо можна так висловитися, природний
вихід жорстокості, яка є невід'ємною рисою вдачі певних жінок, але
це вчинки лихі лише наполовину, і часто вони аж ніяк не вдоволь­
няють тих, у кого в крові нуртують поривання чинити зло і лиходій­
ство. існують, безперечно, й інші засоби, за допомогою яких жінка,
водночас хтива і люта, могла б удовольнити свої жагучі пристрасті,
але вони небезпечні, і я ніколи не наважився б порадити тобі вда­
ватися до них, Ежені... О, небо! Що з тобою, мій любий ангеле!..
Пані, ви тільки гляньте, в якому стані перебуває ваша вихованка!..
ЕЖЕНІ (роблячи собі мастурбацію). О прокляття! Від вашої науки в
мене голова пішла обертом. Ось до чого довели мене ваші розпусні
лекції!..

Фото

ДОЛЬМАНСЕ. Я не стану аналізувати, як проявляється жорстокість у
любострасних розвагах. Незабаром ви побачите, Ежені, до яких розмаїтих надуживань вони неминуче призводять, і ваша палка уява
допоможе вам зрозуміти, що людина твердої та незламної душі не
повинна знати в таких любощах жодних обмежень. Нерон, Тіберій,
Геліогабал1 убивали дітей лише для того, щоб розбуркати свою
плоть. Маршал де Рец , Шароле, дядько принца Конде у своїх роз­
пусних розвагах теж удавалися до вбивств: перший признався, коли
його піддали допитам, що нічого на світі не було йому миліше, як
спостерігати муки дітлахів, і хлопчаків, і дівчаток, яких вони з його
духівником піддавали нелюдським тортурам. В одному з його бре­
тонських вамків було знайдено сімсот чи вісімсот принесених у жер­
тву малят. Такі вчинки зрозуміти
можна — я вам це щойно довів.
Будова нашого тіла, наші органи,
кругообіг крові та лімфи, енергія
духовних процесів — ось фізичні
причини, які з однаковою ймовір­
ністю можуть призвести до утво­
рення і Тітів, і Неронів , і Мессалін, і Шанталь4. Не слід ані занад­
то пишатися чеснотами, ані над­
міру каятися в гріхах, не слід
звинувачувати природу ані за те,
що вона створила нас добрими,
ані за те, що вона заклала в наші
душі потяг до злочину: вона діяла
згідно зі своїми накресленнями,
своїми планами і потребами —
отже, підкорімося їй. Я розгляну
тут лише жорстокість жінок, яка
завжди проявляється в них актив­
ніше, ніж у чоловіків, із вельми
переконливої причини: їхні орга­
ни чутливі понад усяку міру.
В загальному плані ми розрізня­
ємо два види жорстокості. Пер­
ший вид — це жорстокість, по­
роджена дурістю, жорстокість,
якої ніколи не обмірковують, ні­
коли не аналізують і яка перетво­
рює істоту, народжену людиною,
в хижого звіра; така жорстокість
не дає людині ніякої втіхи, бо той,
хто до неї схильний, не здатен до
жодної винахідливості; брутальна
поведінка таких людей рідко бу­
шшш ш к
ває небезпечною — від неї завж­
ди легко знайти захист. До дру­
гого різновиду жорстокості, яка є
наслідком надчутливості органів, удаються лише люди, обдаровані
надприродною вразливістю, і надуживання, до яких доводить іх ця
риса вдачі, є не чим іншим, як витонченими проявами їхньої враз­
ливості. Саме такі люди, чиї нерви швидко притупляються з огляду
на свою надмірну вразливість, і вдаються до згаданих проявів жор­
стокості — інакше їм було б нелегко розбудити свої чуття. Але як
мало людей усвідомлюють цю різницю між двома видами жорсто­
кості! Як мало її відчувають! і одначе вона існує, вона незаперечна,
і от жінки найчастіше схильні саме до другого різновиду жорсто­
кості. Придивіться до них добре, і ви переконаєтеся, що саме надмір
вразливості спонукає їх до подібної поведінки; ви побачите, що саме
розбурхана уява, сила їхнього духу робить їх лютими й озвірілими.
І в той же час за всіх обставин життя такі жінки зберігають ча­
рівність. Ви не зустрінете жодну з цієї породи, котра не зуміла б
заморочити голову першому-ліпшому чоловікові, якщо вона тільки
захоче. На жаль, негнучкість або радше абсурдність наших звичаїв
залишає мало поживи їхній жорстокості, і вони змушені ховатися,
прикидатися, прикривати свою схильність удаваними актами до­
брочинності, яку вони ненавидять до глибини душі. Отже, тільки за
найнепроникнішою завісою, з додержанням найсуворіших заходів
остороги, в оточенні найвідданіших подруг мають вони змогу від­
даватися своїм уподобанням. А що таких жінок на світі багато, то як
наслідок ми маємо багато нещасних. Хочете познайомитися з ними

МАРКІЗ де САД

будуарна

ФІЛОСОФІЯ

Роман. Продовження. Початок див.: «Ледь» № 4- 5,1992; № 1- 2,1993.

Я Ь 14

лоскотатимете чутливі місця вашої подруги, пані; а я займуся ше­
вальє. Коли йдеться про виверження сперми, чоловік відчує потреби
іншого чоловіка куди ліпше, ніж дама. Знаючи, чого треба йому, він
знатиме, як догодити партнерові. Отже, розташовуймося. (Розм і­
щуються.)
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Чи не надто ми близько одне до одного?
ДОЛЬМАНСЕ (уже заволодівши шевальє). Ми не можемо бути за­
надто близько, пані; треба, щоб перса й обличчя вашої подруги були
залиті доказами чоловічої снаги вашого брата; треба, щоб він ви­
вергнув сім'я, як то кажуть, просто їй у вічі. Особисто себе я при­
значаю головним помпувальником і спрямовуватиму потоки сперми
в такий спосіб, щоб вона змочила Ежені геть усю. А ви тим часом
ретельно обціловуйте та лоскочіть усі любострасні точки на її тілі.
Відпустіть свою уяву на волю, Ежені, нехай вона проникає в усі ку­
точки блаженного царства хоті. Думайте про те, що ви зараз поба­
чите, як у вас на очах відбуватимуться найсолодші в людському
житті містерії. Відкиньте все, що вас стримує — сором'язливість ні­
коли не була чеснотою. Якби природа хотіла, щоб ми ховали ті чи
інші місця нашого тіла, вони би подбала про це сама. Але вона ство­
рила нас голими, значить, вона.й хотіла, щоб ми ходили голі, і всі
наші витівки з одяганням категорично суперечать її законам. Діти,
що не мають найменшого уявлення про втіху, а отже й про те, як
робити її гострішою, вдаючись до скромності, показують усе, що в
них є. Ми можемо також спостерігати дивовижне явище: існують
країни, де звичай зобов'язує дотримуватися сором'язливості у
вбранні, але аж ніяк не вимагає скромності в поведінці. На Таїті
дівчата ходять одягнені, але задирають спідницю перед кожним, хто
цього зажадає.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Що мені подобається в Дольмансе, то це те,
що він ніколи не марнує часу. Ви тільки гляньте — він і розмовляє,
і водночас переходить до діла; подивіться, з якою насолодою ми­
лується він розкішною гепою мого брата, як любострасно помпує
прегарний живчик цього молодика... Ну, Ежені, будь уважною! Ти
бачиш перед собою задертий у повітря розтруб потужної помпи; не­
забаром вона нас затопить.
ЕЖЕНІ. Ой, люба подруго, який страхітливий член!.. Я ледве обхоп­
люю його пальцями!.. О Боже! Невже усі вони такі товстелезні?
ДОЛЬМАНСЕ. Ви вже знаєте, Ежені, що мій має куди скромніші роз­
міри. Такі інструменти, як цей, становлять грізну небезпеку для мо­
лодих дівчат; ви ще відчуєте, якого він завдасть вам болю, коли про­
пхається у ваші апартаменти.
ЕЖЕНІ (яку вже обробляє пані де Сент-Анж). О, я все витерплю,
аби тільки з ним погратися!..
ДОЛЬМАНСЕ. І ви маєте рацію: молода дівчина ніколи не повинна
лякатися таких речей. Природа все передбачила, і струмені насоло­
ди, якими вона вас заллє, відшкодують за невеличкий біль, який вам
ЧЕТВЕРТИЙ ДІАЛОГ
доведеться витерпіти спершу. Я бачив, як дівчата, ще молодші, ніж
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ, ЕЖЕНІ, ДОЛЬМАНСЕ, ШЕВАЛЬЄ ДЕ МІРВЕЛЬ
ви, витримували й більші прутні. Маючи мужність і терпіння, можна
подолати найнеподоланніші перешкоди. Дурний той, хто вважає, ні­
ШЕВАЛЬЄ. Не лякайтеся, прекрасна Ежені, я вам обіцяю цілковите
би треба по змозі пробивати дівочу цноту зовсім малими живчика­
збереження таємниці. Вона ніколи не вийде за межі цього будуара;
ми. Особисто я переконаний, що, навпаки, невинницям слід відда­
ось моя сестра, ось мій друг, і вони обоє підтвердять, що на мене
ватися чоловікові, що володіє найбільшим з відомих їй інструментів,
можна покластися.
бо в таких випадках дівоча плівка рветься відразу, і відчуття втіхи
ДОЛЬМАНСЕ. Я бачу тільки один спосіб закінчити цю безглузду це­
приходить скоріше. Правда, якщо вона почне з таких членів, то потім
ремонію. Знайте, шевальє, що ми даємо уроки цій гарненькій дівчині,
ми навчаємо її всього того, що має знати панночка її віку, і щоб їй уже не захочеться мати справу з інструментами середнього роз­
міру; але якщо вона багата, молода й гарна, вона знайде собі стільки
вона краще засвоїла нашу науку, ми часто перемежовуємо лекції
велетенських дрюків, скільки їй заманеться. Тож і нехай утішається
коротенькими практичними заняттями. Зараз їй треба продемонст­
з ними. Ну, а раптом їй трапиться менший кілок, якого, проте, за­
рувати чоловічого члена, який вивергає сім'я; саме на цьому ми зу­
хочеться скуштувати? Нехай приймає його в гепу.
пинилися; ти не хотів би послужити нам за наочне приладдя?
ШЕВАЛЬЄ. Це надто приємна пропозиція, аби я міг відмовитися від ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Слушно кажете, а щоб добути з такої ситуації
ще більше насолоди, нехай вона скористається з малого й великого
неї, а панночка обдарована такими принадами, які дуже швидко по­
водночас; у такому випадку потужні поштовхи того члена, який про­
сприяють результату, бажаному для вашого уроку.
биватиме її передок, підсилять відчуття екстазу в задньому проході,
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ну, то гаразд! Отже — до діла!
куди пропхається менший, а коли її заллє спермою з двох насосів,
ЕЖЕНІ. О, знаєте, це вже занадто. Ви зловживаєте моєю недосвід­
вона спустить таку кількість власного соку, що знепритомніє від утіхи.
ченістю та наївністю до такої міри, що... За кого, зрештою, він прий­
ДОЛЬМАНСЕ (під час цієї розмови усі четверо обціловують та ли­
має мене, цей пан?
ШЕВАЛЬЄ. За чарівну й милу дівчину, Ежені... за найпривабливіше жуть одне одного). Мені здається, що в тій картині, яку ви намалю­
створіння, яке я бачив у своєму житті. (Цілує їі й пестить руками ії вали, пані, має бути на два-три товкачі більше; хіба тій жінці, що її
ви помістили так, як нам оповіли, не згодилися б ще три прутні —
принади.) О Боже! Які свіжі, які чудесні опуклості!.. Які спокусливі
один у роті й по одному в кожній руці?
чари!..
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Вона могла б помістити їх також під пахвами
ДОЛЬМАНСЕ. Менше розмовляймо, шевальє, і більше діймо. Я бе­
та у волоссі, вона знайшла б куди притулити їх і тридцятеро, якби
руся організувати всю сцену, це моє право; її метою буде проде­
монструвати Ежені, як функціонує механізм сім'явиверження. А що це було можливо. В такі хвилини жінка прагне мати навкруг себе
прутні —*\ тільки прутні,— щоб доторкатися тільки до них, щоб тіль­
навряд чи вона зможе спостерігати це явище холоднокровно, то ми
ки їх смоктати і лизати і щоб усі вони водночас залили її життє­
розмістимося всі четверо купно і дуже близько одне до одного. Ви

ДОЛЬМАНСЕ. Рятуймо її, пані, рятуймо!.. Невже ми дозволимо, щоб
ця прегарна дитина спустила сік без нашої допомоги?..
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. О, це було б украй несправедливо! (Обіймаючи
Ежені.) Чарівна істото, я ще ніколи не зустрічала такої витонченої
чуттєвості, як у тебе, такої розумненької голівки!
ДОЛЬМАНСЕ. Потурбуйтеся про її передок, пані, а я тим часом по­
лоскочу язиком гарнесеньку дірочку в її гепі і поплескаю її по сід—
ницях; треба, щоб у наших руках вона дійшла разів сім-вісім.
ЕЖЕНІ (в нестямі). Ой, лишенько! Це вам буде не важко!
ДОЛЬМАНСЕ. Ми зараз перебуваємо в такій позі, мої любі дами, що
вам буде зручно смоктати по черзі мого живчика; збуджений у такий
спосіб, я куди енергійніше сприятиму втішанню нашої чарівної уче­
ниці.
ЕЖЕНІ. Я не відступлю тобі честь смоктати цього красеня! (Бере його
в рота.)
ДОЛЬМАНСЕ. О, блаженство!.. Яке любострасне тепло!.. Але признай­
теся, Ежені, ви добре поведетеся в момент кризи?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Вона проковтне... Вона все проковтне, я вам
за неї ручаюся. А втім, якщо з дитячої наївності... чи не знаю з якої
там причини... вона знехтує обов'язок, що його накладає на неї
хіть...
ДОЛЬМАНСЕ (дуже збуджений). Я такого не подарую їй, пані, я та­
кого не подарую!.. Її буде зразково покарано... Клянуся вам, я її
відшмагаю... відшмагаю до крові... Ой! Прокляття! Я спускаю...
Моє сім'я пішло, пішло!.. Ковтай... ковтай, Ежені, щоб не втратила
жодної краплі!.. А ви, пані, займіться моєю гепою — вона дивиться
просто на вас... Чи не бачите, як роззявила вона ротика, моя клятуща гепа?.. Чи не бачите, як жде вона ваших пальців?., ой, туди
його розтуди! Тепер мій екстаз буде повним... Ой, ви занурили їх
по саму долоню!.. Роз’єднаймося скоріш, роз'єднаймося, я більше не
можу... і ангел не смоктав би мене так солодко, як ця мила дів­
чина...
ЕЖЕНІ. Мій дорогий і коханий навчителю, я не згубила жодної краплі.
Поцілуй мене, любий, твоє сім'я тепер у мене всередині.
ДОЛЬМАНСЕ. Вона чудова. А як бурхливо вона дійшла, наша мала
пустунка!
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Вона вся залита своїм власним соком... 0,
небо, що я чую?.. Хтось стукає — хто б то міг прийти нас потурбу­
вати?.. Цей мій брат!.. Необачний!..
ЕЖЕНІ. Це зрада, моя люба, це зрада!
ДОЛЬМАНСЕ. Нечувана зрада, хіба не так? Нічого не бійтеся, Ежені,
ми всі дбаємо тільки про вашу втіху.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. 0, незабаром ми її в цьому переконаємо! За­
ходь, любий брате, і посмійся з цієї дівчинки, яка ховається, щоб ти
її не побачив.

15 4ШЬ.

дайним чоловічим соком у ту саму мить, коли вона бипустить свій.
ЕЖЕНІ (яку її подруга безперервно обціловує та лоскоче, поки
Дольмансе витворяє з шевальє те саме). Ой, моя люба... Ой, що
робиться в моїй голові!.. Вона йде обертом... Ой, невже я могла б
отак віддатися... цілому гурту чоловіків!.. Ой, яка насолода!.. Як ти
збуджуєш мене, люба подруго!.. Ти — справжня богиня втіхи!.. А цей
милий живчик — як він роздувся!.. Як набубнявіла його горда го­
лівка, якою стала багряною!..
ДОЛЬМАНСЕ. Скоро він перетвориться на фонтан...
ШЕВАЛЬЄ. Ежені... сестро моя... наблизьтеся... 0, які чудові пер­
са!.. Які ніжні, які гладенькі стегна! Доходьте!.. Доходьте обидві, нехай
мій сік зіллється з вашим!.. Він бризне, він зараз бризне!.. Пішов!.. 0,
прокляття!.. (Під час цієїрозрядки Дольмансе спрямовує член свого
друга так, щоб потоки сперми забризкали обок жінок, а надто Еже­
ні, яку вони залили, мов повінь.)
ЕЖЕНІ. Яке видовище!.. Який він шляхетний, який величний!.. Я вся в
білому шумовинні... Мені забризкало навіть очі!..
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Зачекай, моя крихітко, дозволь мені зібрати ці
дорогоцінні краплі; я натру ними твого лоскотунчика, щоб ти скоріше
дійшла.
ЕЖЕНІ. Ой, збери, моя люба, збери!.. Ой!.. Ой, чудова думка... Зроби
це, і я впаду від знемоги в твої обійми.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Божественна дитино, поцілуй мене тисячу й
тисячу разів!.. Дай мені твого язичка... як приємно вдихати твій любострасний подих, розпалений вогнем жадання!.. 0... Я й сама до­
ходжу!.. 0,-мій брате!.. Благаю тебе, допоможи мені закінчити!..
ДОЛЬМАНСЕ. Так, так, шевальє... Так, так, лоскочіть свою сестру,
лоскочіть!..
ШЕВАЛЬЄ. Я волію встромити їй прутня. Він у мене досі стоїть.
ДОЛЬМАНСЕ. Ну гаразд, устромляйте, а мені підставте вашу гепу: я
наколю вас, поки ви творитимете цей любострасний акт кровозмі­
шання. А тим часом Ежені запхає мені оцього штучного члена. Рано
чи пізно їй доведеться виступати в усіх ролях під час розпусних лю­
бощів, і треба, аби вона вже тепер здобувала практику, закріплюючи
теоретичні знання, почерпнуті з наших уроків, щоб потім однаково
успішно могла робити все.
ЕЖЕНІ (невміло хапаючи штучного члена). 0, залюбки! Я ніколи не
відмовлюся, коли йтиметься про мою участь у розпусних ігрищах!
Віднині — це моя єдина релігія, єдині правила моєї поведінки, єдині
підвалини всіх моїх вчинків. (Застромляє Дольмансе штучного чле­
на.) Правильно я зробила, любий учителю? Ви мною задоволені?..
ДОЛЬМАНСЕ. Чудово!.. Бігме, мала пустунка настромила мене, мов
чоловік! Добре! Ось тепер ми майже ідеально сплелися всі четверо.
Лишилося розпочати гру.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. 0, шевальє, я в нестямі, я помираю!.. Мабуть,
ніколи не звикну я до солодких поштовхів твого чудесного прутня...
ДОЛЬМАНСЕ. Прокляття! Скільки втіхи дає мені ця чарівна гепа!.. 0,
трахайтеся, трахайтеся, спустімо разом усі четверо!.. Клятущий Боже!
Я конаю!.. Я випускаю дух!.. Ох, за все моє життя мені не було так
любо! Ти вже випустив сім'я, шевальє?
ШЕВАЛЬЄ. Подивися на оцю запінену луцьку і сам скажи.
ДОЛЬМАНСЕ. Ох, друже, як шкода, що це добро пролилося не в мою
гепу!
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Спочиньмо, бо я ледве жива.
ДОЛЬМАНСЕ (цілуючи Ежені). Ця чарівна дівчина трахнула мене, на­
че бог Пріап.
ЕЖЕНІ. Сказати правду, я й сама спізнала насолоду.
ДОЛЬМАНСЕ. Якщо ти розпусник, ти не повинен знати жодних об­
межень, ну а якщо йдеться про жінку, то їй слід примножувати втіхи
навіть поза межі уявного.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Я помістила п'ятсот луїдорів у одного нотаря,
заповівши їх тому, хто навчить мене пристрасті, якої я ще не знаю,
і хто зуміє зіграти зі мною в розпусну гру, в яку я досі не грала.
ДОЛЬМАНСЕ (Відтепер співрозмовники, привівши себе до ладу,
тільки розмовляють.) Це химерна ідея, і я приймаю ваш виклик, але
сумніваюся, пані, що незвичайне прагнення, яке ви плекаєте, має
стосунок до витончених утіх, які ви щойно пережили.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Я вас не зовсім розумію.
ДОЛЬМАНСЕ Бачте, я не знаю нічого зануднішого, аніж гратися в
луцьку, і коли бодай один раз людина спізнала насолоду в гепі, я
не вірю, щоб вона змогла думати про щось інше.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. А нащо зрікатися давніх звичок? Людина мого
складу прагне, щоб її грали всюди, де можна, і хай там у яку частину
мого тіла проникає чоловічий інструмент, мені любо відчувати його
в собі. Одначе я з вами згодна і готова заявити в присутності усіх

хтивих жінок, що насолода, яку наша сестра переживає, коли їїтрахають у задній прохід, завищи перевищує ту, якої вона заживає, коли
обробляють їй передок. Нехай про це спитають у будь-якої євро­
пейської жінки, котра не нехтує обидва способи: врочисто стверд­
жую від їхнього імені, що немає жодного порівняння, і тій, котра
спізнала задньої втіхи, дуже важко буде погодитися на те, щоб її
знову грали спереду.
ШЕВАЛЬЄ. Я дотримуюся іншої думки. Я завжди погоджуюся на все,
що мені пропонують, але мої вподобання чітко визначені: по-справ­
жньому я люблю в жінках лише той олтар, який спорудила для нас
природа, щоб ми йому поклонялися.
ДОЛЬМАНСЕ. Та це ж гепа — і тільки вона! Ти як слід вивчи закони
природи, мій любий, і переконаєшся, що вона ніколи не вказувала
нам на інші олтарі поклоніння, крім дірочки заднього отвору. Вона
дозволяє нам ходити й іншими шляхами, але рекомендує лише цей.
Нехай мене чорти візьмуть, та якби в її наміри не входило, щоб ми
протикали задниці, то хіба вона пристосувала б так точно діаметр
цієї дірочки до діаметра наших членів? Хіба цей отвір не круглий —
так само, як і вони? Треба бути справжнім ворогом здорового глуз­
ду, аби уявити собі, що овальний отвір може призначатися для круг­
лісіньких членів! Наміри природи очевидні з огляду на цю кричущу
невідповідність: у такий спосіб вона явно дала нам зрозуміти, що
потворні жертвоприношення крізь цю частину тіла, сприяючи роз­
множенню людського роду, яке вона лише терпить, дуже й дуже їй
не до вподоби. Але продовжимо наші лекції. Щойно Ежені близько
ознайомилася з високою містерією виверження сперми та жіночих
соків; тепер я хочу, щоб вона навчилася спрямовувати ці потоки.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ви зараз такі виснажені обидва, що навряд чи
вам удасться й далі правити їй за приладдя для дослідів.
ДОЛЬМАНСЕ. Я згоден, і тому мені хотілося б, аби ви знайшли нам
у вашому домі або маєтку якогось молодика з квітучим здоров’ям,
що послужив би нам для цієї мети.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Я маю напохваті хлопця, і саме такого, як ви
потребуєте.
ДОЛЬМАНСЕ. Це випадково не отой молодий садівник, дуже врод­
ливий на личко, віком років вісімнадцяти, якого я нещодавно бачив?
Він працював під деревами.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Так, це він, Огюстен. Природа обдарувала його
членом завдовжки в тринадцять дюймів і восьми з половиною дюй­
мів у обхваті.
ДОЛЬМАНСЕ. О небо! Яке страховисько! і воно здатне плюватися
спермою?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ще й як здатне! З нього вивергається бурхли­
вий потік. Піду його пошукаю.
ДІАЛОГ П'ЯТИЙ
ДОЛЬМАНСЕ, ШЕВАЛЬЄ, ОГЮСТЕН, ЕЖЕНІ, ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ (заводячи Огюстена). Ось хлопець, про якого
я вам казала. Розважаймося далі, друзі,— чого варте життя без роз­
ваг?.. Підійди ближче, дурнику!.. Ох, і йолоп же!.. Чи повірите, ось
уже півроку обробляю я цього селюка, а він як був дикуном, так
ним і залишився!
ОГЮСТЕН. Ет, пані, таж ви мені казали, й не раз, що в мене іноді
непогано виходить і якщо вам треба обробити клапоть цілини, то ви
залюбки довіряєте цю роботу мені.
ДОЛЬМАНСЕ (сміється). Та він просто чарівний!.. Чарівний!.. Який ти
свіженький, мій друже, який простодушний... (Показуючи на
Ежені.) Осьде необроблений квітник, Огюстене. Хочеш на ньому по­
працювати?
ОГЮСТЕН. Що ви, пане, такі ласі шматочки нашими зубами не вку­
сиш.
ДОЛЬМАНСЕ. Доведеться вам почати, мадмуазель.
ЕЖЕНІ (зашарівшись). О небо! Я соромлюся...
ДОЛЬМАНСЕ. Женіть від себе це боягузливе почуття. Всі наші дії, а
надто дії, спрямовані на пошуки розпусних утіх, надихаються при­
родою, і нема серед них такої,— хай навіть вам вона видається вар­
тою осуду,— що її слід соромитися. Починайте, Ежені, і поведіться
з цим молодиком, як повія. Адже всяка поступка дівчини забаганкам
хлопця — це жертва, принесена на олтар природи, а ваша стать ні­
коли не служить природі вірніше, аніж у тих випадках, коли від­
дається нашій; одне слово, ви й народжені для того, щоб вас шпокали, і та з ваших сестер, котра йде всупереч цьому задумові при­
роди, мабуть, з'явилася на світ унаслідок помилки. Власноручно
спустіть цьому молодикові штани нижче його прегарних стегон і за­
котіть угору сорочку, щоб його передок — і зад, який, до речі, в

1 6

ШУБІНА
Якова
о
?

нього бездоганний — опинився в цілковитому вашому розпоряд­
женні. Тепер візьміть у руку оцей здоровенний шмат плоті, який, я
вже бачу, незабаром перелякає вас своїми розмірами та формою,
а другою рукою пестливо погладьте йому сідниці і полоскочіть кру­
жальце... Отак, отак... (Щ об показати Ежені, як вона має діяти,
він сам заходжується коло Огюстена.) Насамперед відкрийте чер­
вону голівку; і не закривайте її, коли сіпаєте цю штуку... Натягуйте
вуздечку, щоб вона мало не рвалася... Засвоїли мою науку? А ось
вам і наслідки... А ти, хлопче, я тебе заклинаю, не стій отак стовпом,
зі складеними руками... Тобі що, нема чим їх зайняти?.. Ану прой­
дися пальцями по оцих прегарних пер­
сах, по опуклих сідницях...
ОПОСТЕН. Пане, а можна я цьомну мадмуазель, яка робить мені так приємно?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Авжеж, дурню,
цьомай її, цьомай стільки, скільки захо­
чеш. Адже ти цілуєш мене, коли ми ба­
вимося в постелі!
ОПОСТЕН. Ох! Ох! Які губки!.. Які сві­
женькі!.. Мов троянди в нашому саду!
(Показує на свій настовбурчений ін­
струмент.) Осьде, панове, гляньте, як во­
но на нього подіяло!
ЕЖЕНІ. О небо! Який він став довжелез­
ний!..
ДОЛЬМАНСЕ. А зараз хай ваші рухи ста­
нуть розміреніші, енергійніші... Дайтено мені його на хвильку і дивіться, як ро­
битиму я. (Накачує Огюстена.) Бачите, я
сіпаю його все швидше і швидше, й вод­
ночас мої рухи робляться все м'якші?..
Нате, беріть, але не покривайте голів­
ку... Добре! Ось тепер він у всій красі.
Ану порівняймо, чи справді він у нього
більший, ніж у шевальє.
ЕЖЕНІ. В цьому не сумнівайтеся. По­
гляньте, я не можу обхопити його паль­
цями.
ДОЛЬМАНСЕ (міряє). Атож, маєте рацію.
Тринадцять дюймів завдовжки і вісім у
обхваті. Таких здоровенних я ніколи не
бачив. Ми називаємо це прутень-красень. і ви користаєтеся з його
послуг, пані?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Щоразу, коли ночую на цій віллі.
ДОЛЬМАНСЕ. Ви приймаєте його в гепу, чи не так?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. В гепу частіше, ніж у луцьку.
ДОЛЬМАНСЕ. Ох, та ви розпусниця! Хай мене чорти візьмуть, але я
не певен, що витримав би його.
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Не скромничайте, Дольмансе. Якщо він про­
пихається в мою гепу, то у вашу ввійде і поготів.
ДОЛЬМАНСЕ. Побачимо. Я тішу себе надією, що Огюстен не від­
мовиться налити в мене своєї живодайної рідини. Я охоче підставлю
йому свій зад. Але продовжимо заняття... Пильнуйте, Ежені, зараз
змій вивергне свою отруту... Приготуйтеся... Не відривайте погля­
ду від голови цього чудо-члена. Перед тим як виплюнути сім'я, він
роздується й забарвиться прегарною червоною барвою, і тоді ка­
чайте його якомога енергійніше. Хай ваші пальці, що лоскочуть кру­
жальце заднього проходу, проникнуть туди вглиб. Віддайтеся цілком
і до решти тому, хто грається з вами в цю гру; знайдіть його уста і
присмокчіться до них; нехай ваші принади, так би мовити, летять по­
переду ваших рук... Він вивергає сім'я, Ежені — ось мить вашого
тріумфу!
ОГЮСТЕН. Ой-ой-ой! Ой, умираю, мамзель, умираю!.. Не можу біль­
ше, не можу! Швидше качайте його, благаю, швидше!.. Ох, прокляття!
Мені темніє 8 очах!..
ДОЛЬМАНСЕ.Енергійніше, Ежені, енергійніше! Не щадіть його, він у
нестямі... О, який фоніан сперми!., і як потужно він б'є!.. Бачите
онде краплі? Перший струмінь пролетів понад десять футів... Ох,
чортівня! Він залив усю кімнату! Яка потужна помпа! і ви кажете, цієї
ночі він трахнув вас, пані?
ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Разів дев'ять, а може, й десять. Ми з ним уже
давно не рахуємо.
ШЕВАЛЬЄ. Прекрасна Ежені, ви вся в милі.
ЕЖЕНІ. О, я хотіла б у ньому купатися! (До Дольмансе.) То як, учи­
телю, ви задоволені мною?

17
сг>

-О

Й

43

Д Е Н Ь Т Р Е Т ІЙ
О п овідка п ер ш а

...У

Мазетто з Лампореккіо прикидається німим
і стає за садівника в дівочому монастирі, де
всі черниці навперебій намагаються із ним
поспати

н аш и х к р а я х був, т а щ е й теп ер є , дівочий м он асти р,
с л ав н и й своїм бл аго честям (а як и й сам е, того не с к а ж у , щ об тої
доброї сл ав и н ічи м не у щ е р б и т и ), а в том у м онастирі щ е з-так
д ав н о , к о л и щ е там було всього восьм еро чер н и ц ь з абатисою ,
і всі ж то м о ло д ен ькі, сад ів н и кував та зар азо м і городникував
о ди н д я д ь ко ; не х о тівш и ж більш е за м алу п лату с л у ж и ти , по­
р ах у в ався з ш а ф а р е м м он асти рськи м та й подався собі в Л а м ­
п о р ек кіо , звід ки був родом . С еред л ю д ей , щ о зустріли його там
п р и язн о , був о ди н м олод и й п арубок, к р іп ки й та д у ж и й із себе,
як н а сел ю к а так и вр одли ви й: зв а л и його М азетто. О т і п и тає
М азетто того д я д ьк а (а д я д ь к а зва л и Н у т о ) , де він так довго був.
Т о й ск азав й о м у , а п арубок д ав а й знову д о п и тувати сь, щ о він
у том у м он асти рі робив. Н а те одповів Н уто:
— П о р ався там біля сад у (а він у н и х вел и ки й та га р н и й ),
х о ди в часом у л іс по д р о в а, воду тягав, те-се; тіл ьки ж платня
м ені т а к а м ізер н а б у л а, щ о і в зу в ач к и не міг собі сп р ави ти , не
то щ о. А щ е ті ч е р н и ч к и , всі м олоді, т а такі кляті і забісовані —
все їм недогода. П о р аю сь я, б увал о, в саду чи в городі, так одна
к аж е: « С а д ж а й о ту т-о », д р у га к а ж е : « С а д ж а й отам -о», а третя
в и д и р ає зас ту п а з р у к: « Т а к ,— к а ж е ,— не годиться*. Т а к , бу­
вал о , н ад о к у ч ать , щ о тіл ьки п лю неш та Із саду. О т через те ж
я й не зах о тів там с л у ж и т и , додом у вернувся. П роси в м ене,
п р авд а, ш а ф а р їх н ій п еред ти м , як я й ш ов, щ об я н ап и тав йому
десь підходящ ого ч о л овіка, та хоч я й пообіцяв, то ш видш е в
нього н а л и с и н і ч у п р и н а ви росте, н іж я кого туда пош лю .
С л у х ав тії р ечі М азетто, і та к йом у закортіло до ти х ч е р н и ­
чок н а сл у ж б у ст а т и , щ о а ж - а ж - а ж ; урозум ів-бо з дядькових
слів, щ о д о б’ється там , чого й ом у треба. Т а дядькові про те й не
н атя к н у в , щ об д іл а не зіп су ва ти , ск азав тільки:
— І добре ти зроб ив, щ о пішов! Н е м у ж и ч и н с ьк е то діло —
з баботою во зи т и с я, к р ащ е вж е з ч ортам и . У ти х вертихвісток
сім п ’я т н и ц ь н а ти ж д ен ь .
Т а зр азу ж після сієї розм ови став М азетто д у м ати -гад ати ,
як и м би й ом у побитом у той м он асти р дістати ся: тую роботу,
щ о к а за в Н у то , він добре зн ав, то за се й не турбувався, боявся
тіл ь к и , щ о його не п р и й м у т ь, бо м олоди й і п о казн и й із себе.
Р о зк и н у в ш и ду м ко ю туди й сю ди , так собі пом ислив: звідси ту­
ди світ н е б л и го м и й , ніхто м ен е там не зн ає; як удам із себе
німого, то м ен е там н ап евн е візьм уть. Н а том у ж і отак: заки н ув
со ки р у за п л ечі, та н іком у ні сл о ва, й подався до того м он асти ­
ря — от собі вбогий чоловік. О т п ри й ш ов він туди й здибав якраз
у дворі ш а ф а р я та й п о к аза в й ом у н а м и гах — сказан о,
н ім ий! — щ об д а в й ом у чогось попоїсти ради Б ога, а він йому
за се, к о л и тр еб а, д р о в ец ь у р у б ає. Т о й його нагодував, а тоді
повів н а дро во р у б н ю до п ен ьків, щ о Н уто не міг був поколоти,
а с ей , м іц н и й та зд о р о ви й , п околов усе в тр и м ига. Тоді ш аф ар
у зя в його з собою в л іс, велів н ар у б ати д р о з і п оказав на ки вах,
щ об н а в ’ю чи в о сл а і одвіз д рова додом у; п арубок усе так І зро­
бив. Ш а ф а р зат р и м а в його щ е н а скіл ьки сь ден ь для всякої такої
р оботи зн и.
О дного д н я п о б ач и л а його аб ати са і сп и тал а в ш а ф а р а , хто
се та к и й . Ш а ф а р одказав:
— П а н ім а т к о , се бідни й п арубок, глухи й і нім ий: п ри й ш ов
він отеє сю ди по м и л о сти н ю , я дав йом у д ещ и ц ю , а він поробив
м ені за те ч и м ал о всякої потрібної роботи. Я кби щ е вмів він
с ад ів н и к у в а ти і став до нас за п л ату , то кращ ого н ай м и та нам
і не треба: він си л ь н и й , на всяке діло зд ал и й , та й нем а чого
б о яти ся, щ об він із в аш и м и дівоч кам и ж ар ти затівав.
Н а те а б а ти са ск а за л а :
— П р ав д а твоя: у зн а й ж е , чи вм іє він коло саду ходи ти , та
й н ай м и його: зн ай д и йом у ся к і-так і череви ки та якусь стару
с ір яч и н у та н агодуй добре, щ об п ри н ад у д ати .
Ш а ф а р с к а з а в , щ о т а к і зроб и ть, а М азетто, щ о підм ітав сам е
в дворі і, нібито й н е він, чув усю ту розм ову. « Н у ,— д у м ає собі
в есе л е н ь к о ,— п устіть л и ш е н ь м ен е у ваш сад очок, я його так
оброблю , як ніхто ніколи».
Я к п обач и в ш а ф а р , щ о н ім тур добре тям и ть господарську

роботу, він сп и тав у нього н а м игах: чи не зостався б він ту т, а
той й ом у, так сам о н а м и гах, о д к азав , щ о н а все п р и стає. Тоді
він п ри й н яв п аруб ка н а сл у ж б у й п остави в п р ац ю в ати в сад,
п оказавш и , щ о й де роби ти , а сам піш ов собі ін ш и м и м он асти р ­
ськи м и сп равам и клопотатися.
О т став у ж е М азетто ден ь крізь д ен ь у сад у роб и ти , а ч е р ­
н и чки стал и до нього чіп л яти ся й д р а ж н и т и с я , зв и ч а й н о , як із
н ім и м , і говорили йом у всякі страм ні сл о ва, га д аю ч и , щ о глуш ко
нічого з того не чує; аб а ти са ж д у м а л а , м абуть, щ о в п ару б к а
не тільки м ову, а й ж и л у о д н яло, І н е д у ж е н а все те є зв а ж а л а .
Одного д н я , н ап р ац ю вавш и ся доволі, М азетто п р и л іг трохи
відпочити , коли се до нього п ідійш ли дві ч е р н и ч к и , по сад у гу­
л я ю ч и , та й д авай його розглядати (а він у д ав, ніби с п и ть ). О т
одна ч е р н и ч к а, котра см іліш а, і к а ж е другій:
— Я кби зн ал а я, сестр и ч ко , щ о м о ж у тобі д овіри ти сь, я б
тобі щ ось т ак е с к а за л а , щ о вж е не р а з м ені на д у м ку сп ад а л о ,
та й тобі, м о ж е, було б на руку.
А та їй:
— Т а к а ж и , не бійся, от їй ж е богу, н ікол и в світі нікому
того не с к аж у .
Тоді см іліш а так у повела річ:
— Н е зн аю , чи сп л и вал о тобі коли н а д у м к у , як то тісно
д ер ж ать нас у сьому дом і, щ о зроду тут 1 чоловіків н іяк и х не
б уває, опріч старого ш а ф а р а та сього нім тура: а од ж ін о к , котрі
з м иру сю д и п р и ходи л и , ч ув ал а я н е р аз, щ о всі розкош і сь о ­
госвітні — то бридня проти тієї втіхи, щ о ж ін к а з чоловіком з а -

Джованні

Я Ь 44

ж и в а є . Т о я отеє в ж е не р а з собі д у м ал а: як н ем ає з к и м , то хоч
із си м нім и м ісп робую , чи сьом у п равда. А з ним воно щ е й
к р ащ е бу де, бо якби й хо тів, то н е зм іг би про те ніком у сказати :
виріс до н еба, а д у р н и й як треб а. Х тіла б я зн ат и , щ о ти н а се
скаж еш .
— О й , л ел еч к о ! — о двітує д р у г а .— Щ о-бо ти говориш ? Т а
’д ж е м и — х іба ти заб у л а? — обрекл и ся дівоцтвом своїм свято­
му Богові.
— Е х! — к а ж е т а , п е р ш а .— М ало чого не обіцяється Богові
щ одн я, а чи все те роби ться? Я к м и своєї обітниці не д отри ­
м аєм » , то д о т р и м а є хтось ін ш и й.
Н а те п одруга ск азал а:
— А як ж е , б у в ає , у тя ж зай д ем о , щ о тоді?
А вона їй:
— Д е щ е те л и х о , а ти вж е бідкаєш ся. Я к зай д ем о, то й
п оду м аєм о , щ о ро би ти . М о ж н а буде ти сячу способів п ри брати ,
щ о н іхто п ро те зроду й н е д ізн аєть ся, як сам а не пробовкнеш ся.
Т оді і д р у гій ч ер н и ч ц і зак о р тіл о д ізн ати , щ о воно за звір т а ­
к и й м у ж ч и н а . О т вона й п и тає в перш ої:
— Н у , гар азд , то щ о ж м и м аєм о чи н и ти ?
А та:
— Б а ч и ш ,— к а ж е ,— у ж е по обіді: всі сестри , окрім нас,
зд аєть ся, сп л ять; п о ди ви м о сь іщ е, чи н ем а кого де в сад у, та й
щ о ж — візьм ем о його за р у к у й поведемо в той курін ь, де він
од д о щ у х о в ається . О дн а ж н ех ай із ним буде, а друга на варті.
А той н ім ту р т а к и й д у р н и й , щ о якої схоч ем о, так о ї й заграєм о.

БОККАЧЧО

ІЕРОН

Мазетго чув усю їхню розмову і л аден був їм хоч зар а з дого­
ди ти , ж дав тільки, щоб котрась повела його з собою. Вони ж роз­
дивилися скрізь гарненько і побачи ли , щ о ніхто за ни м и не сте­
ж и ть; тоді та, щ о перш а зав ел а річ, підійш ла до нього, розбудила,
і він зразу став на прямі. Ч ер н и ч к а взяла його за руку, приголу­
билась до нього й повела в курінь, а він тільки осм іхався благувато; там у ж е його не треба було довго п росити, він залю бки вво­
л и в її волю. Вона ж була чесною товари ш кою і, своє діставш и,
пустила натомість другу, а М азетто все строїв д у р н и к а і зробив,
щ о вони хотіли. К ільком а на воротам и п робували щ е і та і т а , п ер­
ше ніж піти, чи добра в сього верш н и ка с и л а, а згодом говорили
між собою, щ о то й справді втіха над усі утіхи, щ е більш а, н іж їм
казано, і завж д и ш укали нагоди п о ж и рувати із німим .
Р а з якось підгледіла їх з віконц я своєї кел ії од н а сестр а та й
інш им те п о к аза л а . С п оч атку вони хотіл и в и к а за т и н а н и х н астоятельці, та п ередум ал и і, стокм и вш и ся з ти м и д в о м а, і собі
стал и ходи ти до сад ів ни ка п р и ч ащ ат и с я . П о скорім часі до них
п ри єдн ал ася й реш та черни ч ок.
С ам а ж аб а ти са, не м аю ч и про те і гад ки , гу л я л а одного дн я
сам а по сад у, як сон ц е д у ж е п р и п ік ал о , і п ом іти ла М азетто, щ о
сп ав, р озки д авш и сь, під м и гдал еви м деревом у хол одоч ку
(уден ь сердезі роботи було не гурт, за т е вночі багато доводилось
верхи їзд и т и ); сороч ка й ом у од вітру зак о т и л а ся , і вся п ри рода
була на ви ставц і. Я к п о б ач и л а сеє стар ш а м ати — а більш е там
ніхого не було — то і її та сам а сп о к у са, щ о і всіх ч ер н и ц ь ,
п осіла; розбудивш и М азетто, вона п овел а його до себе в п окої і
тр и м ал а там кіл ька д ен ь , тим гріхом н е р а з та й не два усолод­
ж ую ч и сь, щ о ін ш и х, б увал о, часто за нього к а р т а л а . А черни ц і
вж е а ж рем ствувати п о ч ал и , щ о сад ів н и к їхн і грядки зан е х аяв.
Вреш ті вона одп усти л а його в свою к о м ір ч и н у , т а часто знов до
себе в и к л и к ал а, ви м агаю чи біл ьш е од того, щ о на її п ай п р и п а­
д ало. П обач и в тоді М азетто, щ о всіх не годен угон об ити і м ож е
тут до ру ч ки дон ім увати ся. О дн ої н очі, як був із аб ати со ю , отверз він уста і заговорив:
— П ан ім атко , к аж у ть л ю д и , щ о одного п івн я стан е н а десять
ку р о к, а десятеро чоловіків л едве чи вп ораю ть одну ж ін к у ; мені
ж доводиться а ж д ев ’ятьох п о р ати , і я в ж е до того доп орався,
щ о далі нікуди — ні сто й к и , ні ге й к и , ні т п р у , ні ну. О теє ж
або одпустіть м ен е з Б огом , або яку сь раду д ав а й те.
П оч увш и ту м ову, аб а ти са, щ о за німого його в в а ж а л а , мало
не ум ліла.
— Щ о се? — з а к р и ч а л а .— Я ж д у м а л а , щ о ти німий!
— П а н ім атк о ,— ск азав М азетто,— я і сп равд і н ім и й був,
тільки не зрод у, а н едуга губи м ені за м к н у л а ; д оп іру сю ніч знов
мені річ п устило, за щ о, як ум ію , д я к у Богові скл ад аю .
А батиса п овіри ла йом у і с п и т а л а , щ о се зн а ч и ть , щ о він
д ев ’ятьох м ає п орати . М азетто р о зк а за в їй у се, як було.
Зм ір к у в ал а тут стар ш а м ати , щ о всі її ч е р н и ч к и за неї не
дурніш і, та як ж ін к а р о зсуд л ив а не ст а л а о д си л ати М азетто, а
ви ріш и ла полагодити сі сп р ави із своїм и д ів ч атам и , щ об не було
через те н а м он асти р н есл ави .
Я к р а з н а ту пору вм ер м о н асти р сь к и й ш а ф а р ; тоді наш і сп асен н и ц і, п ри зн авш и сь у всьом у одн а одн ій, п о р ад и л и сь м іж со­
бою та й сад івни ка сп и тал и і так у п оголоску н авкр у ги п усти л и ,
щ о їхнім и м оли твам и і заступ н и ц твом святого, чиїм ім енем мо­
н асти р той н арікався, глухонім ом у н ай м и ту їхн ьом у слух і мова
верн ули ся. Вони н астан о в и л и його своїм ш аф ар ем і та к у ж е
труди розподіл яли , щ об йом у на все си л и стало. Все те велося
так обереж н о, щ о хоч і н ак р есав він там чи м ал о м он аш ен ят,
ніхто про те не зн ав нічогісінько а ж до сам ої аб ати си н о ї см ерті,
коли нем олодий у ж е М азетто ви ріш и в п оверн ути ся додом у з
своєю зас л у ж ен и н о ю ; як про те його б а ж а н н я в зн ал и , то й од­
пусти ли його. О так, свої молоді л іта з вел и ки м розум ом н а с п а­
сен не діло оберн увш и , вернувся він у своє сел о , ЗВІДКИ ви й ш ов
з одною соки рою за п л еч и м а, чоловіком б агати м , п о в аж н и м І
багатодітним , та й на ти х дітей не треб а йом у було ви тр ач ати сь .
О так , к а ж е , було, тим Х ристос н ад іл яє, хто й ом у р іж к и н аста в ­
л яє.

З італійської переклав Микола ЛУКАШ
Малюнок Олександра МІХНУШОВА

45 4ШЬ

■

,

EPOTPEK

Індекс 74283

Ви купили цей
номер у кіоску?
ви щаслива людина
Та чи поталанить
наступного місяця?
Краще оформити на «Лель
передплату — і ви постійно
читатимете один
з найпопулярніших
українських часописів
«ЛЕП Ь» —

це шедеври української
та світової еротичної
літератури.
«Л ЕП Ь» —

це фото кращих майстрів
еротичного жанру.
«ЛЕЛЬ» —
це поради на кожен день
«ЛЕЛЬ» —
це нові барви сімейного життя!