Лель №02 (07) [Сергій Чирков] (pdf) читать постранично

Український
еротичний Журнал

ЯК БУТИ
КОХАНОЮ?
МАРКІЗ де САД

«БУДУАРНА
ФІЛОСОФІЯ»
Вперше в Україні

ВСЕ ПРО СЕКС
МАЛЮНКИ
НА ПАРКАНІ

ЕРОТИЧНІ
ОПОВІДАННЯ

ВІД АПУЛЕЯ ДО АНДРУХОВИЧА

Як тільки поза мостом
заглушити тіпання мого серця.
тьохнула хвіртка, випускаючи за
Один, два, три, чотири, п'ять... І
свою варту мою чужу Олянку,
ось ця райська і пекельна мить:
тіло мені заморозило, а серце
я не вгадав, кохана сьогодні у
заколотало, як у спійманого
простому ситцевому платтячку,
горобця. Перед очима
не стягнутому в талії пояском, і
розпливалося марево, і з нього
відкривається мені вся від
виринала мара: я зараз не міг
хвилястої арки стегон до гордої
бачити таємної любаски, але
опуклості грудей —
ніби бачив — ось вона ступає
білих-білих, як сметана, з
босими ноженятами на
калиновими ягідками на
шляховий порох, і в ньому, наче
верхів'ях* ледь схилених до
в снігу, відбиваються ї ї
мене, в смутну воду Мого
маленькі ступні: чітко видно
погляду* гола-голісінька, мов у
лише пальці та п'ятачки п'яток,
купіль. Тіло моє стає важким і
а з внутрішнього боку
великим, |иоя напруга, моя
зображення неповне, слідочки
спромога гнітять мене так, іцо я
гнуті, мов фігурні пряники, і ця
боюся зворухнутись'— враз
невиповненість. ця
пообтинав би опори мосту, а в
недомовленість ї ї НІЖОКд ;л
лісі цієї миті не зміг пройти й
промовляє мені і хвилює??'
кроку, щоб не потрощити " " 'ч
більше за картину на весь зріст. * довкруж берізок, вільх, осик.
На ній зараз, певне, біла вишидр>*
сорочечка, червона запаск#.^
Очі-волошки, просяна гривка;
маленькі пухкі губки трохи
надуті, одначе не злі — скорше
натішені, і несе вона полиряни і
глечик молока. Не меш, звісно,
а своєму батькові, хутпреькому .,j
ковалеві, який живе &ypjgjoM .
Коли я вже так навчився
бачити через відстань і сутінь,
то що б, здавалося, зазирнути
їй в душу. Проте я і не прагну, й
боюся цього — раптом там для
мене порожнеча і сумний
холод...
Ступає моя чужа Ляна л е гк о ї
майже нечутно *— так ляпає,
бавлячись, мала дитинка
долонькою по^землі. А серце в
мене гупа. Тільки коли Лянка
ступає на міст, ті крочки
гучніють, проте їм не

Сонячні промені підзолотили
з’яву. ї ї тіло промайнуло, мов
птах, і щезло — щойно сяйнула
зоря ї ї плоті і вжезайшла. Так
ще серед ночі спалахує,
засліплюючи, блискавка...
Я закоханий в ОлянУ цілий вік
і три місяці. Закоханий, хоч вона
й одружена. З отим
одоробалом Федосем. у якого
тільки й штуки, що ніс —
нахабний.великий,
горбкуватий. Закоханий давно,
а на побачення ходжу лише
місяць. Липень, спека...
Оддалік за мостом потатахкує
тартачок, на ставку, крім гусей

ЛЮТИЙ 1993
Іго р Ч Е Н И Ч
УКРА ЇН СЬК И Й
Щ О М ІСЯЧН И Й
ЕРО Т И Ч Н И Й
ІЛ Ю СТРОВА НИЙ
Ж У РН А Л
ДЛ Я СІМ ЕЙНОГО
ЧИ ТА ННЯ

N2 2 (7 ) 1 9 9 3
Засновники: ф ір м а «Довіра» і С. М. Ч ирков
(свідоцтво про реєстрацію : серія КП 5 7 9 ).
Ж урнал видається з червня 1 9 9 2 року.
Видавець: ф ір м а «Довіра».
Головий редактор С . М. Ч И РК О В .
Редакційна колегія:
В . П . ГР А БО В С ЬК И Й (редактор відділу),
І. В. ЛУЧУК,
Я. В. Л Ю Б А В ІН (р едакто р відділу ілю страцій),
Р. О. М А Р К О В Е Ц Ь
(відповідальни й секретар),
В. І. М ИТРОФ АНОВ,
М . Р Е В А К О В И Ч (CU1A),
В. І. СТА Х (редактор відділу),
М . М . СУ Л И М А ,
В. В. Ч И С Т Я К О В (редактор відділу),
Я . Н . Ш у б ін .
Л ітературний редактор
В . Я . М ИТРОФАНОВА.
М акет Я рослава ЛЮ БАВІН А.
Графічний ди зайн 1 -о ї стор. обкладинки
О лександра ЛЮ БАВІНА.
На 4-й crop, обкладинки:
ф ото Ігоря М АКСИМ ОВА.
Верстка — ко м п ’ю терний центр ф ір м и «Довіра».
Підписано до друку 0 6 .0 1 .9 3 р.
Ф о р м ат6 0 * 8 4 V 8 . Друк офсетний.
Умовн. друк. арк. 6,0. Умови, фарбовідб. 26,0.
Обл,-вид. арк. 8,5. Зам. 0158302.
А дреса редакції:
2 5 4 1 1 9 , К и їв-1 19, вул. П архом енка, 3 8 -4 4 .
Телеф они: 2 1 1 - 0 2 - 7 8 ,2 1 1 - 0 2 - 8 9 .
К ом бінат друку видавниц тва «П реса України»,
2 5 2 0 4 7 , К иїв-47, просп. П ерем оги , 50.
При передруку м атеріалів поси лання
на ж урнал «Лель» о б о в ’язкове.

Фото С аш ка КТИТОРЧУКА

було лише заплющитись, як
видиво оживало знов і знов.
Отак моє дитяче закохання
перетворилося на чуттєву муку.
Я захворів усерйоз, безнадійно і
віднині вже свідомо вибирав
таємну дозполовиненість наших
стріч. Даремно бистра вода
студила мені ноги, нічого, що
Оляна часто затримувалася:
рано чи пізно чарівна дівчина
потрапляла перед мої очі.
Мій золотий Парфенон, моя
русалка, відьмочка моя...
Оляна вийшла заміж недавно, і
сороміцькі фантазії медового
місяця доводили мене до
сказу: отой одоробало Федось
з брудними чоботищами в ї ї
небесних володіннях,
Під мостом вогко, сутінно;
слизькі дошки вкриті
короткими зеленкуватими
водоростями. Летюча
підбурююча з’ява і моя жага...
Я був у самісінькій утробі
темної природи, котра
підступно замислила вічну
ловитву плоті...
Сьогодні