народження. І запросив залишки чесної компанії до Пирятина.
5
Гулянки зазвичай розпочиналися так (я - без гітари)...
На цей момент проблем із вестибулярним апаратом не мали три пані і три
джентльмени. Серед останніх – іменинник і два вихідці з Африки – такі собі Каміл і
Девіс (це зараз на українських теренах негри не дивина, а тоді...). Запрошення
святкувальники прийняли з щирим, хоча й не зовсім тверезим захопленням.
6
Одягнувшись, рвонули на автовокзал, що на Московській площі. Квитки брали, природно, за студентськими документами (цей чинник згодом зіграв свою роль) –
за півціни. Завантажившись на дорогу пивом, покотили.
Пирятина дісталися у напівтемряві – взимку вечоріє рано. Міським автобусом
під'їхали до центру. Й мерщій – до гастронома. І тут я почув позаду якийсь
незрозумілий гомін. Озирнувся: за нами, вирячивши очі, йшов з десяток городян, котрі темношкірих зроду не бачили. Соромити їх, загострюючи ситуацію, не
наважився. Вирішив: якось розсмокчеться - земляки, зрештою, якщо з печі і впали, то далебі не вчора… Та, ба, не врахував, що негра незначна частина пирятинців
бачила виключно у кінофільмі «Максимко», а для переважної більшості темна
шкіра асоціюється виключно з добродієм, прикрашеним рогами, хвостом і
ратицями.
Виходимо. Під торговою точкою – пристойний натовп. Як же: безкоштовна
післяноворічна вистава, такий собі провінційний цирк! Доки йшли до батьківської
оселі, кількість «глядачів» невпинно зростала. До хвіртки дісталися у супроводі
мало не першотравневої, незважаючи на сніг, демонстрації.
Як два дні поспіль колобродили, як ходили хатами, як смоктали сивий самогон
(«вихилимо чарку – де там кухоль?») – це все зрозуміло. Загалом, відмінно
погулявши, повернулися до столиці.
Наступного дня наша група зібралася на передекзаменаційну консультацію. До
мене підійшла методист декана Неля Петрівна і таємниче прошепотіла на вухо:
– Зайди до аудиторії (номера не пам‘ятаю – М.С.).
– Навіщо?
– Там на тебе чекають!
Переступаю порога. Бачу двох чоловіків. Запрошують сісти. Не
відрекомендувавшись, починають душевну бесіду «про життя» . Я нічого не
второпаю. Однак «розмову» ґречно підтримую.
Між «Як навчання?» і «Чи подобається в університеті?» (хотів би я подивитися
на ідіота, якому б це не подобалося?!) звучить:
– А як провели Новоріччя?
Відверто не святкова музика...
– Спасибі, – говорю, – нормально. А ви?
– Нам не пощастило, перебували на службі, – відповідає один з
співрозмовників. – Ви ж, наскільки відомо, відвідували батьків?
– Так! – Мій запал дещо згасає. Перспектива не з приємних: з третьої спроби
потрапити до університету, розв‘язати проблему з комсомольським членством і
пропасти ні за цапову душу!
– Один… чи... з друзями?
– З друзями.
– А не можна дізнатися, хто ці друзі?
Що залишалося робити? Називаю прізвища студенток (все одно «вони» їх вже
знають). І додаю:
– ...І два негри.
– Саме вони нас і цікавлять, – пожвавлюються співбесідники. – Як їхні
прізвища?
– Не знаю, – зізнаюся щиро.
– А на фото впізнали б?
– Мабуть...
Один з них мерщій дістає з портфеля два альбоми з кольоровими (на той час –
рідкість!) фото і подає:
– Шукай!
У результаті копіткої праці знаходжу портрети Каміла і Девіса.
7
– Так ми і думали! – задумливо говорить один з візаві.
– Що саме? – цікавлюся я.
– Рік тому ось цього, – тицяє пальцем у Каміла, – зняли з потяга в Житомирській
області. Недалеко від секретного об'єкту. А в Пирятині дислокується полк
Чапаєвської дивізії, що є військовою таємницею. Метикуєш?!
Я, само собою, «метикую» – здається, аж пара з вух струменить! І настрою це
не додає. Одногрупники готуються до іспиту, а мене тут уже майже звинуватили в
шпигунстві. Чи, щонайменше, в пособництві іноземним лицарям плаща і
запоясника. Душу гріє одне: шпигуни – африканські, а не американські чи німецькі, то може вийде якесь послаблення.
– Вам відомо, – перериває роздуми активніший з «розробників», – що іноземцям
далі ніж на 50 кілометрів від Києва виїжджати заборонено?
– Уперше чую! – не брешу я.
І – про всяк випадок (уже і сам
Последние комментарии
1 час 33 минут назад
1 час 36 минут назад
1 час 48 минут назад
1 час 50 минут назад
2 часов 4 минут назад
2 часов 21 минут назад