загрузка...
Перескочить к меню

Юркевич Памфил (fb2)

файл не оценён - Юркевич Памфил [Справочник-дайджест] 22K (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:




ЮРКЕВИЧ Памфило Данилович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Філософ, психолог, педагог. Світовий фундатор «філософії серця».

З родини священика.

Народився 16 (28) лютого 1826 р. в с. Ліплявому Золотоніського повіту Полтавської губернії

Російської імперії (нині – Канівський район Черкаської області України).

Помер 4 (16) жовтня 1874 р. в м. Москві Російської імперії (нині – столиця РФ). Похований на

цвинтарі Данилового монастиря.

Навчався в Переяславській духовній семінарії (1844-1847), закінчив Київську духовну академію

(1847-1851).

Працював наставником по класу філософічних наук (1851-1858), екстраординарним професором

(1858-1861) Київської духовної академії, викладачем (1861-), деканом історико-філологічного

факультету (1869-1873) Московського університету.

Друкувався в «Журналі Міністерства народної освіти», «Працях Київської духовної академії».

Дебютував науковою працею «Ідея» (1859).

Потім настала черга доробків: «Серце і його значення в духовному житті людини...», «З науки про

людський дух», «Матеріалізм і завдання філософії» (усі – 1860), «Доказ існування Бога» (1861),

«Педагогічна література», «Загальні основи методики» (обидва – 1864), «Читання про виховання»

(1865), «Курс загальної педагогіки з додатками» (1869), «Ідеї і факти з історії педагогіки», «План і

сили для початкової школи» (обидва – 1870).

Ідея, з погляду нашого земляка, – об’єктивно реальна сутність речі, її розумна основа, «норма» і

«закон» її існування.

Визнаючи значення досвіду і спостереження, Ю. висував вимогу знаходити і тлумачити ідею через

явища наявної дійсності.

Він також розвинув християнське вчення про серце як найглибшу основу людини. У вихованні

дитини вирішальну роль відводив формуванню її духовного світу на основі християнської етики в

родині. Виступав проти європейського раціоналізму.

Критикував вчення М. Чернишевського, І. Сєченова.

Роботи нашого земляка багато в чому визначили проблематику подальшого розвитку

філософського ідеалізму в Росії (В. Соловйов, П. Флоренський, Г. Шпет).

Серед друзів та близьких знайомих Ю. – М. Антонович, І. Нечуй-Левицький, В. Соловйов, В.

Ключевський та ін.


***

ОСЕРЕДОК ДУШІ – СЕРЦЕ, з життєвого кредо П. Юркевича

Єдиний осередок щиросердечного і духовного життя людини – серце. У серці зачинається і

народжується рішучість людини, ті чи інші вчинки; в ньому виникають різноманітні наміри і

бажання; воно є сідницю волі і її бажань.


ДРЕВО, ТА НЕ ТЕ, афоризм П. Юркевича

Древо пізнання не є древо життя.

МОРАЛЬНІСТЬ Є ЛЮБОВ ДО ДОБРА, з книги П. Юркевича «Філософські твори»

Розум, як говорили древні, є урядова чи керуюча частина душі, і містицизм, який занурюється в

безпосередні потяги серця, не переводячи їх у відвернені, спокійні і тверді ідеї чи початки розуму, суперечить властивостям людського духу. Проте урядова і керуюча сила не є силою, яка

народжується; вона є правило, яке сягає такого змісту морального світу, що народжується з

найглибшої суті духу й у своєму безпосередньому вигляді… є любов до добра.

Трапляються у людини часи так званої спокуси, коли зовнішні обставини своїми несподіваними і

непередбаченими сплетіннями збивають усіляке розуміння, всі розрахунки і правила розуму; тоді,

у ці критичні хвилини, людина і справді потрапляє в лещата свого серця, і тут, власне, лежить

спробний камінь для її моральності: чи вона виступить у всій шляхетності свого настрою, з

доблестю морального героїзму, чи ж викриє перед нами всі негідності власної особистості, котрі

до цієї хвилини ховалися для нас у поведінці розсудливій, керованій умисним і обережним

розумом.


ГЛИБОКИЙ ПИСЬМЕННИК, зі спогадів В. Соловйова

Юркевич був глибокий письменник, чудовий знавець історії філософії, зокрема старої, й дуже

добрий професор, що читав надзвичайно цікаві для фахівців і змістовні лекції.


ДО ПРОБЛЕМ ЛЮДИНИ, з автореферату дисертації Л. Кудрик «Філософія як цілісне

світосприйняття в концепції П. Юркевича»

Релiгiйна фiлософiя православ’я, представником якої є П. Юркевич, має великий гуманiстичний

потенцiал, тому що звернена до проблем людини, її внутрiшнього свiту, особистiсного

вдосконалення, загальнолюдських моральних цiнностей. У царинi релiгiйної фiлософiї долаються

антагонiзми мiж науковим знанням i релiгiйним одкровенням, утверджується дiалог i

спiвробiтництво мiж наукою i релiгiєю. Все це в умовах суспiльного оновлення має велике

теоретико-методологiчне i соцiально-практичне значення.

...Пiдвищений iнтерес П. Юркевича до проблем моралi зумовлений i його релiгiйними

установками. Мислитель наголошує на важливому значеннi християнської моралi для потреб

практичної фiлософiї, кладе християнську загальнолюдську мораль в основу своєї фiлософсько-

етичної системи. З християнського погляду П. Юркевич обгрунтовує


Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск книг

Последние комментарии

Последние публикации

Загрузка...