Целан Пауль [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

class="book">піднебінням.

НАЙЧУДОВІШИЙ НІМЕЦЬКИЙ ПОЕТ, з листа Г. Струве А. Бахраху від 6 серпня 1975 р.

Відзначу, може бути, ще деякі пропуски, серед яких й неросійських письменників, напр., Пауля

Целана, який народився в Буковині, проте емігрував до Франції й там закінчив університет; німецького перекладача російських поетів (Блока, Єсеніна й особливо Мандельштама, якого він

дуже цінував і до якого почував більшу близькість).

Про нього ще за життя написано кілька книг (він помер, коли йому було 50 років; здається, покінчив із собою), а зараз дехто вважає його ледь не найчудовішим німецьким поетом останнього

20-річчя.

Вам не доводилося його зустрічати? Про нього і його affinites з Мандельштамом з’явилася недавно

в одному канадському журналі спільна стаття одного славіста (російського естонця за

походженням) і одного германіста (німця), і це нагадало мені, що в мене було з ним коротке

листування, котре включало великий й дуже цікавий лист про Мандельштама й невеликий лист

про Марину Цвєтаєву.

Я це листування хочу тепер надрукувати, бо автори зазначеної статті вказують, що вони не змогли

знайти ніяких біографічних ключів до інтересу Целана до Мандельштама...

МИ В ЛІТЕРАТУРІ – НЕ НІМЕЧЧИНА, з розвідки В. Проніна і С. Толкачова «Модель світу в

творчості австрійських письменників»

Чи існує австрійська література? Це парадоксальне запитання час від часу виникає в дискусіях про

специфіку мови й культури Австрії. Здавалося б, відповідь повинна бути безумовно

стверджувальною. Проте теоретики пангерманізму намагаються довести, що, оскільки австрійська

література створювалася німецькою мовою й помітно тяжіла до німецьких традицій, її варто

розглядати як одну зі складових частин загальнонімецької культури. Але логічно заперечити, що

існують же окремі самостійні літератури, створені однією мовою, як, наприклад, англійська, американська чи австралійська.

Супротивники австрійського суверенітету у світовій культурі висувають і аргумент чисто

історичної властивості. Як відомо, австрійська державність пройшла складний шлях розвитку.

Австро-Угорська імперія протягом тривалого періоду являла собою строкатий конгломерат

народностей. Габсбурзька монархія гнітила угорців, чехів, італійців. Одним з результатів Першої

світової війни стало падіння Австро-Угорської імперії й звільнення від австрійського гніту. У

період фашизму через зрадницьку політику свого уряду австрійці потрапили в залежність від

гітлерівського рейху й виявилися втягненими в розв’язану нацистською Німеччиною агресію.

…Проте було б зовсім помилково ототожнювати націю з державною верхівкою, як це роблять

опротестувальники австрійської культури. Навпаки, в умовах соціальних антагонізмів і

національного гноблення прогресивні художники Австрії залишалися хоронителями споконвічних

традицій свого народу, їхня творчість формувала духовну культуру нації. Такі найбільші

письменники, як С. Цвейг, Р. Рільке, Р. Музіль, П. Целан, І. Бахман, завоювали світову

популярність саме як представники своєї вітчизняної літератури.

ДУМАВ ПРО СМЕРТЬ І ПИСАВ ПРО НЕЇ, з інтернет-сайту hi-edu.ru

Пауль Целан – найбільший австрійський поет післявоєнного покоління. Втім, ґрунт і доля Целана

ще раз демонструють відносність того, якій країні належить спадщина поета. Анчель – таке

справжнє його прізвище, а Целан – псевдонім, утворений як анаграма.

Поезія Пауля Целана акумулювала в собі основні компоненти літературних течій першої половини

сторіччя. Від експресіоністів успадкована гіпертрофія ліричного героя – нервового, зламаного, несучого на собі весь гніт глобальних катастроф. Від сюрреалістів, з якими Целан спілкувався у

Відні, – тяжіння до підсвідомого, ірреального, яке не піддається розумному поясненню.

Властиве австрійській філософській традиції скептичне ставлення до мови позначилося на ліриці

Целана тим, що класичну поетику вважав непереконливою. Він почасти солідарний з відомим

німецьким філософом і публіцистом Теодором Адорно, котрий заявив, що після Освенціму писати

вірші – варварство. Неможливо складати вірші традиційним розміром зі звичним римуванням.

Целан звертається до верлібру, використовує сміливі асоціації, переінакшує поетичні образи, зненацька інтерпретує стійкі символи.

З ліричних жанрів Целану найближча елегія. Це не дивно, пам’ять – домінанта поезії Целана, який

прагне перебороти минуле й разом з тим