загрузка...
Перескочить к меню

Филиппов Михаил (fb2)

файл не оценён - Филиппов Михаил [Справочник-дайджест] 21K (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:




ФІЛІППОВ Михайло Михайлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Філософ, учений-енциклопедист, прозаїк, журналіст, критик, перекладач. Автор першого в

російськомовній літературі твору про облогу Севастополя 1854-1855 рр.

З дворянської родини. Батько, Філіппов М., – правник, літератор; дід, Васильковський Л., –

генерал-лейтенант, герой Вітчизняної війни 1812 р.

Народився 30 червня (12 липня) 1858 р. в с. Вікниному Звенигородського повіту Київської

губернії Російської імперії (нині – Катеринопільський район Черкаської області України).

Помер 12 (25) червня 1903 р. в м. Петербурзі Російської імперії (нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Похований на Літературних містках Волкового цвинтаря.

Закінчив Миколаївські гімназію і реальне училище, навчався на фізико-математичному факультеті

Новоросійського, юридичному – Петербурзького, філософському – Гейдельберзького

університетів.

Працював редактором журналу «Науковий огляд» (1894-1903).

Засновник журналу «Науковий огляд» (1894).

Друкувався в газеті «Російські відомості», журналах «Думка», «Російське багатство», «Науковий

огляд».

Як літератор дебютував в журналі «Думка» статтею «Боротьба за існування і кооперація в

органічному світі» (1881).

Потім настала черга двотомної «Філософії дійсності» (1895-1898), книги нарисів «Долі російської

філософії» (1904).

Наш земляк – також автор оповідання «Прометей», повістей «Остап» і «Дворянська честь»,

роману «Севастополь в облозі»; низки біографічних нарисів про Л. да Вінчі, І. Ньютона, Е. Канта,

Г. Лейбніца, Г. Лессінга, Б. Паскаля; критичних статей про О. Пушкіна, М. Метерлінка, М.

Некрасова, Л. Толстого, М. Добролюбова, В. Бєлінського, М. Чернишевського, Г. Ібсена, М.

Горького, Г. Гауптмана.

Перекладав Ч. Дарвіна російською, Д. Менделєєва – французькою мовами.

Ф. трагічно загинув під час дослідів з вибуховими речовинами.

Серед друзів та близьких знайомих Ф. – К. Ціолковський, Д. Менделєєв, Г. Плеханов, П. Бертло,

П. Сойкін, В. Засулич, В. Бехтерєв, Д. Струнін, В. Меєр, П. Лесгафт, Є. Карпов та ін.


***

ТУМАН ФІЛОСОФІЇ,

з наукового кредо М. Філіппова

Я нічого так не боюся у філософії, як усілякого туману.


НАСАМПЕРЕД – ДУХОВНІ ЦІННОСТІ, з філософських листів М. Філіппова «Творчість

особистості»

Для того, аби із самого початку встановити ту основну точку зору, з якої я виходитиму в цих

листах, відразу ж вкажу, що центральним пунктом світобачення, який розвивається далі, є ідея

творчої особистості. У особистій творчості я вбачаю основу для оцінки всього, що цінне для

людей в розумовому і етичному відношенні, як і всього того, що викликає у них жах і ненависть –

словом всього, що можна позначити загальною назвою духовних цінностей, як позитивних, так і

негативних. Адже це саме те, що, взагалі, найбільше цікавить людину, котра живе свідомим

життям.

...Питання про творчий особистий початок є, таким чином, одним з основних – якщо взагалі не

найголовніших питань, як теоретичної, так і моральної (або як її ще називають, практичної)

філософії.

Для мене особистість є, щоправда, «продукт» суспільного життя людини, проте не в тому сенсі,

що людина є механічним результатом суспільної еволюції. Навпаки, ми побачимо, що людина

значною мірою сама створює свою особистість і що в цій особистості дійсною, духовною цінністю

володіє тільки те, що вироблене ним самим. Це «кування» своєї особистості, свого розуму,

відчуттів, волі й характеру і є головною творчою діяльністю всякої людини; всі інші види

творчості є похідними...

...Всі предмети зовнішнього світу уявляються нам не інакше як у просторі та часі. Але що таке

простір і час, як не особливі способи зв’язувати між собою уривчасті явища? Свідчення наших

відчуттів дали б абсолютно хаотичну масу вражень, якби ми не володіли здатністю поєднувати їх

в зв’язані групи чи ряди, розташовані за сумісним існуванням (у просторі), або ж відносно

послідовності (у часі). Ця здатність нашої свідомості, тобто відомий процес скріплення матеріалу,

який доставляється відчуттями, і є те, що Кант назвав формами плотського споглядання. Він не

помилився в тому відношенні, що і простір, і час – не якісь речі і не щось від нас незалежне і

нібито властиве речам самим у собі. Простір і час, справді, перебувають в «мислячому суб’єктові»,

а не в об’єктах: всі спроби спростувати це положення Канта і показати, що існують простір і час,

котрі представляють властивості самих речей, або навіть, що існують якийсь абсолютний простір і

абсолютний час, незалежні від наповнюючих їх речей і подій, – ці спроби показують лише

недостатнє розуміння аргументів Канта. Знищить думку, усуньте всі мислячі істоти, які

відчувають, – і що залишиться від простору і часу?

...Боюся, що все сказане мною здасться вам недостатньо розвиненим. Але від вступних зауважень

важко чекати великої переконливості. Метою мого справжнього листа було лише попередній

вступ в ту область, в якій нам тепер доведеться зайнятися докладним топографічним

дослідженням.


ЗНАЙШОВ ПОСТІЙНІ ЗАКОНИ, з листа М. Філіппова Д. Менделєєву

Вважаю, що всі метали утворюють в термохімічному відношенні низку, цілком відповідну

Періодичній системі елементів. У доказ я привожу спеціальну таблицю, відправні дані для якої

узяті мною з робіт Томсена, Бертело і Фукрана.

На жаль, у мене немає даних для рідких металів.

Для галоїдних і всіх інших радикалів я знайшов також постійні закони, які виявляються лише при

розгляді розчинів. Це наслідок закону Томсена, ним помічений.


СКАСУВАТИ ВІЙНИ, з листа М. Філіппова до газети «Російські відомості» від 11 (24) червня

1903 р.

У ранній юності я прочитав у Бокля, що винахід пороху зробив війни менш кривавими. З тих пір

мене переслідувала думка про можливість такого винаходу, який би зробив війни неможливими.

Як це не дивно, але днями мною зроблено відкриття, яке фактично скасує війну.

Мова про винайдений мною спосіб електричного передавання на відстань хвилі вибуху. Це

передавання можливе на відстані в тисячі кілометрів, так, що здійснивши вибух у Петербурзі

можна передати його дію до Константинополя. Спосіб дивовижно простий і дешевий. За такого

ведення війни на відстанях, мною вказаних, війна стає безумством і повинна бути скасована.

Подробиці я опублікую восени в мемуарах Академії наук. Досліди сповільнюються надзвичайною

небезпекою вживаних речовин, частково вельми вибухових, частково вельми отруйних.


РОМАН ВАШОГО ЧОЛОВІКА ВРАЗИВ, з листа Л. Толстого дружині М, Філіппова у червні

1904 р.

Я прочитав роман вашого покійного чоловіка «Севастополь в облозі» і був уражений багатством

історичних подробиць. Людина, що прочитала цей роман, одержить абсолютно ясне і повне

уявлення не лише про севастопольську облогу, а й про всю війну і її причини.

Тим, хто вивчає історію Севастополя, не обійтися без прочитання цього роману.


МАСОВА ПСИХОЛОГІЯ, з монографії С. Лутоніної «Соціологічні ідеї М. М. Філіппова і їх

прогресивний характер»

У створеній Філіпповим універсальній цілісній картині соціальної дійсності Росії кінця XIX

століття немало місця відведено соціологічним питанням. Ломка старих і зародження нових

суспільних відносин вимагали всебічного і глибокого осмислення закономірностей, і шляхів

суспільного розвитку, адже прагнення до універсального осмислення дійсності є традицією

російської філософії. У центрі уваги російських мислителів завжди були проблеми людини, її

внутрішній і зовнішній світ, проте такого широкого спектру соціальних ідей, як у творчості

Філіппова М. М., не було ні у одного з його сучасників

...Своєрідне уявлення Філіппова про співвідношення ролі народних мас і особи в історії. Він не

поділяє погляд на «безіменні» маси як головний чинник в історії. Повне заперечення ролі особи...

вважає одностороннім.

...Аби зрозуміти хід історії, вважає Філіппов, необхідно оцінити комбінацію мільйонів

індивідуальних розумів і прагнень, необхідно мати справу не лише з індивідуальною, але й

масовою психологією.

У роботах Філіппова мають місце ідеї наукового прогнозування, які можуть бути корисні в наші

дні.


ЯК РОЗУМІТИ ДОБРО, з статті Л. Григоренко «Російські критики про Л. М. Толстого»

У 11-му числі «Російського багатства» за 1886 рік статтю постійного розділу «Журналістика

російська» написав М. Філіппов і серед іншого торкнувся такого питання: «Оповідання

Володимира Короленка і його ставлення до вчення Льва Толстого». Критик намагається довести,

що Короленко, виступаючи проти ідей Толстого своїм новим твором, помиляється і «сильно

хибить проти істини», називаючи людей, які протиставляють силі любов і проповідують

непротивлення злу насильством, «покірливими вівцями». Філіппов закликає пригадати «силу

духу, виявлену слабкими жінками і навіть дітьми, яких терзали звірі в римських амфітеатрах» і

зробити це для того, аби зрозуміти перевагу «етичної могутності над всякою фізичною силою».

Критик не визнає положення Короленко про те, що «сила сама собою не є ні зло, ні добро, що все

залежить від її застосування: «Вона є зло, якщо уживається з метою нападу і переслідування

самокорисливих цілей; вона – добро, якщо ми користуємося нею для захисту слабкого від

сильного».

Таке твердження викликає у Філіппова протест: «Покірливі і, особливо, християни, не вживаючи

насильства для захисту слабких, проте, вплинули на тисячі сучасних і на цілу низку прийдешніх

поколінь, розкривши їм сенс справжньої любові». І наводить приклад боротьби проти насильства

рівним йому насильством – «приклад, даний нам французькою революцією минулого століття,

привів до торжества особистого егоїзму і ненаситного честолюбства декількох ватажків, які,

будучи дітьми революції, під кінець пожерли свою власну маті».


ТАМНИЧІ ЕКСПЕРИМЕНТИ, ЩО ПРИЗВЕЛИ ДО ТАЄМНИЧОЇ СМЕРТІ, з розвідки С.

Глушнєва «Російська наука XIX ст.»

У ніч на 12 червня 1903 р., в Санкт-Петербурзі сталася подія, яка сколихнула всі передові

прошарки російського суспільства. У квартирі по вулиці Жуковського, в будинку №37 було

виявлено тіло відомого у той час ученого і публіциста Михайла Михайловича Філіппова. Як

встановила медична експертиза, смерть настала від раптової зупинки серця під час проведення

секретних дослідів в домашній лабораторії.

Коли дружина ученого повідомила про його смерть, на квартиру несподівано прибула поліція.

Вона конфіскувала всі папери і лабораторні журнали, забрала частину устаткування, реактиви і

відвезла все це в охоронне відділення.

Як згадував пізніше син ученого Борис, його батько розробляв особливий спосіб направленої

передачі вибухової хвилі на великі відстані.

…Ми ніколи не дізнаємося, як повинна була реалізуватися «філіпповська ідея», оскільки під час

Лютневої революції 1917 р. в будівлі охоронного відділення петербурзької поліції сталася сильна

пожежа, яка знищила весь його архів.

Але в наукових колах знали, що М. Філіппов, проводячи свої лабораторні досліди «з передавання

електроструму повітрям», зумів запалити з Петербургу люстру в Царському селі.




Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск книг

Последние комментарии

Последние публикации

Загрузка...