Стадницкий Авксентий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Стадницкий Авксентий [Справочник-дайджест] 20 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

СТАДНИЦЬКИЙ Авксентій Георгійович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Церковний і громадський діяч, історик. В чернецтві – Арсеній (1895). Російською православною

церквою за кордоном зарахований до лику святих.

З родини священика. Батько, Стадницький Г., – ігумен комарівецького Успенського парафіяльного

храму.

Народився 22 січня 1862 р. в с. Комарівцях Хотинського повіту Бессарабської губернії Російської

імперії (нині – Сторожинецький район Чернівецької області України).

Помер 10 лютого 1936 р. в м. Ташкенті Узбецької РСР СРСР (нині – столиця Республіки

Узбекистан). Похований на місцевому Олександро-Невському цвинтарі.

Закінчив Єдинецьке духовне училище, Кишинівську духовну семінарію (1880), Київську духовну

академію (1885).

Був викладачем Єдинецького духовного училища (1880-1881), Кишинівської духовної семінарії

(1885-1895), інспектором Новгородської духовної семінарії (1895-1896), ректором Новгородської

духовної семінарії і ігуменом Антонієвого монастиря (1896-1897), інспектором (1897-1898),

ректором Московської духовної академії (1898-1903), єпископом і архієпископом Псковським і

Порховським (1903-1910), архієпископом Новгородським (1910-1933), митрополитом

Ташкентським (1933-1936).

Член Священного Синоду і Вищої Церковної Ради Російської Православної Церкви (1917).

Фундатор Новгородського церковно-археологічного товариства (1913).

Почесний член Імператорського палестинського товариства (1904), Київської (1900), Санкт-

Петербурзької (1910), Казанської (1910) духовних академій, Псковського археологічного

товариства, Церковно-історичного і археологічного товариства при Київській духовній академії

(1909), Російського археологічного товариства (1913).

Кавалер російських орденів св. Володимира 3-го ступеня, Олександра Невського, св. Ганни 1-го

ступеня, сербського ордена св. Сави 2-го ступеня, турецького ордена «Меджідіє» 1-го ступеня, румунської медалі «Bene Merente» 1-го ступеня.

Двічі лауреат Макарієвської премії, лауреат премії графа Уварова.

Друкувався в газетах «Кишинівські єпархіальні відомості», «Зоря», «Новгородські єпархіальні

відомості», журналі «Праці Київської духовної академії».

Перу нашого земляка належать дослідження «Щоденник студента-паломника на Афон» (1886),

«Становище православного духівництва в Румунії» (1889), «Архімандрит Андронік, ігумен Ново-

Німецького Св. Вознесенського монастиря в Бессарабії» (1890), «Румуни, які здобули освіту в

російських духовно-учбових закладах» (1891), «Матеріали з історії Бессарабії», «Журнал секунд-

майора фон Раана про війну при завоюванні Молдавії і Валахії в 1787-1790 рр. з історичними і

топографічними примітками» (обидва – 1892), «Гавриїл Банулеско-Бодоні, екзарх Молдо-

Влахійський і митрополит Кишинівський» (1894), «З сучасного церковного життя в Румунії»

(1901), «В країні священних спогадів. Сергіїв Посад» (1902), «Дослідження і монографії з

історії Молдавської церкви (1904), «Церква, держава і розкол старообрядності» (1910), «Духовні

жнива», «Духовний щоденник» (обидва – 1914).

Уперше заарештований в м. Москві без пояснення причин і засланий до м. Новгород (1919).

Удруге заарештований в м. Новгород (1920).

Утретє заарештований за звинуваченням у «спробі чинити спротив вилученню церковних

цінностей» (1922).

Учетверте заарештований і відправлений у заслання до Ашхабада (1924) і Ташкенту (1926-1936)

Прокуратурою Російської Федерації на підставі статей 3 і 5 закону РРФСР «Про реабілітацію

жертв політичних репресій» підготований висновок про реабілітацію нашого земляка, проте він

так і залишилася в справі, оскільки правоохоронці не мають даних про місцезнаходження родичів

митрополита (1992).

У м. Новгород регулярно проходять Арсенівські читання (1993).

Серед друзів та близьких знайомих С. – А. Сіманський, В. Богоявленський, А. Храповицький, Є.

Мещерський, О. Щерба, Л. Войно-Ясенецький, Н. Рождественський, І. Пустинський, Григорій IV

Хаддад, С. Страгородський, А. Жадановський, А. Соколов, В. Георгієвський, Ю. Олсуф’єв, К.

Вендланд, С. Голубєв, І. Семьоновський, В. Лебедєв, П. Кушников, В. М’ясоєдов, Л. Мацулевич, П. Гусєв та ін.


***

СОЮЗ З ДЕРЖАВОЮ

, з життєвого кредо А. Стадницького

Церква має бути автономною в своєму внутрішньому житті, але це не означає, що Церква повинна

бути відокремлена від держави, союз Церкви з державою може бути не зовнішнім, а внутрішнім. І

держава не вважатиме Церкву своїм відомством, а доброзичливо ставитиметься до Церкви,

визнаючи її культурно-просвітницьке значення і не відмовляючи їй в матеріальній підтримці.


РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ, з історичного кредо А. Стадницького

Забуття минулого, зневага до різноманітних пам’ятників рідної старовини справедливо

трактується як культурна недорозвиненість, відсталість в розумовому плані.


ЗБАГАЧУВАТИ ДУХОВНИЙ КРУГОЗІР, з релігійного кредо А. Стадницького

Пастирям Церкви необхідно підняти свій науковий рівень, збагатити свій духовний кругозір і

об’єднатися між собою для спільної роботи на благо Церкви і користь народу.


ХРАМИ ЗАВЖДИ ЗАЛИШАТЬСЯ ХРАМАМИ, із звернення А. Стадницького до парафіян в

1922 р.

Про одне благаю вас, дорогі мої чада парафії моєї. Поставтеся по-християнськи, з покірністю волі

Божій, якщо доведеться розлучитися з улюбленим нами благоліп’ям наших храмів в ім’я тієї

волаючої потреби (голод – авт.), в якій перебувають наші брати.

Якщо у нас є що пожертвувати замість церковних речей, не втрачайте цієї можливості. Якщо ж

нічого жертвувати, то й без золота і срібла храми наші залишаться храмами, і святі ікони –

святими іконами. Бог на Страшному Суді запитає нас найперше не про те, чи прикрашали ми

золотом і сріблом храми та ікони, а про те, чи нагодували ми голодного, чи напоїли спраглого, чи

одягнули голого?

Прошу Вас не допускати при цьому ніякого насильства в будь-якій формі, – ні в храмі, ні біля

нього, оскільки це образить храм, як будинок миру і любові Христової. Прошу також і про те, щоб

це вилучення церковних цінностей не стало приводом для якихось політичних виступів, оскільки

Церква за суттю своєю поза політикою і повинна бути чужою їй.


НЕ СТАВАЙТЕ ЖОРСТОКИМ, з листа А. Храповицького А.Стадницькому від 17 листопада

1896 р.

Достолюб’язний і дорогий отче Арсенію!

Не сумуйте і не бентежтеся, а головне, не піддайтеся малоруській недовірливості, яка у всьому

бачить недоброзичливців.

Що з отцем Аркадієм (Карпінським – авт.) життя не всякому вдається, це мені давно відомо.

...Отця Євдокима (Мещерського – авт.) прошу любити і бути з ним відверто-дружнім, а отця

Никона (Рождественського – авт.) теж любити і зносити його в дні його гніву, дитячого і

скороминущого, бо серце у нього добре, а деякі його забаганки обумовлюються його крайньою

розпещеністю з дитинства.

Взагалі ці два старці ніколи ніякої підлоти ні Вам, ні комусь іншому не зроблять. За це я ручаюся.

...Витівками учнів не бентежтеся, але головне – не ставайте жорстоким на них, а дивіться як на

подряпини, які наносяться котенятами і які за 5 хвилин самі ж до Вас ластитимуться, побачивши, що Ви їм добра бажаєте і їх не боїтеся.


ЗУСТРІЧАЛИ ДЗВОНАМИ, з повідомлення газети «Псковські єпархіальні відомості» від 31

грудня 1903 р.

30 грудня о 4 годині 15 хвилин після полудня з Санкт-Петербурга прибув до Пскова його

преосвященство, преосвященний Арсеній, єпископ Псковський і Порховський. Від Сергієвських

воріт з хресним ходом за участю всього духівництва, на чолі з начальником губернії, у супроводі

громадян, за урочистого дзвону у всіх міських церквах пройшов до кафедрального собор, а звідти

на Псково-Печерське подвір’я.


ПИЯЦТВО – ЛИХО ІСТОРИЧНЕ, з промови А. Стадницького на засіданні Державної Ради

Російської імперії в грудні 1907 р.

Для боротьби з пияцтвом, цим історичним і сучасним лихом, повинні застосовуватися різні заходи

– це заходи загальнодержавні, заходи суспільні, потім етичні й індивідуальні, так звана ідейна

боротьба... Серед громадських організацій боротьби з пияцтвом виділяються церковні Товариства

тверезості... Сила цих товариств полягає в тому, що вони для слабкої волі п’яниці дають твердішу

опору в боротьбі, зводячи цю боротьбу на шлях релігійного подвигу.


НЕВТОМНИЙ, з «Православної енциклопедії»

Однією з перших справ Арсенія в Новгороді стало спорудження єпархіального будинку. ...З

благословення Синоду його назвали «Арсенівським».

Тут розташувалися зал-аудиторія для лекцій, бесід і співбесід, консисторія, училищна і

місіонерська ради, бібліотека, іконно-книжкова лавка єпархіального братерства Св. Софії,

єпархіальний церковно-історичний музей, редакція «Новгородських єпархіальних відомостей».

...У роки першої світової війни Арсеній піклувався про відкриття шпиталів для поранених, в т.ч. в

Юрієвому новгородському монастирі і Арсенівському єпархіальному будинку, служив у них

молебні, напучував гарнізони, що відправлялися на фронт, відвідував поранених.

Організував збір коштів на потреби фронту.


СПРАВЕДЛИВА СТРОГІСТЬ, з розвідки «Кандидат на Патріарший престол: митрополит

Арсеній (Стадницький)» на otechestvo.org.ua

Отець Арсеній відрізнявся непростою вдачею, але при цьому справедливістю і прямотою. Його

називали «найстрогішим архіпастирем» Російської Церкви.

Ця строгість виявлялася в неухильній вимогливості до виконання заповідей Христових

духівництвом і парафіянами; але – перш за все – архіпастир був вимогливим до самого себе.


ЗАЛИШИВ ПО СОБІ ДОБРУ ПАМ’ЯТЬ, з статті Т. Мєднікової «Архієпископ Арсеній»

Арсеній став 34-м за рахунком Псковським владикою. Майже 7 років він керував єпархією,

зробивши для Пскова чимало доброго і корисного. Серед головних справ: заснування церковного

музею, історико-археологічного комітету.

Знайомлячись із справами увіреної йому єпархії, Арсеній звернув увагу на стан початкової освіти, зокрема, церковнопарафіяльних шкіл. ...За два роки (1904 – 1905) звели школу псаломщиків.


БЕЗМІРНА ВТРАТА, з прощальних слів Л. Войно-Ясенецького

Ви краще за мене знаєте, яка безмірна ця втрата для Церкви російської, і досить мені лише

сповістити про подію, низько опустити голову і знову лити сльози.


НЕ ЗАБУВАЙ НАС, ГРІШНИХ, з вірша О. Камінської, присвяченого А. Стадницькому

Тебя, Святитель, помнить будем,

И ты нас грешных не забудь,

В святых молитвах у Престола

Нас помяни когда-нибудь!