Неверовский Дмитрий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

року про його власні справи. «Правда твоя, мій друже, що я іноді кидався, куди б і не

слідувало. Тричі в різних справах сам в багнети ходив...».

НІЯКА КАВАЛЕРІЯ НАС НЕ ПЕРЕМОЖЕ, з книги О. Михайловського-Данилевського

«Вітчизняна війна 1812 року»

Попереду на Ляди йшов Мюрат з корпусами Нансуті, Монбрена і Груші. За ним піхотні – Ней,

Даву, Богарне і гвардійський. З Могилева через Романово – Понятовський, Жюно і Латур-Мобур.

Майже вся армія Наполеона йшла на Смоленськ через Червоне.

У Червоному стояв Нєвєровський з 27-ою дивізією, Харківським драгунським полком і трьома

козачими полками. Він мав наказ спостерігати за Оршанським і Мстиславським шляхами,

тримаючись в Червоному якомога довше.

Він (Нєвєровський Д. – авт.) звернувся до полків: «Хлоп’ята! Пам’ятайте, чому вас учили, вчиняйте так, і ніяка кавалерія не переможе вас! Не поспішайте в стрілянині, стріляйте влучно у

фронт ворога; третя шеренга, передавай рушниці, не метушачись, і ніхто не смій починати без

моєї команди».

Кіннота Мюрата понеслася на піхотне каре з двох боків; спокійно, безмовно стояла дивізія. Аж ось

пролунала команда «Тривога!», барабани забили сигнал, ...пролунали, зливаючись в загальний гул, постріли, і французькі вершники трупами вистилали землю, а вся маса повернула назад.

Громада, яка була у Мюрата, в сорок атак не могла винищити нашої піхоти.

...Поезія і витончена культура можуть вкрасти для своїх творів з життя Нєвєровського кілька

прекрасних хвилин, здатних надихнути перо поета і пензель живописця.

РУБІЖ ПЕРЕХОДИВ З РУК ДО РУК, з статті А. Дементьєва «Росії славнії сини»

З юних літ мені запам’ятався нарис поета Миколи Тихонова з військового журналу

«Червоноармієць» № 2 за 1944 рік, який прислав з фронту батько нам, малолітнім синам. Нарис

розповідав про дивовижний подвиг 27-ої піхотної дивізії і її командира Нєвєровського в серпні

1812 року. У наполегливому бою він на добу зупинив війська Наполеона, затримавши їх на час,

необхідний для об’єднання двох російських армій (Барклая-де-Толлі і Багратіона) в одну.

...Наполеон був приголомшений, дізнавшись, що його «велику армію» стримувала всього одна

російська дивізія. Це так подіяло на імператора, що він довго не міг опам’ятатися й ослабив свій

натиск на Смоленськ. Його сподвижники – Сегюр, Пеле, Колленкур, Берт’є і Ней – в своїх

мемуарах відзначають, що ніколи не бачили Наполеона таким безвольним і розбитим.

...27-у дивізію вважали знищеною. Яким же було здивування захисників Смоленська, коли замість

штурмових колон французів вони побачили на тлі вогненної заграви воїнів Нєвєровського, які

підходили до них.

...Були важкі моменти, коли смертельну рану одержав Багратіон і рубіж переходив з рук до рук. І

тоді гвардійці Нєвєровського і Воронцова піднімалися в багнети і відкидали ворога на колишні

позиції.

Танула дивізія, рідшали її ряди, проте вона все одно залишалася грозою для французів.

...Повертаючись з війни, дивізія Д. П. Нєвєровського дорогою на Росію зробила крюк до міста

Галле і віддала останні почесті своєму улюбленому командирові, пройшовши повз пам’ятник

урочистим маршем з приспущеними прапорами і барабанним боєм.

ЗАГИНУЛА МАЙЖЕ ВСЯ ДИВІЗІЯ, з статті І. Білого «Цих днів»

Пiд Смоленськом 6-тисячне з’єднання Нєвєровського, відбивши 40 атак супротивника, зупинило

22-тисячний авангард французької армії.

Дивізію її командир вишикував у величезне каре і в такому порядку відступав на північ – до

Москви, чинячи впертий опір переважаючим силами французької кінноти Мюрата під Красним,

що зірвало план Наполеона відрізати російські війська від Смоленська та зайти їм у тил. Протягом

5 годин відбиваючи безперервні атаки французької кінноти, колона пройшла 12 верст. Дивізія ж

відійшла до Смоленська, де взяла участь у обороні міста. Вражені мужністю дивізії, французи

охрестили цей бій «відступом левів».

На Бородінському полi Нєвєровському та його солдатам було покладено в обов’язок захист центру

– Шевардінського редуту. У жорстокому 6-годинному бою 40 тис. французів так і не змогли

прорвати оборону 12 тисяч росіян. Декілька разів безстрашний генерал водив своїх багатирів в

атаку. Дивізія майже вся загинула, командира було поранено ядром, проте він не залишив поля

бою.

БЕЗПРИКЛАДНИЙ ПОДВИГ, з замітки «Генерал-лейтенант Дмитро Нєвєровський» на

інтернет-порталі orthodoxy.org.ua

«Вперед! На багнети!» – кричав він у