загрузка...
Перескочить к меню

Неверовский Дмитрий (fb2)

- Неверовский Дмитрий [Справочник-дайджест] 22K (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:




НЄВЄРОВСЬКИЙ Дмитро Петрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Полководець.

З дворянської родини. Батько, Нєвєровський П., – золотоніський городничий.

Народився 21 жовтня (1 листопада) 1771 р. в с. Прохорівці Золотоніського повіту Полтавської

губернії Російської імперії (нині – Канівський район Черкаської області України).

Помер від ран 21 жовтня (2 листопада) 1813 р. в м. Галле (Німеччина). Похований на місцевому

цвинтарі. До 100-річчя Бородінської битви прах перевезено до Росії й перепоховано на

Бородінському полі поблизу Семеновських флешей. На лицьовому боці надгробка вибито слова:

«Тут поховано прах генерал-лейтенанта Дмитра Петровича Нєвєровського, який мужньо бився на

чолі своєї 27-ї піхотної дивізії і був контужений у груди ядром 26 серпня 1812 року», на

зворотному: «Генерал-лейтенант Нєвєровський убитий в 1813 році під Лейпцигом. Прах його

покоївся в Галле і 1912 року за високим велінням Государя-імператора Миколи Олександровича

перенесений на Батьківщину 8 липня того ж року».

Служив сержантом лейб-гвардії Семеновського полку, поручиком Малоросійського

гренадерського полку, командиром Ревельського 3-го морського полку, Павловського

гренадерського полку, 27-ї піхотної дивізії, 13-го корпусу.

Брав участь у російсько-турецькій (1787-1791), російсько-польській (1792-1794), російсько-

французькій (1812-1813) війнах.

Кавалер російських орденів «Золотий Празький хрест», Георгія 4-го, 3-го і 2-го ступенів,

Володимира 4-го, 3-го і 2-го ступенів, Ганни 1-го ступеня, прусського ордена Червоного Орла.

Російський імператор Олександр I поклопотався про родину і близьких Н. Вдовиці, крім солідної

одноразової допомоги, призначили довічну пенсію в розмірі повного утримання чоловіка,

племінників прийняли до військово-навчальних закладів.

У свою чергу Микола II пенсію збільшив удвічі і наказав прийняти в Пажеський корпус ще одного

з племінників покійного генерала

У Москві ім’ям нашого земляка названо одну з вулиць; відому у всьому світі Бородінську

панораму прикрашає і стенд, який ілюструє подвиг 27-ї дивізії та її командира; на самому

Бородінському полі височіє обеліск з написом «Безсмертній дивізії Нєвєровського – героям

Шевардіна і Бородіна».

Серед друзів та близьких знайомих Н. – О. Суворов, М. Кутузов, П. Багратіон, М. Воронцов, Ф.

Глинка, О. Михайловський-Данилевський, П. Завадовський, М. Богданович, Д. Бутурлін та ін.


***

ОБОВ’ЯЗОК І ЧЕСТЬ

, з життєвого кредо

Д. Нєвєровського

Обов’язок і честь!

ХОДИВ У РУКОПАШНУ, з листа Д. Нєвєровського сестрі

Відзначити потрібно, що дивізія три дні поспіль була у жорстокому вогні. Билися, як леви, і від

обох генералів (Раєвського і Дохтурова – авт.) я рекомендований найкращим чином.

Обидва дні в Смоленську я сам ходив в багнети. Бог мене врятував, лише трьома кулями сюртук

мій розстріляно.


МАЛОРОСИ ЗАХИЩАЛИСЯ ХОРОБРО, з наказу М. Кутузова

Малороси-козаки всі мужністю і хоробрістю не поступаються гвардії Бонапарта! Охтирцям дякую,

вони захищали укріплення хоробро!


ПРИКЛАДУ ТАКОГО ІСТОРІЯ НЕ ЗНАЛА, з реляції № 475 П. Багратіона Олександрові I від

25 серпня 1812 р.

Не можна достатньо похвалити хоробрість і твердість, з якою дивізія (27-а – авт.), абсолютно

нова, билася проти надмірно переважаючих ворожих сил. Можна навіть сказати, що прикладу

такої хоробрості ні в якій армії назвати не можна.


ВІДСТУПАВ, МОВ ЛЕВ, зі спогадів П. Сегюра

Нєвєровський відступав, мов лев; найблискучіша хоробрість наших (французьких – авт.) солдатів

виснажується; ударяючи в густу колону, вони рубають її, проте не можуть зломити. Справа

виявляє достопам’ятний приклад переваги добре вивченої, майстерно керованої піхоти над

кіннотою.


БАГНЕТИ СЯЯЛИ ПРОМЕНЯМИ БЕЗСМЕРТЯ, зі спогадів Д. Давидова

Я пам’ятаю, якими очима ми дивилися на неї (27-у дивізію – авт.), що підходила до нас в хмарах

пилу і диму, вкриту потом праці і кров’ю честі. Кожен багнет її сяяв променем безсмертя!


ЛІЗ ПОПЕРЕД БАТЬКА В ПЕКЛО, зі спогадів Д. Дарагана

Збереглася власноручна, хоча й вельми коротка, записка генерала Нєвєровського, написана під час

перебування його у Вільно. Вона має форму листа до дружини і цікава як думка одного з героїв

1812 року про його власні справи. «Правда твоя, мій друже, що я іноді кидався, куди б і не

слідувало. Тричі в різних справах сам в багнети ходив...».


НІЯКА КАВАЛЕРІЯ НАС НЕ ПЕРЕМОЖЕ, з книги О. Михайловського-Данилевського

«Вітчизняна війна 1812 року»

Попереду на Ляди йшов Мюрат з корпусами Нансуті, Монбрена і Груші. За ним піхотні – Ней,

Даву, Богарне і гвардійський. З Могилева через Романово – Понятовський, Жюно і Латур-Мобур.

Майже вся армія Наполеона йшла на Смоленськ через Червоне.

У Червоному стояв Нєвєровський з 27-ою дивізією, Харківським драгунським


Загрузка...

Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск книг

Последние комментарии

Последние публикации

загрузка...