Канивецкий Евдоким [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

- Канивецкий Евдоким [Справочник-дайджест] 17 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

КАНІВЕЦЬКИЙ Євдоким Савич


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Священик. У чернецтві – Єпіфаній (1800).

З міщанської родини.

Народився в 1775/1776 р в с. Богушковій Слободі Золотоніського повіту Полтавської губернії

Російської імперії (нині – с. Чапаєвка Золотоніського району Черкаської області).

Помер 24 травня 1825 р. в м. Воронежі Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області РФ). Похований в місцевому Благовіщенському соборі.

Закінчив Переяславську духовну семінарію, Київську духовну академію (1794).

Був учителем Переяславської духовної семінарії (1794-1800), ієродияконом, ієромонахом (1800-

1805), учителем Новгородської духовної семінарії (1805-1806), архімандритом Віленського Свято-

Духового монастиря (1806-1808), ректором Казанської духовної академії (1808-), єпископом

Воронезьким і Черкаським (1816-1825).

Кавалер ордена св. Ганни 2-го ступеня (1811).

Перу нашого земляка належать «Слово на день св. Іоанна Золотоустого 13 листопада: Про

обов’язки наставника», «Слово на день тезоіменитства імп. Марії Федорівни і вел. кн. Марії

Павлівни», «Про благотворний вплив св. віри на людей» (усі – 1807), «Промова після прочитання

найвищого маніфесту про заклик всіх станів до одностайного повстання проти ворога вітчизни

перед молебнем про перемогу..., виголошена Казанської академії ректором, Спасо-

Преображенського монастиря архімандритом і кавалером Єпіфанієм, в Казанському

кафедральному Благовіщенському соборі 1812 року липня 22 дня» (1812).

За заповітом 213 книг російською і 98 книг іноземними мовами з його бібліотеки передані до

Воронезької духовної семінарії (1826); дев’ять примірників перебувають у відділі рідкісних книг

бібліотеки Воронезького державного університету.

Серед друзів та близьких знайомих К. – А. Соколов, С. Чехов, І. Зацепін, Т. Кондратьєв, О.

Лебедєв та ін.


***

ДУМАЙ ПРО БЛИЖНІХ

, з життєвого кредо Є. Канівецького

Усі наші вчинки і справи неминуче впливають на когось іншого.

ІСТИННО АПОСТОЛЬСЬКІ ПРОПОВІДІ, з листа М. Магницького О. Аракчеєву від 11 квітня

1817 р.

Тутешній преосвященний (Канівецький – авт.), пастир благочестивий і добродійний, також знає

істинне всього становище. Він давно гримить з кафедри соборної проти ворогів внутрішнього

порядку і зловживань; але ті, кого це стосується, мало виправляються, і прекрасне тутешнє

духівництво за істинно апостольські проповіді страждає від різних гонінь поліції, яка, порушуючи

закон, ставить до нього постій.


ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА, з книги Є. Ліпакова «Нариси історії казанських духовних шкіл»

Ситуація в столичних духовних школах складалася так само заплутано, як і в Казані, семінарський

і академічний ступені там теж не були відокремлені один від одного, тому в багатьох біографічних

довідках пишуть, що він працював в «Олександро-Невській семінарії».

6 лютого 1808 року Єпіфанія призначили ректором Казанської академії і пробув на цій посаді

рівно вісім років – 7 лютого 1816 року був рукопокладений в єпископа Воронезького. На час

ректорства Єпіфанія припала Вітчизняна війна 1812 року.

Ще в Санкт-Петербурзі він опублікував невелику збірку проповідей – інших друкованих праць не

залишив.

НЕ ШКОДУВАВ ВЛАСНИХ КОШТІВ, з статті О. Акіньшина «Єпископ Воронезький і

Черкаський Єпіфаній (Канівецький)»

Єпископ Єпіфаній продовжив і завершив в 1822 році будівництво семінарії, розпочате його

попередником... 16 вересня 1817 року Єпіфаній видав відозву для розсилки єпархією, де просив

клір і православну парафію продовжити богоугодну справу жертвування на добудову корпусу.

Загальна сума всіх пожертвувань на семінарію склала близько 70 тисяч рублів. Проте цього було

недостатньо і єпископ Єпіфаній добився від Святійшего Синоду грошової субсидії у розмірі 136

464 рублів, виділених впродовж трьох років рівними частками.

7 серпня 1819 року і 20 січня 1820 року преосвященний Єпіфаній затвердив інструкції для

економів чоловічих і жіночих монастирів.

Ґрунтуючись на указі Святійшего Синоду від 19 листопада 1816 року про відкриття в єпархіях при

семінаріях повітових і парафіяльних духовних училищ, преосвященний активно діяв в цьому

напрямі. Були відкриті духовні училища у Воронежі (1817), Павловську, Задонську (26 січня

1819), Бірюченське (20 жовтня 1818) і повітове (13 січня 1825).

...Преосвященний Єпіфаній проявляв особливу дбайливість про утримання учнів, він перестерігав

парафіяльне духівництво не позбавляти семінаристів одного з джерел їх існування – зарахування

за ними парафіяльних місць. Він пожертвував до семінарії шість тисяч рублів, аби на відсотки від

цієї суми могли утримуватися три семінаристи.

За єпископа Єпіфанія оновлена церква в архієрейському будинку. У 1822 році він освятив храм в

ім’я Святої Трійці на торговій площі Воронежа і церкву Іоанна Богослова в приміщенні духовної

семінарії...

У 1823 році у Воронежі відкрито єпархіальне опікування про бідних духовного звання.


ПЛАН БУДІВНИЦТВА, з статті «Покровський кафедральний собор (Воронеж)» на Вікіпедії

У 1823 році було заплановано перебудувати храм, звести прибудову. Контроль за всіма роботами

доручили колезькому радникові С. М. Петрову і купцеві І. Г. Мелентьєву, котрі й просили дозволу

у єпископа Єпіфанія (Канівецького): «Парафіяни Покровської церкви намірилися, зважаючи на

тісноту храму, його збільшити». «Збірну книгу» доручили купцеві І. Ф. Вяхірєву. Прибудову

заплановано було звести завдовжки в 13 і шириною близько 21 аршина (9 на 14,7 метра).

Богослужіння на час будівництва не припинялися.

Будівництво проводилося на пожертвування. ...Єпископ Єпіфаній затвердив «план і фасад теплої

частини церкви» архітектора Т. С. Кондратьєва.

Ікони написав живописець Ілля Мартинов.


ОБРАВ ПОКРОВИТЕЛІВ, з путівника «Митрофанівський монастир»

Багато воронежців пам’ятають, що там, де зараз розташований головний корпус університету,

раніше стояв монастир. Його заснували в першій третині XIX століття. Церковні ж споруди на

цьому місці набагато стародавніші: їх зовнішність формувалася з кінця XVI сторіччя.

...Оскільки при Благовіщенському соборі з 1682 року виникло архієрейське подвір’я, де мешкав

глава єпархії, впродовж століть там існувало декілька церков, які змінювали одна одну.

Перша згадка відноситься до 1706 року, коли архієпископ Арсеній I влаштував хрестову церкву.

За митрополита Пахомія вона була освячена в ім’я небесного покровителя святого Пахомія

Великого, за єпископа Лева – на честь Казанської ікони Божої Матері. Владика Інокентій...

присвятив її святій Софії.

Преосвященний Єпіфаній 1817 року віддав перевагу іншим покровителям – верховним апостолам

Петрові і Павлові.


ВИСТУПИВ ПРОТИ ПЕЧЕРНИЦТВА, з статті «Білогірський чоловічий монастир на честь

воскресіння Христового» на kazarla.ru

Початок Б. м. поклала козача вдова Марія Костянтинівна Шерстюкова.

...У 1816 р., після освячення в слободі Білогір’я Преображенського храму, єп. Воронезький

Єпіфаній (Канівецький) оголосив про Високе повеління скасувати печери, а печерокопачку

віддати під суд.

Повідомлення єп. Єпіфанія не відповідало дійсності. Високим розпорядженням і листом міністра

духовних справ і народної освіти кн. О. М. Голіцина воронезькому губернатору М. І. Бравіну і

керівникові єпархією було наказано детально вивчити дані про печерокопачку і печери. У 1817 р.

імп. Олександр I схвалив печерокопацтво і розпорядився виділити 2500 руб. на облаштування в

печерах храму.

Підземна церква була освячена на прохання Шерстюкової в ім’я кн. Олександра Невського «з

поваги до імені государя імператора».


УВІЧНЕНІ ІМЕНА, з повідомлення прес-служби Воронезької єпархії «На будинку духовної

семінарії у Воронежі з’явиться меморіальна дошка»

З 9 по 12 лютого 2006 р. у ...пройдуть ювілейні урочистості з нагоди 260-річчя Воронезької

духовної семінарії. 10 лютого на історичній будівлі семінарії (Велика Дворянська вулиця, нині –

проспект Революції, 29) буде відкрита меморіальна дошка.

Історія семінарського корпусу сходить до початку XIX століття. З 1813 по 1822 роки було

побудовано триповерхову будівлю з будинковим храмом в ім’я святого апостола і євангеліста

Іоанна Богослова, яке освятив єпископ Воронезький і Черкаський Єпіфаній (Канівецький). У цій

будівлі, що пережив декілька реконструкцій, семінарія розташовувалася з 1822 року аж до

закриття в серпні 1918-го. Після революції тут був Палац праці, а в післявоєнний час – монтажний

технікум, який є і понині.

...Імена найвідоміших викладачів і вихованців Духовної школи будуть увічнені на меморіальній

дошці.