загрузка...
Перескочить к меню

Кайндль Раймунд (fb2)

- Кайндль Раймунд [Справочник-дайджест] 21K (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Использовать online-читалку "Книгочей 0.2" (Не работает в Internet Explorer)


Настройки текста:




КАЙНДЛЬ Раймунд Фрідріх Антонович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: австрійський.

Історик, етнограф, фольклорист, педагог.

З родини педагогів. Батько, Кайндль А., – вчитель малювання.

Народився 31 серпня 1866 р. в м. Чернівцях Австро-Угорської імперії (нині – адміністративний

центр однойменної області України).

Помер 15 березня 1930 р. в м. Граці (Австрія).

Закінчив Чернівецькі вищу гімназію (1885) та університет (1885-1891), Віденський інститут з

дослідження австрійської історії (1892-1893).

Працював викладачем, деканом, ректором Чернівецького університету (1893-1913), викладачем

Грацького університету (1915-1930).

Член Наукового товариства ім. Т. Шевченка.

Голова Товариства християнських німців.

Друкувався в газетах «Буковінер Рундшау», «Буковинський огляд», «Czernowitzer Allgemeine

Zeitung», альманахах «Буковинські аркуші», «Буковий ліс».

Як вчений дебютував в альманасі «Буковинські аркуші» дослідженням «До історії міста Чернівці

та його околиці» (1888).

Потім настала черга наступних доробків: «Історія Буковини до 1342» (1889), «Русини на

Буковині» (1889-1890), «Набуття Буковини Австрією», «Гуцули, їхнє життя, звичаї та народні

перекази» (обидва – 1894), «Народознавство, його значення, цілі та методи» (1903), «Історія міста

Чернівці з найдавніших часів до сьогодення» (1908).

Серед найвідоміших праць – тритомні «Історія Буковини. 1342-1774» (1888-1893) та «Історія

німців Прикарпаття» (1907-1911).

Перу К. також належать «Календар свят у русинів і гуцулів», «Фольклорні матеріали», «Русинські

казки й міфи на Буковині», «Баба Явдоха-Докія», статті «Перша документальна згадка про

Чернівці», «Цісар у Чернівцях 1751, 1855, 1880 років», «Перша присяга в Чернівцях», а також про

творчість І. Франка, В. Гнатюка, В. Щурата.

Збирав і вивчав український фольклор.

Всього залишив понад 300 наукових публікацій.

З початком Першої світової війни і перед загрозою бути інтернованим російськими військами, емігрував до Австрії (1914).

У м. Чернівці відкрита меморіальна дошка на честь земляка (1994); його ім’я вибите на пам’ятній

стелі, встановленій у вестибулі головного корпусу університету, серед переліку ректорі (1995).

У Німеччині існує наукове товариство, яке носить ім’я нашого земляка.

У м. Аугсбург (Німеччина) видається журнал «Кайндль-Архів».

У м. Чернівці перевидані книги земляка «Гуцули: Їх життя, звичаї та народні перекази» (2000),

«Історія міста Чернівці з найдавніших часів до сьогодення» (2003); тут проходять «Кайндлівські

читання».

Серед друзів та близьких знайомих К. – О. Манастирський, Ф. Віккенгаузер, Е. Василько, В. Репта, Е. Бандуровський, К. Ауерсперг, О. Блайлєбен, С. Воробкевич, Ф. Вовк, Г. фон Блайлєбен, Л.

Брунштайн та ін.


***

КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ЕТНОСУ

, з наукового кредо Р. Кайндля

Етноси, якщо брати історію людства, існували завжди.

П’ЯНИХ НЕ ЗУСТРІЧАВ, з дослідження Р. Ф. Кайндля «З етнографії регіону Східних Карпат.

Буковина – Галичина – Верхня Угорщина»

На кожному кроці мені зустрічалися досить ясні свідчення бідності і злиднів, то я, природно, почав виясняти їх причину… Як луки, так і пасовища, а потім і поля знаходяться в руках

невеликої кількості багатіїв, які з залізною настирливістю використовують бідність народу.

У володінні лісом селяни також не мають ніякої частки. Як і земля, ліс перебуває у власності

кількох багатіїв. Останні найжорстокішим способом використовують безробіття бідняків…

У всьому світі ходять чутки, що бідність руснаків – через їх п’янство, що вони є зовсім

деградованим народом, якому вже неможливо допомогти…

Курців я бачив небагатьох, п’яні мені також не зустрічалися, на що я би міг сподіватись,

враховуючи згадані чутки.


ІМ’Я РІЧЦІ ДАВ ЩЕ ГЕРОДОТ, зі спогадів Р. Ф. Кайндля

Варто було лише виглянути з вікна батьківського дому, щоб побачити цікаве життя місцевого

строкатого населення. А потім місто, яке росло й росло, і руїни замку на горі, і «печера

розбійників» у лісі, поблизька монастирська церква з її таємницями. І шумлива ріка внизу, в

підніжжі горба, з назвою, яку їй дав ще Геродот, – випадок, але такий, що пробуджує почуття

історичного інтересу і безмежно розширює погляд на минуле.

До цього додавались зуби мамонта, інші давні знахідки і монети римлян. Та й у Пруті знайшовся

меч, який приписували рицарю Німецького ордену, що йшов у війську польського короля проти

молдавського воєводи в Сучаві...

Турецька криниця нагадує про часи турків; схожі на фортеці, обнесені мурами монастирі – про

бурі, які проносилися над краєм. Відтак розмаїті церковні будівлі з дерева й каменю, з їх

мінливими стилями! А ці села румунів і русинів, угорців і липованів, далі поляків і словаків, вірмен і циганів, а в горах, зашумлених правічним лісом, – маленький таємничий народ

вершників-гуцулів. Передусім, нарешті, поселення швабів, німців-богемців і ціпсерів!

Яка нескінченна повнота натхнення, образів і матеріалу!


НАЙПРОДУКТИВНІШИЙ ДОСЛІДНИК, з оцінки діяльності Р. Ф. Кайндля Д. Дорошенком

Найзаслуженіший і найпродуктивніший німецький дослідник життя українського народу в

Австро-Угорщині.


НІ КРАПЛИНИ ТЕНДЕНЦІЙНОСТІ, з оцінки діяльності Р. Ф. Кайндля В. Гнатюком

Нічого тенденційного ані фальшивого, що, на жаль, у других учених неукраїнської народності аж

занадто часто лучалося в їх наукових дослідах над українсько-руським народом.

...Подається... фактичний матеріял із першого джерела, без ніяких видумок та фантазій, і робиться

його доступним ширшим ученим кругам через німецьку світову мову.


ЯКОМОГА НАОЧНІШЕ І ПРАВДИВІШЕ, з розвідки І. Чеховського «Казковий світ

«таємничого маленького народу вершників-гуцулів»

Дослідження Р. Ф. Кайндля присвячені головним чином буковинським гуцулам. Як він зазначав у

передмові: «мої описи відповідають у найширшому розумінні обставинам долини Черемошу,

тобто центрові гуцулів, і тим, що в долині Сучави. Як живе-поживає гуцул у цих краях, як він

мислить і що він уміє – це описати і відтворити для читача якомога наочніше і правдивіше – ось

мета цієї праці».

Книга Кайндля є своєрідною малою енциклопедією про «таємничий маленький народ вершників-

гуцулів», який населяв Буковину.

Велику як пізнавальну, так і джерельну вартість становлять зібрані австрійським етнографом

звичаї й обряди, приурочені до родинних подій і церковно-календарних свят, а також народні

вірування, вміщені у розділах про «чортів і примар» та чаклунство. Дослідник навів рідкісні

зразки магічних маніпуляцій, процедур виготовлення чи приготування магічних засобів із

арсеналу карпатських знахарів, заклиначів бурі чи граду тощо.

Аналізуючи народний календар гуцулів Буковини, Кайндль дійшов висновку щодо первісної

приуроченості календарної обрядовості до межових свят сонячного циклу: «більшість святкових

звичаїв і забобонів, які тепер припадають на різні християнські свята, були колись пов’язані зі

святами рівнодення та сонцестояння».

Слід зауважити, що Кайндль не ідеалізував вірування героїв своєї книги.


ДОРУЧИЛИ КАЙНДЛЮ, з кореспонденції С. Карачка «Як святкували 100 років тому день міста

Чернівці»

Ініціатива відзначення 500-ліття ювілею належала професору Чернівецького університету доктору

Раймунду Фрідріху Кайндлю. На засіданні Чернівецького міського магістрату радник доктор

Антон Норст вніс пропозицію належним чином відсвяткувати день 500-річчя першої

документальної згадки про Чернівці, що співпадала ще із 60-літнім ювілеєм цісаря Франца-Йосипа

та 100-літнім ювілеєм вищої цісарсько-королівської гімназії. Зокрема, професору Кайндлю було

запропоновано написати книгу з історії міста. Він вдячно сприйняв цю пропозицію і пообіцяв

вчасно справитись із роботою та передати частину книг у розпорядження магістрату. На засіданні

магістрату 29 лютого 1907 року, після доповіді радника Вендера, було прийнято рішення

посприяти досліднику Кайндлю в написанні історії Чернівців та надати йому допомогу при

оформленні ювілейного видання книги.

Підготовка до святкування розпочалася ще весною того ж року. Всі городяни мали змогу

підключитися до цього дійства і таким чином виявити шану та любов до рідного міста. Загальну

підтримку отримала пропозиція затвердження міського прапора та герба.

До святкування 500-річчя першої документальної згадки про Чернівці місто отримало офіційні

герб і прапор.

До ювілею міста у видавництві Пардіні вийшла розкішна книга «Історія Чернівців з найдавніших

часів до сьогодення, присвячена 60-літньому ювілею Його Величності Цісаря Франца Йосипа, та в

пам’ять про першу документальну згадку про місто Чернівці». Автор книги – Раймунд Фрідріх

Кайндль. На її видання було виділено 1800 корон. Варто зазначити, що цю книгу перекладено

українською мовою, і сьогодні вона доступна всім, хто цікавиться історією нашого міста до

початку ХХ століття.


КОЛОРИТНИЙ СВІТ, з дослідження Т. Яворського-Лук’янюка і Н. Музичук «Раймунд Фрідріх

Кайндль. Монографія «Гуцули»

Монографія «Гуцули» містить 17 розділів, багатих на історичний, етнографічний, лінгвістичний, фольклорний матеріал: читач може достеменно пізнати колоритний світ невеликого народу.

Відкривається книга розділом «Дитина», що розкриває ставлення до жінки-матері, дитини,

передає різні гуцульські звичаї: як давати імена дітям, як відбувається хрещення.

В розділі «Хлопець і дівчина» йдеться про моральні устої, інтимні стосунки, розваги, ігри молоді, їх уміння грати на характерних для цього краю трембіті, скрипці, флоярі, варгані, волинці. Автор

далі описує обряди «Сватання і весілля» (за звичаєм, ця подія відбувається взимку), заручини, вінчання (лише у четвер або в неділю), розповідає, як готують одяг, подарунки.

Матеріал розділу «Чоловік та жінка» показує нам дещо зверхнє ставлення чоловіка до жінки,

описує розподіл робіт між ними по дому і господарству.

Цікавими є розділи книги «Сім’я», «Дім і двір», «Село і органи влади. Правові погляди», «Спосіб

життя, харчування та одяг», «Заняття...

...Розділ «Народна творчість» – найбільший у книзі.


ВИСЛОВИВ НОВАТОРСЬКУ ТЕЗУ, з статті О. Масана «Літописець Чернівців і... баби Явдохи»

З 1886 року Кайндль збирав етнографічно-фольклорні матеріали в українських селах понад

Сіретом, Прутом і Черемошем.

...Кайндль висловив новаторську для свого часу тезу про те, що з IV ст. н.е. долини Молдови, Сучави, Пруту й Черемошу, як і все Прикарпаття, заселяли слов’яни.

...Він був чи не єдиним дослідником мисливства і рибальства гуцулів.

Вивчаючи магію і чарівництво у русинів і гуцулів, вчений зібрав забобони про град, дощ та інші

опади, цікаві повір’я про бабу Явдоху, яка, мовляв, викликає різке похолодання та бурі в березні, після короткого, але відчутного потепління. Різні варіанти міфів про неї Кайндль подав у

дослідженні «Баба Явдоха-Докія». Його цікавили й рештки поганства, що переплелися з

християнськими обрядами, народні уявлення про душу та її посмертні мандри, культ гір у житті

гуцулів.

Кайндль проводив також археологічні розкопки, в тому числі класичного трипільського

поселення, відкритого у Шипинцях. Великою заслугою Кайндля було відкриття літописного

Василева, на що звернув увагу М. Грушевський в «Історії України-Руси».




Загрузка...

Вход в систему

Навигация

Поиск книг

 Популярные книги   Расширенный поиск книг

Последние комментарии

Последние публикации

загрузка...