Залозецкий Василий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

- Залозецкий Василий [Справочник-дайджест] 24 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Николай Михайлович Сухомозский

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

ЗАЛОЗЕЦЬКИЙ Василь Дмитрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: русино-російський.

Письменник, етнограф, священик, культурний діяч. Псевдоніми – Василій З., Панько з

Галичанова, Савчишин Федько; криптонім – В.Д.З; священицький сан – 1858 рік.

З родини священика. Син, Залозецький Р., – учений-нафтовик.

Народився 7 лютого 1833 р. в с. Погорілівці Заліщицького повіту Австро-Угорської імперії (нині

– Заставнівський район Чернівецької області України).

Помер 2 лютого 1915 р. в с. Гірному Австро-Угорської імперії (нині – Стрийський район

Львівської області України).

Навчався у Львівському і Віденському університетах.

Був парохом в Роздолі (з 1859), Коломиї (1867-1869), Гірному Австро-Угорщини (1909-1915).

Один з очільників боротьби за тверезий спосіб життя в краї.

Друкувався в газетах «Слово», «Пролом», часописах «Голос народний», «Бесіда», «Галицька

Русь», «Рідний аркуш», «Червона Русь», Галичанин».

Як літератор дебютував повістю «Не-Святоюрщина» (1862).

Потім настала черга оповідань «Сновида» (1867), «Річські гуцули» (1875), «Дідова скрипка»

(1878), «Пригоди російської молодиці» (1879), «Ростислав, родоначальник галицьких князів.

Історичне оповідання» (1892), «Донька пасічника», «Доля школяра», «Панько з Галичанова» (усі –

1894); повістей «Половецька молільниця» (1891), «Настя Чагровна», «Звоніміра. Картина з нашого

язичницького побуту», «Пригоди Мендля Зільбербуша».

Перу З. також належать дослідження «Про Бояна в «Слові про полк Ігорів», «Про Велеса,

язичницького бога» (обидва – 1901), «Половецька ера нашої історії», «Плач Ярославни і трилогія

російських язичницьких богів», «Російські язичницькі божества: Карна, Жля, Мара, Яга-пага»,

«Олег Святославич» (усі – 1908); статті «З теки російського священика», «Ярмарок в Кутах»,

«Нариси сільського життя».

За життя З. мав повне зібрання творів у трьох томах (1907-1909).

Серед друзів та близьких знайомих З. – С. Литвинович, Л. Данкевич, Р. Мох, А. Петрушевич, І.

Мордарович, Й. Заячкiвський, Й. Сембратович, М. Устинович, А. Струтинський та ін.


***

ВАЖЛИВІСТЬ ЗАПИЛЕНИХ ДЖЕРЕЛ

, з наукового кредо

В. Залозецького

Збиток народного життя поповнюється виключно давніми, запиленими джерелами.

ДВІ ФАТАЛЬНІ СИЛИ, з передмови В. Залозецького до повісті «Половецька молільниця»

Якщо якийсь кут Русі потребує історичної повісті, то саме наш Галич. ...Якщо ім’я тутешньої

російської людини не повинне бути тільки порожнім словом, то личить його оповістити відлунням

давніх, галасливих билин.

У виборі періоду у мені не виникало труднощів. Татарський період не спокушав, час польського

панування ...здатний навіяти на читача лише смуток.., а мені хотілося підбадьорити читача. Цьому

відповідав лише час Ярослава Осмомисла, час, на жаль, короткий, але світлий, час розквіту

Галича... В особі цього знаменитого староруського державного діяча втілювалися дві фатальні

сили в найкапітальніших рисах: одна піднесла Галич майже з нічого до апогею сили серед інших

російських земель, інша кинула його до пекла нескінченних лих.

Обдарований будівельник стародавніх червенських міст побудував своєю державною мудрістю

державу від Ряшева по Дунай; невірний чоловік і жалюгідний батько украй аморального сина,

залишив державу на здобич крамолі, що розтовстіла в сінях його бунтівного будинку. З особою

його в’яжуться дні слави, з пам’яттю його – дні приниження Галича.

Над останніми нехай ремствує російський історик; перо оповідача швидше зупиниться на перших.

Я не ставив за мету дати послідовний перелік подій правління Ярослава; я хотів дати єдино тобі, люб’язний читачу, вірну культурну картину тодішньої епохи.


НЕ ЛЮБИЛА Б – НЕ ТУЖИЛА Б, з повісті В. Залозецького «Половецька молільниця»

Коли побачу уранішнє сонце на горбах, дух мій підноситься. Коли опівдні буйним вітром, м’ятою,

волошкою і житом запахне наша земля, груди широко здіймаються; а зійде увечері сумний місяць,

ляжуть на луги нічні тіні, тихі, таємничі, роздольні, мені невисповідно млосно стає тоді.

Чим тужать груди мої? Чи не Руссю, чи не її запахом, тишею полів, шелестом її лісів, тривогою і

розкішшю її? Не любила б, не тужила б я...


СПОВІДУВАВ ВИСОКІ ЕТИЧНІ ІДЕАЛИ, з оцінки творчості В. Залозецького М. Філіпповим

У всіх творах Залозецького