Доманицкий Василий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

class="book">дозволила промов на могилі, позривала стрічки з написами з деяких вінків і навіть заарештувала

кількох чоловік.

…Після жовтневого перевороту 1917 р. парафію в Колодистому, що близько 170 років була

оселею Доманицьких, спустошено, і старовинна брама храму остаточно закрилася за минулим.

Маєток родини, в який кожний з її членів уклав не тільки власну працю, а й шмат свого серця,

конфісковано, кладовище з усіма могилами – розоране. У колись великому і квітучому селі згасли

всілякі прояви релігійного і національного життя. Але пам’ять про родину Доманицьких і їхній

пієтизм збереглася в народі. Під час Другої світової війни, як тільки відступили радянські війська,

на місці, де був похований Василь Миколайович, виросла могила, і на ній був поставлений

дубовий хрест.

Упродовж багатьох років знайомить громадськість Черкащини зі спадщиною Василя

Доманицького директор Тальнівського музею історії хліборобства етнолог Вадим Федорович

Мицик. До 90-річчя від дня смерті видатного земляка працівниками Київського кооперативного

економічно-правового коледжу підготовлені матеріали про кооперативний рух в Україні та його

діячів (1866-1921 рр.) і окрема книжечка, яка вийшла друком у Видавничому домі «Ділова

Україна» – «Скарбниця».

НЕВИЧЕРПНЕ ДЖЕРЕЛО, з некролога М. Грушевського

Таке невичерпне джерело не пережитої енергії, глибокої і непереможної любові до свого народу,

до українського життя і його народження, накрилося землею.