Гримальский Леонтий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

class="book">Слідчий:

– Дайте свідчення про ваших знайомих і зв’язки з ними.

Гримальський:

– Я мав тісний зв’язок з Миколою Хорьюзовим, до мене священиком, який служив в селі Гжель,

також мав зв’язок з дияконом церкви села Гжель Воскресенським. Обидва вони зараз заарештовані

і засуджені органами НКВС. Їх я часто відвідував влітку 1937 року, коли ще жив і служив в селі

Іл’їнський Погост.

Слідчий:

– З якою метою ви відвідували Хорьюзова і Воскресенського?

Гримальський:

– Я приїжджав до Хорьюзова як до зятя, Воськресенський бачився зі мною як з

священнослужителем.

Слідчий:

– Слідство має в своєму розпорядженні дані про те, що у момент відвідин вами села Гжель

приїжджали особи, які не мали відношення до служителів культу.

Гримальський:

– Так, справді, коли я приїжджав з Іл’їнського Погосту до зятя Хорьюзова, то одночасно зі мною

приїжджали дві особи з Москви; одного з них я знаю на ім’я Борис, він десь працює і одночасно

вчиться. Мені він знайомим не був. Другого я абсолютно не знаю.

Слідчий:

– Скажіть, Гримальський, з якою метою приїжджав вказаний вами Борис?

Гримальський:

– Мети приїзду цього Бориса я не знаю. Розмов при мені про мету його приїзду не було.

Слідчий:

– Що вам відомо про контрреволюційну діяльність Хорьюзова і Воскресенського?

Гримальський:

– Про контрреволюційну діяльність Хорьюзова і Воскресенського я абсолютно нічого не знаю.

Знаю тільки те, що вони обидва восени 1937 року арештовані органами НКВС.

Слідчий:

– Що можете ще показати по суті висунутого проти вас звинувачення?

Гримальський:

– Винним себе ...не визнаю і показати нічого не можу.

ДО НЬОГО ПРИЇЗДИЛИ НЕВІДОМІ, з протоколу допиту свідка N. від 8 лютого 1938 р.

Слідчий:

– Що вам відомо про контрреволюційну діяльність Леонтія Степановича Гримальського?

Свідок:

– Я часто відвідував квартиру Гримальських і помічав, що до них приїжджали невідомі мені люди,

з них деякі були служителями культу. Окрім них, приїжджали двоє з Москви, один

рекомендувався художником, а другий нібито працівник НКВС. З якою метою вказані особи

відвідували Гримальського, я не знаю, оскільки під час моїх відвідин вони ніяких розмов між

собою не вели, а сам священик, як тільки я приходив, йшов до комірки. Приїжджі жили у

Гримальського не більше доби і виїжджали.

З розмов Гримальського я лише раз чув незадоволеність на адресу радянської влади – з приводу

м’ясопостачання. Розмова його зводилася до того, що це незаконно, точних слів я зараз не

пам’ятаю.

Священик, перебуваючи на службі в іншій церкві, влітку часто приїжджав до села Гжель, де до

нього служив його зять Хорьюзов і диякон Воскресенський. Обидва вони зараз арештовані

органами НКВС. Гримальський з ними підтримував тісний зв’язок.

Арештований диякон Воскресенський, служачи в нашій церкві, відкрито компрометував

радянську молодь, називаючи її шпаною. При виконанні релігійних треб виголошував промови,

які не стосувалися релігії.

ВОДОСВЯТНИЙ МОЛЕБЕНЬ, з замітки І. Соболєва «Люберецьке благочиння»

У відділенні денного перебування інвалідів м. Литкаріно відслужили водосвятний молебень, після

якого клірик Петропавловського храму м. Литкаріно священик Олександр Іонов мав розмову з

відвідувачами відділення про віру і Церкву, роль православ’я в історії Росії, минулому і

сьогоденні...

Присутніх особливо зацікавило повідомлення про литкарінських новомучеників Гаврила (Гура) і

Леонтія (Гримальського) та про діяльність священика Івана Соболєва, який віддав 25 років свого

життя литкаринській парафії (зокрема, на початку XX ст. він заснував Товариство тверезості і

парафіяльний театр).

ПАЛОМНИЦЬКА ПОЇЗДКА, з кореспонденції В. Петрової «Литкаринські новомученики»

Діти з недільної школи Петропавловської церкви м. Литкаріно здійснили паломницьку поїздку до

церкви Казанської ікони Божої Матері в м. Котельники.

Головною частиною заходу, заради якої і зустрілися вихованці двох недільних шкіл, став сумісний

відкритий урок, присвячений пам’яті новомучеників і сповідувачів російських, котрі трудилися на

території Люберецької благочинності.

У проведенні заняття взяли участь викладачі обох шкіл. Оскільки діти були досить добре

підготовлені,